Реферат на тему: Вартість робочої сили: дискусійні аспекти - Економічна теорія, Політекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Вартість робочої сили: дискусійні аспекти. План Вступ 1. Робоча сила як товар. Властивості товару робоча сила 2. Вартість товару робоча сила та фактори, які на неї впливають 3. Теорії заробітної плати Висновки Список використаної літеретури Вступ Вибір даної теми пояснюється її актуальністю, як у наш час, так і в різні історичні етапи розвитку політичної економії. Тема була актуальною протягом всього розвитку економікина. Кожен економіст намагався торкатися цієї проблеми – проблеми робочої сили та її вартості, висвітлюючи той чи інший бік питання. Та всі вони (чи то вітчизняні, чи то іноземні економісти) прийшли до єдиного висновку: робоча сила є вирішальним фактором в господарстві, в економіці, в суспільстві, так як всі речові фактори без праці мертві. Як сказав Д. Рікардо: “праця – це батько всього людського багатства, а його мати – це земля”. Тема робочої сили є актуальною нині і в нашій країні. Більш того, вона є досить проблемною, а вирішення цієї проблеми – проблеми трудових ресурсів, заробітної плати, ринку праці та ін. є надзвичайно необхідним на сучасному етапі розвитку України. Робоча сила є важливим товаром в процесі виробництва, а робітник – цінним ресурсом для господарства країни. Та нажаль їх показники в різних регіонах України є неоднаковими – більше того, залишають бажати кращого, що викликає ряд проблем, котрі необхідно розв’язати. Слід також наголосити на тому, що ступінь розробки проблеми вартості робочої сили в науковій літературі є досить високим. Багато економістів-сучасників торкаються цієї теми, звертаються до неї в своїх наукових працях. Серед них можна назвати таких: Гуць М., Чернівецька Л., Теліщук Л., Костишина Т., Соколик М., Гальчинський А. та ін. Не без того, щоб сучасники зверталися до праць та економічних теорій зачинателів політичної економії: У.Петті, Д.Рікардо, А.Сміта, К.Маркса, А.Маршала та ін. В даній роботі будуть представлені теорії заробітної плати визначних економістів, їх основна суть та суперечність з іншими теоріями. Мета даної роботи також полягає втому, шоб розкрити суль робочої сили як товару (товару специфічного), а також процес перетворення робочої сили на товар та умови його існування; виділити основні властивості товару “робоча сила”, які і визначають його специфічність; звернути особливу увагу на одну з основних властивостей товару “робоча сила” – на її вартість, висвітлити головні аспекти вартості робочої сили, зазначивши роль факторів, які на неї впливають; показати роль пропозиції робочої сили на ринку праці та її вплив на вартість та ціну товару “робоча сила”. В роботі також розкривається сутність заробітної плати. Пояснюється яким саме чином вона пов’язана з вартістю робочої сили і чи можна говорити про тотожність цих понять. Висвітлюються чинники, що впливають на рівень заробітної плати, та основні її функції. 1. Робоча сила як товар. Властивості товару робоча сила. Робоча сила виникла ще тоді, коли людина почала виробляти матеріальні блага для задоволення своїх потреб. Праця – це процес споживання людиною її робочої сили, котра починається з часу виготовлення знарядь праці, свідомої доцільної діяльності людини. Але на тому етапі робоча сила ще не була товаром. Її перетворення на товар відбулося лише з утворенням ринкових умов, ще в надрах феодалізму, в період його розпаду. Цей процес був прискорений так званим первісним нагромадженням капіталу. Поява на ринку товару робоча сила означала настання нової історичної епохи в розвитку суспільства – епохи капіталізму. Капіталістам стала потрібною робоча сила, щоб вести своє господарство. Робоча сила може з’явитися на ринку в ролі товару лише тоді, коли вона виноситься на ринок або продається її власником (тобто тією особою, робочою силою якої вона є). Таким чином власник продає робочу силу як товар. Власник робочої сили і власник грошей (капіталіст) зустрічаються на ринку і вступають між собою у відносини як рівні товаровласники, які відрізняються лише тим, що один – покупець, інший – продавець. Особливістю є те, що власник робочої сили продає її постійно, але лише на певний час, тому що якби він продавав її цілком раз і назавжди, то він продав би з цим самого себе, тобто перетворився б з товаровласника на товар ( тобто перетворився б на товар). Як особистість він постійно повинен зберігати ставлення до своєї робочої сили, як до своєї власності, свого власного товару (саме тому він надає право покупцю користуватися своєю робочою силою лише тимчасово). Суттєвою умовою існування ринку робочої сили і покупців на неї є те, що власник робочої сили позбавлений можливості продавати товари, в яких уречевлена його праця. Для того, щоб хтось мав можливість продавати відмінні від його робочої сили товари, він повинен володіти засобами виробництва. Окрім цього робітнику потрібні засоби існування, буз яких він не може обійтись (не може існувати), а отже і не буде його робочої сили.Таким чином робоча сила перетворюється на товар, коли робочий, з одного боку ,– вільна особистість і розпоряджається своєю робочою силою, як товаром, а з іншого боку, – він не має для продажу ніякого іншого товару, позбавлений засобів виробництва і засобів існування. Так як робоча сила – це специфічний товар, то вона має свої властивості, які відрізняють товар робоча сила від інших товарів і таким чином пояснюють її специфічність. Власником і носієм товару робоча сила є робочий зі всіма його правами людини і громадянина суспільства. Так власник грошей не може використовувати робочого так, як йому забажається. Він повинен дотримуватись вимог державного законодавства і міжнародних конвенцій, які регулюють ринок праці, а також суспільних норм права і моралі. Підприємець не має права порушувати законодавства про тривалість робочого часу, про оплату праці в різних умовах, тощо. Як і будь-який інший товар, робоча сила має дві сторони: споживну вартість і вартість. Але робоча сила — товар специфічний. Капіталіст купує робочу силу, точніше тимчасове розпорядження нею, але її виробниче споживання означає включення у процес праці не лише фізичних і духовних властивостей людини, а всієї людської особи з притаманними їй метою, волею, свідомістю, культурними навичками тощо. Це надає вартісним властивостям людської робочої сили особливого характеру і позначається на кожній із сторін товару робоча сила. Вартість робочої сили, як і будь-якого іншого товару, визначається робочим часом, необхідним для виробництва і відтворення цього специфічного товару. Це означає, що робоча сила, являючи собою здатність до праці, невіддільна від самої людини, збереження її нормальної життєдіяльності, що можливо лише шляхом задоволення її потреб, для чого живий організм потребує певної суми життєвих засобів. Таким чином робочий час, необхідний для відтворення робочої сили, є часом необхідним для створення засобів існування, необхідних для підтримання життя її власника. Тож сума життєвих засобів повинна бути достатньою для підтримання працівника у стані нормальної життєдіяльності. Споживча вартість робочої сили виявляється в процесі споживання робочої сили (тобто праці, а не здатності до праці), який є процесом виробництва товарів, вартості і додаткової вартості. З погляду споживної вартості специфіка цього товару виявляється в тому, що у процесі його споживання він не зникає, а створює нову вартість, більшу від вартості самого товару робоча сила. Отже, в основу визначення споживної вартості товару покладено абстрактну працю (певну її кількість). Конкретна праця не є для капіталіста специфічною вартістю, оскільки вона не впливає на процес самозростання вартості. Тому специфічність вартості товару робоча сила полягає у здатності до такої кількості абстрактної праці, яка перевищує необхідні витрати праці на відтворення самої робочої сили. Робоча сила завжди продається в кредит, тобто оплачується після використання її капіталістом. Робочий авансує капіталістові споживчу вартість своєї робочої сили, вартість якої оплачується через певний строк з моменту її купівлі, тобто після того, як капіталіст протягом якогось часу вже використав робочу силу. Особливістю товару робоча сила полягає також у тому, що її не можна так би мовити „ покласти до складу на зберігання”, як це можна зробити з іншими товарами. Якщо робітник не продав свою здатність до праці, то йому як власнику робочої сили нема жодної користі з цього. Більш того, він не буде мати прибутку, отже і всіх необхідних для свого існування життєвих засобів. Є ще одна особливість робочої сили, як товару. Це – корисність цього товару після його купівлі, коли він вже починає використовуватись. Робоча сила не знижується при використанні, а навпаки всі блага людства і бере участь у збагаченні всіх верств населення. Характер товару робоча сила зумовлює взаємозв'язок економічних, соціальних, політичних, природно-демографічних, морально-етичних, психологічних факторів і процесів, що впливають на динаміку ринку робочої сили. Серед особливостей функціонування товару робоча сила як біосоціальної сутності слід виділити: ▪ гнучкість, мінливість, адаптивність (через свідомість і аналіз) до природного навколишнього середовища, здатність на дію та протидію; ▪ робоча сила - активна сила, суб'єкт і об'єкт відтворювального процесу, елемент продуктивних сил і носій економічних відносин, реалізатор економічних інтересів і потреб; ▪ здатність самореалізовуватись, самопродаватись; ▪ здатність створення додаткових вартостей, а не просто перенос частини своєї вартості; ▪ носій робочої сили є одночасно і споживачем благ; ▪ товар робоча сила не можна навантажити і свавільно перемістити з одного географічного пункту, регіону в інший; ▪ з часом в процесі споживання товару робоча сила до певної межі відбувається нарощування його якостей як споживчої вартості;▪ суспільство не може повністю контролювати процес відтворення робочої сили. Виробником своїх якостей є насамперед сам носій робочої сили, а також держава, колектив та інші соціуми навколишнього середовища; ▪ процес ціноутворення, показники еластичності попиту і пропозиції товару робоча сила мають суттєві відмінності; ▪ продаж робочої сили не можна відкласти, очікуючи на сприятливішу економічну кон'юнктуру, бо саме це для більшості населення є єдиним джере-лом забезпечення свого існування; ▪ такі явища, як запас, резерв, що є об'єктивно необхідними для забезпечення безперервності процесу виробництва, щодо робочої сили завжди означають втрати. Збережені та невикористані тру-дові ресурси є загубленими для суспільства, оскільки їх уже не-можливо повернути у виробництво. Механізм функціонування ринку праці відображає взаємодію попиту і пропозиції на робочу силу, які врівноважуються її ціною. Процес формування попиту на робочу силу безпосередньо визначається речовим факторам виробництва та опосередковано відображає вплив інших чинників: ▪ чисельності покупців робочої сили та їхніх грошових доходів, що реально можуть бути інвестовані в трудові ресурси; ▪ можливості певної взаємозамінності живої праці та знарядь праці залежно від рівня цін на них; ▪ продуктивності праці й ринкової вартості (ціни) створюваного нею товару. Величина попиту як платоспроможної потреби в робочій силі безпосередньо визначається рівнем ціни чи заробітної плати. Залежність між попитом і заробітною платою мають зворотний характер. Величина пропозиції також визначається рівнем ціни робочої сили як товару, але, на відміну від величини попиту, ця залежність має прямий характер. На формування пропозиції робочої сили впливають й інші фактори: ▪ чисельність населення, його вікова і статева структура, міграційна активність; ▪ професійно-кваліфікаційні характеристики сукупної робочої сили; ▪ вартість засобів існування, необхідних для забезпечення працездатності людини та задоволення потреб непрацюючих членів сім’ї; ▪ рівень і якість життя; ▪ мотивація до праці; ▪ звички, традиції, культура, релігія; ▪ державне регулювання ринку праці і вплив профспілок, робітничих організацій. а) б) Рис 1.1. Крива пропозиції праці працівником [7, С.527]. В умовах вільної конкуренції ринкова пропозиція робочої сили (SL) графічно може бути представлена у вигляді кривої, що відображає зростання кількості пропонованої праці у зв’зку з підвищенням ставок заробітної плати, показано на рис. 1.1. а). Люди по-різному реагують на вищу заробітну плату, змінюючи пропорції між годинами праці та годинами дозвілля. Максимальна корисність працівника визначається як сума корисності, отриманої від споживання товарів і послуг та дазвілля. Якщо додаткова година вище оплачуваної праці додаватиме до загальної корисності працівника більшу величину., ніж додаватиме до неї додаткова година дозвілля, то він прагнутиме обмежити години дозвілля та більше часу приділятиме праці, і навпаки. Таким чином, коли зростання ставки заробітної плати спонукає працівника більше часу присвячувати дозвіллю, крива пропозиції його праці може мати низхідну гілку, як показано на рис. 1.1. б), де РL – ставка заробітної плати, QL – кількість праці. Варто звернути увагу на такі два моменти, що стосуються нетрадиційного типу зв’язку між ставкою заробітної плати та кількістю праці, пропонованої працівником. По-перше, низзхідну гілку можуть мати лише криві пропозиції праці високооплачуваних працівників, і лише тих із них, хто за високих рівнів доходу вище цінує додаткові години дозвілля порівняно з додатковими годинами вище оплачуваної праці. По-друге, ринкова крива пропозиції будь-якого конкретного виду праці у короткостроковому періоді завжди буде мати тільки висхідну траєкторію, оскільки вона складається з суми кривих пропозиції даного виду праці окремих працівників. 2. Вартість товару робоча сила та фактори, які на неї впливають Одним із важливих елементів ринкової системи господарювання є наймана праця. Робоча сила найманих працівників на ринку праці виступає як товар, який має вартість. Вартість робочої сили являє собою сукупність витрат підприємця, пов'язаних з використанням робочої сили, задоволенням певних потреб, необхідних для забезпечення нормальної життєдіяльності людини. До необхідних для відтворення робочої сили життєвих засобів входять засоби, що задовольняють як природні потреби ( їжа, одяг, житло), так і ті, що задовольняють духовні запити робітника ( газети, радіо, телебачення), а також засоби, що необхідні для підтримування працездатності людини, її професійно-кваліфікаційної підготовки, утримання сім'ї і виховання дітей.Потреби людей не є вродженими, а є продуктом суспільного розвитку. Обсяг життєвих потреб і їх структура, а також способи їх задоволення залежать від економічного і культурного рівня розвитку певної країни, а також певною мірою від того, за яких умов і у зв’язку з якими життєвими засобами сформувався її робочий клас. (Так, обсяг потреб робітників розвинених країн значно перевищує обсяг потреб робітників у країнах, відсталих в економічному відношенні). Таким чином визначення вартості робочої сили включає в себе історичний і моральний елемент. До вартості життєвих засобів, потрібних для відтворення робочої сили включається вартість засобів існування дітей робітників. Оскільки безперервне виробництво потребує постійного заміщення робочих сил, які зникають з ринку внаслідок зношування організму й смерті робітників, а ринок праці може поповнюватись насамперед за рахунок дітей робітників. Таким чином необхідність утримання сім’ї робітника визначає збільшення вартості робочої сили. Витрати на набуття робітниками досвіду, навичок, знань з тієї чи іншої галузі праці (тобто на освіту, навчання) також входять у вартість робочої сили. На вартість робочої сили також впливають результати праці власника робочої сили. Вартість робочої сили формується на ринку шляхом порівняння результативності, корисності праці із затратами на відтворення робочої сили і встановлюється на рівні, який узгоджує граничну продуктивність праці, тобто цінність послуг праці для покупця-підприємця, з витратами, які потрібні ля відтворення робочої сили. З розвитком капіталізму вартість робочої сили зазнає змін в результаті того, що діють фактори, які зумовлюють як зниження так і підвищення її вартості. До факторів, що знижують вартість робочої сили належать насамперед: ▪ Зростання продуктивності суспільної праці (внаслідок чого вартість засобів існування робітника знижується). ▪ Залучення у виробництво членів сім’ї робітника – жінок і дітей (оскільки в цьому разі утримання сім’ї забезпечується вже не лише за рахунок вартості робочої сили її голови, а й усіх членів сім’ї, що раніше не працювали). ▪ Міграція робочої сили. До факторів, які підвищують вартість робочої сили належать: ▪ Зростання кваліфікації робітника і розширення потреб у нових товарах та послугах залежно від економічного розвитку суспільства. ▪ Підвищення інтенсивності праці найманих працівників, зростання психологічного навантаження, що потребує дедалі більше життєвих засобів для відновлення витрачених фізичних, моральних і нервових сил. ▪ Збільшення втрат на житло, транспортних витрат, на інші життєві засоби. Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить про те, що вартість робочої сили має тенденцію до зростання. Це пояснюється тим, що темпи зростання вартості робочої сили через включення в неї маси вартостей нових товарів та послуг значно більші, ніж темпи зниження їх внаслідок зменшення вартості предметів споживання під впливом підвищення продуктивності праці. До складу вартості робочої сили входить: ▪ безпосередньо заробітна плата (тарифний заробіток, посадова платня, преміальні виплати, надбавки та доплати); ▪ натуральні виплати (харчування, витрати на житло тощо), які надаються працівникам підприємцями; ▪ витрати роботодавців на соціальне страхування. Встановлені законом внески на соціальне забезпечення (за віком, у зв'язку з інвалідністю, хворобою, материнством, виробничим травматизмом, безробіттям і у вигляді сімейної допомоги). Добровільні чи договірні (засновані на колективних угодах) внески в системі соціального забезпечення і приватне страхування. Безпосередні виплати трудівникам у зв'язку з відсутністю на роботі через хворобу, нещасний випадок тощо. Вартість медичного й санітарного обслуговування. Вихідна допомога (виплати у зв'язку із закінченням строку трудового договору); ▪ витрати на професійну підготовку та підвищення кваліфікації персоналу, професійну орієнтацію та підбір кадрів; ▪ витрати на соціально-побутове обслуговування (їдальні та інші заклади харчування на підприємствах, культурне обслуговування та аналогічні послуги); ▪ податки, які розглядаються як витрати на робочу силу (на фонд заробітної плати, дохід). Сукупність життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили у грошовому виразі, визначає ціну робочої сили. Залежно від стану ринку праці ціна робочої сили може відхилятися від її вартості.Процес формування ціни робочої сили нерозривно пов’заний із взаємовідносинами між основними суб'єктами ринку робочої сили: її продавцями і покупцями. Серед західних економістів досить поширеною є точка зору (яку тепер поділяє більшість вітчизняних економістів - прибічників прискореного ринкового реформування економіки), що акт купівлі-продажу робочої сили нічого особливого в собі не має й нічим не відрізняється від купівлі-продажу будь-якого іншого товару. А продавці і покупці робочої сили знаходяться в однаково рівних умовах. Насправді ж ситуація виглядає дещо інакше. Особливістю цього акту є те, що він породжує певнісоціальні наслідки як для того, хто продає свою здатність до праці (робочу силу), так і для того, хто її купує. Зокрема, людина продає свою робочу силу (продавець робочої сили) не заради спортивного інтересу, а через те що не має інших джерел до існування. За цих умов бажання продати робочу силу якомога дорожче породжується не просто комерційним прагненням, а соціальними факторами. Це пояснюється тим, що продаж робочої сили виступає єдиним джерелом, яке забезпечує: ▪ існування й відтворення здатності робітника до праці; ▪ утримання сім'ї; ▪ можливість вчитись, підвищувати кваліфікацію, а значить довше перебувати в розряді діючих працівників; ▪ певний рівень духовних благ. Для роботодавця (покупця робочої сили) інтерес в цьому акті (купівлі-продажу робочої сили) зовсім протилежний. Для нього робоча сила - джерело додаткової вартості, а отже, і майбутніх прибутків. Чим дешевше він купує (наймає) робочу силу, тим на більший прибуток може розраховувати. Отже, якщо ми говоримо про певну спільність інтересів між найманим працівником, який продав свою робочу силу, і роботодавцем, який її купив, то очевидно, що припускаємося помилки, оскільки для одного (продавця) в цьому акті йдеться про виживання, а для іншого (покупця) – про можливість отримати більший або менший прибуток. Таким чином можна зробити висновок: чим вища заробітна плата (плата за робочу силу), тим меншим є прибуток підприємця, і, навпаки. Купівля-продаж робочої сили об’єктивно на поверхні виступає у формі купівлі-продажу праці, тому вартість (а отже, й ціна) робочої сили перетворюється на заробітну плату, тобто набуває перетвореної форми. Перетворена форма, оскільки заробітна плата враховує купівлю-продаж робочої сили і стирає межі між необхідною і додатковою працею, приховує наявність експлуатації. Вартість робочої сили, виражена в грошах, набуває форми ціни робочої сили. Отже, заробітна плата – це грошовий вираз вартості і ціни товару “робоча сила” та результативності функціонування робочої сили. Відповідно до Закону України "Про оплату праці" заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Під час визначення заробітної плати як ціни робочої сили необхідно враховувати єдину міру оплати праці, критерієм якої є реальна вартість життя працівника та його сім'ї. Як ціна робочої сили заробітна формується на ринку праці і є зовнішньою відносно підприємства. Ціна робочої сили залежить від кон'юнктури ринку праці, попиту та пропозиції робочої сили. Кон'юнктура може коливатися, викликаючи відповідні коливання в ціні. Які ж фактори впливають на формування ціни робочої сили? Можна виділити п'ять основних груп факторів, що відображені на рис. 2.1. [2, С.449] Рис. 2.1. Фактори, що впливають на рівень ціни товару робоча сила. 1. Природно-кліматичний фактор. Вартість товару "робоча сила", що лежить в основі ціни робочої сили(зарплати), включає в себе вартість необхідних засобів існування робітника та його сім'ї, в першу чергу таких, як їжа, одяг, житло. Цілком зрозуміла така силуація, що в різних кліматичних поясах люди потребують різну кількість матеріальних благ для свого існування. Тому й ціна робочої сили, за всіх інших рівних умов, не буде однаковою в країнах, розташованих в теплому й холодному кліматах. 2. Цивілізаційний фактор (ступінь розвитку). Залежно від цього фактору в різних країнах маємо різні потреби в духовних і соціальних благах (вартість яких теж входить до вартості товару робоча сила). Тому й ціна робочої сили (заробітна плата) вища в таких країнах, що знаходяться на вищих щаблях науково-технічного та соціально-духовного прогресу, порівняно з країнами відсталими. 3. Економічний фактор. Під ним розуміється ступінь збалансованості трудових ресурсів і робочих місць, від чого залежить рівень зайнятості населення. Це - вирішальний фактор який впливає на попит і пропозицію робочої сили. Якщо наявність трудових ресурсів перевищує наявні робочі місця, пропозиція робочих ресурсів обганяє попит на них, що неминуче веде до падіння ціни робочої сили, і навпаки.4. Соціальний фактор. Під ним розуміється рівень організованості найманих робітників у їх боротьбі проти спроб роботодавців знижувати заробітну плату. В першу чергу, це об'єднання робітників у профспілки, союзи, партії, що захищають інтереси трудящих, робітничі спілки тощо. Чим вищий рівень організації трудових верств населення, тим вища заробітна плата. Зокрема, низький рівень заробітної плати в Україні в сучасних умовах, затримки в її виплаті значною мірою зумовлені відсутністю відповідної організації, яка могла б протистояти організованому наступу новітньої буржуазії на життєвий рівень трудящих. 5. Інституціональний фактор. Мається на увазі рівень захищеності найманих працівників від роботодавців з боку держави: встановлення мінімального рівня заробітної плати, законодавчі обмеження щодо тривалості робочого дня, встановлення соціальних гарантій тощо. Також слід звернути увагу і на відмінності заробітної плати в різних країнах. Національний рівень заробітної плати залежить від ряду чинників (рис. 2.2. [3, С.368]) Рис 2.2. Чинники, що визначають національний рівень заробітної плати Рівень суспільної продуктивності праці в країні, узагальнюючим показником якого є обсяг є обсяг ВНП на душу населення. Важливе значення мають темпи розвитку виробництва. Величина вартості робочої сили, що передусім залежить від попереднього чинника. Водночас необхідно враховувати ціну та обсяг природних та традиційних потреб, що склалися історично. Важливе значення мають витрати на підготовку працівника. Інтенсивність праці, що має свій рівень в кожній країні. Праця, яка не досягає середньої інтенсивності, потребує на виробництво певного товару більше часу, ніж це є суспільно необхідним в цій країні, і тому не є працею нормальної якості. Відповідно заробітна плата вища в країнах, в яких висока інтенсивність праці. Конкуренція на ринку праці є співвідношенням попиту і пропозиції на робочу силу. Організація заробітної плати в країні, оцінки міри праці та результатів виробництва, визначення частки, форми і системи заробітної плати. Як важлива соціально-економічна категорія заробітна плата в ринковій економіці має виконувати такі функції: відтворювальну, стимулюючу, регулюючу та соціальну. Реалізація відтворювальної функції передбачає встановлення норм оплати праці на такому рівні, який забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації та водночас дає змогу застосовувати обгрунтовані норми праці, що гарантують власнику отримання необхідного результату господарської діяльності. Функція стимулювання зводиться до того, що можливий рівень оплати праці має спонукати кожного працівника до найефективніших дій на своєму робочому місті. Реалізуюча функція заробітної плати реалізує загальновживаний принцип диференціації рівня заробітку за фахом і кваліфікацією відповідної категорії персоналу, важливістю та складністю трудових завдань. Соціальну функцію спрямовано на забезпечення однакової оплати за однакову роботу; вона має поєднувати державне, договірне регулюваня, а також реалізовувати принцип соціальної справедливості щодо одержання власного доходу. 3. Теорії заробітної плати Вперше заробітну плату як ціну праці визначив англійський економіст У.Петті в ХVІІ ст. В його теорії заробітна плата характеризувалася як ціна праці робітника, що представляє мінімум засобів для існування самого робітника і його сім’ї. Петті твердив: “Закон має забезпечувати робітнику лише засоби життя, тому що, якщо йому дозволяють отримувати вдвічі більше, то він працює вдвічі менше, ніж міг би працювати і став би працювати, а це означає втрату такої ж кількості праці” [15, С.85]. У визначенні суті та величини заробітної плати робітників французький економіст А.Тюрго не розходився з поглядами Петті, так як і вони вважав заробітну плату результатом продажу своєї праці іншим, думаючи, що вона обмежена необхідним мінімумом для існування, а саме тим, що безумовно необхідно для підтримання життя. Але на відміну від своїх попередників Тюрго відносив заробітну плату до числа елементів, що лежать в основі висунутого ним поняття про “загальну економічну рівновагу”. Загальна економічна рівновага, за його словами, встановлюється між цінністю всіх похідних землі, вживанням різного роду товарів, різними видами виробів, кількістю зайнятих людей (їх виробництвом) та ціною їх заробітної плати. Теорія заробітної плати за А.Смітом. Заробітна плата — це продукт праці, природна винагорода за неї. Коли виробник працює власними засобами виробництва і на своїй землі, він одержує повний продукт праці. За умов капіталізму найманий робітник отримує лише частину цінності, яку праця додає до матеріалу, що обробляється, іншу частину одержує власник капіталу як прибуток. Отже, Сміт бачив не принципову, а лише кількісну різницю між доходом простого товаровиробника і найманого робітника.Сміт визначає «нормальний» рівень заробітної плати кількістю засобів існування робітника і його сім'ї. Нормальний рівень заробітної плати підтримується стихійним ринковим механізмом і залежить від попиту і пропозиції на ринку праці. Зниження заробітної плати до фізичного мінімуму загрожує робітникам вимиранням, а її значне підвищення, на думку А. Сміта, веде до зростання народжуваності, збільшення пропозиції робочої сили на ринку, посилення конкуренції. Відтак заробітна плата зрештою знову почне знижуватися. Провідну роль у визначенні заробітної плати відіграють капіталісти, які можуть, пише Сміт, змовитись і очікувати сприятливих умов найму робочої сили, чого не можуть робітники. Сміт був прихильником високої заробітної плати і вважав, що вона сприятиме зростанню продуктивності праці. Заробітна плата у Д.Рікардо це — доход робітника, плата за працю. Праця як товар має природну й ринкову ціни. «Природною ціною праці є та, яка необхідна, щоб робітники мали можливість існувати і продовжувати свій рід без збільшення або зменшення їх кількості»^ Отже, природна ціна праці визначається у Рікардо цінністю засобів споживання робітника і йосо сімї. Природна ціна не є незмінною, нерухомою. «Вона,— писав Рікардо,— змінюється в різні часи в одній і тій же країні і суттєво відрізняється в різних країнах»^. Хоча Рікардо й розумів, що вміст засобів існування визначається історично і залежить від традицій і рівня розвитку продуктивних сил, проте у нього виявляється тенденція зводити природну ціну до мінімуму засобів існування. Ринкова ціна праці – це та ціна, що виплачується робітникам. Рікардо ставить її в залежність від попиту й пропозиції, а це значить, що рух заробітної плати залежить від руху народонаселення. В умовах швидкого зростання населення попит на робочу силу відстає від пропозиції і заробітна плата знижується. Якщо ж внаслідок уповільнення приросту населення на ринку буде відчуватися нестача робочої сили – заробітна плата зростатиме. Отже, під впливом руху народонаселення ринкова заробітна плата має тенденцію до зближення з природною. Рікардо, на відміну від Сміта, вважав, що становище робітників з розвитком суспільства буде погіршуватись. Цю думку він пояснював тим, що ніби із зростанням населення і збільшенням потреби в продуктах сільського господарства, буде зростати їх цінність. Грошова заробітна плата якщо й буде зростати, то повільніше від зростання цін на продовольчі товари. Отже, реальна заробітна плата буде зменшуватись. Рікардо, солідаризуючись з Мальтусом, зазначає, що робітники не повинні претендувати на більшу долю в суспільному продукті, їх заробітна плата повинна регулюватись законом попиту й пропозиції. Рікардо виступає проти втручання держави в функціонування ринку праці й наполягає на необхідності відміни законів про бідних. Представник класичної політичної економії Дж.Мілль по сутності заробітної плати дотримувався поглядів Рікардо, Мальтуса. Характеризуючи заробітну плату як плату за працю і вважаючи, що вона залежить від попиту та пропозиції на робочу силу, Мілль повторив висновок Рікордо і Мальтуса про невід’ємний мінімальний розмір заробітної плати працівників. Це стало основою його доктрини “робочого фонду”. У відповідності з доктриною ні масова боротьба, ні профсоюзи не можуть відвернути формування заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму. Але пізніше в одній із своїх статей Мілль офіційно відмовився від положень доктрини “робочого фонду” та визнав, що профсоюзи дійсно впливають на дії по обмеженню заробітної плати, які може здійснювати конкуренція на ринку праці. Крім того слід звернути увагу на те, що за Міллем, заробітна плата при інших рівних умовах більш низька, якщо праця привертає менше уваги. Мілль, як і Рікардо, не ототожнює поняття мінімуму заробітної плати з фізіологічним мінімумом, пояснюючи, що перший перевищує другий. При цьому джерелом для виплати заробітної плати називає деякий капітальний запас (раніше накопичений запас продуктів минулої праці). К.Маркс трактує отримання найманим робітником заробітної плати як результат обміну з капіталістом за робочу силу, що продається, а не за саму працю, як вважали основоположники класичної політичної економії. Згідно з теорією Маркса, заробітна плата еквівалентна кількості товарів для підтримання життя робітника та його сім’ї. Рівень заробітної плати залежить від продуктивності праці, яка в свою чергу була обумовлена рівнем механізації та технічного оснащення виробництва, що в кінцевому рахунку стає перешкодою для росту заробітної плати, оскільки техніко-економічний прогрес породжує постійний надлишок робочої сили. Таким чином, за Марксом, оскільки працівником продається робоча сила, а не праця, то без сумніву, “неоплачена праця” (яку можна виявити та виміряти) не має ніякого відношення до заробітної плати, а “неоплачена робоча сила” не може бути зафіксована, так як акт виконується в обмін на цінність цілісної робочої сили працівника.За Марксом, реальна заробітна плата ніколи не зростає пропорційно збільшенню продуктивності праці, і навіть профсоюзи в умовах економіки вільної конкуренції не можуть істотно змінити таку ситуацію. Крім того, зниження цінності товарів та послуг в грошовому вираженні завдяки росту продуктивності праці буде викликати зниження цін на товари, що купує робітник, і внаслідок цього заробітна плата істотна не зміниться. На думку Дж.Кларка, за однакової величини капіталу (засобів виробництва) збільшення кількості працівників супроводжується їх нижчою продуктивністю, а з часом настає момент, коли праця останнього додаткового працівника не приносить капіталістам ні прибутків, ні збитків (закон спадної продуктивності). Величина заробітної плати встановлюється відповідно до продуктивності праці робітника, зайнятого в найгірших умовах, а оплата його праці нібито є повною. Хибність цієї теорії полягає в обстоюванні концепцій оплати праці та факторів виробництва, запереченні експлуатації. Деякі західні економісти, хоч і визнають теорію факторів виробництва, але розуміють під цим поняттям не фізичну продуктивність засобів праці, землі, а працю людей. Соціальна теорія заробітної плати, яку відстоювали Т.Веблен, Й.Шумпетер, М.Туган-Барановський та ін., розглядає її як результат співвідношення соціальних сил суспільства, насамперед робітничого класу і буржуазії. Цей фактор, хоча й впливає на величину заробітної плати, проте не є визначельним. У методологічному аспекті соціальна теорія заперечує заробітну плату як категорію виробництва і розглядає її лише як категорію розподілу, тобто ігнорує відтворювальну функцію заробітної плати.Оскільки робоча сила є товаром, то її ціна, як і всіх інших товарів, регулюється співвідношенням між попитом і пропозицією. Із зниженням попиту або збільшенням пропозиції ціна робочої сили, тобто заробітна плата, зменшуватиметься, і навпаки. Стверджуючи, що ціна товару є сукупністю кількості праці і утримання, необхідного для продовження виробництва, Сеніор робить висновок, що зростання (спадання) ціни має супроводжуватись зростанням (спаданням) заробітної плати. З часом ціни зафіксуються на рівні витрат виробництва, отже заробітна плата відповідатиме витратам праці. Він бачив різницю між реальною та номінальною заробітною платою, але ще не спромігся співвіднести теорію заробітної плати (яку він зв'язував з продуктивністю праці) та теорію продуктивності капіталу. Формування ставки заробітної плати ставилося в повну залежність від утримання капіталіста (розмірів прибутку), а не від утримання робітника. Висновки Ринок робочої сили існує не одне століття. Суть його залишилась та сама, однак форми, інституціональні межі, механізми, за допомогою яких він функціонує, зазнали серйозних змін, зумовлених науково-технічним розвитком, новими можливостями конкретної держави, підприємців і самих працівників у формуванні людської особистості. Особливість розвитку ринку робочої сили в сучасних умовах полягає у суперечливій взаємодії процесів його регулювання та дерегулювання. Суб'єктами регулювання є профспілки, об'єднання підприємців, держава. Умовою ефективного регулювання ринку робочої сили є організація оперативного вивчення й аналізу кон'юнктури попиту на робочу силу та пропозиції робочих місць з боку роботодавця, а також орієнтація сукупного робітника при виборі сфери зайнятості та місця роботи. Важливим інструментом тут є колективна тарифна угода, що визначає розмір заробітної плати, тривалість робочого часу, відпустки, порядок найму та звільнення, форми компенсування ризику, систему соціальних виплат тощо. При оцінці вартості робочої сили враховують вартість виконаної роботи, витрати на оплачуваний (але не відпрацьований) робочий час, премії і разові виплати, розмір заробітної плати в натуральній формі, пільги, допомоги у натуральній та грошовій формах, витрати підприємців на оплату житла працюючих, їх соціальне забезпечення та ін. За оцінками спеціалістів, в Україні за базовий рівень вартості робочої сили приймається безпосередньо вартість праці, в основі якої лежить рівень заробітної плати, що є недостатнім для оцінки робочої сили. Заробітна плата – це грошовий вираз вартості і ціни товару “робоча сила” та результативності функціонування робочої сили. Правильна організація заробітної плати є необхідною умовою ефективного стимулювання праці. В умовах ринкової економіки заробітна плата одночасно є перетвореною формою вартості робочої сили (або ціною товару “робоча сила”), формою розподылу за результатами праці та об’єктом конкуренції на ринку праці. Подальше реформування заробітної плати має здійснюватися шляхом підвищення ціни робочої сили, встановлення єдиних регуляторів і рівноцінних умов відтворення робочої сили незалежно від форм власності; збільшення тарифної частини у заробітній платі; підвищення частки мінімальної заробітної плати у середній заробітній платі; удосконалення механізму державно-договірного регулювання заробітної плати.Удосконалення організації заробітної плати має здійснюватися разом із проведенням загальної соціально-економічної (структурної, податкової, цінової) політики. Дійовість оплати праці визначається тим, наскільки повно вона виконує свої основні функції: відтворювальну, стимулюючу, регулюючу та соціальну. Заробітна плата є важливим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту. Заробітна плата є найбільш дійовим інструментом активізації людського фактора і використання трудового потенціалу. При цьому використання існуючого кваліфікаційного і творчого потенціалу працівників має повністю залежати від наукової обґрунтованості і вибору методів ув'язки заробітної плати з кваліфікацією, змістом виконуваної роботи, результатами праці й умовами, в яких вона здійснюється. Загалом сучасному ринок праці в Україні притаманне перевищення пропозиції робочої сили над попитом (винекнення безробіття), низька ціна робочої сили, її невідповідність реальній вартості (зубожіння населення), зниження зхайнятості у сфері суспільного виробництва і зростання чисельності незайнятого населення та ін. Всі ці явища є негативними чинниками в існуванні товару робочої сили, а також небажаними явищами для розвитку країни вцілому; для подолання цих явищ необхідно негайно вжити заходів з боку держави і законодавства. Список використаної літератури 1. Базилевич В.Д. Економічна теорія, політекономія: Підручник – К.: “Знання-Прес”, 2004. 2. Башнянин Г.І.Загальна економічна теорія.Ч 1.–К.:“Ніла-Центр Ельга”, 2000 3. Гальчинський А.С. Основи економічних знань. – К.: “Вища школа”, 1999. 4. Гуць М. Оцінка стану ринку праці в умовах реформування економіки.//Україна: аспекти праці – 2005 – № 2. 5. Економіка підприємства: Підручник/За ред. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероблене і доповнене – К.: КНЕУ, 2005. – 528с. 6. Економічна енциклопедія: У 3-х томах. Т 1/Редкол.: …С.В. Мочерний (відпр.ред.) та ін. – К.: Вид. центр “Академія”, 2000. – 864с. 7. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка./ За ред. З.Г. Ватаманюка – К.: Альтернативи, 2001 – 606с. 8. Історія економічних вчень: Підручник./За ред. Л.Я.Корнійчук, Н.О.Татаренко – К.: 2001. 9. Історія економічної теорії: Підручник/С.М. Злубко – К.: Знання,2005 – 719с 10. Макконел К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика/Пер. с англ. 11-го изд. – К.: Ха Гар, 1998 – 785с. 11. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. Т І. Кн. І. Процес производства капитала. – М.: Политиздат, 1978. – 907с. 12. Мочерний С.В. Основи економічних знань: Підручник – К.: Вид. центр “Академія”, 2000 – 304с. 13. Семюелсон Пол А, Нордгауз Вільям Д. Мікроекономіка/Пер. З англ. – К.: Основи, 1998 – 676с. 14. Чернівецька Л. Ринок праці та заробітної плати.// Економіка. Фінанси. Право – 2001 – № 10. 15. Ядгаров Я.С. История экономических учений: Учебник. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2005 – 480с. 16. www.bookz.com.uа 17. www.library.if.ua
1 2 3 4 5 Категория: Економічна теорія, Політекономіка \| Добавил: Aspirant (05.04.2014)
Просмотров: 325 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: