Вторник, 04.02.2025, 12:41
Главная Регистрация RSS
Приветствую Вас, Гость
Меню сайта
Категории раздела
Архітектура [235]
Астрономія, авіація, космонавтика [257]
Аудит [344]
Банківська справа [462]
БЖД [955]
Біографії, автобіографії, особистості [497]
Біологія [548]
Бухгалтерській облік [548]
Військова кафедра [371]
Географія [210]
Геологія [676]
Гроші і кредит [455]
Державне регулювання [154]
Дисертації та автореферати [0]
Діловодство [434]
Екологія [1309]
Економіка підприємств [733]
Економічна теорія, Політекономіка [762]
Економічні теми [1190]
Журналістика [185]
Іноземні мови [0]
Інформатика, програмування [0]
Інше [1350]
Історія [142]
Історія всесвітня [1014]
Історія економічна [278]
Історія України [56]
Краєзнавство [438]
Кулінарія [40]
Культура [2275]
Література [1585]
Література українська [0]
Логіка [187]
Макроекономіка [747]
Маркетинг [404]
Математика [0]
Медицина та здоров'я [992]
Менеджмент [695]
Міжнародна економіка [306]
Мікроекономіка [883]
Мовознавство [0]
Музика [0]
Наукознавство [103]
Педагогіка [145]
Підприємництво [0]
Політологія [299]
Право [990]
Психологія [381]
Реклама [90]
Релігієзнавство [0]
Риторика [124]
Розміщення продуктивних сил [287]
Образотворче мистецтво [0]
Сільське господарство [0]
Соціологія [1151]
Статистика [0]
Страхування [0]
Сценарії виховних заходів, свят, уроків [0]
Теорія держави та права [606]
Технічні науки [358]
Технологія виробництва [1045]
Логістика, товарознавство [660]
Туризм [387]
Українознавство [164]
Фізика [332]
Фізична культура [461]
Філософія [913]
Фінанси [1453]
Хімія [515]
Цінні папери [192]
Твори [272]
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Главная » Статьи » Реферати » Економічна теорія, Політекономіка

Реферат на тему: Світове господарство
Реферат на тему: Світове господарство.

План
1. Суть і основні етапи розвитку світового господарства
2. Міжнародний поділ праці і розвиток інтеграційних відносин
3. Світовий ринок товарів і послуг

Суть і основні етапи розвитку світового господарства
Формування світового господарства розпочинається в період великих географічних відкриттів XV—XVI ст. У його розвитку можна виділити декілька етапів. Перший етап тривав до середини XIX ст. У цей час починають складатися світові економічні зв'язки. Основним видом їх у цей період була зовнішня торгівля. Вона ще не мала систематичного характеру. Обмін був нееквівалентним, що давало можливість сильнішим і більш розвинутим Країнам наживатися за рахунок слаборозвинутих. У торгових стосунках часто застосовувалася сила, грабіж. Не існувало міжнародних правових норм.
Унаслідок розвитку міжнародної торгівлі починає формуватися міжнародний поділ праці. Виникає спеціалізація — ряд країн спеціалізується на виробництві певних видів товарів, які продаються на міжнародному ринку.
Другий етап у розвитку світового господарства розпочався з середини XIX ст. У цей період поряд з міжнародною торгівлею розвивається нова форма економічних зв'язків — закордонні інвестиції, тобто розміщення капіталів в інших країнах з метою одержання більшого прибутку. Це стійкіша форма зв'язку. Вона існує постійно, бо капітал вкладається у виробництво на тривалий час — це означає, що за кордоном будуються фабрики, заводи. Відбувається будівництво портів, шляхів. Економічні стосунки стають регулярними. Поряд із цим виникає ще одна форма економічних зв'язків — міграція робочої сили.
З середини XX ст. формування світового господарства вступає в третій етап. Він триває й тепер. Це етап економічної інтеграції. Економічна інтеграція — це процес взаємного переплетення виробничих процесів різних країн, який вимагає проведення узгодженої економічної політики. Вона проявляється в тому, що розвивається виробнича діяльність розвинутих країн за кордоном. Великі фірми будують за кордоном заводи, фабрики, виробляють продукцію і реалізують. Розрізняють вертикальну й горизонтальну інтеграцію. Вертикальна полягає в тому, що за кордоном організовується виробництво продукції, яка не виробляється всередині країни, але необхідна для здійснення певного технологічного процесу. Це можуть бути певні вузли, деталі окремих машин, які використовуються для комплектування готових виробів. При горизонтальній інтеграції за кордоном організовується виробництво товарів такого ж асортименту, як і всередині країни. Ці товари виробляються в тих країнах, де найнижчі витрати виробництва (рис. 4.1).
Рис. 4.1. Формування світового господарства
Що ж таке світове господарство?
Світове господарство — це сукупність національних економік, які беруть участь у міжнародному поділі праці і пов'язані між собою системою міжнародних економічних відносин (рис. 4.2).
Рис. 4.2. Структура світового господарства
На сучасному етапі світове господарство нараховує понад 230 держав, у яких проживає більше 6 млрд. чоловік. Держави, що існують на планеті, відрізняються між собою за рівнем економічного розвитку, належністю до певних соціальних і політичних систем.
Основними показниками економічного розвитку держав є обсяг ВНП, що припадає в розрахунку на душу населення, обсяг ВНП на одного працівника (продуктивність праці) і розмір доходів на душу населення (рис. 4.3).
Рис. 4.3. Показники розвитку світового господарства
За економічними показниками розрізняють індустріально розвинуті країни (США, Канада, Японія, країни Європейського Союзу), країни середнього рівня розвитку та слаборозвинуті країни. До країн середнього рівня розвитку належить біля 100 країн, які не пройшли стадію індустріалізації. У них переважає сільське господарство. До слаборозвинутих країн належить більшість держав африканського континенту та південно-східної Азії. Незважаючи на відмінності в рівнях економічного розвитку, між країнами з різним рівнем розвитку існують економічні зв'язки. Вони пов'язані між собою системою економічних відносин.
На сучасному етапі значно посилилася тенденція до поглиблення міжнародного поділу праці. Це, по-перше, пов'язано з потребою міжнародного обміну науково-технічною інформацією. По-друге, висока вартість науково-технічних досліджень і впровадження їх у виробництво робить ефективним лише масовий випуск нової продукції. По-третє, кожна окрема країна не в змозі забезпечити належний технічний рівень виробництва в усіх галузях.
За сучасних умов світове господарство все більше набуває ознак цілісності. Цей процес об'єктивно зумовлений дією певних факторів. По-перше, прагненням народів світу вижити за умов надмірного нарощування ядерних потенціалів. По-друге, розгортанням НТР. По-третє, дальшим розвитком міжнародного поділу праці. По-четверте, необхідністю об'єднати зусилля країн для розв'язання глобальних проблем. Ці фактори сприяють формуванню цілісного організму світового господарства.
Сучасному періоду розвитку світового господарства притаманні дві тенденції: з одного боку, поглиблення і розширення міжнародного поділу праці, а з другого — розвиток інтеграційних глобалізаційних процесів.
Рис. 4.4. Економічна інтеграція і її основні форми
Економічна інтеграція набуває певних організаційних форм (рис. 4.4). Найпростішою формою є зона вільної торгівлі, на території якої скасовуються торгові обмеження між країнами-учасницями. Другу форму становить митний союз. Він передбачає поряд зі скасуванням зовнішньоекономічних обмежень встановлення єдиного зовнішньоторгового тарифу і проведення єдиної зовнішньоторгової політики. Складнішою формою є економічний союз, який доповнює митну інтеграцію угодами про проведення загальної економічної і валютної політики. Найповніше своє вираження ця форма знайшла в створенні Європейського економічного товариства.
Міжнародний поділ праці і розвиток інтеграційних відносин
Істотним фактором розвитку світового господарства є міжнародний поділ праці, тобто спеціалізація окремих країн на виробництві певних видів продукції, якою вони торгують. Спеціалізація забезпечує випереджувальний розвиток окремих галузей. Саме ці галузі забезпечують відносні переваги, бо в них вища продуктивність праці і нижчі витрати виробництва, ніж в аналогічних галузях інших країн.
Спочатку міжнародний поділ праці формувався під впливом природних факторів (відмінностей кліматичних умов, родючості ґрунтів, географічного розташування, наявності природних ресурсів і так далі). Унаслідок цього створювалися різні умови для виробництва продукції. На цій основі відбувалося виробництво та обмін продукцією, яка не вироблялася в інших країнах.
Велику роль у розвитку міжнародного поділу праці відіграла промислова революція XIX ст. На основі її досягнень міжнародний поділ праці розвивався все більше під впливом технічного рівня розвитку виробництва. Велика машинна індустрія вела до поглиблення спеціалізації виробництва, до підвищення продуктивності праці, зумовлювала зростання потреб промислово розвинутих країну сировині, яка вироблялася в тих країнах, де були для цього необхідні умови. А на цій основі розвивалися відповідні виробництва і міжнародний обмін.
У сучасних умовах основним чинником розвитку міжнародного поділу праці є НТР. Під її впливом пріоритетного значення набули спеціалізація і кооперування виробництва наукомісткої продукції, нових видів техніки та матеріалів. Це зумовило тенденцію до скорочення попиту на сировинні ресурси на світовому ринку. Запровадження енерго- та матеріало-заощадливих технологій призвело на початку 90-х років у розвинутих країнах до скорочення споживання нафти на одиницю національного продукту майже на 30% порівняно з серединою 70-х років.
Фундаментальні зміни відбулися в міжнародному поділі праці на основі всебічного розвитку спеціалізації у сфері науково-технічних досліджень та інформації. Сьогодні жодна країна не спроможна здійснювати науково-дослідні роботи в усіх галузях науки, бо це обійшлося б дуже дорого. Значно вигідніше здійснювати спеціалізацію і користуватися ринком науково-технічних розробок — купувати ліцензії, патенти, "ноу-хау", користуватися науково-технічними консультаціями та іншими видами науково-технічних послуг.
Дуже важливим результатом розвитку НТР і міжнародного поділу праці є продаж послуг, який все більше переплітається з виробництвом і збутом нових товарів, експортом капіталу та інших результатів інтелектуальної праці. Провідна роль у цій сфері належить транснаціональним корпораціям. Лідерами тут є монополії США, де послуги становлять майже третину експорту. Офіційна статистика включає до них фінансові, транспортні та торгові послуги, воєнні угоди, прибутки від продажу інформації тощо.
На основі міжнародного поділу праці сформувалася система економічних зв'язків між державами. Найважливішими їх формами є такі: міжнародна торгівля, вивіз капіталу, науково-технічні зв'язки, міграція робочої сили, валютно-фінансові відносини, світова інфраструктура.
Вивіз капіталу в XX ст. став важливою формою міжнародних відносин. Суть його в тому, що держава і приватні особи вкладають свої капітали у виробництво або банки інших країн. Розрізняють вивіз підприємницького і вивіз позичкового капіталу.
Науково-технічні зв'язки — це форма співробітництва між науково-дослідними лабораторіями, інститутами, університетами, які спільно здійснюють наукові дослідження, обмінюються патентами тощо.
Міграція робочої сили — це переміщення робочої сили з метою пошуку роботи, кращих умов життя. Причина — безробіття в одних країнах і нестача робочої сили в інших.
Валютно-фінансові відносини зумовлені існуванням різних форм міжнародних економічних зв'язків, які не можуть відбуватися без валютно-фінансових розрахунків. Ідеться про обслуговування зовнішньої торгівлі, вивозу капіталу, надання позик, науково-технічного обміну, туризму та інших державних та приватних відносин.
Світова інфраструктура включає транспортну систему, світову мережу інформаційних комунікацій, Інтернет, біржі й фінансові центри, банки та інші установи, які обслуговують різні форми міжнародних економічних зв'язків.
Необхідність реалізації масштабних технічних проектів, таких як тунель під Ла-Маншем, подолання наслідків великомасштабних катастроф (Чорнобильська), наслідків землетрусів, забруднень нафтою океанських вод, гасіння пожеж на нафтових свердловинах та на лісових масивах" вимагають кооперування діяльності між науково-технічними фірмами різних країн.
З точки зору технологічної структури міжнародне кооперування фірм може бути вертикальним, горизонтальним та змішаним. Вертикальне об'єднує підприємства, що здійснюють певну стадію у виробництві складного об'єкта. Тут можуть брати участь підприємства різних галузей. Горизонтальне кооперування полягає у тому, що об'єднуються підприємства різних профілів. Горизонтальне кооперування ґрунтується на розподілі виробничих програм, обміні комплектувальними виробами та організації спільного випуску продукції.
Світовий ринок товарів і послуг
Світовий ринок товарів і послуг — це сфера торгових відносин між різними країнами, що ґрунтується на основі розвитку міжнародного поділу праці.
Всесвітній ринок товарів і послуг сформувався на основі розвитку міжнародної торгівлі як форми економічних зв'язків між країнами, що спеціалізувалися на виробництві певних видів продукції.
А. Сміт прийшов до висновку, що кожна країна має спеціалізуватися на виробництві та експорті тієї продукції, у виготовленні якої вона має абсолютні переваги. Це означає, що ті товари, виробництво яких для неї обходиться дешевше ніж іншим країнам, вона повинна виробляти для задоволення потреб не тільки своєї країни, ай для продажу іншим країнам. Купувати, ввозити держава повинна ті товари, виробництво яких у її межах обходиться дорожче. І відбір тих товарів, на виробництві яких країна спеціалізується, здійснює не уряд, а ринковий механізм. Від зовнішньої торгівлі виграє кожна нація, оскільки вона має певну абсолютну перевагу у виробництві тих товарів, які реалізує на міжнародному ринку.
На міжнародному ринку продається найконкурентніша продукція, виготовлена з нижчими витратами і з кращими споживними властивостями.
На міжнародному ринку ведеться конкуренція за здобуття ринків інших держав. А ціни, що складаються на цьому ринку, відображають не усереднені національні затрати, а середні затрати виробництв, що реалізують товари на міжнародному ривку.
Основними центрами торгових зв'язків на міжнародному ринку є (рис. 4.5):
1. Міжнародні товарні біржі;
2. Міжнародні товарні аукціони;
3. Міжнародні ярмарки;
4. Торги;
5. Виставки і торгові доми.
Рис. 4.5. Світовий ринок
Міжнародна біржа — це масовий ринок товарів, купівля-продаж яких здійснюється за зразками або стандартами без наявності самих товарів на біржі. Тут можуть бути лише зразки. Отже, це торгове місце, де зустрічаються продавці й покупці, укладаються угоди, а товари постачаються до місця призначення згідно з угодою.
Характерною рисою товарних бірж є те, що вони перебувають під впливом великих ТНК. Тому ціни на них переважно диктуються монополіями. Міжнародні біржі є здебільшого акціонерними компаніями.
Міжнародні товарні аукціони — це спеціально організовані в певних місцях ринки, які діють періодично і на яких методом публічних торгів по черзі відбувається продаж раніше оглянутих товарів. (Товару на аукціоні може не бути, бо ним може бути завод, будівля, земельна ділянка тощо). Товар передається тому покупцеві, який запропонував найвищу суму.
Міжнародні торги і ярмарки — це ринки товарів і послуг, які організовуються періодично. На них зустрічаються продавці і покупці, продаються товари, укладаються угоди. Вони бувають регіональні, національні й міжнародні.
Виставка — публічна демонстрація досягнень у певній галузі економіки, науки, культури.
Держави часто фінансують організацію таких виставок. Вони розширюють економічні зв'язки, популяризують досягнення в певних галузях науки, техніки виробництва. На них укладаються угоди про реалізацію товарів, послуг і науково-технічне співробітництво. Вони популяризують досягнення і створюють престиж певним галузям.
У сучасних умовах на світовому ринку все більше торгують продукцією машинобудування, електронної промисловості, технологіями, послугами, патентами, ліцензіями.
Сучасний світовий ринок стає все більше регульованим. Його регулювання здійснюється СОТ, МВФ, МБРР, ТНК та регіональними спеціалізованими організаціями такими, як ОПЕК, Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Асоціація держав Південно-Східної Азії та інші.
Категория: Економічна теорія, Політекономіка | Добавил: Aspirant (29.03.2014)
Просмотров: 394 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *: