Реферат на тему:Основні шляхи екологізації сучасного виробництва - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Основні шляхи екологізації сучасного виробництва. План 1. Поняття про екологізацію технологій виробництва в умовах НТП. Загальні напрями екологізації виробництва. 2. Класифікація природозберігаючих (екологічних) технологій. 1. Сьогодні під екологізацією розуміють процес поступового і послідовного впровадження систем технологічних, управлінських та інших рішень, які дозволяють підвищувати ефективність використання природних ресурсів і умов поряд з покращенням або хоча б збереженням якості природного середовища (Рис 1). Це одна з головних вимог сучасності в умовах глобальної екологічної кризи. В соціально-економічному плані екологізація повинна спиратися на перехід до природозберігаючих методів господарювання, а в технічному – на екологізацію технологій виробництва і природокористування (див. Н.Ф. Реймарс). Під останнім слід розуміти сукупність заходів по запобіганню негативного впливу виробничих процесів на природне середовище. Основні напрямки екологізації виробництва співпадають з головними прикладними завданнями екотехнології (див. Г.О. Бачинський, лекція 1). 1. Розробка ефективних засобів очищення промислових, комунальних та тваринницьких стічних вод і промислових та транспортних викидів в атмосферу. Воно частково запобігає забрудненню довкілля, але повністю не ліквідує його, хоча ефективність окремих очисних технологій сягає 99% - 99,9%, їм не може належати провідна роль, коли мова йде про гармонізацію взаємодії суспільства і природи (дуже висока дороговизна сучасних очисних технологій). Основні види очистки: механічні, хімічні, біологічні, електричні і т. п. вивчатимемо в наступних темах. 2. Значно перспективнішими є заходи спрямовані на зменшення або повну ліквідацію шкідливих відходів, що забруднюють довкілля. Головний напрям – це перехід до використання замкнутих технологій, для яких характерна відсутність обміну речовин із зовнішнім середовищем. Стосовно технологічної операції це можна розуміти як процес у якому відсутні викиди твердих, рідких і газоподібних речовин – відходів. Важливе значення тут відводиться розробці нових альтернативних технологій в енергетиці, нетрадиційних матеріалів, розробка технологій на основі природних (екологічних) процесів, саме тут важливе значення має використання останніх досягнень науки і техніки. Це самий перспективний шлях екологізації. 3. Важливим сучасним напрямком екологізації є утилізація, тобто повторне використання відходів. Найбільш важливий захід це регенерація первинних відходів, тобто залишення їх у циклі виробництва з метою додаткової переробки і вилучення невикористаних елементів або сполук. Є 3 шляхи, або напрямки: § повернення відходів у той самий виробничий процес з якого його отримано; § використання відходів в інших виробничих процесах; § використання у вигляді сировини для інших виробництв. Це вже дозволяє вирішити проблему мінімізації відходів, а у окремих випадках – досягти їх повної ліквідації. Але й тут існує ряд проблем, в першу чергу фінансових, а також часто кількість відходів просто перевищує реальні можливості їх споживання. Тому найбільш перспективний напрям екологізації виробництва слід вважати розробку принципово нових екологічних (маловідходних) технологій і перехід виробництва до основ екологічно “чистого” виробництва. (див. статтю Т. Сербіна “Основні критерії чистого виробництва” (Грінпіс, UNEP)). Одним з основних шляхів виживання людства є створення механізму превентивного збереження природних ресурсів. І умов на принципах ринкових відносин. 4. Наступний важливий напрямок – це збалансування темпів експлуатації екосистеми природокористування з інтенсивністю самовідтворення цих екосистем. “Продаж забруднювачів”, очевидно, стане світовою практикою. Можливо таким же чином здійснювати “продаж чистоти” – потенціал акумулювання забруднювачів – і компенсацію за підтримку екологічного балансу. Дуже різноманітні технологічні екопідходи. На теперішній час застосовується дуже багато типів екопідходів, тому необхідна їх уніфікація. Перш за все, це інтенсифікація використання природних ресурсів при умові збереження середовища життя і збільшення темпів екологічного росту. Один з шляхів цього процесу – більш повне вилучення мінеральних ресурсів. Так, наприклад, при видобутку, транспортуванні і переробці нафти її втрати іноді становлять до 70%. Великі резерви екологізації містяться в масиві вторинних ресурсів. 5. Потужним управлінським напрямком стає екологічна стандартизація і сертифікація технологій, техніки і продукції. Колись був державний “Знак якості”. Необхідно ввести “Зелений знак” продукції. Фірма, яка виборола цей екологічний знак, досягне найбільшого ринкового рейтингу. Введення екологічних стандартів і сертифікація повинні проводитись високо-професійно, тому що вони будуть спрямовувати підприємство і всю виробничу діяльність в бік екологізації. 6. Економія енергії, зміна її джерел на екологічно “чисті”, ресурсозбереження – все це ознаки екологізації виробництва. Проникнення екологічних нововведень в промисловість проходить декількома шляхами. Найбільш розповсюджений шлях – це очистка викидів і стоків від забруднень. Другий шлях екологізації – удосконалення і модернізація технології виробництва, втому числі уловлювання викидів, стоків і відходів не формі забруднювачів, а у вигляді корисних матеріалів, вторинної сировини. Третій шлях – розвиток екологічного виробництва. Експерти вважають, що виробництво очисного устаткування та екологізованої техніки займатиме пріоритетні позиції в промисловості розвинутих країн. Ідеального механізму екологізації не існує. Вона знаходиться на перших фазах свого розвитку. Процес екологізації поступовий і довготривалий. Значною мірою він залежить від екологічної свідомості людей, психологічного настрою, їх екологічної кваліфікації. 2. Хоча теоретично і практично досягнення “безвідходних технологій” неможливе (див. 2 закон термодинаміки). Умовно це поняття широко застосовується в науковій літературі. Вперше воно було сформульоване на загальноєвропейській нараді по співробітництву в галузі охорони навколишнього середовища ( Женева, 1979 р.). В прийнятій на ній декларації дано його наступне визначення: “Безвідходна технологія є практичне застосування знань, методів і засобів з тим, щоб в рамках потреб людини забезпечити найбільш раціональне використання природних ресурсів та енергії і захистити навколишнє середовище”. Це визначення найбільше підходить саме до поняття “природозберігаючі технології” А з розвитком уявлень про раціональне природокористування, виникла необхідність дати нове визначення безвідходних технологій або виробництва. Це було зроблено на семінарі Європейської економічної комісії ООН (Ташкент, 1984 р.). Відповідно до прийнятого на ньому визначенням – безвідходним виробництвом (процесом, підприємством і т. д.) є таке виробництво, при якому найбільш раціонально і комплексно використовується сировина і енергія в циклі: сировинні ресурси – виробництво –споживання – вторинні сировинні ресурси, - таким чином, що при цьому будь-який вплив на навколишнє середовище не порушує його нормального функціонування. Тут чітко виділено необхідність дотримання трьох положень: циклічність використання ресурсів (сировини); комплексне використання усіх компонентів сировини; відсутність негативного екологічного впливу на довкілля без порушення його нормального функціонування. А тому створення такого виробництва складне завдання, що вимагає поєднання комплексу технологічних, технічних, економічних, організаційно-управлінських, психологічних та інших завдань (можлива їх реалізація через безвідходні (умовно) територіально виробничі комплекси). Усі природозберігаючі технології можна поділити таким чином на 5 видів: 1. Безвідходні (маловідходні) технології, яка дає мінімум об’єму твердих, рідких, газоподібних та теплових відходів та викидів (повна безвідходність нереальна, тому що тоді не працював би другий закон термодинаміки) тому частіше говоримо про такі технології, які дають теоретичний мінімум відходів на виробництві, які лише можливо досягти. 2. Реутилізаційна (рециркуляційна) технологія - при цьому технологічний процес являє собою – відходи одного виробництва стають сировиною для іншого (технології замкнутих циклів). 3. Ресурсозберігаючі технології – виробництво і реалізація кінцевої продукції з мінімальним використанням речовини та енергії на всіх етапах виробничого циклу і з найменшим впливом на людину та природні екосистеми. 4. Біотехнології – сукупність методів і прийомів отримання корисних для людини продуктів та явищ за допомогою біологічних агентів (біофільтри, біореактори і т. д.). 5. Екологічні технології (геотехнології) – технології побудовані на основі процесів (за типами процесів) характерних для природи, інколи як їх пряме продовження (контурне землеробство або безвідвальна обробка ґрунту і т. д.). Література: Аксенов И.Я. Транспорт: история, современность, перспективы, проблемы. Отв. Ред. Хачатуров Т.С.- М.: Наука, 1985. Бобровников Н.А. защита окружающей среды от пыли на транспорте.- М.: Транспорт, 1984. Боков В.А., Лущик А.В. Основы экологической безопасности. – Симферополь: Сонат, 1998. – 224с. Борейко В.Е. История охраны природы Украины. – К., 1997. – 301с. Владимиров А.М., Ляхин Ю.И. Охрана окружающей среды. – Л., 1991. – 423с. Всемирная стратегия охраны природы //Природа и ресурсы. – 1982. – №4. – С.9. Гавриленко М. Охороняймо природу. – Полтава, 1982. Гильзин К.А. В мире транспорта.- М.: Транспорт, 1978. Глуховский И.В. и др. Современные методы обезвреживания, утилизации и захоронения токсичных отходов промышленности: Учебное пособие. – К.: ГИПК Минэкобезопасности Украины, 1996. – 100с. Голубев И.Р., Новиков Ю.В. Окружающая среда и транспорт.- М.:Транспорт, 1987.- 207 с. Григорьев А.А. Экологические уроки прошлого и современности. – Л., 1991. – 129с. Гутаревич Ю.Ф. Охрана окружающей среды от загрязнения выбросами двигателя.- К.: Урожай, 1989. Дворкин Л.И., Пашков И.А. Строительные материалы из отходов промышленности: Учебное пособие. – К.: Высшая школа, 1989. – 208с. Дедю И.И. Экологический энциклопедический словарь. – Кишенев, 1990. – 406с. Дорст фон Бернд. Устойчивое развитие: Охрана природы и развитие — две стороны одной медали //Курьер ЮНЕСКО. – 1987. – Ноябрь. С.5-8.
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (12.04.2014)
Просмотров: 478 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: