Реферат на тему:Суть ринку. Ринковий механізм регулювання економічних відносин - Економічна теорія, Політекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Суть ринку. Ринковий механізм регулювання економічних відносин. План 1. Суть ринку. Ринкові відносини, їх суб'єкти й об'єкти 2. Основні умови формування ринку і принципи його функціонування 3. Ринковий попит, ринкова пропозиція і фактори, що на них впливають 4. Взаємозв'язок попиту, пропозиції і ціни. Ринковий механізм регулювання економічних відносин 5. Функції ринку. Види ринків Суть ринку. Ринкові відносини, їх суб'єкти й об'єкти Світовий досвід показує, що найефективнішою формою організації економічного життя є ринкова система. Ринок — це складне й багатопланове поняття. У первинному розумінні слово ринок означає певне місце, де продаються й купуються товари. У минулому переважно це була торгова площа в центрі міста або спеціально обладнане приміщення, де зустрічалися продавці й покупці. Тут у результаті домовленості встановлювалися ціни на товари, які в обмін на гроші переходили в руки покупців. Унаслідок розвитку засобів зв'язку необхідність певного місця для зустрічі продавців і покупців стає не суттєвим. Суб'єкти ринку в сучасних умовах мають можливість контактувати й вирішувати свої проблеми іншим чином. За наявності сучасних засобів зв'язку покупець може, не виходячи з дому, вибрати потрібний товар на сайті електронного магазину в Інтернеті, заплатити за нього з допомогою електронної картки, не вступаючи у фізичний контакт з продавцем, і йому привезуть додому куплений товар. Отже, поняття "ринок" розширилося. Тому сьогодні економісти розуміють ринок як певну систему відносин, що забезпечує нормальну взаємодію продавців і покупців, як механізм, що зводить докупи покупців і продавців окремих товарів і послуг. Це вузьке тлумачення поняття "ринок". У широкому розу мінні "ринок" — це певний спосіб організації су спільного життя. Характерними ознаками його є: 1) комерційний характер взаємовідносин між економічними суб'єктами; 2) конкуренція між господарськими суб'єктами; 3) формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби; 4) самостійність учасників економічного процесу; б) формування цін на основі попиту та пропозиції; 6) економічна відповідальність. Суспільне господарство, яке функціонує на ринкових засадах, називається ринковою економікою. Суб'єктами ринкової економіки можуть бути всі фізичні й юридичні особи, тобто окремі особи, трудові колективи і юридичні особи всіх форм власності. Як юридичні особи можуть виступати державні і приватні підприємства, кооперативи, орендні підприємства, фермерські господарства, акціонерні товариства, малі підприємства та інші. В останні десятиліття під впливом НТП роль деяких суб'єктів ринку суттєво змінилася. Значно зменшились можливості й переваги велико-серійного виробництва, гігантських підприємств та об'єднань. Водночас рентабельність і життєздатність малих підприємств суттєво збільшилася, внаслідок чого в країнах з ринковою економікою зросла частка малих фірм. Малі фірми мають деякі переваги. До них належать: 1) здатність швидко й ефективно реагувати на кон'юнктуру ринку; 2) здатність мобілізовувати виробничі ресурси населення; 3) здатність істотно впливати на формування конкурентного середовища; 4) здатність швидко організовувати і реорганізовувати свою діяльність. Недоліком їх є те, що мають малі можливості для впровадження нової високопродуктивної техніки та нових технологій. Вони не можуть застосовувати поділу праці і спеціалізації у виробництві. Об'єктами ринкових відносин у сучасній економіці стають усі результати суспільної діяльності" Ними можуть бути матеріальні продукти праці (засоби виробництва, предмети споживання, послуги), інтелектуальні продукти праці (інформація, наукові ідеї), робоча сила, цінні папери (акції, облігації), валюта, позичкові капітали та ін. Як явище господарського життя ринок з'явився багато сотень років тому як наслідок природно-історичного розвитку виробництва і обміну. Відбувалося це через розвиток суспільного поділу праці, появу економічно самостійних, юридично незалежних господарських суб'єктів і перехід від натурального виробництва до прямого продуктообміну, а потім — і до товарного обміну на ринку із застосуванням грошей. Особливості сучасного ринку. Сучасний ринок як продукт високо розвинутої цивілізації відрізняється від ринку епохи вільної конкуренції. Для нього характерний гарантований збут значної кількості товарів та послуг, соціальний захист непрацездатного і малозабезпеченого населення, регулювання фінансової, грошової, кредитної та цінової політики державою, висока організованість та виконавча дисципліна. Сучасний ринок є ринком покупців. Тобто це такий стан ринку, на якому пропозиція товарів перевищує попит на них при фіксованих цінах. На ньому має місце "диктат споживачів". Істотною ознакою сучасного ринку є його конкурентний характер. Це означає, що кожен суб'єкт виступає як конкуруюча сторона щодо всіх інших суб'єктів, на ньому мають місце різні види конкуренції. Для нього характерна стабілізація відносин між суб'єктами ринку, що ґрунтується на їх інтеграції. Це означає, що ринок розвивається і функціонує в умовах, коли суб'єкти ділових відносин, зберігаючи взаємне суперництво, одночасно взаємно зацікавлені у протидії монополізації. На сучасному ринку, з одного боку, неухильно зростає кількість і змінюється якість та структура товарів і послуг, а з іншого — розвиваються засоби зв'язку, інформації, реклами, тому акти купівлі-продажу можуть здійснюватись у різних місцях і на різних умовах — у магазинах, палатках, на біржі, на замовлення покупців з доставкою додому і з після реалізаційним обслуговуванням. Ринок виконує роль механізму, який забезпечує рівновагу попиту і пропозиції. Будь-які намагання замінити ринок якимось центром, що встановлював би що, скільки, кому і як виробляти, валкими цінами продавати, або сучасними науково-технічними досягненнями, в тому числі досягненнями електронно-обчислювальної техніки, не дасть позитивного ефекту. Інтереси суб'єктів виробництва не будуть реалізуватися, виробництво буде розвиватися повільно, спотворюватиметься його структура, порушуватиметься ринкова рівновага. Сучасна економіка вийшла на такі рівні розвитку, що централізоване управління, в тому числі встановлення цін на всі товари та послуги буде гальмувати її розвиток. Основні умови формування ринку і принципи його функціонування Основною умовою виникнення ринку є суспільний поділ праці (рис. 3,1). Рідкісність економічних ресурсів, їх обмеженість у деяких регіонах зумовили необхідність вибору занять, тобто спеціалізацію, з тим, щоб досягти досконалості у виробництві і краще задовольнити свої потреби, обмінявши надлишок виготовленої продукції на товари інших виробників. Отже, поділ праці зумовлює потребу в обміні. Розвиток обміну призвів до появи грошей, а це посилило стимули до виробництва товарів для продажу. Рис. 3.1. Умови, що забезпечують формування ринку Другою умовою формування ринкової економіки є наявність самостійних економічно відповідальних товаровиробників, які, будучи економічно та юридично незалежними, можуть вступати в рівноправні партнерські відносини з приводу купівлі-продажу товарів. Вони повинні мати право вести будь-яку діяльність, яка не заборонена законодавством, самостійно визначати виробничу програму, вибирати постачальників, установлювати ціни, розпоряджатися доходами. Третьою важливою умовою існування ринку є наявність різних форм власності, серед яких домінує приватна власність, що має певні переваги у порівнянні з іншими формами:— вона повною мірою відповідає принципам індивідуальної свободи людини і створює умови для самореалізації;— є сильним стимулом до творчої діяльності;— приватна власність є демократичною формою власності, оскільки приватний власник сам вирішує фінансові й виробничі питання, несе повну відповідальність за результати господарювання. Четвертою важливою умовою функціонування ринку є конкуренція. Вона є передумовою формування ефективної ринкової системи ціноутворення. Відсутність або обмеження конкуренції порушує ринковий механізм взаємодії продавців і покупців, деформує процес ціноутворення, а це негативно впливає на функціонування всієї економічної системи. П'ятою умовою становлення ринкових відносин є вільне ціноутворення, яке є головним елементом ринкового механізму. Воно сприяє узгодженню інтересів покупця і продавця та регулює пропорції в економіці в умовах конкуренції. Шостою умовою функціонування ринку є стабільна грошова система. При її наявності у споживача з'являється реальний важіль впливу на виробництво, а у виробника — реальний стимул інтенсивніше працювати. Стабільна грошова система забезпечує збереження цінності, є гарантією прибуткового вкладання грошей у виробництво. Основними принципами функціонування ринку можна вважати такі:— економічну самостійність суб'єктів ринку, що передбачає свободу вибору форм власності і господарювання, планування господарської діяльності, розпоряджання майном, доходами і так далі;— економічну рівність, тобто рівні економічні умови господарювання для всіх форм власності й господарств, рівні умови і принципи ціноутворення, оподаткування, розподілу прибутку і кредитування:— економічну відповідальність, тобто відповідальність за результати роботи, якість продукції, що надходить на ринок, та виконання договірних зобов'язань;— свободу вибору — це означає, що власники грошових і матеріальних ресурсів можуть використовувати їх на свій розсуд. Ринкова економіка має певні переваги у порівнянні з іншими:— вона забезпечує вищу продуктивність праці та вищу ефективність виробництва;— забезпечує раціональніше використання економічних ресурсів і формування раціональної структури виробництва;— досягається вища якість продукції і відсутність дефіциту;— вона сприяє впровадженню НТП;— забезпечує вищий рівень життя. Водночас ринкова економіка не позбавлена суттєвих недоліків:— вона розвивається циклічно;— ринок байдужий до фундаментальних наукових досліджень, проблем довкілля та вичерпності невідтворюваних ресурсів, до виробництва суспільних благ, особливо безплатних;— ринок не вирішує соціальних проблем;— вона неспроможна подолати монополізм. Ринковий попит, ринкова пропозиція і фактори, що на них впливають Досвід країн, у яких функціонує ринкова економіка, свідчить, що вона являє собою механізм, який працює ефективно. Важливими елементами ринкової економіки є попит і пропозиція. Взаємодія попиту і пропозиції формує ціни на товари та послуги. Що ж таке попит? Попит — це потреба в певному товарі, яка забезпечується грошима. Потреба в товарі, яка не забезпечується платоспроможністю, не є попитом і не впливає на ринкову ситуацію. Розрізняють попит на окремі товари і сукупний попит. З іншого боку, попит не слід змішувати з обсягом закупок. Обсяг попиту часто буває більшим, ніж обсяг закупок. Бо якщо на ринку нема відповідної кількості та відповідного асортименту товарів, то попит задовольнятиметься не повністю. Виділяють ціну попиту і ціну пропозиції. Ціна попиту — це максимальна ціна, яку споживачі готові запропонувати за певний товар. Зниження ціни веде до відповідного збільшення попиту (за інших незмінних умов). Отже, між ціною товару та обсягом попиту на нього існує обернений зв'язок. Його називають законом попиту. Він полягає в тому, що чим нижча ціна товару, тим більший обсяг його може бути реалізований на ринку, і навпаки, чим вищою буде ціна, тим меншу кількість його можна буде продати. Розглядаючи закон попиту, необхідно відзначити, що в окремих випадках він не діє. По-перше, він не діє при ажіотажному попиті на товари, коли відбувається масове скуповування товарів, викликане очікуванням підвищення цін, інфляції, конфіскаційної грошової реформи. По-друге, зміна цін, як правило, не діє на ринку дорогих і рідкісних товарів. На попит впливає ряд факторів (рис. 3.2). Основними факторами, що впливають на попит, є: 1) ціни на товари та послуги; 2) доходи споживачів; 3) ціни на товари-субститути (замінники). Поряд із цим на попит роблять вплив деякі нецінові фактори. До них належать: 1) зміни смаків споживачів; 2) кількість споживачів; 3) очікування споживачів, 4) зміна потреб і моди; 5) реклама. Рис. 3.2. Чинники, що впливають на попит Пропозиція — це сукупність товарів, які представлені на ринку. Розрізняють пропозицію окремих товарів, певної групи товарів і сукупну пропозицію. Зауважимо, що не можна ототожнювати обсяг пропозиції та обсяг продажу. Продано може бути менше товарів, ніж представлено на ринку. Причинами цього можуть бути недостатній попит, невідповідність асортименту та інші. Між ціною товару та обсягом його пропозиції існує пряма залежність. Чим вищою є ціна на товар, тим більшу кількість його готові запропонувати постачальники. Від цього залежить їхній прибуток. Цю взаємозалежність ціни і пропозиції називають законом пропозиції. Суть його в тому, що зростання цін зумовлює збільшення пропозиції товарів і, навпаки, зниження цін на товари веде до зменшення їх пропозиції. На пропозицію також впливає ряд факторів, які значною мірою визначають обсяг пропозиції (рис. 3.3). До них належать: 1) ціни на ресурси; 2) технології виробництва; 3) податки і дотації; 4) ціни на товари-субститути; 5) кількість покупців; 6) очікування зміни цін. Рис. 3.3. Чинники, що впливають на пропозицію На обсяг пропозиції можуть впливати і деякі інші фактори, наприклад, зміни погоди, кліматичних умов, стихійні лиха. Взаємозв'язок попиту, пропозиції і ціни. Ринковий механізм регулювання економічних відносин Ринковий механізм є основним регулятором ринкової економіки. Він поєднує попит, пропозицію, ціну і конкуренцію. Розрізняють ринкову ціну і ціну рівноваги. Ринкова ціна — це ціна, яка встановлюється на ринку. Ціна рівноваги — це ціна, що встановлюється при урівноваженні попиту і пропозиції. Попит, пропозиція, ціни і конкуренція у взаємодії становлять ринковий механізм. Покажемо коротко його дію. Чим нижча ціна, тим менше товарів надходить для продажу. Це зумовлено тим, що в багатьох виробників витрати на виробництво товарів будуть більшими, ніж ринкова ціна, а це робить збитковим їх виробництво. І навпаки, з підвищенням ціни пропозиція товарів збільшується. За допомогою ціни врівноважуються попит і пропозиція товарів. Унаслідок зміни (коливання) попиту і пропозиції в певний момент вони збігаються. Це можна зобразити графічно (рис. 3.4). Рис. 3.4. Крива попиту і пропозиції У певному місці криві попиту і пропозиції перетнуться. Точка перетину є ціною рівноваги. Стан рівноваги задовольняє продавців і покупців. Але ринкову рівновагу не можна зафіксувати на тривалий час, бо чинники, які на неї впливають, досить рухомі. Вони весь час змінюються. Унаслідок динамічності ціни в кожний момент на ринку досягається рівновага. Вона нестійка. Якщо попит зросте, то це призведе до підвищення ціни і до встановлення нової вищої ціни попиту. Нова вища ціна стимулюватиме зростання виробництва і збільшення пропозиції товарів. У результаті збільшення виробництва зростає пропозиція. Вона поступово зрівнюється з попитом і встановлюється нова ринкова рівновага. Таким чином ринковий механізм, реагуючи на попит, через зміну цін забезпечує відповідну реакцію виробництва, зумовлює відновлення рівноваги. Отже, попит і пропозиція — це дві протилежні сили, які викликають зростання і спад цін. А зміна цін у кожен момент урівноважує попит і пропозицію. Таким чином ринковий механізм регулює попит, виробництво і пропозицію товарів. Рийок координує дії економічних суб'єктів. Функції ринку. Види ринків На ринку в допомогою цін досягається збалансування актів купівлі-продажу товарів. Це має надзвичайно важливе значення. Отже, ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції. Ринок — це механізм координації різноманітної діяльності людей через систему цін. Він вирішує три основні проблеми: що? як? і для кого виробляти? (рис. 3.5). Рис. 3.5. Основні проблеми економіки, які вирішує ринок Що виробляти, тобто які товари і послуги, визначають покупці та продавці. Перші платять гроші за певні товари, які представлені на ринку, а другі виробляють ті товари, які мають збут і приносять прибуток. А тих товарів, що приносять збитки, виготовляти не будуть. Зрозуміло і те, що покупець купить певний товар за ціною, яка його влаштовує, а продавець віддасть його за суму, яка забезпечить йому прибуток. Отже, головна роль у вирішенні питання, що виробляти, належить ціні. Як виробляти товари, визначає конкуренція між виробниками. Виробники прагнуть одержати більше прибутку, тому запроваджують нову техніку і нові технології виробництва. Ті, що їх запроваджують, мають індивідуальні витрати виробництва, нижчі від середніх (суспільних). Отже, знижуючи витрати виробництва, вони будуть отримувати вищий прибуток. Для кого виробляти товари, визначає попит. Продукція реалізується на ринку споживачам на основі їх платоспроможного попиту і бажання платити за неї відповідну ціну. А ця спроможність залежить від грошових доходів, які, у свою чергу, залежать від того, яких і скільки ресурсів вони (споживачі) постачають на ринок. Доходи населення диференційовані, на їх основі диференціюється попит. Цю диференціацію доходів враховують виробники, бо на її основі диференціюється попит, і відповідно пристосовують до нього виробництво. Та частина населення, яка має низькі доходи, обмежується переважно купівлею предметів першої необхідності та дешевших товарів, а та, що має високі доходи, купує дорогі товари. Три фундаментальні проблеми економіки Ринок забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, пропорційність процесу відтворення, збалансовує попит і пропозицію. Крім сказаного вище, економісти виділяють такі основні функції-ринку: регулювальну, стимуляційну, розподільчу, інтеграційну та ціноутворювальну (рис. 3.6). Регулювальна функція полягає в тому, що ринок забезпечує постійні зв'язки між різними галузями виробництва, виробництвом і споживанням, встановлення пропорцій в економіці та забезпечує безперервність процесу відтворення. Через конкуренцію ринок впливає на рівень витрат виробництва різних товарів, на науково-технічний прогрес, забезпечує задоволення платоспроможного попиту населення. Рис. 3.6. Основні функції ринку Стимуляційну функцію ринок виконує тим, що спонукає раціонально використовувати ресурси, упроваджувати науково-технічний прогрес для здобуття високих результатів виробництва. Якщо суб'єкти господарської діяльності не впроваджуватимуть НТП, то вони будуть неконкурентоспроможними і збанкрутують. Розподільча функція проявляється в тому, що через ринок розподіляються засоби виробництва і предмети споживання, а коливання цін зумовлює перерозподіл доходів підприємств і населення. Інтеграційна функція полягає в тому, що ринок об'єднує економіку в єдиний організм, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків між різними галузями виробництва та регіонами країни. Через ринок здійснюються і міжнародні інтеграційні процеси. Деякі економісти виділяють також інформаційну, посередницьку, ціноутворювальну і санаційну функції. Ціноутворювальна. Суть даної функції в тому, що внаслідок взаємодії попиту і пропозиції на ринку в умовах досконалої конкуренції визначається ціна, встановлюється вартісна оцінка продукту, тобто сума грошей, яку потрібно заплатити за товар. Вона повинна задовольняти продавця і покупця, і на цій основі відбувається обмін товарів. Сучасна економіка становить собою синтез великої кількості ринків, які взаємодіють між собою. їх класифікують за різними критеріями (рис. 3.7 і рис. 3.8). Так, за умовами діяльності виділяють вільний, монополізований і регульований ринок. Залежно від об'єктів купівлі-продажу — ринок предметів споживання, ринок ресурсів і ринок послуг. За територіальною ознакою — внутрішній, або національний, і зовнішній, або міжнародний ринок. Внутрішній ринок поділяють на регіональний, локальний і місцевий. Ринок ресурсів поділяють на ринок капіталу, робочої сили і природних ресурсів. Виділяють також ринки окремих товарів. На основі співвідношення попиту і пропозиції виділяють перенасичений, збалансований і дефіцитний ринок. Наведену класифікацію не можна вважати вичерпною. Ринок можна класифікувати і більш детально. Рис. 3.7. Класифікація ринків за економічним призначенням об'єктів Рис. 3.8. Основні види ринків
1 2 3 4 5 Категория: Економічна теорія, Політекономіка \| Добавил: Aspirant (11.04.2014)
Просмотров: 406 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: