Реферат на тему: Грошовий обіг - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Грошовий обіг. План 1. Суть і структура грошового обігу. 2. Форми грошового обороту 3. Закон грошового обігу 4. Регулювання грошової маси Висновки 1. Суть і структура грошового обігу Грошовий обіг - це неперервний рух грошей у сфері обігу та їх функціонування як засобу платежу й обігу. За його допомогою здійснюється розширене відтворення. Поряд з кредитом та фінансами він виступає складовою частиною єдиного грошового обороту і водночас становить самостійне економічне явище, що має свою особливу специфіку й механізм впливу на економіку. Опосередковуючи рух реальних товарів і послуг у процесі суспільного відтворення,грошовий обіг вимагає лише строго визначеної маси грошей. В процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг а також ви конання різних видів зобов’язань у грошовій формі здійснюються розрахунки та платежі. Сукупність усіх грошових платежів утворює грошовий оборот. Модель грошового обороту показує, що підприємства і населення пов’язані між собою двома групами ринків: продуктів; ресурсів. Населення і підприємства на ринках продуктів і ресурсів можуть виступати у ролі продавців або покупців або одночасно і в тій і в іншій ролі. Процеси руху продуктів, ресурсів і платежів називаються пото ками. Кількісними вимірниками усіх потоків є гроші. Кількість грошей в обігу можна визначити на основі рівняння Фішера ( пов’язує між собою масу грошей, швидкість їх обігу,ціну і обсяг виробництва): MV=PY Коли до кругообігу продуктів, ресурсів, грошей або платежів підключаються фінансові ринки і держава то кругообіг цей ускладнюється бо частина грошей населення і підприємств подає на фінансові ринки а також акумулюється державою у вигляді податків. Пройшовши не прямий шлях гроші направляються на вказані вище ринки. Грошовий оборот включає в себе грошовий обіг. Обіг грошових знаків передбачає її постійний перехід від одних осіб до інших. Грошовий обіг складається з окремих каналів руху грошей: між НБУ і комерційними банками; між комерційними банками; між банками і підприємствами; між підприємствами; між підприємствами і населенням; між фінансовими структурами і населенням. Вилучення грошей зі сфери обігу можливе лише в разі зменшення у ній маси товарів або значного збільшення швидкості обігу грошової одиниці. За умов золотомонетного стандарту зайві гроші автоматично залишають сферу обігу, перетворюючись у скарби. За наявності паперових грошових знаків кожен суб’єкт економічних відносин для отримання реальних товарів чи послуг прагне знову спрямувати гроші в обіг, щоб не зазнати збитків від можливого їхнього знецінення. Оскільки вилучення грошей з обігу вимагає значних витрат, то держава, вдаючись до регулювання їхньої кількості, такі витрати перекладає на інших суб’єктів ринку і насамперед на широкі верстви населення. Саме така політика, покликана стабілізувати економіку, фінанси й грошовий обіг, здійснюється нині в Україні. Стабільність грошового обігу залежить насамперед від стану економіки. В суспільстві, де збалансовані процеси відтворення в народному господарстві, підтримується й стабільний грошовий обіг. Більше того, він активно впливає на стан і розвиток економіки. Там же, де виникли диспропорції у відтворювальному процесі,де спостерігається падіння виробництва валового національного продукту, а держава не може збалансувати надходження та видатки, грошовий обіг підривається інфляційними процесами. Грошовий обіг здійснюється в межах певної грошової системи, яка в ринковій економіці є провідною ланкою і відіграє домінуючу роль у саморозвитку господарських процесів. Грошова система включає такі складові частини: товар, що відіграє роль загального еквівалента; грошову одиницю - масштаб цін; узаконений засіб обігу та платежу (банкноти, казначейські чи скарбницькі, білети, монети), порядок випуску банкнот і казначейських білетів (паперових грошей) в обіг. Грошовою одиницею України стала гривня. Порядок її виготовлення і введення в обіг та підтримання стабільності розроблено Національним банком. Перевага гривні полягає в тому, що на відміну від безконтрольного й незабезпеченого випуску карбованців вона надходитиме в обіг в обмеженій кількості лише під реальні товари, тому не буде переповнювати канали обігу. Всі гривні є банківськими білетами, тобто банкнотами, що теж дуже важливо. На перший погляд може здатися, що особливої різниці між банкнотами і казначейськими білетами нібито немає: обидва види грошей забезпечені товаром. Проте, якщо банкноти випускаються в обіг від імені Національного банку, то казначейські білети - від імені уряду держави. Коли перші забезпечені всіма активами банку (золотом, коштовностями, іноземною валютою) й обмежено випускаються під реальні товарно-грошові угоди, то казначейські білети забезпечені державним майном, випускаються примусовим курсом для задоволення поточних потреб держави, тому часто не зв’язані з товарною масою. Отже, банкнотний обіг значною мірою є незалежним від органів держави, більше захищений від знецінення і краще гарантує стабільність грошового обігу. 2. Форми грошового обороту Залежно від Форми грошей їх обіг поділяється на безготівковий і готівковий. Безготівковий обіг здійснюється за допомогою спеціальних безготівкових документів. В основі безготівкових розрахунків покладені наступні принципи: підприємства зобов’язані зберігати свої грошові кошти на рахунках в банках; розрахунки між підприємствами здійснюються через установи банків в безготівковому порядку; розрахунки з покупцями за ТМЦ виконуються після відвантаження товару або одночасно з ним або в порядку попередньої оплати; розрахунки за товари та послуги виконуються за згодою платника після перевірки виконання постачальника договірних умов; платежі здійснюються при наявності коштів платника або при наданні кредиту; зарахування коштів на рахунок одержувача виконується після списання відповідних сум з рахунків платника. Для здійснення безготівкових розрахунків підприємства відкривають поточний або розрахунковий рахунок в банку. Для цього треба представити в банк шість документів: заява; копія свідоцтва про державну реєстрацію підприємства; копія статуту підприємства; копія документу про реєстрацію податковими органами; копія документу про реєстрацію в пенсійному фонді; картка із зразками підписів керівника і головного бухгалтера. У ринковій економіці будь-якої країни переважає частина грошового обігу зосереджена в безготівковому обігу. Він здійснюється шляхом оплати покупок і боргів перерахуванням грошових сум з рахунку на рахунок без використання грошей у готівковій формі. Переважання даної частини грошового обoроту зумовлено насамперед вигідністю таких розрахунків для економічних суб’єктів. Рівень розвитку безготівкового обороту в тій чи іншій країні залежить від рівня розвитку товарно-грошових відносин, досконалості банківської справи, цілей і методів регулювання грошового обороту. Скажімо, нині у зв’язку з низьким рівнем товарно-грошових відносин та примітивністю банківського обслуговування у сфері особистого споживання безготівкові гроші використовуються вкрай недостатньо. Готівковий грошовий оборот – сукупність платежів готівковими коштами. Готівковий оборот обслуговує населення при купівлі товарів, внесенні платежів, отриманні заробітної плати, пенсії, стипендії. Готівковий оборот незначною мірою обслуговує і підприємства. Підприємства за реалізовану продукцію отримують виручку готівкою. Готівка необхідна їм для виплати заробітної плати і деяких господарських потреб. НБУ регламентує готівковий оборот держави. Згідно з встановленим порядком ведення касових операцій обов’язковими є такі положення: підприємства можуть мати готівкові гроші в касі в межах визначеного ліміту; при необхідності виплат готівкою заробітної плати або інших платежів підприємство отримує їх в банку; підприємства можуть отримувати готівку при наявності грошей на рахунку в банку чи отриманні кредиту; перевищення встановлених лімітів в касі допускається лише в особливих випадках (виплата заробітної плати). Всі касові операції оформлюються типовими документами: прибутковий ордер; видатковий ордер; чек для одержання грошей в банку; заява і квитанція при внесенні готівки в банк. Обов’язково ведеться касова книга встановленої форми. Готівковий оборот здійснюється через оплату купівлі товарів і послуг та боргових зобов’язань у сфері особистого споживання за допомогою банківських чи казначейських білетів та розмінною монетою. Це пов’язано з тим, що розмір грошових платежів тут у середньому менший, а потреба в негайному їх здійсненні значно вища. Тому платежі готівкою в сфері особистого споживання вигідніші й зручніші, ніж через банки. Але з розвитком товарно-грошових відносин, удосконаленням кредиту та комп’ютеризацією банківської справи сфера готівкового обороту поступово звужуватиметься. Виникнення депозитних, а далі й електронних грошей, за допомогою яких здійснюється автоматичне переведення грошових сум за безпосереднім розпорядженням власника поточних рахунків, органічно поєднала в собі переваги депозитної та готівкових форм грошей. Тут немає потреби переносити великі маси готівки, досягається значна економія витрат, кожен платник може миттєво виконати платіж. Учені-економісти завжди були проти жорсткого розірваного поділу єдиної грошової маси на безготівкову та готівкову, але радянські політики, дбаючи про так зване обмеження й витіснення товарно-грошових відносин за соціалізму, постійно ігнорували всі застереження. Тим часом такий поділ був штучним і суперечив законам грошового обігу. Він поділив єдиний грошовий обіг на гроші, які обслуговували потреби населення, і безготівкові кошти, які використовувалися для розрахунків підприємств з бюджетом, банками та іншими організаціями. Внаслідок цього склалося два нібито незалежних потоки нерівноцінних грошей. Однак через видачу кредитів банки сприяють переведенню безготівкових грошей на оплату ресурсів і послуг інших підприємств, які, в свою чергу, виплачують із них заробітну плату, премії, здійснюють інші готівкові платежі. Так безготівкові гроші перетворюються в наявну готівку, яка потребує відповідної маси товарів і послуг. Якщо ж товарів немає, то це означає одне - переповнення каналів грошового обігу й інфляційне знецінення грошової одиниці. Національна валюта - не лише гарант державності й незалежності України. Її введення супроводжується докорінними реформами економіки, структурними зрушеннями в народному господарстві, рішучим переходом до ринкових відносин, збалансуванням грошової та товарної маси, внутрішньою, а потім і зовнішньою конвертованістю гривні. 3. Закон грошового обігу Між процесами реалізації суспільного продукту та грошовим обігом існує внутрішній зв'язок, який дістав назву законів грошового обігу. Ці закони визначають кількість грошей, необхідну для реалізації суспільного продукту за різних умов. Так, за умов нерозвинутості кредитних відносин сутність закону грошового обігу полягає в тому, що кількість грошей для обігу та платежу залежить від загального обсягу товарів та послуг, що знаходяться в обігу (пряма залежність) ; від рівня цін на товари і тарифів на послуги (пряма залежність);від ступеня розвитку безготівкових розрахунків (обернена залежність); від швидкості обігу грошей (обернена залежність). Цей можна виразити формулою: де, Мгр — кількість грошей для виконання функції засобу обігу; Т — кількість товарів; Ц — ціни товарів; Ш — швидкість обігу грошової одиниці. У західній економічній літературі формула цього закону має такий вигляд: К. Маркс, проаналізувавши вплив розвитку кредиту, дещо модифікував цю формулу, увівши в неї нові показники: К — сума цін товарів, проданих у кредит цього року; П — сума цьогорічних платежів за попередніми борговими зобов'язаннями; ВВ — сума взаємопогашених платежів. У результаті формула набула вигляду: . Основними елементами закону грошового обігу є товарна маса, що перебуває в обігу, рівень цін товарів і швидкість обігу грошей. Причому не рівень цін товарів залежить від кількості грошей в обігу, а навпаки, кількість грошей, які перебувають в обігу, залежить від рівня цін. Крім того, не швидкість обігу грошей залежить від їх кількості, а кількість грошей залежить від швидкості обігу. Збільшення швидкості обігу грошової одиниці рівноцінне зменшенню грошової маси. Коли функціонували повноцінні гроші, в обігу перебувала лише необхідна кількість грошових одиниць. Роль регулятора цієї кількості стихійно виконувала функція грошей як засобу нагромадження. Коли, наприклад, потреба у грошах зменшувалася, частина їх "випадала" з обігу, перетворюючись на скарб;якщо, навпаки, потреба обігу в грошах зростала то додаткова кількість їх надходила в обіг із скарбу. Функція засобу нагромадження скарбів відігравала роль привідних і відвідних каналів гpoшового обігу. Тому у ньому не могло бути надлишку грошей. Згідно із сучасною кількісною теорією грошей і цін, основоположником якої є американський економіст І.Фішер, кількість грошей в обігу визначається за формулою: 1) MV=PY 2) M=PY V 4. Регулювання грошової маси Регулювання грошового обігу здійснюється на основі використання законів грошового обігу. Рівновага товарної й грошової маси залежить від трьох факторів: кількості проданих товарів; рівня товарних цін; швидкості обертання грошової одиниці. Всі ці фактори безпосередньо залежать від стану й рівня виробництва, використання переваг суспільного поділу праці, рівня продуктивності праці. Україна розбудовує новий паперово-грошовий обіг. Підтримувати товарно-грошову рівновагу в нас зобов'язаний Національний банк. Його органи, спираючись на класичну закономірність, яку відкрили економісти ще у ХУІІІ ст., повинні забезпечувати таку рівновагу: Г·П=Т·С де, Г - середня маса грошей, яка перебуває в обігу; П - кількість оборотів середньої грошової маси; Т - обсяг товарів, які перебувають в обігу; Ц - ціни товарів на ринку. Це означає, що маса грошей, помножена на швидкість їх обертання, має дорівнювати обсягу випущених товарів, помноженому на рівень цін. Якщо рівновага порушується, то за допомогою відповідних інтервенцій, тобто фінансово-економічних законів, необхідно один з показників (а можливо й усі водночас) відкоригувати: збільшити виробництво чи імпорт товарів, відрегулювати (прискорити) швидкість обертання грошей, скоротити грошову масу і, нарешті, підвищити ціни. Основним методом регулювання грошового обороту є проведення центральним банком кредитних, інвестиційних і валютних операцій. Центральний банк визначає величину грошової маси М0, створюючи гроші і вилучаючи їх з обороту в ході своїх операцій. Агрегати М1 і М2 будуть змінюватися в залежності від зміни М0.Тим самим центральний банк контролює обсяг грошової маси в обігу регулюючи її величину в залежності від цільової установки (зниження темпів інфляції, досягнення економічного зростання). Звичайно, найкращий спосіб підтримування збалансованості швидке розширення якісної товарної маси в Україні, особливо за допомогою роздержавлення й приватизації, переведення державного сектора на засади комерційного розрахунку, підтримки соціально значущих галузей суспільного виробництва розбудови економіки відкритого типу, інтегрованої у світовий простір. Цінова політика має орієнтуватися на вільні ціни світового ринку. Нормальну кількість грошей для підтримки даної товарної маси забезпечить внутрішня, а потім зовнішня конвертованість національної грошової одиниці. Більш ефективною є політика прискорення швидкості обертання грошової маси, якої можна досягти, скажімо, переходом до щотижневих виплат заробітної плати, широким упровадженням кредитних грошей та розширенням безготівкових розрахунків введенням електронних карток споживача та іншими заходами. Все це дало б змогу проводити гнучку політику грошового обігу, своєчасно вилучати надлишкову масу грошей з обігу й підтримувати фінансову стабільність. Отже, Національний банк України повинен ефективно виконувати свою головну функцію регулятора грошового обігу. Висновок Грошовий обіг – це рух грошей у готівковій і безготівковій формах для обслуговування потреб реалізації товарів, а також нетоварних платежів і розрахунків у господарстві. Змінюючи форму вартості, гроші перебувають у постійному русі і опосередковують суспільне виробництво у всіх його фазах: виробництво – розподіл – обмін – споживання. Грошовий обіг ділиться на дві взаємопов’язані частини: сферу безготівкового обігу; сферу готівкового обігу. Готівка, як правило, використовується при виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, а також при купівлі товарів і послуг у роздрібній торгівлі, розміщенні коштів у банківських внесках тощо. У сфері безготівкового грошового обігу рух грошей здійснюється у вигляді перерахування сум через рахунки у банках. Всі суб’єкти підприємництва для авансування своєї діяльності отримують грошові кошти на грошовому ринку, а гроші, обслуговуючи кругообіг суспільного капіталу, здійснюють замкнутий рух Г – Т – Г, що починається і закінчується на грошовому ринку, даючи кожного кругообігу додаткову суму грошей. Такий замкнутий рух грошей забезпечує дію механізму самовідтворення грошового ринку в розширених масштабах. При цьому діє така закономірність: чим більшою є загальна грошова вартість валового внутрішнього продукту країни, тим більше потріб-но грошей для укладання угод. Певну частину грошової маси нагромаджують також кредитні заклади, частину з них витрачають на придбання цінних паперів і утворення офіційних державних запасів. Кількість грошей повинна бути достатньою для нормального ходу кругообігу продуктів і доходів. Як надлишок, так і нестача грошей створюють значні проблеми й ускладнення для здійснення грошового обігу. Забезпечення кількісної відповідності між потоком грошової маси і зустрічним потоком товарної маси дає можливість підтримувати тверду купівельну спроможність грошей. Список використаної літератури 1.Мочерний С.В. Економічна теорія:Посібник для студентів вищих закладів освіти. – К.: видавничий центр «Академія», 1999. – 592с. 2.Економічна теорія. Політекономія: Підручник / За ред. д. е. н., проф. В.Д. Базилевич. – К.: Знання – Прес, 2001— К.: Либідь, 2002. 3. Гроші і кредит: підручник / Савлук М. І., Мороз А. М., Пудовкіна М. Ф. та ін.; За заг. ред. Савлука М. І. – К.: КНЕУ, 2001, -602 с.
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (19.06.2014)
Просмотров: 520 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: