Реферат на тему:Екстраполяція практичної свідомості в економічній реальності. - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Екстраполяція практичної свідомості в економічній реальності. План 3.3. Екстраполяція практичної свідомості в економічній реальності. 3.4. Економічна свідомість: теоретичний і практичний виміри. Екстраполяція практичної свідомості в економічній реальності Світ людини, взятий з його життєво-практичного боку у всьому своєму чуттєво-предметному багатстві та смисловій варіативності, не містить спеціальних правил отримання теоретичних узагальнень для орієнтації в економічній реальності. Разом із тим зв'язок економічної теорії та практики, так само як науки і життя, перебуває у постійному розвитку. Притому цей розвиток не абстрактний, а завжди конкретний, оскільки опредметнюється в потребах, власності, грошах, користі, благах, багатстві, праці, а в більш широкому плані — суспільному виробництві. Однак пріоритетне місце у визначенні смислу того чи іншого феномену економічного буття належить практиці. Вона не просто є критерієм істини (занадто це вже спрощено виглядає), а виступає рушійною силою сучасної цивілізації. Енергію цій силі у своїй сукупності надають наука, культура, економіка, які є головною виробничою силою суспільства. Практика — це вміння, навик, професійність, досвід, якщо хочете — мислення. Отже, вміння не випадково, а осмислено розмірювати безпосередню життєдіяльність з теоретичним знанням й універсальним культурним досвідом, здатність поєднувати світ економічного буття і життєвий світ, поєднувати теорію і чуттєве-предметне багатство світогляду є головною умовою реалізації людського знання. Це вміння можна назвати "практичною свідомістю" (Є.К. Бистрицький), котра є виявленням онтологічного значення знання для життя. Практична свідомість є складовою всіх форм суспільної свідомості, але найбільш реально відображається в економічній сфері. Що може бути більш практичним, ніж економічна свідомість! Традиційно практична свідомість протиставлялася теоретичному ставленню до дійсності. Починаючи з арістотелівського визначення практичного знання як фронезису — знання, спрямованого на конкретні життєво-практичні потреби, практична свідомість розглядалась як щось другорядне і периферійне порівняно зі свідомістю теоретичною. Пізніше практика дедалі більше набуває вузькоутилітарного, суто прагматичного розуміння. Неправильні інтерпретації практичної свідомості починаються вже з того моменту, коли вона визначається переважно як "атеоретична" — на противагу основним перевагам теоретичної діяльності. В цьому випадку практична свідомість оцінюється як здоровий глузд (розсудок), повсякденна свідомість, яка так вплетена в людську життєдіяльність, що в її актах, на відміну від пізнавального відношення, людина не в змозі піднятися над окремими обставинами життя й об'єктивно поставитись до світу. Разом із тим під практичною свідомістю розуміється лише опредметнений бік наукового пояснення світу: у вузькому значенні — як сукупність технічних засобів і технологічних процесів для "утилізації" наукового знання, а в широкому — взагалі як пасивне знаряддя простого "упредметнення" ідеальних планів людської діяльності, котре в кінцевому підсумку повністю залежить від змісту знання, яке реалізується на практиці. Люди не знають, на що здатне тіло і що можна вивести з одного лише розгляду його природи, а також що вони самі знають із досвіду, що за одними лише законами природи від-бувається досить багато, у можливості походження чого вони б інакше, ніж під керівництвом душі, ніколи не повірили, при-кладом чому є те, що роблять уві сні сновиди і чому вони самі в бадьорому стані дивуються. Додамо, що з природи, хоч би під яким атрибутом вона розглядалася, випливає нескінченно багато. Б. Спіноза Практична свідомість є детермінантом перетворень, які атрибутивні для господарської діяльності в цілому і трансформацій економічного буття в кожному окремому випадку. Головною характеристикою практичної свідомості є її фактичність — спрямованість на конкретні, окремі, специфічні, індивідуальні особливості та сторони існуючого "світу економіки" , в якому живе і діє людина. Це і відрізняє практичну свідомість і від теоретичної свідомості, для якої виявлення спільних закономірностей буття виступає кінцевою метою, і від духовно-практичної свідомості, котра переробляє світ, зокрема економічний на такий, який повинен бути, у своєму існуванні та конструкціях. Практична свідомість — це не просто якесь ідеальне чи ідеалізоване уявлення про світ, "ідеальний план" людського освоєння дійсності. Звичайно, за своєю спрямованістю воно є відображенням найближчого до людини світу, усвідомленням його індивідуальності. Так, у кожному конкретному випадку господарсько-економічна реальність постає у своїх особливих рисах. І не лише в конкретно-буденній ситуації, а й у часових вимірах. Однак практична свідомість — це насамперед умова практичного застосування поглядів людини на світ — уявлення, знання тощо — до особливої ситуації. Такою в кожному випадку здебільшого є економічна ситуація, хоча б унаслідок її внутрішньої енергетичності. Практична свідомість обумовлена насамперед працею, яка у своїй системності виступає як всезагальне. Саме як умова співвіднесення всезагального плану діяльності й особливостей економічної реальності практична свідомість залишається "невизначеною" у предметному і смисловому аспектах. Це "не дозволяє" знанням людини, господарському досвіду в цілому, закріпленому як в категоріях економічного мислення, так і в різноманітних системах значень і цінностей, перетворюватися в абсолют. Інакше кожна економічно-господарська (життєво-практична) ситуація або навіть предмет господарства вимагали б оброблення та свого особливого уявлення про економічну реальність і в принципі не могли б оцінюватися з певної теоретичної позиції. Іншими словами, в кожному окремому випадку практична свідомість збігається з тим пластом знань про світ економічного буття, який є актуальним для людини в цей момент, володіє предметно-господарською дійсністю "тут" і "тепер", тобто може застосовуватися в реальному житті. В цьому значенні практична свідомість є безпосередньою дійсністю людського мислення, знання, ідей, культурних значень, взагалі будь-якого свідомого ставлення до світу, тим більше, якщо цей світ є економічним світом. Характеристика практичної свідомості не можлива поза економічною категорією "праці". У суспільстві, що ґрунтується на всебічно розвиненому суспільному поділі праці (розщеплення діяльності), людська сутність задається індивідам "абстрактним чином" за панування над індивідами ними ж створеного предметного багатства у формі вартостей і "сили колективності", яка відчужена від людей. Така система байдужа до особливостей індивіда, вона вимагає людського існування лише в проекції однієї, а тому — абстрактної якості. Суспільні відносини "оречевлюються", і на зміну відносинам особистої залежності приходять відносини особистої незалежності, але сама форма соціальної залежності змінюється, стає "речовою залежністю22. В такому випадку практична свідомість зумовлює трансформацію переосмислень економічного буття, вектором якого є прагнення вийти за межі залежності. Досягти цього можна з урахуванням структурності практичної свідомості, відповідної структурі економічного буття. Щоправда ця відповідність не пряма, а опосередкована. Безпосередня практична свідомість ("здоровий глузд") дає можливість максимально оперативно орієнтуватися в конкретній економічній ситуації вчинку або поведінки, спираючись на певний узагальнений досвід практичного господарського буття. Тим більше це стосується й економічних традицій (в узагальненому уявленні), котрі практична свідомість регламентує: як потрібно чинити, діяти, застосовувати способи розуміння або практичної поведінки в кожному конкретному випадку господарсько-економічної діяльності. А водночас — пізнання і спілкування, що зумовило покладання у формування практичної свідомості "духу" тієї чи іншої традиції. В основі капіталістичного господарства, зазначав М. Вебер, була "традиція підприємницької форми організації господарської діяльності"23. Вона і визначала практичну свідомість підприємців цього кола. Одночасно потрібно не забувати, що, виступаючи як певна система загальних значень, ідеалів, норм (у ту чи іншу епоху, в той чи інший господарсько-економічний період), практична свідомість може виявитися не засобом концентрації життєво-практичної, економічної ситуації, а навпаки, знаряддям спотворення її конкретної своєрідності. Прикладів такого спотворення в історії економічних вчень цілком досить. Але кожен із них потрібно розглядати залежно від певного часу і у взаємозв'язку з ним. Як би ми не критикували планову економіку або державний розподіл, або колгоспну власність тощо, проте, попри їх негативне значення, вони можуть бути виправданими міркуваннями практичної свідомості ("здорового глузду"). Проте ця практична свідомість стосується буденної свідомості, традиційної свідомості, символічного мислення тією мірою, якою вони розглядаються не як умова буття у світі, а як саме реальне існування. Тут відбувається підміна дійсності, що призводить до створення "міфологем". У такому випадку практична свідомість знижує значимість смислів економічного буття до їх спрощених форм. У виявленні сенсу буття людини в економічній реальності важливу роль відіграє смислова багатозначність практичної свідомості. Зрозуміло, що застосування деяких загальних значень, норм, ідеалів, ідей, сюжетів тощо в новій (порівняно з історичною вихідною) ситуації, яка постійно змінюється, пов'язане з наявністю конкретних ступенів "свободи" в їх предметній інтерпретації. Вже звичайний життєвий спосіб господарства — від народження до вмирання через становлення, зрілість і старість, не може не демонструвати різних історичних втілень способу господарства, життєвих форм, що змінюють одна одну. А разом з ними — різних смислів, які в цій зміні не можуть бути однозначними. Аргументом багатозначності смислів є також якісна особливість історичних втілень способів господарства. "Тоді виходить, що способи господарства реалізуються історично немовби в різних за якістю способах господарства (підспособах господарства, його формах). Звідси і загальна трансформація способів господарства і зміна конкретних історичних форм, і важливі історичні етапи буття способів господарства (як періоди існування тієї чи іншої конкретної форми). Звідси й особливий трансформаційний циклізм в історичному існуванні способів господарства"24. Разом із циклами — різність смислів буття, які уособлюють час, період, епоху тощо. Багатозначність смислів економічного буття зумовлює множинність його інтерпретацій і тлумачень, що цілком закономірно, адже у своїх проявах економічне буття виступає частиною світу, науки, мистецтва. Вже сам вибір економічного буття як об'єкта наукового дослідження повинен включати практичну свідомість. Кожна спроба аналізу будь-якого феномену дійсності (природної, економічної чи культурної), спирається на їх буття в цій ситуації, що передбачає насамперед участь у повсякденному господарському житті у всій їх безпосередності. Навіть використання теоретичних методів, перенесених із так званих точних наук у гуманітарні дослідження, обов'язково передбачає наявність практичної свідомості для їх дослідження. Залучення практичної свідомості до виявлення смислів економічного буття є умовою досягнення істини. Зрозуміти сенс світу — означає передусім зрозуміти внут-рішнє й необхідне співвідношення (ratio) між двома терміна-ми дійсного пізнання — людиною як тим, хто пізнає, і приро-дою як тим, що пізнається. Але замість того, щоб знайти таке співвідношення цих двох необхідних термінів, матеріалізм і ідеалізм однаково їх гублять. Адже в матеріалізмі і людина, і природа, розкладені на безкінечно дрібні частинки, втрача-ють свою живу дійсність, і так само вони втрачають її в іде-алізмі, випаровуючись у діалектиці абстрактних понять. У остаточному підсумку обох цих поглядів уся реальність і того, хто пізнає, і того, що пізнається, замість того, щоб бути ос-мисленою, просто зникає в порожніх абстракціях. В. Соловйов Разом із тим головні особливості практичної свідомості відрізняються від принципових установок науково-теоретичної діяльності, як вони особливо визначились у розвитку експериментального знання. З одного боку, ми маємо фактичність практичної свідомості, а з іншого — необхідність наукового узагальнення, "теоретизації" явища, яке пізнається, вираження його особливостей у вигляді закону. Предметна невизначеність практичної свідомості входить у конфлікт із максимально повним визначенням об'єкта наукового пізнання, а неоднозначність смислу суперечить вимогам логічної однозначності наукового міркування. Для наукового (отже, і для економічного) мислення виявлення й об'єктивізація предметних умов пізнання, які передбачаються, — спостереження, опису, а також логіко-методологічних умов теоретичного міркування є обов'язковою нормою діяльності стосовно феноменів економічного буття. А практична свідомість за способом свого існування завжди залишається умовою об'єктивного до них ставлення і дій у світі. Нарешті, завдання орієнтації в безпосередній дійсності відрізняється від загальної установки наукового дослідження, спрямованого за межі безпосередньо даного на виявлення певних сутнісних закономірностей. Сказане означає, що практична свідомість, навіть за найбільш радикального здійснення вимог, які постають перед науковим пізнанням, залишається насамперед "онтологічним визначенням суб'єкта, атрибутом його реального життя, із самого початку включеного в логіку пізнання"25. В цьому і полягає метафізичний смисл економічної свідомості, завжди спрямованої на практичний зміст знання, яке потрібно здобути в процесі пізнавального відношення до господарської реальності. Звичайно, "рефлексивний контроль" щодо об'єктивності економічного пізнання, можливість застосування тих чи інших буденних уявлень відносно феноменів економічного буття постійно здійснює в процесі наукового дослідження, зокрема під час аналізу науково-методологічних принципів і традицій. Але безпосередня дійсність економічного буття, дана в повсякденному житті, виступає для людини певною самоочевидною само собою зрозумілою основою теоретичного відношення до "світу економіки". Хоча трудність полягає в тому, що традиція, буденна (повсякденна) свідомість є не тільки способами відношення людини до світу — свідомістю практичних особливостей господарської життєдіяльності, а й фундаментальними характеристиками людського буття у світі. Саме цей початковий взаємозв'язок практичної свідомості — усвідомлення (знання) про світ і буття в світі — і породжує наявні проблеми його науково-теоретичного пізнання. Один зі способів вирішення, по суті, "вічних" екзистенційних проблем — метафізична рефлексія. У цьому випадку важливим є виявлення того, якою мірою практична свідомість є універсальною основою застосування будь-якого знання на практиці, тобто в здійсненні економічної діяльності. Вона є умовою, за якої економічне знання виявляє своє істинне значення для життя, набуває онтологічних характеристик. У цьому плані практична свідомість є там, де людина діє ("господарює". — Ю.М. Осипов) у світі. Вона повсюдна, вона завжди там, де людський світогляд спирається на результати пізнання, в яких би особливих (у цьому випадку економічних) формах вони не здобувалися. Його межі окреслюють область дійсного буття людини, збігаючись із фактичністю практики, що особливо важливо для економічної практики, яка реалізується в конкретній предметності: грошей, ціни, вартості, товарів, благ тощо. Економічна практика — це не просто "практичний розум", а реальний процес життєдіяльності людей, всередині якого відбувається перетворення його соціальної, культурної, духовної тощо основ. Економічна практика обумовлює повсюдність практичної свідомості. Вона скрізь, де людина діє у світі, де людський розум спирається на результати пізнання, в яких би формах вони не здобувалися, а його межі окреслюють область дійсного буття людини, збігаючись із фактичністю господарської практики, з якої випливає економічна діяльність. Людське пізнання може "апостеріорно" констатувати тенденції розвитку економічної реальності, отримавши з них висновки про динамічний характер економічного буття; крім того, воно "може і повинно — також апостеріорно — констатувати, що нові, чисто суспільні форми буття суспільства, що виникають таким чином водночас є продуктами власних, людських, соціальних дій"26. Вони, ці дії, і є тією фактичною практикою, вихід за межі якої означає втрату можливості якого б то не було дійсного відношення до світу. Але як в такому випадку можна визначити його реальні межі, не маючи можливості "подивитись" на нього з боку, уявити у вигляді об'єкта пізнання? Як можна, не виходячи за межі практичного відношення, виявити його значення — світ людини, безпосередня господарсько-економічна дійсність якого повинна увійти в повне визначення "живої" економічної свідомості? Тут знову виникає питання про "світ", на який спрямована практична свідомість, і саме на ту його сферу, в якій людина живе практичним повсякденним життям, тобто сферу господарської реальності. Вона не виступає повсякденно предметом спеціальної теоретичної рефлексії, хоча духовно і переживається людиною (у формах практичної свідомості) як безпосередня реальність свого внутрішнього світу. "Господарства бувають різні — як у часі, так і в просторі. Різні, і відрізнятися вони можуть одне від одного не чимось одним, а буквально всім, тобто за всім колом параметрів. Розмаїття господарств відображає взагалі розмаїття світу. Життя є найзагальнішою і всеохопною назвою для повноти дійсності повсюдно і в усьому. Ми з однаковим правом гово-римо і про життя божественне, і про життя людське, і про життя природи... Загальна ознака цього життя полягає в послі-довності змін, які, однак, не порушують істотної тотожності в гаданому суб'єкті цих змін. Ми вбачаємо життя в тих змінах, за якими, як ми переконані, ховається неминущий суб'єкт: життя передбачає того, хто живе. В. Соловйов Це також свого роду закон — закон відповідності та різноманітності господарств різноманітності буття, життя, світу. Але це ще не все: різноманітність господарств відображає і різноманітність самої людини, її внутрішнього космосу. Воно підкоряється, звичайно, необхідності, але, по-перше, різній, надзвичайно різній, а по-друге, воно все-таки багато в чому є імпровізаційним, як імпровізаційна і сама людина, зокрема людина, що господарює. Господарство, не забудемо, життя, а життя... ох, як різноманітне і не передбачене, яке вільне... за всією цією; що поважається наукою, всезагальної необхідності"27. Це означає не лише той добре відомий факт, що світ у свідомості людини тісно зрощений зі способами його усвідомлення — значеннями сприйняття, мови, символіки, правилами буденної поведінки, цінностями і нормами культурних традицій мислення і пізнання. Аналіз практичної свідомості показує, що і в дійсності світ для людини — це завжди світ людини як особлива реальність: культурна, економічна, соціальна. Як економічна реальність світ людини в кінцевому підсумку є в основі всіх можливих способів освоєння людиною сущого. Зокрема того, що знаходиться за межами людського світу, тобто трансцендентного. А економіка, як ми з'ясували, "річ трансцендентна" (Ю.М. Осипов). Ось чому для виявлення істинних онтологічних характеристик "світу економіки" як такого мало зафіксувати його усвідомлення людиною. Необхідно ще вказати на особливу предметну реальність — речовинний, матеріальний носій тих типологічних характеристик, які набувають відображення і втілення в категоріях практичної свідомості28. Тільки в цьому випадку можна претендувати на опис і характеристику "світу економіки" "самого по собі" як об'єктивної реальності, в якій здійснюється реалізація людського буття. У процесі осмислення економічної реальності в її різноманітності перед людиною (суб'єктом пізнання) постає складний об'єкт дослідження, основні характеристики якого спів-мірні з тими особливостями практики, які відображаються в типології практичної свідомості. Цей найближчий для людини світ є фактичним, конкретним світом економічного буття у всій його життєво-предметній розмаїтості. Він дається людині завжди безпосередньо і самоочевидно. Як зазначає Д. Лукач, "онтологічний розгляд суспільного буття неможливий, якщо ми не будемо шукати його вихідний пункт в елементарних фактах повсякденного життя людини"29. Економічне буття через господарську практику і демонструє цю повсякденну безпосередність. Тому його предметні та смислові параметри не визначені явно. Зрештою, хоча "світ економіки" предметно-чуттєвий, проте він завжди виступає у вигляді умов дії людини у світі. Тобто він є взаємодією з іншими речами, що утворює його цілісність. Кожна річ (предмет) економічного буття, включена в систему господарських, соціальних відносин, передбачає певну цілісність. Тільки стосовно неї вона набуває "світового" значення (значення у світі). Але ця цілісність, в якій виявляється значення тієї чи іншої речі економічного буття (отриманої в процесі економічної діяльності), є результатом співвіднесення з конкретним буттям людини. "Економічність" світу як певна цілісність, що всеохоплює "світ людини", набуває свого значення, тільки спираючись на буття людини в господарській практиці, застосування у світі її практичної свідомості, яка помежово визначає цільові зв'язки речей повсякденності одна з одною. Отже, всі феномени " світу економіки", в якому відбувається самоздійснення людини, реальні речі, предметні посередники економічної практики і спілкування, артефакти економічної творчості набувають свого конкретного значення, лише спираючись на вже існуючий конкретний синтез світу в практичній свідомості людини. У контексті проблеми самовизначення людини практична свідомість є основою способу її буття у світі економічної реальності. Економічна свідомість: теоретичний і практичний виміри Самовизначення особистості в людському світі становить процес входження, вростання в життєву, господарську реальність і разом з тим персоніфікацію в ній. Тому вживання індивіда в предметне соціоекономічне оточення повинно мати головним результатом таку адаптацію, котра веде до набування, становлення власної свідомості. Це означає ствердження "самості", "Я". Адже "особисте" народжується в процесі сприйняття життя, а не відмови від "самості". Звідси і свідомість, а разом з нею і самосвідомість особистості повинна набувати свого змісту не стільки з констатації власної відмінності від усього навколо, скільки з відношення до сущого — буття, і сущим (як собі подібним). Це означає, що людина здатна стверджувати і реалізовувати свою самобутність тільки у формах людської життєдіяльності. Тут людина відразу стає одним зі співучасників спільної справи, яку може виконати більш або менш успішно порівняно з іншими. Тим самим самобутність особистості практично стверджується лише як особлива перевага у вирішенні спільних, людських завдань незалежно від того, як все це уявляється людині. Таким чином, загальна структура господарської життєдіяльності суспільства і світу людини знаходить своєрідне відображення в актах і процесах економічного самовизначення і самосвідомості людини, що визначає будову мікрокосму її духовного світу. Ця своєрідність полягає в тому, що весь "простір", який знаходиться між загальнолюдським і особистим, індивід проходить на практиці й у власній свідомості, "від себе", як суб'єкт, який повинен об'єктивні рівні будови світу перетворити в рівні власної суб'єктивної визначеності. Будучи людиною як такою об'єктивно, тобто за походженням і належністю до суспільства, індивід повинен стати людиною також суб'єктивно, "для себе", в активних формах економічної життєдіяльності та самосвідомості, що означає саморозвиток й утворює етапи феноменологічного ряду становлення індивідуальної свідомості та її компонентів, серед яких економічна свідомість відіграє основну роль. По суті, це утворення внутрішнього світу людини як суб'єкта господарського життя. Виробництво ідей, уявлень, свідомості первісно прямо вплетене в матеріальну діяльність і матеріальне спілкування людей, умову реального життя. Утворення уявлень, мислен-ня, духовне спілкування людей є тут ще безпосереднім по-родженням їхніх матеріальних дій. Те саме стосується і духов-ного виробництва, як воно виявляє себе в мові політики, законів, моралі, релігії, метафізики і т. ін. того чи іншого наро-ду. Люди є творцями своїх уявлень, ідей тощо, але мова йде про дійсних, діючих людей, зумовлених певним розвитком їх-ніх продуктивних сил і відповідним цьому розвиткові спілку-ванням, аж до найвіддаленіших форм. Свідомість (das Bewustsein) ніколи не може бути чимось ін-шим, ніж усвідомленим буттям (das Bewustsein), а буття лю-дей є реальним процесом їхнього життя. Якщо в усій ідеології люди та їхні стосунки виявляються поставленими на голову, немов у камері-обскурі, то це явище так само випливає з істо-ричного процесу їхнього життя, як зворотне зображення предметів на сітчатці ока випливає безпосередньо з фізично-го процесу їхнього життя. К. Маркс, Ф. Енгельс Вихідним етапам цього шляху саморозвитку є вже наявність "самості" у вигляді свідомості та "відношення" до зовнішнього, тобто здатності відрізняти "Я" від "іншого". Все наступне є переробленням відношення до світу і всього практичного життєвого шляху в суб'єктивний досвід, у внутрішній світ, збагачення і структурування його до тієї межі, коли багатство засвоєного економічно-соціального змісту, що трансформується в практичний досвід, набуває конфігурації особистого світу з його неповторністю. Тобто особистості. Вона знаменує собою сходження макрокосму об'єктивного людського світу — "світу економіки" і мікрокосму індивідуального досвіду, їх взаємну проекцію один на одного, перехід суспільного в індивідуальне і навпаки30. Відмінність між зовнішнім і внутрішнім світом — практичним і духовним життям, не можна зводити лише до відмінності об'єкта і образу, або дійсного та уявного. Вся людська життєдіяльність — суспільна і особиста, "зовнішня" і "внутрішня", економічна і культурна — є практичною по суті і за будовою, тобто єдиною у зв'язку своїх матеріальних і духовних (свідомих) компонентів. Людина не живе на практиці без свідомості, а у свідомості — без практичного досвіду й орієнтації. У конкретній економічній діяльності, яка, по суті, завжди є практичною, свідомість є основою вибору її напряму, який може визначити успіх чи, навпаки, "втрату" життя. Так утворюється економічна свідомість, котра визначає характер і значимість економічної діяльності в її розмаїтті. Маючи життєдіяльну основу — господарство, яке трансформується в економічне буття, зовнішній і внутрішній духовні світи становлять опосередковані форми існування особистості. Вони є своєрідним механізмом, завдяки якому соціокультурний зміст життя перетворюється у внутрішнє надбання особистості, а індивідуальність останньої та продукти її життєдіяльності стають безпосереднім додатком загальнолюдського потенціалу розвитку. Взаємозв'язок і взаємодоповнюваність внутрішнього і зовнішнього світів утворюють власне економічний цикл людського саморозвитку. Вираження його є економічна свідомість, результат розвитку практичної свідомості. Реальним ґрунтом економічної свідомості суспільно-економічної людини, яка знаходить відображення в її світогляді, виступає весь історичний процес розвитку господарства, вся економічна реальність, увесь "світ людини", а не лише місце і сфера буття конкретного суб'єкта пізнання в суспільстві. "Свідомість", — зазначає Д. Лукач, — є продуктом конкретного способу суспільного буття і повинна виконувати в ньому важливі функції. Однак переважна частина буття — та, яку ми називаємо природою, — існує, рухається, функціонує тощо повністю незалежно від того, чи наявна свідомість, яка сприймає ці властивості відношення, процеси тощо і робить із них висновки. Однак сама свідомість знову-таки є ні чим іншим, як важливим компонентом руху певного, особливого способу (існування) буття"31. Але з того, що свідомість відіграє таку важливу роль у суспільному, економічному бутті — внаслідок тих функцій, які має цілепокладання людини, які визначають специфічні предметності цього буття, — зовсім не випливає, що "предметності" (факти господарської та економічної реальності), явища тощо, як в органічній, так і в неорганічній природі і, нарешті, в самому суспільно-економічному бутті повинні певним чином об'єктивно залежати від свідомості. Основоположним фактом суспільного буття є те, що праця, тобто економічне буття, і все, що з нього виникає — людська свідомість, суспільна діяльність тощо, саме в інтересах її успішного здійснення вимагають предметності в її цілісності. Економічна детермінованість людського буття і його способу визначає спрямованість поглядів, глибину і спектр розуміння світових проблем, тоді як загальний смисл самих цих проблем сходить до остаточних основ і смислу людського буття, до вимог людської сутності, в яких завжди "звучить" голос вищої історичної справедливості. Перед "лицем світу в цілому" може виступати лише "людина взагалі", і тоді для кожної особистості, яка живе у власному соціоекономічному і культурному світі, постануть ясними головні орієнтири її розвитку, розуміння необхідності удосконалення й усвідомлення себе господарем ситуації. Якщо свідомість і пізнання узагальнюють свої об'єкти, підводячи їх під родові категорії, то економічна свідомість є актом, у якому сам суб'єкт ставить себе в позицію роду, усвідомлюючи свою "замість" як безпосередньо людську. В економічній свідомості сутність присвоюється як відношення "Я" до "свого роду" і тому втрачає характер "німої все загальності" (Г.В.Ф. Гегель), простої інстинктивної натури. В цьому акті в людських істотах пробуджується людська гідність, причому відразу і повністю. Характеристикою економічної свідомості є її гуманістична спрямованість, — оскільки вона спрямована на створення нового життя, використовуючи принципи, в основі яких — вищі цінності: добро, істина, краса і справедливість. У зв'язку з цим очевидно, що економічна свідомість має ціннісний характер. Водночас економічна, як і господарська свідомість, передбачає діалог рівноправних суб'єктів, які поважають свободу один перед одним32. Економічна свідомість, таким чином, є активно-діяльнісною, в її основі знаходиться творчий підхід. У цьому плані вона оптимістична, оскільки несе ідею гармонізації буття. На якій би підставі не виникала свідомість з її подальшою трансформацією в економічну свідомість (як найважливішого і водночас рівноправного компонента суспільної свідомості в цілому), вона з самого початку повинна стверджуватись як у принципі людська. Весь історичний розвиток людських спільнот, виникнення тих чи інших соціальних колізій, диференціацій змінювали комплекс ознак, які стосувалися людської сутності, але не змінювали і не могли змінити фундаментального принципу свідомості як усвідомлення себе людиною, навіть у найбільш "нелюдських" умовах свого конкретного існування. Економічна свідомість у цьому аспекті не позбавлена цієї сутнісної характеристики. Вона реалістична, і тому трансформується не "в бік утопічної свідомості, хоча цьому і сприяє науково-технічний прогрес, а в напрямку усвідомлення вищих цінностей людства на основі єднання кожного окремого Індивіда з Універсу-мом"33. Там, де Універсум, там і необхідність метафізичного пізнання і розуміння. Отож, соціальні відносини визначають свідомість. Спитає-мо: а з чого складаються "соціальні" і навіть виробничі відно-сини? Чи не самі люди їх створюють? Якщо виробничі відно-сини створюються людьми, то, отже, не тільки "буття визначає свідомість", але свідомість визначає буття. Якщо ж виробничі відносини створюються не людьми, то, по-перше, виробничі відносини не є соціальними відносинами і вже тим більше не можуть мати класової природи (тоді руйнується марксизм до самих підвалин); по-друге, свідомість мислиться тоді як пов-на пасивність і нездатність діяти й утверджується антидіалектичний, суто фаталістичний дуалізм активних, але безтямних, несвідомих речей і свідомої, але цілком пасивної, бездіяльної і "дубової" людини. Я вже не кажу про те, що коли насправді "буття визначає людину", то неможливе не тільки те активне перетворення життя і світу, до якого закликає революція, але неможлива й сама революція, котра є саме свідомою й актив-ною дією "свідомості" на соціальне буття. Буття визначає сві-домість, а хіба сама свідомість не є буттям. А.Ф. Лосєв У зв'язку з цим зрозуміло, чому економічна свідомість, як один із найважливіших компонентів суспільної та індивідуальної свідомості, стверджує свої принципи не у вигляді суто інтересу і побажання того чи іншого суб'єкта — у вигляді безпосереднього відношення до соціальної дійсності в цілому. Вона постулює їх як імперативи, котрі випливають з об'єктивної сутності людини. Як показує весь розвиток суспільства, вона є господарською, а господарство — це "вся творча діяльність людини, спрямована на перетворення природи, відтворення і вдосконалення самої людини, створення духовних і матеріальних цінностей, формування різних соціальних інститутів та відносин"34. Враховуючи цей статус економічної свідомості, можна говорити, що це кардинально змінює статус, смисл і значимість світоглядних орієнтацій. Важливою особливістю економічної свідомості є її синкретичний характер. Він полягає в тому, що кожна форма суспільної свідомості містить у собі економічну компоненту, завдяки якій формується "свій" погляд на суспільство в цілому, що є передумовою виникнення відповідних типів суспільних відносин (ліберальних, демократичних, автократичних, гуманістичних, прагматичних тощо). Це не означає, що правова, моральна, релігійна, естетична свідомість втрачає свій самостійний статус. Однак як принцип, покладений в основу виокремлення економічної свідомості, використовується діяльнісний, активно-творчий підхід, а не тільки посилання на певну сферу суспільного буття. На формування економічної свідомості здійснюють вплив різні фактори. Накладають відбиток панівні світоглядні установки. Досить згадати позицію М. Вебера і В. Зомбарта, які підкреслювали практичну та історичну роль релігії з погляду її впливу на найбільшу цінність сучасної епохи — західноєвропейський капіталізм35. Не викликає сумніву, що саме такі установки визначають, по-перше, смисл і завдання економічного буття, які формують цілісний образ господарського життя; по-друге, існуючі норми і системи цінностей, типи релігійної свідомості, які визначають пріоритети поведінки суб'єктів господарства та економічної діяльності; по-третє, важливе значення має соціально-економічна, політична структура суспільства, яка склалася; по-четверте, рівень розвитку наукового знання, насамперед економічного; по-п'яте, приховані смисли, символи, зумовлені архетипами господарського життя, які є в наявності36. Становлення особистості, формування її культури мислення в цілому і економічного зокрема у системі суспільно-економічних відносин набуває завершеного виду. Ця особливість і одночасно атрибут економічної свідомості виводять особистість на рівень усвідомлення самої себе і економічної реальності навколо неї в широких координатах матеріального і духовного буття, досягнутих усім процесом суспільно-історичного розвитку. В такому аспекті економічне буття і економічна діяльність ототожнюються, що набуває вираження у співмірності економічних і світоглядних ціннісних імперативів. Тому лише зовнішньо світоглядний вибір постає пошуком оптимальної орієнтації ситуативної поведінки. Насправді, це вибір того чи іншого способу життя, отже, і вибір особистістю самої себе. Зрозуміло, як у такому випадку відбуваються становлення і ствердження економічної свідомості. У своєму звичайному господарському житті люди не задумуються над тим, наскільки часто вони використовують механізм дії економічного мислення (практичний результат свідомості) для вирішення питань власного існування. Воно, як відомо, передусім є господарським, оскільки завжди поєднане з проективністю: реальній справі передує задум. "Господарювання здійснюється через перетворення — але не просто однієї реальності в іншу реальність, але і реальності в ірреальність, причому це друге передує першому, його визначає. І здійснює ці переходи організм, тобто людина, суб'єкт, суб'єкт господарювання"37. Підсумком господарювання є "космос" (М. Вебер) економічного буття. У найбільш відповідальні моменти економічної діяльності, у разі зміни етапів економічного буття або за обставин, коли людина змушена вирішувати питання, здатні вплинути на всю її подальшу долю, моменти пошуку економічно правильних шляхів і моральних відповідей перспективи життєвого вибору немовби самі собою поляризуються перед свідомістю особистості й постають у вигляді взаємовиключних можливостей. Тактичні господарські турботи відступають на другий план і втрачають своє значення в контексті необхідності вирішення стратегічних, економічно доленосних завдань. На їх здійсненні концентруються всі теоретичні знання, господарський досвід, воля і моральна сила людини. Тобто весь економічно свідомий потенціал, оскільки зроблений вибір, як правило, незворотний і може мати доленосне значення. Про це свідчить увесь історичний досвід щодо досягнення економічного чи фінансового успіху. Економічна свідомість як складова світогляду керує і спрямовує найважливіші життєві рішення особистості. У господарській діяльності, в теоретичних міркуваннях економістів і всіх тих мислителів, які вирішували для себе і для людства життєсмислові проблеми, в економічній, отже, і в політичній боротьбі, в соціальних програмах постійно виявляється і фіксується цей вибір. Він є прагненням особистості реалізувати себе в суперечностях економічного процесу і веде або до перемоги (економічний успіх, багатство тощо), або до поразки (банкрутство тощо). У кожній з наведених сфер економічної діяльності важлива роль належить економічній свідомості. Адже як без усвідомлення зробити той вибір, який може визначити подальше життя і долю? Проблема вибору є проблемою економічної активності суб'єкта господарської діяльності. Це можна простежити під час аналізу структури окремого виробничого відношення, яке включає такі елементи: певну кількість соціальних суб'єктів, кожний з яких у рамках цього відношення виступає його активним самостійним началом, взаємодія яких є єдино можливою формою буття суспільно-виробничого відношення; об'єкт відношення, під яким розуміється "матеріалізований результат" суспільного виробництва, котре є причиною виникнення виробничих відношень і через яке це відношення виявляє себе на поверхні соціальної дійсності; економічні інтереси, зміст і спрямованість яких відображають субординоване становище економічних суб'єктів у рамках відношення, яке вивчається; суперечність, котра виникає внаслідок взаємодії різнопланових економічних інтересів суб'єктів, яка виступає "внутрішнім джерелом саморуху виробничого відношення". Цей аналіз показує, що основними елементами окремого виробничого відношення є суб'єкти, які вступають у це відношення, і об'єкти, з приводу яких це відношення виникає. Економічним суб'єктом є "соціальна одиниця" (Є.В. Логінова), основною ознакою якої є економічно орієнтована свідомість. Економічні ідеї всеоб'ємні не лише стосовно того, що стосується "світу економіки", а й відносно людини, оскільки вимагають повної людської відданості собі. В духовному світі особистості прагнення до блага, отже, і до економічного добробуту, не може поширюватися "від і до" (міра завжди є дуже відносною). Щоб стати переконанням, а не простим кон'юнктурним розрахунком, воно повинно з'єднатися з усвідомленням економічної реальності, з особистим "Я". Ці ідеї виходять із психологічних глибин економічної самомотивації, вони утворюють світоглядні принципи людини ("економічна людина"), серцевину її характеру, і тому знаходяться не на поверхні, а в глибинах духовного світу. їх розкриття вимагає філософської рефлексії, до застосування якої вдається "метафізика економіки". Смисложиттєві цінності духовного світу людини впорядковуються, ранжируються не лише за класами явищ світу, до яких вони належать, а й за глибиною їх укорінення в суб'єктивній свідомості, що характеризує універсальність їх функціонування. Цінності економічного ряду завжди є невід'ємними від глибинних переосмислень і переживань. Вони визначають, крім усього, економічну свідомість, яка завжди орієнтована на задоволення смисложиттєвих інтересів. Економічна свідомість визначає логіку поведінки економічних суб'єктів, детерміновану специфікою їх економічних інтересів. Ця специфіка полягає в тому, що можна виділити складний , суперечливий характер економічних інтересів суб'єктів, які протистоять один одному39. Важливою ознакою економічного суб'єкта в процесі задоволення економічних інтересів е більш висока динамічність, активність його свідомості, спрямованої на світ у цілому. Найбільш важливими завжди є світоглядні цінності, які утворюють "замість" особистості, глибинне джерело її сутнісних сил і життєвих спонукань. На цій глибинній суб'єктивності цінності вже не можуть слугувати зовнішнім засобом, оскільки сповідувати їх означає те саме, що залишатися самим собою, тобто бути людиною, зберігати людську сутність і гідність. На цьому рівні індивідуальне безпосередньо тотожне людському. В такому випадку, визначаючи головною характеристикою економічної свідомості п індивідуальність (гроші, багатство "люблять" особистість, окремого індивіда, а не колектив), ми доходимо висновку про тотальність економічного "для себе-буття" (Г.В.Ф. Гегель), яке визначає спрямованість свідомості, формуючи її в напрямі прагматичного, економічно вигідного вибору. Стосовно цієї тотальності економічного, навіть внутрішній світ особистості з його духовними, ідеалізованими об'єктами виявляється зовнішнім. Адже за всіх змін власного внутрішнього світу, духовного багатства і культури вона зберігає собітотожність свого "Я" доки існує. Тому, хоч "особистість і формується під впливом множини життєвих причин, соціальних та економічних обставин, як суб'єкт економічної діяльності, вона орієнтована економічною свідомістю. Як суб'єкт вона вже не є їх наслідком, засобом або інструментом; вона така, яке її "Я" як потенційний носій реальних форм світовідношення. Вона самодостатня як володар власного світу, як би при цьому вона не була обмеженою з погляду соціальних критеріїв. Більше того, раптове порушення цієї рівності, відповідності самій собі, призводить частіше за все до руйнування і деградації особистості, до порушення її зв'язків зі світом і, як наслідок, неадекватної поведінки"40. Добре відомо, що глибокі економічні кризи викликають не менш глибокі світоглядні потрясіння, які зачіпають основи свідомості особистості. Вони здатні виростати в такі життєві драми, які мають трагічний наслідок у вигляді духовної смерті. Але особливість економічної свідомості в тому, що вона "знімає" цю трагічну напруженість, орієнтуючи на вихід із кожної, навіть найбільш деструктивної і трагічної ситуації. У певному відношенні можна стверджувати, що економічна свідомість є умовою збереження "ядра" духовного світу особистості. Воно не може бути об'єктом прямих впливів як з боку соціоекономічного буття (в його проявах), так і з боку самої особистості (як і інших людей). Будь-які перетворення в цьому "ядрі" можуть і повинні відбуватися лише природним шляхом, під час життєво-господарського процесу, а не здійснення чиїхось проектів. І це зрозуміло, адже йдеться про внутрішній процес суб'єктивної самозміни, а не про зовнішнє перетворення об'єкта. Це означає, що кожний виховний вплив, адресований особистості, може бути безрезультативним або небезпечним, якщо розуміє її як об'єкт, розраховуючи на негайну й очікувану об'єктивну реакцію. Об'єктність економічного буття є основою цілісності економічної свідомості. А вона, у свою чергу, є умовою духовної повноти особистості, щоправда, враховуючи динаміку розвитку економічної цивілізації. Знання не зводиться лише до результатів пізнання, але є продуктом певної культурно-історичної асиміляції цих ре-зультатів, "вписування" нової інформації в систему цивіліза-ції. Знання характеризується перехрещенням процесів пі-знання та усвідомлення істини. Воно невід'ємне від свідомості. Адже спосіб, у який існує знання, визначається свідомістю. Таким самим способом конституюється і наука як розвинена форма знання. Наука, проте, відрізняється від побутової свідомості тим, що будується на передумовах усвідомленого вибору інфор-мації з навколишнього світу; вона потребує відрізнення іс-тотного від неістотного, часткового від загального, законоподібного від довільного, відтворювального від неповторного тощо. Для такого відрізнення замало однієї досвідної бази; тут є необхідним метод. Не просто метод, але методологічна свідомість, бо усвідомлений вибір передбачає на рівні мето-ду нормативно-ціннісні установки, управління дослідницьким процесом у напрямі збереження певного кодексу наукової коректності. С.Б. Кримський Економічна свідомість фіксує і визначає "самість" особистості у сукупності її потреб і поліфонії діяльності. Усвідомлення стандартів споживання, отже, економічного життя людини, показує, що розвиток особистості не завжди повністю відповідає способу та рівню розвитку матеріального прогресу. Адже споживчо-господарські ресурси суспільства утворюють лише сферу можливостей індивідуального розвитку людей, тоді як напрям і зміст їх дійсного розвитку детерміновані факторами, які стосуються загального влаштування людського світопорядку. Саме в ньому об'єктивно закладена економічна програма вдосконалення людини. Історичний досвід переконує, що сутність та існування людини не ідентичні, тому створення сприятливих умов для життя зовсім не гарантує такого ж прогресу в її сутнісному розвитку. Як показує історія багатьох країн, найвищий рівень розвитку людської особистості зовсім не обов'язково виявляється в місцях найбільш повного задоволення матеріальних потреб. Яка ж роль економічної свідомості у взаємодії визначальних факторів розвитку — економічного і духовного, або, як це свого часу визначила метафізика, матеріального і ідеального. Останнє демонструє свою спорідненість із духовним, бо духовне і є такою сферою буття, в якій "об'єктивне виступає не у формі зовнішнього об'єкта, що протистоїть нам як матеріальна реальність, а у формі реальності, яка наявна в нас самих, споріднена з нами, відкривається нам зсередини. Але водночас вивищується над нами і, отже, вивищує нас. Саме так для нас існують вищі (ідеальні) начала буття — Бог, Добро, Істина, Краса. Саме так може існувати ідеальне взагалі"41. Економічна свідомість у ролі ідеального визначає оптимальні можливості буття людини у "світі економіки". Свідомість у "метафізиці економіки" — це сфера ідеального, котра розкривається у відношеннях людини до самої себе як людини економічної, що господарює, інших людей, природи, культури та її цінностей, проходячи крізь "сито рефлексії" . Завдяки останній економічна свідомість проникає в життя людини, яке полягає не тільки і не стільки в підтримці життя (задоволення потреб), скільки у вирішенні власне людських проблем буття на шляхах економічного розвитку і самовдосконалення, параметри і спрямованість якого задані кожній особистості всім соціокультурним світопорядком. Мета і проблеми економічного розвитку особистості перебувають у пошуковій, творчій сфері буття, де набувають розвитку продуктивні здібності та можливості. Економічна свідомість дає змогу виявити, що в цій сфері діють вже не споживчі (матеріально-економічні) критерії та мірки; лише сутність справи повинна вказати, хто і що формує орієнтири розвитку, якими є критерії розуміння смислу людського буття, місця і призначення в ньому людини. На відміну від матеріально-економічних потреб смисл буття може бути в екзистенційному визначенні лише один. Тут вже не може бути ніяких особистісних "ролей" і "функцій", які можна змінювати за ходом справи і стосовно обставин. Адже йдеться про вибір самого себе, розуміння власної людської сутності і гідності, відмова від якої рівнозначна духовній загибелі. Тільки такий смисложиттєвий вибір, за якого особистість здатна піднестися до смислу і в ньому ствердитись, може увійти в нескінченне коло економічних потреб, інтересів, споживання благ тощо. Попри різного роду духовно-романтичні, отже, утопічні зваби, економічна свідомість виявляє реальну сутність життя людини. Економічна свідомість — це спосіб, існування знання про економічне буття. Щоб потреба саморозвитку виникла і стала основою життя особистості, а не знайшла вираження в різних імітаційних формах життєвої поведінки, вона повинна піднятися над буденними обставинами свого господарського буття й усвідомити себе в горизонті всього людського соціоекономічного світопорядку, а своє життя — як виконання певного людського призначення. По суті, це і означає розвиток здатності до соціально відповідальної поведінки в суперечностях економічної діяльності. Як тільки особистість у результаті виокремлення в системі об'єктивних відношень здобуває можливість вибору "лінії" свого розвитку, вона стає відповідальною за характер зробленого вибору і за послідовність свого руху вибраним шляхом. Економічна свідомість за такої відповідальності за вибір сприяє виробленню форм принципової особистісної поведінки. Економічна свідомість зобов'язує до принциповості, адже становить духовну рефлексію, що ґрунтується на принципах і постулатах — особливих логічних формах універсалізації уявлень про "світ економічного буття" і людського відношення до нього. Вони резюмують не відношення між речами, що емпірично спостерігаються, а весь історичний досвід економічного взаємозв'язку людини і світу, який, зрозуміло, не підлягає якимось остаточним експериментальним перевіркам. Лише практичний розвиток економічних відносин та їх кристалізація в певних господарсько-культурних формах буття і господарської діяльності людини спроможні пояснити витоки появи тих чи інших світоглядних принципів і типів свідомості, що ґрунтується на них. У різні епохи суспільно-економічна практика виокремлює найбільш стійкі, загально значимі та раціональні схеми світовідношення, надає їм характер всезагальних орієнтирів свідомості та імперативів поведінки. Так стверджуються принципи економічної свідомості. Література 1 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — М., 2001. — С. 65. 2 Мировоззренческая культура личности. —К., 1986. —С. 58. 3 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — С. 108. 4 Ясперс К. Смысл и назначение истории. — М., 1991. — С. 441. 5 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — С. 122. 6 Корет Э. Основы метафизики. — К., 1998. — С. 146. 7 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — С. 103. 8 Корет Э. Основы метафизики. — С. 178. 9 Мировоззренческая культура личности. — С. 63. 10 Вебер М. Избранные произведения. — М., 1990. — С. 339. 11 Там же. — С. 338. 12 Осипов ЮМ. Философия хозяйства. — С. 105. 13 Там же. — С. 106. 14 Лукач Д. К онтологии общественного бытия. Пролегомены. — М.,1991. —С. 67. 15 Мировоззренческая культура личности. — С. 179. 16 Булгаков СЛ. Философия хозяйства. — М., 1990. — С. 89. 17 Мунье Э. Манифест персонализма. —М., 1989. — С. 446—449. 18 Соловьев B.C. Оправдания добра: Нравственная философия. — М., 1996.— С. 296. 19 Там же. —С. 310—311. 20 Мировоззренческая культура личности. — С. 185. 21 Осипов ЮМ. Философия хозяйства. — С. 107. 22 Возняк B.C. Метафизика рассудка и разума. — К., 1994. — С. 149. 23 Вебер М. Избранные произведения. — С. 87. 24 Мировоззренческая культура личности. — С. 147. 25 Там же. 26 Лукач Д. К онтологии общественного бытия. Пролегомены. — С. 408. 27 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — С. 84—85. 28 Мировоззренческая культура личности. — С. 149. 29 Лукач Д. К онтологии общественного бытия. Пролегомены. — С. 37. 30 Мировоззренческая культура личности. — С. 66. 31 Лукач Д. К онтологии общественного бытия. Пролегомены. — С.275. 32 Тутов Л А. Философия хозяйства. Опыт духовного преображения. — М., 2003. — С. 210. 33 Там же. 34 Там же. — С. 215. 35 Элоян М.Р. Хозяйство и религия (М. Вебер, С. Булгаков, В. Зомбарт) // Философия хозяйства. — 2003. — № 25. — С. 91. 36 Тутов Л А. Философия хозяйства. Опыт духовного преображения. — С. 210—211. 37 Осипов ЮМ. Философия хозяйства. — С. 69. 38 Логинова Е.В. Некоторые аспекты политико-экономического анализа сетевой экономики // Философия хозяйства. — 2004. — № 5 (35). — С. 72. 39 Там же. — С. 73. 40 Мировоззренческая культура личности. — С. 82. 41 Гусєв В.І. Вступ до метафізики. — К., 2004. — С. 218. 42 Там само. — С. 73. 43 Локк Дж. Опыт о человеческом разуме. //Соч.: В 3 т. — М., 1985. — Т. 1. — С. 91. 44 Культура, культурология и образование // Вопр. философии. — 1997. —№2. — СП. 45 Гусєв B.І. Вступ до метафізики. — С. 279. 46 Личность: внутренний мир и самореализация. Идеи, концепции, взгляды. — СПб., 1996. — С. 64. 47 Тутов Л А. Философия хозяйства. Опыт духовного преображения. — С. 224. 48 Гусєв В.І. Вступ до метафізики. — С. 279. 49 Тутов Л А. Философия хозяйства. Опыт духовного преображения. — С. 224. 50 Гусєв BJ. Вступ до метафізики. — С. 280. 51 Кириленко Г.Г. Самосознание и мировоззрение личности. — М., 1998. — С. 49. 52 Возняк B.C. Метафизика рассудка и разума. — С. 162. 53 Гегель Г.В.Ф. Наука логики // Энциклопедия философских наук: В 3 т. — М., 1975. — Т. 1. — С. 398. 54 Возняк B.C. Метафизика рассудка и разума. — С. 163—164. 55 Там же. — С. 166.
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (20.06.2014)
Просмотров: 411 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: