Реферат на тему:Функції грошей - Економічна теорія, Політекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Функції грошей. П Л А Н 1. Грошова форма вартості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 2. Функції грошей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .5 3. Інфляція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .7 1. Грошова форма вартості. Вартість – це внутрішня властивість товару, а зовнішнім проявом, формою виступає мінова вартість. Засобом вираження вартості всіх товарів в умовах розвинутого виробництва є гроші, або грошова форма вартості. Грошова форма вартості – результат тривалої еволюції міновой вартості. Перш, ніж виникли гроші, мінова вартість кілька разів змінювала свою форму. Історично першою була проста, або випадкова форма вартості. Проста форма вартості характерна для періоду зародження процесу обміну, який спочатку носив епізодичний характер. Археологи сьогодні знайшли підтвердження тому, що в окремих куточках Землі обмін продуктами праці здійснювався ще 30 тисяч років тому. У той далекий час продуктами обмінювались випадково: одне плем’я, зустрівши інше, вимінювало надлишок певного продукту на надлишок іншого. Цей акт обміну можна зобразити так: 1 сокира = 100 рибин. У цій, на перший погляд, дуже простій формі обміну і міститься зародок усього різнобарв’я сучасних відносин обміну. Перший товар (сокира) відіграє активну роль, виражаючи свою вартість у споживній вартості другої (риби). Для власника сокири остання не є споживною вартістю, інакше він спожив би її сам; для ного споживною вартістю є риба, яку він вимінює для задоволення своїх потреб. Сокира, у даному випадку, перебуває у відносній формі вартості. Інший товар (риба) є засобом виразу вартості першого товару у своїй сложивній вартості. Він протистоїть першому як еквівалент у вигляді рівної йому вартості, тобто перебуває в еквівалентній формі вартості. З розвитком виробництва відбувалося поглиблення суспільного поділу праці, що супроводжувалося зростанням її продуктивності та появою додаткового продукту. Як відомо, першим великим поділом праці було виділення скотарських і землеробських племен, тому надлишки тварин і продукти тваринництва (м’со, вовна та ін.) вже не випадково, а регулярно починають обмінюватись на надлишки продукції землеробства. Якщо продукція скотарства виступає при цьому у відносній формі вартості, то в еквівалентній формі знаходиться тепер багато землеробських товарів, і навпаки. Так проста форма вартості перетворилась у повну, або розгорнуту, яка має такий вигляд: = 2 мірам зерна; 1 вівця = = 1 сокирі; = 12 ліктям полотна. Все більш регулярний обмін веде до більш стійких мінових пропорцій, наближує їх до дійсних витрат праці, тобто вартості. Оскільки товар безпосередньо обмінювався на інший, а обмін між общинами (тобто колективний обмін) поступився місцем індивідуальному обміну, останній наштовхнувся на певні обмеження. Так, власник шкіри тварини міг придбати зерно лише в тому разі, якщо ця шкіра була потрібна власнику зерна. Тому обмін одного товару на інший нерідко ставав неможливий, вартість кожного товару не набувала кінцевого, загальноприйнятого вираження. У подальшому розвиток виробництва і обміну, поглиблення суспільного поділу праці привели до стихійного виділення із світу тепер уже численних товарів одного, на який обмінюються усі інші товари. Розвиток виробництва, поглиблення суспільного поділу праці, розширення кола обмінюваних продуктів зумовили стихійне виділення того товару на який обмінювались усі інші товари. Це мусить бути товар, який має загальну споживну вартість, а тому стає загальним еквівалентом для усіх інших товарів. Розгорнута форма вартості перетворюється у загальну. У різних місцевостях і в різних народів роль загального еквівалента виконували різні товари, які відігравали найпомітнішу роль в житті людей даного краю. Тепер усім товарам, які перебувають у відносній фармі, протистоїть один загальний еквівалент, через споживну вартість якого виражають свою вартість усі інші товари. З розвитком виробництва і обміну, особливо з появою міжнародної торгівлі і з виділенням класу купців, роль загального еквіваленту закріпилось за одним товаром – золотом, яке стало грошима. Так виникає грошова форма вартості: 2 міри зерна = 1 сокира = = 1 драхмі золота 12 ліктів полотна = (драхма – 1,8 гр.) 1 вівця і т.д. = 2. Функції грошей еволюція форми вартості (мінової вартості) протягом довгого історичного періоду привела до виникнення грошей. З цієї точки зору, гроші – це товар особливого роду, що служить загальним еквівалентом для усіх інших товарів. Згідно теорії грошей, вони виконують такі основні функції: міра вартості, засіб нагромадження, засіб платежу, світові гроші.Вартість усіх товарів відображається в грошах. Тому першою і найважливішою функцією грошей є міра вартості. Прирівнювання усіх товарів до золота у формі ціни дає якісно однаковий вираз їх вартості і створює можливість безпосереднього кількісного виміру товарів. Це можливо тому, що і на виробництво золота, і на створення товарів треба витрати суспільно необхідну працю. Оскільки на виробництво різних товарів витрачалася неоднакова кількість праці, то їхня вартість в умовах планування золотого стандарту виражалася в різних кількостях золота. Надаючи форму ціни іншим товарам, самі гроші ціни не мають: вони не можуть у самих собі, у своїй споживній вартості виражати свою вартість. Вартість золота як грошей виражається в споживній вартості інших товарів. Вартість товару, виражену в грошах, називають ціною. Ціна товару за умов рівності попиту і пропозиції залежить, по-перше, від вартості товару, а по-друге, від вартості золота (грошей). У випадку, коли вартість товарів залишається незмінною, а змінюється вартість золота (грошей), ціни товарів змінюються обернено пропорційно до вартості грошей – чим більша вартість золота, тим менша ціна товару, і навпаки. У цій своїй фнкції гроші утворюють масштаб цін, тобто грошову одиницю, що містить певну вагову кількість металу і служить для виміру цін різних товарів (фунт стерлінгів – 450 гр. срібла, долар, марка, ліра, песо, франк, йєна тощо). Гроші виконують функцію засобу обігу, коли служать засобом реалізації товарів, виступають посередником у їх обміні. Виконання грошима цієї функції розв’язує суперечнаості безпосереднього товарообміну (коли товари обмінюються без участі грошей), оскільки не потребує збігу актів купівлі-продажу ні у часі, ні в просторі, а також не потребує взаємної відповідності потреб двох власників товарів – учасників обміну. Тепер акт продажу відділяється від акту купівлі. Це дозволяє виробнику продати свій товар сьогодні, а на виручені гроші купити товар в потрібний час; він може продати на одному ринку, а купити – на іншому. Участь грошей в обміні товарів перетворює останній в обіг товарів, поряд з яким паралельно існує обіг грошей. Спочатку золото виконувало функцію засобу обігу в зливках, які приймалися по вазі. Щоб усунути необхідність зважування золота при кожному акті купівлі чи продажу, поступово гроші прийняли монетну форму і почали прийматися по найменуванню. Так виник золотомонетний обіг грошей. Але в процесі обігу золоті монети поступово зношувались, у них зменшувався вміст золота, і в обігу функціонували неповноцінні гроші. Тому золоті гроші були замінені паперовими, які є знаками, символами вартості. Третя функція грошей випливає з попередньої. Вони вилучаються з обміну, і переривають свій обіг, перетворюючись на скарб, засіб нагромадження. Золото легко випадає із обігу, утворюючи скарб і зберігаючи свою вартість, і так же легко повертаються в обіг. В умовах товарного виробництва значна частина металевих грошей, що перебувають у формі скарбу, надходить в обіг, а інша – покидає його. З виникненням кредитних відносин (продаж товару з відстрочкою платежу або надання грошей в кредит) гроші починають виконувати функцію засобу платежу (засобу сплати боргових зобов’язань). Дана функція зумовлена реалізацією товару у кредит, потреба в якому виникає з різних умов виробництва і обігу товарів різного виду, сезонним характером виробництва і збуту. Гроші виконують функцію засобу платежу при виплаті боргових зобов’язань по кредиту, у тому числі і при виплаті заробітної плати, а також поза сферою товарного обігу. Виконання грошима функції засобу платежу приводить зрештою до появи кредитних грошей, до яких відносять векселі, банкноти і чеки. Розширення міжнародних економічних зв’язків, насамперед світової торгівлі, привело до появи ще однієї фнкції грошей – світові гроші. Спочатку цю функцію виконували лише повноцінні (золоті) гроші. Вони були передусім загальним міжнародним платіжним засобом. У світовій торгівлі розрахунки між країнами відбуваються через зарахування боргових зобов’язань банками. Якщо платежі перевищували її надходження, то вона вивозила на суму перевищення золото як засіб платежу. Крім того, золото у функції світових грошей було загальним купівельним засобом, коли країна оплачувала товари золотом. На світовій арені гроші скидали з себе „національні мундири” (переставали бути доларами, фунтами, марками тощо) і виступали просто як золото. З появою паперових грошей їх функції значно звузились. Спочатку вони виконували лише дві функції – засобу обігу і засобу платежу. З демонетизацією золота ці функції дещо змінились. В економічній науці нема певної одностайності в питанні, які ж функції виконують сучасні гроші. Найчастіше виділяють такі: засіб обігу, міра вартості (при ототожнені вартості і ціни), засіб заощадження або збереження вартості (сюди відносять і сплату боргових зобов’язань). 3. Інфляціяінфляція – це прцес зростання загального рівня цін в країні внаслідок порушення закону грошового обігу. Інфляція виникає тоді, коли в обігу знаходиться надлишкова кількість грошей (готівкових і безготівкових). Таке становище веде до їх знецінення, гроші „дешевіють”, а ціни набувають тенденції до зростання. Розрізняють „класичну” і сучасну інфляцію. Для „класичної” інфляції характерним є її тимчасовість. Вона виникла за надзвичайних обставин (тривалі війни, які збільшували видатки держави, тощо). Сучасна інфляція має сталий характер. Вона перетворилась в постійний елемент процесу відтворення. Причиною інфляції спочатку вважали повсюдний перехід до паперових грошей. Однак навіть після того, як грошова емісія взята під строгий контроль, інфляція не зникла. Виявилось, що в інфляції можуть бути різні причини і сама вона буває різною. При інфляції попиту надлишок грошей виникає внаслідок зростання сукупних грошових витрат підприємств, держави і домашніх господарств. Попит в країні в цілому виявляється більшим сукупної пропозиції товарів і послуг, а це не минуче веде до зростання рівня цін. Не менш небезпечною є інфляція витрат, коли ціни зростають через збільшення витрат виробництва. Зрослі ціни вимагають нового збільшення витрат при купівлі необхідних виробничих ресурсів, що знову „штовхає” ціни вгору там, де ці ресурси застосовуються Два найважливіших джерела, що живлять інфляцію витрат, - це зростання номінальної заробітної плати і ціни на сировину і енергію. Надмірне зростання заробітної плати, як правило, породжує інфляцію, тому профспілки, що вимагають постійного підвищення оплати праці для працівників своєї галузі, повинні рахуватись із загальним економічним станом країни, середнім рівнем заробітної плати. Зростання витрат виробництва, що оберігаються „накручуванням” цін, веде до раптового, непередбачуваного зростання цін на сировинні ресурси, а особливо – на енергоносії, що в повній мірі відчула на собі економіка молодої незалежної України. Найбільш узагальнюючою, але внаслідок цього надто абстрактною (оскільки вона зумовлює ряд інших деформацій, вад економічної системи) причиною інфляції є тотальне одержавлення економіки, внаслідок чого її називають державною економікою. Серед найважливіших, але більш конкретних причин інфляції у країнах СНД, у тому числі в Україні, слід назвати, по-перше, глибоку деформацію основних пропорцій народного господарства. По-друге, надмірна мілітаризація економіки. Надмірні витрати на військові цілі призводять до дефіциту державного бюджету, який, у свою чергу, зумовлює зростання внутрішнього боргу і випуск в обіг зайвої маси грошей. По-третє, значна монополізація економіки. У ряді галузей колишнього СРСР налічувалось 1100 підприємств, які були єдиними виробниками продукції, проводили політику монопольного ціноутворення. Ще однією причиною інфляції є дотація державою нерентабельних підприємств, колгоспів і радгоспів, неефективного капітального будівництва. Специфічною для України причиною поширення інфляційних процесів у 1992-1993 рр. стали популістські та економічно недостатньо обгрунтовані постанови Верховной ради, які збільшували дефіцит державного бюджету. Причиною швидкого зростання цін у країнах СНД є також наявність маси посередників між виробниками і споживачами. В Україні їх нерідко буває до п’яти, в результаті чого ціна товару підвищується в 4-5 разів. Зростання інфляції спричинюють значні витрати уряду на управління та інші фактори. Узагальнюючи розвиток інфляції, слід виділити три її види: 1) „повзуча”, коли ціни зростають у незначному обсязі (до 5% за рік); 2) „галопуюча” – коли ціни зростають за рік на 10% і трохи більше; 3) „гіперінфляція” – коли ціни зростають на 1-2% щоденно. В Україні ціни у 1992 р. зростали щомісяця в середньому на 170%, що свідчило про супергіперінфляцію. Крім внутрішніх причин інфляції, про які мовилося вище, існують і зовнішні фактори. Це, по-перше, зростання цін на імпортні товари та послуги. Так, протягом 1992 р. ціни на нафтопродукти, які закуповувала Україна, зросли у 300 разів. По-друге, обмін у банках іноземної валюти на національну, оскільки на депозитних рахунках банків з’являються додатково випущені національні гроші. В Україні замість захисту споживчого ринку (як це проголошувалося з моменту його введення) купоно-карбованець став засобом спустошення і без того мізерного ринку товарів. За цих умов, втративши довіру до купона і, щоб зберегти свої гроші від знецінювання, частина населення навіть за спекулятивними цінами купувала долари, іншу іноземну валюту. По-третє, структурні світові кризи (енергетична, сировинна тощо). Внаслідок комулятивної дії факторів ціни в Україні у 1992-1993 рр. зросли в 2569 разів.Інфляція посилює диспропорції в економіці, дезорганізує господарські зв’язки, призводить до кризи державних фінансів, значно активізує спекуляцію та „тіньову” економіку, корупцію, посилює злочинність. Одним із негативних наслідків інфляції є зниження життевого рівня трудящих, знецінення трудових заощаджень. Л і т е р а т у р а : 1. С. В. Мочерний. Основи економічної теорії. Навчальний посібник. Київ: ВЦ „Академія”, 1997. 2. Загальна економічна теорія. Підручник. Частина 1. Тернопіль: „Астон”, 1995.
1 2 3 4 5 Категория: Економічна теорія, Політекономіка \| Добавил: Aspirant (02.04.2014)
Просмотров: 216 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: