Реферат на тему:Система корпоративного екологічного управління - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Система корпоративного екологічного управління. План 1. Загальні положення 2. Сутність і особливості корпоративного управління 3. Механізми корпоративного управління 4. Передумови і вигоди від впровадження системи корпоративного екологічного управління 5. Призначення і основні принципи створення системи корпоративного екологічного управління Загальні положення У сучасних умовах реформування економіки, виробничих відносин, форм власності ще діє поняття "галузеве управління" як наслідок минулих форм централізованого управління народним господарством. Раніше розвиток галузей відбувався здебільшого за рахунок бюджетних коштів і ресурсів. Нині, в умовах децентралізації управління власністю, акціонування капіталу, у зв'язку з розширенням підприємництва все більше набуває поширення корпоративне управління, яке грунтується на трьох фундаментальних підходах: для задоволення суспільних і підприємницьких інтересів потрібно знайти такий підхід до проблем управління, який сприяв би новому розумінню партнерства між урядом, суспільством і підприємництвом; оскільки підприємництво виявилось ефективною рушійною силою суспільного розвитку, то вимоги, поставлені перед системою управління, повинні зміцнювати фундамент оновлення цінностей життєдіяльності й прибутковості; підприємці та ради директорів корпорацій повинні узгоджувати свою діяльність, цілком усвідомлюючи нові обсяги відповідальності, які випливають із нових масштабів і зростання ваги підприємства; розуміючи, що за все треба платити, і у першу чергу за природокористування та шкоду, завдану природі. Отже, центр діяльності і відповідальності в системі екологічного управління змішується від галузевого міністра до ради директорів, тобто в бік корпоративного управління, як це усталилось у світовій практиці. Відповідно й екологічна відповідальність стає одним із головних принципів корпоративного управління, який потребує створення у складі загальної системи корпоративного екологічного управління. На забезпечення корпоративної екологічної відповідальності спрямована Хартія Міжнародної торгової палати (1СС) про підприємницькі принципи сталого розвитку. Вона проголошує такі принципи. Корпоративний пріоритет Визнавати екологічне управління одним із найвищих корпоративних пріоритетів і вирішальним чинником сталого розвитку; визначати політику, програми й технічні правила для здійснення корпоративної діяльності, ґрунтуючись на об'єктивному розгляді екологічних проблем. Комплексне управління Повністю інтегрувати визначені політику, програми й технічні правила в кожен вид підприємницької діяльності як найважливіші елементи управління, що забезпечують реалізацію всіх функцій такої діяльності. Процес вдосконалення Безперервно поліпшувати політику, програми й екологічні характеристики з урахуванням технічних досягнень, наукового розуміння, потреб споживачів і сподівань суспільства, спираючись при цьому на правові норми; а також застосовувати одні й ті самі екологічні критерії в міжнародному масштабі. Навчання працівників Навчати, готувати й спонукати працівників здійснювати свою діяльність із відповідальністю за навколишнє середовище. Попереднє оцінювання Оцінювати впливи на навколишнє середовище до початку своєї діяльності чи проекту, а також перед тим, як демонтувати виробничий об'єкт чи залишити місце розташування. Продукція чи послуги Виробляти продукцію чи надавати послуги, які не мають шкідливого впливу на навколишнє середовище, є безпечними, забезпечують економне споживання енергії та природних ресурсів протягом усього їхнього життєвого циклу. Консультування замовників Консультувати й навчати замовників, дистриб'юторів і населення безпечному використанню, транспортуванню, зберіганню та утилізації постаченої продукції і керуватися такими самими міркуваннями під час надання послуг. Обладнання і роботи Розробляти, проектувати й експлуатувати обладнання, здійснювати діяльність на основі економного використання енергії, матеріалів, відновлюваних ресурсів, мінімізації несприятливих впливів на навколишнє середовище та кількості вироблених відходів, а також безпечного й відповідального видалення залишкових відходів. Дослідження Проводити чи сприяти проведенню досліджень, що стосуються впливів на навколишнє середовище сировини, матеріалів, продукції, процесів, викидів, скидів і відходів, пов'язаних із діяльністю підприємства, а також способів мінімізації їхніх несприятливих впливів. Попереджувальний підхід Відповідно до наукового й технічного розуміння модифікувати процес виробництва, маркетингу, використання продукції чи послуг, здійснення діяльності для запобігання значній чи незворотній деградації довкілля. Підрядники і постачальники Сприяти прийняттю засад корпоративного екологічного управління підрядниками, що діють від імені підприємства, пропонуючи і, за необхідності, вимагаючи приведення їхньої діяльності у відповідність з екологічною політикою підприємства, а також сприяти ширшому прийняттю цих засадпостачальниками. Аварійна готовність Розробляти й підтримувати на належному рівні плани аварійної готовності спільно з аварійними службами, відповідними органами влади та місцевими громадами, враховуючи як потенційно можливий міжтериторіальний характер впливів. Передавання технологій Сприяти поширенню екологічно безпечних технологій та методів управління в промисловому, аграрному й громадському секторах. Внесок у спільний результат Брати участь у розвитку державної політики, а також у підприємницьких, урядових і неурядових програмах, у виявленні ініціатив у сфері освіти, сприяючи таким чином підвищенню екологічної свідомості та охороні навколишнього середовища. Відкритість та сприйнятливість Створювати сприятливі умови для проведення відкритого діалогу з працівниками і громадськістю, попереджуючи та реагуючи на їхню занепокоєність щодо потенційної небезпеки та впливів робіт, продукції, послуг чи відходів, у тому числі тих, що мають міжтериторіальний або глобальний характер. Відповідність та звітування Надавати інформацію про екологічні показники; проводити регулярні екологічні аудити й оцінювання відповідності правовим і внутрішньокорпоративним вимогам та принципам; періодично надавати відповідну інформацію раді директорів, акціонерам, працівникам, органам влади й громадськості.Задекларовані 16 принципів становлять концептуальні засади здійснення корпоративного екологічного управління та його функціональні основи. З загального погляду функції корпоративного екологічного управління спрямовані на раціональне природокористування й забезпечення екологічної безпеки, тоді як система державного екологічного управління пов'язана більшою мірою з охороною навколишнього природного середовища. Сутність і особливості корпоративного управління Під корпорацією зазвичай розуміють об'єднання підприємств і власників для ведення підприємницької діяльності, метою якої є отримання прибутку;або об'єднання, що надає послуги населенню (забезпечення газом, водою, електроенергією тощо). Зазначимо, що є корпорації, які не мають за мету отримання прибутку. До них належать релігійні, освітянські, медичні та інші некомерційні організації. Також є корпорації державної і муніципальної структур. Як видно, є різні форми об'єднання в корпорації, однак усім корпораціям притаманні такі ознаки:корпорація — це складний майновий комплекс; власність корпорації визначається частками у власному її капіталі;акціонери здійснюють контроль корпорації, власниками якої вони є і у формування статутного капіталу якої вони вклали власні кошти;керівники і директори корпорації мають юридичне право приймати рішення;вищий законодавчий орган корпорації — загальні збори акціонерів, вищий виконавчий орган стратегічного управління — рада директорів (корпоративний "кабінет міністрів"). Корпоративне управління має особливості, які випливають із принци- пу партнерства, — це потрійна взаємодія корпорацій, уряду і суспільства Система корпоративного партнерства охоплює такі поняття, як корпоративна філософія, корпоративні цінності, корпоративна культура, корпоративний стиль управління, які повинні бути узгоджені як із національними культурою й інтересами, так і зі світовими та міжнародними інтересами й зобов'язаннями. Загальнолюдською, національною цінністю є Природа в усіх її проявах (земля, надра, вода, повітря, ліси, живі організми). Усе це й має бути корпоративною цінністю, але не з погляду капіталу, а з погляду національного надбання, джерела життєвих сил, екологічної парадигми життєдіяльності. Тільки за такого підходу можна говорити про раціональне природокористування й охорону навколишнього природного середовища. Для здійснення вказаного підходу кожна корпорація повинна мати свою корпоративну екологічну політику і реалізовувати її в контексті глобальної,європейської та національної екологічної політики і міжнародних екологічних зобов'язань держави. Це потребує створення й забезпечення ефективного функціонування системи корпоративного екологічного управління як складової загальної системи корпоративного управління, яка має керуватися державними й міжнародними регламентами і стандартами, що стосуються систем екологічного управління за принципами: відповідальності — пошук та ідентифікація джерел екологічної шкоди, відповідальність за порушення екологічних регламентів і норм; раціональності — досягнення господарських цілей за мінімальних впливів на навколишнє середовище; превентивності — постійний моніторинг, проведення попереджувальних заходів щодо впливів; мотивації (адміністративної та економічної) — ефективне природокористування; компенсації — відшкодування витрат, пов'язаних із завданою шкодою як у природній, так і в соціальній сферах. Механізми корпоративного управління Корпоративному управлінню притаманні особливі механізми, які в міжнародній практиці називаються корпоративною ідентичністю. Корпоративна ідентичність характеризує ступінь відповідності як системи управління окремого корпоративного підприємства корпоративним цінностям, культурі, стилю управління, так і системи життєдіяльності всієї корпорації цінностям, вимогам і культурі навколишнього середовища (господарського, ринкового, національного, міжнародного). Тобто йдеться про систему ідентичності "як знизу, так і зверху" відповідно до загальносистемних законів функціонування й розвитку будь-яких систем-об'єктів господарювання та життєдіяльності. Корпоративна філософія й корпоративна культура (у тому числі екологічна) перебувають у тісному зв'язку з корпоративною ідентичністю. Корпоративна філософія як "світоглядна" основа діяльності підприємств, корпорації, що визначає принципи такої діяльності, зазвичай зафіксована в головних корпоративних політичних і регламентуючих документах функціонування та розвитку, у тому числі в задекларованій екологічній політиці. Корпоративна культура об'єднує традиції, цінності, принципи й моральні норми, що склалися історично для підприємства, корпорації. У відношеннях між корпоративною філософією і корпоративною культурою обов'язково діє системна корпоративна ідентичність, призначена подолати дисбаланс між бажанням та дійсним станом підприємства, корпорації і досягти таким чином зовнішньої та внутрішньої системної корпоративної ідентичності (рис. 4.2). Механізм забезпечення корпоративної ідентичності передбачає системний аналіз філософії й культури корпоративного управління з позицій збалансованості його функціональних складових (управління власністю, фінансове управління, управління персоналом, екологічне управління тощо). Існують прямі зв'язки між проявами корпоративної культури й корпоративними стандартами функціонування та розвитку. Так, культура, що формується на основі інновацій, особистості й ризико захищеності, зумовлює стратегію диференціації корпоративних функцій. Стратегія ресурсозбереження підтримується культурою, що грунтується на екологічній свідомості, заощадливості, дисципліні, прискіпливості й патріотичності. Таким чином, корпоративна культура може розглядатися як засіб досягнення конкурентних переваг, стратегії європейської інтеграції. Стратегія корпоративної ідентичності повинна сприяти узгодженню корпоративної культури і стратегічної концепції, у тому числі її (концепції)екологічних аспектів як проявів екологічної культури. Корпоративна ідентичність є центральною системо-утворювальною частиною стратегічного управління, екологічні функції якого виконує система корпоративного екологічного управління. На сьогодні в системі загального корпоративного управління України функціонує комплексна система управління раціональним використанням ресурсів, яка за своїм змістом не відповідає як вимогам Європейського регламенту 1836/93, так і міжнародним та державним стандартам серії ISO 14000 (ДСТУ ISO 14000). Нині проблема полягає в перетворенні діючої системи корпоративного управління ресурсо-використанням на корпоративну систему екологічного управління. Лише за такої умови можна буде гово- рити про цілісну систему корпоративної ідентичності в контексті Всесвітньої стратегії збалансованого еколого-соціоекономічного розвитку і національної стратегії європейської інтеграції. Передумови і вигоди від впровадження системи корпоративного екологічного управління Система корпоративного екологічного управління може створюватися на базі існуючих служб екологічної безпеки чи управлінь ресурсовикористанням у корпорації як складова частина загальної системи корпоративного управління відповідно до основних передумов, що визначені міжнародним стандартом ISO 14001 (ДСТУ ISO 14001-97): · визначення управління якістю навколишнього середовища як вищого пріоритету корпорації; · встановлення і підтримка зв'язків із внутрішніми й зовнішніми зацікавленими сторонами; · ідентифікація вимог із боку чинної нормативно-правової бази до екологічних аспектів діяльності корпорації; · реалізація згоди між управлінським персоналом (радою директорів) і працівниками корпорації, її підприємств щодо екологічних проблем із розумінням екологічної та іншої відповідальності; · включення процедур планування та обліку екологічних аспектів у весь життєвий цикл продукції чи послуг; · оцінка параметрів виробничих процесів, необхідних для досягнення вимог рівня характеристик екологічності; · виділення відповідних і достатніх ресурсів (матеріальних, фінансових,людських) для створення системи екологічного управління; · оцінка характеристик екологічності, їхньої відповідності екологічній політиці корпорації, її цілям і завданням; · оцінка процесів корпоративного управління для ідентифікації можливостей посилення його екологічних аспектів та екологізації функцій загального корпоративного управління; · підтримка діяльності субпідрядників щодо створення й розвитку їхніх власних систем екологічного управління. Внутрішня корпоративна ідентичність щодо екологічної політики забезпечується використанням стандартів серії ISO 14000 як на рівні корпорації, так і на рівні підприємств (малих і середніх), що входять до її складу. Корпорація, система управління якої містить підсистему корпоративного екологічного управління, має можливості впроваджувати принципи збалансованого розвитку, тобто збалансованості економічних, екологічних і соціальних інтересів. Вона також може досягти значних переваг у конкурентній боротьбі й одержати економічні вигоди. Ці вигоди мають бути ідентифіковані для наочного показу зацікавленим сторонам, особливо акціонерам, важливості впровадження ефективної системи екологічного управління. Потенційні вигоди, які можуть бути отримані від впровадження корпоративної системи екологічного управління, такі: · підтримка довірчих відносин із населенням, громадськістю; · відповідність критеріям інвесторів і страхувальників (інвестиційна привабливість); · підтримка позитивного іміджу і високої ринкової вартості акцій; · відповідність нормативним вимогам з боку замовника; · поліпшення контролю витрат; · зниження рівня аварійності, що спричинює екологічну шкоду; · підвищення рівня екологічної та техногенної безпеки; · економія витрат матеріалів, енергії; · спрощення процесу одержання різного роду ліцензій і повноважень; · поліпшення відносин із контрольними органами виконавчої влади. Призначення і основні принципи створення системи корпоративного екологічного управління Система корпоративного екологічного управління (КЕУ) повинна мати свою організаційну структуру, призначену для реалізації корпоративної екологічної політики із застосуванням методології системного підходу відповідно до міжнародних та державних стандартів серії ISO 14000 (ДСТУ ISO 14000). Дотримання цих стандартів дає можливість створення ефективної й ідентифікованої системи екологічного управління. Створення системи КЕУ має грунтуватися на таких основних принципах: прийняття корпоративної екологічної політики на підставі попереднього аналізу поточного стану діяльності стосовно охорони навколишнього середовища, використання ресурсів і екологічної безпеки, необхідності безумовного виконання природоохоронних законодавчих і нормативних вимог, вимог державної екологічної політики, політики збалансованого розвитку, міжнародних екологічних зобов'язань, а також прийняття заходів щодо запобігання аваріям і катастрофам; планування заходів і діяльності, у тому числі чітке визначення першочергових і довгострокових цілей та завдань, щодо екологічного оздоровлення або екологічної модернізації виробництва, формування екологічних програм і планів дій із визначенням конкретного змісту робіт, відповідальних виконавців, термінів, ресурсів, зокрема в аварійних ситуаціях; розробка і створення організаційної структури системи КЕУ з наданням необхідних для цього ресурсів, підготовка і прийняття Корпоративного керівництва з екологічного управління як внутрішнього регламентуючого документа, створення системи безперервної екологічної підготовки й навчання персоналу, забезпечення комунікацій та ін.; створення корпоративної програми екологічного аудиту як системо-утворювальної складової корпоративного екологічного контролю, вимірів та оцінок, включаючи моніторинг виробничих процесів, навколишнього середовища, системи екологічного управління підприємств, визначення екологічних характеристик і проведення коригувальних дій; періодичний аналіз стану ефективності системи КЕУ радою директорів і реалізація заходів щодо вдосконалення цієї системи. На першому етапі створення системи КЕУ слід провести комплексний аналіз пріоритетних напрямів діяльності корпорації, наприклад виконання вимог законодавчих нормативно-правових актів у галузі охорони навколишнього середовища й раціонального використання природних ресурсів, забезпечення еколого-техногенної безпеки. Впровадження системи КЕУ передбачає здійснення стандартних системних положень. Розглянемо їх. Список рекомендованої літератури Закон України від 26 червня 1991 р. № 1268-ХІІ "Про охорону навколишнього природного середовища". Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджені постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 p. № 188/98-BP. Програма дій "Порядок денний на XXI століття" ("AGENDA-21"). — К.: Інтелсфера, 2000. Вернадский В. И. Научная мысль как планетарное явление. — М.: Наука, 1991. Данилов-Данильян В. И., Лосев К. С. Экологический вызов и устойчивое развитие. — М.: "Прогресс-Традиция", 2000. Реймерс Н. Ф. Экология (теории, законы, правила, принципы и гипотезы). — М.: Россия молодая, 1994. Кисельов М. М., Канак Ф. М. Національне буття серед екологічних реалій. — К.: Тандем, 2000. Марчук Євген. Україна: нова парадигма поступу. — К.: Аваллон, 2001. Ноосферогенез і гармонійний розвиток / В. Я. Шевчук, Г. О. Білявський, Ю. М. Саталкін, В. М. Навроцький. — К.: Геопринт, 2002. Ріо-де-Жанейро — Йоганнесбург: паростки ноосферогенезу і відповідальність за майбутнє / В. Я. Шевчук, Г. О. Білявський, Ю. М. Саталкін та ін. — К.: Геопринт, 2002. Гармонія життєвих сил Дніпра / В. Я. Шевчук, Ю. М. Саталкін, Г. О. Білявський та ін. — К.: Геопринт, 2002. Збірник наукових доповідей "Проблеми сталого розвитку України". — К.: БМТ, 2001. Екологія і закон. Екологічне законодавство України: У 2 кн. — К.: Юрінком Інтер, 1997. Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера. — М.: Наука, 1989. Мельник Л. Г. Экономика развития. — Сумы: Университетская книга, 2001. Руденко Л. Г. Сталий розвиток: пошуки моделей для України. — К.: БМТ, 2001. Урсул А. Д. Переход России к устойчивому развитию: ноосферная стратегия. — М.: Ноосфера, 1998. Шевчук В. Я. Про Концепцію переходу України до сталого розвитку: 36. наук, доповідей "Проблеми сталого розвитку України". — К.: БМТ, 2001. Порядок денний на XXI століття: національний шлях до гармонійного розвитку / В. Шевчук, Ю. Саталкін, Г. Білявський та ін.; За ред. В. Шевчука. — К.: "Літсофт", 2002. Довідник з питань економіки та фінансування природокористування і природоохоронної діяльності. К.: Геопринт, 2000.
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (26.04.2014)
Просмотров: 674 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: