Меню сайта
Категории раздела
Друзья сайта
Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Главная » Статьи » Реферати » Екологія |
Реферат на тему: Основи екології
Реферат на тему: Основи екології. ЗМІСТ ВСТУП Різноманітність природних умов і ресурсів нашої країни сприяє розвитку господарства. Наявність природних ресурсів може полегшувати або ускладнювати розвиток суспільного виробництва. Дуже позначаються наявні природні ресурси на розміщенні промислово-сті, розвитку туризму та інших галузей. У свою чергу господарство, в тому числі туризм, впливає на навколишні природні комплекси. Заболочені ділянки після осушення стають родючими, у сухих степах створюються лісові смуги, на зрошуваних землях пустель зацвітають сади. Але внаслідок розвитку виробництва забруднюються повітря і води річок, озер, морів, руйнується ґрунтовий покрив, утворюються яри. Внаслідок паломництва туристів змінюється природа. Взаємовплив між господарством і природними комплексами посилюється. Через те особливо актуальним є завдання охорони і пере-творення природи, раціональне використання і відтворення її ресурсів. Для охорони природи на підприємствах будують очисні споруди, які затримують шкідливі викиди і стоки. Прикладом охорони довкілля може бути те, що відходи одних підприємств повністю переробляють інші, а забруднені води після очищення використовують знову, тобто створюються виробництва без відходів, із замкнутою системою водопостачання. Крім охорони природи, необхідно її перетворювати, поліп-шувати природні умови кожного природного району. Цьому сприяють осушування або зрошування землі, зміна видового складу лісу в процесі лісонасадження тощо. Також впливовим є раціональний розвиток туризму з врахуванням природних умов відповідного регіону. 1. ПОНОВЛЮВАНІ І НЕПОНОВЛЮВАНІ РЕСУРСИ Згідно із загальним визначенням ресурси - це сукупність природних, соціальних та інтелектуальних сил, які можуть бути використані для створення матеріальних благ та надання послуг. Розрізняють ресурси: а) природні - речовини і сили природи (вичерпні та невичерпні, поновлювані та непоновлювані); б) матеріальні - всі рукотворні засоби виробництва; в) трудові - населення працездатного віку; г) фінансові - грошові кошти, які суспільство може виділити на функціонування виробництва. На відміну від природних умов природні ресурси без-посередньо залучаються у виробництво і становлять його сировинну та енергетичну бази. Типи та види природних ресурсів можна побачити у Таблиці 1: Таблиця 1 Типи і види природних ресурсів Призначення природних ресурсів | Види природних ресурсів вичерпні | невичерпні непоновлювані | поновлювані І. Багатоцільове II. Промислове Енергетичне Металургійне Хімічне III. Сільськогосподарське | Мінеральні, па-ливні (вугілля, нафта, торф, сланці) | Земля, вода, по-вітря, ліс Гідроенергетичні | Енергія ядерна, сонячна, геотер-мальна, вітру, морських припливів і відпливів, те-чій Руди металів Солі, сірка, фосфорити тощо | Ґрунтові, тваринні | Кліматичні Проблеми їх використання Необхідність охорони, комплексного використання, утилізації і пе-реробки відходів Рекультивація земель при використанні ресурсів | Охорона від забруднення, очистка, меліорація, відтворення | Складність техніч-них рішень. Захист людства від негативних впли-вів Ресурси мінеральні, або корисні копалини, використовують у важкій промисловості; водні — у промисловості, сільському господарстві і для побутових потреб; земельні (ґрунтові) — у сільськогосподарському виробництві. Усі природні ресурси (земля, її надра, води, ліси) нашої країни є виключною власністю держави. Ми маємо великі водні, рослинні та інші ресурси. Але вони не безмежні. Потреби народного госпо-дарства в сировині, паливі безперервно зростають. Багато про-мислових підприємств «випиває» за рік більше води, ніж на-селення найзначніших міст. Потребує води і сільське господар-ство. Окремі промислові райони використовують атмосферно-го кисню більше, ніж його виробляють рослини. Не можна забу-вати, що головне джерело кисню — ліси — відтворюються де-сятиліттями. Надзвичайно повільно відтворюються і ґрунтові ресурси. Можливості використання невичерпних природних ресурсів майже безмежні, проте вони стримуються поки що рівнем розвитку техніки. Головні завдання раціонального використання невідновлюваних ресурсів полягають у тому, щоб: а) найповніше добу-вати їх з розвіданих родовищ, не допускаючи при цьому по-рушень у навколишньому природному середовищі; б) комп-лексно використовувати всі цінні речовини; в) посилити геоло-гічне розвідування; г) застосовувати нову техніку, яка дає змогу різко зменшити витрати сировини і палива на одиницю продукції. Для раціонального використання природних ресурсів не-обхідна їх господарська (економічна) оцінка, тобто встанов-лення можливості та доцільності їх залучення у виробництво при сучасному рівні розвитку науки і техніки. Така оцінка природних ресурсів враховує: 1) запаси і їх концентрацію (запаси на одиницю площі); 2) якість, склад і частку корисних елементів; 3) умови залягання й експлу-атації (глибину, потужність пластів та ін.); 4) витрати на одиницю одержуваної продукції; 5) освоєння і заселеність території; 6) транспортні умови, у тому числі витрати на перевезення сировини споживачам; 7) можливість збереження навколишнього природного середовища. Треба брати до уваги і поєднання окремих ресурсів на даній площі, мету їх спіль-ного комплексного використання. 3 розвитком народного господарства збільшується обсяг використовуваних ресурсів (споживають більше сировини, пали-ва), залучаються у виробництво їх нові види (уранові руди, рід-кісні метали), змінюється роль старих, уже освоєних природних багатств. 2. ВПЛИВ ТУРИЗМУ НА ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ Туризм - галузь народного господарства і важливе соціальне явище - займає особливе місце в економіці і має чітку орієнтацію на використання природних ресурсів. Водночас ця галузь не може розвиватися без збереження і охорони природного середовища. У взаємовідносинах туризму і природних комплексів можна виділити три основні аспекти: - туризм, як вид людської діяльності, неможливий без тісного контакту з навколишнім середовищем, і в той же час вимагає дотримання належних правил користування, збереження певного його стану, а також усіх природних ресурсів: - туризм пов'язаний з активністю подорожуючих на природі, а отже породжує і певні негативні фактори: деградацію біоценозів, погіршення стану ландшафтів, пожежонебезпеку місцевості тощо; - туризм, як вид діяльності, що здійснюється у тісному контакті з природним оточенням, є дієвим засобом природоохоронного виховання і природоохоронної роботи, виховання поваги до рідного краю серед підростаючого покоління. Саме у природничому аспекті туризм має суттєві пріоритети. Туризм завжди мав вплив на природні комплекси. Недарма в Україні була затверджена в 2002 році програма "Екологічний шлях у майбутнє". В рамках цієї програми громадська організація Вижницький молодіжний блок здійснює проект "Кемпінг". Реалізація проекту є внеском молоді Вижніччини у відзначення проголошеного ООН 2002 року гір та екологічного туризму. Можна вважати, що найбільш привабливі природні комплекси, які встановлюють значну природну, наукову та естетичну цінність в наш час зазнають значного неконтрольованого впливу туристів та відпочиваючих. Активна молодь Вижниччини взялася налагодити мережу туристичних стоянок кемпінгів, спеціальних місць для організації відпочинку та ночівель туристів. Першу модельну стоянку вже створено на території сільської громади Банилова Підгірного, розроблено схему та нормативну базу розміщення і функціонування кемпінгів, проведено ряд зустріч з представниками природоохоронних та туристичних організацій, землевласниками, місцевим населенням за для узгодження їхніх дій, врахування запитів і побажань. Наша держава завжди відрізнялася своїми мальовничими краєвидами, історичними і культурними пам'ятками, своєрідними народними звичаями, тому малі надходження до бюджету від туризму викликають тільки подив. Можливо, справа в тому, що необхідно орієнтуватись не на закордонного туриста, а на громадян України. У цьому випадку в пригоді може стати сільський екотуризм. Цей термін для нашої держави досить новий, проте такий вид відпочинку добре поширений в країнах Європи. Сільський екотуризм - це тимчасове перебування у сільській місцевості з оздоровчими, естетичними або пізнавальними цілями. Це дасть змогу також направляти кошти на збереження природного середовища. Розвиток сільського екотуризму дозволяє вирішувати одразу декілька проблем. По-перше, це раціональне використання ландшафтних парків та природних заповідників. По-друге, використання екологічно чистих продуктів стане привабливим чинником у справі поширення сільського екотуризму. По-третє - це спосіб поширення нашої культури, збереження та розвитку традицій українського народу, творення екологічно чистого середовища. Але слід враховувати вплив інтенсивної туристичної діяльності на природні комплекси. Сьогодні ніхто вже не говорить про «доброчинний культурний вплив» туризму. Скоріше навпаки. Якщо розглянути для прикладу такий вплив на природний комплекс Альпійських гір, то на сьогодні в цьому природному районі живуть не тільки 9 млн. корінних жителів; гори і долини між Міланом і Мюнхеном щорічно повинні «обслужити» додатково ще 40 млн. відпочиваючих. А це породжує такі проблеми, що загрожують у повному значенні цього слова самому існуванню Альп. Цілі місцевості змінилися за останні кілька років до невпізнання. І все тому, що гори і сонце, сніги і ліси – це блага для усіх. Насолоджуватися красою природи дозволене кожному. І кожен вправі – принаймні, сьогодні – робити на них гроші, тобто продавати ці цінності як частину власного майна. «Комерціалізація благ загального користування, власне, і є головне заняття туризму», - вірно, помічає професор Й. Криппендорф. У товар перетворюється усе: сонце – за допомогою прокату шезлонгів і дахів-соляріїв, сніг – за допомогою канатних доріг, підйомників і гірськолижних шкіл. При такому комерційно-туристичному підході двічі забувають про самий ландшафт. Так, дійсно краса природи є загальнодоступним благом. Але, по-перше, це не означає, що вона безмежна. І по-друге, якість і привабливість ландшафтів гарантована не на вічні часи. Зростаюча технологізація сучасного туризму вимагає своєї моди від ландшафтів: кожній горі – свою канатну дорогу, свій гірський ресторан. В альпійських лісах прорубують просіки для доріг і підйомників, пилки й екскаватори «корегують» ландшафт. Розкорчування і перепланування земель для будівництва туристичних об'єктів і лижних трас – це пожертва богу туризму. Сприяння розвитку туризму - з урахуванням його екологічного аспекту і характеру самої індустрії - повинне входити в обов'язки державних інституцій так само, як і підтримка будь-якої іншої сфери економічної діяльності. ВИСНОВОК В цій роботі було розглянуто два питання, які безпосередньо стосуються природокористування. В наш час є дуже актуальним аналіз наявних поновлюваних та непоновлюваних ресурсів, раціонального їх використання та збереження природного середовища. Для раціонального використання природних ресурсів не-обхідна їх господарська (економічна) оцінка, тобто встанов-лення можливості та доцільності їх залучення у виробництво при сучасному рівні розвитку науки і техніки. Також важливий природоохоронний підхід при розробці відповідних ресурсів природи. Питання впливу туризму, як галузі народного господарства, на навколишню природу стало актуальним з різким його розвитком. Надмірна експлуатація природних комплексів, без заходів по їх збереженню, насамперед може призвести до деградації біоценозів та погіршення стану ландшафтів. Отже, тільки зважений підхід з врахуванням природоохоронних заходів повинен бути присутнім у туристичній галузі. ЛІТЕРАТУРА Бойчук Ю.Д., Соломенко Є.М., Бугай О.В. Екологія і охорона навколишнього середовища. – Суми, 2003. Відпочивайте в українському селі /Каталог/ , К., 2002 р.; Люкшандерль Л. Спасите Альпы. – М.: Прогресс, 1987 р.; Масляк П.О., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Словник-довідник учня з економічної і соціальної географії світу. –К.: Лібра, 1996 р.; Міжнародний туризм / Журнал/, № 2(44), квітень-травень, 2002 р.; Пузанова Е.П., Честникова В.А. Международный туристский бизнес. – М.: Экспертное бюро – М., 1997. Стадницький Т.В. Родионов А.И. Экология. – М., Высшая школа. 1988. Страны мира: полный универсальный информационный справочник. – М.: Олма-пресс, 2002р.; | |
Просмотров: 335 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0 | |