Реферат на тему: Лісові ресурси Галицького Держлісгоспу - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Лісові ресурси Галицького Держлісгоспу. Зміст 2Вступ...........................................................................................................................Розділ 1. Фізико – географічно характеристика досліджуваного району.....Географічне положення території дослідження...............................................Геолого – геоморфічні особливості Галицького району.................................Особливості клімату території району..............................................................Характеристика поверхневих вод .....................................................................Ґрунтові умови, та їх значення для лісового господарства.............................Значення мікрофлори, для лісового господарства Галицького району.........Видова різноманітність фауни мистецтва та її народногосподарське і природоохоронне значення................................................................................Лісова рослинність території дослідження.......................................................Розділ 2. Дендрофлора лісництва Галицького листяних дерев і кущів........2.1 Перелік представників дендрофлори листяних лісництва..............................2.2 Біоекологічна характеристика окремих представників дендрофлори листяних лісництва..............................................................................................Розділ 3. Народногосподарське значення виставки.........................................Використана література......................................................................................... Вступ Ліси України є її національним багатством. Ліси використовують екологічні, естетичні, вітро та снігозахисні виховні, та інші функції. Лісові фітоценози мають обмежене експлуатаційне значення користування ними, і дуже тривалий час іде на їх відновлення, а тому, вони підлягають державному обліку, і підлягають охороні. В умовах зростаючого впливу суспільства на природне довкілля необхідно проводити їх комплексні великомасштабні дослідження, ставлячи перед собою мету наукового обгурнтувати ведення лісового господарства, щоб зберегти ліс для прийдешніх поколінь. Основною метою роботи є вивчення багатофункціональної ролі лісів, екологічного спадку лісових фітоценозів , дослідження виробничої діяльності Галицького лісництва у переробці листяних порід дерев, та в сфері відпочинку та туризму, обґрунтування заходів охорони існуючих фітоценозів та їх збільшення із залученням земель несільськогосподарського призначення з метою покращення стану довкілля екологічної ситуації в Галичині зокрема та загалом в Україні. Об’єктом дослідження є лісові ресурси Галицького Держлісгоспу. Предметом Дослідження є дендрофлора Галицького лісництва Галицького Держлісгоспу. Основні завдання кваліфікаційної роботи лісової рослинності на території Галицького району;проаналізувати сучасний стан використання лісових ресурсів Галицького лісництва.Визначити основні напрями охорони ресурсів лісництва;Підготувати висновки щодо сучасного стану охорони та використання лісових ресурсів Галицького лісництва.Бук (Fagus) налічує близько десяти видів з них в Україні є два. Тичинкові квітки в головчастих суцвіттях; маточкові (по дві - чотири) оточені спільною зовні щетинистою пліскою; горішки тригранні, їстівні, листки цілокраї. Всі види бука досить тіневитривалі, вибагливі до родючості й вологості ґрунтів і повітря. Утворюють або чисті лісові насадження (бучники), або виходять як домішка до складу дубових, грабових чи темнохвойних лісів. Дають цінну деревину, з якої виготовляють меблі, кленку, паливо, тощо. В Україні на захід від ріки Збруча. На Поділлі, у Прикарпатті і Закарпатті росте бук лісовий (F. sylvatyca) – могутнє красиве дерево до 30 – 35 м. заввишки. У гірському Криму ( верхня смуга) і на Кавказі росте бук східний (F. orientalig). Каштан (Castanea) налічує близько 10 видів. В Україні росте в Києві, в Івано–Франківській області. Тичинкові квіти в довгих прямих циліндричних стержнях, маточкові зібрані по 2 – і – 4 – 4. Горіхи плоско круглі, дуже заглиблені в пліску, яка зовні голчаста, колюча. Листки до краю гостро зубчасті. Найбільш відомий каштан їстівний велике красиве дерево до 30 м. заввишки (C. sativa) дико росте в горах Південної Європи, Північної Африки і на Кавказі. З деревини каштана виготовляють меблі, кора багата на дубильні речовини. Дуб (Quercus) налічує близько 600 видів, з них в Україні є три. Тичинкові квіти в повислих сережках, оцвітина шести – восьмичленна, тичинок від шести до десяти, маточкові – в головчастих суцвіттях, маточка складається з трьох плодолистиків; зав’язь три гнізда із шістьома насінинами зачатками з яких п’ять редукуються при розвитку плода. Горіх циліндричний (жолудь) біля основи з пліскою у вигляді мисочки. Значення дуба в природі і житті людини досить велике. Численні його види – головні лісоутворюючі породи широколистих і мішаних лісів. Найважливішим і найпоширенішим у лісовій зоні Європи є дуб звичайний (Q. robur). Це велике (до 40 метрів заввишки ) могутнє дерево з розлогою кроною. Утворює чисті насадження, які називаються дібровами, або росте разом з грабом, кленом, ясенем, сосно, тощо. Дуб дуже довговічний. В Україні є чимало 500 – 600 річних, і навіть 800 – 1000 річних дубів, які оголошені пам’ятками природи, і які знаходяться під охороною держави. Дуб має цінну тверду і міцну деревину, і кора широко застосовується як будівельний матеріал, з неї виробляють також меблі, шпалери, клепки. Паркет, тощо. Високо ціниться дуб також як і основна порода для полезахисних смуг, степового лісорозведення та озеленення. Береза (Betula) налічує понад 50 видів, з них в флорі України є 8 – 9 видів. Квітки в три квіткових дихазіях ; тичинок дві, горішок сплюснутий з двома перетинчастими крильцями. Береза повисла або бородавчаста (B. pendula або verrucoga) красиве дерево 20 – 25 метрів заввишки, з гладенькою білою корою і довгими звисаючими гілками, вкритими дрібними темними бородавками. Поширена майже по всій лісовій зоні Європи та Азії. На згарищах та порубах утворює суцільні чисті деревостами, входить, як домішка до складу хвойних і мішаних лісів. З деревини виготовляють меблі, дошки і фанеру, видобувають вугілля, ацетон, тощо. Весною це чудове декоративне дерево. На більш вологих місцях в Україні росте береза пухнаста (B. pubescens), яка отримала свою назву через те, що має густо опущені молоді пагони. В культурі, садах і парках України росте близько 30 видів беріз. Вільха (Alnus) налічує майже 30 видів, з них в Україні є три. Тичинкові квіти в триквіткових дихазіях з чотирма тичинками, маточкові у двоквіткових дихазіях, горішки безкрилі, містяться в здерев’янілій шишечці. В. Клейка або чорна (F. gbectinosa) – дерево до 20 – 25 метрів заввишки з темно-бурою корою і клейкими темно-зеленими листками(рис. 24), поширена в лісовій зоні Європи та Азії. Росте на надмірно – зволожених місцях з проточною водою, по берегах річок, озер, та інших водойм по всій Україні, нерідко утворює чисті насадження відомі під назвою вільшняків. З деревини вільхи виготовляють меблі, надводні та підводні споруди( наприклад дерев’яні мости), кора має дубильні властивості. Менше поширена вільха сіра (A. incana) невелике дерево до 10 –15 заввишки, з гладенькою сірою корою. Зустрічається на Поліссі, Лісостепу, найчастіше в Карпатах, де на місці вирубок ялинок та смерек, утворює часом густі зарості. У Карпатах, в Альпах, вздовж гірських струмків, річок і на вологих місцях росте великий кущ, подібний до вільхи душенція зелена (Duchekia viridis) яка утворює густі зарості. Граб (Carpinus) налічує близько 25 видів, поширений в Європі, Східній Азії і Північній Америці ,в Україні є два види. Тичинкові і маточкові квіти. Тичинкові і маточкові квіти в довгих сережках, розвиваються одночасно з листками. Тичинок 4 –14, тимянки роздільні; горішки ребристі, безкрилий, охоплений трилопатевого або зубчастою листоподібною плівкою. У південних районах лісової зони (на південь від Мінська), у верхньому поясі Гірського Криму і на Кавказі поширений Граб звичайний (C. betulus) – дерево 20 – 25 метрів заввишки. Росте з дубом, буком та іншими породами, утворюючи мішані або чисті грабові ліси. Тіньовитривалий, повільноростущий, має тверду і важку деревину, з якої виготовляють різні вироби(колодки, токарські вироби тощо), а також використовується як паливо. В нижньому Гірському поясі Криму і Кавказу на сухих кам’янистих ґрунтах поширений Граб східний (C.orientalis), який росте тут з дубом пухнастим, різними ялівцями, утворюючи низькорослі лісові зарості. Ліщина (Corylus) (рис. 25) налічує близько 15 видів, поширених в Європі, Азії та північній Америці. В Україні є один вид. Тичкові квіти в одно квіткових дикозіях; маточкові – у двоквіткових. Горіх безкрилий, заглиблений у пліску. Найбільш важливий та поширений Л. звичайна (C. avellana) – кущ до 4 – 5 метрів заввишки, росте як підлісок у широколистих лісах від Європи до Уралу. Цінний горіх є індикатором високої родючості ґрунту. В садах і парках України культивують ліщину деревовидну або ведмежий горіх (C. colurna) велике, красиве дерево до 25 метрів заввишки з розлогою корою ф також ліщину велику, або ломбардський горіх (C. maxita) – великий кущ до 6 – 8 метрів заввишки, родом з північної Європи, що є цінною харчовою та декоративною культурою. Порядок Горіхоцвіті (Juglandales) Родина Горіхові (Juglandacea) Рід Горіх (Juglans) має до 30 видів з яких 6 є в культурі України. Найважливішим і найпоширенішим з них є горіх грецький (J. regia), що походить з Балкан та середньої Азії. Цінний горіхонос; плоди вживають в їжу, широко використовують для кондитерських виробів; швидко росте. Має цінну деревину. В Україні його розводять здавна і майже повсюди: у горіхових садах, у присадибних ділянках, вздовж шляхів. Більш холодостійким є горіх чорний (J. nigra) та сірий (J. cinerea) обидва види походять д Північної Америки, їх часто культивують у нас в садах і парках як декоративні рослини. Найбільш холодостійким в цьому роді є горіх маньчжурський (J. mandeshurica), що походить із далекого сходу. Оригінальною реліктовою рослиною цієї родини є кавказька (Pteracarya), родом з Кавказу. Культивується майже у всіх садах України і в багатьох парках як декоративна та рідкісна рослина. Порядок Вербоцвіті (Salicales) Родина Вербові (Salicaceal) Тополя (Populus) налічує близько 40 видів і багато гібридів у флорі України є 4 види і випробувано в культурі близько 25 видів та форм. Дерева з м’якою деревиною, листки здебільшого з широкою пластиною; сережки повислі; приквіткова луска зубчасто надрізана; тичинок вісім, або більше, як маточкові квітки вони оточені диском. Рід тополя поділяється на окремі підроди або секції: білі, чи сріблясті тополі; чорні тополі; бальзамічні, або пахуча тополі; тощо. Білі, чи сріблясті тополі мають білу, чи сіро-зелену кору, яка довго лишається гладкою. Найпоширенішою в нас в дикому в нас в дикому стані є тополя біла (P. alba) тополя сірувата (P. canesceng) і тополя тремтяча або осика (P. tremula) часто особливо на півдні України розводять тополю самаркандську (P. bollecena). Верба (Salix) налічує понад 300 видів та багато природних, та штучних гібридів; у флорі України є близько 30 природних видів, і ряд видів та форм у культурі. Кущі, рідше дерева; пластинка листка звичайно вузька, ланцетна; сережки прямостоячі, або відхилені; приквіткові луски цілокраї; тичинок дві, рідше три – п’ять або 12. З дикорослих верб в Україні найбільш поширені в заплавах річок, плавнях і по берегах водойм такі види як В. біла (S. alba) – дерево до 25м. заввишки із довгими звислими гілками; В. ламка (S. bragilis) – дерево до 10-15м. заввишки з короткими крихкими гілками і трохи шкірястими блискучими листками; на річках, заплавах ця верба утворює місцями суцільні зарості В. гостролиста (S.acutifolia) – кущ до 2-8 метрів заввишки з тонкими гілками і сизуватими з тильного боку листками; В. тритичинкова (S. triandra) та інші. Вербу білу часто розводять в садибах на левадах та вздовж доріг. Ця декоративна рослина оспівана в народних піснях. На торф’яних болотах і заболочених луках поширена В. чорна (S.myrtilloideg) – кущик 0,5-0,75м. заввишки; та інші. Клен (Acer) налічує близько 150 видів, які ростуть переважно в гірських областях північної півкулі. В флорі України є 5 видів у культурі близько 30 видів, і багато садово – декоративних форм. Клени досить цінні лісові та декоративні рослини для садів і парків, залісення балок, крутосхилів, тощо. Деревоподібні представники дають цінну деревину, є добрим паливом. В Україні в широколистих і мішаних лісах поширені К. гостролистий, К. звичайний (A. latanoideg) – красиве дерево з великим листям, К. польовий (A.gampegtre) – дерево середніх розмірів з меншими ніж у клена листками; клен несправжньо – платановий, або явір (A. pgeudoplatanus) високе дерево з великими пятилопатевими листками і довгими повислими китицями квіток. Родина розові (Rogoideade) Підродина яблуневі (Maloideal) Яблуня (Malus) – дерево, рідше кущ, без колючок, плід найчастіше кулястий, на кінцях вгнутий м’якуш без кам’янистих клітин. У дикому стані відомо понад 30 видів яблунь, поширених переважно в помірній зоні північної півкулі. В Україні в лісах ростуть Я. лісова(M. syvestris) та Я. рання(M. praecox). Перша – це дерево десяти метрів заввишки, з неопереними в дорослому стані листками, друга – це деревце до 5метрів заввишки з пухнастими знизу листками. У культурі відомо понад 10000 сортів яблунь, асортимент їх весь час розширюється. Більшість культурних сортів яблунь об’єднуються в збірний комплексний культигенний вид – Я. домашня (M. domestika) що має складне гібридне походження. Яблуня давня і важлива плодова культура багатьох країн світу. Вже за 5 ст. до н. е. стародавні мешканці пониззя Дніпра (Геродотові “скіфи орачі” і “скіфи хлібороби”) мали сади в яких росли яблуні. В київській Русі, як свідчать літописи, яблуня з’явилася в ХІ ст. в монастирських садах. В ті часи її плоди називались помонами. В Україні є понад сто сортів яблуні. Груша (Pyrus) – дерева або кущі в яких часина коротких гілочок перетворилася на колючки; плід найчастіше грушоподібний, у дикик частіше округлий; м’якуш з кам’янистими клітинами. Відомо близько 20 видів груш ц дикому стані; особливо багато їх на Кавказі і в горах середньої Азії. В Україні в лісах та байраках майже повсюди росте Г. звичайна (P. communig) яка є доброю підщепою для куль культурних сортів, об’єднаних під загальною назвою Г. домашня (P. domestika). Світовий асортимент налічує близько 500 культурних сортів груші. Після яблуні, груша у нас – найважливіша плодоносна рослина. Історія її культури також заходить у глиб віків. Ще Теофраст розрізняв дикі та культурні сорти груші, а стародавні люди вже були обізнані з її щепленням. Груша згадується в творах таких стародавніх письменників як Катон, Пліній старший, Колумелло та інші. За смаковими якостями найкращі сорти груш не поступаються яблукам, хоча вміст цукрів у них менший (7-13%) ніж у яблук, однак плоди їх здаються солодшими, бо містять значно менше кислот. Айва довгаста (Cudonia oblonga) деревце або довгастий кущ заввишки до 5 метрів, знизу білоповстистими ; квітки поодинокі, великі, блідо-рожеві; плоди грушоподібні, або кулясті великі, дуже запашні з камя’нистими клітинами. походить Айва з Кавказу та середньої Азії. Культивується в Криму, на Кавказі, в Молдові. Витримує кліматичні умови Києва, але дає дрібніші плоди ніж на півдні. Підродина сливові (Prunoidaal) Слива (Reunus) – дерева або кущі часто з колючими гілочками, кістянка соковита, зовні із сизою поволокою, кістка сплюснута. Відомо близько 30 її видів. Дико росте по узліссях байрачних лісів і схилах степових балок. Терен колючий (P. spinoga) – дуже колючий кущ, який місцями утворює труднопрохідні зарості. В культурі найбільш поширена С. Домашня (P. obomestica), що має багато районованих і місцевих сортів, поміж яких особливо славиться угорки та ренклоди. Плоди сливи споживають у свіжому та консервованому вигляді (варення, джем, наливки, компоти тощо). В Україні, на Кавказі, в середній Азії вирощують С. розлогу або аличу (P.divaricata) з жовтими, рожевими або червоними плодами. Останнім часом виведені великоплідні сорти аличі. Вишня (Cerasus) – неколючі дерева або кущі; кістянки соковиті, без поволоки; кісточка куляста, не сплюснута. У дикому стані відомо понад 150 видів, з яких половина росте у Китаї і здебільшого для нього є ендемічними видами. На узліссях і по степових схилах України росте В. кущова (C. fruticosa) – кущ 1-2 м заввишки з дрібними червоними плодами. У лісах Поділля і Карпатах росте дика черешня(C. avium) – красиве, високе дерево з темно-червоними, трохи гіркуватими маленькими плодами. У Приазов’ї, в Криму і Закарпатті в промислових масивах вирощують різні культурні сорти черешні, а всього в Україні районовано понад 20 її сортів. По всій Україні поширена в культурі В. звичайна (C. vulagaris). Вишня давня культура в Україні.
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (19.04.2014)
Просмотров: 332 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: