Реферат на тему:Контрольна робота по економіці підприємства. - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Контрольна робота по економіці підприємства. План. Взаємозв'язок планування обсягів реалізації продукції складання виробничої програми Ресурсний потенціал підприємства, як економічна система. Задача Список використаної літератури 1. Взаємозв'язок планування обсягів реалізації продукції складання виробничої програми. Найважливіший розділ плану розвитку підприємства — виробнича програма, чи план виробництва продукції. Показники виробничої програми: темп зростання виробництва товарної (валовий) продукції, виробництво найважливіших видів продукції в натуральному вираженні (із указівкою "у тому числі продукції для експорту"), включаючи показник якості продукції. Основою для визначення в плані обсягу продукції у вартісному вираженні служить план виробництва промислової продукції в натуральному вираженні. Завдання по виробництву продукції в натуральному вираженні встановлюються в одиницях виміру, що враховують особливості споживання окремих видів виробів. Такими одиницями можуть бути тонни, метри, кіловат-години, штуки, комплекти і т.д. У всіх випадках одиниця виміру повинна відбивати специфіку виробництва і споживання різних видів продукції, стимулювати виробництво найбільш ефективних і високоякісних виробів і сприяти використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Встановлені в плані одиниці виміру продукції обов'язкові для всіх ланок планування і керування виробництвом. Це необхідно для того, щоб забезпечити виконання виробничої програми в передбаченому асортименті, виконання плану кооперованих постачань і плану постачань по договорах, а також для ув'язування виробничої програми з показниками якості продукції. Невід'ємною частиною плану виробництва продукції в натуральному вираженні є завдання по подальшому підвищенню якості продукції. Якість найважливіших видів продукції повинне відповідати по своїх техніко-економічних показниках вищим досягненням вітчизняної і закордонної техніки на всіх стадіях проектування і виготовлення продукції. Відповідно з цими вимогами передбачаються заміна і зняття з виробництва застарілої чи продукції модернізація застарілих виробів, поліпшення основних технічних характеристик продукції, що випускається, дотримання вимог стандартів, технічних умов і іншої технічної документації. У планах випуску продукції підприємств передбачаються завдання по зняттю з виробництва застарілих видів виробів, тобто продукції, що не відповідає сучасним вимогам національної економіки і населення країни, що морально застаріла; указуються конкретні терміни заміни застарілих виробів, а також нові види виробів (типи, моделі), їх що заміняють. Вартісними показниками виробничої програми є: обсяг реалізації, товарна, валова продукція. По обсязі реалізованої продукції оцінюється виробничо-господарська діяльність галузей, об'єднань і підприємств. Обсяг реалізованої продукції в плані визначається як вартість призначених до постачання і підметів оплаті в плановому періоді: готових виробів; напівфабрикатів власного виробництва; робіт промислового характеру, що призначаються до реалізації на сторону (включаючи капітальний ремонт свого устаткування і транспортних засобів, виконуваний силами промислово-виробничого персоналу), а також як реалізація продукції і виконання робіт для свого капітального будівництва й інших непромислових господарств, що знаходяться на балансі підприємства. Обсяг реалізованої продукції за планом Рп можна визначити по наступній формулі: Рп = Тп + Он.п1 – Он.п2, де Тп — обсяг товарної продукції за планом; Він.п1, Он.п2,— залишки нереалізованої продукції на початок і кінець планового періоду. Важливими показниками плану, що дозволяють визначити загальний обсяг промислової продукції, її структуру, темпи росту продуктивності праці, фондовіддачу й інші економічні показники, служать товарна і валова продукція.* Обсяг товарної продукції в плані включає вартість: готових виробів, призначених для реалізації на сторону, своєму капітальному будівництву і непромисловим господарствам свого підприємства; напівфабрикатів свого вироблення і продукції допоміжних і підсобних виробництв, призначених до відпустки на сторону; вартість робіт промислового характеру, виконуваних по замовленнях з боку чи непромислових господарств і організацій свого підприємства.* Обсяг валової продукції Вп включає весь обсяг робіт, намічений до виконання в даному плановому періоді; визначається він по наступній формулі: Вп = Тп — Нп + Нк, де Нп, Нк — залишки незавершеного виробництва, напівфабрикатів і інструмента свого виробництва на початок і кінець планового періоду. Обсяг реалізованої продукції так само, як і товарної продукції, визначається: у плані — у діючих оптових цінах підприємств; у звіті — а) у порівнянних оптових цінах підприємств на визначену дату (так званих незмінних цінах), необхідних для визначення динаміки виробництва, б) в оптових цінах підприємств, що діють у звітному періоді (для використання в розрахунках собівартості). З метою елімітування минулої праці і виявлення результатів виробничої діяльності, динаміки виробництва продукції і залежних від підприємств показників виробництва ряд виробництв здійснюють планування й оцінку діяльності по чистій продукції замість обсягу реалізованої продукції.* Обсяг чистої продукції визначається шляхом вирахування з товарної продукції (в оптових цінах підприємств) матеріальних витрат у тих же цінах (тобто в цінах, прийнятих при розробці плану), а також суми амортизації основних фондів. Застосування показника чистої продукції дозволяє виключити повторний рахунок продукції, більш точно визначити зусилля колективів підприємств по виконанню ряду найважливіших якісних показників — продуктивності праці, фондовіддачі й ін. Для обґрунтування виробничої програми підприємства необхідно мати розрахунки його виробничої потужності. На промислових підприємствах (компаніях) США для оцінки господарської діяльності використовують своєрідну систему показників, яку можна розділити на три основні групи: оціночні показники; показники витрат виробництва; відносні показники господарської діяльності. 2. Ресурсний потенціал підприємства, як економічна система. У ресурсний потенціал підприємства включаються трудові ресурси, земельний потенціал, основні фонди, грошові ресурси підприємства. Трудові ресурси на підприємстві – це об'єкт постійної турботи з боку керівництва підприємством. Роль трудових ресурсів істотно зростає в період ринкових відносин. Інвестиційний характер виробництва, його висока наукомісткість, пріоритетність питань якості продукції змінили вимоги до працівника, підвищили значимість творчого відношення до праці і високого професіоналізму. Це привело до істотних змін у принципах, методах і соціально-психічних питаннях керування персоналом на підприємстві. Трудові відносини – навряд чи не самий складний аспект роботи підприємства. Набагато легше справитися з технічними неполадками, чим дозволити конфліктні ситуації, що виникають у колективі, де потрібно враховувати індивідуальні схильності, особистісні установки, психологічні переваги. Які би технічні можливості, організаційно-управлінські переваги ні відкривалися перед підприємством, воно не почне працювати ефективно без відповідного людського ресурсу. Адже усі в остаточному підсумку залежить від людей, від їхньої кваліфікації, уміння і бажання працювати. Не даремно сьогодні західні фахівці розглядають структуру підприємства як складового речовинного і людського капіталу. Основними аспектами впливу людського фактора на підвищення ефективності роботи підприємства є: добір і просування кадрів; підготовка кадрів і їхнє безупинне навчання; стабільність і гнучкість складу працівників; удосконалювання матеріальної і моральної оцінки праці працівників. У сучасних умовах для стимулювання підвищення ефективності і продуктивності необхідно змінювати не тільки систему оплати праці, але і сам підхід до її формування, потрібні інші психологічні установки, мислення і шкала оцінок. Необхідні нові підходи до формування трудового колективу підприємства. Проблема підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей підприємств займає центральне місце в період переходу Росії до ринкових відносин. Від рішення цієї проблеми залежить місце підприємства в промисловому виробництві, його фінансовий стан, конкурентноздатність на ринку. Засобу праці (машини, устаткування, будинки, транспортні засоби) разом із предметами праці (сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, паливом) утворять засобу виробництва. Виражені у вартісній формі засобу виробництва є виробничими фондами підприємств. У залежності від їхнього функціонування в процесі виробництва, способі перенесення їхньої вартості на готовий продукт і характеру відтворення засобів праці розрізняють основні й оборотні фонди: основні виробничі фонди – та частина виробничих фондів, що бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їхня вартість переноситься на виготовлений продукт поступово, вроздріб, у міру використання. Поповнюються вони за рахунок капітальних вкладень. Поряд з виробничими, існують невиробничі основні фонди – житлові будинки, дитячі і спортивні установи й інші об'єкти культурно-побутового обслуговування трудящих, що перебувають на балансі підприємств. На відміну від виробничих фондів вони не приймають участь у процесі виробництва і не переносять свою вартість на продукт, тому що він не виробляється. До оборотних виробничих фондів промислових підприємств відноситься частина засобів виробництва (виробничих фондів), речовинні елементи яких у процесі праці на відміну від основних виробничих фондів витрачаються в кожнім виробничому циклі, і їхня вартість переноситься на продукт праці цілком і відразу. Оборотні виробничі фонди підприємств складаються з трьох частин: Виробничі запаси; Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення; Витрати майбутніх періодів. Виробничі запаси – це предмети праці, підготовлені для запуску у виробничий процес; складаються вони із сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, пального, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, тари і тарних матеріалів, запасних частин для ремонту основних фондів. Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення – це предмети праці, що вступили у виробничий процес, матеріали, деталі, вузли і вироби, що знаходяться в процесі чи обробки зборки, а також напівфабрикати власного виготовлення, незакінчені цілком виробництвом в одних цехах підприємства і підмети подальшій обробці в інших цехах того ж підприємства. Витрати майбутніх періодів – це нематеріальні елементи оборотних фондів, що включають витрати на підготовку й освоєння нової продукції, що виробляються в даному періоді (квартал, рік), але відносяться на продукцію майбутнього періоду. Рівень забезпеченості підприємства сировиною і матеріалами визначається порівнянням фактичної кількості закупленої сировини з їхньою плановою потребою. Необхідно також перевірити забезпеченість потреби в завезенні матеріальних ресурсів договорами на їхнє постачання і фактичне їхнє виконання. Перевіряється також якість отриманих матеріалів від постачальників, відповідність їхнім стандартам, технічним умовам і умовам договору й у випадках їхнього порушення пред'являються претензії постачальникам. Особлива увага приділяється перевірці виконання постачань матеріалів, виділених підприємству по держзамовленню, і кооперованих постачань. Велике значення придается виконанню плану по термінах постачання матеріалів (ритмічності). Порушення термінів постачання веде до недовиконання плану виробництва і реалізації продукції. Для оцінки ритмічності постачань використовують коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт варіації. Особлива увага приділяється стану складських запасів сировини і матеріалів. Розрізняють запаси поточні, сезонні і страхові. Величина поточного запасу залежить від інтервалу постачання (у днях) і середньодобової витрати i – го матеріалу: Зтек = Инт * Рсут У процесі аналізу перевіряється відповідність фактичного розміру запасів найважливіших видів сировини і матеріалів нормативним. З цією метою на підставі даних про фактичну наявність матеріалів у натурі і середньодобовій їхній витраті розраховують фактичну забезпеченість матеріалами в днях і порівнюють її з нормативної. Вивчають також стан запасів сировини і матеріалів з метою виявлення зайвих і непотрібних. Їх можна установити за даними складського обліку шляхом порівняння приходу і витрати. Якщо по яких-небудь матеріалах немає витрати протягом року і більш, те їх відносять у групу неходових і підраховують загальну вартість. Задача № 3. Використовуючи диференційний метод оцінити вплив інтенсивного та екстенсивного навантаження устаткування на обсяг виробництва продукції. Зробити висновки. Показник \| Од. виміру \| Попередній період \| Звітний період Обсяг виробленої продукції \| шт. \| 20140 \| 20350 Кількість відпрацьованих станкогодин \| Станкогод. \| 18112 \| 18006 Виробка у 1 станкогодину \| Шт. \| 1,11 \| 1,13 Опрод = Кст.год. * В1ст.год ; Оп.п. = Кст.год. * В1ст.год = 181121,11 = 20140 шт. О1 = 180061,11 = 19987 шт. Озв.п. = 18006*1,13 = 20350 шт. ДО (Кст.год.) = 19987 – 20140 = - 153 шт. ДО (В1ст.год.) = 20350 - 19987 = 363 шт. Таким чином, за рахунок зменшення кількості відпрацьованих станкогодин, обсяг виробництва зменшився на 153 шт., за рахунок виробки за 1 станкогодину, збільшився на 363 шт. Список використаної літератури. Грузинов В.П., Грибов В.Д. Экономика предприятия: Учеб. пособие. – 2-е изд. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 208 с. Грузинов В.П. Экономика предприятия и предпринимательство: Учеб. пособие. – М.: Софит, 1994. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – Минск: ООО «Новое издание», 1999. – 688 с. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. Киевв: Ника-Центр Эльга, 1999. Бухгалтерский анализ / Пер. с англ. Киев: Торгово-издательское бюро ВНУ, 1993.
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (21.06.2014)
Просмотров: 493 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: