Реферат на тему: Контрольна робота з курсу “Аудит” - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Контрольна робота з курсу “Аудит”. 1. Порядок проведення аудиторської перевірки Процес аудиту складається з наступних стадій: змістовної, організаційної, технологічної. Змістовна відповідає на запитання: що здійснюється в процесі аудиту. Організаційна - ким і в якому порядку проводиться аудит. Технологічна - якими способами і прийомами здійснюється аудит. Стадії процесу аудиту - це певний момент, період процесу здійснення аудиту, що має свої якісні особливості. Стадії аудиту можуть включати ряд етапів (табл. 1). Таблиця 1 Стадії та етапи аудиту Стадія аудиту \| Етапи аудиту Організаційна стадія \| Знайомство з діяльністю господарюючого суб'єкта (оцінка економічного середовища), його засновницькими документами; організацією і станом бухгалтерського обліку, звітності і внутрішнього контролю. Підготовка листа-зобов'язання про згоду на проведення аудиту. Укладання договору на проведення аудиту або надання послуг (обгрунтування мети та завдань аудиту) Підготовча стадія (або стадія планування) \| Формування аудиторської групи. Складання загального плану та програми аудиту Технологічна стадія \| Вивчення об'єкта аудиту, обстеження, коригування програми аудиту, перевірка, інвентаризація, опитування, дослідження документів І господарських операцій Результативна стадія \| Підготовка та надання письмової інформації замовнику за результатами проведеного аудиту, погодження результатів аудиту із замовником, складання і підписання аудиторського звіту та висновку Під етапами аудиту розуміють окремі складові його стадій, їх елементи або періоди. Не завжди при проведенні конкретного виду аудиту мають місце всі його етапи. Наприклад, якщо в договорі на проведення аудиту не визначено завдання проводити інвентаризацію, то аудитор не уповноважений її здійснювати. Відповідно до вимог Закону "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р і Закону "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. з наступними змінами і доповненнями до них передбачено особливий підхід до метрології й організації фінансового контролю суб єктів підприємницької діяльності. Серед різних видів фінансового контролю чільне місце займає аудиторський незалежний контроль, який здійснює на договірних засадах перевірку достовірності звітних даних, балансів, законності господарських операцій, аналіз фінансового стану, і водночас надає консультаційні послуги з економіки, права, фінансів, обліку тощо. Послідовність аудиторської перевірки діяльності підприємства складається з цілого ряду дій: - збір і аналіз інформації, необхідної для оцінки достовірності бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності суб'єкта підприємницької діяльності; - визначення профілю та обсягу діяльності підприємства за установчими документами, за статутом, характером і змістом його роботі; - шляхом порівняння фактичної діяльності підприємства зі статутною встановлення невідповідності між ними, про що необхідно поставити до відома керівництво фірми і порекомендувати йому внести зміни чи доповнення до статуту і здійснити перереєстрацію підприємства у відповідних державних органах; - планування аудиту і наступний контроль аудиторської перевірки; - оцінювання внутрішнього аудиторського контролю; - аналіз показників балансу і даних інших форм фінансової звітності; - перевірка аналогічних показників балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал; - контроль відповідності даних фінансової звітності записам в облікових регістрах; - перевірка відповідності даних бухгалтерського фінансового обліку і фінансової звітності вимогам чинного законодавства і нормам облікової політики; - попередня оцінка повноти і правильності складання балансу та інших форм фінансової звітності. Одним із важливих аспектів аудиту є глибокий аналіз всіх статей балансу і перевірка їх відповідності записам у Головній книзі за аналізований період. Якщо при цьому буде виявлено невідповідності щодо бухгалтерських записів чи окремих сумових показників, аудитор звертається до облікових регістрів і первинних документів. Шляхом перевірки записів у облікових регістрах і даних первинних документів аудитору слід встановити повноту обліку, правильність записів у облікових регістрах і первинній документації, їх реальність. На основі аналізу і тестування звітних та інших даних про підприємство аудитор висловлює свою професійну думку про об'єктивність і точність даних обліку і звітності та їх відповідність реальній дійсності. При плануванні і здійсненні аудиторських процедур, оцінюванні отриманих матеріалів аудитор повинен враховувати, що невиконання клієнтами вимог законодавчих та нормативно-правових актів України може стати причиною перекручення фінансової звітності підприємства й істотно вплинути на фінансові результати діяльності клієнта. Однак згідно з національним нормативом аудиту № 8 "Перевірка дотримання підприємствами вимог законодавчих та нормативно-правових актів України" виявлення випадків невиконання клієнтом вимог законодавчих та нормативно-правових актів України не є метою й обов'язком аудитора. Встановлення фактів невиконання вимог нормативних актів, незалежно від їхнього значення, вимагає висунення й обговорення питання про чесність керівництва і робочого персоналу клієнта, а також про вплив такого невиконання на інші напрямки аудиту. Факти порушення вимог законодавчих та нормативно-правових актів підлягають спеціальній юридичній експертизі та є поза професійною компетенцією і знаннями аудитора. Рівень професійної підготовки аудитора, його досвід і знання господарської галузі діяльності клієнта й організації виробництва можуть дати йому змогу зробити висновок тільки про те, що окремі факти діяльності підприємства, ймовірно, не відповідають вимогам законодавчих та нормативно-правових актів України. Отже, аудитор не відповідає за невиконання керівництвом клієнта вимог законодавчих та нормативно-правових актів. Проведення хоча б однієї аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства може допомогти службовим особам підприємства уникати надалі суттєвих порушень вимог нормативних актів. Однак аудитору слід врахувати, що під час проведення аудиторських перевірок завжди існує ризик невиявлення помилок, навіть якщо перевірка добре спланована і проведена відповідно до вимог Національних нормативів аудиту. Зазначена ймовірність зростає внаслідок впливу таких факторів: - наявність значної кількості нормативних актів; - неминуча відносна обмеженість систем обліку і внутрішнього контролю, які не можуть висвітити всю фактичну діяльність клієнта, а також відносна суб'єктивність, що супроводжує таку аудиторську процедуру, як тестування; - визнання того, що значна кількість аудиторських доказів, отриманих аудитором, мають не доказовий, а інформативний характер. Під час підготовки до проведення аудиторської перевірки аудитор має ретельно вивчити ті законодавчі та нормативно-правові акти, невиконання вимог яких може спричинити перекручення фінансової звітності підприємства. Звіти аудитора можуть не загострювати увагу на незначних обставинах. Аудиторський звіт має виділити найголовніше. Основна мета аудитора - впевнитися, що довіру до фінансової звітності не підірвано. 2. Аудит товарів Основою господарської діяльності підприємств є матеріальні цінності: виробничі запаси, готова продукція, товари, тара, малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП) (рахунки класу 2 "Запаси"). Аудитор керується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Об'єктами аудиту є: приймання цінностей за кількістю і якістю, норми витрачання; МШП, товари і тара; первинні документи, регістри обліку, звітність. Аудит товарів доцільно починати з інвентаризації, яку проводять силами і коштами підприємства-замовника під наглядом аудиторів. Перед початком інвентаризації матеріально відповідальна особа складає товаргий звіт і дає відповідну розписку (текст розписки наведено на титульній стороні інвентаризаційного опису). Один примірник звіту матеріально відповідальна особа здає в бухгалтерію підприємства, другий - аудитору. Інвентаризаційна комісія приступає до перевірки наявності товарів. Аудитор стежить за правильністю проведення інвентаризації та сам записує результати. Оформлені інвентаризаційні описи він передає в бухгалтерію для складання порівнювальної відомості. Якщо на об'єкті, де проводять інвентаризацію, облік ведеться у кількісно-сумовому вираженні, то у порівнювальну відомість записують тільки ті матеріальні цінності, за якими виявлені відхилення від облікових даних, решту записують одним рядком на загальну суму. Аудитор перевіряє правильність складання порівнювальної відомості й відповідність записів, внесених у неї бухгалтерією, даним бухгалтерського обліку. Товари, підготовлені до відвантаження чи відпуску згідно з виписаними, але не оплаченими документами, включаються до загального Інвентаризаційного опису як власні (нереалізовані). Упаковані товари (за винятком оригінальної упаковки постачальника) повинні бути в цих випадках розкриті і записані з натури, а не за супровідними документами. Одночасно за підписом голови Інвентаризаційної комісії на всіх примірниках документів на відвантаження товарів робиться відмітка про те, що ці товари включені до Інвентаризаційного опису. Інвентаризація товарів проводиться відповідно до “Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69. Після інвентаризації аудитори переходять до перевірки повноти оприбуткування товарів. Джерелами перевірки є регістри синтетичного й аналітичного обліку щодо наявності та руху товарів, звіти матеріально відповідальних осіб з прикладеними до них документами, регістри синтетичного і аналітичного обліку розрахунків із постачальниками тощо. Перевіркою повноти оприбуткування і правильності оцінки куплених товарів аудитори з'ясовують, чи відповідають підсумкові суми, відображені у відомостях обліку товарів, даним інших облікових регістрів (журналів-ордерів). Поряд із тим доцільно перевірити погодженість записів між синтетичним і аналітичним обліком за балансовими рахунками і субрахунками, на яких обліковуються товари. Виявлені розходження є результатом неповного оприбуткування цінностей. Особливу увагу приділяють перевірці операцій за рахунком 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", за дебетом якого відображається оплата боргу постачальнику за доставлені товари, за кредитом - їх надходження (оприбуткування). Протягом місяця, як правило, дебетових залишків на цьому рахунку не повинно бути, за винятком вартості оплачених матеріалів, що залишилися на кінець місяця в дорозі або не були вивезені зі складів постачальників. За такими операціями на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" може утворитися дебетове сальдо, яке наприкінці місяця перераховується з цього рахунка в дебет рахунка 209 "Інші матеріали" без оприбуткування їх на склади. На початок наступного місяця ці суми сторнуються і числяться в поточному обліку як дебіторська заборгованість за рахунком 63, поки матеріали не будуть прийняті й оприбутковані матеріально відповідальними особами. Такі суми аудитор перевіряє кожну окремо. За документами, прикладеними до виписок банку, встановлюють дату оплати розрахункових документів постачальників і назву товарів. За матеріальними звітами наступного місяця перевіряють повноту їх оприбуткування. Якщо товари не оприбутковані, з'ясовують нормативний термін перебування їх у дорозі та яку роботу проведено підприємством щодо їх розшуку. За авансами, виданими під поставку товарів, виставлених акредитивами, векселями встановлюють повноту оприбуткування товарів і з'ясовують, чи не минули строки поставки товарів, виясняють причини затримки надходження їх. Основними документами для оприбуткування товарів є супровідні документи постачальників, прикладені до звітів матеріально відповідальних осіб: товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, специфікації, пакувальні ярлики, посвідчення якості, приймальні квитанції тощо. Під час перевірки повноти оприбуткування товарів внутрішні документи (приймальні акти, прихідні накладні) звіряються із супровідними документами постачальників. Необхідно також перевірити правильність обчислення та відображення в обліку ПДВ. При цьому необхідно враховувати наступні вимоги законодавства: - ПДВ відображається в обліку, якщо товари оприбутковано і оплачено, товари повинні використовуватись на виробничі потреби, - у випадках, коли в первинних облікових документах (рахунках, рахунках-фактурах, накладних, прибуткових касових ордерах, актах виконаних робіт тощо), що підтверджують вартість придбаних товарів, не виділено суми ПДВ, то в розрахункових документах (дорученнях, вимогах-дорученнях, вимогах, реєстрах чеків і реєстрах на одержання коштів з акредитиву) обчислення її розрахунковим шляхом не відбувається. Тому вартість придбаних товарів, включаючи ПДВ, оприбутковується на рахунки обліку товарів на всю суму пред'явленого рахунку з наступним списанням у встановленому порядку на витрати виробництва. При перевірці організації контролю за зберіганням і використанням довіреностей, перевірці підлягає правильність нумерації аркушів книг довіреностей. При масовому характері видачі довіреностей перевіряється наявність їх реєстрації в журналі з обліку виданих довіреностей. При цьому звертається увага на те, щоб довіреності видавались повністю заповненими. Шляхом зустрічної перевірки аудитор виявляє можливі факти надання постачальнику підроблених довіреностей за такими ж номерами, які зареєстровані в журналі. Дата видачі довіреностей дає можливість визначити термін й дії, який встановлюється залежно від можливості отримання і ввезення відповідних товарів. Ці дані можна перевірити за корінцем книги довіреностей. По прибуткових документах перевіряється, чи не було випадків передачі довіреностей іншим особам, зміни назви постачальника, внесення підробок до документів на отримання товарів (наряди, рахунки, договори, замовлення тощо). 3 метою перевірки правильності погашення довіреностей аудитор порівнює дані граф. “Відмітка про виконання довіреностей” в журналі обліку довіреностей і первинних документів, що характеризують надходження товарів на склад. При цьому необхідно звернути увагу на те, чи не видаються нові довіреності особам, які не відзвітувались у використанні попередньо одержаних довіреностей. Важливе значення має і своєчасність здачі до бухгалтерії невикористаних довіреностей. Такі довіреності повинні бути повернені на наступний день після закінчення терміну їх ди, про що робиться відмітка в корінці книги довіреностей або в журналі їх обліку. Аудитору слід перевірити правильність складання актів розбіжності кількості та якості товарів, що надійшли, і своєчасність пред'явлення претензій до постачальників або транспортної організації (залізниці). Практика показує, що такі розбіжності зумовлені привласненням товарів і оформленням фіктивних (підроблених) актів із метою приховування нестач або пересортиць товарів. При перевірці фактів псування товарів аудитори повинні висвітлити в узагальнюючих документах такі питання коли, де і в якій кількості зіпсувалися товари, повністю чи частково вони зіпсовані, внаслідок яких причин відбулось псування, в чому виявилась бездіяльність посадових осіб, відповідальних за збереження товарів, чи можна було запобігти псуванню, а якщо так, то чому своєчасно не вжито відповідних заходів. Якщо є можливість огчянути зіпсовані товари, тоді в присутності матеріально відповідальних осіб необхідно взяти проби для аналізу з усіх місць зберігання товарів. Перед спеціалістами, які беруть участь у контролі, рекомендується поставити питання про причини і ступінь зіпсованості товарів, про відповідність стану комор і сховищ технологічним умовам, про можливість запобігання псуванню товарів при фактично наявних пристосуваннях, а також про можливість використання зіпсованих товарів. Під чіс перевірки законності списання запасів при їх втратах необхідно встановити правильність визначення розміру допустимих втрат при зберіганні і виявленні фактів пересортування товарів, а також правильність оформлення актів. Таким питанням слід приділяти особливу увагу, оскільки відомі випадки, коли за відсутності фактичних втрат або при втратах у менших розмірах, ніж передбачено нормами, на практиці актами фіксуються недостача і природна втрата при зберіганні, що виправдовують розкрадання. У зв'язку з цим необхідно грунтовно перевірити, як підприємство дотримується встановленого порядку оформлення втрат кількості і якості товарів. Особливо ретельно при цьому слід вивчати факти списання товарів внаслідок псування при зберіганні. В ході перевірки необхідно дослідити акти інвентаризації за період, що вивчається, і висновки інвентаризаційної комісії, лабораторні аналізи, які підтверджують якісні зміни товарів на час складання акту, картки складського обліку про рух товарів на складі, акти на списання товарів з інших причин, а також документи, що підтверджують вивезення і використання відходів. Для проведення перевірки правильності застосування норм природного убутку при виявчені недостач аудитору необхідно перевірити, чи відповідають норми природного убутку товарів, що застосовуються підприємством, нормам, які передбачені законодавством. При цьому слід встановити, чи не проводить підприємство списання товарів при їх перевезенні в герметичній упаковці, рідких товарів в скляній тарі, а також ряду фасованих товарів і консервантів. Перевірка операцій з тарою, як правило, розпочинається з ознайомлення зі станом контролю за отриманням, зберіганням, відпуском та списанням тари. Перевіряючи наявність договорів з комірниками, завідуючими складів та іншими працівниками про матеріальну відповідальність, аудитор визначає правильність їх складання. Якщо тара і товари знаходяться під відповідальністю однієї і тієї ж особи, то в договорі окремо повинна бути вказана відповідальна за тару особа. В бухгалтерії і у комірника перевіряється наявність переліку посадових осіб яким надане право підписувати документи на отримання і відпуск зі складу, вивезення або винесення тари з підприємства. На тих підприємствах, де списання тари має значну питому вагу в сумі витрат діяльності, важливо детально перевірити правильність оцінки тари і достовірність даних по списанню. В аналітичному обліку тара може оцінюватись за плановою собівартістю, відпускними, здавальними заставними, середніми відпускними та іншими цінами. Аудитор може перевірити, які саме облікові ціни використовуються підприємством, переглянувши номенклатуру-цшник та картки складського обліку. Для виявлення фактів зміни назв або споживчих якостей товарів (ґатунку, марки, розміру, вологості тощо), штучного завищення ваги брутто, тари застосовують експертну оцінку документів. Одночасно з перевіркою повноти оприбуткування товарів вивчають правильність їх оцінки, керуючись Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. № 246. Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Правильна оцінка товарів залежить від організації і постановки їх аналітичного і синтетичного обліку. Тому під час аудиторської перевірки з'ясовують, чи ведеться облік на рахунку 28 "Товари" у розрізі субрахунків і за кожним найменуванням, номенклатурним номером. Під час дослідження документів застосовують логічну, нормативно-правову, зустрічну перевірку. Перевіривши правильність оприбуткування, аудитор приступає до аналізу списання товарів. Насамперед слід встановити відповідність даних складського обліку даним синтетичного обліку за рахунком 28 "Товари", для чого загальний підсумок залишків сальдової відомості на кінець місяця звіряють із залишками на кінець місяця, показаними у відомості обліку товарів і тари. Таке зіставлення здійснюють за кожним складом, зокрема, на перше число відповідного періоду. Загальні обороти вибуття товарів за місяць за всіма складами і залишки товарів на кінець місяця, показані у відомості, звіряють із кредитовим оборотом і залишками на рахунку 28 "Товари" в Головній книзі. Якщо всі розбіжності були наслідком занедбаності обліку товарів, то перевірка зупиняється до відновлення бухгалтерського обліку товарів. Під час перевірки операцій з товарами аудитор може натрапити на такі аномальні явища (відхилення від норм), як: - недоліки в обліку; - неправильний залік пересортиці товарів; - неповне оприбуткування товарів, що надійшли; - безпідставні претензії до постачальників; - відсутність оперативного контролю за виконанням договорів на постачання і відпуск товарів; - відсутність договорів про повну матеріальну відповідальність матеріально відповідальних осіб; - недотримання правил зберігання товарів і охорони; - дописки товарно-матеріальних цінностей в описи; - заниження залишку товарів у описах; - завищення цін на товари; - крадіжки, підробка документів, привласнення. Для виявлення вищевказаних аномалій застосовують такі прийоми і способи аудиторських процедур: - інвентаризацію; - контрольне порівняння фактичних залишків товарів із даними останньої інвентаризації; - контрольний обмір; - зіставлення (порівняння) документальних даних; - зустрічну перевірку квитанцій, накладних на закупівлю матеріальних цінностей; - переоцінку й уцінку товарів; - контроль за використанням доручень на одержання товарів; - вибіркові перевірки; - перевірки правильності розрахунків природного убутку товарно-матеріальних цінностей тощо. Послідовність аудиту товарів така: - Інвентаризація товарів. - Аудит прибуткових і видаткових документів. - Звіти матеріально відповідальних осіб. - Регістри аналітичного обліку. - Головна книга. - Фінансова звітність. 3. Аудит звіту про власний капітал Достовірність бухгалтерської звітності - такий ступінь точності даних бухгалтерської звітності особи, що підлягає аудиту, який дозволяє користувачу цієї звітності робити на й основі правильні висновки про майновий і фінансовий стан особи, що підлягає аудиту і про результати й господарської діяльності, а також приймати рішення на підставі даних. Думка про достовірність бухгалтерської звітності - думка аудитора, що виражає оцінку правильності складання особою, що підлягає аудиту, бухгалтерської звітності за встановленими формами й відповідність вимогам чинного законодавства України про бухгалтерський облік. Метою аудиту фінансової звітності с надання аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах стандартам, які регламентують порядок підготовки і представлення фінансових звітів За результатами аудиту складається аудиторський висновок про реальний фінансовий стан суб'єкта господарювання. Завданнями аудиту фінансової звітності є: - дослідити достовірність та відповідність записів звітності даним Головної книги та регістрів аналітичного обліку, - прослідкувати за своєчасністю подання бухгалтерської звітності до відповідних державних органів, - вивчити взаемоузгоджешсть показників звітності підприємства, - порівняти дані річної фінансової звітності з даними квартальної і поточної фінансової звітності, - оцінити можливість постійного функціонування підприємства, - оцінити вплив подій, що відбулися, на фінансову звітність та їх відображення в звітності. При проведенні аудиту фінансової звітності вивчаються наступні питання: - чи наявні документи про реєстрацію підприємства як платника податків, - чи дотримуються терміни подання звітності податковим органам, управлінню статистики, органам управління спеціальними позабюджетними фондами тощо, - чи правильно відображені дані в поточному бухгалтерському обліку і чи внесені зміни, виправлення до фінансової звітності. Аудитор при проведенні аудиту фінансової звітності підприємства повинен перевіряти достовірність початкових та порівняльних показників цієї звітності. При цьому слід враховувати, що початкові та порівняльні показники повинні відображати результати фінансове господарської діяльності підприємства за попередній період, а також, свідчити про постійність його облікової політики в звітному та попередньому періодах. Предметом аудиту фінансової звітності є встановлення відображення звітності в усіх суттєвих аспектах реального фінансового стану шдприємст взаємозв'язку та несуперечності показників окремих форм звітності, відповідності фінансової звітності вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та П(С)БО, розкриття у звітності підприємства усіх суттєвих аспектів облікової політики. Об'єктами вивчення є квартальна та (або) річна бухгалтерська звітність склад та форми якої затверджені чинним законодавством у періоді, який перевіряється, Головна книга, регістри бухгалтерського обліку. Стан бухгалтерського обліку та звітності характеризується наступними показниками: 1.Форма ведення бухгалтерського обліку 2. Відповідність бухгалтерського обліку до вимог Порядку подання фінансової звітності, відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та нормативних документів Міністерства фінансів України щодо організації бухгалтерського обліку в Україні та інших нормативних документів з питань організації бухгалтерського обліку. 3. Висновок про проведення річної інвентаризації відповідно до вимог Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків, та відображення й результатів. 4. Своєчасність складання бухгалтерської звітності. До форм річної бухгалтерської звітності належать форма № 1 "Баланс" (порядок складання регулюється П(С)БО 2), форма № 2 "Звіт про фінансові результати" (П(С)БО 3), форма № 3 "Звіт про рух грошових коштів" (П(С)БО 4), форма № 4 "Звіт про власний капітал" (П(С)БО 5), форма № 5 Примітки до річної фінансової звітност.і При перевірці звітності слід звернути увагу на заповнення адресної частини форм повна назва підприємства і вид діяльності відповідно до Статуту (для правильного розподілу доходів по основній та Іншій діяльності). Слід також перевірити правильність заповнення форм звітності, проаналізувавши ділянки з високим аудиторським ризиком, перевірити взаємоув'язку показників по різних формах звітності. Перевіряючи звітність з точки зору якості складання слід акцентувати увагу на таких властивостях, як доречність, значимість, достовірність даних (останнє поняття включає вимоги правдивості, пріоритету змісту над формою, об'єктивності, обережності, доступності для перевірки і порівнянності). Аудитор повинен звернути увагу на наявність на звітності підпису керівника і головного бухгалтера підприємства та строки й здачі. При вивченні квартальної і річної звітності слід перевірити дотримання порядку п складання наростаючим підсумком. Аудиторська фірма при проведенні первинного аудиту повинна отримати достатній обсяг аудиторських підтверджень, щоб впевнитися у наступному: - початкові і порівняльні показники фінансової звітності, яка перевіряється, не містять суттєвих викривлень, - кінцеві і порівняльні показники фінансової звітності попереднього звітного періоду відповідним чином перенесені на початок звітного періоду, що перевіряється, - результати початкових і порівняльних показників фінансової звітності відповідним чином розкриті в поясненнях до фінансової звітності, яка перевіряється, - облікова політика економічного суб'єкта, який перевіряється, застосовується на постійній основі тощо При цьому аудиторська фірма зобов'язана проаналізувати: - суттєвість початкових і порівняльних показників фінансової звітності, - величину ризику можливих викривлень фінансової звітності в попередньому звітному періоді, - облікову політику економічного суб'єкта, - аудиторський висновок фінансової звітності у разі проведення аудиту звітності господарюючого суб'єкта попередньою аудиторською фірмою (аудитором). Для виконання вимог, які пред'являються до проведення первинного аудиту початкових і порівняльних показників фінансової звітності, аудитор може використовувати різні процедури. Перед безпосередньою перевіркою фінансових звітів необхідно встановити строки (дати), які мають пряме відношення до фінансової звітності Основними строками (датами) в аудиторській перевірці річної бухгалтерської звітності є 1) дата календарного закінчення звітного фінансового року, фінансову звітність за який буде досліджувати аудитор Як правило, звітним періодом для підприємств є календарний рік з 1 січня по 31 грудня включно Першим звітним роком для новостворених підприємств вважається період з дати їх державної реєстрації по 31 грудня включно, 2) дата складання та надання фінансової звітності - дата, коли повністю завершено формування всіх звітних форм, ув'язування всіх звітних показників, складання приміток до річної бухгалтерської звітності, оформлення усіх необхідних додатків до нього. До цієї дати, окрім того, мають бути приведені у належний стан всі первинні документи і бухгалтерські регістри, які підтверджують дані бухгалтерської звітності. Так, якщо бухгалтерський облік на підприємстві ведеться вручну, всі документи мають бути виконані чорнилами, а не олівцем, у всіх регістрах повинні бути підраховані підсумки, документи підшиті в папки. Зміст і форма “Звіту про власний капітал” і загальні вимоги до розкриття його статей визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал". Метою складання Звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. В ході вивчення Звіту про власний капітал аудитор зосереджує увагу на вивченні його граф. Статутний капітал. Збільшення статутного капіталу може здійснюватись: а) в акціонерному товаристві: шляхом реєстрації додаткового випуску акцій, спрямування частини прибутку до статутного капіталу, за рахунок індексації основних фондів; б) в інших підприємствах: шляхом реєстрації внесків до статутного капіталу. Зменшення статутного капіталу може здійснюватись: а) в акціонерному товаристві: шляхом анулювання викуплених власних акцій, за рахунок зменшення номінальної вартості акцій; б) в інших підприємствах: за рахунок виходу учасників або списання непокритих збитків. Аналітичний облік статутного капіталу необхідно вести за видами, за кожним засновником (учасником, акціонером). Дані синтетичного обліку по рахунку 40 "Статутний капітал" мають відповідати даним аналітичного обліку, а кредитове сальдо по рахунку 40 "Статутний капітал"- розміру статутного капіталу, зафіксованому в установчих документах підприємства. По графі "Статутний капітал" аудитор перевіряє своєчасність внесків до статутного капіталу відповідно до засновницьких документів підприємства, його збільшення, зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторської заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу та відображення капіталу операцій в бухгалтерському обліку. Пайовий капітал. Збільшення пайового капіталу здійснюється шляхом реєстрації пайових внесків, а зменшення його відбувається при вході учасника. Під час здійснення аудиту фінансової звітності з'ясовують джерело формування пайового капіталу, порядок визначення розмірів пайових внесків та їх повернення пайовикам, принцип нарахування дивідендів та правильність відображення операцій з пайовим капіталом на рахунках бухгалтерського обліку. Пайовий капітал формується за рахунок обов'язкових та додаткових пайових внесків визначається загальними зборами пайовиків із розрахунку потреби у власних оборотних коштах. У разі вибуття із членів підприємства та у разі його ліквідації обов'язкові пайові внески підлягають поверненню пайовикам. Строки повернення пайових внесків визначають з урахуванням фінансового стану й боргових зобов'язань підприємства. Для забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства можуть вноситися додаткові пайові внески пайовиками на добровільних засадах. Ці внески також підлягають повному або частковому поверненню згідно з заявами пайовиків. При щорічному розподілі прибутку за рішенням зборів пайовиків на обов'язкові та додаткові пайові внески нараховуються дивіденди, які можуть бути зараховані на поповнення паю. Додатково вкладений капітал. Додатково вкладений капітал збільшується: - при реалізації випуску акцій за ціною, що перевищує вартість викупу, на суму емісійного доходу; - при продажу викуплених власних акцій за ціною, що перевищує номінальну, на суму перевищення; - при анулюванні власних акцій, які були викуплені за ціною, нижчою від номіналу, на суму перевищення номіналу. Додатково вкладений капітал зменшується: - при продажу викуплених акцій за ціною, нижчою від вартості викупу; - при анулюванні власних акцій, які були викуплені за ціною, вищою від номіналу (на суму перевищення). Аналітичний облік додатково вкладеного капіталу слід вести за видами та кожним засновником (учасником). Дані синтетичного обліку за субрахунками 421 та 422 повинні відповідати даним аналітичного обліку. Інший додатковий капітал. Інший додатковий капітал збільшується: - при дооцінці необоротних активів; - при безкоштовному отриманні активів. Інший додатковий капітал зменшується: - при уцінці необоротних активів; - при визнанні доходу від безкоштовно отриманих необоротних активів; - при збільшенні статутного капіталу за рахунок індексації основних засобів. Аналітичний облік іншого додаткового капіталу необхідно вести за видами та за кожним замовником (учасником). Дані синтетичного обліку за субрахунками 422, 423, 424, 425 повинні відповідати даним аналітичного обліку. Під час здійснення контролю потрібно знати, що на підприємстві переоцінюється об'єкт основних засобів у разі, коли його залишкова вартість значно (більш як на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату Балансу. Якщо здійснюється переоцінка об'єкта основних засобів, то на ту саму дату слід, провести переоцінку всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. Під час проведення контролю перевіряють правильність переоцінки первісної вартості і суми зносу об'єктів основних засобів, індексу переоцінки, віднесення в бухгалтерському обліку суми дооцінки, уцінки, перевищення суми попередніх уцінок (дооцінок) над сумою попередніх дооцінок (уцінок) та відображення на рахунках бухгалтерського обліку. Переоцінену первісну вартість та суму зносу об'єкта основних засобів слід розрахувати множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості переоцінюваного об'єкта на його залишкову вартість. Відомість про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів необхідно заносити до регістрів їх аналітичного обліку. Суму дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів слід включати до складу додаткового капіталу, а суму уцінки - до складу витрат. Винятком є випадки перевищення суми попередніх уцінок (дооцінок) над сумою попередніх дооцінок (уцінок). Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкового об'єкта основних засобів при черговій дооцінці вартості цього об'єкта основних засобів і зазначеним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу. Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій уцінці залишкової вартості цього об'єкта основних засобів і зазначеним перевищенням до витрат звітного періоду. У разі вибуття об'єктів основних засобів, які раніше було переоцінено, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. Відображається зі знаком "мінус". Порядок проведення дооцінки (уцінки) незавершеного будівництва аналогічний порядку дооцінки (уцінки) основних засобів. На підприємстві може здійснюватись переоцінка тільки тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. При проведенні переоцінки окремого об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі Інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку). Якщо переоцінку об'єктів групи нематеріальних активів проведено, то далі їх необхідно переоцінювати щороку. Здійснюючи контроль, треба пам'ятати, що переоцінена первісна вартість та знос об'єкта нематеріального активу мають визначитись як добуток відповідно первісної вартості або зносу та Індексу переоцінки Індекс переоцінки слід визначати діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Суму дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів слід відображати у складі додаткового капіталу, на суму уцінки - у складі витрат звітного періоду Винятком з цього положення є перевищення суми попередніх уцінок (дооцінок) над сумою попередніх дооцінок (уцінок). Так, перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта нематеріального активу при черговій дооцінці вартості цього об'єкта нематеріальних активів включають до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів і зазначеним перевищенням у складі Іншого додаткового капіталу. Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об'єктів нематеріальних активів при черговій уцінці залишкової вартості цього активу спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу з включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів і зазначеним перевищенням до витрат звітного періоду. У разі вибуття об'єктів нематеріальних активів, які раніше було переоцінено, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цих об'єктів нематеріальних активів включають до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. Резервний капітал. Збільшення резервного капіталу відбувається шляхом спрямування частини прибутку до резервного капіталу. Зменшення резервного капіталу відбувається: - у разі виплати дивідендів на привілейовані акції за рахунок резервного капіталу, - виплати відсотків за облігаціями за рахунок резервного капіталу, - покриття збитків за рахунок резервного капіталуі Аналітичний облік резервного капіталу належить вести за видами, за напрямками використання Дані синтетичного обліку по рахунку 43 "Резервний капітал" повинні відповідати даним аналітичного обліку Слід мати на увазі, що залишки невикористаних коштів резервного капіталу переходять на наступний рік Законом України "Про господарські товариства" передбачено створення у господарському товаристві резервного капіталу в розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного капіталу Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 відсотків суми чистого прибутку. Нерозподілений прибуток. До збільшення нерозподіленого прибутку приводить отриманий чистий прибуток за звітний квартал і списання збитків за рахунок резервного капіталу. На зменшення нерозподіленого прибутку впливає спрямування прибутку на виплату дивідендів, до статутного і резервного капіталу, а також отримання чистого збитку за звітний період. Аналітичний облік слід вести за напрямками використання Дані синтетичного обліку по рахунку 441 "Прибуток нерозподілений" мають відповідати даним аналітичного обліку. Неоплачений капітал. По дебету рахунку 46 відображається заборгованість засновників за внесками до статутного капіталу, а по кредиту - погашення такої заборгованості. Аналітичний облік неоплаченого капіталу необхідно вести за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств) та за кожним засновником (учасником) підприємства. Дані синтетичного обліку за рахунком 46 "Неоплачений капітал" мають відповідати даним аналітичного обліку Здійснюючи контроль аудитору слід пам'ятати, що неоплачені кошти засновників (учасників) зменшують реальний розмір статутного капіталу і в звітності. Неоплачений капітал має відображатися в звітності зі знаком "мінус" Якщо учасники повністю розрахувалися за внесками до статутного капіталу, сальдо по рахунку 46 дорівнює нулю. Вилучений капітал. По дебету рахунку 45 відображається фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників, а по кредиту - вартість анульованих або перепроданих акцій (часток). Аналітичний облік вилученого капіталу слід вести за видами акцій (внесків, паїв). Дані синтетичного обліку по рахунку 45 "Вилучений капітал" мають відповідати даним аналітичного обліку. Отже, діями аудитора при перевірці Звіту про власний капітал є: - перевірка наданого звіту на арифметичну точність, - перевірка достовірності статей звіту про власний капітал (на підставі робочих документів по Інших розділах аудиту), - узгодження показників звіту про власний капітал з показниками інших форм фінансового звіту. На завершальному етапі діями аудитора при проведенні перевірки фінансової звітності є: - зведення даних про відхилення у наданих формах фінансової звітності, - аналіз відхилень з позиції прийнятого рівня суттєвості, - з'ясування змісту протоколів зборів після дати балансу на предмет - вивчення подій після дати балансу, - формування висновку про достовірність наданої звітності. Список використаної літератури 1. Закон України від 22.04.93 р. №3125-XII "Про аудиторську діяльність", зі змінами та доповненнями. 2. Національні нормативи аудиту, Кодекс професійної етики аудиторів України, затверджені рішенням Аудиторської палати України від 18.12.98 р. №73. 3.Бутинець Ф.Ф., та ін. Аудит і ревізія підприємницької діяльності. Навчальний посібнік. -Житомир: ПП “Рута”, 2001. - 416с. 4.Білуха Н.А. Курс аудита: Підручник. 2-ге вид, перероб. -К: Вища школа.: КОО Т-во “Знання”, 1999. - 574с. 5.Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. -К: Т-во “Знання”, КОО, 2001. - 402с. 6.Кузминский А, Кужельний Н. І др., Аудит. Практическое пособие -К: Учетинформ, 1996. - 283с. 7.Бичкова С.М. Доказательства в аудите. -М: Финанси и статистика, 1998. - 176с. 8.Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. Аудиторська палата України. (затверджено рішенням Аудиторської палати України № 73 від 18.12.1998 р.). К., 1999. - 274 с. 9.Рудницький В.С. Методологія і організація аудиту. -- Тернопіль: "Економічна думка", 1998. -- 192 с.
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (18.06.2014)
Просмотров: 292 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: