Реферат на тему:Вплив радіоактивності на навколишнє середовище - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Вплив радіоактивності на навколишнє середовище. Наймолодшим серед новітніх розділів загальної екології є, ма-буть, радіоекологія, активний розвиток якої почався, практично, після страшної Чорнобильської катастрофи, яка стривожила весь світ. Коли ядерне лихо спіткало влітку 1945 р. Хіросіму та Нагасакі, жахливі наслідки атомного бомбардування та першого в історії людства вибуху такої сили теж привернули увагуй-викликали за-непокоєння майже всього людства. Але тоді на фоні трагедії другої світової війни та через недостатню інформованість й відсутність знаків про можливі наслідки радіоактивних забруднень і пошкоджень біосфери людство ще не могло об'єктивно оцінити всю сер-йозність цієї проблеми. Навпаки, під тиском мілітаристичних сил у розвинених країнах небаченими темпами почали нарощувати арсенал ядерної зброї, намагаючись досягти якнайбільшої руйнів-ної сили. Але вже через 10—15 років вчені почали розуміти всю недалеко-глядність такої політики, зростання загрози світової катастрофи в результаті ядерної війни. Було зроблено перші розрахунки-можливих змін екосистем регіонального масштабу, величезних втрат не лише державного, а й світового масштабу. З'явилися перші за-стереження. З 70-х років нашого століття широкі маси громадсько-сті почали активно включатися в боротьбу за роззброєння, мирне співіснування держав з різним соціально-політичним ладом. Вивчення радіоактивності почалося з 1933 р., а її згубного впли-ву як компонента ядерної зброї — з 1945 р. Дослідження з метою визначення глобального впливу на біосферу антропогенноїі радіа-ції, ядерної зброї, відходів від її виробництва, діючих АЕС, аварій на них, а також прогнозування розвитку атомної енергетики на да-леку перспективу були започатковані в 1986 р. (рис. 23). Нині захист організму людини та живої складової біосфери від радіоактивного опромінення в зв'язку із зростаючим радіоактивним забрудненням планети став однією з найактуальніших проблем екологічної на-уки.1 Сформувалася й викладається в бага-тьох вузах нова дисципліна — радіоеколо-гія. Видаються численні праці з радіоеко-логії. Основне їх завдання — ліквідувати де-фіцит знань про природу та вплив радіації на біоту, послабити шкоду від радіофобії там, де вона виникає необгрунтовано, без об'єктив-них причин, а також застерегти від дійсної небезпеки, обгрунтувати захисні заходи. Адже радіація — це невід'ємний елемент нашого буття, один з багатьох факторів навколишнього середовища. Наше життя зароджувалося в «радіоактивній колисці». Всі види флори та фауни Землі протягом мільйонів років виникали та розвивалися під постійним впливом природного радіаційного фону й пристосу-валися до нього. Але штучно створені радіоактивні речовини, ядерні реактори, устаткування сконцентрували незначні раніше в природі обсяги іонізуючого випромінювання, до чого природа виявилася непристосованою. Зв'язки між життям, здоров'ям людей, станом флори та фауни й сучасним рівнем радіаційного забруднення всієї планети та окремих її регіонів дуже складні. Вивчення й використання їх на благо людини — одне з головних завдань радіоекології. Основними аспектами радіоекології є вивчення природного радіо-активного фону, характеру антропогенних радіоактивних забруд-нень геосфер, продуктів харчування, організму людини, дослід-ження ефектів і встановлення нормативів іонізаційного опромі-нення. До середини XX ст. основним джерелом іонізаційного випро-мінювання були природні джерела — гірські породи, Космос. Але й тоді рівні земної радіації в різних регіонах різнилися, досягаючи максимальних значень у районах родовищ уранових руд, радіоак-тивних сланців, фосфоритів або кристалічних порід, торієвих піс-ків, радонових мінеральних джерел (Індія — штати Керала та Тамілнад, Бразилія — штати Ріо-де-Жанейро, Еспіріту-Санту, Іран — район м. Размар, Канада, Чехія та Словаччина, ЮАР, Нігерія та ін.). Відомі такі аномальні райони й у нас на Україні — Хмель-ник, Миронівка, Жовті Води. В цих місцях рівні природного радіо-активного фону в десятки й сотні разів вищі, ніж у інших. Нині на Поліссі є великі райони, де вміст цезію-137 у продук-тах місцевого виробництва в десятки й сотні разів перевищує се-редній рівень його в межах більшої частини держави чи, наприклад, в Росії. Це викликане підвищеною міграцією цезію з грунтів, які його не утримують (піщані, малоглинисті, дерново-підзолисті), в рослинні та тваринні організми. В зв'язку з цим у траві, рослинах, грибах, лишайниках, молоці, м'ясі й рибі цезію в декілька разів більше, ніж у інших регіонах, місцями — в 50—100 разів. Через те, що майже до недавнього часу не було відомостей про наявність тих чи інших відхилень у стані здоров'я й розвитку людей, які проживають у районах з підвищеним природним радіоактивним фоном, показники тривалості життя, кількості мертвонароджених, спотворень, захворювань на лейкоз, рак у жителів цих районів були середньостатистичні нормальні. На підставі нових досліджень й глибокого аналізу проблеми можна зробити висновок, що й раніше, десятки та сотні років тому, підвищений радіаційний фон справляв негативний вплив на населення. Це виявлялося" в значно-му підвищенні кількості хворих з синдромом Дауна (майже в п'ять разів), іншими патологічними проявами, зокрема раковими пухлинами. Нині головними джерелами радіоактивних забруднень біосфери є радіоактивні аерозолі, які потрапляють в атмосферу під час ви-пробувань ядерної зброї, аварій на АЕС та радіоактивних вироб-ництвах, а_ також радіонукліди, що виділяються з радіоактивних" відходів, заборонених на суші й на морі, з відпрацьованих атомних реакторів і устаткування Радіоактивні опади залежно від розмі-ру часток і висоти їх виносу в атмосферу мають різні терміни осідання та радіус поширення. За розміром часток вони поділяються на локальні або ближні (понад 100 мкм), тропосферні (кілька мік-рометрів і менше) та стратосферні, або глобальні (десяті та сотні частки мікрометра). Радіоактивні частки викидаються на висоту до 10—30 км. Під час аварій атомних реакторів, розгерметизацій захоронень радіоактивних відходів радіаційний бруд розповзається на десятки й сотні кілометрів, внаслідок вибухів ядерних бомб — по всій планеті. За силою та глибиною впливу на організми іонізуюче випромі-нювання вважається найсильнішим. Різні організми мають неодна-кову стійкість де дії радіоактивного опромінення, навіть клітини одного організму мають різну чутливість!) Коефіцієнти радіацій-ного ризику для різних тканин (органів) "людини внаслідок рівно-мірного опромінення всього тіла, встановлені Міжнародною комі-сією з радіаційного захисту для вирахування ефективної еквіва-лентної дози, мають такі значення: 0,12 — червоний кістковий мозок 0,24 — яєчники або сім'яники 0,03 — кісткова тканина 0,03 — щитовидна залоза 0,15 — молочні залози 0,30 — інші органи 0,12 — легені 1,00 — організм у цілому Наведемо деякі приклади. Для оцінки токсичності дози вжи-вають поняття середня смертельна доза (ЛД50), коли гине не менше 50 % організмів, які постраждали від отруєння чи радіації. Так ось, внаслідок одноразового опромінення гамма-променями ЛД50 для вірусів і бактерій становить 4 500—7 000 Гр; найпрості-ших (амеба, інфузорія) — 3 000—7 000; вищих рослин — 10—1 500; водоростей—180; молюсків—120—200; голубів, тритонів, асци-дій— 25—ЗО; курей, черепах—10—15; жаб, риби, гризунів, со-бак— 2,5—10, мавпи, людини — 3—5 Гр. Як бачимо, найбільш стійкі до дії іонізуючих випромінювань мікроорганізми та найпро-стіші. Розрізняють кілька видів іонізуючого випромінювання. Гамма-випромінювання — є найнебезпечнішим джерелом зовнішньої іонізації. Воно діє (проникає) на відстані сотень метрів. Гамма-частки не заряджені й мають електромагнітну природу. Бета-випромінювання проникає в повітрі на відстані кілька метрів, а в живих тканинах — кілька міліметрів. Бета-частки складаються з від'ємно заряджених електронів, що рухаються з величезною швидкістю. Альфа-частки мають найкоротший радіус дії (кілька сантиметрів у повітрі, 0,1 мм у тканинах), а тому небезпечні лише у разі без-посереднього контакту з слизовими оболонками очей, шкіри та внут-рішнім середовищем організму. Альфа-частки складаються з пози-тивно заряджених ядер гелію. Крім типу випромінювання, важливе значення має фізичний стан і хімічні властивості альфа- та бета-активних радіонуклідів. Вони визначають шляхи проникнення всередину організму, а також її включення в обмінні процеси, швидкість засвоєння та виведення з організму. Головним фізичним процесом, що визначає біологічну дію радіації, є іонізація та збудження атомів і молекул тіла. Нагадаємо, що радіоактивність — це розпад важких ядер пев-них елементів, які перевантажені нейтронами. Природна радіоак-тивність — довільний, не спровокований розпад ядер елементів у природному стані, а штучна — викликана людиною в лабораторіях .....чи реакторах. АЕ.С. тощо. Ядерна реакція — це сильна взаємодія атомного ядра з елемен-тарними частками або з іншими ядрами, в результаті якої відбува-ється збудження та перетворення ядер. Радіоактивний розпад не залежить від зовнішніх причин (тис-ку, температури, хімічних умов), для виникнення ядерної реакції потрібне зближення атомного ядра та частки на відстань приблиз-но 1015 м. З ядра під час його поділу виділяється величезна кіль-кість енергії. Ця енергія й викинуті радіоактивні частки різного типу іоні-зують речовини в тілі організмів, діючи на молекулярному рівні, викликаючи сильні зміни (залежно від дози опромінення) в ядрах клітин, порушуючи їх нормальне функціонування. Розрізняють пряму дію радіації й непряму, коли іонізується вода організмів (відбувається радіоліз). Ці первинні фізико-хімічні процеси діють паралельно й призводять до складних вза-ємопов'язаних змін, які порушують функціонування біосистема. У разі дії обох видів радіації голов-ними об'єктами опромінення ь великі біл-кові молекули й пов'язані з ними механізми біосинтезу. Найвищою радіочутливістю (гинуть швидше за інших) характеризуються клі-тини кісткового мозку, лімфоїдної тканини, статеві клітини, епіте-лій шлунково-кишкового тракту, загалом — клітини з дуже висо-ким рівнем відновлення (процесів поділу). Тканини, де дуже упо-вільнений поділ клітин, значно стійкіші до дії радіації (нервові клі-тини, кістки, хрящі). Неоднакову радіочутливість (вразливість) мають організми різ-ного віку. Чим молодший організм, тим він чутливіший до радіації. Ще один важливий висновок — тим складніший організм, тим більше він уражується радіацією. В складно збудованих організмах з їх тонкоскоординованими та взаємозалежними функціями чис-ленних органів і систем набагато більше й слабких ланок, де вини-кають ланцюгові реакції дезадаптації та патології (рис. 24). Кількісною оцінкою іонізації організму є доза опромінення. Кількість поглинутої одиницею маси тіла енергії радіації назива-ють поглинутою дозою. За одиницю цієї дози принято грей (табл. 11). -вважається, що біологічна ефективність альфа-часток і важких ядер у 20. разів вища, а. нейтронів і протонів з енергією менше 10 МеВ у десять разів вища, ніж гамма-часток і рентгенівського випромінюванням.
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (13.04.2014)
Просмотров: 642 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: