Реферат на тему: Конкурентоспроможність підприємства - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Конкурентоспроможність підприємства. У ринковій системі господарювання конкурентоспроможність як еконо-мічна категорія виступає ключовою, так як вона відображає економічні, науково-технічні, виробничі, організаційні, управлінські, маркетингові та ін-ші можливості підприємства. Ці можли-вості реалізуються в продукції та по-слугах, що конкурують з аналогами на внутрішньому та зовнішньому ринках. У широкому розумінні конкурентоспроможність означає можливість вигравати в змаганнях за попит споживача. Що стосується сфери економіки, то конкурентоспроможність – це наявність певних властивостей, що дають переваги для суб’єкта в еко-номічному змаганні. Конкурентоспроможність – багатогранна економічна категорія, яка розглядається на різних рівнях, оскільки суб’єктами конкурентної боротьби можуть виступати різні об’єкти: продукція, підприємства, корпорації, галузі, окремі країни та їх групи. М. Гельвеновський запропонував всю різноманітність конкурентних відносин, що виникають у сфері економіки, поділити на три рівні:– мікрорівень (продукція, виробництва, підприємства);– мезорівень (галузі, корпоративні об’єднання підприємств);– макрорівень (країни та їх групи). Така структура суб’єктів конкурентної боротьби дає можливість більш чітко та обґрунтовано вибрати підходи до аналізу та оцінки конкуренто-спроможності. Але, на нашу думку, об’єднання конкурентоспроможності підприємства неправильні, так як мають суттєві відносини та різні підходи в дослідженні. Вважаємо, що доцільно дотримуватись рівнів конкурентних відносин:– мікрорівень (продукція);– мінірівень (підприємства);– мезорівень (галузі, корпоративні об’єднання підприємств);– макрорівень (країни та їх групи). Між рівнями існує тісний взаємозв’язок: кожний наступний базується на попередньому, крім того, він має свої власні елементи та особливості і є основою для вищого. Тому для системного розгляду поняття конкуренто-спроможності коротко розглянемо конку-рентоспроможність на мікро- мезо- та макрорівнях. Питання конкурентоспроможності продукції найбільш повно дослід-жено. У визначен-нях (поняттях) конкурентоспроможності продукції є багато чого спільного. Конкуренто-спро-можність продукції – це складна (інтеграль-на) властивість, що характеризує привабливість продукції для споживача та прибутковість для виробника. Конкурентоспроможність продукції – це сукупність якісних та вартіс-них характери-стик продукції, що забезпечують задоволення конкретних по-треб споживачів. Конку-ренто-спроможною є та продукція, яка має комплекс споживчих та вартісних властивостей, що забезпечує їй комерційний успіх. Виробництво та реалізація конкурентоспроможної продукції є узагаль-нюючим показником стійкості підприємства, його вмінням ефективно вико-ристовувати фінан-совий, виробничий та трудовий потенціал. Також необ-хідно зазначити, що конкуренто-спро-можність продукції – це здатність продукції відповідати вимогам даного ринку в конкретний період часу. Економічними об’єктами, що досліджуються на мезорівні, є виробничі системи та їх комбінації. Такими об’єктами можуть бути галузі, корпоративні та конгломеративні об’єднання підприємств. Галузь конкурентоспроможна (має порівняльну перевагу), якщо про-дукція, яку вона виробляє, має більш низьку ціну відносно іншої продукції, що виробляється національною економікою, ніж та, що виробляється на світовому ринку. Тобто відносна ціна продукції національної нижче віднос-ної, запропонованої світовим ринком. Завдяки цьому розвиток міжнародного поділу праці призводить до певної спеціалізації країн на світовій арені залежно від конкурентоспроможності тієї чи іншої галузі. Але досліджуючи конкурентоспроможність на мезорівні, потрібно враховувати такий фактор, як робота галузі як складової частини національ-ного господарства. Галузь може виконувати специфічні завдання (наприклад, для агропромислового комплексу – це забезпечення населення країни про-дуктами харчування). У даному випадку виникають протиріччя між зовніш-ньоекономічним аспектом конкурентоспроможності галузі та її значення в національній економіці. Тому при дослідженні конкурентоспроможності в да-ному випадку необхідно враховувати фактори соціального характеру, націо-нальної безпеки країни, державної політики та ін. Конкурентоспроможність на мезорівні пропонується оцінювати, засто-совуючи наступ-ні показники: продуктивність праці, капіталомісткість, науко-місткість, технічний рівень продукції, сукупність знань та наукових наробок, експортна орієнтація чи залежність га-лузі від імпорту та ін. При розгляді конкурентоспроможності на рівні країн необхідно па-м’ятати про відсут-ність спільного підходу до вирішення цього питання. Багато спеціалістів визнають визна-чення дане Комісією при президенті США: “Конкурентоспроможність національної економіки – це можливість нації в умовах вільного та справедливого ринку виробляти товари та послуги, які відповідають вимогам світових ринків, одночасно зберігаючи чи збільшуючи реальні доходи своїх громадян”. Відповідність вимогам світових ринків означає здатність спроектувати, виробити та розподілити товари та послуги за ціною та якістю, що за-безпечують конкурентоспро-можність на цих ринках. Головним фактором тут є величина вартості та застосування новітніх технологій. Якщо вартість висока чи зростає, вирішальним для збереження чи підвищення конку-рентоспроможності є застосування новітніх технологій, що збільшують продуктивність основних факторів виробництва. Наступне питання – на скільки “вільні та справедливі” умови ринку. Якщо умови не справедливі, деякі країни можуть бути конкурентоспро-можними тоді, коли їхні внутрішні ринки закриті чи національні компанії отримують субсидії від держави. Будь-яка країна може стимулювати конкурентоспроможність, здійсню-ючи політику обмежень та протекціонізму. І навпаки, країни, що мають потужний потенціал конку-ренто-спроможності, можуть виявитися неконку-рентоспроможними, якщо їх національним компаніям, що не отримують субсидій та не захищені політикою протекціонізму, дово-диться конкурувати з тими компаніями, які отримують субсидії від урядів своїх держав. Важливо враховувати реальні доходи населення. Якщо в країні, що суттєво нарощує експорт, реальні доходи населення падають, це може означати, що її громадяни суб-сидують національну конкурентоспроможність. Будь-яка країна може проводити політи-ку скорочення реальної заробітної плати на внутрішньому ринку праці для покращання своїх позицій на сві-тових ринках, але така практика не має нічого спільного зі справж-ньою конкурентоспроможністю. Значний внесок у вивчення конкурентоспроможності країн зробив М.Портер. Він пропонує оригінальну концепцію так званого “національного ромба”, що розкриває чотири властивості (детермінанта) країни, які фор-мують конкурентне середовище; стратегія підприємств, їх структура та суперництво; споріднені та підтримуючи галузі; параметри факторів пара-метри попиту. Кожний детермінант впливає на всі інші. Детер-мінанти, знахо-дячись у взаємодії, створюють ефект цілісності, тобто підсилюють чи послаблюють потенційний рівень конкурентної переваги підприємств даної країни. Найбільш важливим у його дослідженнях є висновок про кластерний підхід до організації конкурентоспроможних організаційних структур та стратегій на національно-му та галузевому рівнях. Взаємопов’язаний розподіл залежних одна від одної галузей, що забезпечує їх конкурентоспроможність, Портер називає “кластерами” (пучками): наприклад, виробництво та експлу-атація комп’ютерної техніки. Автор показує існування кластерів галузей, що користуються загальними ресурсами, технологіями та інфраструк-турою, які стимулюють інвестиції. Такі інтегровані структури як “кластери” розвинені в багатьох країнах, що підтверджує вагомість наукового узагальнення Портера. Конкурентоспроможність країни – це її здатність в умовах вільної конкуренції виробляти товари та послуги, що задовольняють вимоги світо-вого ринку, реалізація яких збільшує добробут країни та окремих його громадян. Увиразнюючи зв’язок рівнів конкурентоспроможності між собою, мож-на стверджувати, що конкурентоспроможність економіки країни – це сумарна конкурентоспроможність її підприємств. Науковці дають різні визначення конкурентоспроможності підприємст-ва, які пока-зують та характеризують різні сторони об’єкта, що вивчається. До цього часу в економічній літературі відсутнє загальноприйняте визначення конку-рентоспроможності підприємства. Основними факторами, що зумовлюють можливість багатьох його трактувань, є різні позиції вчених, нечітке визначення об’єкта дослідження, ототожнення поняття конкуренто-спроможності підприємства з конкуренто-спромож-ністю продукції. Різні авторські позиції обумовлені тим, що конкурентоспро-можність підпри-ємства розглядається на різних рівнях – регіональному, націо-нальному та світовому ринку. Крім того, відсутній системний підхід до вивчення конку-ренто-спроможності: різні її рівні досліджуються окремо один від одного, не досить повно розглянуто питання вза-ємозв’язку між ними. Дана конкурентоспроможність підприємства означає можливість випе-реджати інших при досягненні поставленої мети у боротьбі за укріплення позицій на внутрішньому та зовнішньому ринку. Головна мета, заради якої існує та працює підприємство, – це гене-рування у довго-стро-ковому періоді постійного потоку прибутків для влас-ників (акціонерів) підприєм-ства. З цих позицій конкурентоспроможність під-приємства – можливість ефективної господарської діяльності та її практич-ної прибуткової реалізації в умовах конкурентного ринку, що забезпечується всім комплексом засобів підприємства. В економічному словнику конкурентоспроможність підприємства визначаються як його здатність здійснювати діяльність в умовах ринкових відносин, отриму-ючи прибуток, достатній для науково-технічного вдосконалення, вироб-ництва, стимулювання та під-тримки праців-ників на високому якісному рівні. Якщо брати до уваги, що на товарних ринках постійно йде конкурентна боротьба, змінюються умови, з’являються нові товари, зникають старі, то з цієї позиції під конку-ренто-спроможністю підприємства розуміють як реальну, так і потенційну можливість підприємства проектувати, виготовляти та збувати в тих чи інших конкретних умовах това-ри, що користуються більш пріоритетним попитом у споживачів, ніж товари конку-рентів. Необхідно зазначити, що однією з важливих рис конкурентоспро-можності підприєм-ства є її відносність. Конкурентоспроможність не є внут-рішньою якістю підприємства. Вона може бути виявлена та оцінена тільки в рамках групи підприємств, що належать до однієї галузі, чи підприємств, що випускають продукцію, схожу за властивостями. Конку-рентоспроможність можна виявити тільки порівнюючи ці підприємства в межах країни, чи у світовому масштабі. Таким чином, конкурентоспроможність підприємства – поняття відносне: одне й теж підприємство на вітчизняному ринку може бути визначено конку-ренто-спро--можним, а в межах світового ринку – ні. З цієї позиції таку конкурентоспроможність можна визначити як відносну харак-теристику, що показує відмінність процесу розвитку даного підприємства від підприємства конкурента, як за мірою задоволення своєю продукцією чи послугами конкретної суспільної потреби, так і за ефективністю вироб-ничої діяльності. Основний зміст поняття конкурентоспроможності підприємства полягає в тому, що вона характеризує можливості та динаміку пристосування підприємства до умов конкуренції, що постійно змінюється. У деяких публікаціях наводиться змішане поняття конкурентоспро-можності товару та підприємства, у зв’язку з цим потрібно зазначити, що характеристика конкуренто-спромо-жності підприємства має декілька суттєвих відмінностей від такої ж характеристи-ки товару, а саме:– перша принципова відмінність полягає в тому, що конкурентоспро-можність підпри-ємства, яка відображає відмінність даного виробника від конкурентів, має місце тривалий проміжок часу. Конкурентоспроможність товару, у свою чергу, визначається незначними з економічного погляду проміжками часу – місяць, тиждень, день. Це пов’язано з тим, що підпри-ємство зайняте виробництвом і реалізацією різних виробів, асортимент яких обновлюється, і для виявлення суттєвих відмінностей від конкурентів на відповідному товарному ринку повинен пройти хоча б один цикл оновлення продукції, тобто поява на ринку нових товарів; друга принципова відмінність полягає в тому, що оцінку діяльності підприємства дає не тільки споживач, а і сам підприємець. Споживач оцінює товар виходячи з його спожив-чої якості та вартості і для нього не важливо, скільки це коштувало підприємцю. Підприємець, у свою чергу, вирішує, чи вигідно у визначених масштабах та умовах займатися виробництвом даних товарів. Таким чином, конкурентоспроможність підприємства – це особлива зона, в якій у певних межах та за певних умов збігаються інтереси виробників та споживачів. Виходячи зі сказаного можна стверджувати, що конкурентоспроможність підпри-ємства – це реальна та потенційна спроможність підприємства проектувати, виготов-ляти та збувати в тих чи інших конкретних умовах продукцію, яка корис-тується більш прі-о-ри-тетним попитом у споживачів при умові ефективної господарської діяльності та її практичної прибуткової реалізації в умовах конкурентного ринку. У даному визначені підкреслюється основна ідея конкурентоспро-можності – поєд-нання інтересів споживачів (потрібна продукція з необхід-ними споживчими властивостями, за оптимальною ціною) та виробників (прибуткова реалізація своєї діяльності при створені продукції). Також враховано те, що для забезпечення конкурентоспроможності підприєм-ства необхідно ефективно діяти на всіх етапах життєвого циклу продукції (про-ектування, виготовлення, збут), підтримувати та покращувати свої здібності, ресурси, щоб це було можливо не тільки сьогодні але й у майбутньому. Наголошується, що сенс дослідження та оцінки конкурентоспроможності підприємства є за наявності ринкових умов. Конкурентоспроможність підприємства не являє собою тільки внутріш-ню його якість (тобто залежить не тільки від самого підприємства), тому що підприємство функціонує в системі макро- та мікросередовища, що сфор-мувалося в межах тієї чи іншої галузі, країни. Тому пошук джерел конку-рентоспроможності також потрібно здійснювати поза під-приємством. Література: 1. Білоблоцький Д.М. Маркетингові стратегії підприємства мобільного зв’язку: Дис... канд. екон. наук: 08.06.01/ Київський національний торговельно-економічний університет. – К., 2003. – 222 с. 2. Джоббер Д. Принципы и практика маркетинга. – К.: Вильямс, 2000.– 677 с. 3. Мак-Дональд М. Стратегическое планирование маркетинга. – СПб: Питер, 2000. – 320 с. 4. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: Дело, 2000. – 704 с. 5. Наливайко А.П. Теорія стратегії підприємства. Сучасний стан та напрями розвитку: Монографія. – К.:КНЕУ, 2001. – 227 с. 6. Портер Майкл Э. Конкуренция: Пер. с англ. – М.: Издательский дом „Вильямс”, 2002. – 496 с. 7. Райан Б. Стратегический учет для руководителя: Пер. с англ. / Под. ред. В.А. Микрюкова. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. – 616 с. 8. Райс Эл, Траут Дж. Маркетинговые войны. – СПб.: ПИТЕР, 2000. – 255 с. 9. Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент. Исскуство разработки и реализации стратегии. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 578 с. 10. Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління: Навчальний посібник. – К: КНЕУ, 1999. – 384 с. 11. Шкода Т.Н. Потенціал організації – основа її конкурентоспроможності // Проблеми системного підходу в економіці: Збірник наукових праць. – Випуск . – К.: НАУ, 2004. – 200 с. – С. 97–100. 12. Bowman E. Epistemology, Corporate Strategy and Academe, Sloan Management Review. – 1974. 13. Hofer C., Schendel D. Strategy Formulation: Analytical Concepts, West Publishing Co. – 1978.
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (20.06.2014)
Просмотров: 680 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: