Реферат на тему:Закарпаття в контексті екологічної безпеки - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Закарпаття в контексті екологічної безпеки. На Закарпатті, за рахунок поєднання вдалого географічного положення, особливих кліматичних факторів та топографічних умов, сформувалися унікальні природні умови не тільки для України, але і для Європи в цілому. Висока лісистість території, наявність унікальних джерел мінеральних та термальних вод, значне біорізноманіття, відсутність екологічно небезпечних виробництв, а відтак, і умовно сприятливий екологічний стан території, є вигідними стартовими умовами для розвитку нашого краю. З огляду на це саме туристично-рекреаційне майбутнє пророкують нашому краю. Біоту Закарпаття складають унікальні представники флори і фауни, ряд яких занесено в Червону Книгу України та до Європейської Червоної Книги, причому понад 12% (12,7%) території області віднесено до природно-заповідного фонду України. Сьогодні Закарпаття відноситься до найбільш чистих регіонів України, хоча окремі проблеми екологічного характеру нас не оминули. Екологічний менеджмент на території області здійснюють представництва Міністерства охорони навколишнього середовища України, Державного Комітету України по водному господарству, Державного Комітету України по лісовому господарству та інші структури виконавчої влади. При цьому завдяки ряду обставин, в тому числі роботі зазначених установ, екологічний стан об’єктів навколишнього природного середовища області є чи не найбільш сприятливим на теренах України. Проте в сфері екологічного менеджменту області справи не такі й райдужні, адже виконавчі комітети органів місцевого самоврядування практично не виконують вимоги природоохоронного законодавства України. Це, перш за все, стосується водоохоронних зон, де без проведення екологічної експертизи організовується господарська діяльність, невпорядкованості місць складування твердих побутових відходів, непоодинокі випадки самовільних рубок, в тому числі на території водоохоронних зон, тощо. Нажаль, роль громадських організацій екологічного спрямування на Закарпатті є невідчутною. В даній статті нами, як незалежними експертами, буде оцінено основні джерела порушення екологічної безпеки на Закарпатті та показано шляхи можливого їх убезпечення. У відповідності із звітом Державного управління екології та природних ресурсів в Закарпатській області “Про стан навколишнього природного середовища в Закарпатській області за 2005 рік” та згідно “Екологічного паспорту Закарпатської області”, стан об’єктів навколишнього природного середовища на Закарпатті є задовільним. При цьому спостерігаються позитивні тенденції щодо розширення площі природно-заповідного фонду області, покращення екологічного стану річок Закарпаття через відсутність промислових джерел забруднення, зменшення кількості викидів в атмосферу, тощо. В той же час в зазначених документах привернута увага до потенційних джерел порушення екологічної безпеки, хоча реальні шляхи можливого їх убезпечення не пропонується. Зокрема це проблеми захищеності водоносних горизонтів, ерозії ґрунтів, зростання сейсмічної активності в області, зберігання хімічних засобів захисту рослин, тощо. Отже, незважаючи на задовільний екологічний стан території Закарпаття згідно висновків державних органів влади в сфері охорони навколишнього середовища існують і проблеми забезпечення екологічної безпеки території області на які і хотілося б звернути увагу в даній статті. Науковці Ужгородського національного університету (фахівці хімічного, біологічного, медичного, фізичного, географічного та інших факультетів) проводять систематичні дослідження в сфері охорони природи та довкілля людини, в тому числі в рамках міжнародних проектів природоохоронного напрямку. Тільки протягом останніх двох років проведено комплексні наукові роботи по оцінці екологічного стану малих річок Закарпаття, стану ґрунтів промислових і рекреаційних зон області, впливу сміттєзвалищ на екологічний стан об’єктів навколишнього природного середовища, стану лісів та природно-заповідних територій області, проведено обґрунтування створення нових об’єктів природно-заповідного фонду (зокрема, регіонального ландшафтного парку “Притисянський”), визначення антропогенного навантаження на флору і фауну в межах природних та антропогенних територій, тощо. Активну участь у цих дослідженнях приймали науковці кафедри екології та охорони навколишнього середовища разом з науковцями інших наукових осередків університету. Одержані результати дозволяють зробити ряд узагальнень і висновків. По-перше, екологічний стан річок Закарпаття, перш за все малих річок, є задовільним, що відповідає висновкам Державного управління екології та природних ресурсів в Закарпатській області. Науковці УжНУ провели комплексні дослідження ряду річок області, що дало змогу підтвердити висновки державних установ в цій сфері. При цьому слід зазначити, що проблема водоохоронних зон залишається достатньо гострою. Це і неорганізована рекреація, і стихійні забудови в цих зонах, і навіть стихійні сміттєзвалища поблизу річок. Причинами цього є як відсутність єдиного власника на цих територіях (згідно коментарів управління екології та природних ресурсів), так і відсутність належної відповідальності виконавчих комітетів органів місцевого самоврядування, на які покладено дотримання природоохоронного законодавства. Наприклад, відповідальність сільських голів за порушення цих нормативних актів обмежується адміністративними санкціями, що не забезпечує належного покарання. Збитки від таких дій можуть оцінюватися десятками і сотнями тисяч гривень. В цьому аспекті шляхом вирішення зазначених проблем повинно стати вдосконалення природоохоронного законодавства України, що змусить переглянути ставлення посадовців до питань охорони навколишнього природного середовища. По-друге, основними джерелами скиду забруднених стічних вод у поверхневі водні джерела області згідно із звітом управління екології та природних ресурсів є каналізаційні очисні споруди комунальних підприємств “Водоканал” м. Ужгорода (понад 70% скиду) та м. Мукачева (понад 20% скиду недоочищених стічних вод). Причинами цього є надмірне навантаження на каналізаційні очисні споруди, що значно перевищує їх продуктивність. Так, продуктивність каналізаційних очисних споруд КП “Водоканал” м. Ужгорода складає 50 тис. м3/добу, тоді як добове навантаження перевищує 80 тис. м3. Тому значна кількість комунально-побутових стічних вод скидається без належної очистки, що є причиною забруднення річки Уж, яка перетинаючи кордон протікає через Словаччину, Угорщину, тощо. У 2008-2009 роках планується реконструкція каналізаційних очисних споруд КП “Водоканал” м. Ужгорода, яка направлена як на збільшення продуктивності споруд (до 100 тис. м3/добу), так і на заміну технології очистки стічних вод. З цією метою на кафедрі екології та охорони навколишнього середовища (хімічний факультету, УжНУ) виконується держбюджетна тематика направлена на розробку нової технології очистки промислових та комунально-побутових стічних вод (ДБ-621П “Розробка та застосування нових комплексних екологічно безпечних технологій очистки побутових і промислових стічних вод”, номер державної реєстрації 0105U009070”, наукові керівники професор Чундак С.Ю. та доцент Сухарев С.М.). Очікується, що розроблена нова технологія очистки комунально-побутових стічних вод буде впроваджена на каналізаційних очисних спорудах КП “Водоканал” м. Ужгорода без кардинальної реконструкції очисних споруд. Це сприятиме покращенню екологічного стану річки Уж. В екологічному паспорті Закарпатської області це питання також детально розглянуто з посиланням на розпорядженням голови облдержадміністрації від 16.08.05 №489 “Про застосування сучасних систем глибокої очистки стічних вод”. По-третє, вплив промислових об’єктів на навколишнє природне середовище на території Закарпаття є мінімальним. Це зумовлено відсутністю діючих екологічно небезпечних підприємств і, згідно звіту управління екології та природних ресурсів, домінуючими джерелами забруднення повітря є пересувні джерела (автотранспорт), водних об’єктів – комунально-побутові підприємства, тощо. Перелік потенційно небезпечних об’єктів на території області (згідно екологічного паспорту Закарпатської області) налічує значну кількість об’єктів, проте більшість з них надають незначний вплив на об’єкти навколишнього природного середовища. В той же час існує інша проблема, яка пов’язана з негативним впливом на навколишнє природне середовище – це вплив тих промислових підприємств, які сьогодні або не функціонують, або функціонують не на повну потужність. Цей аспект практично не розглядається в матеріалах державних органів екологічного менеджменту, тоді як ця проблема заслуговує особливої уваги. Наприклад, підприємство ВАТ “Закарпатполіметали” (с. Мужієво, Берегівський район) через відсутність належних заходів по захисту об’єктів навколишнього природного середовища негативно впливає на стан водоносних горизонтів району, про що свідчить різке зростання вмісту важких металів в колодязній воді (в кілька разів перевищує величини відповідних граничнодопустимих концентрацій для питної води). Це зумовлено рядом обставин. По- перше, хвостосховище даного підприємства є переповненим, а відсутність необхідних заходів захисту водоносних горизонтів призводить до забруднення підземних вод важкими металами та компонентами сольового складу. По-друге, терикони “пустої породи” поліметалевої руди, які утворилися після гравітаційного збагачення руди піддаються впливу факторів навколишнього природного середовища (вода, кисень повітря, тощо), що призводить до міграції важких металів у незахищені водоносні горизонти. Подібні явища можна спостерігати і на інших об’єктах, зокрема колишня Вишківська ртутний комбінат (Хустський район). Основним шляхом вирішення даної проблеми є усунення негативного впливу цих об’єктів на довкілля, хоча б шляхом консервації основних джерел забруднення довкілля. В цілому слід більше уваги приділяти підприємствам такого типу, відпрацьованим кар’єрам та ін. з метою зменшення їх негативного впливу на об’єкти навколишнього природного середовища. По-четверте, проблема зберігання на території області промислових відходів та непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин (пестицидів) є достатньо гострою. Цим питанням приділено значну увагу як в засобах масової інформації, так і в документах органів державної влади в сфері охорони довкілля. При цьому можна виділити кілька проблем цього напрямку. По-перше, це проблема зберігання на території області понад 1000 тон хімічної речовини “Премікс”. З цього приводу в області працювало кілька урядових та неурядових комісій, проведено ряд експертиз цієї речовини, зроблено ряд заяв, проте проблема до сих пір не вирішена. Це питання детально розглянуте в екологічному паспорті Закарпатської області. Науковці Ужгородського національного університету спільно з науковцями Інституту електронної фізики НАН України також провели дослідження цієї речовини і результати досліджень дозволяють зробити кілька висновків. Речовина “Премікс” є сумішшю ряду хімічних речовин (органічна матриця та сполуки важких металів) і вона була придатна для виробництва гуми (як наповнювач), проте під впливом факторів довкілля (за неналежних умов зберігання) вона втратила свої властивості і сьогодні являє собою потенційне джерело забруднення об’єктів навколишнього природного середовища. Зросла питома частка рухомих форм важких металів в речовині “Премікс”, що становить пряму загрозу порушення екологічної безпеки регіону. Тому вирішення проблеми речовини “Премікс” потребує або її переробки на спеціальних заводах, або контейнеризації та зберігання на полігоні промислових відходів. Будь-який із шляхів потребує значних коштів, тому рішення залишається за органами державної влади. По-друге, це проблема зберігання на території області хімічних засобів захисту рослин (пестицидів), яких за даними управління екології та природних ресурсів налічується 257,7 тонн (1-2 клас небезпеки), причому речовин заборонених до використання – 77,03 тонни, непридатних для застосування – 34,63 тонни і невідомих сумішей – 146 тонн. Ці пестициди зберігаються в контейнерах, проте умови їх зберігання (стан будівель, місце розташування, тощо) є вкрай незадовільними. Місця зберігання пестицидів є потенційними джерелами забруднення об’єктів навколишнього природного середовища, тому необхідно ці сполуки або переробити (на спеціальних заводах по утилізації промислових відходів), або покращити умови зберігання контейнеризованих пестицидів. Як і в попередньому випадку, кожний із напрямків вирішення проблеми потребує значних коштів, тому вирішальним мають бути дії органів державної влади в сфері охорони довкілля та представництв МНС. Це питання детально розглянуто в екологічному паспорті Закарпатської області, причому Державне управління екології та природних ресурсів в Закарпатській області приводить фотоматеріали про вигляд складів зберігання хімічних засобів захисту рослин в контейнерах. По-п’яте, це проблема твердих побутових відходів. Це питання широко обговорюється як в засобах масової інформації, так і в документах органів державної влади в сфері охорони довкілля та охорони здоров’я людини. При цьому згідно даних управління екології та природних ресурсів, в області налічується 313 місць складування твердих побутових відходів, з яких 78 не відповідають санітарним нормам та вимогам екологічної безпеки. За офіційними даними в 2004 році виявлено і ліквідовано 1194 несанкціонованих сміттєзвалищ. Проте, проведені науковцями дослідження, дозволяють говорити про більш складний характер проблеми сміттєзвалищ. Так, протягом 2005-2006 років в рамках Міжнародного угорсько-українського проекту “Розробка системи моніторингу забруднення довкілля прикордонного регіону Берег (Development of Environmental Pollution Monitoring System for Bereg Frontier Region)” (реєстраційний номер HU-UK 2003/004-347-05-02-02-001), науковці Ужгородського національного університету (фахівці медичного, хімічного та біологічного факультетів) провели дослідження впливу сміттєзвалищ (санкціонованих та несанкціонованих) на території Закарпатської області та Угорщини на екологічний стан об'єктів довкілля. Результати дослідження показали, що сміттєзвалища, навіть при дотриманні умов їх організації надають комплексний негативний вплив на компоненти довкілля, що призводить до деградації земель, забруднення водойм та водоносних горизонтів, флори і фауни регіону, тощо. Сьогодні гостро назріла проблема побудови сміттєпереробних заводів, що є одним із шляхів вирішення цієї проблеми. В той же час не можна оминути і проблему збору побутового сміття та попередження стихійних сміттєзвалищ. Це є як проблемою міст, так і проблемою сіл та селищ. При цьому, якщо в містах намагаються вирішити цю проблему адміністративними методами, то в селах цю проблему і не намагаються вирішити. Шляхом виходу із цієї ситуації в селах та селищах є персональна відповідальність керівників органів місцевого самоврядування за екологічний стан територій, яка б змусила посадовців переглянути ставлення до цієї проблеми. Питання сміттєзвалищ детально розглянуто в екологічному паспорті Закарпатської області, причому наводяться приклади фотографій, які відображають зовнішній вигляд санкціонованих сміттєзвалищ (часто розташованих безпосередньо біля житлових будинків). По-шосте, це проблеми транскордонного забруднення та транспортні мережі Закарпаття. В цьому контексті можна виділити кілька напрямків можливого порушення екологічної безпеки території області, адже Закарпаття межує з чотирма країна Євросоюзу. По-перше, це транскордонне забруднення середовищ (повітря, річок тощо) за рахунок техногенних аварій в сусідніх країна, перш за все в Румунії. Протягом останніх п’яти років кількість знаних техногенних аварій на підприємствах цієї країни сягнула 15, що відобразилося і на екологічному стані території Закарпатської області. Хоча впливи минулих техногенних аварій в повіті Марамуреш (Румунія) (скиди важких металів та ціанідів, які потрапили в річку Тиса) на стан об'єктів навколишнього природного середовища області вже практично нівельований за рахунок природних чинників, проте завжди існує імовірність виникнення загрози порушення екологічної безпеки території Закарпаття. Нажаль ці питання практично не відображаються в документах державних органів влади в сфері охорони навколишнього природного середовища. Вирішення цих проблем можливе лише розширенням міжнародної співпраці в природоохоронній галузі. По-друге, це трубопроводи (нафто-, газо- та етиленовий трубопровід), які перетинають всю територію Закарпаття. Більшість цих об’єктів функціонують вже більше 20 років і при неналежному технічному обслуговуванні можливі аварійні ситуації. При цьому слід враховувати сейсмічну активність території області та високе обводнення території краю, що може значно загострити проблеми забруднення середовищ (при техногенних аваріях). Цим аспектам, на наш погляд, слід приділяти більше уваги. По-третє, це зростання вантажопотоку (як автотранспортом, так і залізницею) через територію області, що теж призводить до забруднення об’єктів довкілля. Шляхом вирішення останньої проблеми може бути зростання плати за використання транспортних шляхів області з цільовим використання платежів за забруднення середовища. Крім того, на Закарпатті існують і загальні екологічні проблеми, які притаманні урбанізованим територіям (переважно міста), територіям сільськогосподарського використання, тощо. Отже, не зважаючи на відносну чистоту Закарпатської області та сприятливий екологічний стан території краю, існують ряд проблем, які пов’язані із забезпеченням екологічної безпеки території області. До вирішення цих проблем повинні залучатися не тільки органи державної влади в сфері охорони природи і довкілля людини, але і громадські організації, заклади освіти, які повинні пропагувати екологічні цінності. Все це дозволить підвищити рівень екологічної культури населення краю, в тому числі посадовців, які несуть відповідальність за дотримання природоохоронного законодавства. Бережіть свій рідний край.__
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (26.04.2014)
Просмотров: 736 \| Комментарии: 1 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: