Реферат на тему:Втручання людини в стійку екологічну систему. - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Втручання людини в стійку екологічну систему. Втручання людини в стійку екологічну систему Уперше вчені дійшли висновку про те, що люди можуть зникнуть як вид завдяки власним «зусиллям», досліджуючи наслідки передбачуваного ядерного конфлікту. Коли його загроза зменшилася, людство заспокоїлося. Однак слід враховувати, що енергія вибуху всіх термоядерних зарядів менша за енергію, яка виробляється енергетичними установками світу всього лише протягом року. Щороку людина намагається змінити щось на своїй планеті. Це й переміщення гігантських мас речовини, порушення величезних ділянок незайманої поверхні суші, що приводить до зникнення численних видів тварин і рослин. Чимраз більше зростає радіоактивний фон. Люди помічають, що навколишнє середовище швидко змінюється, але дотепер вірять у казки, ніби можуть створити ідеальний соціальний лад, у якому людство й природа зможуть жити в злагоді. Навіть сьогодні уявлення людства зводяться до розуміння того, що воно неправильно господарює, але це можна виправити завдяки технологічному втручанню. Чимало дослідників чомусь дотримується думки, що зміни, які відбуваються в навколишньому середовищі, є безперервним, «гладким» процесом. Але дуже часто сама природа намагається продемонструвати, наскільки тонкими є ті межі, після подолання яких починаються катастрофічні руйнування. Тепер потрібно визначитися, який саме етап проходить сьогодні людство: це тільки, початок шляху, стан перед кризою або катастрофа, що наступила? Останнім часом на виправлення ситуації були витрачені колосальні засоби, і все-таки бажаного результату домогтися не вдалося. Катастрофічні зміни не припиняються, а здається, навпаки, ще більше наростають. Щороку ситуація погіршується новими катаклізмами. Це може свідчити про неправильність обраних методів або про недостатність засобів, а можливо, про те й інше разом. Щоб поліпшити стан навколишнього середовища, необхідні надзвичайні суми. Наприклад, щоб США вдалося скоротити викиди вуглекислого газу на 50%, переходячи з вугільних електростанцій на атомні, необхідно не менше 50 трлн доларів Слід враховувати, що протягом 38 років кожні 2,5 дня потрібно буде встановлювати один реактор. Учені підрахували, що в Західній Європі для контролю й очищення індустріальних відходів наприкінці XX століття було потрібно 120 млрд доларів, а в США — 200 млрд. Такі витрати дуже великі. До того ж штучна підтримка стаціонарного стану навколишнього середовища на якійсь локальній ділянці вимагає додаткового споживання енергії, а це призведе до погіршення в іншій частині біосфери. Отже, всі заходи, за допомогою яких людство намагається себе убезпечити, неефективні. Немає ніякого іншого джерела, крім біосфери та її ресурсів, яке б змогло підтримувати життя. На цьому етапі наше хазяйнування всередині біосфери виступає в ролі особливої системи (синтезу й розкладання речовини, причому людина взяла на себе функції тільки синтезу (виробництво), а функції розкладання надала природі. Однак істотна частина вироблюваних речовин не властива природі й не розкладається, до того ж асимілююча ємність біосфери, безсумнівно, вичерпана. Людству заважає жити в гармонії з природою ще один стереотип. Люди виробляють занадто велику кількість відходів. До них можна зарахувати і розсіювання теплової енергії будь-яким промисловим, транспортним або комунальним об'єктом, і воду, що використовується практично в будь-якій технології, і, І власне кажучи, будь-який кінцевий продукт, що відправляється на смітник через місяць або ж кілька століть. Людина як біологічний вид є консументом. Вона використовує продукцію біоти (сукупність усіх рослин і тварин), а її технології стають інструментом, за .допомогою якого їй вдається споживати значно більше продукції біоти, ніж Ьдозволено природними законами. І через це порушується баланс у природі. Взаємодія людини й біоти Основний принцип, що характеризує стійкість біосфери: швидкість чистого поглинання вуглецю біотою співмірна приросту вуглецю в навколишньому середовищі. Уже на початку минулого століття біота суші припинила поглинати надлишок вуглецю в атмосфері. Найстрашнішим є той факт, що вона сама почала виробляти вуглець. Таким чином, зміни навколишнього середовища чимраз більш зростають, біота і навколишнє середовище стали дуже нестійкими. Біосфера, може відшкодувати будь-які зміни, що їх чинить людина, за умови, якщо споживання первинної біологічної продукції (фотосинтез) не перевершує 1 % (сучасна частка споживання людиною — 10 %). При цьому не має значення, чи експлуатується 1 % суші, на якій біота спотворена повністю, чи 10 % суші, де спотворення біоти дорівнює 10 %. Механізм, який застосовує біота для того, щоб стабілізувати себе саму І навколишнє середовище, полягає у конкуренції. Доки цей механізм вживався в рамках природних потоків енергії, усе було гаразд. Але коли людина сформувала новий, додатковий потік, чимраз більша частина продукції біоти почала споживатися в інтересах тільки одного виду — homo sapiens — на шкоду іншим. Уся історія біосфери доводить, що її розвиток був спрямований до чимраз більшої стійкості. Мабуть, у біоти є механізми витіснення тих видів, які порушують цю стійкість. Людина навряд чи буде винятком. Про те, що геном людини поступово розпадається свідчать дані зростання кількості генетичних захворювань. До них насамперед слід віднести психічні й уроджені порушення. Цілком імовірно, саме з цим пов'язане поширення алкоголізму й наркоманії, зниження імунного статусу організму людини, виникнення нових хвороб. Те, що зазвичай відносять до «екологічних» захворювань, тобто безпосередньо пов'язаних із забрудненням навколишнього середовища, е лише частиною проблеми. Існують глибинні механізми, що призводять до розпаду генома, але людина їх поки що не відчуває. Наприкінці XX століття людство зіштовхнулося з браком не продовольчих або технологічних ресурсів, а екологічного ресурсу, який забезпечував би стабільність навколишнього середовища, ресурсу господарської ємності біосфери. Розвинуті країни, за винятком Канади, уже давно зруйнували свої природні екосистеми. Цей фактор не враховується при укладанні міжнародних угод, що стосуються плати за ті або інші порушення природного середовища. Виникає питання: чому ж дотепер збереглися держави, що порушили закони природи9 Пояснюється це тим, що викликані ними збурювання частково асимілюються океаном і ділянками суші, де збереглися первозданні умови проживання. Туди стікаються всі забруднювачі. Збереглися природні умови тільки в Канаді, Австралії, Бразилії, Китаї й Алжирі. Виходить, що всі інші країни живуть за рахунок екологічного ресурсу цих країн. Найкращі умови залишилися на території Бразилії, з величезним шматком тропічного лісу в Амазонії, і Росії, із її найбільшим у світі масивом лісів і ветландів (боліт і перезволожених земель). Вплив економіки на природне середовище проживання Багато хто досі не зрозумів, що ринкова економіка не в змозі забезпечити екологічну безпеку. Відомо, що в США руйнування первозданної природи відбувалося набагато швидше, ніж у Європі. Уже на початку XX століття вона була практично зруйнована. Якщо не брати до уваги Аляску, то недоторканими збереглося тільки 4 % території. Власне ринкова економіка забезпечує максимальну швидкість і ефективність використання природних ресурсів, а отже, і якнайшвидше руйнування навколишнього середовища. Тому розвинуті країни зобов'язані взяти на себе основну частку відповідальності за ситуацію, що склалася. ЄС, США, Канада і Японія виробляють більше 2/3 світового валового продукту, забезпечують 2/3 світової торгівлі, є найбільшими споживачами ресурсів, особливо енергетичних, і виробляють 3/4 маси глобальних забруднювачів. 15 % населення Землі, що проживають у цих країнах, споживають 1/3 добрив, 1/2 виробленої у світі енергії, 2/3 усіх металів, половину продовольства і більш 2/3 ділової деревини. І все-таки ринкова економіка продовжує орієнтуватися на економічне зростання, хоча така категорія призводить до екологічних катастроф. Тим часом 23 % населення планети є дуже бідними, серед них 400 млн не мають даху над головою. Абсолютне число знедолених людей у світі постійно зростає. Щоб хоч якось виправити їхнє положення, треба на порядок збільшити видобуток сировини, доставку свіжої води, виробництво продуктів. Чимраз більше люди переконуються в цінності недоторканої природи в умовах екологічної кризи. Дуже скоро це зможуть зрозуміти усі. Нині людству в жодному разі не можна піддатися спокусі одержати миттєву вигоду, необхідно зберегти свій природний фундаментальний потенціал. Освоєння нових територій не підвищить добробут народу, а тільки зробить багатшими невелику групу людей. Необхідно також враховувати той факт, що всі неосвоєні ділянки природи є стабілізаторами навколишнього середовища, допомагають її очищенню й відновленню. Людству слід зупинитися і припинити освоювати природу, у такий спосіб постійно знищуючи її, порушуючи природний баланс. Людство давно переступило поріг стійкості, отже, необхідно повернутися назад — до розвитку без економічного зростання. Про це зараз говорить чимало вчених усього світу. Відновити порушену біоту дуже складно, навіть після припинення господарської діяльності. Природні угруповання складаються сотні років, але здатність до регуляції навколишнього середовища, ймовірно, відновлюється набагато швидше — протягом декількох десятиліть. Так що навіть при збереженні енергоспоживання, що підтримувало б життя сучасного населення, є ймовірність зупинити глобальне руйнування за умови скорочення освоєних площ суші спочатку приблизно до 40%, а потім до 20 % (без врахування Антарктиди). Програма ця цілком здійсненна, якщо ввести великий міжнародний податок, порівнянний з величиною ВНП, для держав, які не бажають або нездатні урізати освоєні території. А країнам, які мають або готові забезпечити необхідний відсоток незайманої природи, необхідно виплачувати великі дотації. Це не виключає скорочення населення Землі. Чисельність його не повинна перевищувати 1—2 млрд людей. Цей процес можна розтягти на кілька сторіч, щоб він не був дуже болісним. З метою забезпечити стійкість навколишнього середовища людство зобов'язане змінити стереотипи, цілі економіки, характер поводження і свою етику. Якщо це не під силу людям, то біота зробить це сама, намагаючись зруйнувати людство і не пошкодувавши для цього частину самої себе. Якщо ж людині призначено зникнути як виду, то немає рації сподіватися на відновлення. Палеонтологи чимало разів доводили, що зниклі види не відроджуються. Валовий національний продукт (ВНП), що є основним показником економічного росту, являє собою ринкову вартість усіх кінцевих товарів І послуг, вироблених за 1 рік. Зараз лише деякі задумуються про існування небажаних «валових національних побічних продуктів», до яких відносяться забруднення води й повітря, автомобільні звалища, шум, перенаселення і т. д. Виходить, що ВНП завищує рівень нашого матеріального добробуту, тому що демпінгові витрати, пов'язані з його виробництвом, сьогодні з обсягу сукупного виробництва не віднімаються. На цьому етапі обсяг ВНП обернено пропорційний до забруднення навколишнього середовища. Громадськість підняла питання про забруднення навколишнього середовища промисловими підприємствами тільки в 60-х роках XX ст. Почали виникати групи пильності, такі як «Сьєрра-клаб» і «Друзі Землі»; законодавці теж захвилювалися й почали вживати різних заходів щодо охорони навколишнього середовища. У США був виданий закон, який намагався регулювати діяльність у сфері маркетингу. Це «Закон про національну політику в області навколишнього середовища», прийнятий у 1969 році. Він містив у собі основні положення, що стосуються встановлення-норм національної політики в області навколишнього середовища й заснування Ради з проблем якості води, яка була перетворена у 1970 р. на Управління з охорони навколишнього середовища. Усі зміни навколишнього середовища позначаються і на товарах, які фірми виробляють і пропонують ринкові. У своїй діяльності фірми чимраз більше прагнуть узяти до уваги той факт, що люди відрізняються за своїм ставленням до світу природи. Деякі відчувають себе під владою природи, інші живуть у гармонії з нею, а треті намагаються підкорити її собі. Помічена тривала тенденція підпорядкування природи людиною за допомогою науки й техніки та її віра в безмежність природних ресурсів. Однак останнім часом люди все частіше почали розуміти тендітність природи й обмеженість її ресурсів, почали усвідомлювати, що людська діяльність може занапастити природу або ж завдати їй шкоди. Сьогодні любов до природи призводить до зростання популярності подорожей у житлових фургонах, пішого туризму, водних прогулянок і рибальства. Бізнесмени відразу відповіли на зростаючі потреби людства новим випуском туристського спорядження, наметів та іншого приладдя для відпочинку на природі. Організатори поїздок пропонують усе більше маршрутів місцями, яких ще не торкнулася людська діяльність. Виробники продуктів харчування почали розширювати ринки «натуральних» продуктів, таких як натуральні вироби з хлібних злаків, натуральне морозиво, продукти для лікувального харчування. Реклама харчових продуктів подається на натуральному для них фоні природи. Вода й повітря декому здаються невичерпними видами природних ресурсів, однак групи захисників навколишнього середовища бачать загрозу і для них. Ці групи виступають за заборону продажу окремих препаратів в аерозольний упаковці, оскільки вони можуть завдати шкоду шару озону в атмосфері. А з водою в ряді районів світу проблеми виникли вже сьогодні. Використання поновлюваних ресурсів, таких як ліс і продовольство, вимагає обережності. Щоб зберегти ґрунт і забезпечити достатню кількість лісоматеріалів для задоволення попиту в майбутньому, фірми, які займаються лісорозробками, повинні відтворювати насадження на вирубаних площах. Забезпечення продовольством може стати чималою проблемою, оскільки розміри сільськогосподарських угідь обмежені й чимраз більше земель приділяється під житлове будівництво і для комерційного використання. Серйозна проблема виникає у зв'язку з виснаженням таких непоновлюваних ресурсів, як нафта, кам'яне вугілля й інші корисні копалини. На сьогодні вже відчувається брак платини, золота, цинку й свинцю. До кінця XX сторіччя навіть при зростанні цін дефіцитними стали срібло, олово й уран. При збереженні нинішніх рівнів споживання до 2025 року, можуть вичерпатися запаси й інших корисних копалин. Навіть якщо буде наявна вихідна сировина, діяльність фірм, які використовують дефіцитні корисні копалини, може ускладнитися й викликати збільшення витрат. А перекласти ці витрати на плечі споживача буде, очевидно, нелегко. Фірми, які займаються науково-дослідними і дослідницькими роботами, можуть почасти вирішити цю проблему, відкривши нові цінні джерела сировини і створивши нові матеріали. Найсерйозніша проблема забезпечення економічного розвитку виникне у зв'язку з одним із непоновлюваних видів природних ресурсів — нафтою. Економіка провідних промислове розвинутих країн світу багато в чому залежить від постачання нафти, і доти, поки не будуть виявлені економічно вигідні замінники цього енергоносія, нафта відіграватиме провідну роль у світовій політиці й економіці. Висока вартість нафти стала причиною гарячкових пошуків альтернативних енергоносіїв. Знову стало популярним кам'яне вугілля, проводяться дослідження з пошуку практичних шляхів використання сонячної, ядерної, вітрової й інших видів енергії. Тільки в області використання сонячної енергії *-сотні фірм пропонують устаткування для обігрівання житлових приміщень й інших цілей. Промислова діяльність практично постійно шкодить стану природного середовища. Слід враховувати відходи хімічних і ядерних виробництв, небезпечний рівень вмісту ртуті у водах морів і океанів, вміст ДДТ й інших хімічних забруднювачів у ґрунті й продуктах харчування, а також засмічення середовища пляшками, виробами з пластмас й інших пакувальних матеріалів, які не піддаються біохімічному розкладанню. Заклопотаність широких мас населення відкриває перед фірмами, які швидко реагують на обстановку, гарний маркетинговий потенціал. Формується широкий ринок засобів боротьби із забрудненням, таких як скрубери й агрегати, які працюють за технологією рециркуляції вихідних матеріалів. Ведеться пошук альтернативних способів виробництва й упакування товарів без завдавання шкоди навколишньому середовищу.
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (22.04.2014)
Просмотров: 161 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: