Реферат на тему:РОЗВИТОК ЕКОЛОГОБЕЗПЕЧНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В РЕГІОНІ - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:РОЗВИТОК ЕКОЛОГОБЕЗПЕЧНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В РЕГІОНІ. РОЗВИТОК ЕКОЛОГОБЕЗПЕЧНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В РЕГІОНІ У статті обґрунтовується необхідність адаптації державних програм соціально-економічного розвитку до світових стандартів. Визначено основні пріоритетні напрямки екологобезпечного природокористування на реґіональному рівні. Зроблено висновки про можливість підвищення частки природно-ресурсних надходжень до місцевих бюджетів як необхідного джерела здійснення природоохоронних заходів. Ключові слова: екологонебезпечне землекористування, регіональна економіка, природно-ресурсні надходження, місцеві бюджети. В статье обосновывается необходимость адаптации государственных программ социально-экономического развития к мировым стандартам. Определенно основные приоритетные направления экологобезопасного природопользования на региональном уровне. Сделаны выводы о возможности повышения части природо-ресурсных поступлений в местные бюджеты как необходимого источника осуществления природоохранных мероприятий. Ключевые слова: экологобезопасное землепользование, региональная экономика, природно-ресурсные поступления, местные бюджеты. In the article the necessity of adaptation of the government programs of socioeconomic development to the world standards is proved. Basic priority directions of ecological natural resources usage at regional level are defined. Conclusions are done about possibility of increase of particle of naturally resource receipts to the local budgets as necessary source of realization of nature protection measures. Key words: ecology safed land-tenure, regional economy, natural-resource receipts, local budgets.Постановка проблеми. За останні десятиріччя регіони України піддаються масштабним екологічним змінам. Значне забруднення повітря, землі і водних об'єктів, що зумовлене складним антропогенним навантаженням на довкілля, вимагає розробки цільових екологічних програм та планів. Важливе значення для формування екологобезпечного довкілля мають багатосторонні екологічні міжурядові домовленості, спрямовані на поліпшення екологічної ситуації. В українській дійсності екологічні проблеми регіонів фактично залишаються поза належною увагою дослідників, в результаті чого створюються несприятливі тенденції руйнівного використання природних ресурсів, які продовжують ускладнювати екологічну ситуацію. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний вклад у формування теорії і практики екологобезпечного природокористування внесли такі відомі вчені, як О.Л. Кащенко [6], С.І. Дорогунцов та І.К. Бистряков [4], для яких екологія є базовою основою сталого розвитку економіки. М.А. Хвесик та Л.М. Горбач у своїх дослідженнях приділяють увагу підходам щодо вдосконалення економічного механізму регулювання природокористування та охорони навколишнього природного середовища [13]. Б.М. Данилишин обґрунтовує роль і місце екологічної політики держави в системі її соціально- економічного розвитку [3; 4]. В.А. Голян [2] розглядає вирішення еколого-економічних проблем природокористування крізь призму інституційна- льного забезпечення. В працях Ю.Ю. Туниці особлива увага приділяється дослідженню особливостей взаємозв'язків між природою та суспільством [12]. Т.П. Галушкіна відзначає, що концепція екологозбалансованості природокористування є підґрунтям для формування національної екологічної доктрини [1]. Узагальнюючи здобутки науковців, спрямованих на розв' язання проблем екологобезпечного природокористування, відзначимо, що теоретико- методологічні питання екологізації природокористування потребують подальших досліджень. Насамперед, це стосується розробки концептуальних підходів вибору ефективних екологоорієнтованих управлінських рішень, адаптованих до світових стандартів. Необхідним є обґрунтування пріоритетних напрямків збереження, відновлення та використання природно-ресурсного потенціалу. З огляду на це, актуалізується питання формування якісно нової парадигми управління природокористуванням на реґіональному рівні. Метою статті є подальший розвиток еюгогобезпечшго природокористування, зокрема обґрунтування заходів екологізації довкілля на реґіональному рівні. Виклад основного матеріалу. В травні 2003 року Україна приєдналася до Міжнародного Протоколу зі стратегічної екологічної оцінки до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті. Його мета полягає у сприянні розгляду екологічних проблем при розробці проектів, планів та програм соціально-економічного розвитку, проектів нормативних та законодавчих документів, забезпечення участі громадськості у впровадженні Стратегічної екологічної оцінки, сприяння сталому розвитку на рівні офіційних документів, планів та програм [3, с. 24]. Водночас аналіз Державної цільової програми розвитку українського села (далі Програми) на період до 2015 року [5] засвідчив, що мета Протоколу не була реалізована. Так, одним з основних завдань Програми є створення екологічно безпечних умов для життєдіяльності населення, збереження навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, особливо земель сільськогосподарського призначення [5, с. 6]. Однак очікувані результати виконання Програми свідчать, що охорона та підвищення рівня родючості ґрунтів, екологізація сільсько - господарського виробництва буде досягнута до 2015 року за рахунок створення захисних насаджень та полезахисних смуг площею 39,6 тис. га на суму 71,4 млн грн [5, с. 38, 56]. Проведені нами експериментальні дослідження [8] свідчать, що цієї суми коштів недостатньо для досягнення умови екологобезпечного природокористування. Принаймні Проектом Комплексної програми розвитку українського села передбачалось до 2015 року здійснити заходи з поліпшення земель та охорони навколишнього середовища на суму 8955 млн грн, а заходи щодо впровадження органічного сільського господарства, енергоощадних та екологічно безпечних технологій виробництва сільськогосподарської продукції на суму 2000 млн грн [9, с. 46]. Програма засвідчує, що забезпечення охорони земель, підвищення родючості ґрунтів та екологічної безпеки сільських територій шляхом здійснення комплексу заходів покладається на проекти землеустрою [5, с. 14]. Але відсутність науково-обґрунтованої методики розробки проектів землеустрою стала причиною того, що результативність їх визначається розширенням площі земель, ліквідацією боліт і кормових угідь та виражається лише агротехнічними заходами. Так, за результатами розробки проектів землеустрою агроформувань Миколаївської області виявлено, що дефіцит гумусу на сівозмінних площах за рахунок необґрунтованої структури посівних площ становить 1,4-1,6 т/га [7, с. 61-62]. Тому зазначена Програма потребує доопрацювання, оскільки її зміст не в повній мірі спрямований на досягнення екологічних пріоритетів у відповідності із Міжнародним Протоколом зі Стратегічної екологічної оцінки, до якого приєдналася Україна. Методологічним підґрунтям реалізації екологічних пріоритетів є запровадженння Україною ДСТУ ISO 14001-97 «Управління навколишнім середовищем», що передбачає процедури оцінки впливу на навколишнє середовище та екологічного аудиту. У цьому зв'язку прийнятий Закон України «Про екологічний аудит» створив передумови розвитку якісно нової системи управління природоохоронною діяльністю, хоча оцінка впливу на навколишнє середовище проводиться поки що для міжнародних і транскордонних проектів [14, с. 17]. Отже, можна констатувати, що подальший розвиток екологобезпечного природокористування має розглядатися через призму адаптації природоохоронного законодавства до світових стандартів, оскільки сучасна система природокористування в Україні, яка є наслідком структурних деформацій господарства, не забезпечує умови формування безпечного довкілля. Кожний реґіон має індивідуальні особливості в територіальній системі держави. Тому характер його економічного розвитку має формуватися з урахуванням конкретних особливостей даної території. Наприклад, у Миколаївській області спостерігаються значні викиди шкідливих речовин від стаціонарних і пересувних джерел забруднення, в результаті чого погіршується екологічний стан навколишнього середовища (табл. 1). Складено автором за даними [10; 11] Дані табл. 3 свідчать, що за 2007 рік було здійснено 35 повітроохоронних заходів, що менше за попередній рік на 16,7 %, з них 10 заходів (28,6 із вдосконалення технологічних процесів, 4 заходи (11,4 - будівництво і введення в дію нових пилоочисних установок, 10 заходів (28,6 - підвищення ефективності існуючих та 1 захід (2,9 з ліквідації джерел забруднення. Впровадження повітроохоронних заходів дозволило зменшити кількість викидів забруднювальних речовин на 93,3 тонн, що менше за аналогічний Розраховано за даними [11] Аналіз даних табл. 4 свідчить, що в цілому частка природно-ресурсних надходжень до бюджету області збільшилась на 142,9 % або на 51,0 млн грн, хоча їх частка в загальному обсязі доходів бюджету зменшилась на 1,1 відсоткових пункти. Аналіз табл. 5 свідчить, що в 2001-2003 роках витрати на капітальний ремонт основних засобів природоохоронного призначення здійснювались період попереднього року на 66,4 %. Водночас ефективність цих заходів досить низька, оскільки зменшення викидів в атмосферне повітря, що припадає на один захід, знизилась із 6,6 до 2,7 тонн. При цьому, одним із важливих джерел підтримки і здійснення природоохоронних заходів у регіоні є бюджети різних рівнів, зокрема їх структурні елементи - спеціальні фонди охорони навколишнього природного середовища. Водночас формування і розподіл цих фондів є проблематичним, оскільки у прибутковій частині бюджету Миколаївської області екологічна складова становить в середньому лише 5,5 % (табл. 4). Існуючі тенденції, які передбачають використання коштів обсягом менше однієї восьмої частини від природно-ресурсних надходжень [2, с. 117] призводять до постійного скорочення інвестицій в основний капітал на охорону навколишнього середовища (табл. 5). лише за рахунок власних коштів підприємств. В 2004-2006 роках до цих витрат також долучились і витрати за рахунок державного бюджету - 10,1 % та за рахунок місцевих бюджетів - 7,4 %. З державного ж бюджету в 2007 році не витрачалось коштів на капітальний ремонт основних засобів природоохоронного призначення. Що стосується поточних витрат на основні природоохоронні заходи, то вони мають тенденцію до скорочення (на 41,8 % в 2007 році в порівнянні з 2001 роком). В їх структурі витрати, здійснені власними коштами підприємств та установ складають 97,6 %, а частка витрат із державного та місцевих бюджетів становить відповідно 0,4 % та 1,5 %. Витрати, здійснені за рахунок інших джерел фінансування складають 0,4 % від загального обсягу витрат на основні природоохоронні заходи. Отже, використання бюджетних коштів обмежене постійним дефіцитом коштів на всіх рівнях. Це означає, що основними джерелами фінансування природоохоронних заходів в регіоні є власні кошти, які формуються суб'єктами економічної діяльності та знаходяться у їх розпорядженні. Висновки. Невідкладне вирішення питань збереження довкілля потребує узгодження державних та галузевих пріоритетів соціально-економічного та екологічного розвитку, що випливає з вимог Міжнародного Протоколу Стратегічної екологічної оцінки, до якого приєдналася Україна. Аналіз екологічного стану навколишнього середовища дозволяє зробити висновок, що в Україні за останні роки проблема раціонального природокористування продовжує ускладнюватись та загострюватись. Так, щорічно збільшується загальний обсяг викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря. При цьому, основними джерелами забруднення повітря є підприємства пеперобної промисловості. Кількість та ефективність повітроохоронних заходів зменшилась, оскільки фактичне скорочення викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря, що припадає на один повітроохоронний захід, знизилась. Дослідження свідчать, що хоча з кожним роком і спостерігається збільшення природно- ресурсних надходжень до бюджетів місцевого рівня, їх частка в загальному обсязі доходів бюджету щорічно скорочується. Останнє призвело до того, що витрати на природоохоронні заходи зменшуються, а в їх структурі переважну частину складають власні кошти підприємств. Зокрема, ці тендеції прослідковуються і на регіональному рівні. У зв'язку з цим, основним джерелом підтримки і здійснення природоохоронних заходів у регіоні можуть бути такі структурні елементи в складі місцевих бюджетів як спеціальні фонди охорони навколишнього природного середовища, основним джерелом формування яких є власні кошті природокористувачів. Це дозволить забезпечити фінансовими ресурсами заходи екологічної реструктуризації економіки, і як наслідок - екологізацію довкілля. Впровадження заходів, з одного боку, дасть змогу залучати кошти на збереження довкілля, а з другого, підвищити конкурентоспроможність екологічно безпечних виробництв, що, у свою чергу, зменшить структурні диспропорції в промисловості та значною мірою знизить її ресурсоспрямованість. Подальші досліження вимагають необхідності обґрунтування методологічних підходів до формування та реалізації організаційно-економічного механізму реґулювання природокористування, впровадження якого сприятиме більш раціональному використанню природних ресурсів та охороні довкілля.ЛІТЕРАТУРА Галушкіна Т.П. Пріоритети екологозбалансованого природоко-ристування як ідеологічної платформи національної екологічної доктрини України / Т.П. Галушкіна, Л.М. Грановська // Екологічний вісник. - 2007. - № 5. - С. 18-19. Голян В.А. Еколого-економічні проблеми землекористування в Україні / В.А. Голян, А.І. Крисак // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 1 (67). - С. 117-124. Данилишин Б.М. Стратегічна екологічна оцінка управлінських рішень щодо формування та реалізації регіональної політики / Б.М. Данилишин // Екологічний вісник. - 2007. - № 5. - С. 24-27. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України / [Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І., Міщенко В.С., Бистряков І.К. та ін.]; за ред. Б.М. Данилишина. - Київ, РВПС України, 1999. - 716 с. Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року. Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. № 1158 // Економіка АПК. - 2007. - № 11. - С. 3-57. (Нормативний документ КабМіну України. Постанова) Кащенко О.Л. Економічні основи екологічного підприємництва / Кащенко О.Л. - Агроінком. - К., 1999. - № 10-12. - С. 37-40. Лазарєва О.В. Парадигма розвитку землеустрою в системі управління землекористуванням / О.В. Лазарєва // Економіка АПК. - 2006. - № 10. - С. 59-63. Лазарєва О.В. Формування економіко-екологічного механізму управління землекористуванням: дис. ... канд. екон. наук: 08.00.06 / Лазарєва Олена Володимирівна. - Миколаїв, 2007. - 203 с. Проект «Комплексної програми розвитку українського села на період до 2015 року» // Економіка АПК. - 2007. - № 1. - С. 3-49. Статистичний щорічний Миколаївської області за 2006 рік / [ред. П.Ф. Зацаринський]. - Головне управління статистики у Миколаївській області, 2007. - 519 с. Статистичний щорічний Миколаївської області за 2007 рік / [ред. П.Ф. Зацаринський]. - Головне управління статистики у Миколаївській області, 2008. - 530 с. Туниця Ю.Ю. Екологічна Конституція Землі. Ідея. Концепція. Проблеми / Туниця Ю.Ю. - Львів. Видавничий центр Львівського нац. ун-ту ім. Івана Франка, 2002. - 298 с. Хвесик М.А., Горбач Л.М., Кулаковський Ю.П. Економіко-правове регулювання природокористування: [монографія] / Хвесик М.А., Горбач Л.М., Кулаковський Ю.П. - К.: Кондор, 2004. - 524 с. Черваньов І.Г. Інвайронментальні аспекти соціально-економічної концепції сталого розвитку / І.Г. Черваньов // Екологічний вісник. - 2007. - № 5. - С. 16-17.
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (12.04.2014)
Просмотров: 613 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: