Меню сайта
Категории раздела
Друзья сайта
Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Главная » Статьи » Реферати » Екологія |
Реферат на тему:Розрахунок збитків за забруднення довкілля
Реферат на тему:Розрахунок збитків за забруднення довкілля. План 1. Методи визначення економічних збитків від забруднення навколишнього середовища 2. Основи плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього середовища 3. Визначення розмірів платежів за викиди в атмосферу забруднюючих речовин 4. Визначення розмірів платежів за скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні і внутрішні морські води та підземні горизонти 5. Визначення розмірів платежів за розміщення відходів у навколишньому природному середовищі 6. Література Методи визначення економічних збитків від забруднення навколишнього середовища У системі показників природокористування економічним збиткам віл забруднення навколишнього середовища належить особлива роль. Цей показник відбиває екологічні наслідки антропогенної діяльності, а також концентрує у собі всі негативні економічні наслідки функціонування виробництва. Порівняння умов виробництва у чистому та забрудненому середовищі дозволяє зробити висновок про те, що зміни якості довкілля супроводжуються зниженням обсягів випуску продукції, а також додатковим вкладанням коштів. Аналіз витрат у натурально-речовій та вартісній формах свідчить про зміну їхнього складу та структури. На початкових стадіях вивчення впливу забруднення на виробництво головну увагу викликав той факт, що певна частина основних фондів при погіршенні якості навколишнього середовища не могла бути задіяною без ускладнення технологічних процесів, впровадження нової техніки, яка сприяла виробництву, але не була прямо пов’язана з виготовленням продукції. Типовим прикладом таких витрат є очисні споруди на »вході» виробництва. Дослідження натурально-речової та вартісної форм готової продукції показало, що при фіксованому обсязі випуску у натуральному вимірі вартість одиниці продукції зростає. Це веде до додаткових витрат та зниження прибутку як у виробництві, так і у споживачів. Можливі втрати частини прибутку через зниження якості продукції. Ці складні процеси були вивчені спеціалістами, і в результаті розроблені методики визначення економічних збитків, що завдаються реципієнтам (природним ресурсам, населенню, господарським об’єктам, регіонам). Головними критеріями визначення економічних збитків є негативні зміни середовища в результаті антропогенної діяльності. Відповідно, при такому підході більш ємним стає поняття забруднення середовища. Економічні збитки, як параметр, який відбиває взаємодію виробництва і середовища, може бути розрахований відносно об’єктів господарської діяльності і елементів довкілля, що передбачає наявність системи показників. Структура показників, які дозволяють оцінити натуральні збитки від забруднення середовища, вельми різноманітна, і формування її у кожному конкретному випадку прямо залежить від обґрунтованої номенклатури одиничних натуральних збитків, що підлягають оцінці. Кожний показник має самостійне значення і не може розглядатися як проста арифметична сума попередніх. При визначенні економічних збитків у конкретному випадку необхідний індивідуальний підхід. Для інтегрування і застосування в економічних розрахунках натуральні одиничні збитки мають бути приведені до вигляду, який дозволяє їх порівнювати, тобто необхідно провести вартісну оцінку натуральних збитків. З одного боку, вартісні показники відповідають натуральним збиткам, з іншого -розрізняють фактичний, можливий (потенційний) та відвернений збитки. Фактичні збитки - це втрати і додаткові витрати, які склалися в умовах забруднення середовища. Можливі (потенційні) збитки - економічні збитки, які сформуються в результаті надходження забруднюючих речовин від об’єктів у прогнозному періоді. Відвернені збитки - це зниження можливих (потенційних) збитків в результаті проектування або проведення заходів по захисту довкілля. Економічні збитки, як комплексний показник, що відбиває особливості взаємодії виробництва з середовищем і здійснює вплив на головні характеристики виробничої діяльності, виконує такі функції: 1) Облікова функція проявляється у тому, що збитки є мірою оцінки впливу господарської діяльності на середовище. 2) Інвестиційна функція виходить з того, що яким би чином не оцінювалися економічні збитки, вони, у всякому разі, визначаються розмірами додаткових вкладень матеріальних і трудових витрат, виступають як поточні витрати та капітальні вкладення. 3) Обмежувальна функція економічних збитків проявляється в тому, що об’єкти-забруднювачі прямо (у вигляді штрафів) або побічно (у вигляді подорожчання вихідної сировини, підвищення захворюваності працюючих та ін.) відчувають наслідки своєї діяльності. Це потребує відповідних заходів (удосконалення технологій, створення маловідходних виробництв, будівництва очисних споруд та ін.) з метою скорочення негативних наслідків власної діяльності. 4) Стимулююча функція тісно пов’язана з розглянутою функцією. Різного роду платежі та штрафи, які визначають на основі економічних збитків, стимулюють скорочення забруднення, і, відповідно, зменшують витрати об’єктів на компенсацію збитків. В той же час збитки дозволяють приймати обґрунтовані з економ і ко-екологічної точки зору рішення щодо можливості і необхідності функціонування об’єктів, черговості освоєння інвестицій на об’єктах. На мал. 4.2.1. наведено схему формування економічних збитків від забруднення середовища. Економічні збитки, як прямі втрати і додаткові витрати, можуть бути завдані населенню безпосередньо, а також опосередковано в результаті зміни умов функціонування господарських об’єктів, як наслідок деградації якості середовища. При цьому зміни впробннчо-економічнпх та екологічних властивостей, які визначають натуральні збитки, можуть бути тимчасовими та безповоротними, такими, що завдаються безпосередньо природним ресурсам та побічно через умови їхнього існування. Дослідження схеми формування економічних збитків від забруднення навколишнього середовища, складність системи показників, які застосовуються для оцінювання збитків, потребують обґрунтування необхідності і можливості застосування різних методів вивчення цього показника з метою регулювання функціонування виробництва у конкретних регіонах. У таблиці 4.2.1 подано метоли визначення економічних збитків від забруднення довкілля, види та алгоритми їхніх розрахунків. Основна особливість збитків - це те, що вони завдаються реципієнтам безпосередньо, але для суб’єкта забруднення є зовнішнім (екстерніальнпм) ефектом, що потребує спеціальних регуляторів для запобігання його прояву у зв’язку з тим, що як реципієнти, так і суспільство в цілому не зацікавлені у формуванні економічних збитків. До таких регуляторів належать платежі за забруднення, фінансування заходів щодо запобігання та ліквідації наслідків забруднення, скорочення негативних наслідків зміни якості середовища. Основи плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього середовища На території України існують єдині правила встановлення плати за викиди й скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення в ньому відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та інших виробництв, а також стягнення відповідних платежів л підприємств, установ і організацій. Плата за забруднення навколишнього середовища встановлюється за:* викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;* скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти, в тому числі скиди, що здійснюються підприємствами через систему комунальної каналізації;* розміщення відходів у навколишньому природному середовищі. Платежі за викиди і і скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів у навколишньому природному середовищі стягуються з підприємств незалежно від форм власності н відомчої приналежності. Стягнення платежів не звільняє підприємства від відшкодування збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства. Розрізняють дві категорії платежів за забруднення навколишнього середовища:* платежі за нормативно-допустиме забруднення, тобто за викиди (скиди) речовин в межах норм лімітів (ГДВ, ГДС);* платежі за нормативні постійні та разові (залпові) викиди (скиди);* штрафні санкції. Таблиця 4.2.1 Ліміти розміщення відходів у навколишньому природному середовищі визначаються для підприємств як фізичний обсяг відходів за класами їхньої токсичності згідно з дозволами на розміщення, що видаються у встановленому порядку і доводяться в тоннах на рік. Гранично допустимі викиди (ГДВ) або скиди (ГДС) - це кількість забруднюючих речовин, що викидається або скидається в навколишнє природне середовище з окремого джерела забруднення за одиницю часу, яка з урахуванням дії інших джерел забруднення та перспективи розвитку підприємства не перевищує встановлених норм екологічної безпеки людини. Тимчасово погоджені викиди (ТПВ) або скиди (ТПС) - це кількість забруднюючих речовин, що викидається або скидається в навколишнє природне середовище з окремого джерела забруднення за одиницю часу, яка встановлюється на відповідний строк - до досягнення гранично допустимих викидів або скидів. Ліміти викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення, скидів забруднюючих речовин у територіальні та внутрішні морські води, поверхневі води, а також розміщення відходів, які призводять до забруднення природних ресурсів, встановлюються для підприємств органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України в формі видачі дозволів на викиди й скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів. Ліміти скидів забруднюючих речовин у поверхневі води місцевого значення і розміщення відходів, які призводять до забруднення природних ресурсів, крім віднесених до ресурсів державного значення, встановлюються для підприємств за поданням органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України у порядку, що визначається Верховною Радою, обласними, міськими (міст республіканського підпорядкування) Радами народних депутатів. Нормативом плати за викиди й скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів у межах встановлених лімітів є розмір плати за одну тонну конкретної забруднюючої речовини або класу забруднюючих речовин. За викиди й скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів у межах встановлених лімітів визначаються базові нормативи плати і коефіцієнти, що враховують територіальні екологічні особливості. За понадлімітні викиди й скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів встановлюється підвищений розмір плати на підставі базових нормативів плати, коефіцієнтів, що враховують територіальні екологічні особливості, і коефіцієнтів кратності плати за понадлімітні викиди й скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів. Коефіцієнти кратності плати за понадлімітні викиди і скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів встановлюється Радами народних депутатів базового рівня в межах від 1 до 5. У разі відсутності на підприємстві затверджених у встановленому порядку лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин і розміщення відходів, плата за викиди й скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів стягується як понадлімітна. Схема визначення плати за забруднення навколишнього природного середовища наведена у додатку 2. Платежі підприємств за викиди й скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів у межах лімітів відносяться на витрати виробництва, а за понадлімітні вилучаються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Платежі за забруднення навколишнього природного середовища підприємства (крім розташованих у містах республіканського підпорядкування) не перераховують у таких розмірах (3,5): 70% - у позабюджетні фонди охорони навколишнього природного середовища Рад народних депутатів базового рівня на окремі рахунки; 20% - у позабюджетні фонди охорони навколишнього природного середовища держави і обласних Рад народних депутатів па окремі рахунки; 10% - на рахунок державного позабюджетного фонду охорони навколишнього природного середовища Міністерства охорони навколишнього середовища України. Плата за забруднюючі речовини впроваджується з мстою економічного стимулювання здійснення природоохоронних заходів, впорядкування джерел їхнього фінансування і кредитування та відшкодування народногосподарських збитків, завданих забрудненням. Платежі та викиди забруднюючих речовин компенсують економічні збитки від негативного впливу на здоров’я людей, об’єкти житлово-комунального господарства (житловий фонд, міський транспорт, зелені насадження тощо), сільськогосподарські угіддя, водні, лісові, рибні і рекреаційні ресурси, основні фонди промисловості та транспорту. Визначення розмірів платежів за викиди в атмосферу забруднюючих речовин Розмір платежу за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (Пас) визначається за формулою: де: Hбі. - базовий норматив плати за викиди в атмосферу 1 тони і-тої забруднюючої речовини в межах ліміту, грн/т; М f -маса річного викиду /’-тої забруднюючої речовини в межах ліміту, т; Ка - коефіцієнт кратності плати за понадлімітний викид в атмосферу забруднюючих речовин; Мпі - маса понадлімітного річного викиду в атмосферу /-тої забруднюючої речовини, т; Кт - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості; Кінд - коефіцієнт індексації. Коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості (Кт), залежить від чисельності жителів населеного пункту, його народногосподарського значення і розраховується за формулою: де: К нас - коефіцієнт, що залежить від чисельності жителів населеного пункту і визначається за табл. 3; К. - коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту і визначається за табл. 1 Додатку 2. Базові нормативи плати за викиди в атмосферу і-тої забруднюючої речовини стаціонарними джерелами забруднення (Нб.) встановлюються на підставі їхньої гранично допустимої концентрації, відносної та оцінки економічного збитку від шкідливої дії викидів і затверджуються Міністерством охорони навколишнього природного середовища України за погодженням з Міністерством економіки України та Міністерством Фінансів України (Додаток 2, табл. 2). Якщо забруднююча речовина не має затвердженої середньодобової гранично допустимої концентрації, базові нормативи плати визначаються в залежності від її класу небезпечності (Додаток 1, п. 2). Для забруднюючих речовин, на які не встановлені класи небезпечності, за норматив плати береться ставка, що дорівнює базовому нормативу плати за викид забруднюючої речовини 1 класу небезпечності. Значення показника Мі{ береться рівним річному обсягу викиду і-тої забруднюючої речовини в межах ліміту, а показника Мп. - річному обсягу понадлімітного викиду (фактичний викид мінус ліміт). Розмір платежу за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення встановлюється на підставі базових нормативів плати за ці викиди та кількості використаного палива (табл. 3). Розмір платежів за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення (П,) визначається за формулою: де НГі - базовий норматив плати за викиди забруднюючих речовин, що утворюються в результаті спалювання 1 тонни /-го пального грн/т (табл. 4); М. - річний обсяг використання пального /-го виду, т; Кт - коефіцієнт, що враховує територіальні соціальио-екологічні особливості і визначається за формулою (2) даної методики; Км - коефіцієнт індексації. Таблиця 4.3.1 Таблиця 4J.2 Базові нормативи плати за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення Види пального | Базовий норматив плати (Нбі),грн/т. Дизельне пальне | 0,00624 Бензин: Етилований | 0,00767 Неетилований | 0,00466 Визначення розмірів платежів за скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні і внутрішні морські води та підземні горизонти Розміри платежів за скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти (Пв) визначаються за формулою: де: Нбі - базовий норматив плати за скидання 1 тонни і-тої забруднюючої речовини в межах ліміту, грн/т: М. - маса річного скиду і-тої забруднюючої речовини в межах ліміту, т; Кп -коефіцієнт кратності плати за понадлімітні скиди забруднюючих речовин, т; Кт - регіональний (басейновий) коефіцієнт, що враховує територіальні екологічні особливості, а також еколого-економічні умови функціонування водного господарства; Кінд - коефіцієнт індексації. Базові нормативи плати за скидання і-тої забруднюючої речовини у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти (Нбі) встановлюються на підставі їхньої гранично допустимої концентрації, відносно агресивності та оцінки економічного збитку від шкідливої дії скидів і затверджується Міністерством охорони навколишнього середовища України за погодженням з Міністерством економіки України та Міністерством фінансів України (Додаток 1, п. 3). Значення показника М . береться рівним річному обсягу скиду /-тої забруднюючої речовини в межах ліміту, а показника Мпі - річному обсягу понадлімітного скиду (фактичний скид мінус ліміт). Регіональні (басейнові) коефіцієнти Kv які враховують територіальні соціально-економічні особливості, а також еколого-економічні умови функціонування водного господарства, наведені у табл. З Додатка 2. Визначення розмірів платежів за розміщення відходів у навколишньому природному середовищі Розмір платежу за розміщення відходів у навколишньому природному середовищі (П) визначається за формулою: де: Нбі - базовий норматив плати за розміщення 1 тонни і-го виду в межах ліміту (згідно з дозволами на розміщення) грн/ т; Ми. - річна маса відходів і-ro виду в межах ліміту (згідно з дозволами на розміщення), т; К - коефіцієнт кратності плати за понадлімітне розміщення відходів у навколишньому природному середовищі; М - маса понадлімітного річного розміщення відходів і-го виду, т; Кц - коефіцієнт, який враховує розташування місця (зони) розміщення відходів; Ки - коефіцієнт, який враховує характер обладнання місця розміщення відходів; Км - коефіцієнт індексації. Базові нормативи плати за розміщення 1 тони відходів і-го виду у навколишньому природному середовищі (Н6і) встановлюється з урахуванням їхньої небезпечності для навколишнього природного середовища і оцінки економічних збитків від розміщення відходів у природному середовищі та затверджуються Міністерством охорони навколишнього природного середовища України за погодженням з Міністерством економіки України та Міністерством фінансів України (табл. 4.5.1). Значення показника Мчі береться рівним річному обсягу розміщення відходів і-го виду у навколишньому природному середовищі в межах ліміту (згідно з дозволами на їхнє розміщення), а показника М. - річному обсягу понадлімітного розміщення відходів і-го виду у навколишньому природному середовищі (фактичний обсяг мінус ліміт). Коефіцієнт Км який враховує розташування місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі, визначається за табл. 4.5.2. Коефіцієнт Кп, який враховує характер облаштування місця розміщення відходів у навколишньому природному середовищі, визначається за табл. 4.5.3. Література 1. Злобін Ю.А. Основи екології, - К.: Либідь, 1998. - 248 с. 2. Іванух Р. Охорона і раціональне використання при-родно-ресурсиого потенціалу сільського господарства. - К.: Урожай, 1985.- 128 с. 3. Использование вторичных ресурсов: Экономические аспекты. - М.: экономика, 1991. - 280 с. 4. Кап лан М.Б. Переработка строительных отходов // Строительные материалы, № 6,1998, с. 10-12. 5. Карагодов И. Экономический менеджмент природопользования. Визнесинформ - 1998. - №19. - с. 3 - 7. 6. Карагодов И. Управление отходами па уровне региона. // Визнесинформ - 1998. - №15. - с. 8 7. Кашенко АЛ. Фінансово-економічиі основи природокористування . - К.: Вища школа, 1999. - 221с. 8. КйсельовМ. Екологія - "маркер" епохи. // Вісник НЛН України, - 1999 - №12 - с.24 - 33 9. Китанович Б. Планета и цивилизация в опасности. -М.: Мысль, 1985. -240с. 10. Комар А.Г. и др. Об эффективности использования жидких и твердых отходов промышленности в строительстве / / Строительные материалы, № 1,1997, с. 5 -6. 11. Концепция экономической стабилизации и роста в Украине. / Под руководством И. Лукинова. // Экономика Украины - 1997. - №12. 12. Концепція сталого розвитку України. - К.: HAH Украины, Минэкобезопасности Украины, 1997. - 17 с. 13. Кордюм В. Біоетика: минуле, сучасне і майбутнє // Вісник НАН України, №12, 2001, с.9-23. | |
Просмотров: 962 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0 | |