Меню сайта
Категории раздела
Друзья сайта
Статистика
Онлайн всего: 2
Гостей: 2
Пользователей: 0
| Главная » Статьи » Реферати » Екологія |
Реферат на тему: Сміття
|
Реферат на тему: Сміття. У містах і селищах міського типу щороку нагромаджується близько 40 млн м3 сміття, яке знешкоджується на майже 700 міських звалищах, з яких близько 80 % експлуатується без дотримання запобіжних заходів щодо забруднення підземних вод і повітряного басейну, та 4 сміттєспалювальних заводах, технологічне обладнання яких не відповідає сучасним екологічним вимогам [30]. Невпинно зростає кіль-кість побутових відходів. На рис. 8.9 наведено темпи зростання міських відходів на душу населення за три роки [10, 11, 30]. При низькому рівні технології переробки та уніфікації відходів існує значна загроза для біосфери великих і середніх міст. Щорічно до вже існуючої їхньої кількості додається близько 150 млрд т твердих, рідких і газоподібних відходів [3]. Таким чином, території, використання яких у народному господарстві могло б принести значні прибутки, втрачені, мабуть, назавжди. Кількість накопичених у сховищах відходів щороку зростає і нині в Україні загальна маса відходів, сконцентрованих у поверхневих сховищах, перевищила 25 млрд т, тобто на кожного жителя України припадає понад 400 т відходів [30]. З них об’єм лише токсичних відходів (у сховищах організованого складування) перевищив 5 млрд т. Ситуація, що склалася в Україні з накопиченням відходів, непокоїть, бо, незважаючи на спад виробництва, не поліпшується. Місця їхнього нагромадження часто не відповідають санітарно–гігієнічним нормам. Переважна кількість відходів (понад 80  потрапляє у поверхневі сховища, значна кількість — у неорганізовані сховища. Такий перебіг подій ускладнюється недосконалими технологіями переробки відходів, відсутністю безвідходних технологій виробництва та належного дієвого нормативно–правового забезпечення. Водопровідно-каналізаційне господарство безпосередньо впливає на екологічний стан міста. Цей вплив виявляється в погіршенні стану водних об'єктів міста при скиданні неочищених стічних вод та різного роду захворюваннях, викликаних споживанням неякісної питної води, епідеміологічної ситуації при поривах каналізаційних систем. Найбільший забруднювач – МКП «Миколаївводоканал», скид забруднених вод якого складає близько половини від загального скиду по Миколаївській області і більше 95% по місту Миколаєву. Загальна кількість скинутих з насосних станцій каналізації неочищених стоків у 2004 році –1,83 млн.м 3 . До Бузького лиману у 2004 р. скинуто 48,2 тис.т забруднюючих речовин. Заходи з модернізації, реконструкції і ремонту каналізаційної мережі та очисних споруд м.Миколаєва (проведена реконструкція цеху механічного зневоднення мулу, раціональне використання питної води) дозволили значно зменшити скид забруднених стічних вод в поверхневі водні об'єкти, який за останній рік зменшився на 2,9 млн.куб.м. Показники | Одиниця виміру | 2001 рік | 2002 рік | 2003 рік | 2004 рік | 2005 рік (очікувані показники) | 2006 рік Кількість забруднених стічних вод, які скидаються до поверхневих водних об'єктів | млн.мі | 52,6 | 46,8 | 44,3 | 41,4 | 41,0 У сфері поводження з відходами найбільш гострою екологічною проблемою є стан міського звалища твердих побутових відходів поблизу с.В.Корениха. Міський полігон ТПВ введено в експлуатацію в 1972 р., його площа складає 31,55 га, фактичний об'єм на 01.01.04 - 34 млн. м 3 , річне надходження ТПВ за останні 5-7 років складає в середньому 650-750 тис. м 3 /рік. За даними КП “Миколаївкомунтранс”, на міський полігон ТПВ вивезено: — рік – 35,0 тис.т; — рік – 69,2 тис.т; — рік – 140,0 тис.т; 2004 рік – 174,0 тис.т. Шляхи розв'язання головних проблем та досягнення цілей Конкретні заходи розв'язання головних проблем містяться в Місцевому плані дій на ХХІ століття, який затверджено рішенням міської ради від 14.12.01 № /29. Основні з них: - скорочення водоспоживання за рахунок установлення приладів обліку всім споживачам, корегування нормативів водоспоживання і ціни на воду, при цьому буде значно скорочена кількість господарсько-побутових стічних вод; - сучасні підходи у поводженні з твердими побутовими відходами: сортування відходів, застосування сучасного технологічного обладнання для збирання, транспортування та утилізації, переробка вторинних ресурсів (скло, пластмаси, папір); - зниження витрат на опалення будівель, за рахунок усунення теплових витоків, використання нових видів палива (брикетоване паливо з органічних відходів рослинного походження для котелень замість вугілля); - екологічне виховання та освіта населення міста. Урбанізація та її негативні наслідки У наш час особливо зросло забруднення навколишнього середовища у великих містах, зокрема у великих індустріальних центрах. Відбувається нестримна концентрація людей в містах, з'являються і зростають багатомільйонні міста-мегаполіси, збільшується їхня кількість, розміри та проблеми. Внаслідок осушення зникають болота, міліють річки. Меліорація змінює склад рослинності, місця мешкання тварин, призводить до великих втрат лікарських та харчових рослин. Так, на початку шістдесятих років польські кооператори заготовляли 220 центнерів валеріани на рік, а нині — лише 5 центнерів. Із 47 видів лікарських трав, що росли на Поліссі, тепер збирають 6-7 видів. 20 років тому на Поліссі було 80 тис. га журавлини, яка має надзвичайно цілющі властивості, а нині ця площа скоротилась до 23 тис. га. Катастрофічне знизилась і врожайність цієї цілющої ягоди. На початку шістдесятих заготівельники збирали 900—950 кг журавлини з гектара, а сьогодні — 100. Таке використання та погіршення якості наших земель вимагає вжиття термінових науково обґрунтованих заходів, що сприятимуть значному підвищенню родючості ґрунтів та отриманню екологічно чистих продуктів харчування. Винятково гострою проблемою є вилучення орних земель під забудову різних промислових об'єктів, а також складування промислових та побутових відходів. За останні шістдесят років в Україні під різні види несільськогосподарського використання вилучено родючі землі, площа яких перевищує територію Одеської області (333 тис. кв. км, або 3,3 млн. га). Понад 700 тис. га родючих земель затоплено водоймищами на Дніпрі. Відвали промислових відходів поглинули 200 тис. га родючих земель. Ситуація, яка склалася, зумовлена головним чином тим, що протягом багатьох десятиріч екстенсивне використання земельних угідь, і особливо ріллі, не компенсувалося рівнозначними заходами щодо відтворення ґрунтів. У цьому полягає головна причина низької ефективності засобів, які застосовуються з метою інтенсифікації землеробства, а комплекс деградаційних процесів виснажує ґрунтові виробничі ресурси, знижує врожаї сільськогосподарських культур. На значній частині площі сільськогосподарських угідь досягнуто межі екологічної збалансованості ґрунтових екосистем і агрофітоценозів. Найбільших збитків ґрунтам завдають водна і вітрова ерозії, безповоротні втрати гумусу і поживних речовин, засолення і закислення ґрунтів, висушування і перезволоження, в тому числі і заболочування, забруднення промисловими відходами і викидами, отрутохімікатами. Безплужний обробіток ґрунту є одним з елементів мінімального обробітку, який зберігає ґрунт, цінні властивості землі. На порядку денному постає ще один перспективний спосіб - нульовий обробіток, коли механічне втручання здійснюється раз на кілька років. Він можливий лише при високій культурі поля, коли можна сіяти або садити спеціальними навісними агрегатами у лунки, які робляться свердлами. Для чіткого розуміння проблеми побутових відходів насамперед слід визначитись з термінологією. Тверді відходи (є ще й рідкі, і газоподібні) поділяються на дві неоднакові групи: на відходи виробництва та відходи споживання. Під відходами виробництва мають на увазі відходи, що утворюються в результаті функціонування основних промислових галузей — видобутку та збагачення корисних копалин, енергетики, металургії, хімії та коксохімії, машинобудування та металообробки, деревообробки та целюлозно-паперового виробництва, легкої промисловості, будівельної індустрії тощо. І хоч на цю групу припадає 90% обсягу твердих відходів, проте через низку причин увага в статті акцентована не на них. Решту 10% становлять відходи споживання, які за іншою класифікацією проходять як тверді побутові відходи (ТПВ). ТПВ — відходи, що утворюються як безпосередньо в домашніх господарствах, так і в комунальній сфері в цілому. Основні компоненти відходів споживання — використана упаковка, харчові рештки, відпрацьовані товари та матеріали (в тому числі небезпечні — акумулятори, батарейки, ртутні та звичайні лампи розжарювання, побутова хімія), зношені автомобільні шини, вуличне сміття, зрізані гілки, листя тощо. Зрозуміло, що нагромадження у відвалах, шламо- та шлакосховищах, спецполігонах мільярдів тонн відходів виробництва таїть у собі набагато більшу небезпеку, ніж існування, хай і численних, проте на порядок менших за обсягами звалищ побутового сміття. А відтак — і увага має приділятись насамперед відходам виробництва. Однак між існуванням відносно невеликої маси ТПВ та величезною масою промислових відходів є прямий зв’язок. Адже промислові відходи утворюються на перших стадіях отримання речовини, яка потім іде на виробництво товарів. Виготовлені товари, після нетривалого етапу користування ними, стають відходами споживання. Крім того, на виробництво речовини для майбутніх споживчих товарів витрачається велика кількість енергії, а енергетика, у свою чергу, — один з головних продуцентів промвідходів. Підраховано, що кожній тонні побутових відходів відповідають п’ять тонн промислових відходів на стадії виготовлення продукції і двадцять тонн — на стадії вилучення первинних ресурсів із надр. Таким чином, збільшення побутових відходів є першопричиною нагромадження промислових відходів, а отже — і увага має бути зосереджена насамперед на них. Маса світового потоку побутових відходів становить щорічно близько 400 мільйонів тонн, з яких 80% знешкоджується шляхом поховання під землею. Така кількість, без перебільшення, сягає геологічних масштабів: так, зі сміттям у біосферу потрапляє близько 85 млн. тонн органічного вуглецю. Для порівняння: природне надходження цього елемента в грунтовий шар планети становить 40 млн. тонн на рік. Одна з головних проблем, пов’язаних з похованням відходів, — утворення так званого звалищного газу. При похованні органічної речовини (якої у сміттєвій масі в середньому від 50 до 70%) відбувається її біоконверсія з участю мікроорганізмів. В результаті цього процесу утворюється біогаз, макрокомпонентами якого є метан (СН4) та діоксид вуглецю (СО2). Масштаби утворення цього газу також можна вважати геологічними. За підрахунками експертної групи Міжурядової комісії зі зміни клімату (IPCC), проведеними в середині 90-х років, глобальна емісія звалищного метану становить 40 млн. тонн на рік, або близько 8% його загальнопланетного потоку. Для порівняння, ця величина перевищує масу метану, який виділяють вугільні шахти. Висновками групи звалищний метан заведено до реєстру основних джерел парникових газів планети. Окрім істотного внеску в глобальне потепління, звалищний газ сприяє появі вибухо- та пожежонебезпечних умов як на самих звалищах, так і на об’єктах поблизу них. Пожежі на звалищах, у свою чергу, таять неабияку екологічну небезпеку. В структурі побутових відходів збільшується питома вага полімерних матеріалів (вона становить понад 10% їхньої загальної маси і подвоюється кожні десять років), зростає токсичність відходів (у сміття потрапляють термометри, прилади, що містять ртуть, елементи живлення, внаслідок чого воно «збагачується» солями важких металів та хімікатами). А тому неконтрольоване горіння звалищ призводить до утворення та потрапляння в атмосферу токсичних сполук, у тому числі невизначених, які переносяться на значні відстані. Велику небезпеку становить фільтрат, що проникає з території звалищ у підземні води. У відходах тривалий час зберігаються бактерії, які викликають черевний тиф, дизентерію, холеру, туберкульоз, інші небезпечні хвороби. Проникнення фільтрату в підземні води може призвести до значного поширення цих мікроорганізмів. (У країнах з теплим кліматом, як правило — третього світу, хвороби розносяться не тільки з фільтратом, а й з пацюками та мишами, кішками та собаками, птахами, комахами.) Крім того, з фільтратом у середовище потрапляє широкий діапазон неорганічних речовин — за підрахунками, з 300 тонн ТПВ всмоктується 1,5 тонни натрію та калію, по тонні кальцію та магнію, тонна хлоридів, 4 тонни кислих карбонатів, 200 кг сульфатів. Врешті-решт, під сміттєзвалища відчужуються великі площі земель, які практично неможливо використовувати після консервації полігону. Вражені масштабами проблеми, екологічні публіцисти констатували: людство увійшло в нову еру — сміттєву. І відходами можна керувати Ситуація з відходами має різний рівень гостроти в різних країнах світу. Фахівці навіть розрізняють три категорії країн, з огляду на склад їхніх відходів (табл. 1). Перед країнами відповідних категорій стоять різні завдання щодо побутових відходів. Якщо в слаборозвинених країнах з ними пов’язана насамперед санітарно-гігієнічна проблема (велика маса неприлаштованої органіки сприяє поширенню небезпечних хвороб), то перед розвиненими постають складніші питання: втрата природних ресурсів, хімічне забруднення тощо. В т.з. перехідних державах (до яких, згідно з цією класифікацією, належать східноєвропейські країни та держави колишнього СРСР, у тому числі й Україна, а також ряд південноамериканських та східноазійських країн) можна розглядати проблему ТПВ як поєднання обох проблем. Для погодження численних питань, викликаних утворенням величезних обсягів відходів споживання, в розвинених країнах створена ціла господарча галузь, що отримала назву «waste management» (керування відходами). Її діяльність полягає в санітарному очищенні населених пунктів, організованому збиранні вторинної сировини, придатної для використання, та знешкодженні непридатного для використання сміття. На початку 90-х років у цій галузі в розвинених країнах тільки на переробних підприємствах було задіяно понад 300 тисяч працівників, які щорічно переробляли 300 млн. тонн промислових та побутових відходів, повертаючи в економічний оборот 200 млн. тонн, що давало понад 30 млрд. доларів доходу. Незалежно від особливостей галузі в різних державах, головне завдання системи керування відходами — зменшення кількості та обсягу ТПВ. В умовах виснаження світових сировинних ресурсів украй нераціонально, як з економічного, так і з екологічного погляду, закопувати в землю готову сировину, придатну для використання. Головною ж проблемою використання цієї сировини стає її вилучення зі сміттєвої маси, оскільки в суміші вона практично непридатна для переробки. З огляду на неможливість повноцінного технічного сортування побутових відходів, у системі керування ними пріоритет надається роздільному збиранню відходів на етапі їх утворення. Для цього використовуються економічні стимули, юридичні заходи, агітація та пропаганда серед населення. На початку продажу ліцензії «Дуальна система» зібрала кілька мільярдів марок. Крім того, в ефективну систему поводження з відходами охоче вкладають гроші німецькі підприємці — за перші шість років діяльності в «Дуальну систему» інвестовано 6 млрд. марок. 80% коштів витрачається на укладання контрактів зі спеціалізованими фірмами зі збирання, сортування та первинної переробки сміття. Після збирання та сортування відходи надходять на підприємства, що здійснюють їх переробку, використовуючи відходи як вторинну сировину. Оскільки вторинна сировина в ряді випадків дорожча за первинну, підприємства ці «Дуальна система» дотує, на що йде 15% її коштів. Решта 5% використовується на існування самого товариства, яке, за погодженням з Антимонопольним комітетом ФРН, є безприбутковою організацією. В ефективній діяльності «Дуальної системи» провідну роль зіграла суспільна свідомість населення, на яке покладено завдання добровільно сортувати сміття. Для цього на вулицях німецьких міст стоять контейнери для різних видів відходів. Як правило, це цілий ряд ємностей різного кольору для чіткого розрізнення їх призначення — окремо для паперу, полімерних відходів та органіки. Для скла призначені різнокольорові контейнери (білі, зелені та коричневі для відповідної склотари). Слід зазначити: система заставної тари, як і система збирання макулатури та іншої сировини за плату, в Німеччині розвинена слабо. Тому паперові, скляні та полімерні відходи скидають у контейнери без оплати. Натомість у країні існує жорстка система, що не дозволяє викинути сміття в непризначене для цього місце. Особливо це стосується таких небезпечних відходів, як акумулятори, елементи живлення, автопокришки тощо. Система штрафів та пропаганда змушують «власників» цих відходів здавати їх у спеціальні пункти прийому. Більше того, за прийом від них старої електроніки, холодильників, побутової техніки власники самі сплачують певні гроші, якими покривають витрати на неприбуткову утилізацію. За роки своєї діяльності товариство «Дуальна система Німеччини» створило 17 тисяч додаткових робочих місць та 320 сортувальних пунктів. Кількість зібраної та переробленої упаковки сягає 5 млн. тонн щороку. Загальна кількість побутового сміття за роки функціонування «Дуальної системи» скоротилась у Німеччині на 15%. Альтернативою як примітивному складанню на звалищах, так і небезпечному спаленню сміття пропонується низка заходів. Пріоритетом має залишатись рециклінг максимальної кількості вторинної сировини. Непридатну решту пропонується повертати землі, проте складним шляхом. Сюди входить і пресування ТПВ (1 м3 сміття важить усього 200—250 кг; пресоване, воно може потребувати у три-чотири рази менше місця на полігоні), і утилізація через спеціальні відвідні труби біогазу, і дренаж фільтрату, і компостування органіки. Велике майбутнє пророчать піролізу — процесу, під час якого непридатна для переробки сміттєва маса газифікується в спецустановках без доступу кисню. Такий метод вважається (принаймні тепер) набагато безпечнішим за спалювання. Заходи ці не тільки пропонуються, а й активно впроваджуються. Піонер керування відходами — Німеччина — поставила за мету до 2010 року ліквідувати всі наявні в країни необлаштовані звалища і перетворити їх на спеціалізовані полігони із набором усіх вищевказаних новацій. Україна: керування відходами — умовне В Україні кількість побутових відходів не дуже відстає від середньоєвропейської і становить близько 38—40 млн. м3 щороку (або близько 10 млн. тонн). Загальна ж маса твердих відходів у країні сягає 1 млрд. тонн щороку. За своїм складом українські ТПВ відповідають категорії перехідних країн. До речі, визначити структуру вітчизняного побутового сміття не так легко — в різних джерелах фігурують дані, які часто дуже різняться між собою. (табл. 2) Те, що зі значною натяжкою можна назвати вітчизняною системою керування відходами, складається з таких елементів. Санітарне очищення та видалення відходів. Збирають та видаляють сміття 56 спеціалізованих автопідприємств та 650 цехів у складі виробничих управлінь житлово-комунального господарства, задіяно понад 7,5 тисячі сміттєзбиральних машин та близько 35 тис. працівників. У роботі галузі простежуються дві протилежні тенденції. З одного боку, через незадовільне фінансування з боку комунальних органів та неоплату населенням комунальних послуг система санітарного очищення значною мірою руйнується. Так, сьогодні муніципальним обслуговуванням охоплено лише 52% населення країни. В більшості невеликих міст і в абсолютній більшості сіл ця система не діє. Сміття тут вивозять нерегулярно, при цьому часто не на санкціоновані звалища, а на стихійні смітники. З другого боку, у великих містах (Київ, Харків, Львів, Одеса та ряд інших) вивезення сміття стає прибутковою справою. За умови вчасних розрахунків, фірма, яка вивозить сміття, має 10 — 12% рентабельності, до чого виявляють зацікавлення як вітчизняні, так і закордонні підприємці. Як правило, всі комерційні фірми використовують застарілі, але потужні й надійні сміттєвози іноземного виробництва, здатні перевозити набагато більші обсяги сміття, ніж радянські, російські та вітчизняні машини. Цим, а також ефективною організацією праці і дешевою робочою силою, досягається економічний успіх. Розміщення та поховання побутових відходів. Домінуючим методом поводження з побутовими відходами в Україні було і залишається розміщення та поховання ТПВ на сміттєзвалищах і спеціальних полігонах, яких офіційно сьогодні налічується понад 770. Переважна більшість звалищ (від 80 до 90%) працюють у режимі перевантаження, з давно порушеними проектними показниками щодо обсягів надходження відходів, без дотримання запобіжних заходів щодо забруднення підземних вод та повітряного басейну. Полігони ці розміщені поблизу міст і приймають, відповідно, міські відходи. Щодо сіл, то в переважній більшості сміття там просто вивозять за околиці і скидають у природні заглиблення (ярки, рови тощо). Дуже поширена практика вивезення сміття на лісові галявини, поля, інші об’єкти, не передбачені до використання як сміттєзвалища. Тільки великих стихійних нагромаджень сміття нараховується близько 1000, що становить до 66% усіх сміттєзвалищ в Україні. Оскільки до ефективної системи керування відходами розвинений Захід почав переходити нещодавно і зі змінним успіхом, то Україна має шанс не відстати бодай у цій галузі. Нам слід врахувати чужий досвід, причому не тільки розвинених країн, а й держав «третього світу» — епізодичні успіхи є й там, причому коштують вони значно дешевше. А головне — розвивати власну систему поводження з відходами, залучивши до цього профільні інститути, державні та комунальні структури, що відповідають за відходи (Мінекобезпеки, Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики, місцеві управління ЖКГ), громадські організації | Я дуже люблю своє місто і найбільше - взимку. А знаєте чому? Бо тільки взимку сніг, що падає, прикриває сміття та інші побутові відходи, що викидають самі ж світловодці-нечепури. Коли все накрито снігом, розумієш, ти живеш у місті-красені. Сніг прикриває нашу з вами безгосподарність, неохайність, але на якийсь термін. У решту часу наше свинство не приховаєш. Така ситуація і навколо багатоповерхівок, і у приватному секторі. Особливо наші люди полюбляють винести сміття подалі від свого будинку і викинути, куди донесуть чи довезуть візком, байдуже - лісосмуга це чи прибережна зона. Певно, через це у нас по місту налічується майже 40 несанкціонованих сміттєзвалищ. Добрий господар, і господар міста (міський голова) у тому числі, мусить дбати про привабливий зовнішній вигляд свого обійстя. Але у наших керманичів, певно, руки до цього ніколи "не доходили", якщо у місті смітник на смітнику і ... Не знаю, як кому, а мені хотілося б, щоб ситуація змінилася, тож повідомленню про приїзд у місто В. Бровченко, представника німецької фірми "Шефер" в Україні (фірма, що з 1937 року конструює контейнери для сміття та здійснює його утилізацію), зраділа і 14 квітня пішла на семінар "Стратегія поводження з твердими побутовими відходами (сміттям) у світлі бачення проблеми комунальниками європейських країн". До речі, захід організовано "Асоціацією регіонального розвитку" (голова П. Солодов), що останнім часом провела чимало подібних заходів, присвячених комунальній темі. Валентина Бровченко розповіла про братів, які створили фірму, яка сьогодні є лідером серед аналогічних, про їхні досягнення за майже 70 років роботи. Ще 30 років тому один з братів сказав, що незабаром буде скільки сміття, що люди не знатимуть, що з ним робити. Роздільний збір побутового сміття - також їхній задум і багато країн вже зрозуміли: кращого поки що не вигадали. Тож на майданчику ставиться не один контейнер, як ми звикли, а чотири: для паперу, скла, пластикових та металевих банок і для решти відходів. Завдання кожного - відсортувати своє сміття і вкинути його окремо. Євроконтейнери сконструйовані таким чином, що, вкинувши сміття до бачка, назад його не витягнеш, а з бачка з харчовими продуктами (навіть заповненого вщент) при будь-якій температурі запаху не буде 12 діб. І ніякої мошки та тарганів, ніяких бродячих собак біля бачків! То скажіть, хіба кожен з нас не зможе зробити цих елементарних речей, аби жити у чистоті? Заводи, на яких спалюється сміття з найменшою шкодою для навколишнього середовища, побудувати важко і недешево, і, наприклад, у Європі, є такі, але спалювання відходів коштує 200 Євро за тонну. Для України - надто важкий тягар. А якщо побутові відходи не знищувати, а весь час створювати нові й нові полігони для них (як, в принципі, і робиться зараз), то незабаром всі площі навколо міст перетворяться на сміттєзвалища. До речі, загальний обсяг накопичених на території України відходів перевищує 25 млрд. тонн. Україна є європейським лідером з кількості накопичених відходів на душу населення - майже 480 тонн. Під сміттям та відходами різного виду та походження зайнято 160 тисяч гектарів території країни. Вихід один - сортувати сміття, бо 70% його - вторсирована і лише 30% - те, що треба вивозити на полігони чи знищувати. Харків - перше місто в Україні, де було розпочато експеримент з роздільного збору сміття. Всі задоволені, у планах - поступово забезпечити все місто євроконтейнерами фірми "Шефер". У Херсоні вже також зрозуміли переваги сортування сміття. Серед малих міст експериментальний проект впроваджено у Миргороді. Учасник семінару Юрій Бутенко, представник екологічної служби Миргорода, зазначив: "Протягом шести місяців ми мали переконатися, що наші люди готові до сортування сміття. Проводилася величезна роз'яснювальна робота. Якщо б ми показали себе з іншого боку, проект було б припинено і довелося б повернутися до переповнених контейнерів, бруду тощо. (Ред. фірма "Шефер" надає шалені переваги та кредити тим, хто бере участь у проекті, забезпечує євроконтейнерами та машинами для вивезення сміття, користування якими протягом півріччя безоплатне). Наша місто - місто-курорт і люди туди приїздять відпочити. І влада, і миргородці зрозуміло, що це - єдиний шлях раз і назавжди вирішити проблему зі сміттям". "Я, як представник фірми, - сказала Валентина Михайлівна, - вашому місту пропоную наступне: якщо буде готова ваша громадськість, ваші депутати до впровадження проекту, то ми, у свою чергу, готові вам поставити контейнери та свої машини. Якщо вам це сподобається, доведеться платити, але, враховуючи скрутну ситуацію з коштами, ми готові чекати грошей два роки. Тож слово за вами". На закінчення семінару Павло Солодов, учасник семінару, міський голова, зазначив: "Це перспективна справа. Фірма "Шефер" є передовою та прогресивною, впроваджує нові технології. Хотілося б, щоб наше місто першим у Кіровоградській області погодилося на проведення пілотного проекту". Я переконана, що більшість населення (у першу чергу, двірники, які, працюючи мітлою вдень і вночі, нічого не можуть вдіяти з бомжами та собаками, що "прописалися" в контейнерах) з полегшенням зітхнули б, якби у їхніх дворах з'явилися такі євроконтейнери. Зрозуміло, що ця зустріч - як перше знайомство: поговорили, надали документи для ознайомлення і роз'їхалися, а що робити далі - погоджуватися на участь у проекті чи ні - вирішувати всім разом. Вікторія ВОЛОДИМИРСЬКА. У підприємства давня історія — створене ще 1948 р., в пострадянський час його спочатку перевели в колективну форму власності, а невдовзі приватизували. За словами директора Київміськвторресурсів Ольги Малахової-Чуднер, сьогодні воно має 22 власники. Робота Київміськвторресурсів побудована на збиранні відносно відсортованої вторинної сировини. Підприємство володіє 112 пунктами прийому вторинних ресурсів у всіх районах Києва — добре відомі «Стимули», які займаються скуповуванням побутових відходів у населення. Подібні пункти є в Ірпені, Ворзелі та інших містах Київської області. Щомісяця Київміськвторресурси збирають близько 4 тис. т макулатури, 200 т ПЕТ-пляшок, 50 т текстилю, 100 т плівки, 20 т алюмінієвих банок та інших відходів — всього близько 5,5 тис. т різних видів вторсировини. Досортування вторресурсів відбувається вручну. Отримані вироби — пакунки зі сміттям — продаються переробним підприємствам. Зокрема, папір йде на Обухівський картонний комбінат, полімерні матеріали — на десятки підприємств, включаючи Укрвторполімер, алюміній — в Укркольормет, ганчір’я — на Одеську фабрику нетканих матеріалів. За словами Ольги Малахової-Чуднер, щомісячний обіг Київміськвторресурсів становить 10-12 млн грн. Директор зізналася, що незважаючи на збільшення обігу рентабельність останнім часом знижується: окремі види відходів, зокрема склобій, є «практично збитковими». Невигідною вона вважає й роботу з текстилем: «Ми закуповуємо цей вид вторсировини по 10 к./кг, а маємо продавати по 16 к. з ПДВ, і при цьому сортувати його і витрачати гроші на дріт — 22 копійки за кілограм». Але сміття в тому вигляді, в якому воно надходить, є мало придатним для переробки, велика його частина йде у відходи. Відтак вирішили перевозити сміття самостійно, щоб дійти до постачальника відходів — так можна домовитися ділити сміття хоча б на дві фракції, виокремлюючи органіку». Таким чином орієнтовна собівартість утилізації 1 куб. м відходів на полігоні, що відповідає європейським стандартам, становитиме близько 15 грн без ПДВ, без вартості лімітів і без податку на землю. А сьогодні найвища вартість утилізації відходів на вітчизняному ринку — у Києві (10,5 грн/куб. м без ПДВ), в інших містах України ціна утилізації коливається від 0,84 до 3 грн. Тому найближчим часом навряд чи можливе будівництво сміттєвого полігона, який відповідатиме стандартам ЄС — українці наразі не готові викидати такі гроші «на сміття». Ринок побутових відходів на сьогодні більш-менш сформований лише у сферах транспортування і відбору окремих видів вторинних ресурсів, тоді як чи не найголовніші ланки ланцюжка знищення сміття — сортування, переробка й утилізація — перебувають у зачатковому стані. Створення прозорих правил гри на цьому ринку вже давно б залучило в цю сферу як вітчизняних підприємців, так і іноземних інвесторів. Гроші на сміття Розцінки на послуги організацій, які беруть участь в угоді «Зелена крапка», і тарифи на утилізацію відходів для виробників тари і упаковки та підприємств, що виробляють продукцію в тарі та упаковці, згідно з постановою КМУ від 26.07.02 № 1084 Євроцент/кг Матеріал | Португалія | Греція | Угорщина | Франція | Чехія | Польща | Україна Скло | 0,63 | 1,99 | 0,80 | 0,36 | 1,89 | 0,24 | 2,23 Полімери | 12,11 | 6,17 | 5,40 | 17,79 | 8,21 | 0,72 | 12,63 Папір, картон | 1,59 | 5,00 | 2,57 | 12,21 | 4,46 | 0,56 | 5,20 Дерево | 0,39 | 0,90 | 2,06 | 11,10 | 0,75 | 0,25 | 2,97 Комбінований | 12,64 | 6,17 | 6,60 | 11,10 | 8,21 | 1,48 | 18,57 Жерсть | 3,09 | 4,59 | 1,00 | 2,27 | 2,45 | 0,34 | 5,94 Алюміній | 5,27 | 0,84 | 1,40 | 4,45 | 3,27 | 0,82 | 16,44 За даними ВГО «Нова Формація» за 2004 рік Плюси і мінуси сміттєвих справ Плюси Можливість отримати кредити Податкові пільги: підприємства звільнено від сплати ПДВ і податку на прибуток Мінуси Преференції держкомпанії «Укрекокомресурси», яка сама розробляє правила поведінки на сміттєвому ринку Відсутність законодавчо прописаних правил гри на ринку ТПВ (Закон України «Про відходи» вимагає суттєвого доопрацювання) Висока конкуренція у сфері транспортування відходів Тендери на вивезення сміття проводяться щороку незалежно від чинних договорів Дорожнеча обладнання і технологій для сортування і перероблення відходів Плату за вивезення сміття серед комунальних послуг збирає місцева влада Українське сміття в цифрах Щороку в Україні утворюється близько 1 млрд т відходів Рівень утилізації сміття — 5% Вивезено відходів — 39,3 млн куб. м Кількість підприємств, що надають послуги з вивезення відходів — 1053 На звалищах України нагромаджено понад 27 млрд т сміття Кількість полігонів — 5848 Несанкціонованих звалищ — 3298 Сума бюджетних коштів на розвиток санітарного очищення — 84,9088 млн грн Середні тарифи на утилізацію: для населення — 9,19 грн/куб. м (вивезення — 5,75, захоронення — 3,44) для бюджетних організацій — 11,66 грн/куб. м (вивезення — 7,43, захоронення — 4,23) для підприємств — 12,90 грн/куб. м (вивезення — 8,22, захоронення — 4,68) За даними Держкомітету житлово-комунального господарства, 2004 р. Правила благоустрою , забезпечення чистоти в місті Це означає необхідність створення умов для мешканців та гостей столиці України користуватися: чистим повітрям; чистою водою; екологічно чистими продуктами харчування; екологічно чистими рекреаційними ресурсами міста. Для забезпечення цих основних умов здорової життєдіяльності населення в місті необхідно: ефективно використовувати наявні природні ресурси; проводити постійну роботу з їхнього збереження (захисту від негативного впливу факторів антропогенного навантаження); розробляти і реалізовувати заходи, спрямовані на постійне поліпшення якості навколишнього природного середовища в столиці України. Прибережна смуга Дніпра та всіх внутрішніх водойм в місті потребує негайних заходів щодо покращання їхнього санітарного стану, бо береги цих водойм зараз вкрай захаращені різними видами відходів. При опадах та піднятті рівня води сміття потрапляє у воду, і це суттєво знижує якість водного потенціалу міста. по-третє, у недоліках системи поводження з відходами, які не були утилізовані на місцях їхнього утворення, а також системи очищення території міста від відходів. Така система вимагає чітко встановленої організації збирання, транспортування, складування, сортування та переробки відходів за прогресивними технологіями з метою забезпечення їхнього подальшого використання в якості нових видів ресурсів, а також науково обґрунтованими засобами захоронення невикористаних відходів (сміття) на спеціально облаштованих полігонах; по-четверте, у недоліках існуючих механізмів (правового, інформаційного, економічного, кадрового) забезпечення переробки відходів та очищення міста від сміття. 2.3.1. Побутові відходи В Києві за рік утворюється близько 1,2 млн. тонн твердих побутових відходів (ТПВ). Приблизно 50% ТПВ складають харчові та паперові відходи, а інші 50% – це поліетилен, пластмаса, гума, скло, метали, деревина — цінні компоненти, які через відсутність роздільного збору, служби з сортування та складування, не утилізуються і без переробки захоронюються або знищуються, вимагаючи додаткової площі на звалищах і полігонах та енергетичних витрат при їхньому спалюванні. Примітка: Характеристика стану полігонів захоронення (складування). Полігон в с.Пирогів На сьогодні не експлуатується. Площа полігону – 15,1 га, розташований на території Голосіївського району м.Києва. Полігон функціонував 30 років (1956-1986). Фільтрат, який утворюється в тілі полігону, негативно впливає на стан р. Віта та підземних вод у прилеглих районах. Полігон № 6 будівельних відходів Площа полігону – 35 га. Розташований в районі виробленого кар’єру Корчуватського комбінату будівельних матеріалів по вул.Червонопрапорній, 84/86 (Голосіївський район). В 1992 році на площі 6,8 га побудована І черга полігону потужністю 617 тисяч куб. м, а у 1995 році – ІІ черга, площею 2,5 га і потужністю 252 тисяч куб. м будівельних відходів. На сьогодні ці потужності вичерпано. Полігон переповнений. Перспективи: ВАТ "Київпроект" на замовлення ВАТ "Київспецтранс" розроблено та затверджено робочий проект ІІІ черги карт складування будівельних відходів на площі 7,1 га потужністю 887 тисяч куб. м. Полігон № 5 твердих побутових відходів Площа полігону – 56,3 га. Розміщений в Обухівському районі Київської області між селами Креничі, Підгірці та Великі Димитровичі і призначений для захоронення твердих побутових та промислових відходів ІІІ та ІV класів небезпеки. Перша черга полігону площею 18 га знаходилась в експлуатації з 1986 року по 1997 рік. Тут розміщено більше 9,1 млн.куб.м відходів в стислому стані. На сьогодні розроблено проект реконструкції цієї частки полігону, після чого на території першої черги полігону можливо буде приймати відходи протягом, орієнтовно, до 2006 року. Друга черга полігону № 5 прийнята в експлуатацію в другому півріччі 1997 року і розрахована на 5,5 років. Її проектний об’єм – 10 млн.куб.м. На даний час виконано науково-дослідні розробки оптимального методу очистки та утилізації фільтраційних вод та концентрату, змонтовано обладнання і проводяться роботи дослідно-промислової установки потужністю 20-40м3 на добу. Харківським інститутом УкрНДІІТЕД завершена робота з проведення еколого-експертної оцінки стану полігону. За результатами цієї роботи, інститутом надані пропозиції щодо впорядкування та безпечної експлуатації полігону, які на сьогодні реалізуються. Необхідно зазначити існуючу проблему збільшення тарифів на захоронення та спалювання відходів, що обумовило почастішання випадків виникнення несанкціонованих звалищ, які стихійно утворюються в місті. Проблема стихійних звалищ гостро стоїть тому, що вони не тільки забруднюють грунт у місцях звалищ, але й обумовлюють забруднення підземних вод та створюють негативний імідж столиці. По-п’яте, через те, що наявні технології очистки стічних вод недостатньо ефективні, відходи гальванічних виробництв є одним із основних джерел забруднення водного басейну міста високотоксичними важкими та кольоровими металами (цинк, нікель, хром, мідь, кадмій тощо). Очисні споруди Бортницької станції аерації щодобово затримують 9-12 тис.куб.м органічних речовин, забруднених солями важких металів. Щорічно на мулові площадки очисних споруд БСА надходить 1,8 млн.тонн осадів міських стічних вод та на піскоуловлювачах осаджується 10,92 тис.тонн піску. Після біологічної очистки ця велика кількість мулу ніде не використовується, а просто захоронюється, що потребує відведення нових територій для їхнього накопичення. Вирішення більшості з питань щодо утилізації відходів не потребує значних капіталовкладень, а залежить лише від зацікавленості та ініціативності місцевих органів управління. № з/п | Водний об’єкт –пункт спостережень | Характеристика | 137Сs(загальний) * | 90Sг 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 1 | Київське водосховище - м.Вишго-род (в/б ГЕС) | мін. | 9.25 | 7.77 | 2.96 | 4.90 | 4.83 | 8.42 | 41 | 37 | 33.3 | 60 | 50 | 41 макс. | 51.1 | 73.3 | 85.5 | 93.4 | 128 | 78.1 | 248 | 192 | 237 | 680 | 300 | 176 серед. | 22.9 | 31.5 | 24.4 | 29.8 | 27.1 | 29.3 | 125 | 115 | 133 | 183 | 129 | 101 2 | Р.Десна- с.Літки | мін. | 00.96 | 0.33 | 0.56 | 0.53 | 0.68 | 1.00 | 22 | 26 | 22 | 16 | 14 | 12 макс. | 16.6 | 47.4 | 5.40 | 4.20 | 7.84 | 6.15 | 118 | 130 | 130 | 110 | 78 | 37 серед. | 5.66 | 8.29 | 1.81 | 1.61 | 1.76 | 2.60 | 59 | 52 | 56 | 45 | 43 | 22 3 | Канівське водосховище - м.Київ (Гідропарк) | мін. | 15.5 | 5.18 | 9.62 | 12.0 | 12.1 | 3.92 | 19 | 52 | 52 | 50 | 42 | 38 макс. | 45.1 | 58.8 | 40.3 | 37.8 | 35.0 | 61.8 | 159 | 170 | 244 | 270 | 125 | 141 серед. | 30.0 | 22.2 | 21.1 | 224.2 | 25.4 | 26.4 | 97 | 104 | 115 | 137 | 82 | 90 3.1.5. Утилізація та знешкодження всіх видів відходів З метою очищення міста від відходів необхідно: формування і реалізація програми поводження з відходами шляхом створення відповідних організаційних, нормативно-правових, економічних та інформаційних передумов; перехід до мало- і безвідходних технологій виробництва продукції, забезпечення замкнених циклів ресурсоспоживання з метою зниження обсягів відходів та зменшення ресурсної залежності міста від завозу сировини та матеріалів за рахунок зниження витрат первинної сировини (особливо імпортної) в загальному обсязі ресурсоспоживання; поліпшення діючих і створення нових технологій виробництва та використання найважливіших видів вторинних ресурсів, утилізація відходів на місцях їхнього утворення (застосування комплексних схем використання відходів як вторинних ресурсів); недопущення стихійних звалищ в місті для складування та захоронення відходів; організація (замовлення) науково-дослідних і конструкторських розробок перспективних ресурсозберігаючих та маловідходних технологій, що передбачають ефективне використання мінерально-сировинних та паливно-енергетичних ресурсів; проведення комплексу заходів із залученням коштів усіх зацікавлених суб’єктів господарювання щодо удосконалення системи моніторингу відходів, інформаційного і кадрового забезпечення їхньої переробки та створення єдиного банку (екологічної інформації) відходів; створення сприятливих умов для залучення підприємницьких структур до реалізації Програми; налагодження конструктивних взаємовигідних відносин у сфері співробітництва з використання, переробки та утилізації відходів із зарубіжними країнами і міжнародними організаціями. .2.2. В галузі охорони водного басейну: – поліпшення санітарно-епідеміологічного стану берегів усіх водойм в місті, в тому числі берегів Дніпра, з метою запобігання забрудненню водних об’єктів міста; – зменшення обсягів скиду забруднюючих речовин та підвищення ефективності роботи очисних споруд; – зниження вірогідності розмиву берегів паводковими водами та попадання біологічно неочищених стічних вод у пойму Дніпра; – скорочення в 2,5 раза об’ємів осадів стічних вод, що надходять на мулові поля. Запобігання забруднення Дніпра дренажними водами з мулових полів БСА; – забезпечення ефективного догляду та утримання рекреаційних і декоративних водойм міста у належному екологічному стані; – ліквідація аварійних розливів нафтопродуктів; – організація та вдосконалення системи моніторингу поверхневих і підземних вод. .2.4. В галузі утилізації та знешкодження відходів: – зменшення забруднення навколишнього природного середовища завдяки скороченню виходу відходів шляхом впровадження передових технологій у виробництво; – широке використання відходів як вторинної сировини; – знешкодження побутових, нафтовмісних, біоорганічних та медичних відходів, в тому числі організація їхнього безпечного складування та пристосованих звалищах; – зняття в м.Києві екологічного тиску, який створюють токсичні відходи. . Злочинне перетворення землі на велетенський смітник різко погіршує умови проживання людей, шкодить їхньому здоров'ю, отруює грунти, водні джерела й повітря Українa може захлинутися відходами Сьогодні, як і в радянські часи, на переробку потрапляють лише макулатура та склотара (хоча збирачів останнньої нині вже починають називати по-новому — «ботлхантерами»). Головним «інноватором» у цій галузі виступає компанія Тетра Пак, яка пропонує збирати ще й картонні упаковки з-під рідин — молока, соків, вин. Тільки з підприємств цієї компанії, за словами її гендиректора в Україні Фредріха Свінхуфвуда, на ринок щороку надходить близько 125 мільйонів пакетів. Щоб позбутися обвинувачень в тому, що вона засмічує Україну, а також (і це, мабуть, не менш важливо) отримати додаткову та ще й недорогу сировину, Тетра Пак планує розгорнути широку програму впровадження в країні сортування сміття: окремо скло, папір, пластик і органічні відходи, що дозволить вирішити «сміттєве питання». “Уніплит”: Якість — це шлях до серця клієнта Окрім того, за словами директора компанії “Уніплит” Володимира Сізика, планується закуповувати відходи виробництва, придатні для видобутку енергії у інших підприємств. Це дозволить значно скоротити кількість сміття на звалищах і на територіях підприємств. Отже, підприємство Нині ж в Україні працює всього два сміттєпереробних заводи. Зрозуміло, що з покладеними на них зобов’язаннями вони не справляються. І в результаті лише 10—15% відходів мають шанси отримати «друге життя» — перетворитися на сировину для кольорової металургії та хімічної промисловості. За приблизними оцінками, не сортуючи й не переробляючи відходів, Україна щороку втрачає до 550 тисяч тонн текстилю, 660 тонн полімерів, 700 тисяч тонн скла. Не кажучи вже про те, що біогаз, який утворюється на звалищах, давно використовують у Європі як джерело тепла й електроенергії. У нас же звалища — в катастрофічному стані. Наприклад, у невеличкому селищі Пироговому, де міститься основний полігон столиці, постійно спалахують епідемії. Причина лікарям очевидна: під впливом опадів продукти розпаду похованих тут відходів перетворилися на так званий фільтрат, який сконцентрував у собі всі можливі токсини. А буває, що в спекотну пору звалища горять. Тоді жителі сусідніх будинків отримують подвійну, а часом і потрійну дозу канцерогенів. Як правило, все це стосується несанкціонованих звалищ, адже вони також виникають не випадково. За словами Олексія Кучеренка, тарифи на вивіз сміття не переглядалися років 5-6. Ціни на бензин і зарплати зросли, а один вивезений кубометр відходів продовжує оцінюватися в 11 гривень. Щоб доставити сміття на санкціоноване звалище, перевізникові доведеться заплатити 24 гривні. А за те, що він залишив його за рогом, — 86 гривень штрафу. Його, звісно, вдається стягнути далеко не завжди. От і виникає закономірне питання: що простіше й дешевше? Можливі шляхи розв‘язання сміттєвої кризи Людство не загине в атомному кошмарі — воно задихнеться у власних відходах. Нільс Бор Актуальність проблеми: На сьогодні Україна — європейський лідер за кількістю відходів на душу населення. Звичайно, це стосується не лише побутового сміття, хоча воно й становить близько 10% загального обсягу. Є ще великотоннажні відходи промислових підприємств, шахт, агропромислового комплексу, наукових, медичних, торгових закладів тощо. Одна з головних проблем, пов’язаних з похованням відходів, — утворення так званого звалищного газу. При похованні органічної речовини (якої у сміттєвій масі в середньому від 50 до 70%) відбувається її біоконверсія з участю мікроорганізмів. В результаті цього процесу утворюється біогаз, макрокомпонентами якого є метан (СН4) та діоксид вуглецю (СО2). Масштаби утворення цього газу також можна вважати геологічними. За підрахунками експертної групи Міжурядової комісії зі зміни клімату (IPCC), проведеними в середині 90-х років, глобальна емісія звалищного метану становить 40 млн. тонн на рік, або близько 8% його загальнопланетного потоку. Для порівняння, ця величина перевищує масу метану, який виділяють вугільні шахти. Висновками групи звалищний метан заведено до реєстру основних джерел парникових газів планети. Окрім істотного внеску в глобальне потепління, звалищний газ сприяє появі вибухо- та пожежонебезпечних умов як на самих звалищах, так і на об’єктах поблизу них. Пожежі на звалищах, у свою чергу, таять неабияку екологічну небезпеку. В структурі побутових відходів збільшується питома вага полімерних матеріалів (вона становить понад 10% їхньої загальної маси і подвоюється кожні десять років), зростає токсичність відходів (у сміття потрапляють термометри, прилади, що містять ртуть, елементи живлення, внаслідок чого воно «збагачується» солями важких металів та хімікатами). А тому неконтрольоване горіння звалищ призводить до утворення та потрапляння в атмосферу токсичних сполук, у тому числі невизначених, які переносяться на значні відстані. Загалом обсяг складованих відходів в Україні становить нині близько 25 мільярдів тонн, зокрема близько 20 мільйонів тонн — високотоксичних (I і II класів небезпеки) та радіоактивних. Притому, що сміття в Україні вже нікуди дівати, щороку його більшає на 1 млрд. тонн. Таким чином рік у рік зростає шкідливе навантаження на довкілля і здоров’я людини. У організмі кожного з нас вже «живуть» приблизно півтисячі антропогенних хімічних речовин. Усі вони — потенційні отрути, які до 1920 року навіть не існували в навколишньому середовищі. За офіційними даними, у нашій країні накопичено та зберігається, головним чином у зовсім не пристосованих для цього приміщеннях, майже 15 тис. тонн не придатних для використання пестицидів. Усього в країні під сміттям різного виду і походження зайнято 160 тисяч гектарів земельних угідь. Виникла навіть наука про смітники — техногенна геологія. Модуль техногенного навантаження на одиницю площі нашої країни становить 41391 тонну на квадратний кілометр, відповідно на одного жителя — 480 тонн. Це позамежні цифри. Україна — одна з найбільш забруднених і екологічно напружених країн світу. Для порівняння: техногенне навантаження на одиницю площі в нашій країні вдесятеро перевищує таке в Росії. Порівняння з передовими країнами світу просто некоректне, оскільки в них утилізація промислових відходів здійснюється на 65—80% поточного виходу. Надію вселяє той факт, що ще років 15—20 тому ситуація в більшості країн була приблизно такою самою, як сьогодні в Україні: відходи в основному відправляли на смітники, полігони для поховання або спалювали. Людство дійшло висновку, що потрібно принципово змінювати підхід до побутового сміття як такого. Переоцінка цінностей сталася на початку 80-х років ХХ ст., коли розвинені країни зрозуміли, що стосовно відходів метод «як з очей, так і з думки» проблеми не вирішує. Мета та завдання проекту: По-перше, змінити властивості товарної продукції, щоб відходів утворювалося якнайменше вже у процесі її виробництва й використання. По-друге, вилучати з відходів якнайбільше залишкових корисних компонентів і після переробки використовувати повторно. І, по-третє, звернутися по підтримку до населення. Таким чином, поводження з побутовими відходами з традиційного «прибирання сміття», що є одним із завдань муніципальних служб, перетвориться на один із провідних аспектів економічного розвитку, технологічного передбачення та соціально-політичної сфери країни в цілому. Методи: Для чіткого розуміння проблеми побутових відходів насамперед слід визначитись з термінологією. Тверді відходи (є ще й рідкі, і газоподібні) поділяються на дві неоднакові групи: на відходи виробництва та відходи споживання. Під відходами виробництва мають на увазі відходи, що утворюються в результаті функціонування основних промислових галузей — видобутку та збагачення корисних копалин, енергетики, металургії, хімії та коксохімії, машинобудування та металообробки, деревообробки та целюлозно-паперового виробництва, легкої промисловості, будівельної індустрії тощо. І хоч на цю групу припадає 90% обсягу твердих відходів, проте через низку причин увага в статті акцентована не на них. Решту 10% становлять відходи споживання, які за іншою класифікацією проходять як тверді побутові відходи (ТПВ). ТПВ — відходи, що утворюються як безпосередньо в домашніх господарствах, так і в комунальній сфері в цілому. Основні компоненти відходів споживання — використана упаковка, харчові рештки, відпрацьовані товари та матеріали (в тому числі небезпечні — акумулятори, батарейки, ртутні та звичайні лампи розжарювання, побутова хімія), зношені автомобільні шини, вуличне сміття, зрізані гілки, листя тощо. Альтернативою як примітивному складанню на звалищах, так і небезпечному спаленню сміття пропонується низка заходів. Пріоритетом має залишатись рециклінг максимальної кількості вторинної сировини. Непридатну решту пропонується повертати землі, проте складним шляхом. Сюди входить і пресування ТПВ (1 м3 сміття важить усього 200—250 кг; пресоване, воно може потребувати у три-чотири рази менше місця на полігоні), і утилізація через спеціальні відвідні труби біогазу, і дренаж фільтрату, і компостування органіки. Велике майбутнє пророчать піролізу — процесу, під час якого непридатна для переробки сміттєва маса газифікується в спецустановках без доступу кисню. Такий метод вважається (принаймні тепер) набагато безпечнішим за спалювання.В Україні кількість побутових відходів не дуже відстає від середньоєвропейської і становить близько 38—40 млн. м3 щороку (або близько 10 млн. тонн). Загальна ж маса твердих відходів у країні сягає 1 млрд. тонн щороку. За своїм складом українські ТПВ відповідають категорії перехідних країн. До речі, визначити структуру вітчизняного побутового сміття не так легко — в різних джерелах фігурують дані, які часто дуже різняться між собою. Те, що зі значною натяжкою можна назвати вітчизняною системою керування відходами, складається з таких елементів. Санітарне очищення та видалення відходів. Збирають та видаляють сміття 56 спеціалізованих автопідприємств та 650 цехів у складі виробничих управлінь житлово-комунального господарства, задіяно понад 7,5 тисячі сміттєзбиральних машин та близько 35 тис. працівників. У роботі галузі простежуються дві протилежні тенденції. З одного боку, через незадовільне фінансування з боку комунальних органів та неоплату населенням комунальних послуг система санітарного очищення значною мірою руйнується. Так, сьогодні муніципальним обслуговуванням охоплено лише 52% населення країни. В більшості невеликих міст і в абсолютній більшості сіл ця система не діє. Сміття тут вивозять нерегулярно, при цьому часто не на санкціоновані звалища, а на стихійні смітники. З другого боку, у великих містах (Київ, Харків, Львів, Одеса та ряд інших) вивезення сміття стає прибутковою справою. За умови вчасних розрахунків, фірма, яка вивозить сміття, має 10 — 12% рентабельності, до чого виявляють зацікавлення як вітчизняні, так і закордонні підприємці. Як правило, всі комерційні фірми використовують застарілі, але потужні й надійні сміттєвози іноземного виробництва, здатні перевозити набагато більші обсяги сміття, ніж радянські, російські та вітчизняні машини. Цим, а також ефективною організацією праці і дешевою робочою силою, досягається економічний успіх. Утилізація та рециклінг цінної вторинної сировини. | |
| Просмотров: 1921 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |