Реферат на тему:ПРИНЦИПИ ДОЗВІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:ПРИНЦИПИ ДОЗВІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ. Досліджено принципи дозвільної діяльності у сфері екологічної безпеки. Надано визначення принципів дозвільної діяльності у сфері екологічної безпеки, їх система, види та окреслено головні тенденції щодо їх реалізації. The concept of principles is defined and their structure of system is investigated. New aspects of their classification are proposed. Features of principles of the organization of activity in sphere of ecological safety are considered. Кінець ХХ ст. відзначився переходом до нового постіндустріального етапу науково-технічного прогресу. Набули швидкого розвитку новітні технології, що, у свою чергу, негативно вплинули на стан екологічної безпеки. У розвинених країнах світу ця проблема відноситься до пріоритетних напрямів діяльності держави. В усіх програмних документах стратегічного характеру, що приймаються останніми роками ООН, ЄС, урядами окремих країн, передбачені положення, які стосуються безпосередньо проблем дослідження стану екологічної безпеки та його практичного покращання. Отже, перед Україною та світовим співтовариством у цілому постає завдання створення цілісної системи правових гарантій забезпечення екологічної безпеки, при цьому важлива роль відводиться принципам такої діяльності. Оскільки вони утворюють певну гносеологічну систему, за допомогою якої постає можливість глибоко дослідити певне явище чи процес. Виражені в правових нормах принципи представляють собою загальні положення, на яких повинна базуватися дозвільна діяльність у сфері екологічної безпеки. Метою роботи є дослідження принципів дозвільної діяльності у сфері екологічної безпеки, що полягає у визначені поняття, системи, видів та особливостей правового регулювання, окресленні головних проблем та тенденцій щодо їх врегулювання. На важливість дослідження принципів державного управління наголошують у свої працях такі провідні вчені України, як В. Авер'янов, О. Бандурка, А. Клюшниченко, Н. Нижник, В. Цвєтков та ін. Праці зазначених авторів є науковим фундаментом для дослідження принципів дозвільної діяльності у сфері екологічної безпеки. З'ясування системи принципів дозвільної діяльності у сфері екологічної безпеки повинно здійснюватись із визначення її сталої, незмінної основи з урахуванням нових елементів (підходів), які поступово здобувають своє місце в системі. Принцип (від лат. "ргіпсіріит" - першооснова, основа) як поняття теорії відображає в системі державного управління закономірності, відносини, взаємозв'язки між її елементами [3, с. 186]. Принципи синтезують і відбивають об'єктивність законів суспільного розвитку, характерні риси практики управління [6, с. 16]. На основі принципів організується процес управління, тобто науково обґрунтоване впровадження дій для здійснення управлінських функцій, вибору методів і прийомів управлінського впливу [1, с. 78]. Принципи забезпечують інтеграцію окремих видів управлінської діяльності в різних підрозділах системи управління, взаємну їх погодженість і загальне спрямування на реалізацію вироблених цілей. На основі принципів управління створюється єдиний комплекс управлінської діяльності [4, с. 16]. Принципи як найважливіша ланка механізму управління синтезують у собі соціальні закони і конкретні підходи до їхньої реалізації на практиці [1, с. 76]. Нормативне (у законодавстві) закріплення принципів державного управління вносить велику конкретність і стійкість в управлінські відносини, дозволяє об'єктивніше судити про те, хто і що конкретно повинен робити для реалізації даних принципів, гарантує суворе їх додержання [3, с. 188]. Принципи управління забезпечують інтеграцію окремих видів управлінської діяльності в різних підрозділах системи, взаємну погодженість і загальну спрямованість на реалізацію намічених цілей [5, с. 16]. Отже, якщо погоджуватись із тим, що принципи відбивають характер системи управління в цілому, об'єктивний зміст усіх явищ і реальних процесів управління, то слід визнати, що принципи управління відповідно детерміновані місцем даних явищ, їх роллю в системі дозвільної діяльності, що є підставою для їх систематизації. Тому першою підставою систематизації принципів дозвільної діяльності є виділення загальносистемних принципів - загальних закономірностей, відносин і процесів, що властиві всій системі державного управління, створюють вихідні, типові закономірності відносин і взаємозв'язків різних груп її елементів (підсистем) [3, с. 188]. Наступна підстава систематизації пов'язана з аналізом і науковою характеристикою тих закономірностей, відносин і взаємозв'язків, що організовують групи елементів, які характеризують власне дозвільну діяльність у господарській сфері. Доцільно, на нашу думку, виділити третю складову систематизації - залежно від аспектів спеціалізованої господарської діяльності. У цілому принципи дозвільної діяльності можна об'єднати в такі групи: загальносистемні принципи державного управління (законності; пріоритету прав та свобод людини і громадянина; рівності громадян перед законом; демократизму нормотворчості й реалізації права; взаємної відповідальності держави і людини; гуманізму і справедливості у взаємовідносинах між державою і людиною [2, с. 82]; принципи дозвільної діяльності в господарській сфері; принципи дозвільної діяльності у сфері екологічної безпеки. Важлива роль загальносистемних принципів обумовлена тим, що вони є основними правилами (положеннями), загальними для всіх видів, сфер і галузей управління в нашій державі, є обов'язковими і для дозвільної діяльності. Розглянемо принципи дозвільної діяльності у сфері господарської діяльності. 5 січня 2006 р. набрав чинності Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", основною метою якого було упорядкування процедур видачі документів дозвільного характеру. Цим Законом вперше на законодавчому рівні: затверджено норму щодо встановлення виключно законами необхідності отримання того чи іншого документа дозвільного характеру, а також вимоги до порядку його отримання; зафіксовано європейські принципи видачі документів дозвільного характеру, а саме: принцип організаційної єдності та принцип декларування; установлено адміністративну відповідальність посадових осіб дозвільних органів за порушення процедур видачі дозвільних документів. Ст. 3 Закону закріплює основні принципи державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності, а саме: захист прав, законних інтересів суспільства, територіальних громад та громадян, життя громадян, охорона навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; розвиток конкуренції; прозорість процедури видачі документів дозвільного характеру; додержання рівності прав суб'єктів господарювання під час видачі документів дозвільного характеру; відповідальність посадових осіб дозвільних органів, адміністраторів та суб'єктів господарювання за порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру; зменшення рівня державного регулювання господарської діяльності; установлення єдиних вимог до порядку видачі документів дозвільного характеру. Виділено дев'ять принципів здійснення держаного регулювання та видачі дозволів щодо здійснення господарювання. Згідно з ч. 1 ст. 3 ГК, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Якщо господарська діяльність здійснюється з метою одержання прибутку - це підприємництво, а суб'єкти підприємництва є підприємцями. Якщо така діяльність здійснюється без мети одержання прибутку - вона є некомерційною господарською діяльністю (ч. 2 ст. 3 ГК). Отже, до господарської діяльності відноситься діяльність у сферах виробництва (у т.ч. - шляхом виконання певних робіт), реалізації продукції (у т.ч. - шляхом надання послуг). Реалізація продукції може відбуватись через торгівлю або обмін. Господарська діяльність за змістом, викладеним у ч. 1 ст. 3 ГК, стосується діяльності у сфері економіки. З господарської діяльності слід виокремити підприємницьку діяльність як ту, що здійснюється з метою одержання прибутку. Таким чином, формулювання положень щодо принципів дозвільної діяльності у сфері екологічної безпеки має здійснюватись на основі, насамперед, загальносистемних принципів державного управління. До таких принципів відносять: об'єктивність, демократизм, законність, розподіл влад, соціальна спрямованість, оптимізація регулятивного впливу, конкуренції, комплексності, керованості, контрольованості, публічності [7, с. 95 - 100]. Серед названих принципів розподіл влад навряд може бути віднесено до основ дозвільної діяльності у сфері екологічної безпеки. Принцип керованості доцільно вилучити з переліку. Крім того, принцип законності повинен посідати перше місце у вказаному переліку. Отже, базовим, основним принципом має бути принцип законності. Закон наголошує, що всі дозволи повинні визначатися виключно законами. Наступним за принципом законності названо принцип об'єктивності. Його зміст означає, що повноваження суб'єктів дозвільної діяльності щодо екологічної безпеки мають визначатись відповідно до характеру та закономірностей розвитку суспільства, відтворених у нормах Конституції України. Що стосується недоцільності включення до кола принципу соціальної спрямованості слід зазначити таке: зміст принципу соціальної спрямованості полягає в забезпеченні пріоритету соціальних потреб та інтересів над загальнодержавними. Одним із базових принципів дозвільної діяльності названо принцип об'єктивності, а відповідні положення щодо соціальної спрямованості вже містяться у тих нормах Конституції України, згідно з яким цей принцип повинен реалізовуватись. Принцип демократизму означає наявність глибокого та постійного взаємозв'язку та взаємозалежності між державою та суб'єктами підприємницької діяльності. Вітчизняний досвід реалізації принципу демократизму щодо дозвільної діяльності неоднозначний. Так, за рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради був затверджений Порядок взаємодії установ, що здійснюють державну реєстрацію та взяття на облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно з яким з 1 квітня 2005 р. у м. Харків почала діяти Єдина Реєстраційна Палата. Принцип публічності дозвільної діяльності у сфері екологічної безпеки означає: доступність служби в органах виконавчої влади, місцевого самоврядування, які мають дозвільні повноваження, для громадян; інформування суб'єктів підприємництва про стан дотримання законності в процесі реалізації дозвільних повноважень; судовий контроль за забезпеченням у процесі дозвільної діяльності конституційно закріплених інтересів суспільства, прав та свобод громадян, зокрема, через розгляд скарг. З принципу публічності випливає взаємозв'язаний з ним принцип контрольованості. Зміст принципу контрольованості полягає в тому, що у процесі видачі дозволів уповноважені органи контролюють спроможність суб'єкта підприємництва здійснювати певний вид діяльності, а також дотримання ним після видачі дозволів або документів дозвільного характеру, передбачених чинним законодавством правил. З іншого боку, суб'єкти підприємництва як представники громадськості через діяльність громадських організацій, направлення звернень, діяльність засобів масової інформації контролюють дотримання законності органами, які здійснюють дозвільну діяльність. Крім того, контроль та нагляд за дотриманням законності при здійсненні дозвільної діяльності уповноваженими органами здійснюється не тільки судом. Згідно з Конституцією України, чинним законодавством, прокуратура здійснює нагляд у визначеній сфері. Принципи оптимізації регулюючого впливу та сприяння розвитку конкуренції також взаємопов'язані. Ліцензування, патентування віднесені до переліку засобів державного регулювання господарської діяльності (ст. 12 ГК). Окремими актами чинного законодавства встановлена необхідність надання дозволів на здійснення підприємницької діяльності або певних її видів. Разом з тим не можна не відзначити наявність надто широкого переліку тих випадків, коли дозволи потрібно надавати. Оптимізація регулюючого впливу означає, що діяльність державних органів у сфері підприємництва не повинна зводитись до жорсткої регламентації та безпосереднього втручання. Засоби державного регулювання мають бути використані тільки у випадках, коли виникає потреба. Для цього слід розробити критерії, за допомогою яких можуть бути визначені види підприємницької діяльності або певні сфери підприємництва, які потребують видачі дозволів. Слід зазначити, що втручання державних органів до сфери екологічної безпеки необхідне для того, щоб пом'якшити негативні явища в соціальній, фінансово-економічній сферах, а також у сфері національної безпеки. Наступним є принцип взаємної відповідальності держави та підприємця, який означає, що держава і підприємець пов'язані взаємно кореспондуючими правами та обов'язками. Порушення однією зі сторін своїх обов'язків тягне юридичну відповідальність [2, с. 83]. Останнім зазначений принцип гуманізму і справедливості у взаємовідносинах між державою та підприємцем у процесі дозвільної діяльності у сфері екологічної безпеки. Цей принцип покладений в основу законодавства, норми якого регулюють адміністративно-правові відносини у сфері екологічної безпеки зокрема, а також щодо надання різноманітних дозволів. Насамперед, його дія виявляється через дотримання вимоги про шанобливе ставлення представників держави до підприємця, поводження відповідно до чинного законодавства, а також норм моралі та правил етики. Принципи дозвільної діяльності у сфері екологічної безпеки повинні відповідати за змістом принципам державного регулювання господарської діяльності, а їх реалізація повинна сприяти розвитку підприємництва, а отже, не протирічити загальним принципам господарювання, визначеним ст. 6 ГК, а також відповідати конституційним основам правопорядку у сфері господарювання, визначеним ст. 5 ГК. До таких основ з положень ст. 5 ГК виділені ті, які стосуються діяльності держави щодо підприємництва: забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; визнання всіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції в підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції на норм антимонопольного регулювання виключно законом; визнання і дія в Україні принципу верховенства права. Отже, принципами дозвільної діяльності у сфері екологічної безпеки названі: законність, об'єктивність, рівність суб'єктів підприємництва перед законом, демократизм, публічність, контрольованість, оптимізація регулювального впливу, сприяння розвитку конкуренції, взаємна відповідальність держави та підприємця, гуманізм і справедливість у взаємовідносинах між державою та підприємцем у процесі дозвільної діяльності. Враховуючи викладене, зазначимо, що принципи дозвільної діяльності у сфері екологічної безпеки - це базові ідеї, положення, обумовлені метою і завданнями, які стосуються дозвільної діяльності щодо формування безпечного екологічного середовища, визначають організаційні основи побудови системи та умови його функціонування, правові і моральні норми поведінки посадових осіб при реалізації ними своїх владних повноважень. Таким чином, принципи дозвільної діяльності у сфері екологічної безпеки відіграють велику роль у справі державного управління забезпеченням екологічної безпеки, їх послідовна реалізація дозволяє обрати найбільш оптимальний режим функціонування небезпечних об'єктів в державі. Вважаємо за необхідне їх детальне закріплення у Законі України "Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності", а у подальшому деталізувати у нормативних актах різних міністерств та відомств. Література: 1. Авдонин В.С., Карпов Е.А., Науменко А.Б. Правоохранительные органы. Сборник схем: Учебное пособие для юридических вузов / Отв. ред. к.ю.н., доц. Г.В. Дроздов. - М.: Новый юрист, 1997. - 112 с. 2. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У 2 т.: Загальна частина / Ред. кол. В.Б. Авер'янов. - К.: Вид-во Юрид. думка, 2004. - Т. 1. - 584 с. 3. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. - М.: Юрид. лит., 1997. - 400 с. 4. Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи вдосконалення: Автореф. дис. ... д.ю.н.: 12.00.07. / Одеса: Одес. держ. ун-т ім. І.І. Мечнікова, 1996. - 55 с. 5. Основы управления в органах внутренних дел: Учебник / Под ред. д.ю.н., проф. А.Л. Коренева. - М.: МЮИ МВД России, "Щит-М", 1999. - 356 с. 6. Райт Г. Державне управління / Пер. з анг. В. Івашка, О. Коваленка. - С. Соколик. - К.: Основи, 1994. - 191 с. 7. Рябченко О. Поняття та принципи державного регулювання економіки України // Адміністративне право в контексті європейського вибору України: Зб. наук. пр. - К.: Міленіум, 2004. - С. 95 - 100.
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (20.04.2014)
Просмотров: 212 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: