Реферат на тему:Різноманіття екосистем. Принципи екологічного районування. - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Різноманіття екосистем. Принципи екологічного районування. План Екосистеми та їх місце в організації біосфери. Поняття про екосистеми. Структура екосистем. Класифікація екосистем. Основні екосистеми світу. Принципи екологічного районування. Світова біосфера складається з тендітних і дуже уразливих систем (повітря, вода, рослинність, ґрунти, звірі, птахи і т.д.), рівновага в яких дуже легко порушується. Природні системи досить різноманітні. Вони складаються великої кількості різноорганізованих компонентів (різні рівні організації живого), які об’єднані безліччю прямих і зворотних зв’язків. Ці системи дуже різноманітні, але їм притаманні спільні риси: а) система – це комплекс взаємозв’язаних елементів (а не їх сума); б) система утворює єдність з середовищем; в) кожна система є елементом складнішої системи; г) елементи досліджуваної системи є системою нижчого рангу. Багато вчених вважають, що світ – це ланцюжок з ланок систем зростаючої складності. Він починається з елементарних частинок > атом > молекули > клітини > органи > організми > популяції > біоценоз > біосфера. На всіх рівнях організації життя спостерігається: а) певна впорядкованість; б) обмін речовин та елегії, інформації. Екосистема – основна одиниця біосфери, яка є об’єктом вивчення екології. Цей термін запровадив англ. біолог А.Тенслі в 1935 р. Екосистема – це просторова система, що охоплює комплекс живих істот, пов’язаних між собою та неживих компонентів середовища їх існування. У кожній екосистемі відбувається кругообіг речовин та обмін енергії. Екосистема складається з: а) біотопу: - ділянки поверхні землі з однотипними умовами існування (ґрунтом, мікрокліматом); б) біоценозу: - сукупності рослин, тварин та мікроорганізмів, що населяє біотоп. Одна з причин різноманітності екосистем – це своєрідність абіотичних умов кожного регіону (хімічних та фізичних факторів). При всій своїй різноманітності екосистеми мають: а) продуценти б) редуценти в) консументи За масштабами екосистеми поділяють на: а) мікроеконсистеми (невеликі біоценоза). Що перебувають у обмеженому просторі (трухляві пеньки, мертві стовбури дерев, мурашник); б) мезоеконосистеми (біогеоценози) з однаковими фізично-географічними умовами; в) макроекосистеми – охоплюють величезні території, природні зони з характерним макрокліматом (тундра, тайга, степ, пустеля, савани, ліси, моря) 15 типів; г) глобальна екосистема – біосфера. За ступенем трансформації людською діяльністю екосистема, поділяється на: а) природні – що виникають та існують незалежно від людини; б) штучні (антропогнні) – що створюються людиною (посіви). Зараз всі природні екосистеми в тій чи іншій мірі змінені під впливом господарської діяльності людини. Всі природні екосистеми об’єднують в декілька основних типів (15) за характером кругообігу речовин. Енергії. За структурою. Екосистеми суходолу А \| Екосистеми водойм Б 1. Тундра \| 1.Стоячі водойми (озера і стевки) 2. Шпилькові ліси \| 2. Е. текучої води (річки, ручаї) 3.Листяні ліси \| 3.Е. відкритого океану 4.Степи \| 4. Е. континентального шельфу 5.Тропічні і субтропічні злакові рослини. \| 5.Еструарії (воронкоподібне гирло річки, що впадає в океан або море) 6.Савана \| Шельф – мілководна, прибережна частина дна моря, океану. 7.Пустеля 8.Вічнозелений тропічний дощовий ліс 9.Болота 10.Луки Р.Уіттекер (1975) всі екосистеми за біопродуктивністю поділяє на 4 основні класи: 1) Е. найвищої продуктивності (Е-ми тропічних вологих лісів); 2) %. Високої продуктивності (листяні ліси та луки); 3) Е. помірної продуктивності (степи); 4) Е. низької продуктивності (пустелі і напівпустелі). Екосистеми світу: Загальна площа поверхні Землі = 510 млн.кв.км. З них: 361 млн.кв.км. (70%) – світовий океан 150 млн.кв.км – суходіл: 30 % - гори 50% - пустелі 30% - савани 10% - льодовики 10% - суходолу займають с/г угіддя. Тундра – площа 7 млн.км2 (4,7% площі суходолу) Рослинний тваринний світ – бідний. Відновлюються поволі. Лісові екосистеми поділяються на: а) шпилькові (тайга) ліси 13,4 млн.км2 (10% суходолу); б) змішані в) листяні Шпилькові ліси – холодна зима, тепле літо, ґрунти підзолисті, флора і фауна багаті. Соснові ліси в Україні на Заході. Змішані ліси (майже вся Європа, Китай, Америка) Зима 4-6 місяців. Сприятливий клімат. Вирубка. Уже втрачено ѕ площі цих лісів. У Китаї вирубано 90%. В Україні ліс займає 13,8% всієї площі. соснові ліси – 33,6%; вільхові – 4,3% ялинові – 9.*%; березові – 5,6% дубові (бори) – 26,1%; букові – 9,8% 200 видів дерев та чагарників. Сучасна Україна – бідна на ліси країна. Давньогрецький історик Геродот (V ст. до н.е.) назвав територію півдня України (тоді заліснену) «Галлія», що означає Лісова країна. Тепер головним чином ліси на півночі та північному заходу України. Найбільш багате лісовими екосистемами Полісся. (Волинь, Рівненщина, Житомир, Київ, Чернігів, Суми). Тропічні вологі ліси: (Індія, Південна Америка, Африка) (джунглі або гілеї). Вологість >90%, сер. t =24-26оС. Лісозаготівля: червоне дерево, білий кедр, ебенове дерево. В Україні існує три групи лісів: І гр. - заповідники, ґрунтозахисні, курортні, зелені зони, міта, поля, лісу; ІІ гр. – ліс з інтенсивним веденням лісового господарства. ІІІ гр. – спілі ліси експлуатаційного призначення. Степи: у помірному поясі, посушливий клімат. Середня t =3-7оС. (прерії у Північній Америці) Ґрунт – чорнозем. Флора і фауна різноманітна. Пустелі: випаровування переважає над опадами. Розміщений у тропічному та субтропічному поясах. Сахара – 58оС; у Каліфорнії – 56,5оС [48,8 млн.кв.км] Бідна рослинність і тваринний світ. Луки: у заплавах річок знаходять у різних кліматичних зонах. (від тайги до степів, пустель). Ґрунти дернові, засолені. Використовують у с/г як пасовища, сінокоси. Водні екосистеми. Болота – 350 млн. га – площа боліт Землі. Рослинний покрив убогий, тваринний теж )птахи). Поширення боліт в Україні: а) поліські сфагнові болота; б) поліські степові і лісостепові; в) поліські лісові болота. Болотні екосистеми є накопичувачами прісної води; затримують у шарі торфу нітрати, що потрапляють із стічними водами та опадами. Прісноводні озера, ріки – вміщують 116 м3 Н2О. На Україні: 71 тис. річок довжиною 243 тис.км. 3 тис. озер, площею 2 тис. км2 23 тис. ставків, водосховищ. Принципи екологічного районування Усі природні екосистеми так або інакше використовуються людиною. Раціональність використання визначається правильними виділеннями типів екосистем та зв’язком із ними регіональних виробничих об’єктів. Розчленування земної поверхні на неповторні частини (за комплексом екосистем) називається районуванням. Існує ряд типів районування, які відрізняються принципами оцінки подібності та відмінності екосистем. Найпопулярніші такі типи районування: а) галузеве (що ведеться за переважним видом використання екосистем); б) комплексне (що враховує природні особливості та вид господарського використання); в) екологічне (що базується на фундаментальних особливостях екосистем). При використані природних екосистем нерідко здійснюють ресурсне районування, що виділяє ті чи інші просторові одиниці, які мають подібні види ресурсів та приблизно однакову їх кількість. Наприклад: при заготівлі лікарських рослин використовують ресорне районування, що відображає запаси конвалії, валеріани і ін. видів лікарських рослин. Результати районування представляються у вигляді карт або схем. В останні роки використовують математичні моделі та комп’ютерну техніку для об’єктивнішого районування. Правильно зболене екологічне районування та наступне розумне використання природних ресурсів забезпечує тривале та стійке збереження природних екосистем. Література: Ю.А.Злобін «Основи екології» ст. 77-93. В.С. Джетрий. «Екологія та охорона навколишнього природного середовища». Ст. 36-43.
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (26.04.2014)
Просмотров: 832 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: