Реферат на тему:Проблеми кодифікації екологічного законодавства - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Проблеми кодифікації екологічного законодавства. Об’єктивними показниками необхідності систематизації екологічного законодавства є зміни в соціальному, екологічному, економічному і правовому порядку, які відбуваються в суспільстві [ ]. Правовою причиною удосконалення в цілому законодавстві України, як і екологічного виступає накопичений великий правовий матеріал в формі законів і підзаконих нормотивних актів. За період незалежності нашої держави всі екологічні законодавства оновлено, прийнятий ряд нових законів і підзаконих правових актів по проблемам екології, помітилась тенденція використання міжнародних- правових документів по екологічним питанням в якості частини національного законодавства. Однак при цьому слід відмітити, що неможна до безкінченості диференціювати екологічне законодавство, так як це веде до деяких правових норм, розбіжностей окремих положень в різних нормативних актах, а це в свою чергу, ускладнює діяльність правозастосовуючих органів. Систематизації екологічного законодавства повинна базуватися на тих самих методах, які використовуються при сисематизації законодавства інших галузей права, і не суперечити їм, оскільки екологічне законодавства є лише частиною системи національного і міжнародного законодавства. При цьому повині братися до уваги, особливості які притоманні законодавству цій галузі права. Крім того, системи екологічного права повинна бути найбільш повно відображена в системі екологічного законодавства. Тільки врахування всіх перечислених умов дозволить, створити ефективну діючу систему екологічного законодавства. Ефективність її буде залежити від того наскільки ефективно вона буде використовуватись в правозастосовчій практиці для вирішення всіх проблем, які виникають при екологічно- правових відносинах. В теорії права під систематизації законодавства розуміється проведена органами держави діяльность по упорядкувані і удосконаленю законодавства, провелення його у відповідну систему шляхом складання збірників або єдних нормативних актів. Виділяють три види систематизації : інкорпарацію, кодифікацію і консолідацію. Інкорпорація це – означає обєднання діючих правових актів в збірнику і розташування нормативного матеріала у відповідному порядку. Під кодифікацією – розуміється така систематизація нормативного матеріала, при якій проводиться його переробка і видається один, логічний і юридично цілий нормативний акт. Форма кодифікаційного акта може бути у вигляді : основ законодавства, кодексів, положень і т.д. Консолідація являє собою проміжне явище, щось середнє між кодифікацією і інкорпорацією. При цій формі декілька нормативних актів обєднуються в один. Норми, включені в попередні акти, викладаються в логічні послідовності, ліквідовуються повтори і протеріччя [ ]. Систематизація екологічного законодавства інколи здійснюється у формі кодифікації та інкорпорації законодавчих та підзаконодавчих актів. Екологічне законодавство охоплює великий правовий матеріал, про який нам свідчить інкорпоративний збірник екологічного законодавства в інших томах, виданий в г. Чернівці. Структурно збірник включає шість розділів: 1. Екологічне законодавство: загальні положення і принципи. 2. Природноресурсове законодавство (земельне, водне, лісове, гірниче, фауністичне та атмосферне). 3. Законодавство про природні території та об'єкти особливої охо-рони (природоохоронне законодавство). 4. Законодавство про екологічну безпеку. 5. Міжнародні конвенції в галузі використання природних ре-сурсів, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки. 6. Матеріали судової та арбітражної практики. Особливістю збірника екологічного законодавства є те, що у ньому започатковано спеціальний розділ міжнародних конвенцій в галузі екології, які ратифіковані Верховною Радою України і тим самим створюють систему чинного законодавства у цій сфері в Україні. Сьогодні вже видано декілька збірників законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до тематики та практичного використання різними фахівцями. Однак такі зібрання обмежуються тільки законами у цій сфері, або побудовані за своєрідною структурою стосовно виконавчо-розпорядчих видів діяльності без належної диференціації та класифікації нормативноправових актів за предметом правового регулювання, тобто за колом суспільних екологічних правовідносин. Такі форми зібрання актів екологічного законодавства менш зручні у користуванні, оскільки потребують значного часу для адаптації із змістом інкорпорованого видання. З урахуванням набутого досвіду та побажань фахівців-практиків пропоноване видання побудовано відповідно до системи екологічного законодавства і права саме з огляду на предмет та сферу правового регулювання екологічних відносин. Сучасний період систематизації екологічного законодавства передбачає необхідність врахування наступних принципів та умов: 1) уточнення кола екологічних відносин, які підлягають врегулюванню на рівні законів та підзаконних актів; 2) встановлення термінів підготовки, розгляду та прийняття актів екологічного законодавства; 3) обгрунтування, розробка та прийняття нових законодавчих актів, внесення до чинних актів змін і доповнень, що випливають із потреб практики здійснення природоохоронної діяльності, забезпечення екологічної безпеки і екологічних прав громадян; 4) Обов'язковість наукового обгрунтування системи нормативних актів, здатних забезпечити пра'вове регулювання відносин у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, гарантування екологічної безпеки; 5) визначення органів держави та інституцій, наукових, навчаль-них закладів, окремих фахівців, спроможних на рівні сучасних світових вимог розробити проекти відповідних актів екологічного законодавства; 6) обгрунтування економічного, інформаційного, матеріально-технічного забезпечення розробки, розгляду, прийняття та реалі-зації актів екологічного законодавства; 7) гарантування поєднання в екологічному законодавстві економічних і екологічних інтересів, врахування особливостей правового регулювання екологічних відносин в реальних кризових умо-вах; 8) спрямованість актів екологічного законодавства на послідовне і поступове поліпшення екологічного стану в Україні; 9) визначення механізму реалізації екологічного законодавства. На даний час виникла практична необхідність систематизації екологічних законодавство з використанням всіх трьох форм систематизації. Однак головну увагу слід зусередити на кодифікації і інкорпорації. Приняття єдиного і комплексного економічного кодекса дозволить покращити правозастосовчу діяльність. На даний час правозастосовчі органи відчувають серйозні труднощі у відшуканні необхідної норми права при виникнені спорів. Створений кодек, перш за все, логічно послідовний і компактний виклад правових норм. Він значно полегшить пошук потрібної норми права, дозволить зясувати їх зміст в процесі правозастосовчої діяльності. При такій системі правових норм, розміщених окремих нормотивно – правових актах, правозастосовчому органу необхідно ознайомитись зі всіма підзаконими актами, які розкривають зміст норми того чи іншого закона, щобне допустити помилок. Економічний кодекс полегшить цю роботу по ряду причин. По – перше, вбере в себе весь діючий нормотивноправовий масив екологічного законодавства, систематизує його, ліквідує логічне протеріччя деяких нормативно – правових актів. По – друге, коекс стане більш доступним для громодян, організацій, органів управління в сфері екології, що буде сприяти правовому вихованню соціальних субєктів. По – трете, в єдиному кодексі легше знайти прогалини в праві. По – четверте, базовим нормативним актом в системі екологічного законодавства є З. У. “Про охорону навколишнього природнього середовища” із змінами та доповненнями. Його внутрішню структуру складають 16 розділів. Однак названим законом не закінчується правова основа екологічних охоронних суспільних відносин. В законодавстві про конкретні природні обєкти (землях, водах, надрах та ін.) Викладені правові норми, які закріплюють особливості охорони відповідного природного обєкти. Це свідчить про те, що правові норми по охороні навколишнього серидовища розкидані в різних нормативних актах. Це, звичайно, ускладнює пошук необхідної правової норми для вирішення спору, який виник. Екологічний кодек дозволить зняти цю проблему [ ]. Гормонізація екологічного законодавства зі всією правовою системою інколи передбачає формування правового пізнання в суспільстві про необхідність екологізації в цілому законадавстві країни. Тільки в цьому випадку випадку можна говорити про екологічне право, його галузях і інститутах як нормативно цілісних регуляторах суспільних відносин у сфері екології [ ]. Правова охорона будь – якого природнього рисурса забезпечується за допомогою тих методів, які притаманні їм, закріплені відповідно в земельному, водному, і іншому природоресурсному законодавстві. Наприклад, охорона лісів забезпечується здійсненям комплексуміроприємств, направлених наїх зберігання від знищення, пошкодження, ослаблення чи іншого шкідливого впливу, захіст ві шкідників і хвороб, а також не раціональне використання [ ]. З цього прикладу видно що законодавець забовязаний враховувати особливості правової охорони того чи іншого природнього ресурса з врахуванням його специфіки і закріпити це законодавчо. В звязку з цим виникає питання, як повинні співвідноситися З. І. “Про охорону навколишнього природнього середовища” з природоресурсовими кодексами, а також останні з майбутнім економічним кодексом. Звязуючими елементами між ними являються положення розділів ІХ і XV З. І. “Про охорону навколишнього природнього середовища”. Ними законодавчо закріплені порядок регулювання суспільних відносин по використанню будь – яких природніх ресурсів України, а також підстави і порядок притягнення виних осіб до відповідальності при порушені ними природоохороного, природоресурсного законодавства і законодавства про екологічну безпеку. Положення розділів ІХ і XV закона “Про охорону навколишнього природнього середовища”, після відповідних доповнень слід внести у майбутній економічний кодекс. Аналогічні норми права регулюють суспільні відносини в сфері використання і охорони тільки будь – якого одного природнього ресурса. Загальними нормами права є ст.ст. 68, 69. Закона “Про охорону навколишнього природнього середовища”, а спеціальною – ст. 100 Лісового Кодексу. Загальні норми права містять основні принципи дій на осіб, скоївши будь – які екологічні правопорушення, спеціальні пропонують тільки вказівку на них, і це дають, щоб задопомогою загальних норм права вирішити правову ситуацію, повязану з притягненням винної особи до юридично – відповідальної за порушення того чи іншого природоресурсного законодавства або законодавства інших галузей права. Ще однією проблемою є те, що якщо норми Закона “Про охорону навколишнього природнього середовища” є нормами загальної дії (нормами – принципами), тоді виникає питання: як даний закон співвідноситься з іншими законами і яке місце він займає в системі законодавства України. По теорії права закони як елемент правової матерії, головним чином, призначені для того, щоб утверджувати в суспільстві перше початкове право – основу національної правової системи, і володіють найвищою юридичною силою, оскільки приймаються вищим органом державної влади. Всі інші нормативні акти повинні видаватися і реалізуватися в суворій відповіднсті з законом. У випадку колізії підзаконний нормативний акт повинен бути відмінений або приведений у відповідність із законом [ ]. На цьому етапі систематизації законодавства більщ поглибленого дослідження потребує проблема спввідношення природоохороного законодавства і законодавства інших галузей права з З. У. “Про охорону навколишнього припроднього середовища”. Якщо дотримуватися логікі систематизації законодавства, яка силалася в тиорії, то З. У. “Про охорону навколишнього природнього середовища” є одним із звичайних законів, дія якого має одинакову юридичну силу по відношеню до інших таких законів. Але це не так, оскільки цей Закон містить норми – принципи, дія яких повинна поширюватись не тільки на екологічне законодавство а й на все інше законодавство України. Отже, даний закон є головним нормативним актом не тільки серед природоохорних актів, але і серед і законодавчих актів інших галузей права. Це в свою чергу говорить про, те, що всі положення відносно охорони природнього середовища в інших актах повинні відповідати цьому Закону. У будь – яке протеріччя слід розглядати як його порушення, яке потребує усунення. Велику роль в систематизації природоохороного законодавства покликана відіграти така її правова форма, як консолидація. Сьогодні систематизація цього законодавства реалізується шляхом кондифікації лісового, земельного, водного законодавства про надри. Поза кодифікацією залишається таке природоресурсове законодавство (наприклад, законодавство про охорону атмосферного повітря, про природно – заповідний фонд) і з кожним роком збільшується кількість підзаконих актів, які регулюють ці питання. При такому великому масиві правових актів невиключаються протеріччя або логічна непослідовність викладу їх змісту, наявність повторів на інших недоліків. Обєднання кількох підзаконих нормативних актів (наприклад, по обєкту правового регулювання) консолідований правовий акт у вигляді Положення, Основ і ін. Дозволить уникнути техніко – правових помилок про їх виданні. В даний час, наприклад, є реальна можливість наслідувати норми права, які містяться в підзаконих нормативних актах про рослиність і рослиному світі, в самостійний правовий акт у вигляді Положення. На шляху поступової екологізації законодавства України йде не тільки правотворча, але і правозастосовча практика, це базовим нормативно – правовим актом виступає Закон “Про охорону навколишнього природнього середовища”. У звязку із цим ст. 2 даного Закона доцільно доповнити частиною другою слідуючого змісту: норми даного Закону є базовим у сфері охорони навколишнього середовища, природокористування, а також при здійснені господарської чи іншої діяльності. Норми інших законів не повинні їм протерічить. Аналіз екологічного законодавства говорить нам про те, що при систематизації є можливість використання будь – якої форми: інкорпорації, кодифікації, консолідації. Однак найбільш оптимальною систематизацією екологічного законодавства може бути досягнута в процесі підготовки і прийнятті екологічного кодексу, як єдиного і комплексного нормативного акта. В якості його основ можно використовувати структуру Закона, “Про охорону навколишнього природнього середовища”. Використання інших способів систематизації екологічного законодавства дозволить створити технічно – юредичні умови про формування Екологічного кодексу України. Щодо структури майбутнього кодексу, то я пропоную проект Харківських вчених Попова, ???, Щахова. Він має таку структуру: Розділ 1. Загальні положення: Основні завдання, відносини, які регулюються, основні принципи, підстави набуття екологічних прав обовязків, порядок застосування позовної давності, інщі загальні припущення екологічних прав і виконання обов'язків; порядок застосування позовної давності; Інші загальні приписи. Розділ 2. Управління в галузі використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Тут слід було б відобразити приписи про систему органів управління загальної і спеціальної компетенції; їх повноваження; облік природних ресурсів; контрольні функції органів управління; природоустрій; інші питання управлінської діяльності. Розділ 3 . Право власності на природні ресурси. У цьому розділі доцільно якомога повніше викласти правові приписи про форми власності на природні об'єкти; правомочність власників природних ресурсів; обмеження власників при здійсненні ними своєї правомочності; форми захисту права власності на природні ресурси; інші питання власності. При цьому ми допускаємо можливість закріплення у певних випадках індивідуальної власності на окремі природні ресурси. Розділ 4 . Відтворення і підвищення якості природних об'єктів. У ньому слід розмістити правові приписи про планування відтворення природних ресурсів; способи їх відтворення; права і обов'язки суб'єктів відтворювального процесу; форми стимулювання відтворення природних ресурсів; організаційно-правові форми забезпечення якості природних об'єктів. Розділ 5. Право користування природними ресурсами (загальні положення). Він повинен охоплювати нормативні приписи, які регулювали б загальні питання користування всіма природними ресурсами; об'єкти і суб'єкти природокористування; здійснення права користування природними ресурсами; підстави виникнення права природокористування; права і обов'язки природокористувачів; підстави припинення права користування природними ресурсами; правові гарантії природокористування; економічні методи у природокористуванні; вилучення природних об'єктів; форми захисту прав при цьому вилученні. Розділ 6. Охорона природних об'єктів із навколишнього природного середовища. До цього розділу доцільно включити всі правові приписи щодо регулювання питань охорони навколишнього природного середовища, зокрема питань, пов'язаних зі стандартами в галузі охорони навколишнього природного середовища; екологічним моніторінгом; екологічною експертизою; економічним стимулюванням належної охорони навколишнього природного середовища; комплексом заходів по охороні земельних, водних, гірських, лісових ресурсів, тваринного світу, атмосферного повітря, озонового шару; додержанням екологічних вимог у промисловості. сільському господарстві, населених пунктах; іншими заходами. Розділ 7. Участь громадськості у здійсненні заходів по раціональному використанню, відтворенню і охороні навколишнього природного середовища. У ньому необхідно закріпити всі організаційні форми участі громадськості у вказаних процесах, що виправдали себе на практиці; права і обов'язки громадських організацій і громадян у цій сфері; гарантії екологічних прав громадськості; порядок здійснення громадської екологічної експертизи; механізм врахування думки громадськості з питань екології; порядок здійснення громадського екологічного контролю; інші питання. Розділи ж з правовими приписами, пов'язаними з регулюванням питань розгляду еколого-правових спорів, відповідальності за порушення екологічного законодавства, міжнародних форм співробітництва, незважаючи на те, що ці приписи стосуються усіх природних ресурсів, доцільно розмістити в кінці Екологічного кодексу, з урахуванням логічної послідовності викладу матеріалу і потреб практики. Особлива частина Екологічного кодексу повинна включати в себе розділи про права землекористування: водокористування; лісокористування; користування надрами; тваринним світом; про користування атмосферним повітрям і його специфічну охорону; про користування заповідними територіями. У кожному з розділів мають бути правові приписи, призначені для регулювання особливостей використання певного природного об'єкта. Причому вони не повинні дублювати приписів загального характеру. У розділі про порядок розгляду еколого-правових спорів необхідно відобразити систему органів, наділених правом розглядати такі спори (з урахуванням їх компетенції); порядок розгляду спорів; специфіку вирішення конкретних спорів; сумність рішень по спорах та їх виконання; порядок оскарження рішень та інші питання. Розділ про відповідальність за порушення екологічного законодавства має охоплювати екологічні правопорушення, які є підставою для притягнення до відповідальності; види відповідальності, головним чином майнової, що повинна грунтуватися на врахуванні специфіки природних ресурсів (питання адміністративної, кримінальної та дисциплінарної відповідальності не треба відображати, оскільки вони викладені у відповідних кодексах). Доцільно також закріпити поняття майнової та екологічної шкоди, заподіяної природним об'єктам і навколишньому природному середовищу; питання солідарної відповідальності за шкоду, заподіяну діями кількох осіб (спільно); межі майнової відповідальності; порядок визначення збитків та інші питання. У розділі про міжнародне співробітництво в галузі використання, відтворення і охорони природних ресурсів доцільно викласти правові приписи про форми такого співробітництва; його правові основи; співвідношення законодавства України і міжнародних угод в цій галузі тощо. На даний час запропоновані положення важко реалізувати, тому що систематизації екологічного законодавства з використанням інкорпорації, кодифікації фактично знаходяться на стадії становлення, але в цьому напрямку необхідно шляхом продовження видання інкорпаративних збірників екологічного законодавства України, консалідованих правових актів по окремим аспектам екологічно правових актів по окркмим аспектам екологічних правовідносен і внесення змін в Законі “Про охорону навколишнього природнього середовища” на період до прийняття Екологічного кодексу.
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (13.04.2014)
Просмотров: 1034 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: