Реферат на тему:Штучна вентиляція(місцева, центральна, механічна). Кондиціонування повітря - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Штучна вентиляція(місцева, центральна, механічна). Кондиціонування повітря. Штучна вентиляція може бути припливною, витяжною або припливно-витяжною. Найбільш досконалою системою штучної вен-тиляції є кондиціювання, тобто очищення повітря і створення та автоматичне регулювання в приміщенні оптимальних мікрокліма-тичних параметрів: температури, вологості, швидкості руху повітря. Є різні системи кондиціонерів. У найбільш досконалих приладах можна регулювати іонний склад, ароматизувати повітря. Кондиціонери є місцеві й центральні. Місцеві, або кімнатні, кондиціонери називають ще кліматизерами, вони передбачають лише охолодження повітря. При кондиціюванні повітря в приміщеннях для перебування великої кількості людей (аудиторії, кінозали, теат-ри тощо) рекомендовано створювати пульсуючий мікроклімат для підтримання тонізуючого ефекту: кожні 15 хвилин на дві хвилини знижувати температуру повітря на 3-4 °С. Цей захід попереджує присипляючу дію монотонного мікроклімату. На чистоту повітря в житлових приміщеннях впливають кількість людей, які знаходяться в приміщенні, інтенсивність вико-нуваної ними роботи, температура внутрішніх приміщень. Різно-манітні побутові процеси - приготування їжі, прання білизни, опа-лювання печей тощо також призводять до погіршення якості по-вітря. Крім цього, істотним джерелом забруднення є тютюновий дим, в якому містяться продукти повного і неповного згоряння, а також сухої перегонки тютюну і паперу: оксид вуглецю, ціанисті сполуки, метиловий спирт, нікотин, кадмій тощо. При спалюванні 1 г тютюну в цигарках в повітря надходить 20-80 см3 оксиду вугле-цю, а при спалюванні в люльці - від 53 до 109 см3. Одним із важливих заходів щодо збереження чистоти повітря в житлах є вентиляція, тобто заміна забрудненого повітря чистим, атмосферним. Вентиляцію (повітрообмін) характеризують вентиля-ційний об'єм і кратність повітрообміну. Вентиляційний об'єм - це кількість повітря (в м3), яке надхо-дить у приміщення протягом 1 години. Він складається з інфільтра-ційного і вентиляційного повітря. Інфільтрація - це проникнення повітря через стіни, пори будівельних матеріалів, щілини в буді-вельних конструкціях тощо. Найбільш повітропроникними є шлакоблокові, керамзитобетонні, цегляні, дерев'яні стіни. Найменш повітропроникними - гранітні, мармурові. Другою складовою час-тиною вентиляційного об'єму є повітря, яке надходить у приміщен-ня через спеціально передбачені для цього вентиляційні пристрої: кватирки, фрамуги, вікна, вентиляційні канали. Відношення вентиляційного об'єму до об'єму приміщення ха-рактеризує інтенсивність вентиляції. Для забезпечення нормальних умов проживання і трудової діяль-ності необхідно, щоб концентрація діоксиду вуглецю (СО2) в при-міщенні не перевищувала 0,1 % (1 л/м3). З цією метою кількість вентиляційного повітря на одну людину повинна становити (в м3/год): в житлових приміщеннях - 40-75; аудиторіях, театрах - 20-30; службових приміщеннях — 20-42; класах - 12-30; лікарняних пала-тах для дорослих - 60-75; палатах для дітей - 35; майстернях - 70; убиральнях - 60-100; кухнях - 200-300. Обмін повітря в житлових приміщеннях не повинен перевищу-вати 2-3 об'ємів приміщення за 1 годину, інакше буде відчуватися протяг, у вбиральнях - 4-5 об'ємів. Показником ефективності вентиляції приміщень є кратність повітрообміну — це число, яке показує, скільки разів упродовж однієї години повітря в приміщенні замінюється зовнішнім. З цією метою необхідно дізнатись, скільки повітря витягуєть-ся, чи потрапляє в приміщення через вентиляційний отвір протя-гом 1 години. За допомогою анемометра визначають швидкість руху повітря. Спочатку визначають площу вентиляційного отвору, для чого вимірюють розміри сторін (якщо отвір прямокутний) або діаметр (якщо отвір круглий). Пізніше, помноживши площу вентиляційно-го отвору на швидкість руху повітря і на час вентиляції, знаходять вентиляційний об'єм повітря. Розрахунок проводять за формулою: V = ахвх3600, де а — площа вентиляційного отвору (в м2), в — швидкість руху повітря (в м/с), 3600 - перерахунок години на секунди. Розділивши величину вентиляційного об'єму повітря на куба-туру приміщення (в м3), одержують кратність обміну повітря. Доросла людина у стані спокою протягом години видихає 22,6 л вуглекислоти (діоксиду вуглецю), тим самим збільшуючи його концентрацію в повітрі приміщення. Чим інтенсивніша робота, тим більше вуглекислоти видихає людина (до 30-40 л/год). Знаючи концентрацію вуглекислоти в атмосферному повітрі (0,4 л/м3), допустиму концентрацію вуглекислоти в повітрі (1 л/м3), можна розрахувати необхідний об'єм повітря на одну людину, або кубатуру приміщення. Розрахунок проводять за формулою: X = А/а-а, де X - необхідний об'єм повітря (в м3/год) на одну людину (кубатура приміщення), А - кількість видихуваної вуглекислоти однією дорослою людиною (22,6 л), а - допустима концентрація СО2 в приміщенні (1 л/м3), а[ — вміст СО2 в атмосферному повітрі (0,4 л/м3). Розрахувавши, одержимо: Х = 22,6/1,0-0,4 = 37,7м3, де 37,7 м3 — це та кількість повітря, яка необхідна одній лю-дині протягом години, або кубатура приміщення при відсутності вентиляції, щоб концентрація СО2 не перевищувала допустиму ве-личину - 0,1 % (тобто 1 л/м3). На основі цієї величини можна розрахувати і необхідну жит-лову площу на одну людину, розділивши необхідний об'єм на висо-ту приміщення (в середньому 3 м): S = 37,7 м3/3 м = 12,5 м2. Якщо врахувати кратність вентиляції за рахунок інфільтрації (1,5 раза), то житлова площа на 1 людину може бути зменшена (12,5 : 1,5 = 8,4м2) до 9 м2. Використана література: Загальна гігієна: Навчальний посібник. – К., 1999. Даценко І.І. та ін. Загальна гігієна з основами екології. – К., 1999.
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (23.04.2014)
Просмотров: 229 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: