Реферат на тему: Акцептний кредит та його ефективність - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Акцептний кредит та його ефективність. План 1. Економічно-правове підґрунтя вексельного кредиту 2. Основні форми вексельного кредиту 3. Акцептна форма вексельного кредиту 4. Література Економічно-правове підґрунтя вексельного кредиту Перш ніж приступити до з'ясування механізму акцептного кредиту, доцільно розглянути більш загальні питання. Адже акцептний кредит є однією з форм вексельного кредиту взагалі Отож кредитні відносини, які є основою вексельної справи, мають таке матеріальне забезпечення: по-перше, це гарантія кругообороту і обороту фондів фірм і підприємств у процесі суспільного відтворення, коли авансований капітал, який застосовується у виробництві та обігові, повертається до учасників господарського життя у грошовій формі. У різних господарських суб'єктів це відбувається в неоднакові проміжки часу. Внаслідок цього незбіг надходжень і витрат створює їм такі об'єктивні труднощі, які тимчасово можна подолати лише шляхом отримання комерційного кредиту, котрий переважно реалізується за допомогою вексельного кредиту; по-друге, закони функціонування самого кредиту. Згідно з їхньою дією будь-яка угода між партнерами про кредитоване надання чужої власності на майно, засоби виробництва чи грошові кошти у використання іншою особою здійснюється на умовах відстрочення терміну повернення та збереження, тобто повернення такої ж величини власності з виплатою процентів. Це означає, що оформлений векселями кредит ? своєрідним товаром, за користування яким потрібно вчасно і повністю сплатити обумовлену суму (проценти). Тут є два застереження: про платіж в ефективній валюті та про платіж за фіксованим курсом. Кредитні відносини у вексельному обігові оформилися у традиції та норми вексельного права. Вексельний кредит із його чіткою системою регулювання взаємостосунків, прав та обов'язків кредиторів і боржників за кілька політь функціонування істотно сприяв виробленню комплексного механізму захисту всіх учасників вексельного обігу. До зобов'язаних осіб за потребою можна застосувати примус. Це стосується насамперед тих, хто хотів би порушити свої вексельні зобов'язання. Ось чому вексельне зобов'язання діє лише у тексті векселя і цілковито асоціюється з підписом. А підпис на векселі означає, що особа, яка поставила його на векселі, зробила це власноручно, добровільно і виважено та взяла на себе одностороннє зобов'язання беззастережно виконувати всі зазначені умови. Саме звідси походить загальновизнана у світовій вексельній практиці фразеологія: "дати підпис", "викупити підпис", "зробити честь підпису" тощо. А суворі норми вексельного права зробили вексель надійним документом, який усі приймають з довірою і з відповідним економічним інтересом. Разом із тим зворотний рух кредитованих цінностей від користувача (боржника) до власника (кредитора) у вексельній формі кредиту не відбувається автоматично. Вчасність погашення векселів залежить від багатьох чинників. По-перше, це кредитоздатність або, як кажуть, векселездатність юридичної чи фізичної особи; по-друге, стан загальної економічної кон'юнктури, що здатна непередбачено впливати на поточну платоспроможність боржника; по-третє, повнота та своєчасність розрахунків за векселями значною мірою залежить від стану грошового ринку країни, який є чутливим до політичних, соціальних та інших негараздів. Ось чому боржник за векселем зобов'язується, а кредитор отримує його зобов'язання з урахуванням дії непередбачених і неврахованих механізмів повернення грошей. При цьому вексельний текст складається так, щоб визначити місце кожного з них. Зокрема, кредитор виступає тут носієм активної векселездатності, організатором кредитного процесу і вибирає такі параметри вексельної угоди, які б створили належні передумови для вчасного і повного повернення боргу . Зі свого боку боржник шукає у вексельній угоді узгодження параметрів векселя з можливостями власної господарської специфіки. І задовольнити інтереси обох сторін тут здатні саме гарантійні відносини акцепту. Основні форми вексельного кредиту Суб'єкти господарського життя мають можливість надавати вексельний кредит у двох формах:* пред'явницького кредиту. До нього вдаються переважно підприємства, що надають широкий комерційний кредит своїм покупцям і замовникам. Унаслідок цього вони постійно володіють значним вексельним портфелем, частину якого пред'являють банкові для продажу (врахування) шляхом дисконту;* вексельного кредиту. Він реалізується у вигляді виписування векселів постачальникам, а ті у свою чергу можуть продавати векселі своїм банкам. Таку форму кредиту використовують підприємства, котрі не володіють значним вексельним кредитом та потребують додаткових оборотних коштів, а продавець відмовляється віл постачання товарів із відстроченням платежу. Іншими словами, продавець не бажає надавати комерційний кредит, тому що у нього можуть існувати свої проблеми ліквідності чи він не має певності у своєчасній оплаті кредитованих поставок навіть під його векселі. Тоді він пропонує покупцеві акцептувати виписані векселі у своєму обслуговуючому банку. Так виникла і поширилась особлива, акцептна, форма кредиту. Акцептний кредит є класичним різновидом вексельного кредиту. Він вигідний як підприємствам, так і банкам. Механізм реалізації акцептного кредиту передбачає, що;* векселедавець виставляє переказний вексель на відомий своєю надійною ліквідністю банк, який наперед акцептує вексель;* акцептований вексель векселедавець використовує для розрахунків за поставлені йому товари чи надані послуги;* банк оплачує покриття векселя або коштом відкритого векселедавцеві кредиту, тобто стає платником векселя, яким долає до бездоганної платоспроможності свого клієнта і свою репутацію гаранта, або ж коштом уже нагромаджених ресурсів свого клієнта. Акцептований надійним банком вексель стає ефективним інструментом проведення будь-яких операцій купівлі-продажу. Застосування авалю у гарантійній функції породило таку важливу форму вексельного кредиту, як овальний кредит. Його може надавати будь-яка векселездатна особа. Але переважно він надається авторитетним банком, який ставить на векселях своїх клієнтів позначку про запоруку. Оскільки гарантійних зобов'язань може бути багато і під них відволікаються значні кредитні ресурси, то за наданий аваль комерційні банки стягують належний відсоток, що й становить ціну авального кредиту. Новою формою вексельного кредиту, яка дещо відступає від класичних схем, є застосовувана в Росії кредитна угода обслуговуючого банку зі своїми клієнтами, які отримують у своє розпорядження прості векселі, виписані банком на самого себе. Для зручності користування банк розбиває їх на певні блоки з урахуванням строку й суми, а терміном погашення вказує: "у такий-то час після пред'явлення", "за пред'явленням" або "не раніше вказаної дати". Звичайно, векселетримач у цій угоді зобов'язаний надати банкові покриття, яке має відповідати загальній сумі отриманих векселів і забезпечити сплату процентів. Залежно від інтересів банку і клієнтів та поточної кон'юнктури можливі різні варіанти подібних угод. Але фактично, виникнувши як фінансові векселі, прості векселі комерційних банків у процесі клієнтських операцій з ними перетворюються на товарні, які належним чином задовольняють різноманітні потреби господарського обороту. Особливою формою вексельного кредиту є акцептно-рамбурсний кредит. Він використовується переважно у зовнішньоекономічних угодах. Водночас його механізм можна застосувати і у внутрішньому обороті, особливо у поставках між підприємствами різних регіонів. Наприклад, у регіоні постачальника підприємство-покупець не дуже відоме своєю платоспроможністю, тому його вексель не стане тут високоліквідним. Аби не обмежувати можливості його продажу чи використання у розрахунках, покупець укладає кредитний договір зі своїм обслуговуючим банком, а той у свою чергу виставляє акредитив на постачальника у його банку. Постачальник, відвантаживши домовлену продукцію, здає підтверджувальні документи до свого банку і отримує від нього ним же видані векселі, які мають належну ліквідність. Механізм операцій акцептно-рамбурсного кредиту показаний на схемі 7.7. У практиці України можна також використати такий різновид вексельного кредиту, як кредит під онкольний розрахунок. До нього вдаються переважно тоді, коли для кредитування вексельної угоди відкривається спеціальний позичковий рахунок у банку, а в заставу його забезпечення передаються векселі. Розмір цього кредиту залежить від політики банку, репутації клієнта і якості векселів. Термін його надання або зовсім не встановлюється, або ж указується строком погашення векселів. Клієнт може сам погасити свою заборгованість за онкольним рахунком, і тоді йому повертаються заставлені векселі, або ж позичка погашається банком шляхом дисконтування сум, що надходять як оплата векселів. Кредит під онкольний рахунок, як правило, надається надійним клієнтам. Забезпечувальні векселі приймаються банком разом із належно оформленими реєстрами. Під їх загальну суму клієнт може здійснювати понад 75 % позик. Заставлені векселі повертаються клієнтові лише після погашення боргу банкові. Специфіка відтворювальних процесів у підприємствах і фірмах створює й багато інших ситуацій, які вирішуються за допомогою вексельного кредиту. Але, мабуть, провідною з усіх його форм є кредитування учасників господарського життя шляхом банківського акцепту. Акцептна форма вексельного кредиту Акцептний кредит — це банківський кредит особливої форми, який отримується експортером або імпортером шляхом передання комерційному банкові переважно короткострокових торгових векселів. Використовується він як у зовнішньоекономічних угодах, так і у внутрішньому обороті країни. Суть банківського акцепту полягає у наданні права клієнтові здійснювати трасування платежу на обслуговуючий банк. Трасант, отримавши акцепт банку за траттою, може врахувати її в іншому банку і отримати гроші або погасити свої ж борги цим акцептом. На термін платежу сторона, якій відкрито кредит, вносить банку-акцептанту відповідну суму, яка і йде на оплату векселя. Операція банківського акцепту — це насамперед прийняття банком функції платника за переказним векселем із наступним погашенням заборгованості йому векселедавцем. Якщо на момент платежу необхідні кошти відсутні, то останньому надається кредит (див. схему 7.2). Основу цих розрахунків складає домовленість векселедавця з банком про акцептування його векселів. За операцію акцепту банк отримує від векселедавця комісійну винагороду. Ремітент погоджується на розрахунки векселем тому, що отримує плату шляхом негайного списання коштів з розрахункового рахунку векселедавця, а у разі їх недостачі банк здійснює його кредитування. В останньому випадку векселедавець сплачує банкові ще й належні відсотки за користування цим кредитом. Акцептний кредит надається тільки фірмам, у платоспроможності яких банк не сумнівається. Уданому випадку, З одного боку, в банку акумулюються обігові документи, під які можна оформити вексельний кредит, а з іншого — векселі, індосовані учасником експортно-імпортних операцій на ім'я комерційного банку. Вони можуть ним продаватися і передаватися іншим суб'єктам, які дістають право у будь-який час пред'явити їх банкові та отримати легко реалізовувані кредити й платіжні засоби. Особливостями акцептного кредиту е такі: * по-перше, якщо обліковий кредит надається векселетримачеві шляхом обліку векселів у комерційному банку, то акцептний кредит надається векселедавцю (платникові). В операції акцептного кредиту комерційний банк стає гарантом своєчасності платежу, а кредитна угода оформлюється за допомогою переказного векселя, в якому вказується платник, котрий має акцептувати вексель, тобто дати згоду на своєчасний платіж. Далі клієнт виставляє його на банк, який акцептує цей переказний вексель, але за умови, щодо настання терміну платежу клієнт внесе до банку необхідну для погашення вексельну суму; * по-друге, акцептований банком вексель має значно кращу ліквідність та привабливість як цінний папір узагалі. Це вигідно і позичальнику, тому що після акцепту свого векселя у банку він може ефективно використати його як авторитетний платіжний засіб для придбання товарів, оплати інших своїх зобов'язань перед кредиторами, для врахування, якщо потрібно, в інших банках. Дисконт векселя, що виписаний на покриття акцептного кредиту, можна здійснити навіть у тому ж банку, який його акцептував. Тоді даний банк стає не тільки гарантом, а й безпосереднім кредитором клієнта, за що стягує відповідну плату у вигляді акцептної комісії. Оскільки умовою акцептного кредиту є грошове покриття суми векселя позичальника банком до настання строку його погашення, то банки звертають особливу увагу на надійність своєчасного повернення суми кредиту, 1 якщо позичальник вчасно не виконав своїх зобов'язань перед банком-гарантом, той у відповідності з вексельним правом пред'являє зворотну вимогу до векселедавця з наступним примусовим стягненням боргу з позичальника. Отже, гарантування сплати вексельної суми шляхом акцепту є корисною операцією як для кредитора, котрий отримує зручну форму погашення векселя, так і для боржника, оскільки йому надається часовий лаг для нагромадження погрібних грошових сум. ЛІТЕРАТУРА 1. Вексельное обращение. Киев, 1996. 2. Лысенков Ю. М., Рымарук А, И., Ляшко В. П., Фомичева С. Ю. Переводной и простой вексель: практика применения. Киев, 1998. 3. Львов О. М.Вексель как средство платежа и кредита и его практическое применение. Санкт-Петербург, 1995. 4. Максутов С.Векселем по бартеру // Бизнес. 1997. № 47. Малюк В. М. 5. Вексель в Україні. Київ, 1997, Мовчановский Б. Ф. Вексель. Москва, 1927. 6. Мороз Ю. Н. Вексельное дело. Киев, 1996. Нормы и обычаи вексельного оборота // Финансовая тема. 1999. № 3. 7. Павлова Л. Я.Корпоративные ценные бумаги. Москва, 1998. 8. Передача векселей, вексельная уступка и перевод векселя // Баланс. 1998. № 27. Про складання та форму векселя // Цінні папери. 1999. № 23. 9. Пятое М. Л.Вексель: вопросы учета, анализа и налогообложения. Москва, 1997. 10. Рекомендации по использованию векселей в хозяйственном обращении. Москва, 1991. 11. Симовьян С. В.Вексель и акцептный кредит. Харьков, 1993. 12. Снегирев В. И.Дружеские и бронзовые векселя. Санкт-Петербург, 1904. 13. Спиридонов И.Вексель и его обращение в торговом обороте. Москва, 1927. Федоров Л. Ф. 14. История векселя. Одесса, 1895. Фельдман А. А. 15. Вексельное обращение. Москва, 199$. Шемгер Ю. Е. 16. Вексель и вексельный оборот накануне кредитной реформы. Ленинград, 1930. Цитович П. П. 17. Курс вексельного права. Киев, 1887.
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (13.06.2014)
Просмотров: 411 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: