Реферат на тему: Урбоекологія - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Урбоекологія. Зміст Вступ........................................................................................................................3 Розділ І Ландшафти як основа культури міста…..............................................................4 Розділ ІІ Філософський погляд на культуру ландшафтів..................................................6 Висновки...............................................................................................................11 Список використаної літератури........................................................................12 Вступ Ландшафти приміської зони будь-якого міста – складне й, досить часто, оригінальне просторово-часове утворення. Вони формуються одночасно з містом і є по суті – продовженням міста, як реальним, так і потенційним. Більше того, приміські зони разом з містом утворюють складну й активно діючу парадинамічну систему. Разом з тим у цій системі детально вивчаються лише міста (представники суспільної географії) й міські ландшафти (представники антропогенного ландшафтознавства). Вивчення приміських ландшафтів лише розпочинається, але часто завершується приміськими зеленими зонами. Аналіз історичних й архівних джерел, картографічних матеріалів показує, що здебільшого етапи формування приміських зон співпадають з етапами формування відповідних міст. Розділ І Ландшафти як основа культури міста Культурні ландшафти міст є неод’ємною часткою як урбанічного, так і природнього. Вони є зв’язуючою ланкою між містом та природою. В місті культурні ландшафти виконують комплексну функцію: по-перше, це місце відпочинку, по-друге, це фільтр атмосферних забруднень міста, зона затишку і обов’язково це зона мешкання флори та фауни. Міста взагалі, а великі міста особливо, не можливо уявити зараз без невеличких скверів, парків та лісових смуг. Але те, що ми розуміємо під словом парк, не є тільки купою дерев та кущів з трав’яними газонами, це, по-перше, якісно спланована ділянка з продуманими та прорахованими насадженнями рослинності, по-друге, це довкілля для багатьох видів тварин. Треба, однак, зауважити що культирним ландшафтом називають не тільки створений людною, але і колишній природній ландшафт змінений людською діяльністю, а як відомо зміни ці незавжди корисні для природнього ландшафту. Мова пойде переважно саме про створений людиною навмисно і не є побічним продуктом руйнацій природнього, а виконує естетичну і природньозахисну функцію. Кожен якісно зпланований культурний ландшафт - це мікробіогеоциноз зі складною структурою. Культурні ландшафти Землі різноманітні. Для того щоб зрозуміти їх специфіку, корисно розглянути послідовність змін, включаючи і попередні природні їх стадії. За вихідне слід брати ландшафт, не зачеплений діяльністю людини, потім – стадію появи в ньому так званих елементів культурного ландшафту, далі ландшафти все більш перетворені, і, наприкінці, ландшафт, що в повній мірі відповідає свому визначенню як культурний. Але, треба пом’ятати, що культурний ландшафт в повному розумінні слова ще не створенний і що наша уява про склад поняття раціонального ландшафту буде по мірі накопичення наших знань, розвитку економіки постійно змінюватися. В принципі найбільш раціональним, відповідно, істино культурним ландшафтом слід називати ландшафт, котрий дозволяє отримати максимум того, що природа може дати людині. Однак вміння отримати максимум небезвідносне. Воно залежить від соціальних відносин, стану економіки та наукової розробки питання. В раціональному ландшафті головне – створення здорового середовища, яке само спроможне зводитити нанівець усі шкідливі обставини, що виступають при інших, нераціональних аспектах ландшафту особливо різко. Це забезпечується, наприклад, наявністю озеленення і твариного світу (в парках) – декоративного і корисного. При цьому не повинні бути забутими і питання естетики. Вимогам її повинні задовільняти всі культурні ландшафти: міський, сільськогосподарський, лісопарковий, ландшафт промислових вузлів і конгломерацій. Рекреаційні тереторії (міста відпочинку на природі), потреба в яких стає все більшою, будуть лише в дуже повільній мірі розташовуватись і “первісних” природніх умовах, скажімо, в диких горах, що доступні тільки досвідченим альпіністам. У більшості випадків під рекреаційні тереторії будуть від веденні окультуренні ландшафти зі своїм виробленими згідно ландшафтної архітектури принципами оформлення. Розділ ІІ Філософський погляд на культуру ландшафтів Культурний ландшафт – це поняття складне і багатошарове. Вивчення історії його формування необхідно проводити з позиції розуміння його територіальної структури. Пріоритетним стає вивчення пласта сучасної культури. У цьому руслі знаходяться роботи Ю.Д. Дмитрівська, що пропонує здійснення його делімітації. Дослідник разом з історичними, етнічними, конфесійними та ін. відповідними обраної концепції культурного ландшафту ознаками також розглядає загальнокультурні ознаки, ознаки культури праці та спеціалізації в галузі культури. В якості найпростішого показника при визначенні рівня розвитку загальної культури Ю.Д. Дмитрівська пропонує індекс освіченості суспільства. Слід зазначити, що в культурології освіченість населення розглядається як складова професійної культури, а культура праці - як частина економічної культури населення. Перелік ознак для делімітації культурного ландшафту служить, по суті, переліком його верств, що виділяються відповідно до типологіями культур, прийнятими в культурології. Так, «галузеве» поділ культури припускає наявність шарів економічної, політичної та професійної культури. Відповідно видів культури можна говорити про існування верств етнічної, національної (поліетнічною), сільської та міської культури. Орієнтація на форми культури виявляє пласти високої (елітарної), народної (популярної та фольклорної), масової культури. Особливий статус набувають комплексні шари матеріальної, духовної, художньої культури. Перерахування культурних шарів доповнюється за рахунок сфер культури та її інших різновидів (шари соціальної, релігійної, господарської, екологічної культури тощо). При здійсненні делімітації культурного ландшафту необхідне збереження меж районів, зон і ареалів, виділених у межах кожного його шару. Наприклад, як основу для культурного інтегрального районування виступають наступні кордони: етнічні та конфесійні; ландшафтні; історико-етнографічних областей; історичні політичні та адміністративні; діалектних зон, прислівників і груп говірок; топонімічних зон і ареалів; регіональних політичних культур; геокультурних спільностей і т.д. Здійснення термінологічного аналізу поняття «культурний ландшафт» можливо по декількох напрямках. Серед них: маргінальність - рівна категорія морфології культури і ландшафту; вкорінення в культурі - це вкорінення в ландшафті. Перехідні епохи гостро рефлексує, слідом за цим рефлектує і ландшафти. Модернізація та вестернізація - особливі проблеми, суть яких складає неможливість швидкої і роздільної трансформації ландшафту та ментальності. Культура і ландшафт утворюють не тільки змістові рамки для ринку, власності тощо, але й складають предмети ринкових відносин (наприклад, реально проведена приватизація культури і ландшафту). Отже, ландшафт як документ культури необхідний для аналізу подієвості останніх років. Традиційне культурологічне напрямок діахтоміі «культура - природа» розглядає в терміні «культурний ландшафт» саме ці співвідношення. Гуманітарні науки акцентують в даному випадку увагу на естетичну складову терміну, виділяючи красу пейзажу, колірні аспекти фону та ін. Наступна ступінь термінологічного аналізу поняття «культурний ландшафт» пов'язана зі смисловими аспектами ландшафту. Зміст ландшафту є актуальною проблемою, значимість якої посилюється новими науковими даними, зокрема, біоенергетики, що закріплюють за Землею, або її конкретної територією особливі властивості, специфічний характер, потужну пам'ять, вибудувану діяльністю людини. Звернення до найбагатшим традиціям східних культур надає можливість вивчення території Землі з точки зору її придатності для поселення людини і створення сприятливих умов життя в конкретній місцевості. Отже, категорія культурного ландшафту охоплює будь-який земний простір, що певна група людей освоює утилітарно, семантично і символічно. Людина обживає якусь територію, «осмислює» її, наділяючи системою географічних назв, символікою, місцевим фольклором і т.п. При цьому не завжди смисли, надавайте різних місцях (ландшафтів), мають суто позитивний характер. Осмисленню піддається будь-який ландшафт, з яким стикається людина. Для незаселених територій початком «осмислення» можна умовно вважати отримання власного імені, перше картографічне позначення. У подібному символічно-семантичному аспекті тканина культурних ландшафтів Землі неперервна. Більше того, територіально один і той самий ландшафт може бути полем «інтерференції смислів» у різних культурах (спільнотах людей) як у часі, так і в просторі. Таким чином, акцентування виняткової ролі категорії сенсу в дослідженні культурних ландшафтів веде до безмежного розширення сфери застосування цього терміну. В.Л. Каганський, для стислості називаючи «культурний ландшафт» просто ландшафтом, фактично ставить знак рівності між простором і територією. Звідси прямо випливає поняття «духу» місця, що в цілому сакралізується поняття «культурний ландшафт». Існування протягом тривалого часу групи людей, які займаються певним видом діяльності, перетворює територіальний простір тими чи іншими способами, в яких найбільш плідні «влиті» в енергетику види діяльності. Накладаючись на історичні традиції, вони зміцнюють загальну структуру культурного ландшафту. Позиції, які зберігаються на рівні традицій, надзвичайно складні у вивченні. До них відносяться народні повір'я в діяльність особливих сутностей (лісовиків, водяних, домових тощо), які охороняють «свою» територію. В даний час невідворотність покарання за акти вандалізму, осквернення святинь і нерідко сприймається як діяльність «духу місця». Дане поняття - породження певного історичного періоду і культури конкретного співтовариства людей. Важлива сторона дослідження поняття «культурний ландшафт» пов'язана з візуальним ландшафтом, пейзажем як спосібом символічного окультурірованія природи, екранними культурами та іконічним мовами, новими комп'ютерними реальностями (у тому числі - подорожами у віртуальному середовищі), мистецтвом картографічного портрета ландшафту. Інший аспект теми - морфологія простору культури, не зводиться до візуальності. Ландшафт, текст, архітектура, культурне тіло людини і т.д. представляються актуалізацією однієї культурної матриці при виділенні загальних стилів тексту, міського середовища, ландшафту. Сучасна наука використовує ранжування культурних ландшафтів. Спроба картографування складних територіальних комплексів, до яких відносяться і культурні ландшафти, призводить до необхідності встановлення їх ієрархії. Для дослідження культурних ландшафтів недоцільно механічне використання всього апарату класичного ландшафтознавства, включаючи детально розроблену морфологію ландшафту. В іншому випадку «елементарним культурним ландшафтом» можна назвати, наприклад, поклади сміття у дворі багатоповерхового будинку, «культурним урочищем» - міське звалище. Визнаючи небезпеку догматичних підходів у будь-якому науковому дослідженні, неможливо заперечувати, що культурні ландшафти різномасштабних, а багато хто з них, по суті справи, «вкладені» одна в одну. Видається, що при вивченні їх ієрархії, а також просторових кордонів і взаємних переходів плідно поняття природно-культурного комплексу (або природно-культурного територіального комплексу). Таким чином, можна констатувати, що термінологічний аналіз поняття культурного ландшафту можливий у двох основних напрямках. Один з них знаходиться в руслі класичного ландшафтознавства. Тут акцентується власне термін «ландшафт», і культурний ландшафт розглядається як двоєдиний комплекс, де діють як природні (спонтанні) процеси, так і процеси, ініційовані людською діяльністю. До розуміння таким чином культурного ландшафту застосовні методи динамічного ландшафтознавства, що досліджують його структуру та функціонування з відповідними потоками речовини, енергії та інформації, що дають можливість картографування в різних масштабах. При цьому необхідно враховувати, що не всі привнесені людиною особливості культурного ландшафту зрозумілі з раціоналістичної точки зору; тут часто присутні «ірраціональні» елементи, зокрема, сакрального характеру, які можна зрозуміти тільки в рамках певної культури. Другий напрямок можна позначити як інтегральне, найбільш близьке до культурології. У ньому явно акцентується термін «культура», з вивчення, в основному, «породжень» людей, що населяють (населяли) конкретні ландшафти. Мова йде, скоріше, про прочитання ландшафтів і ландшафтних образів засобами гуманітарних наук. Ці кошти досить різноманітні і дають цікаві результати, але їх розгляд необхідно проводити з урахуванням неминучості відбитка певних соціокультурних установок конкретного наукового дослідника. Висновки Отже, ландшафти приміської зони будь-якого міста – складне й, досить часто, оригінальне просторово-часове утворення. Вони формуються одночасно з містом і є по суті – продовженням міста, як реальним, так і потенційним. Культурні ландшафти міст є неод’ємною часткою як урбанічного, так і природнього. Вони є зв’язуючою ланкою між містом та природою. В місті культурні ландшафти виконують комплексну функцію: по-перше, це місце відпочинку, по-друге, це фільтр атмосферних забруднень міста, зона затишку і обов’язково це зона мешкання флори та фауни. Міста взагалі, а великі міста особливо, не можливо уявити зараз без невеличких скверів, парків та лісових смуг. Але те, що ми розуміємо під словом парк, не є тільки купою дерев та кущів з трав’яними газонами, це, по-перше, якісно спланована ділянка з продуманими та прорахованими насадженнями рослинності, по-друге, це довкілля для багатьох видів тварин. Треба, однак, зауважити що культирним ландшафтом називають не тільки створений людною, але і колишній природній ландшафт змінений людською діяльністю, а як відомо зміни ці незавжди корисні для природнього ландшафту. Мова пойде переважно саме про створений людиною навмисно і не є побічним продуктом руйнацій природнього, а виконує естетичну і природньозахисну функцію. Список використаної літератури 1. Бабчинська О.І. Приміські зони: історія формування, ландшафтна структура // Наукові записки ВДПУ. Серія: Географія. – 2001. – Вип. 1. – С. 82 – 85. 2. Денисик Г.І. Антропогенні ландшафти Правобережної України. – Вінниця: Арбат, 1998. – 289 с. 3. Мильков Ф.Н. Физическая география: учение о ландшафте и географическая зональность. – Воронеж: ВГУ, 1986. – 328 с. 4. Скопиченко Г.І. Геоекологічні особливості приміських зон // Фізична географія та геоморфологія. – К.: ВГЛ Обрії, 2001. – Вип. 41. – С. 139 – 144. 5. Тверетинов К. Военно-статистическое описание Подольской губернии. – СПб, 1849. – 42. – 166 с. 1. Веденін Ю.А. Нариси з географії мистецтва. - СПб., 1997. 2. Вернадський В.І. Простір і час у живої і неживої природи. - М., 1975. 3. Іскрицький Г.І. За законами краси. - М., 1998. 4. Каган М.С. Філософія культури. - СПб., 1996. 5. Каганський В.Л. Культурний ландшафт і радянське жиле простір. - М., 2003. 6. Калуцький В.Н. Основи етнокультурного ландшафтознавства. - М., 2002. 7. Калуцький В.Н. Топос і культурний ландшафт / / Географія та природні ресурси. - 2002. - № 3. 8. Лотман Ю.М. Про мистецтво. - СПб., 2000. 9. Лямін В.С. Теоретико-пізнавальна роль категорії «географічна картина світу» / / МГУ, ВСГ. - 2000. - № 3. 10. Новиков Ф. Формула архітектури. - М., 2004. 11. Орлова Е.А. Введення в соціальну та культурну антропологію. - М., 1994. 12. Посохін М. Місто для людини. - СПб., 2003. 13. РОМАХ О.В. Культурологія. Теорія культури. - Тамбов, 2002. 14. Сміт Р.Л. Наш дім - планета Земля. - М., 1999. 15. Туровський Р.Ф. Культурні ландшафти Росії. - М., 2004.
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (16.04.2014)
Просмотров: 661 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: