Реферат на тему:Cанація підприємств - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Cанація підприємств. Термін «санація» походить від латинського «sanare» і пере-кладається як оздоровлення чи лікування. У Фінансовому слов-нику санацію трактують як оздоровлення фінансового стану підприємства через здійснення системи заходів для попередження його банкрутства чи підвищення конкурентоспроможності. Зви-чайно здійснюють санацію через структурну перебудову вироб-ництва, зокрема через зміну номенклатури продукції, подрібнен-ня підприємства, зміну ринків збуту, злиття підприємства, що є на грані банкрутства, з більш потужними, випуск нових акцій та облігацій для мобілізації капіталу, інші заходи. Ряд іноземних економістів, спеціалістів з питань виведення підприємств з фінансової кризи дотримуються думки, що санація як економічна категорія виражає комплекс послідовних, взаємо-пов'язаних заходів фінансово-економічного, організаційно-пра-вового, виробничо-технічного, соціального характеру, які спря-мовані на подолання фінансової кризи на підприємстві і віднов-лення чи досягнення його прибутковості і конкурентоспромож-ності в довгостроковому періоді. В Україні внаслідок недосконалого законодавства, відсутності необхідного техніко-методичного забезпечення процесів санації, дефіциту кваліфікованих спеціалістів велика кількість потенційно життєздатних підприємств стають потенційними банкрутами. Тому особливе місце в процесі санації підприємств займають організаційні та техніко-економічні заходи поряд з заходами фінан-сово-економічного характеру. Метою фінансової санації є покрит-тя поточних збитків і ліквідація причин їх виникнення, відновлення чи збереження ліквідності і платоспроможності підприємств, ско-рочення всіх видів заборгованості, покращення структури оборот-ного капіталу і формування фондів фінансових ресурсів, для прове-дення заходів виробничо-технічного і організаційного характеру". Цілісний погляд на етапи розробки санаційної концепції окремо-го підприємства являє собою так звана «класична модель са-нації», яка широко використовується як основа для розробки ме-ханізму фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання у країнах з розвинутою ринковою економікою. У відповідності з класичною моделлю санації процес фінансового оздоровлення підприємств починається з виявлення і аналізу причин і факторів фінансової кризи. На основі даних носіїв інформації (первісні бухгалтерські документи, рішення зборів акціонерів, фінансові плани тощо) визначаються зовнішні і внутрішні фактори кризи, а також фінансового стану фірми, глибина кризи. В межах санаційного аудиту здійснюється поглиблене вивчен-ня фінансового стану на основі розрахунку ряду коефіцієнтів. Ос-новними з них є показники платоспроможності, ліквідності, при-бутковості тощо. Після отримання необхідних даних щодо фінансового стану підприємства і причини фінансової кризи ро-биться висновок про доцільність чи недоцільність санації даного суб'єкта господарювання. Варто звернути увагу, що в економічній літературі з питань санації часто згадується концепція швидкого виявлення фінансо-вої кризи і радикальних санаційних дій. Прихильники цього на-пряму (в основному економісти-практики) не враховують той факт, що в даному випадку не залишається часу для детального дослідження причин спаду і розробки оптимальної стратегії. На противагу цій точці зору більша група економістів-теоретиків стверджує, що цейтнот у підготовці санаційної програми — ос-новний фактор майбутніх невдач. Саме тому окремим аналітич-ним блоком у класичній моделі санації є формування стра-тегічних цілей і тактики. Стратегія являє собою узагальнену модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей шляхом оптимізації, коорди-нації і розподілу ресурсів компанії. Кінцева мета санаційної стра-тегії полягає в досягненні довгострокових конкурентних переваг, які забезпечили б компанії високий рівень рентабельності. Суть стратегії — вибір найкращих варіантів розвитку фірми і оптимізація політики капіталовкладень. У відповідності з розробленою стратегією розробляється про-грама санації, яка виражає систему запрогнозованих взаємо-пов'язаних заходів, спрямованих на виведення підприємства з кризи. Вона формується на основі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх фінансових джерел і з врахуванням стратегічних цілей санації. В програмі фіксуються загальні принципові підходи до оздоровлення, які конкретизу-ються в проекті санації. В ньому повинні міститись техніко-економічне обґрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкрет-ні графіки і методи мобілізації фінансового капіталу, строки ос-воєння інвестицій та їх окупності, оцінка ефективності санацій-них заходів, а також прогнозні результати реалізації проекту. Важливим компонентом санаційного процесу є координація і контроль за якістю реалізації запланованих завдань. Внутрішні контрольні органи повинні своєчасно виявляти нові санаційні ре-зерви, а також підготовляти об'єктивні кваліфіковані рішення відносно ліквідації можливих перешкод під час проведення оздо-ровчих процедур. Суттєву допомогу при цьому може надати опе-ративний санаційний контролінг, який синтезує в собі інфор-маційну, координаційну і контрольну функції. Основним завдан-ням санаційного контролінгу є ідентифікація оперативних ре-зультатів і підготовка проектів рішень відносно використання виявлених резервів і подолання додаткових труднощів. Використання внутрішніх фінансових резервів і інструментів стабілізації дозволяє не тільки суттєво знизити загрозу банкрут-ства, а й значною мірою зменшує потребу в залученні капіталу з зовнішніх джерел. По-перше, в зв'язку з тим, що здійснення капітальних вкладень є складовою частиною процесу фінансово-го оздоровлення підприємства, внутрішні джерела санації співпа-дають з внутрішніми джерелами фінансування капітальних вкла-день: прибуток від реалізації основної продукції, фондів, нема-теріальних активів і матеріальних цінностей, надходження від здачі майна в оренду, інших позареалізаційних операцій, а також амортизаційні відрахування. По-друге, використання внутрішніх фінансових резервів є необхідною умовою залучення зовнішньо-го капіталу. Відновлення платоспроможності підприємства може здійсню-ватися з допомогою зменшення зовнішніх і внутрішніх фінансо-вих зобов'язань, з однієї сторони, і збільшення ліквідних ак-тивів, — з другої. До найважливіших заходів зі скорочення поточних зо-бов'язань треба віднести: - скорочення рівня витрат на виробництво і реалізацію продукції, у тому числі за рахунок зменшення обсягів ви-робництва нерентабельної чи тої, яка не користується попитом, продукції, скорочення апарату управління тощо; - пролонгація короткострокових банківських кредитів й іншої кредитної заборгованості; - скорочення обсягів капітальних вкладень, у тому числі витрат на капітальний ремонт; прискорення оборотності оборотного капіталу; відстрочка виплати дивідендів і винагород за виробничі результати. До найважливіших заходів із збільшення ліквідних активів можна віднести: - реалізацію частини основних фондів підприємства, яка безпосередньо не бере участі в процесі виробництва; - використання оберненого лізингу (операція, яка передба-чає продаж основних фондів лізингової компанії з одно-часним отриманням назад таких основних фондів в опе-ративний чи фінансовий лізинг); - ліквідацію портфеля короткострокових фінансових вкладень; - оптимізацію структури оборотного капіталу (у тому числі за рахунок реалізації надлишкових запасів товарно-матеріальних цінностей, сировини, незавершеного вироб-ництва); - реорганізацію маркетингових служб з метою підвищення ефективності їх функціонування в напрямі збільшення об-сягів збуту продукції; - рефінансування дебіторської заборгованості (переведення її в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо). Стягнення дебіторської заборгованості є суттєвим моментом внутрішньої стабілізації суб'єкта господарювання. Багато підприємств, які опинились на межі банкрутства, мають непомірно великий рівень дебіторської заборгованості, що є суттєвим резервом відновлення платоспроможності. Тому фінан-совий менеджмент підприємств повинен використовувати всі існуючі можливості її погашення. Основними формами рефінан-сування дебіторської заборгованості є: факторинг, облік век-селів, продаж векселів на фондовому ринку, форфейтинг (транс-формація комерційного кредиту в банківський шляхом індоса-менту перевідного векселя на користь банку). Крім того, треба виконати комплекс процедур з примусового стягнення дебіторської заборгованості, у тому числі шляхом звернення з позовом в арбітражний суд. Фінансова санація може здійснюватися з допомогою залучен-ня коштів власників (пайовиків, акціонерів) підприємства; шля-хом використання кредитних ресурсів; за допомогою основних кредиторів; персоналу підприємства. В деяких випадках з метою фінансового оздоровлення, підприємством може бути прийнято рішення про зменшення статутного капіталу. Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства може здійснюватися двома методами: 1. Зменшення номінальної вартості акцій. 2. Зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їхніх власників з метою анулювання цих акцій. Рішенням акціонерного товариства-про зменшення розміру статутного фонду акції, не представлені до анулювання, визна-ються недійсними, але не раніше, ніж через шість місяців після повідомлення про це всіх акціонерів. Законодавством встановле-но, що підприємство повинно відшкодувати власнику акцій збит-ки, пов'язані зі зміною статутного фонду. Рішення про зміну статутного капіталу приймається біль-шістю (трьома четвертями) голосів акціонерів, які беруть участь в зібранні.
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (15.06.2014)
Просмотров: 218 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: