Реферат на тему: РЕКУЛЬТИВОВАНІ ЛАНДШАФТИ - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: РЕКУЛЬТИВОВАНІ ЛАНДШАФТИ. ЗМІСТ. Вступ……………………………………………………….3 Земля з морської безодні………………………………….4 Ниви на болотах…………………………………………...6 Дренажні канали…………………………………………..7 Понтійські болота…………………………………………7 Зрошення пустель…………………………………………7 Інші методи………………………………………………...9 Проблеми іригації…………………………………………9 Охорона ґрунтів…………………………………………..12 10. Пиловий котел…………………………………………...12 11. Землеробство на пагорбах………………………………14 12. Список використаних джерел…………………………..16 Вступ. Прогодувати 6,477млрд. людей, що населяють нашу планету, зовсiм не просто. Хоча, на перший погляд, землі навколо вдосталь, величезнi територiї непридатнi нi для рiльництва, нi для випасу худоби. 3начну частину сушi займають пустелi, тундра i гори. Родючих грунтiв всюди бракує, а, через те що бiльше половини населення свiту займається фермерством, орнi землi зазнають величезного навантаження. На цих польдерах вирощують багатющі врожаї різних культур. Відбираючи землі у моря, голандці розширили загальну площу орних угідь на 10%. Розширювати площi сiльськогосподарських угiдь можна двома шляхами, Перший — крок за кроком вiдвойовувати в моря дiлянки сушi, якi з давнiх-давен затоплюються. Iнший шлях - мелiорацiя (полiпшення) малородючих земель. З цiєю метою застосовується iригацiя, тобто зрошення засушливих дiлянок або ж осушення перезволожених, наприклад, Болотного краю в Англії. Коли люди забруднюють землю промисловими вiдходами або ж роблять її непридатною через неправильний обробiток, доводиться вживати заходiв з її вiдновлення. Усi цi методи називають загальним термiном «рекультивацiя». Коли населения планети не було таким численним, люди часто використовували землю, не задумуючись про наслiдки. Сьогоднi кожну родючу дiлянку землi необхiдно берегти як зiницю ока! 2. Земля з морської безоднi. Чудовий приклад вiдвоювання суходолу у морської стихії демонструють Нiдерланди. Понад 40% територїї країни - осушене морське дно, солончаковi болота чи озера. Ще в часи Стародавнього Риму, коли рiвень моря пiднявся на метр, приморськi дiлянки цього краю почало регулярно затоплювати море. Колись Зейдер-Зе являло собою невелике озеро, але в ХIII ст. морськi хвилi перетворили його на величезну морську затоку, що розширювалася з кожним паводком. Схема голландського польдера. Спочатку озера відгороджують від моря перемичкою. Відтак будують дамбу, а воду з польдера відкачують в озеро. Остаточно осушити землю допомагають дренажні канали. У 1927р. голландцi почали зводити загороджувальну дамбу, яка вiддiлила Зейдер-Зе вiд Пiвнiчного моря. Так з’явилося озеро Ейсселмер, названі за iм’ям рiчки Ейссел, що живить його, а також чотири польдери (осушених дiлянки), огороджених по периметру греблями. На цих територiях розкияулися родючi поля. На цьому супутниковому знімку видно білу лінію дамби, яка відділяє море від озера Ейсселмер. Польдери забарвлені у блакитний колір. Дамби поповнили мережу гiдротехнiчних споруд, якi захищають вiд моря значну частину країни. Щоб осушенi дiлянки знову не були затопленi, насоснi станції безперервно вiдкачують воду. У Голландії осушено понад 2250 км? земель, які колись були дном затоки Рейдер-Зе. На цій площі могли б розміститися два Гонконги. Катастрофiчнi повенi 1953 р. у дельтi рiчки Шельди забрали 1800 людських життiв. Щоб убезпечити себе від таких трагедiй, голландцi побудували широку мережу гребель, шлюзiв i дамб. Для цього на попередньо ущiльнене морське дно укладали так званi фашиннi матраци з пiску гравiю та синтетичних волокон, щоб запобiгти розмиванню донного ґрунту. Потім на них встановлювали величезнi залiзобетоннi тумби, які стали опорами для протипаводкових бар’єрів. 2. Ниви на болотах Коливання рiвня моря та хвилi утворили Болотний край на сходi Англії i розширили затоку Вош на пiвнiчному сходi. Болотний край — це перезволожена мiсцевiсть, поросла комишем та iншими болотяними рослинами. Ближче до сушi болота розташованi на торф’яниках, а ближче до моря — на наносах морського мулу Давньоримськi iнженери намагалися осушити їх, проте безуспiшно. «Болотні ходаки» у східній Англії. До осушення Болотний край являв собою непрохідні мочарі, де можна зустріти лише завзятих рибалок і мисливців. У ХУІІ ст.. за допомогою голландців болота були осушені, а до сільскгоспугідь додалося майже 200 тис. га орних земель. У ХУII ст. на допомогу були покликанi голландськi iнженери, визнанi майстри з боротьби з морсъкою стихiею. Саме вони зумiли осушити бiльшу частину болiт, перетворивши їх на фермерськi угiддя. 3. Дренажнi канали Несподiваним результатом цих робiт стало те, що в мiру осушення грунт осiв і виявився нижчим вiд рiвня дренажних каналiв. Тому канали довелося захищати високими дамбами i безперервно вiдкачувати насосами воду iз розгалуженої дренажної системи. Завдяки рекулътивації у сiльське господарство вводяться великі площi орних земель. 4. Понтiйськi болота Упродовж столiть практично безлюднi Понтiйськi болота в околицях Рима були розсадником комара анофелеса — переносника малярiйної iнфекції. Вони сформувалися у IУ ст. внаслiдок землетрусу, який трохи пiдняв прибережну дiлянку сушi, перекривши русла рiчок. Упродовж 2200 рокiв намагалися осушити Понтiйськi болота. Нарештi, у 1920-30-х рр. iталiйський диктатор Бенiто Муссолiнi почав реалiзацiю великомасштабного проекту з осушення болiт. Сьогоднi один гiгантський канал вiдводить у море води рiчок, що затоплювали територiю, а iншi канали забезпечують постiйний дренаж грунтiв. Розсадники комарiв були знищенi, а з ними зникла i малярія. На колишнiх безлюдних пустищах виросли п’ять нових мiст. 5. Зрошення пустель Сьому частину суходолу займають пустелi. У деяких так сухо, що вiдсутня будь-яка рослиннiсть. Єдиний спосiб перетворити пустелю на квiтучий край - зрошення. Селяни Близького Сходу не одну тисячу рокiв зрошують свої надiли. Ще в III тисячолiттi до н. е. полив застосовувався у долинах Нiлу Тигру і Євфрату в Месопотамiї (нинiшнiй Iрак), а також рiчок Індії i Китаю. Найпростiший метод зрошення - доставляння води по зрошувальних каналах iз рiчки чи озера до оброблюваних дiлянок. Гігантський диск зелених полів у Лівійській пустелі зрошуються дощувальними установками, які здійснюють повний оберт за 3-4 дні. Вода з величезного підземного резервуара закачується у трубопровід через розташований у центрі поля патрубок. Не зважаючи на дорожнечу, це важливе нововведення дозволяє фермерам зрошувати величезні ділянки угідь. Проте це можна здiйснити лише там, де вода сама може текти пiд дiею земної гравiтації. Був час, коли на Нiлi щорiчно спостерiгалися високi паводки. Селяни збирали воду у спецiально влаштованих водоймах, із яких поливали сової дiлянки пiсля того, як велика вода йшла геть. У 1968 р. паводкову мiць приборкала висотна Асуанська гребля, i тепер води Нiлу накопичуються у штучному озерi Насер. Завдяки контрольованому зрошенню земель водами цього озера ?гипет змiг подвоїти виробництво сiльськогосподарської продукцiї. 6. Iншi методи У надрах пустель прихованi величезні природнi резервуари прiсноi води. Є вони, наприклад, в iзраiльськiй пустелi Негев, у Сахарi та у Великiй Австралiйськiй пустелi. У деяких мiсцях, наприклад, в Австралiї, через змiщення водоносних шарiв пiдземнi води знаходяться пiд високим тиском, і зi свердловини вода б’є фонтаном. Таке джерело називаеться артезiанським. Проте з бiльшостi свердловин воду доводиться викачувати. Пiднята на поверхню вода розподiляється трьома способами: У разi поливу дощувальними установками вона форсунками розпилюється в повiтрi й легким дощем падає на землю. При струминному зрошеннi вода пiд низьким тиском нагнiтаеться по трубах, прокладених по поверхнi грунту. При підгрунтовому зрошеннi вода надходить безпосередньо до коренiв рослин по пiдземних трубах. Два останнiх методи вимагають великих затрат на прокладання труб i застосовуються тiльки в Захiднiй Європi, на пiвденному сходi Австралії та в Iзраїлi, де клiмат дозволяє вирощувати цiннi культури, в т. ч. фрукти, овочi та квiти. За останнi 40 рокiв Iзраїль освоїв великi дiлянки пустелi Негев, беручи воду для поливання 13 роэташованого на пiвночi країни Тиверiадського озера. 7. Проблеми іригації Безконтрольне зрошення призводить до засолення грунтiв. Якщо полив надмiрний, а стiкати зайвiй водi нiкуди, грунт перенасичується вологою, і прихованi у нижнiх пiластах солi разом з пiдземними водами виносяться на поверхню. При недостатньому поливi розчиненi у водi солi в результатi випаровуванкя накопичуються у прикореневiй зонi. В Єгиптi зрошення земель iз утвореного Асуанською греблею водосховища викликало серйознi екологiчнi наслiдки. Якщо ранiше нiльськi паводки щорiчно залишали на полях шар родючого мулу, то нинi замiсть нього використовують хiмiчнi добрива, тимчасом як муловi вiдклади накопичують за гребенем греблi без будь-якої користi. Тi ж паводки регулярно змивали слимакiв, якi е переносниками небезпечної хвороби — Від надмірного поливання при слабкому стоку підвищується рівень ґрунтових вод, розчинені в них солі виносяться на поверхню і утворюють безплідну кірку. У разі браку поливної води вона швидко випаровується із ґрунту чи рослин, а сіль накопичується у кореневій зоні. шистосоматозу. Слимаки почали вiльно розмножуватися, поширюючи захворювання. Нинi ситуацiю взято під контроль. На заходi США з рiчки Колорадо брали стiльки води для поливання апельсинових гаїв у Пiвденнiй Калiфорнiї та сiльськогосподарських угiдь нижче за течiею, що в пониззi рiчки вiдчувалася гостра нестача води; лише в сiчнi 2006 р. навколишнi штати домовилися про спiльну експлуатацiю водних ресурсiв. У колишньому Радянському Союзi справжньою катастрофою обернувся забiр води iз рiчок Амудар’ї та Сирдар’ї для зрошення полiв бавовнику в республiках Середньоi Азiї на пiвдень вiд Аральського моря, через що саме море практично позбулося рiчкового живлення. З 1960 р. площа Аралу скоротилася на 75%, рибальський промисел знищено, а дно моря скуте солончаковою кiркою. Випари водного дзеркала вже не Через відведення вод Амудар’ї та Сирдар’ї від Аральського моря величезні його ділянки перетворилися на солончакову пустелю. створюють прохолодного мiкроклiмату, i тутешнi мiсця перетворилися на справжнє пекло. В Українi проблема iригацiї стоїть найгострiше на пiвднi, зокрема в Херсонськiй областi. Свого часу на мелiоративний комплекс у країнi було витрачено понад 20 млрд. доларiв, але теперiшнiй стан цього господарства вкрай незадовiльний. Зрошуванi землi (близько 2 млн. га) становлять лише 6,6% сiльгоскугiдь. У Японії цей показник — 82%, у Румунii — 30%, i навiть у Росiї — 7%. При тому, що, за даними нацiональної гiдрометеослужби, девять з останнiх 15 рокiв були посушливими, цей порiвняно невеликий «страховий фонд» сiльськогосподарського виробництва набуває особливого значення. 8. Охорона грунтiв Великого значения надають грунтозахисним заходам, якi запобiгають воднiй ерозії або вивiтрюванню. В основi сучасних грунтозахисних методiв лежить вiдмова вiд таких шкiдливих агротехнiчних методiв, як перенасичення сiвозмiни, вибивання пасовищ, знищення рослинного покриву i поздовжня оранка на схилах пагорбiв. У Пiвденнiй Америцi, щоб забезпечити землею зрослу кiлькiсть населения, вирубали величезнi масиви тропiчних лiсiв. Проте грунтовий шар у цих краях неглибокий і в мiсцях вирубувань швидко змивається. Пиловий котел Iснує три основних методи захисту грунтiв: Перший — це послабления дії дощiв, водних потокiв і витрiв. Друтий — полiпшення стану самого грунту. Третiй — дренаж земель, при якому вода вiльно стiкає, не забираючи з собою родючого шару. Закинутий бокситовий кар’єр на Ямайці засипали землею і вирівняли. Зверху уклали шар грунту і висіяли траву для випасання худоби. Найкращий засiб закрiплення грунту — трава. Густий трав’яний покрив надiйно утримує його на мiсцi, скрiплюючи корiнням, неначе арматурою. На цiлинних землях, розораних пiд зерновi культури i позбавлених цілорiчного рослинного покриву, немикуче починаеться глибока ерозiя. у 1930-х рр. безкраї території на пiвднi американських Великих рiвнин виявилися беззахисними перед природними стихiями «Облисiння грунтiв» збіглося в часi з тяжкою посухою, і пиловi бури буквально здували родючий шар. Увiйшовши в історiю під назвою «Пиловий котел», це явище змусило людей вжити термінових охоронних заходiв — зокрема висадити лiсозахиснi смуги. Сипучі піски здатні рухатися у глиб суходолу. Щоб не допустити цього, дюни засівають піщаною тростиною під прикриттям соснових куртин. Легко кочують з волi вiтрiв прибережні пiщанi дюни. Щоб закрiпити їх на мiсцi, висiвають невибагливи трави, наприклад, пiщану тростину з жорсткими стеблами та глибокою кореневою системою, звиклу до солончакових грунтiв. На дюнах, що намиваються припливними хвилями, сiють морський пирiй, який не боїться морської води. З цiєю ж метою на каучукових плантацiях мiж деревами висаджують низькорослi рослини, щоб не допустити змивання грунту тропiчними зливами. Це завдання зазвичай виконують представники родини бобових, якi засвоюють атмосферний азот i накопичують його в кореневий системі. Землеробство на пагорбах Багато каучукових плантацiй, особливо в Малайзiї, розташовані на схилах пагорбiв. Щоб попередити ерозiю, пагорби порiзанi терасами. Кожна тераса розташована не горизонтально, а з незначним нахилом усередину, до основи пагорба, щоб утримати воду. На таких терасах вирощують також iншi культури, наприклад рис. Поздовжня оранка схилів може викликати ерозію. Щоб уникнути цього, землю орють уздовж природних контурів рел’єфу, затримуючи воду і грунт. У Скоттс-Блаф (штат Небраска, США) контурна оранка поєднується зі смуговою культивацією пшениці. Улітку грунт відпочиває (перебуває під паром) для затримання вологи. У краях, де вiдчувається брак орних земель — наприклад, на скелястiй Мальтi, — також застосовуеться терасне землеробство. Тут земля цiнується настiльки, що, перш нiж звести будинок, шар грунту знiмають i вивозять в iнше мiсце. В усьому свiтi на схилах пагорбiв здiйснюють контурну оранку. Борозни, що повторюють лiнiї природного рельефу, добре затримують воду. У разі поздовжньої оранки створюються штучнi канави, по яких стрiмко стiкають потоки води, змиваючи грунт. У Китаї, де легкi лесові (наноснi) грунти в долинах рiчок і алювiальнi (заплавнi) рiвнини надзвичайно схильнi до ерозійних процесiв, контурна оранка практикується від найдавнiших часів.
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (19.04.2014)
Просмотров: 164 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: