Реферат на тему: Економічний ріст та його типи - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Економічний ріст та його типи. Вступ Макроекономічна стабільність, рівновага, достатні темпи еко-номічного зростання належать до найважливіших суспільних благ, що їх спроможний створити для своїх громадян уряд країни. В той же час, Лише зростаюча економіка може збільшити рівень задоволення необмежених потреб і розв'язати соціально-економічні проблеми як всередині країни, так і на міжнародному рівні. Економічне зростання дозволяє здійснювати нові програми з питань боротьби з бідністю і забрудненням навколишнього середовища без падіння існуючого рівня споживання, скорочення обсягів інвестицій і виробництва суспільних благ. Економічне зростання полегшує вирішення проблеми обмеженості ресурсів. Економіка, що динамічно розвивається, на противагу статичній економіці знімає перепони, породжені обмеженістю обсягів виробництва і дозволяє суспільству повніше реалізовувати поставлені економічні цілі та здійснювати нові широкомасштабні програми. Економічне зростання завжди пом'якшує суперечність між необмеженими потребами та вкрай обмеженими ресурсами. В умовах економічного зростання вибір соціальних цілей стає менш болісним і веде до зменшення суперечностей між різними групами населення, що мають різні та протилежні інтереси. В цих умовах набагато легше вирішувати соціальні негаразди, що є у будь-якому суспільстві, дбати про культурні цінності народу, створювати нові освітні заклади та вдосконалювати існуючі, вдосконалювати інфраструктуру країни, реалізовувати житлові програми тощо. Таким чином, значно покращуються умови життя населення, та створюються умови для подальшого економічного зростання. За десять років незалежності Україна спромоглася повернути тенденцію економічного спаду в протилежний бік (див малюнок). Але це не означає, що питання економічного зростання не є тепер актуальним для України, адже надзвичайно важливо досліджувати причини та характер економічного зростання – задля розробки та реалізації дій, які б стимулювали подальше зростання. 1.Поняття економічного росту Категорія економічного росту є найважливішою характеристикою суспільного виробництва при будь-яких господарських системах. Економічний ріст- це кількісне і якісне удосконалення суспільного продукту за визначений період часу. Економічний ріст означає, що на кожном відрізку часу в певній мірі полегшується рішення проблеми обмеженості ресурсів і стає можливим задоволення більш широкого кола потреб людини. У самому загальному виді економічний ріст означає кількісну і якісну зміну результатів виробництва і його факторів (їх продуктивності). Своє вираження економічний ріст знаходить у збільшенні потенційного і реального валового національного продукту (ВНП), у зростанні економічної міці нації, країни, регіону. Це збільшення можна вимірити двома взаємозалежними показниками: ростом за визначений період часу реального ВНП чи ростом ВНП на душу населення. У зв'язку з цим статистичним показником, що відбиває економічний ріст, є річний темп росту ВНП у відсотках. Проте економічне зростання не є лише абстрактним поняттям. Зростання економіки життєво необхідне для громадян кожної країни, бо лише воно забезпечує зростання обсягу виробництва на душу населення, що означає зростання реальної заробітної плати та підвищення життєвого рівня. До основних чинників, що зумовлюють фізичну здатність будь-якої економіки до зростання, належать: кількість і якість природних ресурсів; кількість і якість трудових ресурсів; обсяг основного капіталу і технологія. Ці чинники економічного зростання можна об'єднати під назвою чинників пропозиції. Саме вони роблять можливим зростання виробництва. Тільки доступність великої кількості кращих за якістю ресурсів, включаючи передовий технологічний потенціал, дозволяє збільшувати виробництво реального продукту. Але важливо розрізняти здатність до зростання і саме реальне зростання. Зростання залежить від чинників попиту. Для реалізації зростаючого виробничого потенціалу економіка країни повинна забезпечити повне використання ресурсів, а для цього необхідно підвищення рівня сукупних видатків. На процес економічного зростання впливають також чинники розподілу. Для більш раціонального використання виробничого потенціалу слід забезпечити не тільки повне залучення ресурсів в економічний оборот, але й найефективніше їх виведення з цього обороту, тобто їх утилізацію. Однієї лише здатності до нарощування виробництва недостатньо для розширення загального випуску продукції. Необхідно також реально використати зростаючий обсяг ресурсів та розподілити їх таким чином, щоб отримати максимальну кількість корисної продукції. Важливо відзначити, що чинники пропозиції і попиту, які впливають на економічне зростання, дуже взаємозв'язані між собою. Так, низькі темпи впровадження нововведень і капіталовкладень можуть статі головною причиною безробіття. І навпаки, безробіття уповільнює темпи нагромадження капіталу, а також уповільнює зростання видатків на дослідження. Здатність економіки повністю реалізувати свій виробничий потенціал обмежується чинниками попиту і розподілу. Це означає, що приріст виробничого потенціалу реалізується тоді, коли сукупні видатки збільшуються темпами, достатніми для підтримання повної зайнятості, і коли додаткові ресурси ефективно використовуються для того, щоб забезпечити максимально можливе збільшення випуску продукції 2. Типи економічного росту Історія національних економік знає два основних типи економічного росту – екстенсивний і інтенсивний. 2.1 Екстенсивний тип економічного росту При екстенсивному (від лат. Extensivus – розширювальний) типі економічний ріст досягається за рахунок трьох факторів: основного капіталу (фондів); робочої сили; матеріальних витрат (природної сировини, матеріалів, енергоносіїв). При цьому типі економічного росту приріст продукції досягається за рахунок кількісного росту чисельності і кваліфікаційного складу працівників і за рахунок збільшення потужності підприємства, тобто збільшення встановленого устаткування. У результаті випуск продукції в розрахунку на один працівника залишається колишнім. Роберт Солоу установив, що модель економічного росту при відсутності технічного прогресу (тобто при екстенсивному розширенні виробництва) має властивість постійної віддачі від масштабу збільшення факторів: Y=F(K,L,N) Де Y – випуск продукції F – кількісна залежність K – основний капітал L - праця N – природні, матеріальні ресурси Дана формула виражає наступну функціональну залежність. Якщо капітал, праця і матеріальні витрати зростають на величину Z, то й обсяг виробництва збільшиться в Z раз. Саме ця властивість характерна для екстенсивного збільшення виробництва: воно прямо пропорційно величині витрачених виробничих факторів. Екстенсивне зростання виробництва – найпростіший і історично первісний шлях розширеного відтворення. Він має свої достоїнства. Це – найбільш легкий шлях підвищення темпів господарського розвитку. З його допомогою відбувається швидке освоєння природних ресурсів, а також удається порівняно швидко чи скоротити ліквідувати безробіття, забезпечити велику зайнятість робочої сили. Такий шлях збільшення виробництва має і серйозні недоліки. Йому властиві технічний застій, при якому кількісне збільшення випуску продукції не супроводжується техніко-економічним прогресом. Оскільки випуск продукції підвищується в тій же мірі, у якій зростають величини використовуваних основних фондів, матеріальних ресурсів і чисельність працівників, то на незмінному рівні залишаються кількісні значення таких економічних показників, як фондовіддача, матеріалоємність і продуктивність праці. Екстенсивне розширення виробництва припускає наявність у країні достатньої кількості трудових ресурсів і природних ресурсів, за рахунок яких можуть збільшуватися масштаби економіки. Однак при цьому неминуче погіршуються умови відтворення. Так, все більше старіє устаткування на діючих підприємствах. Через наростаюче виснаження невідтворених природних ресурсів приходиться витрачати усе більше праці і засобів виробництва для видобутку кожної тонни сировини і палива. У результаті економічний ріст в усе зростаючій мірі носить витратний характер. Довгострокова орієнтація на переважно екстенсивний шлях росту випуску продукції призводить до тупикових ситуацій. Наприклад, у 80-х роках у СРСР ускладнилася демографічна ситуація: низька народжуваність при порівняно високій смертності, майже наполовину знизився приріст трудових ресурсів. Країна стала перед проблемою: як збільшувати випуск продукції без усякого приросту трудових ресурсів? Перераховані проблеми наочно показують, що екстенсивний шлях економічного росту давно вичерпав себе. Він неминуче вів до загального упадку виробництва. Виходом з такої ситуації є інтенсифікація відтворення. Перебороти витратний характер розвитку заважає відставання країни від середнього у світовій практиці рівня використання сировинних ресурсів. До цьому потрібно додати велику відсталість технологій, зношеність виробничого устаткування, недостатню кваліфікацію багатьох працівників. За 1986-1990 р. знос виробничих основних фондів зріс з 38 % до 41 %. Фактично терміни служби промислового устаткування вдвічі перевищують нормативні. 2.2 Інтенсивний тип економічного росту Більш складний тип економічного росту – інтенсивний (фр. Intensif – напруга). Цей тип економічного росту характеризується збільшенням масштабів випуску продукції, що ґрунтується на широкому використанні більш ефективних і якісно зроблених факторів виробництва. Ріст масштабів виробництва, як правило, забезпечується за рахунок застосування техніки, передових технологій, досягнень науки, економних ресурсів, підвищення кваліфікації працівників. За рахунок цих факторів досягається підвищення якості продукції, ріст продуктивності праці, ресурсозбереження і так далі. Головна відмітна ознака цього типу економічного росту – підвищення ефективності виробничих факторів на базі технічного прогресу. При даному типі розширеного відтворення з'являється новий фактор економічного росту – підвищення ефективності всіх традиційних факторів. У силу цього виробнича функція має таке вираження: Y=AF(K,L,N) Де А – це сукупна продуктивність факторів. З формули видно: якщо величина витрат виробничих факторів не міняється, а їхня сукупна продуктивність А збільшується на 1 %, те обсяг виробництва зростає також на 1 %. Інтенсивно розширене виробництво має ряд особливостей. Воно більш прогресивне, оскільки вирішальну роль у підйомі ефективності речовинних умов виробництва починає грати новий «двигун» – досягнення науки і техніки. У зв'язку з цим у масштабі суспільства розвивається виробництво науково-технічної інформації, що, у кінцевому рахунку, втілюється в ефективніші засоби виробництва. Одночасно підвищується культурно-технічний рівень працівників. При інтенсивному збільшенні виробництва краще вирішуються перешкоди економічного росту, породжені відомою обмеженістю природних ресурсів. Найбільш вигідним фактором розширення виробництва стає ресурсозбереження. Наприклад, щоб зберегти 1т умовного палива шляхом застосування нової технології, потрібно в 3 –4 рази менше витрат у порівнянні з витратами на видобуток такого ж обсягу палива. Тим часом інтенсифікація пов'язана з глибокою прогресивною перебудовою структури народного господарства, широкою підготовкою кадрів ініціативних і високопрофесійних працівників. Особливості інтенсивного типу розширеного відтворення полягають у тому, що при ньому неможливі дуже високі темпи економічного росту. Разом з тим науково-технічний прогрес може викликати безробіття, що підсилюється в регіонах країни з надлишком робочої сили. У залежності від тих чи інших напрямків економії виробничих ресурсів розрізняють кілька видів інтенсифікації: працезберігаюча, капіталозберігаюча, глобальна. Працезберігаючий вид інтенсифікації припускає, що нова техніка витісняє з виробництва робочу силу. У цьому випадку швидкість росту випуску продукції випереджає темпи зміни чисельності працівників. Такий процес у широких масштабах відбувався в результаті першої промислової революції, на індустріальній стадії виробництва. Капіталозберігаючий вид інтенсифікації: завдяки застосуванню більш ефективних машин і устаткування, сировини і матеріалів досягається ощадлива витрата засобів виробництва. Ці зміни в найбільшій мері стали виявлятися на початковому етапі НТР, коли широко освоювалися високопродуктивне автоматичне устаткування, яке здешевлювало продукцію, а також досягнення хімії полімерів і інші високоефективні речовинні фактори виробництва. Нарешті, всебічна (глобальна) інтенсифікація – це такий напрямок економічного прогресу, при якому використовуються всі зазначені форми ресурсозбереження. Тоді заощаджуються і трудові, і речовинні умови виробництва. Даний вид інтенсифікації практично впроваджується в умовах сучасного етапу НТР і високих технологій. Всебічна інтенсифікація веде до якісного відновлення всього процесу розширеного виробництва. В індустріально розвитих країнах не можна знайти в чистому виді перший чи другий тип економічного росту: вони сполучаються в якомусь співвідношенні. 3. Особливості економічного росту в Україні Як вже було сказано у вступі українська економіка за період пострадянської незалежності пережила широкомасштабний спад, який продовжувався до кінця 1999 року і лише останні три повні роки демонструє неабияке зростання. Не важко підрахувати, що зростання ВВП в Україні у порівняних цінах навіть значними темпами є недостатнім щоб порівнювати рівень життя українського народу на початку незалежності. Це демонструє графік, на якому проілюстровано рівень реального ВВП в динаміці в індексному вигляді (за 100% позначено ВВП у 1990 році): Як бачимо, на кінець 2002 року ВВП в Україні досяг половини значення 1990-го року у спів ставних цінах, та знаходиться на рівні приблизно 1995 року. Очевидно, що з темпами зростання минулого року Україна не досягне рівня 1990-го року навіть через 10 років. Тем не менш, кількісна сторона економічного зростання не є єдиним предметом дослідження, адже відомо, що статистичні дані часто-густо є неточними і не відображають об’єктивно усіх аспектів економічного життя в країні. Отже, економічний аналіз зрушень в економіці, яка перейшла від спаду до росту є не лише цікавим, а й потрібним з огляду на державне регулювання. В даній роботі немає можливості розглянути більш-менш повно аналіз причин росту економіки України в 2000-2002 роках , а тому обмежимся деякими важливими фактами та порівняннями. Насамперед, слід зазначити, що економічне піднесення в Україні в контексті зміни тенденції зі спаду на ріст фундаментально різниться від подібних явищ в країнах з ринковою економікою. Таке явище не було ані результатом зростання продуктивності виробництва, його потенціалу ані коливання ділового циклу. Крім того, економічний ріст України якісно різниться від росту в країнах з перехідною економікою, таких як Польща, Чехія, країни Прибалтії. Порівняльний аналіз вірогідних факторів відновлення росту економіки наведено в наступній таблиці: Висновки Тема економічного росту є завжди цікавою для дискусій та складною для прогнозування. Існує багато теорій економічного росту, але жодна не претендує на лідерство. В даній роботі були розглянуті основні аспекти теми економічного зростання. Робота є надзвичайно актуальною та корисною в світлі зародження нових тенденцій в економіці України. В роботі були сформульовані означення та необхідність економічного росту, а також охарактеризовані два типи економічного зростання – екстенсивний та інтенсивний. Були визначені основні теоретичні основи виникнення цих типів росту, а також деякі аспекти їх впливу на економічне життя країни. Коротко основні результати можна окреслити наступним чином: 1) Економічний ріст- це кількісне і якісне удосконалення суспільного продукту за визначений період часу, що на практиці вимірюється як зростання реального ВВП. 2) При екстенсивному типі економічний ріст досягається за рахунок трьох факторів: основного капіталу робочої сили; матеріальних витрат. 3) Інтенсивний тип економічного росту характеризується збільшенням масштабів випуску продукції, що ґрунтується на широкому використанні більш ефективних і якісно зроблених факторів виробництва 4) Економічне зростання в Україні, що спостерігається останніми роками істотно відрізняється від економічного росту в іншіх пострадянських країнах. Україна, як молода суверенна держава, не має достатнього досвіду життя у ринкових умовах порівняно з іншими країнами світу. Тому, вивчення такого досвіду на прикладі інших розвинених країн дасть змогу, по-перше, запобігти багатьом помилкам, котрі робилися ними на шляху до сталого економічного зростання, а по-друге, створити власну модель росту, яка б найоптимальніше враховувала внутрішні інтереси та особливості. Література 1) Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка/ Пер. з англ. В.Мусієнко та В.Овсієнко. -К.: Основи, 1996 2) Семюелсон П.А., Нордгауз В.Д. Макроекономіка. -К.: Основи, 1995. 3) Основи економічної теорії / За ред. С.В.Мочерного. -К.: ВЦ "Академія", 1997 4) J.Berengaut, E. D. Vrijer, K. Elborgh-Woytek, M.Lewis, B.Lissovolik «An Interim assessment of Ukrainian output developments, 2000-01» // IMF Working paper. May 2002. Джерело: офіційний веб-сайт МВФ:
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (19.06.2014)
Просмотров: 448 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: