Реферат на тему:Заповідники, парки, резервати Закарпатської області - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Заповідники, парки, резервати Закарпатської області. Зміст Заповідники Ботанічні резервати та пам'ятки природи Ландшафтні парки Геологічні й геоморфологічні резервати та пам'ятки природи Закарпаття охоплює тепліші південно-західні мегасхили Карпат, на яких формування рослинного покриву у польодовиковий період проходило дещо інакше, ніж на північно-східних, холодніших, мегасхилах. Цей істотний факт, а також вплив теплого клімату лісостепової зони Угорщини та Румунії наклали певний відбиток і на сучасний характер рослинного покриву. Так, в Закарпатському передгір'ї зростають такі представники балканської та субсередземноморської дендрофлори, як липа пухнаста, бузок угорський, ясени білоцвітий і вузьколистий та інші. Вони заслуговують особливої уваги щодо охорони. Вище дубових лісів з дуба звичайного зональне поширені діброви з дуба скельного, які у північно-східному напрямку, крім Буковини, відомі тільки у вигляді острівних осередків на Розточчі, Поділлі, Поліссі, в Литві та Біловезькій Пущі. На Закарпатті у цій формації зустрічаються асоціації діброви деренової, бирючинової, відомі в південних Карпатах та інших районах Південної Європи. У найтепліших районах разом з дубом скельним зростають південноєвропейські види — дуб бургундський, дуб багатоплідний, дуб Далешампе, дубова омела, первоцвіт безстеблий, шафран банатський, перлівка трансільванська та інші. Вони надають цим лісам специфічних фітоценотичних рис і вимагають дбайливого збереження. Незважаючи на дуже давню експлуатацію лісів Закарпаття, тут збереглись значно більші площі цінних у природоохоронному відношенні пралісів, ніж в інших областях. Організуючи їх охорону, потрібно пам'ятати, що завдяки теплому й помірному клімату, наявності різноманітних природних і слабоокультурених ландшафтів, а також великій кількості лікувальних мінеральних джерел, Закарпаття багате бальнеологічними й рекреаційними ресурсами. Тому мережу заповідних територій слід пов'язувати з завданням раціонального використання цих ресурсів. Питанню територіальної охорони цінних для науки й народного господарства заповідних об'єктів живої й неживої природи в області приділялась постійна увага і тому справа організації мережі державного природно-заповідного фонду тут поставлена порівняно добре. Подаємо за висотно-зональним принципом природоохоронну характеристику важливіших, затверджених та запроектованих заповідних об'єктів. ЗАПОВІДНИКИ Угольський тисово-буковий масив Карпатського державного заповідника розташований в центральній частині Полонинських Карпат на південних мегасхилах хребта Красна, який тягнеться в південно-східному напрямку між річками Теребля й Тересва довжиною близько 25 км. Найвищі його вершини Топаш(1552 м), Грона (1568 м), Руса (1498 м), Климова (1495 м). У передгір'ї в районі сіл Драгова, Кричева, Малої й Великої Угольки, Новоселиці та Широкого Луга залягають юрські вапняки, місцями вони виходять на поверхню, утворюючи стрімкі гребені, мальовничі скелі-останці, карстові воронки. В цих місцях збереглась багата й своєрідна флора й рослинність, представлена рядом реліктових видів та угруповань, що заслуговують охорони. Завдяки сприятливим орографічним умовам, масив Красної не зазнав останнього зледеніння. Його південні схили покриті переважно буковими, місцями ялицево-буковими та смереково-ялицево-буковими лісами. Найкраще збереглись букові праліси на вапняках та флішових породах в околицях Малої й Великої Угольки. Вони у 1964 році були оголошені на площі 4734 га заповідними й узяті під охорону як частина Карпатського державного заповідника. З лівого боку до Угольського масиву примикає затверджений Закарпатським облвиконкомом Широколужанський фауно-флористичний заказник площею 5616 га, а справа розкинулися мальовничі, слабоокультурені ландшафти навколо штучного водоймища Теребля-Ріцької ГЕС та Синевирського озера. Наявність цінних в естетичному відношенні гірських ландшафтів цього району (Синевирський ландшафтний парк) у поєднанні з унікальними для Центральної Європи пралісами на південних мегасхилах згаданого гірського масиву дозволяє організувати в недалекому майбутньому національний парк Красна на площі понад 40 тис. га. Основою парку можуть бути заповідні угольські та широколужанські праліси, що збереглись на площі понад 10 тис. га. Букові праліси Угольського масиву розташовані на південних макросхилах Менчула(1487 м) в межах висот 450—1300 м над рівнем моря. Клімат тут вологий, помірний та прохолодний. За даними метеостанцій Уголька (440 м) та Дубове (383 м), середньорічна температура становить +7,1°, температура січня —4,5°, липня +17,2°. Опадів — 1390 мм. Незаймані заповідні ліси цінні у ботаніко-географічному відношенні. Для них характерні майже всі представники середньогірської та гірської дендрофлори Карпат, серед яких чимало реліктів — тис ягідний, яловець козачий, смерека звичайна, у минулому сосна кедрова. До висоти 950—1000 м зростають такі теплолюбиві види, як дуб скельний, липа широколиста, бруслина європейська, граб звичайний, плющ, збереглись і типові лісостепові представники — клокичка периста, жостір проносний та інші. Праліси формувались на різних грунтотворних породах (масивні пісковики, алевроліти, гравеліти, діабази, габро,перигенно-карбонатнийфліш, мергелі,корало-мшанкові вапняки), що дозволяє вивчати вплив останніх на структуру фітоценозів. У заповідному масиві поширені такі групи типів лісу, як бучини чисті, грабові, тисові, дубові, букові діброви з дуба скельного, липняки з липи широколистої та дрібнолистої, скельні букові яворини і ясенини. На вапнякових скелях трапляються фрагменти угруповань жостера, кизильника та таволги. У формації бука як на вапняках, так і на пісковиковому фліші переважають свіжа бучина маренкова, волога бучина зубницева та безщитникова. Угольські праліси вражають своєю величчю й природною гармонією. Окремі 200—300-річні велетні досягають висоти 42—45 м при діаметрі 80—100 см. Це найвищі буки на Україні. На кам'янистих вапнякових розсипищах серед суцільних бучин трапляються осередки яворових субучин, в трав'яному покриві яких переважає переліска багаторічна та реліктова папороть—листовик сколопендровий, або, як її в народі називають, турій язик. У холодніших умовах приполонинної смуги бонітет бука нижчий, переважають біднопокривні вологі субучини. На узліссі ранньою весною неначе живі перли пробиваються крізь сніговий покрив до благодатних сонячних променів тисячі білосніжних і синіх квітів. Це білоцвіт весняний та шафран Гейфеля. Свіжі грабові бучини й субучини маренкові та ожикові зустрічаються фрагментарне до висоти 450 м здебільшого на карбонатному фліші в урочищах, що знаходяться під впливом теплих південних повітряних течій. Сирі папоротеві вільшини з вільхи сірої приурочені до терас річок Великої й Малої Угольки, що виникли на різних материнських породах. Вони виконують тут важливу захисну функцію. Угруповання за участю або перевагою дуба скельного збереглись у пасмі букових лісів у бідніших типах лісорослинних умов, де на поверхню виходять пісковики, алевроліти, гравеліти, конгломерати, на яких сформувалися малопотужні кислі грунти. Вони представлені здебільшого свіжими чистими і буковими судібровами та дубовими субучинами ожиковими. Місцями у вологих умовах на потужних грунтах формуються багатоярусні букові діброви зубницеві. Острівні осередки дуба скельного цікаві для вивчення історії розвитку лісів у польодовиковий період. Вони збереглись з середнього голоцену і мають реліктовий характер. В Угольському масиві охороняється одне з найбільших на Україні місцезростань третинного релікту тису ягідного. Група типів тисових бучин трапляється на північних схилах вапнякових гребенів. Вона представлена свіжою тисовою субучиною плющевою і сухуватим та свіжим тисово-буковим суборем сеслерієвим та чорницевим. На південних схилах збереглись фрагментарне з теплої доби польодовикового періоду в сухих суборах кизильники з кизильника цілокрайого, жостерники з жостера проносного та криволісся ялівцю козачого. Це єдине його місцезростання в Карпатах. У трав'яному покриві переважають лісостепові види. В аналогічних бідних лісорослинних умовах збереглись реліктові липняки та грабняки. Скельні угруповання явора і ясена за участю в'яза шорсткого, липи серцелистої та широколистої, клена гостролистого, дуба скельного зустрічаються як на вапняках, так і на фліші пісковиків у сугрудках. У їх трав'яному покриві переважають переліска багаторічна, лунарія оживаюча, листовик сколопендровий. В оптимальних для бука грунтово-кліматичних умовах останній відзначається виразною життєвістю і формує як на вапняках, так і на елювіо-делювії карпатських пісковиків чисті угруповання. Вплив материнської породи на видовий склад лісів проявляється лише в бідних типах з близьким заляганням грунтоутворюючих порід або ж виходом їх на поверхню. В цих умовах формуються переважно мішані лісостани. Багата й різноманітна за географічними елементами флора вапнякових скель Великої й Малої Угольки. Спільно з Л. О. Тасєнкевич нами відмічені такі рідкісні види рослин, як в'язіль стрункий, молодило шорстке, ломикамінь живучий, вероніка зубчаста, кортуза Маттіолі, клопогін смердючий, перлівка трансільванська, порізник гірський, кадило мелісолисте, квітучий плющ, дзвоники карпатські та багато інших, серед яких чимало реліктових. Трохи нижче трапляється середземноморський вид — еритроній собачий зуб. Дещо відрізняються у типологічному відношенні ліси Широколужанського фауно-флористичного заказника, що пояснюється холоднішими кліматичними умовами та перевагою пісковиків (іноді крупнозернистих) серед материнських порід. Тому поруч з чистими бучинами тут є і хвойно-букові ліси. Найбільш поширені свіжі та вологі бучини біднопокривні, квасеницеві, маренкові та зубницеві. В урочищі Татри на висоті 800 м у бідних лісорослинних умовах зустрічається фрагментарне субучина чорницева та орлякова. На вершині урочища (900 м) зберігся реліктовий вологий березовий субір. Цікавим у типологічному відношенні є урочище Ялинковатий, недалеко від головного хребта Красної. Під впливом холодних повітряних течій у бідних едатопах на висоті 800—950 м збереглися мішані, зрідка чисті реліктові смерекові лісостани. В багатих типах лісорослинних умов трапляються невеликі осередки ялицевих бучин та букових яличин. Крім Ялинковатого, смерека та ялиця збереглись у Татрах, Щербановому Зворі, Поганському та Чурковатому. Острівні осередки цих темно-хвойних порід — цікаві об'єкти вивчення польодовикової історії лісів. На терасах річки Лужанки сформувалися сирі вільшини з вільхи сірої, що мають важливе захисне значення. Вище водоспаду Гук на цій річці є сприятливі геоморфологічні умови для розведення форелі, тут можна створити гірське водоймище площею близько шести гектарів. Угольський та Широколужанський заповідні масиви відносно бідні на фауну. З ссавців поширені бурий ведмідь, вовк, рись, кіт лісовий, горностай, куниця кам'яна й лісова, благородний олень, козуля, дика свиня. У вапнякових печерах Великої і Малої Угольки живуть колонії кажанів. У вологих біотопах масово поширені саламандри плямисті, що збереглись з третинного періоду і в Радянському Союзі відомі лише з Карпат. З метою створення сприятливих умов для збагачення корисної фауни необхідно розширити площу ремізних угідь. Цікаві пам'ятки неживої природи — печери, гроти слід відповідно обладнати і зробити їх доступними для організованих екскурсій. Абсолютно заповідний режим потрібно встановити в місцях, де збереглись рештки реліктової флори. Належної уваги вимагає зміцнення верхньої межі лісу, яка знищується внаслідок безсистемного випасу худоби та дії лавинних процесів. Вже зараз існують реальні можливості об'єднати Угольський і Широколужанський заповідні масиви і створити тут філіал Карпатського заповідника. В майбутньому на його базі можна організувати в центральній частині Полонинських Карпат національний парк, який сприятиме збереженню цінних у природоохоронному відношенні гірських ландшафтів і раціональному використанню їх багатих рекреаційних ресурсів. Буковий заповідник Свидовець (проект). Його доцільно створити на місці затвердженого на площі 1471 гаодноіменного резервату, розташованого на південних мегасхилах Свидовецьких гір в межах висот 800—1600 м на території Косівського лісництва Великобичківського лісокомбінату. Південні схили Свидівця оптимальні для зростання бука, який формує переважно чисті, рідше мішані з явором, кленом та в'язом шорстким, фітоценози. Відзначається бук високою життєвістю навіть при верхній межі лісу, яка проходить на висоті 1380 м і є найвищою в Українських Карпатах. Про це свідчить його задовільний ріст і санітарний стан у приполонинній смузі, а також рясне відновлення, яке становить 50—60 тис. штук надійного підросту па гектар. Найбільш поширеними є свіжі та вологі бучини, представлені маренковою,зубницевою та ожиновою асоціаціями. Рідше трапляється бучина квасеницева, а на еродованих схилах субучина куничникова. В приполонинній смузі переважають бідні вологі та сирі чорницеві субучини. На кам'янистих схилах поширені букові яворини переліскові. Фрагментарне букові яворини, а також чисті яворини трапляються на верхній межі лісу. Місцями тут добре збереглось букове криволісся. Інші листяні породи піднімаються також досить високо. Клен гостролистий відмічений на висоті 960 м, а ясен — на висоті 1000 м. Окремі біогрупи смереки у високогір'ї свідчать про широке її зростання раніше на південних мегасхилах Свидівця. Флористичне дуже цікаві вапнякові скелі — стрімчаки Світле Бердо та Соколове Бердо в долині річки Кісви — правого притоку Тиси. На них зростають такі рідкісні види, як листовик сколопендровий, блехнум колосистий, багаторядник Брауна, аспленій зелений, порізник гірський та інші. Поодиноко трапляється смерека звичайна реліктового характеру. Вище межі лісу криволісся утворює зелена вільха та яловець сибірський. Останній на еродованих схилах заходить і в смугу бучин. Тільки на полонині Урда на південному схилі Близниці трапляються фрагментарне зарості гірської сосни. На полонині Герешасці збереглись два невеликі озерця польодовикового походження. Заповідний масив має важливе наукове значення для вивчення бучин в оптимальних екологічних умовах центральної частини Полонинських Карпат, а також для з'ясування впливу рельєфу на зональне поширення на різних мегасхилах букових та смерекових лісів. Ліси виконують тут важливу гідрологічну функцію, оскільки саме на цій території бере свій початок річка Кісва. Не менш важливе і їх захисне значення проти снігових лавин. Запроектовані заповідні об'єкти. Міждержавний заповідник Кременець (проект). Гірська система Українських Карпат, що безпосередньо зв'язує Південні та Західні Карпати, має важливе значення для розкриття закономірностей розвитку рослинного покриву Середньоєвропейської широколистяної провінції взагалі. Найбільш придатними для вирішення таких питань є території на межі або близько межі певних ботаніко-географічних регіонів. Саме таким є гірський масив Кременця (1214 м). Великої Равки (1303 м) та Малої Равки (1269 м), розташований у Бескидах, недалеко межі між Західними та Східними Карпатами, що проходить по Лупківському перевалу. В ньому добре збереглись основні групи типів лісу букового поясу — бучини, ялицеві бучини, ясеневі бучини, яворові бучини, букові яворини та яворини, що дозволяє вивчати структуру бескидських пралісів. Для охорони унікальних фітоценозів Бескид ще до першої світової війни був створений невеликий резерват Стужиця. Завдяки зусиллям проф. А. Златніка (1935, 1938), він був згодом територіальне розширений. Ця частина Бескид цікава у флористичному відношенні. Тут ще трапляються східнокарпатські види, як апозеріс смердючий, живокіст серцевидний, крем'яник гарний, фіалка відхилена, осот Вальдштейна та ряд інших, які в західному напрямку зростають уже зрідка. У субальпійському пасмі зонально поширена зелена вільха, яка на території Словаччини відсутня. У Польщі її можна зустріти лише на Буковому Берді в Західних Бескидах. Отже, тут проходить східна межа ареалу зеленої вільхи в Європі. На горі Кременець, де сходяться кордони трьох братніх соціалістичних країн — Радянського Союзу, Чехословаччини та Польщі, для охорони унікальних природно-територіальних комплексів у кожній з них організовано невеликі резервати. У нашій країні створено резерват під горою Равкою (884,6 га), у Польщі — у Джерел Солонки (343,9 га) і в Чехословаччині— резерват Стужиця (423,9 га). Для охорони і збагачення природи Бескидів природознавці трьох країн підготували проект об'єднання існуючих резерватів, обгрунтували їх розширення і створення міждержавного заповідника. Цьому питанню присвячено ряд спеціальних публікацій (С.Стойко, 1966, 1971, 1973; Я. Косинова, 1966; Ш.Мігалик,1971). Резерват під горою Равкою розташований у Ново-Стужицькому лісництві Жорнавського лісокомбінату в умовах помірного вологого клімату. Тут переважають невапнисті, здебільшого крупнозернисті пісковики, на яких формуються кислі буроземні грунти. Тому, незважаючи на сприятливі кліматичні умови, бук лісовий, на відміну від Центральної частини Полонинських Карпат, формує тут як чисті, так і мішані насадження. Найбільш поширена волога зубницева та живокостева бучина, рідко — свіжа маренкова бучина. В урочищі Семенівка на висоті 950 м є унікальна для Карпат бучина з домінуванням у покриві цибулі ведмежої (1,5 га). Біля верхньої межі переважає волога субучина папоротева та вологий буковий субір чорницевий. На багатих грунтах, переважно на північних схилах, поширена волога ялицева бучина квасеницева. Характерною особливістю лісів резервату є наявність великих площ, зайнятих буковими яворинами та яворовими бучинами. В цій групі типів найбільш поширені букова яворина переліскова, папоротева, а на глеїстих грунтах локально трапляється сира букова яворина кременева. На південних і південно-східних схилах гір Кременця та Равки найкраще в Карпатах збереглось букове криволісся. Воно тягнеться вузькою трикілометровою смугою на висоті 1220—1268 м. Суцільні зарості чагарникового бука, явора та горобини мають у приполонинній смузі висоту 1,5—3 м. Це цінний об'єкт для вивчення вітрової межі лісу. В субальпійській смузі, яка тут виражена слабо, поширені зарості вільхи зеленої, щучники, чорничники та інші лучні формації. З радянського боку до згаданого резервату безпосередньо примикає фауністичний заказник площею 2600,9 га, розташований на території Ново-Стужицького (2188,3 га) та Ставненського лісництва (412,6 га). Він надзвичайно багатий на фауну. Тут водяться ведмеді, олені, козулі, дикі кабани, лисиці, вовки. Виявлено також дикого кота, рись, куницю, видру, барсука. Часто заходять сюди зубри. Така ж багата й орнітофауна заказника. Цінний він і з лісівничої точки зору. Із загальної, вкритої лісом площі, що становить 2551 га, стиглі і перестиглі фітоценози пралісового характеру займають 1042 га, пристигаючі — 39 і середньовікові — 89 га. Заказник становить чималий інтерес для вивчення складних біогеоценотичних зв'язків у лісових екосистемах. Тому його доцільно приєднати до резервату. Створення запроектованого міждержавного заповідника Кременець сприяло б спільному вирішенню ряду важливих природоохоронних питань. Відмітимо, що аналогічні міждержавні народні парки вже існують. До них відносяться чехословацько-польські народні парки — П'єнінський та Крконоський. БОТАНІЧНІ РЕЗЕРВАТИ ТА ПАМ'ЯТКИ ПРИРОДИ Резерват заплавних дубових лісів Великий ліс (357 га) розташований у басейні Боржави в урочищі Оток Мукачівського лісокомбінату (57 га) та в урочищі Великий ліс (300 га) Шаланківського лісництва Хустського лісокомбінату. Тут у заплавних умовах збереглись типові для Притисянської низовини грабово-дубові, ясенево-дубові і дубово-ясеневі, вільхово-дубові, в'язово-ясенево-дубові ліси з дуба звичайного, ясенів звичайного та вузьколистого. В трав'яному покриві зустрічається південноєвропейський вид омег банатський, білоцвіт літній, масово поширений плющ, що піднімається на стовбури до висоти 15—20 м. В умовах слабохвилястого рельєфу зберігся фрагмент букової діброви маренкової. Виявлено багато елітних дерев дуба звичайного, ясена вузьколистого та звичайного, клена польового та інших порід. Резерват Долина нарцисів в урочищі Кіреші на території Хустського колгоспу ім. Леніна (80 га). Нарцис вузьколистий — гірський євразійсько-карпато-балканський вид з порівняно обмеженим ареалом, що охоплює частково Карпати, Альпи, Балкани, Південну Грецію та суміжні регіони. У нас природно зростає дуже рідко на Закарпатті, де проходить північна межа його ареалу в Європі. Осередки нарциса відомі у Свидовецькому масиві, Попі Івані Марамороському, на полонині Красній. У рівнинних умовах він зростає фрагментарне у вологих і сирих місцях в Тячівському, Хустському і Мукачівському районах. В урочищі Кіреш зберігся найбільший і флористичне найцікавіший осередок нарциса. Серед його суцільних заростей трапляються такі декоративні види, як шафран Гейфелів, білоцвіт весняний та інші. Резерват має важливе ландшафтно-естетичне та наукове значення. Резерват Чорна Гора Виноградівського лісництва Хустського лісокомбінату (777 га). Це найбільш цікава у ботанічному відношенні гора (568 м) Вигорлат-Гутинського хребта. Тут зростають лісостепові діброви з дуба скельного, дуба Далешампе і ясена білоцвітого в супроводі таких степових і лісостепових видів, як перлівка трансільванська, перлівка ряба, костриця борозниста, тимофіївка гірська, горобейник пурпурово-голубий, ковила прегарна та інші. Поширені рідкісні для Карпат угруповання дуба скельного — діброва деренова, діброва бирючинова, ясенева діброва кострицева з ясенем білоцвітам та дубом Далешампе. Вище 400 м зростають буково-дубові ліси. Північні мегасхили зайняті бучинами та грабовими бучинами. Резерват має важливе значення для збереження рідкісної лісостепової рослинності Карпат та вивчення умов формування низькорослих остепнених дубняків, що збереглись з середнього голоцену. Резерват Юліївська гора (176 га). Рослинність резервату флористичне близька до Чорної Гори. На південному схилі поширені лісостепові діброви з дуба скельного, дуба Далешампе та багатоплідного дуба в супроводі лісостепових рослин — осоки Мікелі, осоки низької, ясенця білого, костриці борознистої, герані криваво-червоної та інших. Це єдине місце в Радянському Союзі, де природно зростає дуб бургундський. На північних схилах охороняється унікальний для України фітоценоз дуба скельного і липи пухнастої з клокичкою. На південних схилах Юліївської гори добре ростуть такі південноевропейські види дерев, як каштан їстівний, мигдаль звичайний, горобина домашня. Трапляються навіть кущі інжиру, який підмерзає. Резерват Косинівська гора розташований на території Іванівського лісництва Мукачівського лісокомбінату в передгір'ї Вигорлат-Гутинського хребта (8 га). На північних схилах зберігся реліктовий дубово-липовий фітоценоз з дуба скельного та липи пухнастої. Південні схили зайняті дубовим лісом з дуба скельного та дуба Далешампе. Зустрічаються цікаві морфологічні відміни дуба Далешампе. Резерват Тепла Яма розміщений у Кам'яницькому лісництві Ужгородського лісокомбінату (98,2 га). На висоті 250—560 м зберігся на андезитах екологічний ряд природних лісів (діброви з дуба скельного, букові діброви, дубові бучини, бучини). На південних схилах зростають в'язіль стрункий, таволга середня, перлівка ряба, півники угорські, дерен справжній, берека та інші теплолюбиві види. Резерват входить до складу Ужанського парку, який проектується створити в басейні Ужа. Резерват Остра. Знаходиться у Чинадіївському лісництві Ужгородського лісокомбінату (6,8 га). Створений для охорони високопродуктивних буково-дубових і дубово-букових природних лісів з дуба скельного, що мають еталонне значення для лісового господарства. Заповідний масив цікавий для вивчення взаємодії дуба скельного і бука в різних типах лісорослинних умов центральної частини вулканічного хребта. Резерват Дубова розташований у Костринському лісництві Жорнавського лісокомбінату (3,1 га). В рослинній смузі суцільних бучин зберігся на південному схилі острівний осередок дуба скельного з середнього голоцену, що становить інтерес для вивчення польодовикової історії лісів. Пам'ятка природи в урочищі Борсучина в околицях Ростоки Костринського лісництва (0,15 га). Тут на висоті 520 м зростає унікальний ендемічний чагарник, бузок угорський, що в карпатській гірській системі відомий тільки в Південних та Східних Карпатах. Правдоподібно бузок мігрував на територію Закарпаття у теплий польодовиковий період і зберігся як релікт до наших часів. Зростає він у бузковій ясенині кременевій. Резерват має значення для збереження цього цінного декоративного чагарника, відомого в СРСР тільки з Карпат. Резерват Високий Камінь у Жденевському та Нижньоворітському лісництвах Воловецького лісокомбінату (22,1 га). Охороняється як цінний для науки реліктовий осередок дуба скельного, що доходить до висоти 810 м. На вершині гори зберігся рідкісний для Карпат фітоценоз вологого дубово-соснового субору чорницевого. На скелястих схилах трапляються угруповання липи широколистої в супроводі листовика сколопендрового. Резерват цікавий у геологічному відношенні. Тут простежуються складки дуклянської зони. В пісковиках трапляються кристали кварцу, так звані марамороські діаманти. Завдяки наявності водоспадів, порогів та каскадів, а також скельних фацій,резерват має важливе ландшафтно-естетичне значення. Тому його площу доцільно збільшити до 150 га. Резерват Кобила у Тур'яполянському лісництві Перечинського лісокомбінату (2 га). Серед суцільних букових лісів зберігся реліктовий осередок дуба скельного на південних мегасхилах Полонинських Карпат на висоті 600—700 м. Він цікавий для вивчення історії розвитку рослинного покриву польодовикової доби. Резерват Кузій з дуба скельного у Лужанському лісництві Великобичківського лісокомбінату (120 га). Пропонується до охорони для збереження найвищого на Україні осередку дуба скельного та дуба звичайного, що зростають на горі Темпі на висоті 1091 м. На схилах гори поширені ясенево-дубові, ялицево-дубові, дубово-букові й буково-дубові фітоценози, цікаві для вивчення структури мішаних лісів. На вапнякових скелях зростає тис ягідний, карпатський ендем — дзвоники карпатські та рідкісна для Карпат декоративна рослина — фізаліс звичайний. Резерват має ландшафтно-естетичне значення. Резерват Діброва у Лужанському лісництві (712 га). Тут збереглись великі масиви природних дубових, грабово-дубових, буково-дубових і дубово-букових лісів з дуба скельного, які в східному напрямку не мають зонального поширення. Трав'яний покрив включає багато теплолюбивих видів. Резерват цінний у ландшафтно-естетичному та рекреаційному відношенні. Буковий резерват Кевелів у Свидовецькому лісництві Ясінянського лісокомбінату (712 га). На південно-західних мегасхилах Менчульського хребта на висоті 600—1250 м поширені цікаві з геоботанічної точки зору групи типів: ясеневі бучини, букові яворини, смерекові бучини, буково-смерекові яличини. В поясі бучин на висоті 1250 м трапляються фрагменти вологої сурамені чорницевої. Резерват служить об'єктом вивчення структури мішаних букових лісів, а також збагачення корисної фауни. Він цікавий і в ландшафтно-естетичному відношенні. Памятка природи Соколів Камінь у Лужанському лісництві Великобичківського лісокомбінату (1 га). Тут на висоті 690 м на виходах вапняків зберігся цікавий осередок тисової бучини переліскової. На скелях багато кальцефільних і рідкісних рослин, таких як квітучий плющ, листовик сколопендровий, в'язіль стрункий та інші. Пам'ятка має й геологічне значення. Резерват Вільшанка в Драгівському лісництві Буштинського лісокомбінату. Тут збереглись на площі близько 1000 га букові праліси на південному мегасхиліПолонинського хребта. Вони виконують важливу гідрологічну функцію на гірських схилах штучного водоймища Теребля-Ріцької ГЕС. Місцевість має також рекреаційне значення. У майбутньому цей резерват доцільно приєднати до Карпатського національного парку. Резерват Росішний Нижньоволовецького лісництва Воловецького лісокомбінату (460,9 га). Тут збереглись рідкісні й цікаві з лісівничої точки зору грабово-ялицево-букові, ялицево-букові та буково-ялицеві фітоценози пралісового характеру. Мають наукове, а також важливе грунтозахисне та водорегулююче значення. Ряд рідкісних рослин — листовик сколопендровий, страусове перо звичайне, лілія лісова заслуговують на індивідуальну охорону. Резервати й пам'ятки природи бузку угорського на території Воловецького лісокомбінату. Тут збереглось кілька цікавих осередків цього карпато-балканського ендему, які вимагають ретельної охорони, а саме: в околицях с.ПашківцівПашківського лісництва (1 га); в урочищі Верхній Луг вище Жденева на терасі річки Жденянки (1,3 га) і біля села Жденева на правій терасі Жденянки Жденевського лісництва (5 га); в урочищі Майдан в околицях Підполоззя Підполозянського лісництва. Зростає бузок у сирих едатопах разом з вільхою сірою, чорною та ясенем звичайним. Він щороку рясно плодоносить і дуже добре відновлюється як насіннєвим, так і вегетативним способом. Заповідні ділянки можуть служити базою для заготівлі посадкового матеріалу цього декоративного чагарника, придатного для масового озеленення. В басейні ріки бузок відомий тільки в урочищах Ділок (0,2 га) та Кливка (0,2 га), розташованих на висоті 500 м біля потоків Ріпинка та Річка в Ізківському лісництві Міжгірського лісокомбінату. Зростає в аналогічних типах лісорослинних умов. Ландшафтний резерват Шипот у Тур'я-Полянському лісництві Перечинського лісокомбінату (606,5 га). Долина річки Шипот цікава не лише в лісівничому, але й у ландшафтно-естетичному відношенні. На пропозицію професора А. Златніка тут був створений великий резерват площею 2397,3 га ще в 1932 році. Тепер збереглись природні букові праліси на площі близько 120 га. На горі Воєводин особливе наукове значення мають острівні осередки смереки реліктового характеру. Росте вона разом з ялицею на кам'янистих розсипищах у рослинній смузі бучин. На горі Ясеневий Верх зростає яворово-буково-ясеневе насадження природного походження. Ландшафтний резерват має рекреаційне значення. Резерват Пинява Ганьковецького лісництва Свалявського лісокомбінату (ЗО га). Охороняються рештки букових та мішаних яворово-ясенево-букових пралісів, характерних для закарпатського передгір'я. Резерват Тихий Волосянського лісництва Жорнавського лісокомбінату. Тут колись мали зональне поширення найбільш продуктивні в Карпатах ялицево-букові й буково-ялицеві ліси. Для їх охорони в 1912—1914 роках створено один з перших в Закарпатті лісових резерватів. Збереглась невелика площа — 25 га корінних насаджень, що мають еталонне значення як високопродуктивні хвойно-широколистяні праліси. Резерват Уличанка знаходиться в Костринському лісництві Жорнавського лісокомбінату (9,6 га). У поясі букових лісів на початку XX ст. тут були закладені культури сосни звичайної, дуба північного, смереки, які відзначаються високою продуктивністю. Резерват має науково-дослідне значення. Резерват Яворник цього ж лісництва (86,4 га). Охороняються високопродуктивні чисті букові, мішані яворово-букові та ялицево-букові праліси, що мають наукове значення для вивчення процесу їх формування і структури. З рідкісних рослин тут трапляються листовик сколопендровий, плющ, лунарія оживаюча та інші. На гірських схилах Яворника ліси виконують важливу захисну функцію. Пам'ятка природи псевдотсуги тисолистої у Тур'я-Реметському лісннцтві Перечинського лісокомбінату (2га). Збереглись високопродуктивні культури північноамериканського виду псевдотсуги тисолистої, яка виявилась перспективною для впровадження в поясі дубових та букових лісів. За даними Т.М.Бродовича, в 60 років запас псевдотсуги становив 928 м3. Ділянка має науково-дослідне та лісонасінневе значення. Резерват буково-ялицево-смерекових лісів в урочищах Лисичий та Струнжен під горою Поп Іван Марамороський (437 га). Розташований на території Діловецького лісництва Великобичківського лісокомбінату. Охороняються високопродуктивні смереково-ялицево-букові, буково-ялицево-смерекові та смерекові праліси. Рідше трапляються корінні бучини, яворові бучини, букові яличини та смеречини. На скельних фаціях вершини Поп Іван зростає нарцис вузьколистий, ломикамінь живучий, родіола рожева, айстра альпійська, арктоальпійські види верб, що підлягають абсолютній охороні. Резерват Тисовий Грунь розташований в Діловецькому лісництві в басейні Білого Потоку (76 га). На висоті 840—960 м зберігся тис ягідний на світло-бурих, малопотужних, поверхнево-скелястих грунтах. Зростають тут плющ, листовик сколопендровий, чемерник червонуватий та інші рідкісні види. Еталонно-лісівниче значення мають природні букові та ялицево-букові вікові деревостани пралісового характеру. Резерват букових та ялицево-букових лісів Сухареве розташований па площі 330 га в басейні однойменного потоку в Діловецькому лісництві. Тут збереглись рідкісні для Карпат кострицеві та ялицеві бучини, фрагментарне зустрічаються чисті яличини. В резерваті зростає ряд рідкісних для даного району видів — липа широколиста, дзвоники карпатські, фізаліс звичайний, які вимагають індивідуальної охорони. Чимале значення мають заповідні ліси для збагачення фауни. Тут водяться ведмеді, барсуки, куниці, рисі, дикі свині, олені, козулі, лисиці, з земноводних — саламандра плямиста. Резерват буково-ялицево-смерекових та смерекових лісів Квасний проектується на площі 1100 га в Усть-Ріцькому лісництві Рахівського лісокомбінату. Тут в центральній частині Марамороського кристалічного масиву збереглись цікаві у флористичному та геоботанічному відношенні букові, буково-ялицево-смерекові та смерекові праліси. Питання про їх охорону піднімалось ще в довоєнні роки. Резерват має і значення для розведення корисної фауни. В майбутньому на базі природних лісів резерватів в урочищах Квасний, Лисичий і Стружен можна створити в Марамороському кристалічному масиві заповідник. Кедрово-модриновий резерват Кедрин. Це найбільший у Радянському Союзі природний осередок ендемічної деревної породи — модрини польської, що зростає тут з сосною кедровою та смерекою. Резерват розташований на південних мегасхилах Вододільних Горган на відрогах полонини Побита в Бертянському лісництві Усть-Чорнянського лісокомбінату на висоті 965—1400 м. Площа його 166 га. Основний масив модрини зберігся на висоті 1200 м на південному схилі крутизною 30° (вологий модриново-кедрово-смерековпй субір чорницевий). Резерват має виняткове наукове значення для вивчення поширення модрини, кедра та смереки у польодовиковий період. Він цікавий і в ландшафтно-естетичному відношенні. Резерват смерекових та кедрово-смерекових лісів Тавпішірка розташований на південно-східному макросхилі масиву Горган (гора Кінець Горган,1611 м) та на південно-західному схилі Тавпішірки (1508 м) на висоті 1100—1500 м Плайського лісництва Усть-Чорнянського лісокомбінату (248 га). На кам'янистих розсипищах збереглись кедрово-смерекові, смереково-кедрові праліси, серед яких місцями трапляються березово-кедрові та чисті кедрові бори. Резерват має наукове значення; заповідні ліси виконують важливу захисну функцію. Резерват смерекових і кедрово-смерекових лісів Попадя розташований у верхній частині ріки Мокрянки на південному макросхилі однієї з найвищих горганських вершин Попадя (1742 м) на території Брадульського лісництва Усть-Чорнянського лісокомбінату. Заповідні лісові масиви площею 926 га розміщені на висоті 1000—1600 м. Смерекові ліси зонально поширені до висоти 1500—1550 м. Починаючи з висоти 1400 м на сильно кам'янистих схилах формуються кедрові смеречини чорницеві, місцями трапляються біогрупи чистих кедрин. В субальпійській смузі поширені зарості гірської сосни та фрагменти лучних асоціацій — ситника трироздільного, куничника волосистого, костриці червоної. Резерват сосни звичайної на горі Клева. В Закарпатті, на відміну від Прикарпаття, реліктові осередки сосни звичайної збереглись лише на горі Високий Камінь Жденевського лісництва та Клеві в Вододільних Горганах Ізківського лісництва Міжгірського лісокомбінату. Резерват займає незначну площу — 41,8 га. Сосна звичайна приурочена до кам'янистих розсипищ, утворених грубозернистими пісковиками. Вона поширена масово на висоті 700—844 м у асоціаціях: соснова смеречина чорницева, сосновий субір орляковий та чорницевий. У зв'язку з тим, що в сосновому рідколіссі гніздуються глухарі, резерват має також фауністичне значення. Геологічно-флористичний резерват Близниця проектується на північних схилах найвищої вершини Свидовецьких гір—Близниці (1883 м) на площі 50 га. Тут збереглись у субальпійській смузі цікаві польодовикові форми рельєфу, на поверхню виходять вапнякові породи, що сприяло збереженню рідкісної флори й рослинності. Сліди зледеніння помітні до висоти 1460 м, а місцями ще нижче. На північно-східному схилі описано шість польодовикових карів. У резерваті збереглись такі рідкісні для Карпат види рослин, як дріада восьмипелюсткова, білотка альпійська, айстра альпійська, котячі лапки карпатські, астрагал Крайни, молочай карпатський, кисличник двостовпчиковий та багато інших. Такі ж цікаві у флористичному відношенні польодовикові цирки й озерця на полонині Герешаска, Драгобрат, Апшиняска, Ворожеска. Всі ці унікальні осередки флори підлягають абсолютній охороні. Цікавий резерват і в ландшафтно-естетичному відношенні. З вершини Близниці відкривається мальовнича панорама на Свидовецький масив та Чорногору. ЛАНДШАФТНІ ПАРКИ Латорицький ландшафтний парк доцільно створити в басейні Латориці, починаючи від Нижніх Воріт до Чинадіева, де розташований санаторно-курортний комплекс “Карпати” та ряд літніх туристичних таборів. Високий процент лісистості (близько 60%), сприятливі кліматичні умови, наявність лікувальних джерел (с. Поляна) та мальовничі ландшафти роблять парк особливо придатним для масового відпочинку. Ужанський ландшафтний парк охоплює басейн мальовничої долини Ужа від Жорнавського перевалу до села Кам'яниці. Тут зональне поширені дубові ліси з дуба скельного, дубово-букові, букові та ялицево-букові ліси, що мають рекреаційне значення. Кліматичні умови сприятливі для масового туризму у всі пори року. Ландшафтний парк уже тепер користується великою популярністю у відвідувачів. Шаянський ландшафтний парк. Його потрібно організувати навколо Шаянського санаторно-курортного комплексу. Крім лікувальних мінеральних джерел та сприятливих кліматичних умов, приваблюють відвідувачів мальовничі ландшафти вулканічних гір, покритих природними дубовими, дубово-буковими та буковими лісами. На деяких вершинах добре збереглись вулканічні кратери. В них зростає скельна флора. Синевирський ландшафтний парк. Завдяки розташованому тут на висоті 989 м найбільшому в Карпатах озеру, наявності слабоокультурених гірських ландшафтів та значних масивів природних буково-ялицево-смерекових і смерекових лісів, ця частина Вододільних Горган приваблює любителів відпочинку в горах. Суцільний ландшафтний парк доцільно створити навколо Синевирського озера та санаторію “Сойми” в Міжгірському районі. У майбутньому цей рекреаційний комплекс слід приєднати до карпатського національного парку. ГЕОЛОГІЧНІ Й ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ РЕЗЕРВАТИ ТА ПАМ'ЯТКИ ПРИРОДИ Питанням організації заповідних об'єктів неживої природи у минулому в Карпатах взагалі не приділялось уваги. Тільки у повоєнні роки зусилля вчених були спрямовані на виявлення цікавих у геолого-геоморфологічному відношенні пам'яток. На жаль, більшість з них ще це взяті на облік обласними інспекціями по охороні природи і не визначені на місцях, що негативно впливає на їх збереження та використання з краєзнавчо-пізнавальною та навчальноюметою. Тому найближчим часом потрібно приділити більше уваги територіальному визначенню та оформленню цінних в геологічному, геоморфологічному і ландшафтному відношенні заповідних об'єктів неживої природи. Перелік найважливіших з них з карпатському регіоні подається на підставі люб'язно переданих нам матеріалів наукового співробітника відділу охорони природних екосистем Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного АН УРСР В. Т.Левицького, спільно з ним виконаних досліджень та відомих геологічних публікацій з цього питання. Унікальна геологічна пам'ятка — відслонення юрських відкладів — відома в урочищі Баня в селищі Перечині. Це дуже рідкісний стратотип нижньої юри в зоні п'єнінських стрімчаків. Відклади багаті на викопну фауну і становлять інтерес для палеонтологів і палеозоологів. На жаль, охорона цього заповідного об'єкта не забезпечена. Геологічна пам'ятка — відслонення нижньокрейдяних та верхньокрейдяних відкладів відоме у верхів'ях Лютої в околицях села Лютої Великоберезнянського району. На охорону заслуговує геологічна пам'ятка — відслонення п'єнінських скель біля села Приборжавського Іршавського району. Тут зустрічаються рештки цікавої палеофауни. На вапнякових скелях збереглась рідкісна кальцефільна флора. Наукове та ландшафтно-естетичне значення має ландшафтний резерват Зачарована долина в околицях Ільниці Іршавського району. В ній на поверхню виходять юрські вапняки — останці, що придають естетичність ландшафту. Підлягають охороні відслонення сухівської світи (еталон) в селі Сухому над потоком Бронька Іршавського району. В околицях Липчі Хустського району зберігся риф міоценового моря (багряникові вапняки), що заслуговує на охорону як геолого-геоморфологічна пам'ятка. Охороні підлягає також озерце у вулканічному кратері. У Нижніх Воротах Воловецького району відома цікава геологічна пам'ятка — відслонення нижнього олігоцену, де збереглась рідкісна фауна молюсків. У селі Задільському на лівому березі Латориці доцільно взяти під охорону відслонення крейдяних відкладів з багатьма біогліфами. Над річкою Голятинкою в селі Голятині Міжгірського району на охорону заслуговує геологічна пам'ятка — відслонення верхів нижньої крейди. Воно має значення для визначення геологічної історії Карпат, зокрема Кросненської зони. У селі Дусині Свалявського району зберігся стратотип дусинських верств, вартий охорони. У Драгові, де впадає потік Монастирський у Тереблю, відоме відслонення драгівської світи, що заслуговує на охорону. Цікава геоморфологічна пам'ятка — карстові воронки та печера Жолоб в урочищі Чертеж в селі Крігчеві Тячівського району, куди сягає гряда угольських вапняків. У селі Тисоловому по струмку Тисолово, правої притоки Лужанки є цікавий розріз верхів верхньої крейди, що вважається еталонним стратотипом тисальської світи. Виходи верхньої крейди відомі в околицях Калин вздовж шляху Нересниця— Усть-Чорна. В урочищі Великий Буркало В. О. Горецький описав еталон буркалівської світи. Поруч з Калинами в урочищі Чербен виявлене відслонення сарматських відкладів, що мають наукове значення. В селищі Солотвині відслонюються оригінальні виходи кам'яної солі, які слід охороняти як геологічну пам'ятку. У селі Новоселиці Рахівського району (в гирлі Білої та Чорної Тиси) виявлене відслонення нижньої крейди, що є еталоном білотисянської світи. На північ від Рахова над потоком Тростянець на поверхню виходять вулканічні породи. Це цінна ботаніко-геологічна пам'ятка. На південь від міста над струмком Кам'яний Потік розташована геологічна пам'ятка кам'янопотіцької світи. Оригінальні тектонічні тріщини виявлені на горі Бежибори в селі Середньому Водяному Рахівського району. На північно-східному схилі гори Соймул в околицях Кобилецької Поляни охорони заслуговує відслонення соймульської світи на східному схилі гори Соймул. В околицях Ясіні є виходи грубозернистих конгломератів (верхи еоцену), які варті охорони. Охороняються ціннігеолого-геоморфологічні пам'ятки вапнякової печери в Угольському заповіднику, печери на вершині Синаторії в Перечинському лісництві, старі залізорудні штольні і шахти на схилах Острої і Крупчі в околицях Ужгорода. Ландшафтно-естетичне й туристичне значення мають скелі-стрімчаки, що охороняються в долині Білого Потоку поблизу Ділового, в околицях Костилівки, а також на території Рахівського, Щаульського, Квасівського і Свидовецького лісництв. Тут зростають рідкісні скельні рослини, такі як листовик сколопендровий, дзвоники карпатські, багатоніжка звичайна, аспленій зелений і волосовидний та ряд інших. Таке ж значення мають мальовничі скелі Вулканічних та Полонинських Карпат, зокрема Ворочівські скелі поблизу Кам'яниці, Дірявий камінь і Осташ у селі Ворочевому, стрімчак Соколець в околицях селища Перечина, Соколові скелі на східному схилі полонини Рівної, Анталовецькі скелі в Анталовецькій Поляні та багато інших. Усі ці, цікаві в ландшафтно-естетичному відношенні, пам'ятки неживої природи заслуговують на ретельну охорону.
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (26.04.2014)
Просмотров: 392 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: