Реферат на тему: Економічний зміст закону попиту. - Економічна теорія, Політекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Економічний зміст закону попиту. Проста модель по-питу і пропозиції, на думку шведського економіста К. Еклунда, існує майже 200 років, а її більш розвинута форма впродовж останніх 100 років є ядром політичної економії. Проста модель відображає поведінку покупця і продавця, співвідношення попиту і пропозиції та динамі-ку цін під час купівлі-продажу одиниці будь-якого това-ру. Перш ніж розглядати цей механізм, з'ясуємо сутність попиту і пропозиції. Вивченню попиту, пропозиції та механізму їх взаємо-дії в марксистській політичній економії приділялося не-достатньо уваги. Це не могло не позначитися на процесі пізнання цих категорій: вони визначалися на такому абстрактному рівні, який не дав змоги використати їх при розв'язанні конкретних проблем. За визначенням К. Мар-кса, попит — це представлена на ринку потреба в товарах, а пропозиція — продукт, який є на ринку або може бути доставлений на нього. Американські економісти К. Макконнел та С. Брю визначають попит як кількість продук-ту, який споживачі готові та спроможні купити за певну ціну з можливих цін упродовж відповідного часу. Пропо-зиція, на їхню думку, — це пікала, що показує різні кіль-кості продукту, які виробник бажає і спроможний виро-бити й запропонувати для продажу на ринку за кожну конкретну ціну з можливих цін упродовж певного часу. Найбільш узагальненими є такі визначення попиту і пропозиції: Попит — платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари і пос-луги. Пропозиція — сукупність на ринку товарів і послуг з певними ці-нами, які готові продати виробники. Попит на товар залежить від багатьох факторів. Так, К. Еклунд, розглядаючи попит покупців на сорочки, називає такі основні фактори: 1) величина доходу покуп-ців; 2) кількість сорочок, які вони вважають за необхід-не мати; 3) наявність у них відповідного одягу (джемпе-ри, жилети та ін.), який можна використати замість сорочок; 4) ціни на ці товари (дешевші чи дорожчі вони за сорочки); 5) смак і мода; 6) ціни подібних сорочок. До цих факторів можна додати цінові та дефіцитні очікуван-ня, зміни в структурі населення, економічну політику уряду (зокрема, допомога, яку уряд надає бідним верст-вам, та ін.). Розглядаючи еластичність попиту залежно від рівня цін, західні економісти сформулювали закон попиту. Закон попиту — закон, згідно з яким за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання вели-чини попиту, і навпаки. Отже, між ціною і величиною попиту існує обернена залежність. Про дію цього закону свідчить, по-перше, те, що низькі ціни спонукають споживачів купувати товари, практика розпродажу товарів за зниженими цінами. По-друге, оскільки споживання підпорядковане принципу знижувальної граничної корисності (покупець товару отримує менше задоволення або корисності від кожної наступної одиниці продукції), споживачі купують додат-кові одиниці продукту лише за умови, що його ціна зни-жується. По-третє, ефект доходу і ефект заміщення. Ефект доходу вказує на те, що за нижчої ціни товару споживач може купити його, не відмовляючи собі у придбанні інших альтернативних товарів. Ефект замі-щення виражається в тому, що за нижчої ціни споживач хоче придбати дешевий товар замість аналогічних, які стали відносно дорожчими. Ефект доходу і ефект заміщення діють в одному на-прямі (тобто зумовлюють зростання обсягу попиту при зниженні цін) під час купівлі товарів середньої та висо-кої якості й у протилежному напрямі — під час купівлі товарів низької якості. При цьому у випадку незначної кількості товарів низької якості (наприклад, маргарину порівняно з маслом) ефект заміщення переважатиме ефект доходу, і споживачі купуватимуть більше маргари-ну. На практиці спостерігається ситуація, коли зі зни-женням ціни на товар попит на нього скорочується, а з підвищенням — зростає (наприклад, при подорожчанні картоплі незаможні сім'ї починають споживати її біль-ше, цілком відмовляючись при цьому від споживання м'яса), що означає переважання ефектом доходу ефекту заміщення. Простежуючи обернену залежність між кількістю ре-алізованої продукції та ціною, П. Самуельсон сформулю-вав закон поступового зниження попиту. Він пояснює його, по-перше, тим, що зниження ціни на певний товар розширює коло покупців; по-друге, зниження ціни може спонукати кожного споживача цього товару зробити до-даткові покупки і, по-третє, зниження попиту із зростан-ням ціни пояснюється тим, що у цьому випадку спожи-вач намагається замінити певний товар іншим (наприк-лад, каву чаєм), а також тим, що людина стає біднішою і починає споживати деякі товари у менших кількостях. Порівняння двох варіантів обґрунтування однієї й ті-єї ж причинно-наслідкової залежності дає підставу ствер-джувати, що логічніше цей закон сформульовано як за-кон попиту. Це зумовлено тим, що закон зниження попи-ту, за П. Самуельсоном, відображає лише одну із сторін взаємозв'язку між попитом і підвищенням цін, а закон попиту виражає також залежність між попитом і зни-женням цін. Загалом сформульовані економічні закони відображають не глибинні, внутрішньо необхідні, суттєві зв'язки між окремими явищами і процесами, а поверхо-ві, на рівні здорового глузду. З цього приводу американські економісти при його обґрунтуванні зауважували, що здоровий глузд і елементарне спостереження узгоджу-ються з кривою попиту, а К. Еклунд зазначав, що ця мо-дель у простій формі описує деякі з діючих у господарс-тві сил. Водночас закон попиту не діє в умовах ажіотажного попиту (тобто значного додаткового попиту понад нор-мальний, зумовленого очікуванням значного підвищен-ня ціни товару або у випадку його зникнення з обігу), для окремих рідкісних, дорогих і невідтворюваних то-варів (картини, антикваріат тощо), а також із «перек-люченням» попиту споживачів на якісніші й дорожчі товари (наприклад, масова закупівля масла замість мар-гарину). В останньому випадку частково має місце ефект прес-тижного попиту (описаний американським ученим Т. Вебленом), згідно з яким купівля товарів здійснюєть-ся за престижними цінами — цінами на вироби високої якості (причому із зростанням цін на дорогі товари, які виготовляють престижні фірми, попит на них до певної межі може зростати). Водночас економічну теорію доцільно викладати ме-тодом переходу від простішого до складного. Для цього скористаємося вдалим описом моделей та їх графічним зображенням у праці К. Еклунда (рис. 1, 2). Величина попиту Величина пропозиції Рис. 1. Крива попиту Рис. 2. Крива пропозиції На вертикальній осі (рис. 1) зображено ціну сорочок (чим вище пряма, тим дорожча ціна), а на горизонталь-ній осі — величину попиту (чим далі вправо, тим біль-ший попит). Кожна точка на кривій попиту відповідає кількості сорочок, яку споживачі хочуть купити за відповідну ціну. З рухом по лінії донизу ціна знижується, а попит споживачів зростає. Ситуацію на ринку з боку пропозиції відображено на рис. 2. Як і у випадку з попитом на сорочки, їх пропози-ція також зумовлена дією низки факторів, основними з яких є: 1) витрати виробництва; 2) мета фірми, від якої значною мірою залежатиме рівень цін (якщо фірма праг-не завоювати нові ринки збуту, ціни можуть бути ниж-чими); 3) наявність або відсутність конкурентів на рин-ку, зростання кількості яких зумовлює збільшення про-позиції незалежно від цін товарів, політики та ін. 4) рі-вень технології (досконаліша технологія здешевлює ви-робництво); 5) рівень податків (їх підвищення зменшує можливість підприємств збільшувати виробництво); 6) ціни на інші товари (при зниженні цін, наприклад на свинину, можливе збільшення виробництва яловичини). Для спрощення передбачається, що на певному корот-кому проміжку часу технологія виробництва, продуктив-ність праці не змінюються й існує досконала конкурен-ція (наявність багатьох продавців, кожен з яких окремо не може впливати на процес ціноутворення). Лінія про-позиції показує, що для збільшення кількості сорочок ці-на повинна зростати. Кожна точка на лінії з рухом униз показує ту кількість сорочок, яку товаровиробники згод-ні виготовити за відповідну ціну. Таку прямо пропорцій-ну залежність виражає закон пропозиції в міру зростан-ня цін (і рівності всіх інших умов). Перехід до складнішої моделі взаємозв'язку передбачає зіставлення інтересів виробників і споживачів відповідно до пропозиції й попиту і пошук місця їх оптимального по-єднання. Графічно така ситуація зображена на рис. 3. Обидві лінії (попиту і пропозиції) перетинаються в точці, яка відповідає значенню кількості сорочок (Кі) та ціни (Рі). За такої кількості цих товарів і ціни на них ви-робники і споживачі можуть одночасно досягти поставле-ної мети. За такої ціни споживач оцінює для себе корис-ність нової сорочки рівновеликою витратам на неї. З боку виробника максимальний дохід (тобто сума, яку фірма може отримати від продажу додаткових сорочок) дорівню-ватиме максимальним (граничним) витратам на їх вироб-ництво. Така оптимальна ціна називається ціною рівнова-ги. У марксистській політичній економії синонімічним поняттям є ціна виробництва (за умов рівності попиту і пропозиції). Водночас наведена ситуація з одним товаром означає досягнення лише часткової рівноваги. Зміна витрат ви-робництва або співвідношення попиту і пропозиції на да-ний товар зумовлюють певні зміни в цінах інших това-рів. Якщо ж у стані рівноваги перебуває вся система цін, то спостерігається загальна рівновага на ринку. Засобом її дослідження є рівноважний метод (пошук економічної системи у стані рівноваги, статики). Хоча ціна рівноваги влаштовує покупця і продавця, така рівновага здебіль-шого негативно впливає на рух економічної системи, оскільки у цьому випадку товаровиробники значною мі-рою втрачають стимули до ведення конкурентної бороть-би, а отже, стимули до виробництва. Важливою особливістю ціноутворення під впливом нецінових факторів є зростання ціни за умов підвищення попиту за незмінної пропозиції або скорочення пропози-ції за незмінного попиту, і навпаки. Надлишок пропози-ції при встановленні ціни рівноваги призводить до зни-ження ціни, а її дефіцит — до підвищення ціни. В умо-вах дефіциту виникає «чорний ринок». Коли окремий індивід або виробник намагається збільшити свій дохід, то він у своєму раціональному роз-рахунку зіставляє корисність і витрати. Він постійно має справу зі зростаючими витратами, граничними дохода-ми, що зменшуються, граничною корисністю, граничним продуктом. Гранична корисність — вигода, яку отримує індивід від споживання ще одного товару або послуги. Гра-ничні доходи — доходи, отримані підприємством від про-дажу додаткової одиниці товару. Граничний продукт — додаткова продукція, виготовлена ще одним додатковим працівником. Усі ці граничні показники зіставляються з граничними (або маргінальними) витратами, зумовлені додатковими витратами або відмовою від певних благ. Від-повідно до цього фірма розширює випуск товарів доти, по-ки граничні витрати зрівняються з ціною продукції, або якщо додаткова одиниця продукції обходиться їй дешевше, ніж ціна продажу. Взаємозв'язок між додатковими витратами ресурсів (капіталу, землі, трудових ресурсів) і збільшенням обсягів виробництва виявляється у дії зако-ну спадної віддачі.
1 2 3 4 5 Категория: Економічна теорія, Політекономіка \| Добавил: Aspirant (28.03.2014)
Просмотров: 280 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: