Реферат на тему:Природно-заповідний фонд Івано-Франківщини - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Природно-заповідний фонд Івано-Франківщини. План Вступ. Природне багатство Івано-Франківщини. Основні заповідні території на Івано-Франківщині. Коротка характеристика деяких заповідних зон. Опис природного заповідника «Горгани». Карпатський національний народний парк. Поляницький регіональний ландшафтний парк. Комплексна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Скелі Довбуша». Загальнозоологічний заказник місцевого значення «Чорний ліс». Комплексна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Касова гора». Ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Чортова гора». Ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Урочище Масьок». Висновок. Івано-Франківщина – унікальний край. Список використаної літератури. Івано-Франківщина - унікальний у біогеографічному відношенні край з багатими природними умовами і ресурсами, різноманітним рослинним і тваринним світом, джерельними водами річок і чистим карпатським повітрям. Саме на Івано-Франківщині, більше, ніж деінде на Україні, збереглися природні ландшафти, незаймані території, особливо праліси, реліктові види рослин і тварин, саме тут є значні рекреаційні ресурси. Івано-Франківська область розташована на південному заході України на стику Східно-Європейської рівнини та Українських Карпат. Територія області є складовою частиною історичної української землі – Галичини. Площа – 13,9 тис. кв. км ( 2,4% площі України). Природні ресурси дуже різноманітні. На території області формується 8,6% річкового стоку України, зосереджена значна частка лісових ресурсів (6,0% площі земель лісового фонду і 7,0% запасу деревини ). В області є 636,8 тис. га сільськогосподарських угідь, 634,5 тис. га лісів, 2,6 тис. га водно-болотних угідь, 23,3 тис. га зайнято (річками, ставками, водосховищами), понад 300 джерел мінеральних вод, розвідано 160 родовищ, 24-х видів корисних копалин ( нафта, газ, буре вугілля, торф, кам’яна та калійна солі, сірка, фосфорити). За біологічним різноманіттям область одна із найбільш багатих на Україні. Флора налічує 1500 видів судинних рослин, що складає 30% судинних рослин України. Хребетні представлені 435 видами, в тому числі ссавці – 74 видами ( 68% всіх видів України), птахи – 280 видами (70% загальної кількості видів птахів на Україні). До Червоної Книги України та Європейського Червоного Списку занесено 162 рідкісних і зникаючих видів рослин і 32 види тварин. Це гордість і справжні скарби як області, так і України. Біологічне і ландшафтне різноманіття є національним багатством. Його збереження у поєднанні з невиснажливим використанням природних ресурсів є одним із пріоритетів у сфері природокористування, екологічної безпеки та охорони природи і основною умовою збалансованого ( сталого) розвитку регіону. На території області виділяються три ландшафтні зони. Північно-східна частина – рівнинна, лісостепова(включає Хотинське Опілля і Прут-Дністровську область). У структури земель переважають сільськогосподарські угіддя. Природна трав’яниста рослинність тут збереглася тільки на крутих схилах, в долинах річок, по ярах і балках. Ліси розміщені головним чином на непридатних для сільськогосподарського використання земель. Середня частина області розташована в межах Передкарпаття. Тут панують лісолучні ландшафти. Ліси розміщені на високих межиріччях та на схилах. На вирівняних територіях розміщені сільськогосподарські угіддя. Південно-західна частина розміщена в гірській частині Українських Карпат. Більшість гір вкрита лісами. Вище 1500 м н. р. м. виділяється субальпійський пояс з лучною рослинністю. Кліматичні умови дуже різноманітні. Це пояснюється не лише складністю рельєфу території ( гори, височини, річкові долини, рівнини), але й наявністю великих лісових масивів. У зв’язку з цим забезпеченість теплом і вологою в різних районах області неоднакова. Ґрунтовий покрив дуже строкатий. Зустрічаються майже всі типи грунтів, які властиві для лісостепової зони, передгір’я та гірської частини Карпатського регіону. Всього в області 22 різновидності грунтів. Найбільшу полощу займають бурі гірсько-лісові грунти, на яких зростають ліси. Основні заповідні території Івано-Франківської області: Природний заповідник « Горгани » Карпатський національний парк Галицький регіональний ландшафтний парк Дністровський регіональний ландшафтний парк Поляницький регіональний ландшафтний парк Регіональний ландшафтний парк « Гуцульщина » Ботанічний заказник загальнодержавного значення « Яйківський » Ботанічний заказник загальнодержавного значення « Скит Манявський » Ботанічний заказник загальнодержавного значення «Кливський » Ботанічний заказник загальнодержавного значення «Княждвірський » Лісовий заказник загальнодержавного значення « Бредулецький » Ботанічний заказник загальнодержавного значення « Тавпишерський » Орнітологічний заказник загальнодержавного значення « Пожератульський » Ландшафтний заказник загальнодержавного значення « Козакова долина » Ландшафтний заказник місцевого значення « Чивчино – Гринявський » Гідрологічний заказник загальнодержавного значення « Турова дача » Загальнозоологічний заказник місцевого значення «Чорний ліс» Ландшафтний заказник загальнодержавного значення « Грофа » Ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Чортова гора» Ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Урочище Осій» Ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Урочище Сокіл » Ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Урочище Масьок » Ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Урочище Тарниці» Комплексна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Касова гора» Комплексна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Скелі Довбуша» Комплексна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Верхнє озерище» Геологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Старуня» Гідрологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Болото Ширковець» Гідрологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Болото Лисак» Гідрологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Болото Мшана» Гідрологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Болото Висяче» Дендропарк загальнодержавного значення «Дружба» Дендропарк загальнодержавного значення «Високогірний» Дендропарк загальнодержавного значення «Діброва» Парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення « Парк партизанської слави» Природний заповідник « Горгани» Згідно Указу Президента України 12 вересня 1996 року було організовано природний заповідник « Горгани » ( площа 5344 га). Територія заповідника розташована в південно-західній частині Івано-Франківської області в фізико-географічному районі Довбушанських Горган. Вершина та верхня частина схилів, особливо південні, вкриті кам’янистими розсипами, які утворені ямненським пісковиком. На території заповідника кам’янисті розсипи займають 666,2 га ( більше 12% площі). Своєрідність грунтово-кліматичних умов, характер рельєфу, висота над рівнем моря, географічне положення заповідної території сприяли формуванню відповідного видового складу рослин, серед яких багато рідкісних, реліктових. Флора заповідника цікава і різноманітна. Тут виявлено 365 видів вищих судинних рослин. Пануючим типом рослинності у заповіднику є ліси, які займають 84% його загальної площі і мають пралісовий характер. Рослинність заповідника розміщена у двох висотних рослинних поясах – гірському лісовому і субальпійському. Гірський лісовий пояс до висоти 1300 ( 1400) м н.р.м. займають буково-ялицево-смерекові, ялицево-смерекові та смерекові праліси. Субальпійський пояс в заповіднику представлений криврліссям з гірської сосни, яка займає близько 500 га, рідше вільхи зеленої, приуроченої до вологих місць. Тваринний світ тісно пов’язаний з висотними рослинними поясами. Територія заповідника багата видами рослин і тварин, які занесені до Червоної книги України. Тут зростає 20 рідкісних та зникаючих видів рослин ( плаун колючий, арніка гірська, лілія лісова, волошка карпатська, журавлина дрібноплода, підсніжник білосніжний та ін. ). Зустрічаються і 20 червонокнижних видів тварин: лелека чорний, карпатський і альпійський тритон, глухар, сова двохвоста, норка європейська та ін.). Карпатський національний природний парк Карпатський національний народний парк створено у 1980 році на площі 50,3 тис. га з метою збереження біологічного і ландшафтного різноманіття, пам’яток історії і культури Чорногори і Горган. Територія парку займає середні і нижні частини схилів долини верхнього Прута. З північного заходу на південний схід вона простягається на 100 км, сходу на захід – на 20км. На заході межа проходить по вододілу басейну р. Прут з басейном, р. Бистриця Надвірнянська, на півночі – по руслах рік Кам’янка та Боярський, на півдні – по вододілу з басейном р. Тиса, на сході – з басейном р. Черемош. Південна межа фіксується вершинами Говерла (2061 м), Брескул (1911 м), Пожижевська ( 1822 м), Данцеж (1855 м), Туркул (1937 м), Піп Іван (2020 м), Це найвища частина Українських Карпат. Карпатський НПП в геоструктурному відношенні охоплює частину Скибової та Чорногірської зон Карпатської складчастої системи. Геологічний розріз осадової товщі цих зон складений породами крейдового і палеогенового віку загальною потужністю 4 – 7 км. В рельєфі переважає радіальний характер розчленування, розвинуті форми давнього зледеніння. Клімат характеризується як перехідний від помірно теплого західноєвропейського до континентального східноєвропейського. Середньорічна температура повітря становить +6°С із зниженням у високогір'ї, річна кількість опадів збільшується з висотою від 800 до 1400 мм, снігу випадає до 50 см, а в окремі роки до 2 м. Головною водною артерією території парку є річка Прут. Вона бере початок біля підніжжя Говерли й протікає по території парку 50 км. Численні притоки Прута, такі як Прутець Чемигівський, Прутець Яблуневський, Женець, Жонка, Піги, Кам'янка утворюють багато порогів та водоспадів. Тут розташований найбільший в Українських Карпатах водоспад Гук, висота якого перевищує 84 м. Особливою красою відзначаються озера льодовикового походження - Марічейка (1 га) у підніжжі гори Шурин-Гропа та Несамовите (0,5 га) під горою Туркул. Загалом озера субальпійського поясу заболочуються внаслідок наростання сфагнових плавів від їх країв до середини, що становить неабиякий інтерес для вчених. В Карпатському національному парку охороняються всі типи фітоценотичних комплексів лісового (крім поясу дубових лісів), субальпійського та альпійського поясів, що є характерними для гірських систем Центральної Європи. Більша частина території вкрита буковими, смерековими, ялицевими, сіровільховими та мішаними лісами, зрідка зустрічаються клейковільхові, березові і соснові ліси. Найпоширенішими є буково-ялицево-смерекові та чисті смерекові ліси, в яких часто ростуть явір, ясен, в'яз гірський. Вище верхньої межі лісу сформувалося типове криволісся із сосни гірської, вільхи зеленої та ялівцю сибірського в комплексі з луками, чагарничниками, мозаїкою мохів та лишайників. На території парку зростає 1260 видів вищих спорових і судинних рослин, з яких 155 видів - мохоподібні. До Червоної книги України занесено 80 видів рослин: рододендрон східнокарпатський, арніка гірська, родіола рожева, сон білий, ліннея північна, баранець звичайний, плаун річковий, сосна кедрова, журавлина дрібноплода, значна кількість видів зозулинцевих, що трапляються на післялісових луках і верхових болотах, і ін. Три види рослин занесено до Європейського червоного списку: борщівник карпатський, медунка Філярського та первоцвіт полонинський. У парку зареєстровано зростання 29 ендемічних видів рослин, серед яких 12 загальнокарпатських (вечірниця біла, грушанка карпатська, молочай карпатський тощо) та 13 південнокарпатських (аконіт низький, волошка карпатська, фіалка відхилена тощо) ендемів. Найбільше ендеміків і реліктів зустрічається на Чорногорі. На території парку зберігаються також найбільші за площею в Українських Карпатах реліктові угруповання сосни звичайної, берези повислої та частково сосни кедрової, єдине місце зростання якої знаходиться на Чорногорі, в урочищі Кедрувате. Загалом до Зеленої книги України занесено 32 рослинних угруповання: 3 лісових, 4 чагарникових, 12 лучних та 9 болотних. Різноманіття ландшафтів території національного парку зумовлює і різноманіття тваринного світу. Його особливістю є велика частка комахоїдних, рукокрилих і гризунів, дещо менше тут хижаків та парнокопитних. Із дрібних ссавців поширені мала, звичайна та альпійська бурозубки, мала та велика кутори, хатня і жовтогорла миші, темна, Шермана і снігова полівки, з гризунів - білка звичайна з чорно-коричневим аж до чорного забарвленням хутра, сірий, лісовий та горішниковий вовчки, з парнокопитних - олень благородний, козуля, дикий кабан. Зрідка зустрічаються ведмідь бурий, рись, лісовий кіт. Різноманітною є орнітофауна парку. В його темнохвойних лісах навіть є представники тайгових птахів - снігур і горіхівка. У холодних гірських потоках водиться струмкова форель. Із земноводних в передгір'ях і горах трапляються гребінчастий, альпійський і карпатський тритони, гостроморда і трав'яна жаби, із плазунів - веретільниця, вуж, мідянка, гадюка звичайна, прудка і живородна ящірки. Загалом фауністичне різноманіття хордових парку представляють 48 видів ссавців, 110 - птахів, 11 - риб, 10 - земноводних, 6 - плазунів. До Червоної книги України занесено 44 види фауни, зокрема, карпатський та альпійський тритони, саламандра плямиста, мідянка, чорний лелека, беркут, польовий лунь, сапсан, глухар, борсук, видра, рись та ін., а до Європейського червоного переліку - 11 видів: вовка, бурого ведмедя, вуханя бурого, вовчка ліщинового, деркача, слимака виноградного та ін. На території національного парку є чимало визначних природних об'єктів, що приваблюють відвідувачів. Цікавими є верхове болото Рудяк з журавлиною дрібноплідною та іншими рідкісними видами рослин, урочище Кедрувате на Чорногорі - єдине місце зростання сосни кедрової. Багатьох туристів зачаровують скелі, печери Довбуша. У Яремчі є дивовижний водоспад "Прибій", котрий падає з висоти 12 м на фоні великих кам'яних брил, що створює надзвичайно величний пейзаж незвичної краси. Поляницький регіональний ландшафтний парк Поляницький регіональний ландшафтний парк площею 1070 га був створений у 1996 році на території Поляницького лісництва Болехівського держлісгоспу у східній частині Сколівських Бескид. Простягається вздовж хребта, займає абсолютні висоти від 460 до 860 м н.р.м. Найвища вершина – Острий вершок ( 860 м н. р. м. ) зайнята рідколіссям, чагарниками, чорничниками, кам’янистими розсипами. Майже 80% території парку зайнято лісами — буковими, смереково-буковими, буково-смереково-ялицевими. Є декілька ділянок із смереково-сосновими насадженнями із реліктовою сосною звичайною. У деревостанах зустрічаються явір, осика, модрина, береза, граб, вільха, дугласія; у підліску – горобина, ліщина, калина, бузина, у чагарниковому ярусі – малина, ожина, чорниця, брусниця, місцями – верес. На території парку зустрічається багато видів папоротей, в тому числі і реліктові – багаторядник Брауна, страусове перо звичайне; перестріч Гербіха, молочай Карпатський. Зустрічаються і види рослин, занесених до Червоної книги України – баранець звичайний, плаун однорічний, лілія лісова, любка дволиста, зозулині сльози яйцевидні, на сінокісних луках – арніка гірська, пальчатокорінники, билинець комариний та інші. На території парку знаходиться комплексна пам’ятка природи загальнодержавного значення « Скелі Довбуша » - один з найпопулярніших серед туристів і відпочиваючих куточків природи нашого краю та гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення « Гірське озеро », що відзначається своєрідною красою та мальовничістю. Парк « Поляницький » має зручне географічне положення. Він розміщений неподалік міст Болехова, Стрия, курортних центрів Моршина , Трускавця, тому користується значою популярністю серед туристів. Територія парку цінна і в етнографічному, історико-культурному відношенні. Цю частину Сколівських бескид народ пов’язує з іменами відважних борців проти феодального гніту – опришками і їх ватажком Олексою Довбушем. Комплексна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Скелі Довбуша» Пам’ятка природи знаходиться в Волинському районі за 3 км від села Бубнище і займає площу 100гектарів. Це неповторне за своїми формами і розташуванням безладне нагромадження гігантських скель, каменів, що нагадують дивовижні істоти та споруди, покраяне глибокими, завжди темними ущелинами, ямами, потаємними ходами та стежками. Ущелини то розширюються, утворюючи печери, то звужуються до маленьких щілин. Їхнє дно завжди вологе, покрите занесеним сюди грунтом і листям. Кам'яний лабіринт шириною 200 метрів тягнеться із сходу на захід майже кілометр, над ним змикається буковий та смерековий ліс. З півночі, мов сторож входу у цей дивовижний лабіринт, стоїть одинокий кам'яний велетень висотою 50 метрів. Декілька печерних схованок, розташованих на долині та на висоті майже 20 метрів, приваблюють допитливих туристів та скелелазів. За півтори сотні метрів від нього розташована інша група кам'яних сторожів, а на схід вони видніються все далі і далі, мовби воїни, що підіймаються з долини на гору. Це явна фортеця періоду Х-го століття. Враховуючи нахил рельєфу ущелини, для вигідного переходу тут вирубано сходинки, а верх «тунелю» перекритий кам'яним склепінням. У скельних «стінах» вибито декілька печер. Вони вирубані у моноліті північно-західних піскових скель. Три печери штучного походження, а для четвертої (друга з ряду) використано природну ущелину. Печерні приміщення мають чіткі геометричні форми, правильні пропорції, рівні поверхні вертикальних стін, досить точну прямокутність, чисту обробку стелі. Дерев'яна наскельна забудова Бубнища належить до рідкісних явищ, а її наукова реконструкція має до 90% достовірності. Винятково вдале поєднання, а в окремих місцях і доповнення дерев'яної забудови природними скелями створювало цільний архітектурний образ. В районі «Скель Довбуша» до послуг туристів пропонуються кінні маршрути (верхи на конях або на спеціально обладнаних бричках чи санях). Світ живої природи також чекає на своїх дослідників і ботаніків. В околицях Скель виявлено види тварин і рослин, які занесено до Червоної книги, зокрема серед кам’яних валунів знаходить захисток саламандра плямиста.З представників рослинного світу в лісі, що оточує скелі, виявлено занесену до Червоної книги орхідею любку дволистову. Весною фіолетовим килимом квітів вкриває землю зубниця бульбиста. «Скелі Довбуша» та довколишня природа справляють на відвідувачів, особливо дітей, неповторне емоційне враження, яке надовго залишає слід в їхній душі і уяві. Загальнозоологічний заказник місцевого значення «Чорний ліс» Чорний ліс — найбільше урочище Чорноліського лісгоспзагу. Розташований на вододілі річок Інгул, Інгулець і Тясьмин, вів займає близько восьми тисяч гектарів. Є тут і рівнинні масиви, і чимало яруг і балок. Закріплені дібровами, яри і балки більше не піддаються ерозії. Чорний ліс славиться своїми породами. На другорядні тут припадає менше одного процента. Дуби займають більше-90 процентів площ. Основна порода Чорнолісся — дуби.Подекуди вони ростуть рядами, причому на незначній відстані один від одного. Висотою сягають за тридцять метрів. Такими дубами, звичайно, замилуєшся. До речі, на околиці Чорного лісу, уже в парку міста Знам'янки, є дуби, вік. яких становить 300—400 років, їх оголошено пам'яткам»; природи і взято під охорону. Рід дубів налічує 600 видів. У Чорному лісі їх зустрічається близько 10. Але, підкреслимо, основна лісоутворююча порода — дуб черешчатий, або звичайний, найпоширеніший на Україні. Він зацвітає на 20-50-му році життя. Посадок, що дають урожай жолудів, у Чорному лісі чимало. У цього-дуба дуже цінна деревина — міцна, з гарним малюнком і забарвленням, стійка проти гниття. Так звані «плюсові» дерева охороняються законом, на них складаються спеціальні-паспорти. Шість процентів становлять ясен та інші твердолистяні. А ось як виглядає вікова структура: дерева віком ЗО-40 років, так звані молодняки,—34 %, середньовікові — 61%, стиглі — 3%. За якістю високостовбурного дуба — це один з найбагатших лісів України. Одначе окремі рослини стали тут рідкісними, і їх слід, надійно оберігати. Серед них — в'язіль, бруслина, брапдушка, коручка та інші, занесені до Червоної книги України. Чорний ліс приваблював і приваблює до себе багатьох дослідників. Майже всі видатні вчені-лісівники проводили тут свої дослідження. Приїздили сюди ґрунтознавці, геологи, ботаніки, гідрологи, орнітологи, працівники єгерської охорони... В осінньо-зимовий період урочище чорного забарвлення. А от в соснових посадках дерева виглядають по-іншому: там чимало червоного кольору. Певно, ось така ознака й дала назву лісу з епітетом «чорний». Всього на території Чорноліського масиву виявлено 7 видів рослин, занесених до Червоної книги України. Найціннішими є вже згадані бруслина карликова та в»язіль стрункий, тюльпан дібровний, цибуля ведмежа, лісові орхідеї, любка дволиста, коручка морозниковидна. В Чорноліському масиві мешкає кілька видів птахів, які в Україні є рідкісними - орел - карлик, канюк степовий, балабан, голуб - синяк. Серед ссавців занесених до Червоної книги України, тут наявні борсук, горностай .Зустрічається вовк, занесений до Європейського червоного списку. Чотири підвищення чітко помітні в рельєфі. Це «ковилові горби» у Знам»янському районі. Занесені до Червоної книги України види ковили домінують або співдомінують у травостої. Комплексна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Касова гора» Оголошена заповідною в 1975 році площею 7 га. У 1988 році площу пам’ятки природи збільшено до 65 га. Розташована Касова гора поблизу с. Бовшів Галицького р-ну. Ця мальовнича гряда висотою 350 м н. р. м. характерна рідкісним поєднанням скелястих пагорбів та гіпсових скель. Що тягнуться вздовж лісового берега бурштинського водосховища. Касова гора – один з найбільш цінних степових осередків Західного Поділля, що його ботаніки описують як еталон західних степів. Флора Касової гори охоплює понад 300 видів судинних рослин, серед яких багато реліктових , рідкісних та зникаючих. Ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення « Чортова гора » Створена в 1975 році. Розташована у Рогатинському районі, між селами Бабинці і Пуків, площа 13 га. Своєрідна назва цієї пам’ятки природи пов’язана з давньою легендою. Ніби-то колись чорт перносив гору до Рогатина, щоб завалити нею місто. Проте заспівали півні і чорт змушений був кинути гору, та так і залишив її за кілька кілометрів від Рогатина. І справді, Чортова гора зовсім відокремлено височіє над навколишніми полями. За своїм рельєфом – це трапецієвидний горб, висотою до 450 м н. р. м. і досить крутими схилами – 20-30 градусів. Рослинний покрив Чортової гори надзвичайно багатий та різноманітний, охоплює як реліктову степову рослинність, так і лучні та лісові види рослин. Ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення « Урочище Масьок » Створена в 1975 році на площі 10 га. Розташована неподалік від с. Острівець Городенківського району, та приурочена до великої улоговини зі стрімкими кам’янистими схилами з виходами гіпсів й заболоченим дном. На сухих, нешироких гіпсових горбах та кам’янистих відслоєннях збереглись степова та наскельна рослинність, характерна для унікальних придністровських степів. На більш вирівняних та знижених місцях розвинувся лучний та болотний рослинний покрив. Все рослинне розмаїття цього своєрідного природного комплексу сягає до 300 видів рослин, з яких багато реліктових, рідкісних та зникаючих. До території пам’ятки природи « Масьок » прилягає заповідне урочище, що так і зветься, - «Біля Маська». Ця степова ділянка з виступами вапняку, карстовими лійками, або «явертебами» , що охороняється з 1993 року, дуже цінна у флористичному відношенні. Рослинність представлена реліктовими степовими угрупуваннями з участю таких рідкісних видів рослин, як ясинець білий, ковила волосиста, очиток шестирядний, лещиця дністровська та інші. На землі залишилось небагато місць, які зберегли свій первісний вигляд. Записи на сторінках Червоної книги засвідчують сумні факти скорочення чисельності рослин і тварин. Зникнення того чи іншого виду фори або фауни, типового ландшафту чи унікальних витворів природи - втрата не лише для науки, а й для всього людства. Адже властивості притаманні кожному виду рослин і тварин. передавалися з покоління в покоління. Саме вони дали їм можливість пристосуватися до умов навколишнього середовища і зайняти своє місце у тісно сплетеному ланцюгу життя. Зникає один якийсь вид - втрачається шанс використати якщо не тепер, то в майбутньому його неповторні властивості, випадає ланка з ланцюга живої природи. Вчені визначили сукупність всіх видів рослинного і тваринного світу терміном « генофонд » - це золота скарбниця життя. Слово «заповідник», «заповіт», «завіт» споріднені не лише морфологічно. Вони пройняті турботою про майбутнє. Головне завдання заповідних об’єктів – зберегти і передати прийдешнім поколінням багатство природи. Це завдання особливо актуальне для Івано-Франківської області, територія, якої зазнала значного антропогенного впливу, а невідповідність використання природно-ресурсного потенціалу екологічним вимогам загострили екологічну ситуацію. Ми є свідками значних змін, які відбувалися в природі внаслідок діяльності людини. Екстенсивне природокористування, нехтування екологічними принципами у сфері промислового, аграрного і лісогосподарського виробництва, осушення боліт, вирубування лісів, розорювання заплав і схилових земель сприяли збільшенню антропогенного і техногенного навантаження, що призвело до руйнування природних комплексів ( ландшафтів ), деградації багатьох їх складових, зменшення чисельності видів рослин і тварин. У зв’язку з цим, проблема збереження природного середовища, невиснажливого використання природних ресурсів, охорони генетичного, видового, біологічного і ландшафтного різноманіття як основи забезпечення збалансованого ( сталого) розвитку набула винятково важливого значення. Без її вирішення неможливий подальший розвиток суспільства, забезпечення здоров’я людей, збереження історичної і культурної спадщини. Список використаної літератури: 1. Природно-заповідні території та об’єкти Івано-Франківщини: Приходько М.М., Парпан В.І., - Івано-Франківськ, 2000р. 2. 3.
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (20.04.2014)
Просмотров: 308 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: