Реферат на тему:Державне фінансове забезпечення соціальних гарантій населення - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Державне фінансове забезпечення соціальних гарантій населення. У ринковій соціальне-орієнтованій моделі еко-номіки зростає роль соціальної функції держави. Уряд і держава несуть відповідальність за надан-ня громадянам соціального захисту і забезпечення рівного доступу до задоволення основних потреб. Рівень бідності може розглядатися як суттєвий показник дієвості політики соціального захисту. Соціальне забезпечення є комбінацією програ-ми пенсійних заощаджень, програми страхування та програми перерозподілу Національного доходу. Соціальний захист - це комплекс законодавче закріплених соціальних норм, що гарантує дер-жава окремим верствам населення, а також за пев-них економічних умов всім членам суспільства (під час зростання інфляції, спаду виробництва, економічної кризи, безробіття та інше). Форми і методи соціального захисту населення повинні забезпечити задоволення життєво необ-хідних потреб кожного громадянина на рівні не нижче прожиткового мінімуму. Прожитковий мінімум — це вартісна оцінка мі-німуму життєвих засобів, необхідних для підтрим-ки життєдіяльності та відновлення робочої сили працівника. Прожитковий мінімум є законодавче визначеним базовим державним соціальним стан-дартом, на основі якого встановлюються соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, соціально-культурного об-слуговування, охорони здоров'я, освіти тощо. Державні соціальні стандарти і нормативи фор-муються, встановлюються і затверджуються у по-рядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Особливістю соціального захисту є його адрес-на спрямованість, тобто соціальна допомога по-винна надаватися тим громадянам, які її потре-бують і у визначених обсягах. Соціальне-економічні гарантії — це метод за-безпечення з боку держави задоволення різно-манітних потреб громадян на рівні соціальне ви-знаних норм та нормативів. Нормативи споживання — розміри споживан-ня в натуральному виразі продуктів харчування, непродовольчих товарів поточного споживання та деяких послуг за певний проміжок часу (за день, місяць, рік). Нормативи забезпечення — визначена кіль-кість предметів довгострокового використання, яка є в особистому споживанні населення, а та-кож забезпечення певної території мережею за-кладів освіти, охорони здоров'я, побутового, транспортного обслуговування тощо. Нормативи доходу — розмір особистого доходу громадян або сім'ї, який гарантує їм задоволення потреб на рівні нормативів споживання і забез-печення, Нормативи раціонального споживання — рі-вень споживання товарів та послуг поточного та довгострокового користування, що гарантує оп-тимальне задоволення потреб. Нормативи мінімального споживання — соці-альне прийнятий рівень споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг визначений за нормами соціальних або фізіологіч-них потреб. Статистичні нормативи — нормативи, що ви-значаються на основі показників фактичного споживання або забезпеченості для всього насе-лення або окремих соціальних груп. Державні нормативи у сфері житлово-комунального господарства включать: > граничну норму оплати послуг з утримання житла, житлово-комунальних послуг залежно від одержуваного доходу; > показники якості надання комунальних по-слуг. До державних соціальних нормативів у сфері транспортного обслуговування та зв'язку нале-жать: > норми забезпечення транспортом загального користування; > показники якості транспортного обслугову-вання; > норми забезпеченості населення послугами зв'язку. Державні соціальні нормативи у сфері охорони здоров'я включають; > перелік та обсяг гарантованої медичної до-помоги громадян; > показники якості надання медичної допомоги; > нормативи пільгового забезпечення окремих категорій населення лікарськими засобами та іншими спеціальними засобами; > нормативи забезпечення харчуванням у дер-жавних і комунальних закладах охорони здоро-в'я тощо. До державних соціальних нормативів у сфері освіти належать: > перелік та обсяг послуг, що надаються дер-жавними та комунальними закладами дошкіль-ної, загально-середньої, професійно-технічної та вищої освіти; > нормативи граничної наповнюваності класів, груп; > нормативи співвідношення учнів, студентів і педагогічних працівників; > нормативи матеріального забезпечення на-вчальних закладів тощо. Обсяг і рівень забезпеченості соціально-еко-номічними гарантіями є мірилом цивілізованості країни. Основні напрями здійснення соціальних га-рантій; 1) Держава повинна гарантувати кожному зай-нятому у процесі виробництва: а) нормальний рівень добробуту через міні-мальний рівень заробітної плати та її індек-сацію; б) помірні податки; в) невтручання у підприємницьку діяльність. 2) Держава повинна гарантувати задоволення пріоритетних потреб громадян та суспільства, які вона не може повністю довірити кожному громадянину самостійно: а) здобуття загальної освіти; б) виховання дітей і підлітків; в) підготовка кадрів; г) організація охорони здоров'я і розвитку фі-зичної культури тощо. 3) Держава повинна сприяти підвищенню до-ходів окремих верств населення, які не можуть забезпечити життєвий рівень для себе і своєї сім'ї на рівні мінімальних соціальних стандартів незалежно від їх участі в процесі виробництва у таких формах: а) пенсії; б) різні види допомоги; в) стипендії; г) грошові виплати та їхня індексація; д) пільги в оподаткуванні. Держава законодавче гарантує задоволення пріоритетних потреб за рахунок бюджету в міні-мально достатніх розмірах у формі безоплатних послуг. Органи місцевого самоврядування при розроб-ці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціаль-ні гарантії за рахунок місцевих бюджетів. Розробка та виконання Державного та місце-вих бюджетів здійснюється на основі пріоритет-ності фінансування соціальних гарантій та со-ціальної сфери. Державна цільова підтримка місцевого само-врядування здійснюється з метою вирівнювання можливостей окремих територіальних громад щодо забезпечення надання соціальних гарантій на законодавче визначеному рівні. Загальна сума благ і послуг, які споживає насе-лення за відповідний період, складає фонд спожи-вання. Необґрунтоване збільшення коштів, які на-правляються на соціальний захист населення, у загальному обсязі фонду споживання потребує додаткового вилучення коштів з фонду оплати праці, що в кінцевому підсумку лише розширює масштаби перерозподілу, зменшує стимулюючу роль заробітної плати і не збільшує обсягу сукуп-ного споживання. Джерела фінансування соціальних гарантій Джерелами фінансування соціальних гарантій виступають: > Державний бюджет; > кошти місцевих бюджетів; > страхові фонди:* Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;* Фонд загальнообов'язкового державного стра-хування на випадок безробіття;* Фонд страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;* Фонд медичного страхування (за рахунок страхових внесків підприємств і громадян, а та-кож благодійних внесків громадян і підприємств, кредитів банків та інших джерел, не заборонених законодавством України);* Державні та недержавні Пенсійні фонди. Механізм реалізації соціальних гарантій Держава повинна гарантувати всім громадя-нам мінімум соціальних послуг і матеріальних благ через такі механізми: > Визначення розмірів мінімальних соціаль-них гарантій:* мінімальної заробітної плати;* пенсій за віком;* стипендій тощо. > Здійснення превентивних соціальних захо-дів у зв'язку з ціновою лібералізацією:* адресного вибіркового надання соціальної до-помоги;* здійснення компенсаційних виплат незахи-щеним верствам населення тощо. > Захист купівельної спроможності малозабез-печених громадян через щомісячний перегляд:* середньодушового сукупного доходу, що дає право на допомогу;* цільової грошової допомоги відповідно до зміни індексу споживчих цін. Головною метою соціальної політики в Україні на сучасному етапі є призупинення спаду життє-вого рівня населення та зменшення тягаря кризи для найменш захищених верств населення. Пенсійне забезпечення має такі основні форми; > трудова пенсія за віком; > соціальна пенсія. Щомісячна пенсія за віком, яка призначається державою у рамках солідарної системи пенсійного забезпечення, є сумою двох складових; соціальної та трудової пенсії. Соціальна пенсія призначається для забезпе-чення певного (мінімального на сьогодні) рівня життя, її величина є однаковою для кожного пен-сіонера. Розмір трудової пенсії має визначатися мину-лим трудовим внеском пенсіонера у розвиток економіки країни протягом його суспільного трудового життя і бути пропорційним величині цього внеску. Згідно з Указом Президента України від 13 квіт-ня 1998 року «Про основні напрями реформу-вання пенсійного забезпечення в Україні* перед-бачено поступове розмежування джерел виплат пенсій, призначених за різними пенсійними про-грамами: > для трудових пенсій — страхові збори (внески) до Пенсійного фонду; > для державних пенсій військовослужбов-цям, державним службовцям, ветеранам війни, жителям гірських населених пунктів — кошти Державного бюджету; > для соціальних пенсій — кошти Державного та місцевих бюджетів; > для пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи — кошти Фонду Чорнобиля; > для виплати пенсій за період до настання пенсійного віку відповідно до Закону України «Про зайнятість населення* — кошти Фонду за-гальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; > добровільні та обов'язкові збори (внески) юридичних і фізичних осіб до недержавних пенсійних фондів (у випадках, передбачених законо-давством) - доходи цих фондів використовуються для виплати пенсій у межах накопичувальної си-стеми загальнообов'язкового державного та не-державного пенсійного страхування. В основу існуючої в країні системи пенсійного забезпечення покладено принцип солідарності поколінь, коли частина доходу нинішніх праців-ників витрачається на виплату пенсій ниніш-нім пенсіонерам, причому припускається, що й у майбутньому, коли сьогоднішні громадяни пра-цездатного віку стануть пенсіонерами, їх утри-муватимуть наступні покоління працюючих. Сьогодні в Україні відбувається перехід від однорівневої солідарної моделі пенсійного забез-печення до змішаної трирівневої системи пен-сійного забезпечення: > Перший рівень - державна страхова пенсій-на система, заснована на принципах солідарної взаємодопомоги і самовідповідальності працівни-ків за власний стан пенсійного забезпечення. Во-на ґрунтується на збереженні певних страхових пенсійних внесків. > Другий рівень - обов'язкова накопичуваль-на система з фіксованим розміром відрахування від заробітної плати. Для управління цією лан-кою будуть створені пенсійні фонди у формі ак-ціонерних товариств, заснованих великими інве-стиційними і страховими компаніями, профспіл-ковими об'єднаннями. > Третій рівень - добровільне пенсійне стра-хування, засноване на створенні індивідуальних пенсійних рахунків у недержавних і комерцій-них страхових фондах. Перелічені страхові системи доповнюються на-данням соціальних пенсій за рахунок Державно-го бюджету малозахищеним верствам населення. Головне завдання Пенсійної реформи — підви-щити дієвість пенсійної системи на основі персо-ніфікації страхових внесків та посилення залеж- ності пенсії від трудового стажу, величини заро-бітної плати, величини і тривалості сплати стра-хових внесків. Нова пенсійна система покликана активізува-ти мотивацію праці, здійснювати в повному об-сязі страхові пенсійні внески, поліпшити конт-роль за правильністю нарахування пенсій з ура-хуванням трудового стажу, заробітної плати тощо. Державна допомога сім'ям з дітьми визначає-ться Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»1 і має такі види: > допомога по вагітності та пологах; > одноразова допомога при народженні дитини (надається за місцем роботи батьків або органами соціального забезпечення за місцем проживання); > допомога по догляду за дитиною; > грошові виплати матерям (батькам), зайня-тим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років; > допомога по догляду за дитиною-інвалідом; > допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною (не.більше 14 днів); > допомога на дітей віком до 16 років (учнів до 18 років); > допомога на дітей одиноким матерям; > допомога на дітей військовослужбовців строкової служби; > допомога на дітей, які перебувають під опі-кою, піклуванням; > тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, або коли стягнення аліментів неможливе; > державна допомога сім'ям з дітьми, які по-страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Джерела фінансування допомоги сім'ям з дітьми: > Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; > Пенсійний фонд України; > кошти Державного і місцевих бюджетів. Порядок фінансування визначає Кабінет Мініст-рів України. Державна допомога сім'ям з дітьми не підлягає оподаткуванню. Пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг, послуг зв'язку. Перелічені пільги забезпечують адресну со-ціальну підтримку найменш захищених сімей і громадян в умовах підвищення частки покрит-тя населенням собівартості послуг житлово-кому-нального господарства, транспорту, зв'язку. Пільги в оплаті житлово-комунальних послуг здійснюються у формі житлових субсидій. Програму житлових субсидій було започатко-вано Постановою Кабінету Міністрів України № 89 від 4 лютого 1995 року. Житлові субсидії — це негрошова форма допо-моги родинам в оплаті житлово-комунальних по-слуг, а саме: > утримання житла; > оплаті холодного і гарячого водопостачання; > оплаті газопостачання; > оплаті теплопостачання; > оплаті електроенергії; > придбання скрапленого газу; > придбання твердого та пічного палива тощо. За програмою житлових субсидій право на до-помогу має будь-яка родина, якщо витрати на житло, комунальні послуги та паливо в межах встановлених норм користування і споживання перевищують 20 відсотків сукупного доходу. Родина, якій призначено житлову субсидію, сплачує за житлово-комунальні послуги 20% се-редньомісячного сукупного доходу, а за при-дбання скрапленого газу, твердого та пічного побу-тового палива - 20% її річного сукупного доходу. Якщо родина, яка проживає у житловому при-міщенні, складається з пенсіонерів, які не пра-цюють, інших непрацездатних громадян та дітей і середньомісячний сукупний дохід на одного меш-канця житлового приміщення не перевищує вар-тісної величини межі малозабезпеченості, розмір плати за житлово-комунальні послуги складає 15% їхнього середньомісячного сукупного доходу, а за придбання скрапленого газу, твердого і піч-ного побутового палива — 15% їхнього річного су-купного доходу. Джерелом покриття витрат на житлово-кому-нальні субсидії є Державний та місцеві бюджети. Індексація грошових доходів населення Індексації згідно Законодавства підлягають такі грошові доходи населення: > державні пенсії; > різні види соціальної допомоги (сім'ям з дітьми, по безробіттю і т. ін.); > стипендії; > оплата праці. Індексація — це встановлений законодавством України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або пов-ністю відшкодовувати їм підвищення цін на споживчі товари та послуги.1 Індексація грошових доходів проводиться у ра-зі, коли індекс споживчих цін перевищив зазда-легідь визначену величину, що є межею індекса-ції, яку прийняла Верховна Рада України. Обчислення індексу споживчих цін здійсню-ють органи державної статистики. Індексації підлягають грошові доходи грома-дян, одержувані в гривнях на території України, якщо вони не мають разового характеру (пенсії, соціальна допомога, заробітна плата, стипендії тощо). Індексації не підлягають грошові доходи від власності: > доходи від цінних паперів (крім державних); > доходи від здавання в оренду нерухомого майна; > доходи від ведення фермерського та підсоб-ного господарства; > доходи від підприємницької діяльності. Індексації підлягають грошові доходи в ме-жах трикратної величини вартості межі малоза-безпеченості. Дохід у межах величини вартості межі мало-забезпеченості індексується повністю. Якщо дохід перевищує величину вартості ме-жі малозабезпеченості, то його частина у межах подвійної її величини індексується у розмірі 80%. Наступна частина доходу у межах потрій-ної величини межі малозабезпеченості індексу-ється у розмірі 70%. Частина грошового доходу, що перевищує три-кратну величину межі малозабезпеченості, індек-сації не підлягає. Для індексації грошових доходів населення використовується індекс, що характеризує під-вищення цін і тарифів на товари та послуги, які входять до складу мінімального споживчого бюд-,, жету. Індекс споживчих цін обчислюється наростаю-чим підсумком з початку року на підставі стати-стичних спостережень органами державної ста-тистики за зміною цін. Джерела фінансування індексації грошових доходів населення: > Підприємства, об'єднання і організації, що перебувають на господарському розрахунку, під-вищують розміри оплати праці у зв'язку з індек-сацією за рахунок і в межах госпрозрахункового доходу. > Організації і установи, що фінансуються за рахунок бюджетів різного рівня, підвищують розміри оплати праці за рахунок коштів відповід-них бюджетів. > Громадські об'єднання підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів. > Пенсії, соціальні допомоги, допомога по безробіттю індексуються за рахунок коштів Пен-сійного фонду, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду за-гальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття. > Стипендії індексуються за рахунок відповід-них бюджетів. Законом про індексацію встановлюється, що при рівні інфляції в 6% перелічені вище доходи мають індексуватися. Державне регулювання цін У зв'язку із зростанням витрат на виробницт-во окремих товарів та послуг з метою підтриман-ня їх виробництва та споживання на належному рівні держава згідно з політикою цін може здійс-нювати цінове регулювання у формі дотацій за такими напрямками: > дотації на окремі види товарів та послуг, коли собівартість продукції вища за фіксований рівень цін (газ, тверде паливо, медикаменти, бу-дівельні матеріали для індивідуального житлово-го будівництва та молодіжних комплексів); > дотації житлово-комунальному господарству (на воду, паливопостачання тощо); > дотації міському транспорту (метрополітену, автомобільному); > дотації авіаційному транспорту; > дотації залізничному транспорту та інше. Розмір дотації розраховується на одиницю продукції, або як різниця між ціною і собівартіс-тю продукції та послуг. Джерелами фінансування цінових дотацій ви-ступають: > Державний бюджет; > місцеві бюджети.
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (23.06.2014)
Просмотров: 327 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: