Реферат на тему:Предмет економічної теорії та методи пізнання економічної діяльності - Економічна теорія, Політекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Предмет економічної теорії та методи пізнання економічної діяльності. План 1. Предмет економічної теорії та її функції в сучасних умовах. 2. Об’єктивні економічні закони, їх пізнання та використання. 3. Основні методи дослідження економічних процесів і явищ. Вступ Будь-яка наука, в тому числі і економічна теорія, починається з визначення предмету та використання методів дослідження (пізнання) цього предмету. Тому вивчення предмету економічної теорії та методів пізнання економічної діяльності є вкрай важливим для загального розуміння функцій та особливостей економічної теорії як науки. В даній контрольній роботі планую дослідити предмет економічної теорії, її сучасні функції, особливості пізнання економічних законів та їх використання, методи, які є інструментами дослідження в економічній теорії. 1. Предмет економічної теорії та її функції в сучасних умовах Предмет економічної теорії тісно пов’язаний з поняттям “економіка” . Економіка від грецького ойкономія ( “ойкос” – дім або господарство, а “номос” – закон або вчення), тому економічна наука в початковому розумінні – це наука про домашнє господарство або про управління домашнім господарством. В такому розумінні предмет даної науки вперше визначав грецький філософ Ксенофонт. Через певний строк грецький філософ Арістотель розмежував дану науку на власне економіку, під якою розумів виробництво благ для задоволення потреб людей і хремастику ( від грецького слова хрема – майно або володіння). В той час рабовласницьке господарство, а потім і феодальні господарства були переважно замкнуті. З появою та розвитком капіталізму формується національний ринок, тому виникає необхідність в більш широкому визначенні поняття “економіка”. Те, на що спрямоване пізнання економічної науки, є її об'єк-том. Вона намагається пояснити, який устрій має матеріальний світ товарів та послуг. Проте відразу ж наголосимо, що йдеться не про технологію виготовлення певних благ, послуг. Цим займаються інші науки та спеціалісти відповідних сфер діяльності — інженери, тех-ніки, технологи. Отже, економісти вивчають:* чому ціни на товари піднімаються та падають; чому одних то-варів на ринку більше, ніж є на них потреба, а інших — недостатньо; чому певні галузі економіки розвиваються швидкими темпами, а окремі з них деградують; чому кризи в економіці змінюються її піднесен-ням; чому існують безробіття та інфляція, який між ними взаємозв'язок;* динаміку змін у цінах, вартостях, обсягах виробництва. Вони намагаються встановити причини цих явищ, визначити чинники, що впливають на зростання або падіння цін, вартості, обсягів виробниц-тва. На відміну від пересічних громадян, які, наприклад, лише кон-статують, що заробітна плата у шахтарів більша, ніж у працівників харчової промисловості або у інженера нашої країни менша, ніж у інженера США, економісти визначають закони, які відображують ці економічні явища;* як розміщуються та використовуються ресурси (корисні копа-лини, земля, праця людей та їхні знання, обладнання та устаткуван-ня), що обмежені на нашій планеті та в кожній країні зокрема. Якби не було такого обмеження, то, мабуть, не було б потреби і в еко-номічній науці. Адже в такому разі можна було б задовольнити необмежені потреби людей. Оскільки ж бажання людей зводяться до того, щоб якомога повніше і якісніше задовольнити всі свої по-треби, вони наштовхуються на межу виробництва, зумовлену в кожний конкретний історичний період межею наявних ресурсів. Економічна наука якраз і займається вивченням економіч-ної поведінки людей в умовах обмежених ресурсів. Відтворення економічного життя відбувається на суспільному та індивідуальному рівні (підприємство, фірма, домашнє господарство). Через це структурно економічна теорія включає в себе макроекономіку і мікроекономіку. Економічна теорія, виступаючи базою для різних економічних дисциплін, водночас ураховує їхні здобутки. Тільки спираючись на досягнення інших наук, таких як соціологія, політологія, право, істо-рія тощо, економічна теорія може робити висновки і пропозиції, які будуть правильними і сприятимуть найбільш оптимальному спосо-бу організації економічного життя суспільства. Економічній теорії властиві такі функції: теоретико-пізнавальна, практична, прогностична, методологічна. Теоретико-пізнавальна функція полягає в тому, щоб розкрити зміст економічних законів і категорій, суттєві причинно-наслідкові зв'язки економічних процесів, форми їхнього вияву, об'єктивні внутрішні суперечності, подолання яких забезпечує поступальний економічний рух суспільства. Теоретико-пізнавальна функція економічної теорії є методологіч-ним фундаментом для інших економічних дисциплін. Практична функція полягає в тому, щоб всебічно обгрунтувати конкретні шляхи використання економічних законів, перекласти їхні вимоги на мову практичних заходів щодо вирішення господарських завдань, здійснення економічної політики, яка б найповніше відпо-відала інтересам людини, колективів, суспільства; обгрунтування раціональних форм управління господарством, здійснення практич-них заходів щодо розв'язання економічних суперечностей, досягнен-ня ефективних результатів розвитку виробництва і зростання життє-вого рівня населення. Прогностична функція економічної теорії має забезпечувати суспільству можливість в економічних діях здійснювати необхідні передбачення щодо розвитку економічних процесів. Саме завдяки вивченню економічної теорії людина може знати, які дії можуть сприяти подоланню економічних криз, зменшенню інфляції, скороченню безробіття, зростанню реальних доходів насе-лення тощо. Отже, прогностична функція економічної теорії — це по суті скла-дання наукових прогнозів розвитку виробництва, становлення в су-часних умовах ринкової економіки з урахуванням суттєвих економіч-них закономірностей, явищ, теоретичних висновків. 2. Об’єктивні економічні закони, їх пізнання та використання Економічні закони відбивають постійні суттєві причинно-наслідкові зв'язки. В економічному законі перехід від процесу-причини до процесу-наслідку являє собою особливу форму руху, де один економічний процес породжує інший, а внутрішнім імпульсом є об'єктивна економічна суперечність. У кожній такій суперечності є дві сторони (або протилежності). Однією з них є процес-причина, другою — економічний процес, який виступає як чинник, що протидіє процесу-причині. Він виникає як наслідок розвитку продуктивних сил, кількісних змін у процесі ви-робництва. Форми вияву економічного закону впливають на економічні про-цеси, на розвиток економіки. Це неминуче породжує різні соціаль-но-економічні наслідки, що залежать від умов дії закону. Оптимальні умови функціонування зумовлюють раціональні форми вияву еко-номічного закону. Проте економічний закон може реалізуватись в умовах, що відхиляються від нормальних. Тоді форми вияву закону відхиляються від нормальних і призводять до негативних соціально-економічних наслідків. Зміст економічного закону містить його кількісне виражен-ая, або, інакше кажучи, математичну модель закону. Економічні закони математично виявляються у різних формулах функціональної залежності. Визначення кількісного вираження еко-номічного закону має дуже важливе значення. Воно дає можливість наочно побачити, як розвиваються економічні процеси, своєчасно виявити недоліки і вжити відповідних заходів щодо усунення їх. Процес пізнання економічних законів — це відкриття певного економічного закону, виявлення механізму його дії. Є два шляхи пізнання економічних законів: через виявлення но-вих законів і через поглиблення розкриття змісту, механізму дії та взаємодії законів. Науковий шлях пізнання економічних законів містить кілька сту-пенів. На першому ступені пізнання економічні закони слід розгля-дати як закони об'єктивно існуючого реального життя суспільства, виробничих відносин. З багатьох тисяч економічних зв'язків вияв-ляють істотні, що мають стійкий характер. Другий ступінь пізнання економічних законів спирається на пер-ший і реалізується у процесі наукової діяльності людей. Пізнання відбувається як теоретичне відображення реально існуючих об'єктив-них законів. Це відображення може бути більш або менш повним і дістає вираження в законах науки (законах економічної теорії). Отже, економічний закон – це відкриття певного економічного закону, виявлення механізму його дії. Є два шляхи пізнання економічних законів: через виявлення нових законів і через поглиблення розкриття змісту, треба відрізняти від закону науки. Останній є економічною категорією (складнішою порівняно зі звичайними категоріями). Ця відмінність нагадує відмінність між людиною та відображенням її у дзеркалі. Як це відображення залежить від якості дзеркала, так і закон науки залежить від якості науко-вих досліджень. Третій ступінь пізнання економічних законів полягає в апробації законів науки в дії. Вивчаючи практику господарювання, роблять певні висновки і узагальнення, потім вносять доповнення і зміни до наукових визначень і описів економічних законів. Водночас удоско-налюється і механізм використання їх. Механізм використання економічних законів містить комп-лекс заходів, спрямованих на подолання економічних суперечностей, розробку форм, принципів і методів використання економічних за-конів з метою ефективного ведення господарства. Цей механізм охоп-лює дії державних органів, які розробляють на основі економічних законів правила господарювання, діяльності різних ринкових струк-тур (бірж тощо), підприємців, фірм як основних ланок господарства. Розрізняють три рівні використання економічних законів: економіко-теоретичний, безпосередньо управлінський і практичний. Усі вони у широкому розумінні належать до системи управління госпо-дарством. Економічна теорія покликана давати наукове пояснення вимог економічних законів, тобто доводити їх до підприємців, управлінсь-ких і господарських структур у вигляді законів. За результатами нау-кового аналізу взаємодії останніх і з урахуванням досягнутого рівня продуктивних сил, поєднання економічних інтересів створюється науково обгрунтована концепція розвитку економіки. Це і становить зміст економіко-теоретичного рівня використання економічних за-конів. На сучасному етапі для України провідною концепцією є пе-рехід до ринкових відносин. І, нарешті, третій рівень — використання економічних законів практиці господарювання фірм, підприємств, усіх організацій, певною мірою пов'язаних з виробництвом. Розпочинається по суті суспільна діяльність людей, що ґрунтується на економічних рішен-нях і використанні економічних важелів. Механізм використання економічних законів пов'язаний тільки з пізнаними економічними процесами. У реальному житті дія економічних законів більшою чи меншою мірою збігається з свідомим використанням їх, адже закони не мо-жуть діяти без участі людини. Однак сам процес використання еко-номічних законів може набувати різних форм. В одному випадку люди заздалегідь передбачають, прогнозують певні процеси і свідомо здійснюють певні дії. Це, як правило, свідоме, наукове використання економічних законів. Проте іноді суперечності, що виникають у ре-альному економічному житті, своєчасно не помічаються, і лише тоді, коли виявляються негативні явища, починають вживатися заходи щодо усунення їх. Це також використання економічного закону, але з елементами стихійності у розвитку економіки. 3.Основні методи дослідження економічних процесів і явищ. Основними методами пізнання економічної теорії є такі. Метод наукової абстракції як метод поглибленого пізнання дійсності заснований на звільненні інформаційного матеріалу від випадкового, неістотного і виокремлення в ньому стійкого, типового. Результатами застосування методу наукової абстракції, його продуктом є теоретичні абстракції, наукові поняття, категорії, економічні закони. Метод системного аналізу, або системний підхід. Ринкова еко-номіка — це певна цілісність, у якій реалізується взаємозв'язок еле-ментів, компонентів, що входять до її складу. При цьому цілісність визначається не тільки складом властивих їй елементів, а й зв'язка-ми між ними. Метод аналізу і синтезу. Аналіз — це процес розумового або фактичного розкладання цілого на складові частини, а синтез — по-єднання різних елементів, сторін предметів у єдине ціле. Аналіз дає можливість вивчати окремі сторони об'єкта, зробити ряд наукових абстракцій, виявити певні поняття. Подальше поєднання їх призводить до вивчення більш глибокої сутності цілого. Системний підхід неможливий без організації єдності аналізу і синтезу. Поєднання кількісного і якісного аналізу дає теоретичне підґрунтя для визначення нового підходу до темпів і пропорцій роз-витку господарства, постановки конкретних практичних завдань роз-витку економіки. Він передбачає чітке виявлення якісної визначе-ності процесу і виділення тих сторін, елементів, що можуть бути виміряні кількісно; вивчення динаміки процесу; виявлення чинників, які впливають на зв'язки елементів у цій системі. Математичні і статистичні методи забезпечують поєднання кількісного і якісного аналізу. Розвиток економічної теорії пов'язаний зі сходженням від абстрактного до конкретного. Цей процес є рухом від простіших форм безпосереднього буття системи до її сутності, діалектичне роз-гортання сутності в багатоманітність форм її руху і зовнішнього ви-яву, генетичний процес формування економічної системи. Метод логічного та історичного підходу. Логічний метод тісно пов'язаний з історичним методом, оскільки звільняє оцінку історич-ного розвитку від випадковостей, зигзагів, що не є властивими цьому процесові. Як правило, логічний метод дослідження прийнят-ний для розгляду більш зрілих економічних відносин. При цьому логічний аналіз не обмежується суто абстрактним викладом. Отри-мані висновки зіставляють з фактами, конкретною економічною дійсністю. Метод порівнянь використовують для визначення схожості та відмінності господарських явищ. Необхідність порівняння як загаль-нонаукового методу зумовлюється тим, що в економічному житті ніщо не може бути оцінено само по собі. Будь-яке явище пізнається у порівнянні. Для того щоб пізнати невідоме, оцінити його, потрібен критерій, яким, як правило, є вже відоме, раніше пізнане. Способи порівнянь найрізноманітніші: порівняння ознак, влас-тивостей, статистичних величин, економічних категорій, дії еконо-мічних законів у різних умовах тощо. Індукція і дедукція. Індукція — це рух думки від одиничного до всезагального, від знання нижчого ступеня спільності до знання вищого її ступеня. Дедукція — рух думки від всезагального до оди-ничного. З цих визначень бачимо, що теоретичним ґрунтом для ви-никнення й існування індукції та дедукції є діалектичний зв'язок оди-ничного, особливого і всезагального. Гіпотеза — це науково обгрунтоване припущення про можливі зв'язки, відносини, причини явищ. Економічні дослідження, як правило, здійснюються не наздогад, а цілеспрямовано, виходячи переважно з потреб практики. Якщо зміст явища, яке вивчається, невідомий, а фактів для його з'ясування немає або недостатньо, дослідник змушений обмежитися припущен-нями. Однак це ще не наукова гіпотеза, а лише певний студінь на шляху до неї. Важлива роль належить експерименту, в якому особливе місце відводиться економічним реформам, що здійснюються на перелом-них етапах економічного розвитку, в періоди криз і стабілізації економі-ки. Він потребує ретельної підготовки, розрахунку, обгрунтування. Економічна теорія може здійснювати аналіз на двох рівнях: макро- і мікроекономічному. Рівень макроекономічного аналізу стосується в основному показників економіки країни в цілому, а також агрегованих показників, таких як державний сектор, приватний сектор або сектор домогосподарств. Мікроекономічний аналіз має справу з конкретними показниками окремих підприємств. Образно кажучи, в мікроекономіці вивчають уже не ліс, а окремі дерева. Висновки Отже, Предмет економічної теорії тісно пов’язаний з поняттям “економіка” . економічна наука в початковому розумінні – це наука про домашнє господарство або про управління домашнім господарством. Те, на що спрямоване пізнання економічної науки, є її об'єк-том. Вона намагається пояснити, який устрій має матеріальний світ товарів та послуг. Проте відразу ж наголосимо, що йдеться не про технологію виготовлення певних благ, послуг. Цим займаються інші науки та спеціалісти відповідних сфер діяльності — інженери, тех-ніки, технологи. Економічній теорії властиві такі функції: теоретико-пізнавальна, практична, прогностична, методологічна. Економічні закони відбивають постійні суттєві причинно-наслідкові зв'язки. Зміст економічного закону містить його кількісне виражен-ая, або, інакше кажучи, математичну модель закону. Процес пізнання економічних законів — це відкриття певного економічного закону, виявлення механізму його дії. Основні методи пізнання економічної теорії: метод абстракції, системного аналізу (системний підхід), аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння та інші загальнонаукові методи дослідження. Список використаної літератури 1. Борисов Е.В. Экономическая теория. – Москва: Юрайт, 1998. – 478 2. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. – Київ: Вища школа, 1995. – 471 с. 3. Основи економічної теорії: політ економічний аспект / За ред. Г.Климка, В.Несторенка. – Знання, 1997. 4. Тарасович В. Про предмет фундаментальної економічної наки // Економіка України. – 1998. - №4.
1 2 3 4 5 Категория: Економічна теорія, Політекономіка \| Добавил: Aspirant (16.03.2014)
Просмотров: 368 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: