Реферат на тему:Особливості рекреації малих заповідних територій - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Особливості рекреації малих заповідних територій. Головною функцією природно-заповідних зон є збереження і відтво-рення генофонду живої природи в межах природно-територіальних ком-плексів. В Україні склалися сприятливі умови для рекреаційного викори-стання цих територій, що відзначаються чистотою повітря і водних ресурсів; забезпечують відпочиваючим можливість спілкування з незай-маною або малозміненою природою і тим самим сприяють відновленню фізичних і моральних сил, збагаченню духовного світу людини; передба-чають можливість будівництва на їх території чи з буферній зоні лікуваль-но-санаторних та оздоровчих установ; дають змогу успішно здійснювати просвітницьку роботу і екологічне виховання. Природно-заповідний фонд (ПЗФ) включає ділянки гео- та акваторії і окремі об'єкти, що «мають особливу природоохоронну, наукову, есте-тичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження при-родної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного та рослинно-го світу, підтримання загального екологічного балансу, забезпечення фонового моніторингу довкілля» .Всі об'єкти ПЗФ, за винят-ком заповідників, є складовими рекреаційного потенціалу території. Ре-креаційна діяльність на природно-заповідних територіях приурочена до відповідних функціональних зон. За 10 років площа заповідних територій зросла майже вдвічі, в ос-новному за рахунок створення біосферних резерватів, національних і ре-гіональних ландшафтних парків. При цьому заказники займають 39,7% загальної площі ПЗФ, національні парки — 22,6%, регіональні ландшафт-ні парки — 18,3%. Відсоток заповідності коливається в ме-жах країни від менше як 1% у Вінницькій, Дніпропетровській, Київській, Кіровоградській, Харківській областях до 14% і більше в Закарпатській, Івано-Франківській, Хмельницькій і м. Київ. 30,2% площі Севастополя припадає на природно-заповідні території. Загальна кількість об'єктів ПЗФ досягає 7 тисяч. У структурі ПЗФ України виділяють 11 категорій об'єктів, серед яких найбільш численни-ми є пам'ятки природи (2584), заказники (2552), заповідні урочища (753), парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва (508), регіональні ланд-шафтні парки (38). 588 об'єктів мають статус загально державних: 4 біосферні резервати, 17 природних заповідників, 12 націо-нальних природних парків, 292 заказники, 132 пам'ятки природи, 88 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 20 дендрологічних парків, 17 ботанічних садів, 7 зоологічних парків. Загально державний статус мають і де-які регіональні ландшафтні парки. Науково-дослідними природоохоронними установами міжнародного значення є біосферні резервати. Вони створені з метою — «збереження у природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення екологічного моніторингу, вивчення спонтанних та глобально-антропогенних змін, що відбуваються в біосфері»" В 1984 році ЮНЕСКО оголосила природні заповідники Асканія - Нова і Чорноморський природними об'єктами світового значення. Нині цей статус мають також Карпатський і Дунайський резервати. Найстарішим природним заповідником України (1921 р.) і одним із пер-ших, якому надано статус біосферного, є «Асканія - Нова» ім. Ф.Е. Фальц - Фейна. Фактично його заснування як заповідної місцевості відноситься до 1898 року, хоча перша вольєра з'явилась тут іще в 1874 році. З 1828 року територія функціонувала як крупне вівчарське господарство. Головна цін-ність заповідника полягає в тому, що він включає єдину в Європі ділянку ці-линного типчаково-ковилового засушливого степу площею 11054 га (загаль-на його площа — 33,3 тис. га). На території заповідника розташовані також дендропарк, зоопарк і охоронна зона. Флора Асканії - Нова представлена 1316 видами лише судинних рослин. Фауна налічує 67 видів ссавців, 172 ви-ди птахів, 958 видів комах. Найбільший за площею біосферний резерват України — Чорномор-ський (89,1 тис. га) — також знаходиться в межах Херсонської області і включає частину акваторії Чорного моря, цінну в орнітологічному відно-шенні (гніздові та перелітні птахи). Тут під охороною перебуває 90% сві-тової популяції чорноголової чайки. Об'єктом охорони є також ландшаф-ти типчаково-полинових причорноморських степів та солончаків і гаї - колки — залишки лісів, що складаються з дуба, берези, верби, вільхи та інших порід дерев. Найцікавішими його ділянками є Ягорлицький кут, Потіївка, Солоно-Озерне, Волошин ліс, Івано - Рибальчанське. Збереження гірських лісів Карпат є метою створення Карпатського біосферного резервату на території Закарпатської області. Його площа становить 57,9 тис. га і включає: > Чорногорський масив (південний макросхил Чорногорського хребта з чіткою вертикальною зональністю і ялицевими, ялино-вими та буково-ялиновими лісами); > Мармароський масив (унікальні для Європи буково-ялицево-сме-рекові та смерекові праліси); > Угольсько-Широколужанський масив (найбільше в Європі зосе-редження букових пралісів і єдине в Українських Карпатах міс-це, де росте ялівець козацький; серед реліктових видів — тис ягі-дний (близько 10 га.)); > Кузійський масив (мішані гірські ліси); > «Долина нарцисів» (найбільший у Європі ареал нарциса вузько-листого в околицях м. Хуст (257 га.)); > «Стужниця». В 1998 році природний заповідник Дунайські плавні було перетворе-но на Дунайський біосферний резерват (площа — 46,4 тис. га), в якому під охорону взята екосистема дельти Дунаю з унікальним природним комплексом, що включає плавні та водно-болотні угіддя. На території за-повідника знаходиться «українська Венеція» — м. Вилкове. Природні заповідники не входять до рекреаційної сфери, але яв-ляють собою цікаві пізнавальні об'єкти. Серед об'єктів ПЗФ найбільш придатними для рекреаційного вико-ристання є національні парки, які включають дві зони для регульованої і стаціонарної рекреації. Національний парк є територією, на якій знахо-дяться найбільш своєрідні природні та історико-культурні комплекси, що відзначаються особливою екологічною, естетичною, оздоровчою цінні-стю. В ідеалі в національному парку мають бути представлені типові та унікальні природні об'єкти, які давали б уявлення про особливості при-роди даного регіону. Функціями національного парку, крім рекреаційної, є природоохоронна, науково-дослідна, культурно-освітня. Мережа національних парків України включає сьогодні 12 об'єктів, які репрезентують усі природні зони країни (крім Гірського Криму та ПБК, загальною площею 631,8 тис. га, або 22,6% від усіх заповіданих територій України. Перший національний природний парк в Україні — Карпатський із центром у смт. Яремча Івано-Франківської області — було створено в 1980 році. Його площа — 50,3 тис. га. На території парку знаходяться та-кі відомі туристичні центри, як Яремча, Ворохга, Кремінці, Яблуниця. Тут прокладено багато пішохідних, велосипедних, лижних, кінних, водних ту-ристичних маршрутів. В заповідній зоні представлені унікальні лісові та альпійські природні ландшафти. Місцева флора налічує понад 1100 видів судинних рослин, а фауна включає 46 видів ссавців (ведмідь, рись, ку-ниця лісова, олень європейський, рідкісна порода гуцульських коней), 180 видів птахів (тетерук, беркут, лелека чорний). У парку багато мальов-ничих водоспадів (поблизу Яремчі — водоспад Прибій висотою 12 м), гір-ських озер, печер та інших цікавих природних об'єктів. Туристичну цін-ність мають також етнографічні особливості цього району Карпат. Карпатський національний природний парк щороку приймає близько 1,5 млн. відпочиваючих, що становить приблизно 80% його ємності. Шацький національний природний парк, створений у 1983 році, роз-кинувся на площі близько 50 тис. га. Його мета — охорона природи і ре-гулювання рекреації в районі розташування 22 озер карстового похо-дження, що мають здатність до самоочищення. На території парку знаходиться найглибше (58,4 м) озеро України — Світязь. За даними, що наводяться Ф.Заставним, вода в озерах Світязь і Пісочне чиста і придат-на для пиття, гідрокарбонатно-кальцієвого типу . Дев'ять озер у даній місцевості мають однакову назву — Святе. Тут водяться карасі, оку-ні, щуки, шацькі вугрі. 70% місцевих лісів — соснові, в першу чергу сосняки - чорничники. В межах національного парку функціонує близько 40 пансіонатів і баз відпочинку. Природний національний парк «Синевир» розташований у централь-ній частині Українських Карпат, у верхів'ях рік Теребля та Ріка в Міжгірському районі. Він створений у 1989 році і має площу 40,4 тис. га. Його мета — охорона малопорушених природних ландшафтів південно-захід-ної частини Ґорґан, рідкісних рослинних угруповань, а також раціональ-не використання багатих рекреаційних ресурсів. На території парку є джерела мінеральної води типу Нарзан, Арзні, Єсентуки-17. Найвизначні-шим природним об'єктом є озеро Синевир (площа водного дзеркала — 4,4 га, глибина —21м, висота над рівнем моря — 989 м). Місцева фло-ра налічує близько 800 видів судинних рослин із чітко вираженою висот-ною поясністю. Тут ростуть букові, буково-ялицеві, ялицеві, ялинові ліси, що мають оздоровчий вплив на людський організм. В урочищі Кончівський виявлено рідкісне для Карпат рослинне угруповання з переважан-ням в'яза гірського і явора. Біля с. Негровець розташоване найбільше в Ґорґанах верхове сфагнове болото. Рідкісні види місцевої флори занесе-ні до Червоної книги України. В гірських річках водиться форель. Азово-Сиваський природний національний парк було створено в 1983 році на базі заповідно-мисливського угіддя, що існувало з 1957 ро-ку. Його площа — 52,1 тис. га, вона охоплює акваторію затоки Сиваш із численними островами та о. Бирючий із Федотовою косою. Головним охоронним об'єктом парку є багата орнітофауна. Сезонні скупчення пта-хів перевищують 1 млн особин. Із представлених тут видів ЗО занесено до Червоної книги. Це зуйок морський, ходуличник, кулик-сорока, слав-ка, реготун чорноголовий, орлан-білохвіст та ін. Природний національний парк «Святі Гори» існує в такому статусі з 1997 року. Хоча ще в 1704 Петром І виданий указ про охорону цієї те-риторії. Перша письмова згадка про Святогірськ належить німецькому по-слу Ґерберштейну і відноситься до 1526 року. Природною домінантою парку є високі (100-120 м) білі крейдяні гори над меандрами Сіверсько-го Донця, на крутих схилах яких ростуть хвойні ліси. На протилежному боці річки відкривається панорама трьохсотлітньої діброви. В ландшафт природно вписується Святогірська Успенська лавра, інші історико-архі-тектурні пам'ятники. Цей наймальовничіший серед рівнинних парк нази-вають «українською Швейцарією». Національний парк має загальну пло-щу 40,6 тис. га і є складовою курортної зони Святогірська. Яворівський національний природний парк функціонує з 1998 р. на міжселебній території Яворівського та Жовківського районів Львів-ської обл.. На цій ділянці головного європейського вододілу ростуть пе-реважно грабово-дубові, сосново-дубові та соснові ліси з реліктовими ареалами смереки, ялиці, явора на площі 7,1 тис. га. Парк має багатий видовий склад флори і фауни. Так серед промислових звірів переважа-ють заєць-русак, білка, куниця, дикий кабан, козуля, єнотовидний соба-ка, лисиця. На відміну від інших національних парків Карпат, Вижницький парк площею 7,9 тис. га (1995 р.) репрезентує низькогірну частину регіону з досить м'яким кліматом і переважанням теплолюбних порід дерев — бу-ка і ялиці. Це єдине місце в Українських Карпатах, де росте надбородоч-ник безлистий і деякі інші орхідні. Тут представлені мальовничі ландшаф-ти басейнів Черемоша і Серета; мінеральні джерела Черешенька, Вижниця, Лужки (в Європі лише три мінеральні джерела, подібні за по-єднанням терапевтично активних іонів, що використовуються для лікуван-ня органів травлення і гемофілії), джерела води типу Нафтуся. Туристич-ним ресурсом виступають також культура і побут Північної Буковини. Найбільший за площею національний природний парк України (1996 р.) — Подільські Товтри у Хмельницькій обл., (261,3 тис. га, що складає 12,5 її площі) — поєднує на своїй території мальовничі ландшаф-ти унікального Товтрянського кряжу, що підноситься над навколишньою рівниною на висоту 60-65 м, і величезну кількість водойм і мінеральних джерел; річок із каньйоноподібними долинами; карстові печери і гроти; об'єкти історико-культурної спадщини світового значення. Регіон не заз-нав впливу історичних зледенінь і тому являє собою один із ареалів ен-демізму, в якому флора представлена багатьма теплолюбними видами. В 1999 році поблизу курортів Східниця і Сколе в басейні р. Стрий та її притоки Опір було створено національний природний парк Сколівські Бескиди (35,7 тис. га), де під охорону взята територія з майже незайма-ною природою західної частини Українських Карпат. Парк включає пів-нічні макросхили Бескид на висоті 600-1200 м із віковими природними буковими лісами та еталонними смерековими і ялицевими лісами. Кіль-кість джерел мінеральної води (в т. ч. типу Нафтуся) на території парку перевищує ЗО. Поряд із Карпатським і Шацьким НПП, Сколівські Бески-ди входять у число найбільш залучених до рекреаційної сфери: довкола парку функціонує близько 50 санаторіїв, пансіонатів, баз відпочинку і ту-ристичних кемпінгів. Деснянсько - Старогутський національний парк площею 16,2 тис. га (1999 рік) складається з двох частин: Деснянської, яка репрезентує фло-ру річкових заплав і Старогутської, що являє собою майже суцільний лі-совий масив (сосна, дуб, береза, вільха, клен). У парку багато стариць, озер. Ці місця пов'язані з партизанським рухом періоду Другої світової війни. Серед представників пернатих поширеним видом є чорний лелека. Національний природний парк Ужанський (39,2 тис. га), заснований у 1999 році, представлений незайманими або малозайманими бучинами, яво-ровими та ялицево-буковими лісами і пралісами середньо- та високогірних районів Карпат на кордонах із Польщею і Словаччиною. Це цікава в етно-графічному відношенні частина Лемківщини. Хронологічно останнім серед національних парків України є створе-ний у 2002 році парк Гуцулыцина (32,3 тис. га), туристична цінність яко-го визначається не лише природним, а й етнографічним компонентами. Він включає мальовничі ландшафти Покутсько-Буковинських Карпат і ха-рактеризується культурною своєрідністю місцевого населення, наявністю локальних народних промислів (писанкарство, килимарство). Об'єкти ПЗФ як рекреаційний ресурс оцінюються за такими параме-трами, як унікальність, екзотичність, щільність, співвідношення їх сумар-ної площі і площі району (області, країни). Щільність є показником, що визначає різноманітність природних ландшафтів та їх науково-пізнаваль-ну цінність і — опосередковано — доступність для рекреантів. Найбільша щільність об'єктів ПЗФ має місце в Тернопільській (3,92), Чернівецькій (3,69), Івано-Франківській (3,15), Чернігівській (2,03) областях і Києві (16,7). Нижче середньої по Україні (1,08) є щільність ПЗФ у дванадцяти областях, у т.ч. Луганській (0,47), Одеській (0,37), Дні-пропетровській (0,36). Низьким є цей показник в Криму (0,54), в Хер-сонській (0,27 — найнижча) і Закарпатській (0,56) областях, хоча це до певної міри компенсується площею заповідних територій та їх залученням до числа природних об'єктів світового значенням. Отже, природні рекреацій-ні ресурси України надзвичайно різноманітні, вони мають необхідні для залучення в рекреаційну сферу кількісні і якісні параметри, але потребу-ють подальшого вивчення і підвищення їх атрактивності. Використана література: 1.Стафійчук В.І. Рекреалогія. Навч. пос. - К. : Альтерпрес, 2006. - 264 с. Картосхеми 15; 2.
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (22.04.2014)
Просмотров: 203 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: