Реферат на тему: Державна підтримка підприємництва - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Державна підтримка підприємництва. Державна підтримка підприємництва Роль держави по відношенню до підприємництва може бути різною за характером функцій, суспільних умов, ситуацій, поставлених цілей. Залежно від конкретної ситуації держава може бути: • прискорювачем підприємницького процесу шляхом ведення постійного і активного пошуку засобів щодо залучення нових учасників бізнесу; • стороннім спостерігачем (прямо не протидіє функціонуванню підприємництва, але у той же час й не сприяє цьому розвитку); • гальмом розвитку підприємництва (створює несприятливі умови, обмеження, заборони). Держава як основний фактор зовнішнього середовища бізнесу виконує такі функції: 1. Партнерська. Стимулювання економічного зростання та інноваційного процесу, формування сприятливої нормативно-правової бази підприємництва, створення ринкової інфраструктури, фінансова допомога, кадрова та інформаційна підтримка, організаційне забезпечення бізнесу, закупівля продукції для державних потреб, підтримка зовнішньоекономічної діяльності. 2. Регулятивна. Регулювання, формування та використання доходів через ціни, податки, розподіл прибутку, регулювання конкуренції, захист соціальних груп та гарантійне забезпечення соціальних потреб. 3. Фіскальна. Пов'язана з визначенням системи податків та механізмом їхнього стягнення. У сучасних умовах підвищується роль таких функцій держави стосовно підприємництва: 1) освітні функції, пов'язані з професійною підготовкою, вихованням кадрів у сфері бізнесу; 2) фінансова підтримка початківців та вже функціонуючих на ринку підприємців (з цією метою державою розробляються програми розвитку підприємництва, у тому числі малого бізнесу); 3) держава бере на себе функції щодо створення для підприємців ринкової інфраструктури, тобто тих інституційних структур, які можуть надати підприємцям супровідні послуги, необхідні для успішного бізнесу та реалізації проектів. Основними інституційними елементами інфраструктури бізнесу на ринку капіталів є: валютні та фондові біржі, комерційні банки, страхові фірми, інвестиційні компанії та інвестиційні фонди, довірчі товариства. До складових елементів інфраструктурного середовища на ринку засобів виробництва і предметів споживання відносяться: оптові бази та склади, товарні біржі, роздрібні торговельні підприємства, автосалони, речові ринки, лізингові компанії, ярмарки, аукціони, торгові доми та ін. Держава забезпечує підприємців потрібною інформацією статистичного, довідкового, маркетингового характеру, бере на себе витрати по веденню наукових, науково-технічних, проектних робіт з наданням їхніх результатів підприємцям на безкоштовній або пільговій основі. Держава сприяє появі на ринку бізнес-інкубаторів, венчурних підприємств, технопарків, інформаційно-консалтингових та інформаційно-інвестиційних центрів. Бізнес-інкубатори — це центри підтримки для початківців, що надають суб'єктам ринку юридичні, консалтингові, інформаційні послуги, шукають інвесторів, розробляють установчі документи та бізнес- плани, ведуть підготовку кадрів для малих підприємств, пропонують пільгові кредити, надають в оренду приміщення. Особливості бізнес-інкубаторів: • допомога новостворюваним підприємствам на стадіях запо- чаткування і становлення; • їх діяльність переважно охоплює наукове консультування, експертизу інноваційних проектів; • фінансова підтримка підприємців через державні субсидії, венчурний капітал, кошти спонсорів. Венчурне підприємство — це ризикова фірма, що здійснює комерційну апробацію науково-технічних новинок. До таких підприємств належать, як правило, малі і середні фірми наукомістких галузей економіки. Технопарк—це організаційне утворення, спеціалізоване на розробці нових технологій і видів продукції, одна з нових форм управління циклом «наука — техніка — виробництво». Види технопарків: технологічні, дослідно-конструкторські, промислові. Інформаційно-консалтингові та інформаційно-інвестиційні центри ставлять перед собою такі завдання: • забезпечення доступу підприємців до правової, комерційної, науково-технічної інформації; • надання консультацій з питань стану товарного ринку, кон'юнктури, управління підприємством; • пошук інвесторів, постачальників, покупців, зарубіжних партнерів, сприяння просуванню товарів. Державна підтримка суб'єктів підприємницької діяльності здійснюється на основі Господарського кодексу України, в якому зазначається, що з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством: • надають підприємцям земельні ділянки, передають державне майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльності; • сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів; • здійснюють первісне облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх підприємцям; • стимулюють модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння підприємцями нових видів продукції та послуг. Держава сприяє розвитку малого підприємництва. Державна політика розвитку малого підприємництва є частиною загальної соціальної та економічної політики держави і визначає основні принципи, напрями і форми економічного та адміністративно-правового впливу, які передбачаються Урядом України з урахуванням державних інтересів та пріоритетів. Метою державної політики малого підприємництва є: 1) створення умов для позитивних структурних змін в економіці України; 2) сприяння формування і розвитку малого підприємництва, становлення малого підприємництва як провідної сили в подоланні негативних процесів в економіці та забезпечення сталого позитивного розвитку суспільства; 3) підтримка вітчизняних виробників; 4) спрямування дій центральних, регіональних і місцевих органів державної виконавчої влади на створення сприятливого середовища для розвитку малих фірм, формування ефективної громадсько-державної системи підтримки. Основними принципами та пріоритетами державної політики розвитку малого підприємництва є: • пріоритет прав і свобод громадянина-підприємця; • верховенство права; • системність та комплексність засобів і механізмів державного регулювання розвитку малого підприємництва, їхня адекватність реальним інтересам підприємців, держави і регіонів; • усунення правових, адміністративних, економічних та організаційних перешкод і обмежень у розвитку підприємництва; • ефективне використання факторів зростання — трудового, інтелектуального і ресурсного потенціалу, адаптація його до ринкових умов; • всебічна підтримка українських товаровиробників, її цілеспрямованість та адресність відповідно до визначених пріоритетів; • усунення диспропорцій у виробничій, технологічній і територіальній структурі малого підприємництва; • сприяння зближенню правових засад функціонування суб'єктів малого підприємництва в рамках СНД, європейської та світової співдружності. Державна політика розвитку малого підприємництва визначається, виходячи з пріоритетності національних інтересів, створення правового, економічного і організаційного середовища, сприятливого для ведення всіх (не заборонених законом) видів підприємницької діяльності. Вона має здійснюватися шляхом реалізації відповідних стратегій, концепцій, програм, заходів та законодавчих рішень (додаток 1). Розглянемо основні напрями державної політики розвитку малого підприємництва. У політичній сфері та формуванні нормативно-правової бази: • створення дійових механізмів захисту прав і свобод національних підприємців як в державі, так і за кордоном; • забезпечення законодавчої гарантії незмінності і довготри- валості політики щодо малого підприємництва; • підтримка соціально-економічної стабільності в суспільстві; • розробка відповідної законодавчої та нормативно-правової бази, яка регулює відносини між державою і підприємцями, відносини роботодавців і найманих працівників, встановлює норми і правила ведення підприємницької діяльності. Системне здійснення конкретних практичних заходів у цій сфері повинно забезпечити стабільну політичну і нормативно-правову основу для ефективного розвитку підприємницької діяльності. Для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає: — заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку; — застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності. Спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва. В економічній сфері: • здійснення системи заходів щодо поліпшення фінансово-господарського стану малих підприємств, впровадження ефективних форм і методів їхньої фінансово-кредитної підтримки; • впровадження системи економічних методів регулювання (податкового, митного, цінового, інвестиційного, ресурсного), які стимулюватимуть ділову активність малих форм господарювання; • реформування регулятивних процесів у розвитку підприємництва; • забезпечення малих підприємств матеріально-технічними, технологічними та інформаційними ресурсами; • залучення суб'єктів малого бізнесу до виконання державних і місцевих замовлень, науково-технічних і соціально-економічних програм, поставок продукції (робіт, послуг) для державних потреб; • формування щорічних асигнувань на державну підтримку малого підприємництва; • широке використання поряд з традиційними формами і методами фінансування, альтернативних джерел (лізинг, франчайзинг); • сприяння залученню і раціональному використанню іноземних інвестицій, кредитів, технологічної допомоги; • зміна підходів до формування податкової системи з метою перетворення її в стимулюючий фактор розвитку малого підприємництва. З метою забезпечення гарантованого ринку збуту для суб'єктів малого підприємництва, розширення виробничих потужностей передбачаються такі форми підтримки малого підприємництва: • забезпечення участі суб'єктів малого підприємництва в державних та регіональних соціально-економічних, інвестиційних, екологічних та інших програмах; • залучення суб'єктів малого підприємництва до формування, розміщення і виконання на договірній основі державних та регіональних замовлень на виконання робіт, надання послуг для задоволення державних та регіональних потреб. Участь суб'єктів малого підприємництва в державних та регіональних програмах, залучення їх до виконання державних та регіональних замовлень здійснюються на конкурсних засадах. Фінансове забезпечення реалізації державної політики у цьому секторі ринкової економіки здійснюють відповідно до своєї компетенції на загальнодержавному рівні Український фонд підтримки підприємництва, на регіональному рівні — регіональні фонди підтримки підприємництва, на місцевому рівні — місцеві фонди підтримки підприємництва. Регіональні та місцеві фонди підтримки підприємництва є юридичними особами, засновниками яких можуть бути місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, Український фонд підтримки підприємництва, юридичні тв фізичні особи. Кошти Українського фонду, регіональних та місцевих фондів підтримки підприємництва формуються за рахунок бюджетних коштів, коштів, одержаних від приватизації державного та відчуження комунального майна, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних, та інших коштів. Зазначені фонди є неприбутковими організаціями. Фінансова підтримка малого підприємництва здійснюється зазначеними фондами за передбаченими відповідними програмами напрямами через уповноважені банки, які визначаються за результатами тендеру. Основні завдання Українського фонду підтримки підприємництва: • сприяння реалізації державної політики розвитку підприємництва шляхом залучення і ефективного використання фінансових ресурсів на поворотній і безповоротній основі, фінансування цільових програм та проектів, часткової оплати відсотків за видані підприємцям кредити установами банків; • співробітництво з міжнародними, іноземними та українськими фінансовими організаціями щодо питань розвитку підприємництва; • участь у реалізації міжнародних договорів у частині фінансового забезпечення розвитку підприємництва в Україні. Перехід до нової системи регулювання, надання їй стимулюючого характеру сприятиме створенню сприятливих умов для діяльності вітчизняних товаровиробників. Слід проводити адресну підтримку суб'єктів малого підприємництва, зокрема шляхом надання фінансово-кредитної підтримки, мікрокредитування. Ефективність таких заходів буде посилюватися вдосконаленням управління бізнесом і персоналом підприємств, впровадженням маркетингу і сучасного менеджменту. Підтримка має бути надана в першу чергу конкурентоспроможним галузям виробництва із швидким оборотом капіталу (виробництво продукції переробної промисловості, продуктів харчування, торгівлі, виробництво товарів народного споживання та надання побутових послуг, експортно-імпортні операції, програмне забезпечення, індустрія туризму, шоу-бізнесу та ін.). Важливого значення набуває вдосконалення виробничих зв'язків, налагодження широкої кооперації, розробка ефективних схем входження малих підприємств до великих виробничо-фінансових структур (об'єднань), створення мережі компаній франчайзингу. У науково-технологічній сфері: • системне вирішення питань підвищення технологічного рівня, поліпшення якості і конкурентоспроможності продукції малих підприємств; • стимулювання технологічного оновлення малих підприємств шляхом надання допомоги у проведенні досліджень та впровадженні інновацій, інтенсифікації трансферу технологій, використання лізингу машин та устаткування; надання консультаційних послуг у сфері інновацій та нових технологій; • створення мережі технопарків, здійснення комплексу заходів, пов'язаних з організацією виконання різних нових проектів та програм; • створення високотехнологічних малих підприємств на базі основних фондів підприємств-банкрутів. У зазначених напрямках створюватимуться необхідні умови і механізми для впровадження інновацій, підвищення організаційно-технологічного рівня виробництва і збуту продукції, поліпшення її якості і конкурентоспроможності. У сфері розвитку ринкової інфраструктури: • формування та ефективна діяльність таких суб'єктів інфраструктури, як банки, інвестиційні, інноваційні, лізингові фонди, кредитно-гарантійні установи, кредитні спілки, товариства взаємного кредитування і страхування, страхові організації, торговельно-промислові палати, оптово-роздрібні ринки, фонди підтримки малого підприємництва, консультаційні центри, бізнес-центри та ін. Важливою передумовою для успішного розвитку малого підприємництва є також розвиток належної виробничої інфраструктури: системи зв'язку, енерго- та водопостачання, під'їзних шляхів, наукових та учбових закладів, об'єктів соціальної сфери. Діяльність елементів інфраструктури повинна розвиватись у таких напрямках: • надання допомоги початківцям у формуванні стартового капіталу та виходу на певні ринки; • пільгове кредитування на етапах створення і функціонування малих підприємств; • надання субсидій на пріоритетні науково-технічні і венчурні програми та проекти; • гарантування і страхування кредитів. Стимулювання діяльності комерційних банків та інших фінансово- кредитних установ щодо обслуговування потреб малих підприємств може здійснюватися так: • встановленням сприятливого режиму оподаткування і переваг фінансово-кредитним організаціям, що безпосередньо обслуговують підприємців-товаровиробників; • страхуванням фінансово-господарських ризиків суб'єктів малого підприємництва; • запровадженням системи мікрокредитування. Державна підтримка малого підприємництва щодо формування його інфраструктури здійснюється шляхом створення та забезпечення діяльності мережі бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів. Основними завданнями таких організацій є: • консультування з питань законодавства України; • надання інформації щодо здійснення державної підтримки суб'єктів малого підприємництва; • надання інформації щодо наявності в регіоні необхідності використання товарів (послуг), що виготовляються суб'єктами малого підприємництва, які розташовані на території регіону; • підвищення рівня кваліфікації управлінського персоналу суб'єктів малого підприємництва. Розвиток інфраструктури у вказаних напрямках повинен значно поліпшити організацію фінансової, майнової та іншої підтримки малих підприємницьких структур, розширити спектр банківських і супровідних послуг, які надаються малим підприємствам, сприяти просуванню продукції на внутрішні та зовнішні ринки. В інформаційній сфері: • розробка і впровадження системи необхідних засобів і режимів одержання, збереження, поширення і використання економічної і науково-технічної інформації; • створення розвиненої інфраструктури в інформаційній сфері, мережі регіональних і місцевих інформаційно-аналітичних центрів. Головними функціями інформаційно-аналітичних центрів є: • збір, обробка і надання підприємцям необхідної інформації — правової, нормативно-довідкової, маркетингової, науково-технологічної, комерційної; • забезпечення доступудо зарубіжних джерел комерційної інформації з використанням телекомунікаційних мереж і системи Інтернет; • надання статистичної інформації; • надання консультаційних послуг щодо стану товарних і фондових ринків та кон'юнктури на них, управління бізнесом, проведення виставок, конференцій. Інформаційна сфера виступає одночасно об'єктом підприємницької діяльності і продуктом, що використовується малими підприємствами для визначених цілей. Розвиток інформаційної діяльності, інфраструктури зв'язку, телекомунікації, виробництва програмної продукції, збирання і обробки даних повинен суттєво підвищити ефективність виробництва, якість і конкурентоспроможність продукції (робіт, послуг). У сфері підготовки та перепідготовки кадрів: • забезпечення підвищення якості підготовки кадрів для підприємницької діяльності; • сприяння залученню окремих категорій населення до бізнесу; • стимулювання створення нових робочих місць на діючих та но- востворених малих підприємствах; • використання можливостей іноземних та міжнародних організацій, учбових закладів, фондів для підготовки і перепідготовки кадрів для підприємницької діяльності, налагодження ділових контактів. У сфері зовнішньоекономічної діяльності: • нарощення експортного потенціалу малих підприємств за рахунок підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, розширення її асортименту; • зміна структури експорту шляхом збільшення питомої ваги готової обробленої продукції, орієнтованої на реалізацію на світових ринках; • розвиток торговельних, науково-технічних, виробничо-технологічних, інформаційних зв'язків з підприємцями зарубіжних країн на основі їх взаємовигідності; • лібералізація здійснення експортно-імпортних операцій, оптової і роздрібної торгівлі; • створення спільних підприємств і виробництв з іноземними інвестиціями стосовно випуску високотехнологічної конкурентоспроможної продукції, у тому числі в спеціальних (вільних) економічних зонах. Державне стимулювання суб'єктів малого підприємництва, які експортують власну продукцію, слід здійснювати шляхом: • надання податкових і кредитних пільг; • страхування кредитів для експортно-імпортних операцій; • введення митних пільг; • надання допомоги щодо участі українських товаровиробників у міжнародних виставках, ярмарках; • надання суб'єктам необхідної інформації щодо можливостей зовнішньоекономічної діяльності, стану світових ринків, потенційних партнерів. Здійснення заходів у зазначених напрямках дозволить змінити підходи до регулювання і підтримки зовнішньоекономічної діяльності малих підприємств, полегшити їхній вихід на світові ринки та покращити фінансово-господарський стан суб'єктів підприємництва, освоїти нові сфери діяльності, прогресивні технології. Державна підтримка малого підприємництва здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним виконавчим органом виконавчої влади з питань регуляторної політики та підприємництва, іншими центральними органами виконавчої влади. Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень сприяє розвитку малого підприємництва, спрямовує, координує і контролює діяльність органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики щодо його підтримки. Центральний орган виконавчої влади з питань регуляторної політики та підприємництва в межах своїх повноважень бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики розвитку малого підприємництва. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування на підставі Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні в межах своєї компетенції розробляють, погоджують та затверджують відповідні програми підтримки малого підприємництва та контролюють їх виконання. На основі визначених пріоритетів Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своєї компетенції: • готують пропозиції про встановлення для суб'єктів малого підприємництва податкових та інших пільг; • приймають рішення про виділення та використання коштів відповідних бюджетів та позабюджетних коштів для підтримки малого підприємництва; • сприяють діяльності об'єднань суб'єктів малого підприємництва; • сприяють залученню суб'єктів малого підприємництва до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставок продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб. Підтримка малого підприємництва здійснюється відповідно до Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, програми підтримки малого підприємництва в Автономній Республіці Крим, регіональних та місцевих програм підтримки малого підприємництва, які затверджуються відповідно до законодавства. Програми підтримки малого підприємництва включають положення про: • фінансово-кредитну та інвестиційну підтримку суб'єктів малого підприємництва; • забезпечення участі суб'єктів малого підприємництва у виконанні поставок для державних, регіональних та місцевих потреб; • вдосконалення нормативно-правової бази у сфері підприємницької двіяльності; • сприяння створенню інфраструктури розвитку малого підприємництва; • пропозиції щодо встановлення системи пільг для суб'єктів малого підприємництва, у тому числі пом'якшення податкової політики; • допомогу в матеріально-технічному та інформаційному забезпеченні. Фінансове забезпечення виконання відповідних програм підтримки малого підприємництва провадиться за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, позабюджетних коштів, у тому числі коштів, одержаних від приватизації державного і відчуження комунального майна, та інших джерел фінансування, не заборонених законом. Обсяг щорічних асигнувань на державну підтримку малого підприємництва визначається у видатковій частині Державного бюджету України та Державній програмі приватизації. Розпорядником цих коштів є центральний орган виконавчої влади з питань регуляторної політики та підприємництва. Контроль за цільовим використанням цих коштів здійснюється Рахунковою палатою та органами державної контрольно- ревізійної служби. Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні є комплексом заходів, спрямованих на реалізацію державної політики щодо вирішення проблем розвитку малого підприємництва. Заходи щодо реалізації цієї програми щорічно затверджуються Кабінетом Міністрів України, а обсяги їх бюджетного фінансування затверджуються Верховною Радою України в Законі України про Державний бюджет України на черговий рік. Кабінет Міністрів України щорічно разом з проектом Закону України про Державний бюджет України подає на розгляд Верховної Ради України інформацію про стан виконання Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні та обгрунтування виділення коштів на виконання заходів щодо реалізації зазначеної програми в наступному бюджетному році із зазначенням джерел фінансування. Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні Мета програми — створення належних умов для реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, а також підвищення добробуту громадян України шляхом залучення широких верств населення до такої діяльності (додаток 2). Основними завданнями Національної програми є: • створення державної системи забезпечення розвитку та підтримки малого підприємництва; • створення належних умов розвитку малого підприємництва в регіонах; • сприяння створенню нових робочих місць суб'єктами малого підприємництва; • підтримка ділової та інвестиційної активності, розвиток конкуренції на ринку товарів та послуг; • залучення до підприємницької діяльності жінок, молоді, пенсіонерів та інших верств населення; • активізація фінансово-кредитних та інвестиційних механізмів, пошук нових форм фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва; • формування регіональної інфраструктури розвитку та підтримки малого підприємництва; • створення умов для розвитку малого підприємництва у виробничій сфері, у тому числі на базі реструктуризована підприємств. Розглянемо основні напрями Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні. І.Вдосконалення нормативно-правової бази у сфері підприємницької діяльності. Сьогодні Україна має велику кількість нормативних актів, значна частина яких регулює саме підприємницьку діяльність. Проте нормативне регулювання підприємницької діяльності залишається складним. Відсутність системності породила багато дублюючих правових норм, закріплених у нормативних актах різної юридичної сили. Нагромадження зайвих регулюючих документів ускладнює як початок, так і здійснення підприємницької діяльності. Тому одним з напрямів програми є максимальне спрощення юридичних процедур у правовідносинах «держава-підприємець». Адміністрування підприємництва повинно займати якомога менше часу і коштів. Економічна ситуація в Україні вимагає ще більшого спрощення та здешевлення процедур реєстрації, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємницької діяльності. Створення законодавчої бази має на меті забезпечення належних умов для формування сприятливого правового середовища і є підставою для стабільного розвитку суб'єктів малого підприємництва. Шляхами вдосконалення правового забезпечення розвитку малого підприємництва є: • створення дієвих механізмів захисту прав і свобод підприємців; • гармонізація українського законодавства з законодавства Європейського Союзу та СНД; • забезпечення законодавчої гарантії незмінності та довготрива- лості державної політики щодо підтримки малого підприємництва; • розробка нормативно-правової бази, яка регулює відносини між державою та підприємцями, роботодавцями і найманими працівниками, у тому числі і для забезпечення їх соціального захисту, встановлює норми і правила здійснення підприємницької діяльності, регламентує діяльність органів державної влади, їх посадових осіб щодо виконання ними відповідних повноважень у сфері розвитку малого підприємництва; • вдосконалення функціональної та організаційної структури центральних та місцевих органів виконавчої влади в частині забезпечення розвитку і державної підтримки малого підприємництва. Системне здійснення практичних заходів у цій сфері повинно забезпечити стабільну нормативно-правову основу для ефективного розвитку підприємницької діяльності. Незмінність єдиних для всіх суб'єктів підприємницької діяльності взаємовідносин протягом тривалого часу є однією з найголовніших умов пожвавлення економічної адаптації в Україні. 2. Формування єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємницької діяльності. Впровадження цілеспрямованої, послідовної та передбачуваної єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємницької діяльності в Україні спрямоване на істотне вдосконалення практики регулювання діяльності суб'єктів підприємництва, перегляд існуючих регуляторних актів щодо їх доцільності в нових економічних умовах, запровадження процедури їх публічного обговорення, визначення ефективності регуляторних актів, що розробляються, та оцінки економічних і соціальних результатів їх впровадження. Впровадження державної регуляторної політики забезпечується шляхом: • координації діяльності органів різних рівнів виконавчої влади з планування регуляторної діяльності, підготовки проектів регуляторних актів із застосуванням процедури публічного обговорення; • визначення ефективності проектів регуляторних актів та оцінки економічних і соціальних результатів їх впровадження; • удосконалення законодавства з метою зменшення надмірного державного втручання у сфері підприємництва; • висвітлення проблем реалізації регуляторної політики у засобах масової інформації, забезпечення гласності у процесі підготовки проектів нормативних актів шляхом залучення об'єднань підприємців, громадян України до розроблення та їх обговорення; • проведення аналізу запровадження регуляторних актів та оприлюднення стану їх реалізації у підприємницькій діяльності; • вдосконалення дозвільної системи у сфері підприємництва, спрощення процедури державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. 3. Активізація фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки малого підприємництва. Ситуація, що склалася з фінансуванням малого підприємництва, вимагає невідкладної побудови небанківського фінансово-кредитного сектора, спрямованого виключно на малий бізнес і самозайнятість населення. Отже, фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва спрямована на: • формування мережі регіональних фондів підтримки підприємництва та кредитно-гарантійних установ; • розроблення та запровадження ефективних кредитно-гарантійних механізмів мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва; • створення та підтримку фінансових інститутів, які працюють на розвиток малого підприємництва. 4. Сприяння створенню інфраструктури розвитку малого підприємництва. Для сталого розвитку малого підприємництва необхідно продовжити зусилля по впровадженню та реалізації потенціалу працюючих інститутів і елементів інфраструктури до якісно нового стану, відповідно до вимог ринкової економіки. Метою Національної програми в цьому напряму є створення: • системи інформаційного та консультаційного обслуговування малого підприємництва, спеціалізованих фірм, що надають послуги малим підприємствам (бухгалтерські та аудиторські фірми, рекламні агентства тощо); • бізнес-центрів та центрів розвитку малих підприємств, бізнес- інкубаторів, виробничих та технологічних парків; • навчальних центрів з підготовки та перепідготовки спеціалістів для роботи на малих підприємствах, формування економічних знань і набуття практичних навичок роботи в умовах ринкової економіки; • системи підготовки підприємців-початківців, підготовки та підвищення кваліфікації управлінських кадрів сфери підприємництва та державних службовців з основ підприємницької діяльності. 5. Впровадження регіональної політики сприяння розвитку малого підприємництва. Основною умовою реалізації Національної програми є спрямування дій місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на створення та підтримку сприятливого середовища для розвитку підприємництва як основного чинника структури регіональної економіки. Основними умовами цього процесу є: — впровадження дієвих механізмів взаємодії органів влади з громадськими організаціями підприємців на основі соціального партнерства; — розробка та реалізація регіональних та місцевих програм розвитку малого підприємництва. Взаємодія місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з підприємцями забезпечується шляхом сприяння формуванню громадських колегій і координаційних рад з питань розвитку малого підприємництва та залучення до участі у формуванні реалізації державної політики регіональних та галузевих об'єднань підприємців. Регіональні програми спрямовуються на комплексне вирішення питань розвитку та підтримки малого підприємництва в межах повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а саме: — вдосконалення нормативно-правової бази, фінансово-кредитного забезпечення, зменшення податкового тиску у сфері малого підприємництва і насамперед з метою підтримки малих підприємств, що здійснюють свою діяльність у сфері виробництва та науки; — впровадження системи фінансово-кредитної та ресурсної підтримки суб'єктів малого підприємництва, у тому числі створення регіональних гарантійно-кредитних установ, фондів сприяння розвитку малого підприємництва; — сприяння розвитку регіональної інфраструктури підтримки малого підприємництва; — фінансове забезпечення заходів щодо реалізації регіональних програм розвитку підприємництва. Кабінет Міністрів України щорічно розробляє та затверджує заходи щодо реалізації Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні з визначенням змісту, очікуваного результату впровадження, відповідальних за реалізацію, термінів виконання, вартості, а також обсягів бюджетного фінансування. Очікуваними результатами реалізації цієї програми є прискорення розвитку малого підприємництва, використання його потенційних можливостей, перетворення його на дієвий механізм розв'язання економічних і соціальних проблем, сприяння структурній перебудові економіки, стійка тенденція збільшення кількості малих підприємств, зменшення рівня тіньового обороту у сфері малого підприємництва, збільшення внеску малого підприємництва в економіку України, зміцнення економічної бази регіонів, позитивний вплив на вирішення проблем безробіття, насичення вітчизняного ринку товарами та послугами. Державна підтримка фермерських господарств Новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення, а в трудонедостатніх насе- ленних пунктах — п'ять років) та фермерським господарствам з відокремленими садибами надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств. Кабінет Міністрів України щорічно в проекті Державного бюджету України передбачає кошти на підтримку фермерських господарств. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щорічно передбачають кошти в проектах місцевих бюджетів на підтримку фермерських господарств. Кошти Державного бюджету України спрямовуються на меліорацію земель, у тому числі їх зрошення та осушення, а також на консервацію та рекультивацію малопродуктивних сільськогосподарських угідь, на придбання сільськогосподарської техніки (комбайнів, тракторів, автомашин, бульдозерів, сівалок тощо). За рахунок місцевих бюджетів фермерським господарствам може надаватися допомога у будівництві об'єктів виробничого і невиробничого призначення, житла, проведенні заходів щодо землеустрою. Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики України. Кошти цього фонду надаються фермерським господарствам на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі. На безповоротній основі кошти надаються на такі цілі: • відшкодування вартості розробки проектів відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства; • відшкодування частини витрат, пов'язаних із сплатою відсотків за користування кредитами банків, та часткову компенсацію витрат на придбання першого трактора, комбайна, вантажного автомобіля, будівництво тваринницьких приміщень, включаючи вартість проектно-кошторисних документів, пільгові умови кредитування, страхування фермерських господарств; • підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів фермерських господарств у сільськогосподарських навчальних закладах; • розширення досліджень з проблем організації і ведення виробництва у фермерських господарствах, видання рекомендацій з питань використання досягнень науково-технічного прогресу в діяльності фермерських господарств; • забезпечення гарантій при кредитуванні банками фермерських господарств; • забезпечення функціонування Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та його регіональних відділень. Поворотна допомога надається для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, на здійснення виробничої діяльності та інші передбачені статутом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств цілі під гарантію повернення строком від трьох до п'яти років. Державна підтримка молодіжного підприємництва Сьогодні для суспільства актуальними питаннями є створення сприятливих умов для розвитку молодіжного підприємництва, зменшення рівня безробіття серед молоді шляхом її залучення до бізнесу, адаптація молоді до умов ринкової економіки, сприяння створенню нових робочих місць. Розглянемо напрями державної підтримки молодіжного підприємництва (додаток 3). 1. Співробітництво органів державної влади і громадських об'єднань молодих підприємців у вирішенні питань розвитку молодіжного підприємництва. Наявність негативних тенденцій у розвитку молодіжного підприємництва пов'язана із значною зарегульованістю підприємницької діяльності, відсутністю прозорих механізмів взаємодії органів державної влади і молодих підприємців. Пріоритетним завданням цього напряму є встановлення партнерських відносин органів державної влади та підприємницьких структур, розвиток інститутів громадського суспільства, що дасть змогу молодим підприємцям відстоювати свої інтереси у владних структурах та органах управління. Конструктивний діалог між органами державної влади і громадськими об'єднаннями молодих підприємців досягається шляхом: • активізації роботи дорадчих та консультативних органів при органах державної влади, введення до їх складу представників громадських об'єднань молодих підприємців; • проведення круглих столів, семінарів і конференцій за участю представників органів державної влади, громадських об'єднань молодих підприємців; • врахування пропозицій громадських об'єднань молодих підприємців під час прийняття рішень органами державної влади. 2. Інституційна та інформаційна підтримка молодіжного підприємництва. Розширення інфраструктури підтримки молодіжного підприємництва може здійснюватись шляхом утворення молодіжних центрів розвитку підприємництва, підготовки пропозицій стосовно змін до чинного законодавства. Задоволення потреб молоді в інформації з основних питань молодіжного підприємництва, а також пропагування ідей підприємництва є начальною потребою сучасності і зумовлюється вимогами економічного розвитку. Інформаційна підтримка молодіжного підприємництва здійснюється шляхом: — видання допоміжної, зокрема консультаційної, літератури для молодих підприємців; — проведення тематичних опитувань серед молоді; — видання спеціалізованих журналів для молодих підприємців; — створення потужного інтернет-порталу для молодих підприємців, а також розгалуженої бази даних в мережі Інтер- нет про вакансії для молоді, яка шукає роботу. 3. Освітня та соціально-психологічна підтримка молоді. Для надання освітньої та соціально-психологічної підтримки молоді у провадженні підприємницької діяльності слід забезпечити: • розроблення механізму проходження стажування молоді на підприємствах, в установах та організаціях; • сприяння виконанню програм центрів соціальних служб для молоді, молодіжних центрів праці, діяльність яких спрямована на підтримку молодіжного підприємництва; • створення вечірніх шкіл підприємництва для молоді; • проведення круглих столів, семінарів і конференцій. 4. Фінансово-кредитна та інвестиційна підтримка молодіжного підприємництва. Молодіжне підприємництво потребує фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки, яка дасть змогу багатьом молодим людям взяти участь у процесі відтворення вітчизняної економіки. Для цього слід: — розробити механізм передачі невикористаних матеріальних активів державних підприємств у лізинг молодим підприємцям; — утворити молодіжний фонд підтримки підприємництва; — створити систему фінансування молодих підприємців-по- чатківців. Фінансове забезпечення вищевказаних напрямів розвитку молодіжного підприємництва може здійснюватись за рахунок коштів державного бюджету, інших джерел фінансування, не заборонених законодавством. Виконання відповідних заходів дасть змогу: — збільшити чисельність молодих осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність; — підвищити рівень зайнятості молоді; — удосконалити інфраструктуру підтримки молодіжного підприємництва, елементи якої надають інформаційно-консультаційну та методичну допомогу у створенні та функціонуванні суб'єктів підприємництва; — розширити можливості молоді для отримання кредитів та інвестицій у розвиток підприємницької діяльності; — зменшити соціально-психологічну напруженість серед молоді. Послідовне проведення державної політики розвитку малого підприємництва сприятиме підвищенню питомої ваги цього сектору у виробництві продукції (робіт, послуг) і наповненні державного бюджету, вирішенні проблем, пов'язаних із зайнятістю і добробутом громадян. Здійснення державної політики розвитку малого підприємництва вимагає консолідації і координації зусиль органів державної виконавчої влади всіх рівнів, громадських спілок та об'єднань підприємців, засобів масової інформації. Література 1. Конституція України: Закон України // Закон і бізнес,— 1996.— № 105. 2. Цивільний кодекс України. — К.: Парламентське вид-во, 2003. 3. Господарський кодекс України. — К.: Видавництво «Право», 2003. 4. Про банки і банківську діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991.— № 25. 5. Про господарські товариства: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49. 6. Про захист прав споживачів: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 30. 7. Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності: Закон України // Голос України. — 1991. — 18 груд. 8. Про охорону навколишнього середовища: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 41. 9. Про страхування: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 18. 10. Про товарну біржу: Закон України // Голос України. — 1993. — 11 січ. 11. Бусыгин А.В. Предпринимательство: Основной курс: Учебник для вузов. — М.: ИНФРА, 1997. 12. Виноградська А.М. Комерційне підприємництво: сучасний стан, стратегії розвитку. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 807 с. 13. Виноградська А.М. Основи підприємництва: Навч. посіб. — К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002. — 382 с. 14. Виноградська А.М. Підприємництво у структурі економічних відносин перехідного періоду // Сучасні економічні проблеми розвитку підприємництва: Зб. наук. праць. — К.: Київський державний торговельно-економічний університет. — 2000. 15. Виноградська А. Розвиток малого підприємництва // Економіка України. — 1999. — № 2. 16. Виноградська А.М. Механізм розвитку малого підприємництва / / Вісник Київського державного торговельно-економічного університету. — 1998. — № 4. 17. ВиноградськаA.M. Основні напрямки регіональної політики розвитку малого підприємництва // Вісник Київського державного торговельно-економічного університету. — 1999. — № 2. 18. Виноградская A.H. Предпринимательство в розничной торговле // Бизнес Информ. - 1999. - № 17-18. 19. Виноградська A.M. Розвиток українського туристичного бізнесу // Економіка. Фінанси. Право. — 2000. — № 5. 20. Виноградская A.H. Стратегия развития гостиничного бизнеса // Бизнес Информ. — 2000. — № 1-2.
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (15.06.2014)
Просмотров: 1811 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: