Реферат на тему: Парникові гази - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Парникові гази. До парникових газів відносять природнi (вуглекислий газ, метан та закис азоту) та антропогеннi, тобто ті, що є результатом дiяльностi людини, (галогенфторфторвуглеці, перфторвуглеці та гексафторид сірки) гази. Наведемо стислу характеристику природних та антропогенних джерел та поглиначів цих газів. Вуглекислий газ (CO2). Все життя на Землi бере участь в загальнопланетарному вуглецевому циклi та робить свій внесок в рухомий вуглецевий фонд. У процесi вегетацiї рослини використовують сонячну енергiю для поглинання вуглекислого газу i його перетворення в бiомасу (процес фотосинтезу). Вважається, що внаслiдок фотосинтезу з атмосфери щорiчно поглинається 110 мiльярдiв тонн вуглецю. Ця величина значно перевищує антропогеннi викиди. Проте з природних джерел в атмосферу надходить приблизно така ж кількiсть вуглекислого газу. В результаті дихання рослин, тварин та людей видiляється бiля 60 мiльярдiв тонн вуглецю, розклад наземної бiомаси вивiльняє решту 50 мiльярдiв тонн. Частина вуглецю накопичується у грунтах. Водяна поверхня Землi також поглинає та викидає вуглець в значних розмiрах. Баланс природного загальнопланетарного вуглецевого циклу досить стабiльний, бо в природi iснує система зворотних зв'язкiв. Наприклад, доведено, що при незначному збiльшеннi вмiсту вуглекислого газу в атмосферi iнтенсифiкується процес фотосинтезу та вiдповiдно збiльшується кiлькiсть наземної бiомаси. Таким чином, потоки вуглекислого газу мiж рiзними резервуарами рухомого фонду дуже iнтенсивнi, але в природному станi вони досить точно компенсують один одного. Антропогенна дiяльнiсть порушила врiвноваженiсть потокiв. Проблема полягає в тому, що повна маса вуглецю рухомого фонду незрівнянно мала порiвняно з масою вуглецю, накопиченого за сотнi мiльйонiв рокiв в осадових породах Землi. Спалювання в результатi людської дiяльностi рiдкого, твердого та газоподiбного природного палива призводить до некомпенсованого викиду вуглекислого газу в атмосферу. Запаси кам'яного вугiлля, нафти та природного газу являють собою лише бiля 0,5 % вiд кiлькостi недоокисленого органiчного вуглецю, розсiяного в осадових породах Землi, але характерний iнтервал їх видобутку та використання складає одне-два сторiччя, що надто мало порiвняно з масштабами геологiчного часу. Таким чином на сьогоднi система «земна поверхня - атмосфера» виведена зі стану рiвноваги короткочасним, проте надзвичайно потужним збуренням. Деякi iншi неенергетичнi процеси (як, скажiмо, виробництво цементу з вапна) також є джерелами або стоками невеликої кiлькостi CO2. При визначеннi антропогенного впливу необхiдно також врахувати проведення деяких заходiв в лiсовому господарствi (наприклад, розчищення лiсiв) та змiни в землекористуваннi, так як цi дiї сприяють швидкому перерозподiлу рухомого фонду i вiдповiдно створюють незбалансований притiк чи вiдтiк вуглекислого газу. Таким чином, можна видiлити сфери людської активностi, якi необхiдно дослiдити для врахування антропогенного впливу на вмiст вуглекислого газу в земнiй атмосферi: спалювання рiзноманiтних видiв органічного палива у всiх сферах дiяльностi людини; неенергетичнi промисловi процеси (процеси неорганiчної та органiчної хiмiї, виробництво та споживання неметалевих мiнеральних продуктiв на основi нерудної мiнеральної сировини); лiсове господарство та змiни в землекористуванні. Метан (CH4). Оцiнки обсягiв щорiчних природних джерел та стокiв метану складають приблизно 500 мiльйонiв тонн. Природними джерелами атмосферного метану є: анаеробний розклад органiчних речовин у бiологiчних системах; перетравлення термітами деревини шляхом розкладу целюлози в метан; океани, моря та прiснi водоймища. Наведемо основнi види дiяльностi людини, якi призводять до викидiв метану в атмосферу: вирощування рису на дуже зволожених землях; кишкова ферментацiя тварин та розклад вiдходiв тваринного походження; розклад твердих мiських вiдходiв; видобуток та транспортування вугiлля, природного газу та нафти. Метан - супутнiй продукт спалювання бiомаси та неповного згоряння палива. Закис азоту (N2O). Природнi джерела атмосферного закису азоту - океани, ґрунти тропiчних та помiрних широт, лiси та луки. Основний природний стiк вiдбувається в результатi фотохiмiчного розпаду в атмосферi. Антропогенними джерелами емiсiї закису азоту є: сiльськогосподарська обробка ґрунтів, особливо використання азотомiстких добрив; спалювання викопного природного палива; виробництво адiпiнової (нейлонової) та азотної кислот; спалювання бiомаси. Галогенфторвуглеці (HFC), перфторвуглеці (PFC) та гексафторид сірки (SF6) - цілком антропогенні гази, які не спостерігалися в атмосфері Землі до початку XX сторіччя, - викликаються промисловими процесами, такими як виробництво алюмінію, магнію та галогеномістких вуглеводнів (наприклад HCFC-22). У деяких країнах емісії PFCs від індустріальних процесів можуть давати важливий внесок в національні викиди парникових газів в зв'язку з їх високими коефіцієнтами глобального потепління. Сучасне та очікуване застосування цих сполук включає охолодження та заморожування, кондиціонування повітря, гасіння пожеж, використання аерозолів, розчинників та виробництво поропласту. Прогнозується, що використання HFC і, деякою мірою PFC та SF6, суттєво зросте в наступному десятиріччі, в зв'язку з важливістю цих сполук як замінників озоноруйнуючих речовин.
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (26.04.2014)
Просмотров: 882 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: