Реферат на тему:Техногенні катастрофи та наслідки антропогенної діяльності - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Техногенні катастрофи та наслідки антропогенної діяльності. Вступ. Безпека людини та стан природного середовища - одна з найважливіших характеристик якості життя, науково-технічного та економічного розвитку держави. У зв'язку з цим першочергового значення набуває необхідність вивчення ризику для людини та суспільства загалом з боку технологічних, економічних та соціальних чинників, які впливають на створення безпечних умов проживання. У науковій літературі та в буденному розумінні зустрічаються різні тлумачення поняття "ризик". Але загальним для всіх цих визначень є те, що ризик включає невпевненість у тому, чи відбудеться небажана подія і чи виникнуть внаслідок цього аналогічні процеси в розвитку природи та суспільства. Великі техногенні аварії значно посилили увагу до даної проблеми як спеціалістів, так і широкої громадськості та засобів масової інформації. Використання нових технологій, вибір місць для розміщення нових потенційно небезпечних виробництв постали в центрі уваги політичного життя багатьох розвинених країн (Швеції, Австрії, США). Наукові дослідження сприяли концентрації уваги на питаннях безпеки й оцінки ризику і в традиційних сферах людської діяльності (металургійне виробництво, гірнича справа, автомобільний рух, будівництво нафтопроводів, дамб). Одночасно активізувалися дослідження проблем захисту навколишнього середовища, охорони здоров'я населення. На думку професора П. Словіка для того, щоб у сучасному, динамічному світі правильно орієнтувати людей щодо величини ризику тієї або іншої події для здоров'я людини та навколишнього середовища, а також уникнути неадекватної реакції населення, необхідно розробити нову наукову дисципліну - "аналіз ризику".Ця дисципліна має спеціально вивчати питання ризику: його ідентифікацію, опис і кількісну оцінку. У деяких розвинених країнах останнім часом проведено спеціальні дослідження з оцінки ризику у великих промислових районах. Це дозволило привернути увагу до проблеми визначення та розробки уніфікованої "політики безпеки", вироблення загальної методології прийняття рішень для зменшення ризику в промислових районах. За основу цієї методології взято концепцію "прийнятного" ризику та стратегію заходів щодо його забезпечення. При цьому кількісний аналіз ризику та управління ним на рівні промислових регіонів стали важливим аспектом прийняття рішень у регламентації дій щодо захисту людини та навколишнього середовища . З одного боку, сучасне суспільство не може задовольнити його матеріальні та духовні потреби (тобто власну безпеку в соціально-економічній сфері) без збільшення масштабів суспільного виробництва, яке супроводжується зростанням техногенного впливу на біосферу. А з іншого боку, воно вимушене охороняти біосферу (тобто забезпечувати свою екологічну безпеку), оскільки від стану останньої залежить і ефективність виробництва, і комфортність умов життя людей, їхнє здоров'я і сама можливість існування людини й життя на Землі. Аварії і катастрофи на зазначених об'єктах можуть ініціюватися також небезпечними природними явищами - землетрусами, буревіями, штормами. Самі техногенні аварії і катастрофи при цьому можуть супроводжуватися радіаційними і хімічними ушкодженнями і зараженнями, вибухами, пожежами та завалами. Виникає синергетичний ефект - стихійні лиха у сучасній техносфері можуть викликати лавину надзвичайних ситуацій. Має місце і зворотний зв'язок - виробнича діяльність може спровокувати природні катастрофи з важкими наслідками. Аварії на складних промислових об'єктах - наслідок різних причин, які можна умовно розділити на дві основні групи : технічні причини, зумовлені вадами у використовуваних технологічних схемах або дефектами обладнання, і причини, пов'язані з "людським фактором". Аналіз багатьох аварій свідчить, що значна їх частина зумовлена неправильною поведінкою операторів та іншого обслуговуючого персоналу. У зв'язку з цим нині поряд із розв'язанням завдань щодо підвищення надійності обладнання дедалі більша увага приділяється особливостям поведінки операторів складних технічних систем у надзвичайних ситуаціях . Першоджерелом і першопричиною бурхливого розвитку глобальної екологічної кризи є, як вважають міжнародні експерти, демографічний вибух, дуже швидке зростання населення нашої планети, що неодмінно супроводжується збільшенням темпів і обсягів знищення природних ресурсів, нагромадженням величезної кількості відходів виробництва й побуту, які людство поки не могло переробити, знищити чи захоронити, забрудненням довкілля - глобальними кліматичними змінами, хворобами, голодом, вимиранням. Негативні наслідки антропогенного впливу на екологію в глобальному масштабі настільки значні, що призвели до екологічної кризи. Її виявом є зміни, що загрожують життю людини і негативно впливають на розвиток суспільства, генетичний фонд, енергетичну, мінерально-сировинну та продовольчу забезпеченість, демографічні процеси, чистоту довкілля тощо . Екологічні катастрофи мають великий лаг-період (час прихованого розвитку) і довготривалий (хронічний) характер. Джерелом їх є техніка і технології, розвинуті без належного врахування їх дії на природне середовище, біоту і біосферу в цілому. Для людини виникаючи небезпеки частіше всього полягають не в безпосередніх діях несприятливих факторів, а у вичерпанні природних ресурсів і появи ксенобіотиків речовин, чужих біосфері. Біологічні ефекти ксенобіотиків важко передбачити через неадекватну взаємодію і складну реакцію самих екосистем. Малі причини можуть викликати великі наслідки, і навпаки, сильні дії можуть мати незначний вплив через буферну і очисну здатність екосистем. Еволюційні наслідки незворотні часто дуже невизначені. Наслідок великих природних і техногенних катастроф розвиваються аналогічним чином. Не гине без сліду ніщо, Здавалось би, гинучи зовсім, Тому, що в природі завжди Нове воскресає з старого, И не може ніколи ніщо Без іншого смерті родитись. Лукрецій Кар 1.Приклади техногенних катастроф,наслідком яких є глобальне погіршення екосистеми планети. Антропогенні екологічні небезпеки (а.е.н.) постійно зростають внаслідок певного спрямування в розвитку технологій, узагальнена схема яких наведена нижче. Природний ресурс його добування, заготівля - Виробництво - Утворення відходів Переробка сировини - Утворення відходів Засоби виробництва предмети споживання - Утворення відходів Розподіл Використання у виробництві і побуті - Утворення відходів ЗАБРУДНЕННЯ Принциповий недолік технологій, що застосовується зараз, полягає в тому, що вони призводять до розімкнення кругообігу речовин в біосфері, при якому природні ресурсу перетворюються в забруднювачів навколишнього середовища. Якщо очисна здатність навколишнього природного середовища недостатня для нейтралізації забруднень, то вони негативно діють на здоров'я людей, технологічні процеси на виробництві і на відновлення природних ресурсів. При цьому невідновлювані ресурси використовуються нераціонально і в решті решт виснажуються. Виникають дві екологічні проблеми: де взяти ресурси і куди діти відходи. З погляду аналітиків технічного прогресу промислові центри сучасної цивілізації уже перетворились або "в постійно діючі вулкани"» де за допомогою теплової та інших видів енергії переробляються продукти земної кори і біосфери, або в "паразитів біосфери", що споживають все більше і більше ресурсів, не рахуючись зі збитками "господарю" - біосфері (Кузпсцов,1988). Таким чином, перша особливість екологічних небезпек полягає в тому, що вони загрожують людині не тільки безпосередньо, а і опосередковано, через зміну навколишнього природного середовища і біосфери в цілому. Виникаюче забруднення природного середовища може впливати локально, на місці їх утворення, переноситись в інші регіони або проявлятися в глобальному масштабі. Підкислення навколишнього середовища. Прикладом небезпеки, що проявляється частіше всього в регіональному масштабі, служить вплив сірчаного газу, джерелом якого є багато енергетичних і промислових підприємств. В наземних екосистемах тайги події розвиваються в такій послідовності (Алексеев. 1990): Сірчаний газ, окислюючись і взаємодіючи з водою, випадає у вигляді кислих дощів. 1. Опади підкислюють грунт. Із ґрунтового поглинаючого комплексу водень витісняє обмінні основи (Са2+, Мg2+). Підвищується фітотоксичність ґрунту за рахунок збільшення рухливого алюмінію. Сірка закріплюється в ґрунті у формі алуніту КаІз(ОН)б(S04)2. 2. Частина сірки сорбується фульвокислотами. Значно підвищується розчинність всіх гумусових речовин, відбувається їх вимивання із мінеральних горизонтів. 3. Різко змінюється склад і функції мікробіоти: зменшується маса бактерій, збільшується маса грибів, серед них появляються фітопатогенні види: зменшується швидкість денітрифікації і азотфіксації, знижується чисельність і активність ґрунтової фауни. 4. Блокується цикл азоту на стадії аміаку. Подавляється розкладання органічних решток. Модергумусні ґрунти трансформуються в грубо гумусні, посилюється процес підзолоутворення. В підсумку цих змін родючість ґрунту спочатку дещо підвищується за рахунок покриття дефіциту сірки і азоту, а потім значно і стійко знижується. В с/г родючість ґрунту можна відновити вапнуванням ґрунту і відповідною агротехнікою з внесенням добрив. В лісному господарстві повітряне забруднення спільно з погіршенням ґрунтових умов призводить не тільки до падіння приросту деревини, а і до усихання дерев і дигресії лісних біогеоценозів. Евтрофікація навколишнього середовища. Евтрофікація, або ненормальне підвищення біологічної продуктивності водних об'єктів і ґрунту, відбувається в результаті накопичення надлишку біогенних елементів (речовин). При нормальному функціонуванні екосистеми біогенні елементи (P, N, S, К, Са, Мg, Sі та ін.) необхідні рослинам для створення первинної продукції. За відсутності хоч би одного елементу продуктивність екосистеми знижується (падає), в чому проявляється закон лімітуючого фактору. В сільському і рибному господарстві для підвищення продуктивності (урожайності) застосовують добрива, які складаються із біогенних речовин у певному співвідношенні для усунення лімітуючих факторів. В більшості водних екосистем лімітуючим біогенним елементом є фосфор (меншою мірою азот) - в такий екосистемі спостерігається низька продуктивність і, як наслідок, чиста прозора вода, збагачена киснем (оліготрофна стадія розвитку водної екосистеми). 3 часом природні процеси, такі як вимивання дощовими і паводковими водами, вітрова ерозія, приносять в водну екосистему додаткову кількість біогенів, в результаті чого екосистема розвивається в сторону збільшення продуктивності. На основі чистої продукції ускладнюється біоценоз і збільшується водява різноманітність, на дні появляються осадки. Зі збільшенням його потужності коренева (літоральна) рослинність починає просуватися в екосистему з .берегів (мезотрофна стадія). В підсумку за великі проміжки часу екосистема може досягти стадії, при якій висока продуктивність призводить до осадонакопичення та розкладення надлишку органічних речовин витрачається кисень (евтрофна стадія). На цій стадії продуктивність рослин лімітується не біогенами, а світлом і температурами. Такі екосистеми проходять ряд періодичних катастроф, після чого виникає загальна аномалія : відмирання біомаси й великому масштабі. Екосистема "старіє" і "вмирає": водоймище міліє і заростає. Під дією антропогенних факторів швидкість і характер евтрофікації різко змінюється: водна система "хворіє" і "умирає". Ознакою "хвороби" є розвиток синьо-зелених водоростей або інших фотосинтезуючих водоростей, що викликають "цвітіння " води. Процес цей інтенсивно вивчається (Страшкраби, Гнаук, 1969; Хсіідереон -Селлсрс, Марклснд, 1990), оскільки їм охоплені не тільки малі водоймища з повільним рухом води (озера і водосховища), але і великі порівнюючи замкнуті морські басейни, наприклад, Балтійське море. Вода в прісноводних водоймищах стає непридатною не тільки для пиття, а і для промислових потреб, виникає ряд небезпек і нерозв'язаних поки що проблем. Внаслідок евтрофування деякі наземні екосистеми також перероджуються і з них зникають види рослин, які характерні для бідних умов рослинництва, змінюються верхові болота і інше. Забруднення ксенобіотиками. Другий великий недолік багатьох діючих технологій полягає в тому, що вони основані на процесах і речовинах, чужих біосфері. В підсумку неминуче виникають екологічні небезпеки у вигляді джерел забруднення ксенобіотиками (від гр. ксенос " чужий): радіоактивними речовинами, пестицидами і продуктами їх неповного розкладення, важкими металами (свинцем, кадмієм, ртуттю, нікелем та ін.), іншими біологічно активними елементами (фтором, ванадієм, берилієм). Зараз науці відомо більше 10 мли. органічних сполук . Близько 100 000 із них використовується досить широко, і більше 1000 добавляється до їх списку кожний рік. На долю 1500 із них припадає 95% світового виробництва. Деякі із них відомі як небезпечні токсиканти, мутагени, огени і теротогени. При накладанні дії їх , як правило, не сумується, а клюється. Деякі з них. наприклад, діоксини, фактично не мають ГДК. Забруднення поширюють на багато біологічних видів і місця проживання, зму, що стає неможливим прослідкувати численні біологічні наслідки їх йотування. Щоб оцінити навіть найпростіші екологічні ефекти, гостру токсичність і біоконцентрування кожної із цих речовин, треба більше 10 тисяч доларів, а вартість всебічного дослідження збільшується в десятки разів. Необхідно мати на увазі, що не дивлячись на деяку різницю в активності і реакції різних видів на ксенобіотики, в основі процесів життєдіяльності лежать одні і ті ж клітинні структури і біохімічні механізми. В' процесі господарської діяльності біосфера збагачується металами, знаходяться в розтятому стані, відбувається її металізація З.Добровольський). Локально виникають значні концентрації металів, важливі для природних геохімічних процесів (досить уявити собі будь-який індустріальний комбінат з численною технікою на основі металів). При цьому об'єднуються метали, що знаходяться в природних умовах завжди ідеально, у співвідношеннях, які відрізняються від характерних для земної кори. Відношення маси щорічного видобутку елементу до його класу в біосфері характеризує його технофільність. Найвищу технофільність має С, а також РЬ, 8Ь, 2; п, Сг, Си, 8п, Мо, Не (Глазовська, 1988). Вільний стан більшості металів не типовій для біосфери, але в результаті технологічної обробки більшість з них переводиться в геохімічну стійку форму, як правило, біологічно активну. В такому стані метали розсіюються в біосфері в результаті тертя, корозії, розпилення, іноді вмисно для досягнення певної мети - для боротьби з бур'янами, шкідниками і руйнівниками органічних матеріалів, для утворення дощових хмар і т. ін. Таким чином, біохімія біосфери суттєво змінюється в результаті господарської діяльності людини. Ознаки надлишку таких речовин в біосфері не так вражають, як безпосередній наслідок будь-яких регіональних катастроф, але несуть грозу опосередкованих, вельми непередбачуваних наслідків для всього живого на Землі. Прояв дій ксенобіотиків завжди має запізнення (лаг-період) і певну архаїчність у відповідності з рівнями організації живої істоти. Можна легко розрізнити кілька рівнів реакцій на ксенобіотики: І) біохімічна і фізіологічна реакція (негайно або через кілька днів дії); 2) анатомічні, морфологічні, біоритмічні і відхилення в поведінці (години - тижні); 3) популяційно-динамічні і хорологічні зміни (місяці-роки); 4) ценотичні зміни (зміни вкладу, будови, функцій біоценозів, роки-десятиліття); 5) еволюційні наслідки (десятиліття-століття-тисячоліття). В багатьох випадках (але не завжди) попередній рівень можна розглядати як лагфазу змін на наступному рівні, як латентне (приховане) знешкодження (Шуберт, 1928). Наприклад, у рослин змінюється проникливість мембрани і активність ферментів (наприклад, пероксидан), з’являються речовини з захисними функціями (наприклад, пролін), змінюється клітинний метаболізм. Ці біохімічні зміни відбуваються до того, як появляються помітні анатомічні симптоми, наприклад у вигляді хлорозів і некрозів. Якщо початкові симптоми (стрес) важко діагнозувати (виявити), то результат останніх із перелічених змін важко прогнозувати. Особливо непевні еволюційні наслідки, які по суті своїй є до того ж незворотними. Концентрування (біоакумулювання) токсичних речовин. Довготривала екологічна небезпека ксенобіотиків полягає в тому, що вони із розсіяного стану концентруються в біомасі, включаючи ту, яка є їжею людині (Ейхлер, 1993). Розрізнюють два механізми концентрування. Перший оснований на тому, що організми вибірково поглинають речовини із оточуючого їх середовища, наприклад, рослини із повітря і ґрунтового розчину. Цей механізм порівняно швидко "спрацьовує" і піддається прогнозу. Другий механізм оснований на концентруванні речовин на травних ланцюгах. За деяких умов він "працює " повільно, але невідворотно. Обов'язковою умовою є особливість ксенобіотика: лише ті з них, які при попаданні в організм погано виводяться із нього і повільно розпадаються (або не розпадаються). в біохімічних процесах. Прикладом подібних речовин можуть бути довгоживучі (з великим періодом напіврозпаду) радіоактивні ізотопи, важкі елементи (ртуть, нікель, кадмій) і деякі пестициди і продукти їхнього неповного розкладу (органічні речовини, що містять хлор, в тім числі ДДТ і його аналоги). Другою умовою є досить велика кількість ланок в травневому ланцюгові. Найбільшій небезпеці піддаються ті популяції, які "завершують" травневий ланцюг (знаходяться на вершині екологічної піраміди), оскільки в багатьох випадках концентрація ксенобіотика (з розрахунку на біомасу) збільшується на порядок з просуванням на одну ланку. Хижі птахи "замикають" довгі (до 7-8 ланок) травневі ланцюги, що включають комахоїдних птахів і комах, у яких в свою чергу також розвинуті досить складні травневі ланцюги. Зникнення без помітних причин хижаків е індикатором метаболічної отрути в навколишньому середовищі, здатної до біоакумуляції. Багато прикладів біоакумуляції наведено в книзі Ф.Рамада (1981). Концентрування ксенобіотиків призводить до вимирання деяких популяцій, спрощенню біоценозів з втратою їх стійкості, а в деяких випадках представляють пряму небезпеку для людини. Доводиться збільшувати коефіцієнт безпеки в 104 по відношенню до норм, що встановлені на основі уявлення про пасивне розбавлення ксенобіотиків. Особливого значення набуває проблема долі ксенобіотиків і очисної здатності біогеоценозів і біосфери. (Телитченко, Остроумов, 1990). Еволюційне значення ксенобіотиків і екологічних катастроф. Антропогенний фактор з потужним фактором еволюції видів і екосистем. Яскравим прикладом подібного впливу є той факт, що за 25 років (з 1950 по 1975) число стійких до інсектицидів комах, що шкодять здоров'ю і господарській діяльності людини, виросло з 25 до 300. Постійна боротьба з виникаючими новими інфекційними хворобами людини і необхідних людині сільськогосподарських культур і порід тварин ще більш драматична за своїми наслідками: вона відволікає все більше ресурсів і, як правило, не досягає поставлених кінцевих цілей. Комахи -"шкідники" і збудники інфекційних хвороб володіють г-стратегією і за порівняно короткі строки можуть адаптуватися до нових для них факторів. В той же час для К-стратегів, в тім числі для людини, як біологічного виду, навантаження ксенобіотиків дуже швидко зростає, щоб можна було сподіватись на аналогічне пристосування їх до цих нових для них факторів. Крім того, механізм природного відбору, елімінація непристосованих осіб, сприймається в цьому випадку як екологічна катастрофа. Таким чином при всій невизначеності наслідків насичення біосфери ксенобіотиками один результат, безумовно, можна передбачити; втрата видів і зменшення біологічного різноманіття буде продовжуватись. В масштабах геологічного часу зростання антропогенного навантаження на біосферу тепер можна вважати початком катастрофи, аналогічної відзначеному неодноразово в палеонтологічному літопису. В зв'язку з цим необхідно відзначити ще один непередбачений віддалений результат. Еволюційне значення минулих екологічних катастроф полягає в тому, вимирали сильно спеціалізовані (стенобіонтні) види, зберігались універсальні (евріобіонтні), як правило, більш примітивні види, які у звільнених екологічних нішах (комірках) бурхливо еволюціонували, утворюючи таксони різного рангу. Катастрофи таким чином сприяли появі прогресивних і універсальних гілок органічного світу. Те ж відбувається і тепер в катастрофах дрібнішого масштабу. Наприклад, відомо, що безумовною умовою існування популяції багатьох дерев, трав і біогеоценозів, де вони домінують, є повторні низові лісові пожежі (світлохвойні, дубові, евкаліптові ліси, верещитники в Шотландії, іван-чай в бореальних екосистемах). Багато видів річкових заплав і поліс морських припливів і існуючі в цих умовах екосистеми також пристосовані до періодичних чи повторних катастроф. Таким чином, роль екологічних катастроф в еволюції не однозначна, і цей факт необхідно враховувати при прогнозі довготривалих наслідків антропогенного впливу. Екологічна безпека ґрунтується на широкому комплексі взаємопов'язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. Розглянемо основні із них:* При проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому передбачається вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів, або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей.* Підприємства, установи, організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє середовище, незалежно від часу введення їх у дію обладнаються спорудами, устаткуваннями і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.* Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).* Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані додержуватися правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, токсичних, хімічних речовин та інших препаратів, з тим, щоб не допустити забруднення ними або їх складовими навколишнього природного середовища і продуктів харчування.* Підприємства, установи та організації зобов'язані забезпечувати екологічно безпечне виробництво, зберігання, транспортування, використання, знищення, знешкодження і заховання мікроорганізмів, інших біологічно активних речовин та предметів біотехнології, а також акліматизацію тварин і рослин, розробляти і здійснювати заходи щодо запобігання та ліквідації наслідків шкідливого впливу біологічних факторів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.* Місцеві Ради народних депутатів, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні своєї діяльності зобов'язані вживати необхідних заходів щодо запобігання та недопущення перевищення встановлених рівнів акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого фізичного впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людини в населених пунктах, рекреаційних і заповідних зонах, а також в місцях масового скупчення і розмноження диких тварин.* Підприємства, установи та організації, що здійснюють господарську чи іншу діяльність, пов'язану з використанням радіоактивних речовин у різних формах і з будь-якою метою, зобов'язані забезпечувати екологічну безпеку цієї діяльності, що виключала б можливість радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища та негативного впливу на здоров'я людей у процесі видобутку, збагачення, транспортування, переробки, використання та захоронення радіоактивних речовин. 2.Основні види антропогенної діяльності, які сприяють розвитку глобальній екологічній кризі. До XIII ст. Людина не задавала природі надто великої шкоди. Люди використовували для своїх потреб натуральну сировину: деревину, льон, бавовну, шкіру, глину, природні барвники тощо). Відходи, що при цьому утворювалися, залучалися силами природи в кругообігу речовин, відбувалося їх природне самоочищення (окісні та відновні реакції, розклад речовин, активна діяльність мікроорганізмів, розчинення, розсіювання, засвоєння елементів рослинами). Але з розвитком хімії, металургії, енергетики й машинобудування, з появою сотень нових синтетичних та мінеральних речовин і величезним їх накопиченням стан справ докорінно змінився. Наприклад, протягом 80 років з початку нашого сторіччя з надр Землі було видобуто корисних копалин (мінеральної сировини) більше, ніж за всю історію людства, починаючи з палеоліту, причому значну частину сировини одержано за 25 останніх років. Тепер лише в результаті спалювання паливних ресурсів в атмосферу планети щорічно викидається понад 22 млрд. т двоокису вуглецю та понад 150 млн. т сірчаного газу. Забруднення біосфери означає непросто внесення в ґрунт, воду чи повітря тих або інших чужорідних компонентів. У будь-якому випадку об'єктом забруднення є біогеноценоз. Надлишок одних речовин у природному середовищі або наявність інших призводить до зміни екологічних факторів (змінюються склад атмосфери, води, ґрунту тощо). При цьому порушуються процеси обміну речовин, знижується інтенсивність асиміляції продуцентів і біопродуктивність біогеоценозу загалом. Завдається велика шкода всім процесам життєдіяльності, яка в кінцевому підсумку призводить до екологічної кризи та екологічної катастрофи. Під екологічною кризою розуміють ситуацію, що виникла в природних екосистемах у результаті порушення рівноваги під дією стихійних природних явищах або в результаті антропогенних факторів (вирубування лісів, зарегулювання рік, забруднення атмосфери, гідросфери, ґрунтів тощо Адже добре відомо, що одна з умов ефективного існування, виживання, пристосування до змін будь-якої екосистеми — наявність певної кількості видів живих організмів у ній, котрі еволюційно добре пристосувалися до існування й активно функціонують, взаємодіючи один з одним у процесах обміну речовиною, енергією, інформацією. Інакше кажучи, біологічна різноманітність — це запорука стійкості, витривалості як окремих екосистем, так і біосфери в цілому. Екологічні взаємодії різних видів живих істот із довкіллям формують екосистеми, від стану яких залежить життя людей. Зменшення біорізноманітності — це серйозна втрата біосфери, одна з головних екологічних проблем сьогодення. Спустелювання. За даними ООН, понад 900 млн. чоловік проживають у посушливих зонах нашої планети, землі яких потерпають від спустелювання. Щорічні збитки через спустелювання становлять щонайменше 42 млрд. доларів, у тому числі для Азії —21 млрд., Африки — 9, для Північної Америки й Австралії — по 3 млрд., для Європи — 1 млрд. доларів. Близько 100 держав, землі яких схильні до цього згубного явища, належать до найнеблагополучніших з погляду й інших екологічних проблем, найсерйозніші з яких мають глобальний характер. Із цих країн 81 належить до тих, що розвиваються, тобто мають іще слабкий економічний потенціал, потерпають від голоду, злиднів, хвороб, де рівень науки й освіти дуже низький. Тут екологічні проблеми тісно пов'язані з соціально-економічними й призводять до політичних збурень, революцій, воєн, що, знову ж таки, закінчується екологічними катастрофами. Традиційне землеробство нині може прогодувати лише близько 3 млрд. чоловік. Масштаби знищення людиною тропічних лісів, у яких живе 50 % усіх тварин на планеті й росте 50 % усіх рослин, стали загрозливими (особливо в Бразилії та Індії), а кількість людей, існування яких залежить від тропічних лісів, становить 200 млн. Сьогодні на Землі під загрозою знищення опинилося близько 25 тис. видів рослин, 72 млн. га тропічних лісів. Щодня на планеті зникає від одного до десяти видів тварин, щотижня — мінімум один вид рослин. Як бачимо, глобальні негативні біологічні й кліматичні зміни (спустелювання, деградація ґрунтів, біосфери, зменшення біорізноманітності, почастішання кислотних дощів, розвиток парникового ефекту й збільшення розмірів озонових «дір» в атмосфері) відбуваються через неконтрольовану, не узгоджену із законами життя й природи діяльність людини. І чим активніша ця діяльність, тим сильніша зворотна реакція Природи, яка помщається на людях, відповідаючи ударом на удар, за їхнє бездушне, безжалісне втручання у віками налагоджені ритми й режими життя. Яскравий приклад цього — регіони великих міст, промислових та енергетичних центрів практично в усьому світі, де за комфорт люди розплачуються хворобами, стресами, неповноцінними дітьми, скороченням тривалості життя, виродженням. Величезна кількість отруйних речовин, що накопичуються навколо міст, промислових центрів і перенасичених хімічними добривами й пестицидами сільськогосподарських угідь, виноситься поверхневими та ґрунтовими водами в річки, а звідти — в моря й океани. До них додаються забруднювачі, що переносяться вітром, нафтопродукти від аварій танкерів та від роботи нафтопромислів, побутові стоки міст і селищ, розташованих на узбережжях. Підприємства хімічної промисловості, а також ті, що виробляють добрива, щороку скидають у річки й водойми України близько 50 млн. т агресивних речовин, у яких містяться, зокрема, фенол, фтор, пестициди, формальдегід. Природа довго «терпіла», але всьому є межа: в більшості узбережних зон Європи, Америки, Африки, Азії, навіть Австралії, де не так давно в чистих водах вирувало життя, водилося багато видів риб, буяли різноманітні водорості, жили мідії, корали, бентосні організми й планктон, сьогодні кількість їх зменшилася в декілька разів, почастішали явища Ель Ніньє («червоні припливи»), «цвітіння» та «гниття» води, формуються «мертві зони» від нестачі кисню й нагромадження решток, що гниють. Підвищилася захворюваність мешканців узбереж, збільшилася кількість епідемій. Почастішали смертельні випадки, пов'язані з уживанням отруєної шкідливими речовинами риби (хвороба Мінамата в Японії, загибель норвезьких і шведських рибалок). Почала різко знижуватися біопродуктивність колись найбільших рибних районів, зменшився промисел, настали тяжкі часи для риболовецького флоту. Нещодавно в Мексиканській затоці біля гирла річки Міссісіпі, яка виносить великий об'єм дуже забруднених вод, утворилася величезна «мертва зона» (площею понад 4 тис. км2). Дедалі частіше такі зони утворюються в гирлах Дунаю, Дніпра, Дністра, Південного Бугу. Вже багато років «цвітуть» наші Дніпровські водосховища, в яких триває накопичення забруднювачів, а біомаса стає дедалі меншою, життєстійкість і продуктивність водяних організмів знижуються. Хижацький промисел риби у Світовому океані та внутрішніх морях (без урахування можливостей самовідтворення) протягом останніх 25—30 років призвів до катастрофічного зменшення рибних запасів у всьому світі, до повного зникнення деяких найцінніших видів риб. А в озерах Північної Америки й Скандинавії риба періодично гине через підвищення кислотності води (випадають кислотні дощі, принесені з промислових районів Великої Британії та Північної Європи). Бувало, що кислотність у 10 разів і більше перевищувала норму, і тоді гинули не лише риба, а й ліс. Ця проблема вже постала в Бразилії, Китаї, Індії, Венесуелі, Замбії, у Росії і в нас в Україні. Останнім часом багато проблем у людства виникло також у зв'язку з безжалісною експлуатацією земельних угідь. У всьому світі швидкими темпами відбуваються деградація й ерозія ґрунтів. Як відомо, для утворення шару родючого ґрунту потрібні тисячі, навіть мільйони (залежно від клімату й складу материнської породи) років. А сучасна людина здатна зруйнувати ґрунт за 1—2 роки. Підраховано: щорічно з оброблюваних земель виноситься понад 25 млрд. т корисних речовин. За оцінкою Міжнародного Ґрунтового центру (Нідерланди), в результаті діяльності людини вже деградувало більш як 15 % усієї площі світової суші, причому близько 6 % земель знищено водною ерозією, 28 % — вітровою, 12 % — засолено через неправильне зрошення, близько 5 % виведено з обороту внаслідок перехімізації та фізичної деструкції (витоптування худобою, розробка кар'єрів, екстенсивне переорювання та ін.). Таким чином людина сама себе позбавила багатьох мільйонів гектарів землі-годувальниці. Щороку землі України втрачають 24 млн. т гумусу (перегною), що визначає родючість ґрунтів. Через те що ґрунти стали неродючими, активізувалося спустелювання й триває вирубування лісів, лише в 21 державі Африки в 1984—1985 рр. потерпіло близько 30 млн. чоловік, 10 млн. людей змушені були змінити місце свого проживання, ставши «екологічними» біженцями. Забруднення атмосфери. Величезну тривогу в світі викликає перезабруднення атмосфери шкідливими газами, що призводить до збільшення площ озонових «дір» та активізації розвитку парникового ефекту на планеті. Перше явище спричинило зниження захисної дії озонового шару від сонячного ультрафіолетового випромінювання й, як наслідок, — масові захворювання людей (рак шкіри, опіки, втрата зору) і тварин — дельфінів, китів, які проживають під озоновими «дірами» (Австралія, Південна Аргентина, Ірландія, Скандинавія). Парниковий ефект призводить до потепління клімату, танення льодовиків, значного глобального підвищення рівня Світового океану, до змін режиму утворення циклонів і буревіїв, порушення функціонування, навіть деградації екосистем окремих районів суші. Знищення лісів. Вирубування лісів у Бразилії, США, Південній Азії, Альпах, Карпатах призвело до почастішання повеней, у тому числі катастрофічних, на річках цих регіонів, а отже, й до значного збільшення економічних втрат. Якщо раніше сильні повені й селі траплялися один раз на 50—80 років, то тепер — через кожні 4—6 років, а паводки — практично після кожного сильного дощу (в гірських районах з голими схилами). Щогодини на нашій планеті: – 6—8 га продуктивної землі стає пустелею; – 2 тис. дітей помирають із голоду; – 55 чоловік гинуть від отруєння пестицидами та іншими хімічними речовинами; – 1 тис. людей помирає від отруєння водою; – 2 тис. т кислотних дощів випадає у Північній півкулі. Щохвилини: – знищується понад 20 га тропічних лісів; – використовується близько 159 л нафти; – знищується 50 т родючих ґрунтів; – викидається в атмосферу понад 12 тис. т вуглекислого газу. Ставлячись так до природи і її багатств, люди начебто забули, що для підтримання існування життя на Землі іншого джерела, крім біосфери та її ресурсів, немає. А за сучасних енергоозброєності й передових технологій швидкість використання ресурсів набагато перевищує можливості їх відтворення. Такий спосіб життя сьогодні стає згубним для людства. Вихід із критичної ситуації, що склалася, може бути знайдений лише за умови екологічно грамотного господарювання, розумних взаємин з Природою, реалізації в глобальному масштабі стратегії розумного самообмеження, ресурсозбереження, впровадження нових технологій природокористування, які не суперечать законам функціонування й розпитку біосфери. Людству залишається одне: почавши з підвищення рівня освіченості народів, їхньої загальної культури, формування в них екологічної свідомості, із забезпечення технологічної дисципліни на виробництві, підвищення екологічної ефективності науки, поступово, але якомога швидше, створити нову спільноту — високоінформаційну, з могутнім колективним інтелектом, здатну організувати свій збалансований розвиток у злагоді з природою. В останні десятиліття практично всі річки Німеччини були заковані інженерами-гідротехніками в бетонні береги, щоб людям було легше керувати їхньою течією. Кілька років назад покриті таким панциром найбільші річки країни - Рейн, Мозель, Інн - не змогли справитися з рясним таненням снігу, і рівень їх піднявся більш ніж на 10 м вище звичайного. Результатом цього стала катастрофічна повінь, найбільша за останні 100 років у Німеччині. Вона нанесла велику втрату господарству країни, хоча і закінчилася, на щастя без жертв. Здається, що землетрус - це стихія, абсолютно не пов'язана з діяльністю людини. Але це не так. Вибираючи з-під землі нафту, накачуючи туди забруднену воду, людина може сильно впливати на процеси, сховані від її очей глибоко під землею. Тому в районах нафто- і газовидобутку все частіше відбуваються підземні поштовхи. Про це добре знають жителі російського міста Грозний і американського Лос-Анджелесу. Досить сказати, що в Татарії, де вже давно ведеться видобуток нафти, з 1986 по 1989 р. зареєстровано 198 великих і малих землетрусів! Не меншу небезпеку несе і будівництво водоймищ. Величезні маси води, спеціально зібрані людиною в одному місці, тиснуть на земну твердінь, змушуючи зміщатися підземні шари. У результаті цих рухів у районах великих штучних озер виникають землетруси. В деяких випадках, наприклад на водоймищах Кремаста в Греції чи Койна в Індії, ці землетруси мали катастрофічні наслідки. Та що там урагани і підземні поштовхи. Відома усьому світу трагедія останніх десятиліть - катастрофічна посуха в африканському Сахеле, в результаті якої вже сотні тисяч людей вмерло від голоду, - теж результат дії недотепних людських рук. На думку більшості вчених, згубне висушення земель на величезних площах відбулося не в результаті природної зміни клімату, а через неправильне ведення населенням сільського господарства. У 1991 році в Північному морі в результаті технічної несправності затонув бойовий атомний човен "Комсомолець". Частина екіпажа загинула, а на дні під ненадійним захистом корпуса залишилися заряди з плутонієм - одним з найбільш радіоактивних і отруйних речовин на Землі (смертельна для людини доза - 0,0001 г.). Чим закінчиться ця катастрофа, поки неможливо передбачити. У грудні 1985 року в індійському місті Бхопале відбулася катастрофа, що по числу безпосередньо загиблих у ній людей вважається найбільшою за всю історію розвитку промисловості. У результаті помилки оператор технічного збою з резервуарів заводу в повітря було викинуто найшкідливішу хімічну речовину, що викликає ядуху і втрату зору. Тільки за три дні після катастрофи в місті умерло від ядухи 2000 чоловік! Учені підрахували, що більш як за чотири тисячоліття відомої нам історії лише близько трьохсот років були абсолютно мирними. Війни на планеті забрали вже понад 4 млрд людських життів. Кількість загиблих різко зростала з розвитком засобів знищення людей та розширенням масштабів військових дій. Найбільшу потенційну небезпеку для людства та природного середовища становить ядерна зброя. Про це свідчать результати атомного бомбардування в серпні 1945 року міст Хіросіма та Нагасакі в Японії. Окрім смертельного опромінення, сталося радіоактивне зараження ґрунту, рослин, повітря, будівель. Кількість убитих становила 273 тисячі осіб, під смертельне радіоактивне опромінення потрапило 195 тисяч осіб. 3.Аварія на Чорнобильській АЕС, як приклад техногенної катастрофи. Масштаб Чорнобильської катастрофи, найтяжчого за історію людства техногенного лиха, добре відомий як вченим, так і політикам всього світу. В навколишнє середовище надійшло близько 3% радіонуклідів, які на момент катастрофи були накопичені в четвертому енергоблоці ЧАЕС. Аварія призвела до забруднення більше 145 тисяч кв. км території України, Республіки Білорусь та Російської Федерації, щільність забруднення радіонуклідами 137-Cs і 90-Sr якої перевищує 37 кБк/кв.м. Внаслідок Чорнобильської катастрофи постраждало біля 5 мільйонів людей, забруднено радіоактивними нуклідами близько 5 тисяч населених пунктів Республіки Білорусь, України та Російської Федерації. З них на Україні - 2218 селищ та міст з населенням приблизно 2,4 млн. людей. Чорнобильська аварія призвела до безпрецедентного опромінення населення зазначених держав. Крім України, Республіки Білорусь та Російської Федерації вплив Чорнобильської катастрофи відчули на собі Швеція, Норвегія, Польща, Великобританія та інші країни. Головними причинами катастрофи було: 1.Проведення недостатньо повно та правильно підготовленого електричного експерименту. 2.Низький рівень культури операторів, керівництва як станцій, так і міністерства електрифікації в цілому в галузі ядерної безпеки. 3. Недостатній рівень безпеки графіт-уранового реактора РБМК-1000. 4. Помилки персоналу. Всі ці факти відомі світовій громадськості. Роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 26.04.86 р. проводились під керівництвом Урядової комісії СРСР, яка почала працювати в Чорнобилі вже з другої половини дня 26 квітня і продовжувала свою діяльність до 1991 року. Урядова комісія прийняла рішення про створення 30-км зони відчуження навколо Чорнобильської АЕС. З 27 квітня 1986 року Уряд України провів евакуацію мешканців міст Прип’ять та Чорнобиль, районних центрів та сіл 30-км зони (близько 100 тисяч людей). Приховування інформації про Чорнобильську катастрофу призвело до виникнення і розповсюдження найнеймовірніших чуток щодо можливих наслідків катастрофи. Це, в свою чергу, обумовило виникнення дуже великого соціально-психологічного напруження серед населення і недовіри до офіційної інформації. Керівництво СРСР відмовилось від міжнародного співробітництва при проведенні робіт з ліквідації наслідків ядерної катастрофи. Тільки в 1989 році Уряд СРСР звернувся до МАГАТЕ з проханням дати експертну оцінку діям щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Аварія на Чорнобильській АЕС суттєво змінила радіаційну обстановку на значних територіях в багатьох європейських країнах. Внаслідок вибуху ядерного реактору 4-го блоку Чорнобильської АЕС та руйнації його захисних оболонок стався потужний викид радіоактивних речовин у довкілля, який, за підрахунками різних авторів, становив до 13 Ексабекерелів (1018) радіонуклідів. Близько 200 радіоактивних ізотопів елементів переміщувались на відстані у тисячі кілометрів від ЧАЕС і в травні 1986 року спостерігались в усіх країнах північної півкулі, на акваторіях Тихого, Атлантичного та Північного Льодовитого океанів. На 1 січня 2006 року в Україні 2 071 особа мали статус постраждалих внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС. При скороченні загальної кількості постраждалих на 19% за період 1997-2006 років, що цілком природно, виявилися дві характерні особливості. Стрімко, майже у 1,8 рази зріс контингент категорії інвалідів Чорнобиля. На 3% зросла кількість тих постраждалих, які працювали за межами зони відчуження. А найбільше (на 24%) скоротилася чисельність учасників ліквідації наслідків аварії у 1986-1987 роках. Це говорить про те, що саме перша хвиля ліквідаторів, чоловіків у молодому віці, зазнала найсильнішого удару по здоров’ю, - вони поступово вимирають. В Україні налічується понад 17 000 сімей, які отримують пільги внаслідок втрати годувальника, смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою. Такі сім’ї є в усіх регіонах країни. Медико-демографічна ситуація на радіоактивно забруднених територіях продовжує формуватися в умовах триваючої в Україні демографічної кризи. З 1991 р. смертність населення стала перевищувати народжуваність. У радіоактивно забруднених областях ці негативні зміни відбулися на рік раніше й більш виразно. Погіршенню демографічної ситуації сприяли соціально-економічна криза, яка розпочалася 1991 р., незадовільне медичне обслуговування, низькі стандарти життя, несприятлива, у тому числі внаслідок Чорнобильської катастрофи, екологічна ситуація, політична нестабільність. З 1994 р. став зменшуватися обсяг витрат на ліквідацію наслідків катастрофи, що негативно вплинуло на здійснення заходів протирадіаційного, соціального і медичного захисту постраждалих. За узагальненими даними Наукового центру радіаційної медицини (НЦРМ) МОЗ України, із числа постраждалих, які перебували під медичним наглядом у лікувально-профілактичних закладах системи МОЗ України, у 1987-2004 рр. померло 504117 осіб, із них 497348 дорослих та підлітків (у т. ч. 34499 ліквідаторів аварії) і 6769 дітей. Наразі поступово знижується смертність постраждалих дітей, що можна визнати одним із позитивних досягнень медичної науки й практики та здійснюваних у країні заходів протирадіаційного, соціального і медичного захисту потерпілих дітей. В той же час, зростає смертність осіб середнього і старшого віку. Це є тривожним симптомом, так як ними стали ті, що були опромінені у дитячому й підлітковому віці. Це покоління постійно опромінювалося до переходу у репродуктивний вік і стає батьками прийдешнього покоління. Екологічні наслідки Чорнобильської катастрофи визначаються двома головними факторами - опроміненням природних об’єктів та їх радіоактивним забрудненням. Слід виділити два головних джерела опромінення: зовнішнє та внутрішнє. Під час аварії зовнішнє опромінення сягало біологічно небезпечних рівнів практично тільки в межах 30-км зони, де спостерігався складний спектр біологічних ефектів різного рівня. Значна частина радіоактивного викиду із зруйнованого 4-го блоку осіла в ближній зоні. Сьогодні вона умовно визначена на місцевості межами зони відчуження (радіус 10 та 30-км). В гострий період аварії рівні опромінення в зоні відчуження досягали сотень рентгенів за годину тільки по гамма випромінюванню. Потужність дози бета випромінювання була в 10-100 разів більша, що призвело до прояву гострих ефектів, аж до загибелі, у деяких найбільш чутливих до радіації рослин та організмів. За минулий після аварії час повністю розпались не тільки короткоживучі, а й середньоживучі радіонукліди. Потужність дози зовнішнього опромінення значно, на декілька порядків величин, зменшилася. В навколишньому середовищі залишилися практично тільки довго - та наддовгоживучі радіонукліди цезію, стронцію та трансуранових елементів. У випадку аварії на ЧАЕС реалізувався найбільш важкий сценарій за наслідками для сільського господарства України: забруднено більше 5 мільйонів га земель, на яких виробляється продукція і проживає біля 3 мільйонів людей, втрачена значна кількість великої рогатої худоби. В перші роки після аварії практично припинено ведення вівчарства, хмелярства, льонарства в українському Поліссі, вилучено з землекористування територію зони відчуження. Вчені були підключені до планування і організації відповідних контрзаходів із значним запізненням, що істотно знизило ефективність заборонних та організаційних рішень першого періоду. Законом України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” Зона відчуження визначена як територія, на якій в 1986 р. була проведена евакуація населення. Зазначена зона й відселена частина Зони безумовного (обов’язкового) відселення (ЗВіЗБ(О)В; далі - Зона) є територією, землі якої виведені з господарського використання, з особливою формою управління, що здійснює державний департамент „Адміністрація зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення” МНС України. Територія ЗВіЗБ(О)В, що знаходиться під управлінням Адміністрації, становить приблизно 2600 кв. км. Створення Чорнобильської зони відчуження було виправданим заходом не тільки у зв’язку з необхідністю евакуації населення з найбільш забрудненої території. Зона є найбільш забрудненим територіальним комплексом і найбільшим джерелом радіаційної небезпеки для навколишніх населених територій Висновок. За сучасними оцінками, протягом історії свого існування людство зруйнувало 2 млрдга родючих земель - це перевищує площу нині оброблюваних полів і пасовиськ. (близько 1,5 млрдга). Площа, вкрита лісами, з 50-х до кінця 70-х років скоротилася вдвічі - з 50 до 25 млнкв.км. За останні 40 років площа вологих тропічних лісів зменшилася на половину. Але ж саме там зконцентровано значне біорізноманіття - генетичні ресурси планети. Зменшення лісів (особливо в тропіках), перевипас худоби на пасовиськах, стрімке розорання земель спричинили значні зміни в круговороті елементів, що визначає екологічне благополуччя планети, призвели до збільшення площ зайнятих пустелями в середньому на 6 млн.га за рік. Разом з тим понад 20 млнга земель знижують урожайність через ерозію. Усі ці негативні процеси супроводжуються (і значніою мірою спричинені) швидким ростом населення – на 85 млн чол. за рік. Під час переробки сировини утворюється багато нових сполук. Людина може синтезувати близько 10 млн речовин і виробляти у значних обсягах до 50 тис.сполук. При цьому близько 9/10 первинно видобутої сировини в процесі технологічної переробки йде у відходи. Відходами стає також основна маса води (під час переробки та разом з кінцевими продуктами). Таким чином, за останні 100 років виник ще один потужний фізико-хімічний механізм впливу на довкілля: в природу викидаються продукти антропогенного походження - хімічні сполуки й елементи, часто науці не відомі, а також пил, сухі та рідкі аерозолі, радіоактивні речовини та тепло [15]. У зв’язку з цими глобальними негативними явищами, їхнім масштабом, зростанням динамізму та гостроти і комплексним характером виникає загроза переростання екологічної кризи в екологічну катастрофу, що призведе до загибелі нашої цивілізації. Для України серед багатьох загроз, пов’язаних з глобальними негативними явищами, основними є виснаження озонового шару, потепління і транскордонне забруднення. Озонова товща атмосфери знаходиться на відстані приблизно між 20 і 45 км від поверхні Землі, характерною особливістю є підвищена концентрація озону, що практично збігається з концентрацією стратосфери атмосфери. Значне поглинання ультрафіолетового випромінювання озоновою товщою забезпечує захист всього живого на Землі від згубного впливу ультрафіолета. Під впливом господарської діяльності людини, зокрема створення нових хімічних сполук, що потрапляють і накопичуються в атмосфері (наприклад, фреони), відбувається витончення озонової товщі. Речовини, що надходять в атмосферу, беруть участь у реакціях руйнування озону, одночасно вони є каталізаторами цих реакцій. Результати спостережень за відхиленням загального вмісту озону в атмосфері над територією України у 1996-1999 рр. свідчать про певне поліпшення стану озонового шару. Мало дослідженими є наслідки, пов'язані з потеплінням на Землі. Накопичення в атмосфері вуглекислого й інших газів викликає так званий парниковий ефект, призводить до підвищення температури земної поверхні. Дослідження засвідчили, що температура поверхні Землі порівняно з 1860 р. зросла на 0,5-0,7оС. Якщо темпи глобальних викидів збережуться і надалі, то до 2030 р. середня температура підвищиться принаймні на 3оС [15]. Глобальне потепління призведе до зростання кількості екстремальних природних явищ, таких як посухи, повені, урагани тощо. Зросте вологість, відбудеться як географічний, так і сезонний перерозподіл опадів. Вперше вчені почали бити на сполох з приводу зміни клімату наприкінці 80-х років, і міжнародне співтовариство вжило з тих часів чимало конкретних заходів для розв’язання проблеми. Проте, нині світ значно ризикує, вважаючи, що взаємозв'язок між екологією і здоров'ям не такий серйозний. Очевидно, що порушення клімату передусім можуть спровокувати поширення давніх хвороб, наприклад, жовтої лихоманки, менінгіту, холери; сприяти поширенню нових, таких як хантавіріс. Річ у тім, що зміни клімату прямо впливають на поширення хвороб і епідемій, збільшують швидкість їхнього поширення. В основі спалахів масових інфекційних захворювань один і той самий механізм: незвична погода - періоди посухи у традиційно вологих районах або сильні зливи в посушливих - сприяє розмноженню бактерій, найпростіших, вірусів, а також комах і гризунів, при цьому “ускладнюючи життя” хижакам, які природним чином стримують поширення переносників вірусів. От деякі з останніх прикладів . Енергонасиченість сучасних промислових об'єктів стала колосальною - типовий нафтопереробний завод потужністю 10-15 млн т/рік зосереджує на своєму промисловому майданчику від 300 до 500 тис. т вуглеводневого палива, енергоємність якого еквівалентна 3-5 мегатоннам тротилу. Постійно інтенсифікуються технології: такі параметри, як температура, тиск, вміст небезпечних речовин, зростають і наближаються до критичних. Зростають одиничні потужності апаратів, кількість небезпечних сполук, що в них знаходяться. Номенклатура продукції хімічних підприємств з передовою технологією, яка забезпечуєкомплексну переробку сировини, складається з тисяч позицій, причому багато продуктів виробництва надзвичайно токсичні. Економічна вигода кластеризації промислових підприємств призводить до створення індустріальних комплексів з вузлами енергорозподілу, тепло- і газозабезпечення, транспортних магістралей, які, як правило, розташованими у населених місцях. У промисловому виробництві України нараховується 1848 хімічно небезпечних об`єктів, які зберігають, виробляють або використовують близько 273 тис. т різних сильно діючих отруйних речовин. У народному господарстві України діє понад 1200 вибухо- та пожежонебезпечних об`єктів, де зосереджено понад 13,6 млн т твердих і рідких вибухо- і пожежонебезпечних речовин. Таким чином, розвиток техносфери, спрямований на підвищення матеріального рівня життя, одночасно призводить до появи певного виду техногенної небезпеки як для здоров'я людини, так і для навколишнього середовища . Як зазначалося, у 1998 р. в Україні виникло 713 НС техногенного характеру. Найбільша кількість НС і потерпілих припадає на транспорт, пожежі й вибухи. За ступенем потенційної небезпеки, що призводить до катастроф у техногенній сфері цивільного комплексу України, можна виділити об'єкти ядерної, хімічної, металургійної і гірничовидобувної промисловості, унікальні інженерні споруди (греблі, естакади, нафтогазосховища), транспортні системи (аерокосмічні, надводні та підводні, наземні), що перевозять небезпечні вантажі та значну кількість людей, магістральні газо- і нафтопродуктопроводи. Сюди ж можна віднести і об'єкти оборонного комплексу. Важливою складовою економіки України є ядерна енергетика. Так, обсяги електроенергії, виробленої на АЕС, складають понад 43 % від загального виробництва електроенергії в державі .Аналіз радіаційної безпеки в України не можна здійснювати без урахування наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки вона справляє значний негативний вплив на загальну екологічну та економічну ситуацію в державі. Вона негативно відбивається на всіх сферах життя, галузях виробництва, зачіпає інтереси всіх громадян України, держави загалом. Внаслідок аварії населення України зазнало впливу від надзвичайно великих до малих доз радіаційного випромінювання. Одна з основних проблем, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, полягає у забезпеченні населення, що постраждало, екологічно чистими продуктами харчування. Ця проблема загострюється через економічну кризу в Україні. Складність отримання екологічно чистої продукції викликала необхідність у профілактичному використанні детоксикуючих речовин, здатних за короткий час вивести з організму радіоактивні речовини, важкі метали, патогенні мікроорганізми і продукти їхньої життєдіяльності. Наслідки Чорнобильської катастрофи прямо або опосередковано позначилися на всіх галузях народного господарства у всіх регіонах України. Сильного негативного психологічного впливу зазнало все населення України, особливо постраждало здоров`я дітей та осіб найпродуктивнішого віку. Крім того, ця подія викликала регульовану і нерегульовану міграцію населення, сформувала у нього негативне ставлення до атомної енергетики і окремих радіаційно небезпечних виробництв. Треба зазначити, що для вирішення всіх нагальних проблем, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, зроблено ще замало.
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (20.04.2014)
Просмотров: 2528 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: