Реферат на тему: Заповідник Медобори (заповідна справа) - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Заповідник Медобори (заповідна справа). Природний заповідник "Медобори" – справжня перлина не тільки Тернопільщини, а й цілої України. Він розташований на теренах Подільських Товтр, гряда яких простягається з північного заходу на південний схід від с. Підкамінь Львівської області, через Тернопільщину, Хмельниччину аж до Румунії. Товтри є унікальним геолого-геоморфологічним та палеогеографічним феноменом національного і міжнародного значення. Особливо цінною та цікавою ділянкою є частина Товтр, що охороняється у межах природного заповідника "Медобори", створеного у 1990 році. Тут представлені найтиповіші для Товтрової рифової гряди форми рельєфу – головне пасмо та групи бічних форм Товтр із скам’янілими рештками організмів Баденського і Сарматського морів, що збереглися у вапняках в прижиттєвому положенні. Ця частина пасма найбільш монолітна та заліснена, а за багатство медоносних рослин названа Медоборами. Створено природний заповідник "Медобори" з метою збереження унікальних природних комплексів Подільських Товтр, генофонду рослинного і тваринного світу, використання їх у наукових цілях та природоохоронній роботі. Площа заповідної території 9521 га. Заповідник підпорядкований Державному агентству лісових ресурсів України і знаходиться в складі Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства. В організаційно-адміністративному відношенні заповідник "Медобори" складається з трьох лісництв: Вікнянського, Краснянського і Городницького. Очолює його директор к.с/г.н. М. Я. Музика. Геологія Заповідник "Медобори" як і все Товтрове пасмо знаходиться в межах Волино-Подільської плити – тектонічної структури на південному заході Східно-Європейської платформи. Волино-Подільська плита – це західний схил Українського кристалічного щита, занурений під палеозойські відклади, перекриті товщами крейдяного і міоценового віку. Вона є найбільшою структурою Дністровського прогину .На заході плита обмежується Галицько-Волинською западиною. Територія природного заповідника "Медобори" знаходиться в зоні зчленування Передкарпатського прогину з Російською платформою ускладненого системою розломів які зумовили валоподібне підняття підстилаючих порід. Це підняття стало сприятливим фундаментом для побудови рифової гряди Товтр. Остаточне формування гряди відбулось у неогені відклади якого представлені породами середнього (баденський ярус) і верхнього (сарматський ярус) міоцену.. В середньоміоценовий час у прибережній смузі моря, що знаходилося вздовж зовнішнього краю Карпат, на відстані 15-30 км від берега тягнувся водоростевий риф довжиною 170 км. У сарматський період на баденському літотамнієвому фундаменті надбудовувались моховатко-серпулеві рифи. Таким чином, кряж утворили рифові побудови двох епох - середньоміоценової середземноморської та верхньоміоценової сарматської. та, відповідно, два переважаючих роди рифоутворювачів – літотамнієві водорості та моховатко-серпулеві будівники. Форма витягнутих паралельно до берега валоподібних рифів виникла в першу з цих епох. Наростання на них в наступну сарматську епоху рифових моховатко-серпулевих споруд не мало, в більшості випадків, форми правильно витягнутих валів, а набувало форми групових побудов, які утворили скелясті горби на вершинах окремих кряжів, або вздовж їх боків. Бокові споруди часто мали вигляд атолів і поширювались по обидві сторони в формі ізольованих невеликих групових утворень. Основним будівельним матеріалом для утворення рифу були відмерлі рештки організмів з вапняковим скелетом: літотамнієвих водоростей, моховаток, молюсків, серпул та інших колоніальних форм, які розвивалися на піднятих ділянках морського дна. Спочатку вони були покриті морськими відкладами, а після підняття на поверхню, відкопані в результаті ерозійних процесів. Завдяки осадовим відкладам відмерлі рештки організмів збереглися у прижиттєвому положенні з характерними ознаками і формами у медобірських вапняках і тому визначають унікальність Товтр для цілої Європи. Рифова гряда не паралельна межі платформи і Передкарпатського прогину. Простягання гряди не співпадає з пануючим у даній місцевості стоком вод, що вказує на незалежність її виникнення від ерозійних процесів, виключному впливу котрих зобов`язані всі інші нерівності сусідньої території. Ландшафти У системі фізико-географічного районування України територія природного заповідника "Медобори", як і всього Товтрового пасма, знаходиться у східній частині Західно-Подільської височинної області Західно-Української лісостепової провінції Східно-Європейської рівнини у межах Збаразько-Смотрицького (Товтрового) району. Основний масив природного заповідника "Медобори" знаходиться в межах Краснянського (Медоборського) ландшафту. Зазначений ландшафт відзначається певними особливостями на фоні інших ділянок Подільських Товтр, які передусім відображають риси його рельєфу. Орографічні риси Товтр сформувались під впливом умов і особливостей росту рифу, а також тектонічно зумовленими причинами (диференційованими рухами). У межах основного масиву заповідника представлені основні форми рельєфу Товтр – Головне пасмо та бічні форми Товтр, які є основою ландшафтних місцевостей. Головне пасмо в межах основного масиву території природного заповідника "Медобори" розпадається на ряд пасм на вершинах яких хаотичне нагромадження брил та каміння. Над поверхнею рівнини гряда піднімається в середньому на 50 – 60 м, лише на ділянці перетину гряди Збручем відносні висоти досягають 100 – 150 м., утворюючи мальовничі ущелини і скелясті обриви (г. Соколиха та ін.). Для Головного пасма характерна асиметрія схилів – південно-західний схил крутий, ускладнений скелястими виходами в привершинній частині, та північно-східний схил більш пологий. Бічні товтри представлені у північно-західній частині природного заповідника. Це група яскраво виражених у рельєфі пагорбів висотою від 325 до 350 – 360 м. Бічна товтра Гостра Скеля (входить у склад Вікнянського лісництва), на сьогодні є найбільш класичним прикладом бічних товтр у межах природного заповідника. Грунти На території заповідника найбільшу площу займають лесовидні суглинки і глини, що й закономірно, так як дані грунтоутворюючі породи є основними в лісостеповій зоні. Ці відклади під дією різних геологічних та фізико-географічних процесів не тільки стали грунтоутворюючими породами а й утворили сучасний рельєф. У ґрунтовому покриві природного заповідника "Медобори" переважають сірі лісові ґрунти. Значно меншу площу займають чорноземи та дернові ґрунти, а лучно-чорноземні, лучні, лучно-болотні і болотні ґрунти зустрічаються лише на окремих невеликих площах. Флора Сприятливі кліматичні умови, а також різноманітність експозицій і крутизни схилів сприяють формуванню багатої флори. Флора заповідника нараховує 90 видів грунтових водоростей, 189 видів водоростей водойм, мохоподібних – 161 вид, лишайників – 188, грибів – 656 видів. Загалом на території заповідника підтверджено зростання близько 900 видів вищих судинних рослин із значною часткою рідкісних, ендемічних, реліктових і погранично-ареальних, з яких більше 90 є регіонально рідкісними, 42 занесено до Червоної книги України, 5 – до Світового Червоного списку, 6 – до Європейського Червоного списку, 5 – під охороною Бернської конвенції. Місцева флора багата медоносними, лікарськими та вітамінними рослинами. У рослинному покриві "Медоборів" найбільші площі займають лісові угрупування – понад 90%. За складом це широколистяні дубово-грабові, грабово-дубово-ясенові, а також грабово-букові, кленово-ясенові, чисті дубові, букові і грабові деревостани. Останні займають значні площі. У підліску переважають бруслини бородавчаста та європейська, ліщина звичайна, свидина кров’яна, гордовина, глід, трапляються смородина чорна, аґрус відхилений. Трав’яний покрив лісів має різну густоту залежно від типу лісу та зімкнутості деревостану. Його утворюють яглиця звичайна, осока волосиста, підмаренник запашний з участю копитняку європейського, зірочника ланцетолистого, підлісника європейського, анемон жовтецевої та дібровної, герані темної, фіалок, рівноплідника рутвицелистого, медунки темної, купин багатоквіткової та широколистої, жовтеців шорсткого та кашубського, переліски багаторічної, папоротей, зубниць залозистої та бульбистої. Особливу цінність становлять ділянки степової, лучно-степової та наскельно-степової рослинності з рідкісними формаціями осоки низької, ковил волосистої та пірчастої. Тут, крім характерних степових, росте багато волино-подільських ендемічних та погранично-ареальних видів: шавлія кременецька, шавлія подільська, змієголовник австрійський, ясенець білий, ковили пірчаста та волосиста, молочай волинський, зіноваті біла, подільська та Блоцького, відкасник осотовидний. Предстаники червоної книги: Аконіт Бессера – Aconitum besseranum Andrz. - * Бруслина карликова – Euonymus nana Bieb. - * Булатка великоквіткова – Cephalanthera damasonium (Mill.) Druce - * Булатка довголиста – Cephalanthera longifolia (L.) Fritsch. - * Булатка червона – Cephalanthera rubra (L.) Rich - Відкасник осотовидний – Carlina cirsioides Klok - Гніздівка звичайна – Neottia nidus-avis (L.) Rich. - Горицвіт весняний - Adonis vernalis L. - Зіновать біла – Chamaecytisus albus (Hacq.) Rothm - * Зіновать Блоцького – Chamaecytisus blockianus (Paw ·.) Klбskovб - * Зіновать Пачоського – Chamaecytisus paczoskii (V.Krecz.) Klбskovб - * HYPER13 HYPERLINK "http://www.medobory-reserve.te.ua/photo-gallery/1" \o "" HYPER14Зіновать подільська – Chamaecytisus podolicus (B ·ocki) Klбskovб HYPER15 - * Змієголовник австрійський – Dracocephalum austriacum L. - * Зозулині сльози яйцевидні – Listera ovata (L.) R. Br. - * Зозулині черевички справжні – Cypripedium calceolus L. - * Зозульки травневі – Dactylorhiza majalis (Reichenb.) P.F.Hunt et Summerhayes - * Зозульки Фукса – Dactylorhiza fuchsii (Druce) Soу - * Клокичка периста – Staphylea pinnata L. - * Ковила волосиста – Stipa capillata L. - * Ковила пірчаста – Stipa pennata L. - * Конюшина червонувата – Trifolium rubens L. - * Коручка болотна – Epipactis palustris (L.) Crantz - * Коручка пурпурова – Epipactis purpurata Smith - * Коручка темно-червона – Epipactis atrorubens (Hoffm. ex Bernh.) Schult. - * Коручка чемерниковидна – Epipactis helleborine (L.) Crantz - * Костриця різнолиста – Festuca heterophylla Lam. - * Лещиця дністровська – Gypsophilla thyraica A. Klбskovб - * Лілія лісова – Lilium martagon L. - * Любка дволиста – Platanthera bifolia (L.) Rich. - * Любка зеленоквіткова – Platanthera chlorantha (Cust.) Reіchenb. - * Місячниця оживаюча – Lunaria rediviva L. - * HYPER13 HYPERLINK "http://www.medobory-reserve.te.ua/photo-gallery/1" \o "" HYPER14Молочай волинський – Euphorbia volhynica Bess. ex Szaf., Kulcz. et Paw ·.HYPER15 - * Підсніжник білосніжний – Galanthus nivalis L. - * Скополія карніолійська – Scopolia carniolica Jacq. - * Сон великий – Pulsatilla grandis Wend. - * Сон розкритий – Pulsatilla patens (L.) Mill. s. l. - * Цибуля ведмежа – Allium ursinum L. - * Шавлія кременецька - Salvia cremenecensis Bess. - ендемічна рослина. Занесена до Червоної книги України (1996). Шафран Гейфелів – Crocus heuffelianus Herb - * Шиверекія подільська – Schivereckia podolica Andrz. еx DC. - * Ясенець білий – Dictamnus albus L. - * Тваринний світ Фауністичний комплекс заповідника сформований у специфічних умовах Товтрового кряжу. Різновікові деревостани, висока залісненість схилів, перемежування їх із степовими ділянками, що поросли різнотрав’ям і островами ягідних кущів, створюють сприятливі умови для оселення тварин лісостепової групи. У заповіднику представлені всі фонові види Подільсько-Придністровського зоогеографічного району. Своєрідною рисою тваринного світу Медоборів є те, що тут змішані представники фауни різних ландшафтних зон, які утворюють стик на території Поділля. Характерними є степові види, а також типова фауна західноєвропейських широколистяних лісів, але поєднання їх у біоценозах є особливим, відповідно до умов заповідника. На заповідній території в даний час відмічено близько 2000 видів комах, 15 риб, 11 земноводих, 7 плазунів, 191 вид птахів, 52 ссавців, серед яких багато рідкісних. До Червоної книги України занесено 21 вид комах, 1 вид риб, 1 вид плазунів, 22 – птахів, 24 - ссавців. Серед червонокнижних комах звичайними для заповідника є бджола-тесляр звичайна, вусач мускусний, сатурнія руда, спорадично зустрічаються махаон, мнемозина, переливниця велика, інші є рідкісними: жук самітник, жук-олень, стрічкарка малинова, бджола-тесляр фіолетова, красуня діва, бражник мертва голова. Численними є земноводні, оскільки тут багато вологих місць, струмків, тимчасових водойм. Найчастіше зустрічаються жаби: ропуха звичайна, рідше можна бачити ропуху зелену, джерелянку червоночереву. Рідкісним для заповідника видом є часничниця. З хвостатих земноводних тут можна зустріти звичайного і гребінчастого тритонів, які є для заповідника рідкісними. З семи видів плазунів тут поширені ящірка прудка, вуж звичайний, веретільниця ламка і рідше – гадюка звичайна та ящірка живородяща. Мідянка – вид, що знаходиться в Червоній книзі України. В околицях заповідника можна зустріти черепаху болотну. Наймасовішою групою з хребетних є птахи. Тут поширені представники шістнадцяти рядів, серед яких найчисельнішими є: горобцеподібні, соколоподібні, сивкоподібні, гусеподібні, дятлоподібні, совоподібні. Особлива цінність заповідника – 22 види рідкісних Червонокнижних птахів. Гніздуються тут орел-карлик, малий підорлик, пугач, на зимівлю прилітає сірий сорокопуд, іноді можуть залетіти довгохвоста сова, сапсан, сипуха, на перельотах зустрічаються чорний лелека, гоголь, сірий журавель, польовий лунь. З 52 видів ссавців у заповіднику можна зустріти три види парнокопитних: сарну європейську, свиню дику, дуже рідко – лося. Хижі звірі представлені 7 видами: куницею лісовою та кам’яною, лисицею, ласкою, борсуком, тхором і горностаєм. Останні два у зв’язку із різким скороченням чисельності занесені у Червону книгу України. Гризунів у заповіднику 18 видів. Всі вони є звичайними і багаточисельними, заселяють різні біотопи і мають важливе значення як корм для великої кількості хижих птахів, ссавців, змій. Мишівка лісова та хом’як звичайний є червонокнижними. Особливу групу ссавців становлять рукокрилі, всі 18 видів представлених у заповіднику, занесені до Червоної книги України. Звичайними тут є кажан двоколірний, підковоніс малий, вухані бурий і сірий, нічниці велика, вусата, водяна, Брандта. Представники червоної книги: Бабка перев’язана – Sympetrum pedemontanum (Allioni, 1776) - * Беркут - Aquila chrysaetos L. - один з найбільших денних хижих птахів родини яструбових. Один з 9-ти видів роду; один з 5-ти видів роду у фауні України. В Україні рідкісний гніздовий птах. Білозубка велика - Crocidura leucodon Hermann - * Бражник мертва голова - Acherontia atropos (L.) - * Вечірнитця руда – Nyctalus noctuba Schreber. - * Вечірниця мала - Nyctalus leisleri Kuhl - * Видра річкова - Ondatra zibethia L. - вид видри, широко поширений в Європі й Азії. Вусач великий дубовий західний - Cerambyx cerdo cerdo L. - * Вусач мускусний – Aromia moschata L. - * Вухань австрійський - Plecotus austriacus Fischer - * Вухань звичайний - Plecotus auritus Linnaeus - * Гоголь - Bucephala clangula Linnaeus - * Голуб-синяк - Columba oenas Linnaeus - * Горностай - Mustela erminea L. - вид роду Mustela, невелика хутрова тварина родини мустелових (Mustelidae). Джміль моховий – Bombus muscurum Fabr. - * Джміль червонуватий – Bombus ruderatus Fabr. - * Джміль яскравий - Bombus pomorum Panzer. - комахи, ряд перетинчастокрилі(Hymenoptera), родина бджолині(Apidae) Жовна зелена - Picus viridis Linnaeus - * Жук-олень – Lucanus cervus (L.) - * Жук-самітник – Osmoderma eremita (Sc). - * Журавель сірий - Grus grus Linnaeus - * Кажан пізній –Eptesicus serotinus (Schreber, 1774) - * Коловодник ставковий - Podiceps ruficollis Pallas - * Красуня діва – Calopterix virgo (L.) - * Ксилокопа звичайна – Xylocopa valga L. - * Ксилокопа фіолетова - Xsylocopa violaceae L. - * Лелека чорний Ciconia nigra Linnaeus - * Лилик двоколірний - Vespertilio murinus Linnaeus - * Лунь лучний - Circus pygargus Linnaeus - * Лунь польовий - Circus cyaneus Linnaeus - * Махаон – Papilio machaon (L.) - * Мишівка лісова - Sicista betulina Pallas - * Мідянка - Coronella austriaca Laurenti - * Мнемозина - Parnassius mnemosyne (L.) - * Нерозень - Anas strepera Linnaeus - * Нетопир звичайний - Pipistrellus pipistrellus Schreber - ** Нетопир лісовий (Натузіуса) - Pipistrellus nathusii Keyserling et Blasius - * Нічниця Брандта - Myotis brandti Everstann - * Нічниця велика - Myotis myotis Borkhausen - * Нічниця водяна - Myotis daubentoni Kuhl - * Нічниця вусата - Myotis mystacinus Kuhl - * Нічниця довговуха - Myotis bechsteini Kuhl - * Нічниця ставкова - Myotis dasycneme Boie - * Орел-карлик - Hieraaetus pennatus Gmelin - * Підковонос малий - Rhinolophus hipposideros Bechstein - * Підорлик великий - Aquila clanga Pallas - * Підорлик малий - Aquila pomarina C.L.Brehm - * Подалірій - Iphiclides podalirius L. - * Пугач - Bubo bubo Linnaeus - * Райдужниця велика - Apatura iris L. - * Сапсан - Falco peregrinus Tunstall - * Сатурнія велика - Saturnia pyri Schiff. - * Сатурнія руда – Aglia tau L. - * Сипуха - Tyto alba Scopoli - * Скопа - Pandion haliaetus Linnaeus - * Сова болотяна - Asio flammeus Pontoppidan - * Сова довгохвоста - Strix uralensis Pallas - * Сорокопуд сірий - Lanius excubitor Linnaeus - * Стрічкарка блакитна - Catocala fraxini L. - * Стрічкарка орденська малинова - Catocala sponsa L. - * Стрічкарка тополева - Limenitis populi (L.) - * Тхір лісовий – Mustela putorius L. - * Хом'як звичайний - Cricetus cricetus Linnaeus - * Широковух європейський - Barbastella barbastellus Schreber - * Шуліка рудий - Milvus milvus Linnaeus - * Шуліка чорний - Milvus milvus L. - * Пам'ятки природи Франкові скелі - мальовничі скелі, що в околицях с.Вікна Гусятинського району. Із цими скелями пов’язана творчість і громадсько-політична діяльність І.Франка. Вони не лише історико-культурна, а й рідкісна геолого-ботанічна пам’ятка. Внаслідок вивітрювання набули вигляду стовпів з ущелинами та нішами, які повітря та вода різьбили довгі тисячоліття. Самі скелі подекуди поросли реліктовою та ендемічною рослинністю, серед якої шиверекія подільська, занесена на сторінки Червоної книги України. На території заповідника на сьогодні відомо три неоднакові за величиною печери: "Перлина", "Христинка" та "Звенигородська". Вертикальна печера Перлина знаходиться неподалік с.Крутилів. Вона утворилася в результаті глибокого розлому, а карстові процеси спричинили подальше розширення підземних порожнин. Відкрита у 1969 році місцевими жителями. Назвою послужили кальцитові кульки білого кольору, які були на її стінках. Печера Христинка знаходиться у Городницькому лісництві. Відкрита у 2000 році зоологом заповідника Сторожуком С.А. і названа ім'ям його доньки. Печера має тектонічне походження. "Звенигородська" печера незначних розмірів. Назва пов’язана із територією на якій вона знаходиться. Діяльність Наукова Сьогодні природний заповідник "Медобори" є осередком та основним полігоном для багаторічних моніторингових досліджень на Тернопіллі. Тут розгорнуто дослідження стану екосистем та їх динаміки, ведеться розробка необхідних режимів їх збереження. Актуальним є також питання оптимізації території заповідника з метою підвищення цого регіональної репрезентативності. Ведуться моніторингові дослідження за програмою Літопису природи. На 69 постійних пробних площах проводиться комплекс лісознавчих досліджень з питань стану та динаміки насаджень різних типів лісу з охопленням різних вікових стадій. На 35 постійних ботанічних пробних площах здійснюються дослідження флори, рослинності, стану та динаміки популяцій регіональнорідкісниих та червонокнижних видів, на основі чого розробляються рекомендації щодо режимів їх збереження. Фенологічні спостереження ведуться на двох маршрутах. Здійснення моніторингу за тваринами здійснюєься на 7 теріологічних стаціонарах, 7 маршрутах по обліку хутрових і копитних, 6 орнітологічних та 2 герпетологічних маршрутах, що дає можливість накопичувати інформацію про чисельнісь та стан популяцй тварин у біоценозах, вести ціленаправлені спостереження за чисельністю та біологією рідкісних та зникаючих видів. Основною формою узагальнення результатів наукових досліджень та спостережень за станом і змінами природних комплексів у заповіднику є "Літопис природи", 18 книг якого підготовлено за час його існування. Зібрані в них матеріали спостережень і досліджень узагальнені та використані в офіційних документах про стан природного середовища регіону, в монографіях "Букові ліси західного Поділля" (2004), "Стратегія і тактика природоохоронної діяльності лісового заповідника" (2006), у більше як в 150 публікаціях на сторінках фахових наукових видань, збірників науково-практичних конференцій. Заповідником проведено наукові конференції: "Проблеми становлення і функціонування новостворених заповідників", 1995, "Медобори і духовна культура давніх, середньовічних слов’ян", 1998, "Роль природно-заповідних територій Західного Поділля та Юри Ойцовської у збереженні біологічного та ландшафтного різноманіття", 2003, "Охорона і менеджмент об’єктів неживої природи на заповідних територіях", 2008. Для вирішення наукових і науково-технічних проблем створена науково-технічна рада, до складу якої входять провідні науковці зацікавлених наукових і навчальних установ та фахівці з числа працівників ПЗ. Еколого-освітня Еколого-пізнавальна діяльність природного заповідника "Медобори" спрямована на пропагування і популяризацію знань про його природні багатства та природу регіону, який заповідник презентує; на роз’яснення прав і обов’язків громадян щодо природних комплексів; загалом на підвищення екологічної освіченості та екологічної культури населення. Напрямки та форми освітньо-виховної діяльності заповідника різноманітні. Насамперед, це поширення інформації про природоохоронний об’єкт, його цінність та особливості, що здійснюється через співпрацю із засобами масової інформації. Публікації працівників заповідника періодично друкуються на сторінках районної та обласних газет. Кореспонденти місцевих та всеукраїнських газет і часописів ("Урядовий кур’єр", "Свобода", "Вільне життя", "Місто", "Культура і життя", "Високий замок", "20 хвилин", "Вісник Надзбруччя") бувають гостями нашої установи, а результатом їх відвідин стають цікаві та змістовні статті про "Медобори". На обласному радіо у кінці 2001 року започатковано постійну рубрику "Природний заповідник "Медобори". За час її існування ми донесли до слухачів інформацію про біорізноманіття заповідника та про пам’ятки неживої природи на заповідній території. Крім того у ЗМІ подається інформація про проведення науково-практичних конференцій, екологічних та інших цікавих заходів та екологічні свята. Обласним державним телебаченням та регіональним комерційним каналом TV-4 створено ряд фільмів про заповідник, його проблеми і досягнення. Телевізійним об’єднанням "Зелена студія" у 2006 р. створено науково-популярний фільм "Подільське диво – Медобори". У 2012 телеканалом "Інтер" знято сюжет "Гора Бохіт природного заповідника "Медобори" із циклу передач "Місця сили" програми "Подробности"; 5 канал для програми "Лісовий патруль" зняв передачу про природний заповідник "Медобори"; регіональний телеканал ТV-4 зняв передачу про заповідник для програми "Сільський календар". З метою формування позитивного сприйняття об’єктів заповідника та виховання правильного спілкування з природою у заповіднику видаються буклети, набори листівок, сувеніри з його символікою (куманці, декоративні тарілки), які популярні серед відвідувачів. У природному заповіднику "Медобори" з 1998 року діє музей природи. Зібрані у ньому експозиційні матеріали (опудала, гнізда, гербарій, колекція деревних та кущових порід, зразки рослин, геологічна колекція), забезпечують активну роботу з відвідувачами. Представлені у музеї експонати досить повно репрезентують біорізноманіття регіону. Важливою ланкою еколого-просвітницької діяльності є робота із учнівською молоддю. В роботі з учнями практикуємо такі аудиторні, освітні та виховні заходи: інформаційні уроки-зустрічі, "круглі столи", бесіди, лекції, семінари. З метою залучення молоді до участі у природоохоронній діяльності та дослідницькій роботі, ознайомлення з основами лісівничих професій у 2002 році організовано три шкільні лісництва на базі ЗОШ І-ІІІ ст. с. Городниця, ЗОШ І-ІІ ст. с. Вікно і ЗОШ І-ІІ ст. с. Калагарівка. Вікнянське об’єднання юних лісівників неодноразово перемагало в обласному конкурсі учнівських лісництв. Для проведення екскурсій, згідно "Положення про природний заповідник "Медобори", організовано три еколого-пізнавальні стежки – "Бохіт", "До пущі Відлюдника", "Гостра". Вони характеризуються необхідною інформативністю та знайомлять бажаючих з найцікавішими в науковому, природоохоронному і естетичному відношенні об’єктами природи Подільських Товтр, з історією краю. Працівники заповідника "Медобори" проводять такі екологічні заходи як конкурси, операції, свята, акції ("Парк тисячоліть", "Майбутнє лісу у твоїх руках", "Первоцвіт", "Європейський тиждень лісу", "День довкілля", "День Землі", "Збережемо ялинку" та ін.). Зміцнюються зв’язки заповідника із Гусятинським районним відділом освіти, Тернопільським обласним еколого-натуралістичним центром, Гусятинським районним центром дитячої та юнацької творчості. У співпраці з цими організаціями ми проводимо всі важливі заходи екологічної освіти і виховання. В еколого-освітній роботі співробітники заповідника орієнтуються на чималий власний досвід, використовують вітчизняні та зарубіжні методики. На ефективність еколого-освітньої діяльності вказує той факт, що у 2006 році природний заповідник "Медобори" у конкурсі на кращу організацію і проведення просвітницької роботи серед підприємств системи Держкомлісгоспу України зайняв третє місце. Відвідувати заповідник можна лише з дозволу адміністрації, як правило, у супроводі співробітників і тільки в межах екологічних стежок. У заповіднику функціонує три екологічні стежки: "До Пущі відлюдника, "Гора Бохіт" і "Гора Гостра".
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (26.04.2014)
Просмотров: 2504 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: