Реферат на тему: Національний природний парк /Святі Гори/ - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Національний природний парк /Святі Гори/. Розташування: Донецька область, Слов'янський та Краснолиманський райони Площа: 40448,0 га Підпорядкування: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України Поштова адреса: 84130, Донецька обл., Слов'янський р-н, с. Богородичне, Теплинське лісництво, вул. 60-річчя Жовтня, 1. Телефон: (06262) 5-54-57; Факс: (06262) 5-56-56 E-mail: svgor@onlineplus.dn.ua На необхідність заповідання місця зростання борів із реліктової сосни крейдяної та неповторних заплавних і плакорних ландшафтів цього краю звернув увагу відомий ботанік В. І. Талієв ще на початку минулого століття. Комплексне обґрунтування необхідності створення на Сіверському Дінці національного парку підготувала у 1978 році професор Р. І. Бурда з колегами, а трохи згодом були пропозиції інших учених щодо виділення оптимальної площі та визначення меж майбутнього парку. Національний природний парк "Святі Гори" був створений згідно з Указом Президента України від 13 лютого 1997 року № 135. Він був створений на базі ландшафтних заказників загальнодержавного значення "Гори Атрема" та "Святогірський" і став першим національним природним парком на лівобережжі України. Парк знаходиться в Слов'янському та Краснолиманському районах Донецької області й займає площу 40448,0 га, з яких 11878,0 га надані парку в постійне користування. За функціональним зонування територія парку розподілена на заповідну зону площею 2648,0 га, зону регульованої рекреації - 32098,0 га, зону стаціонарної рекреації - 1894,0 га та господарську - 3808,0га. Парк створено з метою збереження, відтворення та раціонального використання ландшафтів Донецького кряжа. В установі працюють 110 чоловік, з них у науковому підрозділі - 5, у службі охорони - 48 осіб. Національний парк займає середню течію р. Сіверський Донець у межах Західно-Донецької схилової височинної області Донецької північно-степової провінції степової зони. Геологічний фундамент цієї території утворюють біла крейда та крейдоподібний мергель, що збереглися до наших днів з верхньокрейдяного періоду. Ландшафтне різноманіття території парку представляють лесова хвиляста височина з чорноземами звичайними, що порізана балками, лощинами, ярами, заплавно-терасовий комплекс р. Сіверський Донець та її приток із лучними та лучно-болотними ґрунтами. Загалом ця територія являє собою своєрідний комплекс долинного ландшафту, що включає крейдяні останці плакору, яри та балки на правому березі головної водної артерії, її заплаву до 3 км завширшки і другу борову піщану терасу на лівому березі. На цьому фоні краєвиди Святих Гір виділяються особливою красою. Це білі крейдяні скелі й круті урвища правого корінного берега, що піднімаються над рікою на 100-120 м. Клімат у цій місцевості характерний для північної смуги степової зони - помірно континентальний, теплий, з посухами. Середня температура січня становить -6-7°С, мінімальна - -41°С, а липня - відповідно +22 і +39°С. При середньорічній температурі повітря +6-8°С тут випадає 470 мм опадів. Домінують східні і південно-східні вітри, які викликають суховії і пилові бурі. Рослинний покрив території національного парку дуже різноманітний, що визначається різноманіттям його рельєфу, ґрунтового профілю та контрастністю мікрокліматичних умов. На значній частині території зростають типові широколистяні ліси віком 90-110 років з переважанням дуба звичайного та участю ясена, липи серцелистої, клену польового. У підліску переважають ліщина та клен татарський, рідше - бруслина бородавчаста та свидина. У трав'яному покриві майже скрізь домінує зірочник ланцетовидний. Неабиякий інтерес становлять ділянки, де переважають південноєвропейські та субсередземноморські види - егоніхон фіолетово-голубий, перлівка ряба, арум видовжений, живокіст кримський та інші. Уздовж надзаплавного валу другої борової тераси довгими перервними смугами ростуть переважно заболочені вільхові ліси, подекуди з березою, а на всій цій терасі - соснові бори. Луки і трав'яні болота трапляються фрагментарно, здебільшого у заплавах, де формуються дуже цінні комплекси лісової рослинності і водно-болотних угідь - осередки масового гніздування птахів. Найбільше ботаніко-географічне значення мають крейдяні бори, сформовані сосною крейдяною - третинним реліктом, видом, занесеним до Червоної книги України. За даними багатьох учених, у XVIII ст. правий берег Сіверського Дінця біля Святогірського монастиря суцільно, аж до села Маяки, був покритий чистими крейдянососновими лісами, а дубові ліси траплялися лише невеликими острівцями. Пізніше широколистяні ліси почали витісняти соснові. Наприкінці ХІХ ст. площі крейдяних борів різко скоротилися, й зараз збереглися лише на окремих ділянках серед дубових лісів. У цих насадженнях відбуваються динамічні процеси взаємодії лісу і степу. В підліску буйно ростуть скумпія, глід, шипшина, а наземний трав'яний покрив майже цілком формується із степових видів. Серед інших цікавих особливостей рослинного покриву парку слід виокремити і сфагнові болота-блюдця, які у степовій зоні розташовані за крайньою південною межею свого суцільного поширення. У межах території національного парку виявлено 43 асоціації, занесені до Зеленої книги України. Це, насамперед, крейдяні бори, дубові ліси з грабом та кленом татарським, кретофільні і степові фітоценози, водні угруповання сальвінії плаваючої. Загалом флора парку налічує 943 види вищих рослин, що складає половину видів, які зустрічаються на південному сході України. Визначну наукову цінність парку становить раритетний фонд флори. У межах національного парку охороняється 123 види рідкісних рослин, 48 видів занесено до Червоної книги України, 12 - до Європейського червоного переліку, 4 - до додатку 1 Бернської конвенції, 45 - є рідкісними для Донбасу і охороняються на місцевому рівні. До Червоної книги України, крім сосни крейдяної, занесено сонцецвіт крейдяний, дворядник крейдяний, дзвінець крейдяний, шоломницю крейдяну, кострицю крейдяну, тюльпан дібровний, рябчика руського, булатку червону, коручку темно-червону, зозулинець блощичний та інші, а до Європейського червоного переліку - ранник крейдяний, жовтушник крейдяний, смілку крейдяну, гісоп крейдяний, дрік донський, полин суцільнобілий, глід український, пирій ковилолистий тощо. У середній течії Сіверського Дінця збереглися характерні для Східної Європи фауністичні комплекси заплавних і нагірних дібров, хвойних лісів і степу. Всього на території парку мешкає 256 видів наземних хребетних тварин, у тому числі 43 види ссавців, 197 - птахів, 10 - плазунів і 9 - земноводних. У річці Сіверський Донець, в озерах і старицях водиться 40 видів риб та 1 вид круглоротих. Загалом на території парку охороняються 50 видів тварин (з них 40 хребетних), занесених до Червоної книги України, 12 видів, занесених до Європейського червоного списку та 114 видів, що підлягають особливій охороні згідно з Бернською конвенцією. Природа національного парку та його околиць ще зберегла умови для існування багатьох рідкісних птахів, таких як скопа, тювик, змієїд, орлан-білохвіст, балобан, боривітер степовий, журавель сірий, ходуличник. У заплаві річки та байрачних дібровах зустрічається горностай - дуже рідкісний для Східної України вид, а у скелях крейдяних гір живе рідкісний для Європи птах - пугач. Серед інших видів ссавців тут можна зустріти "червонокнижних" видру та борсука. Раритетний склад рослинного і тваринного світу можна назвати золотим фондом національного парку. Серед рівнинних національних парків України, цей парк, безсумнівно, має наймальовничішу природу і є еталоном поєднання природної і культурної спадщини. Унікальність парку визначається наявністю на його території своєрідних і неповторних природно-територіальних комплексів. Передусім це скелі над р. Сіверський Донець, крейдяні бори, а з лівого боку ріки, навпроти круч, - трьохсотлітня заплавна діброва насіннєвого походження. Серед цікавих природних об'єктів національного парку слід назвати урочище "Маяцька дача", яке репрезентує особливу сторінку в історії степового лісознавства й охорони природи. Тут на площі близько 5000 га сформувалися унікальні діброви, а в балці "Макатиха" цього урочища деякі лісові ділянки справляють враження первісного лісу. Ліси "Маяцької дачі" були взяті під охорону ще в 1704 році директивою Петра І, який наказав "описать заповедные Маяцкие леса и хранить их в пользу казны со всем вниманием". У цьому урочищі є рідкісна діброва з грабом звичайним, який знаходиться тут за межами східної межі свого суцільного ареалу. На території парку розміщено близько 130 археологічних та більше 70 історичних пам'яток. Серед них особливий інтерес для відвідувачів парку становить Святогірський Свято-Успенський чоловічий монастир на мальовничому правому березі р. Сіверський Донець. Його архітектурний ансамбль XVII-XIX ст. складає основу комплексу пам'яток Святогірського державного історико-культурного заповідника, що входить до складу території національного парку. На початку XVII ст. тут вже існував православний Успенський монастир в печерах крейдяної скелі. Справжньою перлиною заповідника є печерні храми з Миколаївською церквою, яка була збудована в XVII ст. на крейдяній скелі. Ця унікальна цегляна споруда з крейдяним вівтарем відтворює в камені традиції дерев'яної народної архітектури і є оригінальним витвором українського барокко в часи його найвищого розквіту. До середини другої половини XIX ст. належать такі оригінальні споруди Святогірського ансамблю як Андріївська каплиця на крейдяній скелі, головний храм монастиря - Успенський собор, Покровська церква, Печерник, залишки Кирило-Мефодіївських сходів, меморіальна зона поховань відомих родин XIX ст. - Голіциних, Куракіних, Іловайських та ін. Велику пізнавальну цінність становлять печери на території колишнього монастирського Арсеніївського скіту "Святе місце", а також гора Фавор, де існувала Преображенська церква. Більша частина цих унікальних пам'яток культури нині реставрована і становить національне культурне надбання України. Мальовничість ландшафту, багатство культурно-історичних пам'яток, лікувальні кліматичні умови, тривалий комфортний період для відпочиваючих обумовлюють високий рекреаційний потенціал території парку й створюють чудові можливості для цілорічного відпочинку, оздоровлення, лікування та туризму. До складу зони стаціонарної рекреації національного парку зараз входять більше восьми десятків діючих закладів, переважна частина яких зосереджена на території курорту "Слов'яногірськ". В безпосередній близькості до національного парку знаходиться курорт "Слов'янськ". У даній місцевості знаходяться солоні озера Ріпне та Сліпне з лікувальними сульфідними муловими грязями, а також хлоридно-натрієвою роповою водою. В рекреаційно-оздоровчих цілях використовуються також озера Вайсове та Лиман. На території національного парку є джерело мінеральної залізистої води з цінними лікувальними властивостями. В НПП "Святі гори" розроблено п'ять туристичних маршрутів, організовуються екскурсії маркованою екологічною стежкою "Дубовий гай" та немаркованою стежкою атрактивно привабливими місцями.
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (12.04.2014)
Просмотров: 889 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: