Реферат на тему: Хімічне забруднення атмосфери - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Хімічне забруднення атмосфери. ХІМІЧНЕ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРИ Протягом усього часу свого існування людина була не-розривно пов'язана з природою. Але з моменту виникнення високоіндустріального суспільства людина чимраз більше по-чала втручатися в її лаптя. На сьогоднішньому етані це втру-чання загрожує повним знищенням природи. Постійно ви-трачаються невідновлювані види сировини, число орних зе-мель катастрофічно скорочується, тому що вони стають міс-цем будівництва нових міст і промислових підприємств. Лю-дина почала втручатися у функціонування біосфери — тієї частини нашої планети, де, власно, й існує життя. Біосфера Землі сьогодні зазнає наростаючого антропогенного впливу. При цьому необхідно вказати кілька найважливіших процесів, кожен із яких погіршує екологічну ситуацію на планеті. Найсильніше позначається на навколишньому середови-щі забруднення продуктами хімічних перетворень. До них можна зарахувати газоподібні й аерозольні забруднювачі про-мислово-побутового походження. Також погано позначаєть-ся па атмосфері накопичення вуглекислого газу, кількість яко-го, на жаль, чимдалі збільшується. Це може призвести у най-ближчому майбутньому до збільшення середньорічної темпе-ратури на Землі. Продовжується забруднення Світового оке-ану нафтою і її похідними, що охопило вже 1/5 усієї поверхні океану. Така ситуація може спричинити порушення газо- і во-дообміну між атмосферою й гідросферою. Забруднення ґрунту пестицидами й перевищення кислотності можуть призвести до розпаду екосистеми. Усі ні процеси здатні викликати нега-тивні зміни в біосфері. Людина забруднює атмосферу вже протягом багатьох ти-сячоліть, але годі наслідки використання вогню були ще зовсім незначними. Людині треба було тільки змиритися з тим, що дим не давав набрати повні легені повітря, або з тим, що житло виглядало вельми незатишно через сажу, що покривала стіни. Те-пло, яке давав вогонь, було потрібніше й важливіше, ніж чисте повітря. У ті часи таке забруднення повітря не було катастро-фічним, тому що люди жили невеликими групками на незайма-ній території, яка простяглася на тисячі кілометрів. І навіть ко-ли пізніше люди зосереджувалися в одному місці, викиди не могли серйозно вплинути на навколишнє середовище. Така рівновага існувала приблизно до дев'ятнадцятого століття. Промисловість почала розвиватися прискореними темпами, що спричинило посилене забруднення навколишнього середовища. З кожним роком народжувалися всі нові й нові міста-мільйонери, з'являлися нові винаходи. Атмосфера забруднюється в результаті впливу трьох ос-новних факторів: промисловості, побутових котелень і транс-порту. У залежності від місця розташування частка кожного з трьох джерел забруднення сильно коливається. Однак загаль-новизнаним є той факт, що промислове виробництво стало одним із найгрізніших «кривдників» навколишнього середо-вища. Джерелами забруднення стають теплоелектростанції, що викидають разом із димом а атмосферу сірчистий і вуглекис-лий газ. Також сюди можна зарахувати металургійні підпри-ємства, особливо кольорової металургії, що викидають у пові-тря оксиди нітрогену, сірководень, хлор, фтор, амоніак, сполу-ки Фосфору, частки й сполуки Меркурію й Арсену. Сюди ж належать і цементні, хімічні заводи. Шкідливі гази опиняють-ся в повітрі в результаті спалювання палива для потреб про-мисловості, опалення житла, роботи транспорту, спалювання й переробки побутових і промислових відходів. Аерозольне забруднення Аерозолі являють собою тверді або рідкі частинки, що знаходяться в повітрі в завислому стані. Тверді компоненти аерозолів нерідко дуже небезпечні для живих організмів, у людей вони викликають специфічні захворювання. В атмос-фері аерозольні забруднення можна спостерігати у вигляді диму, туману, імли або серпанка. Значна частина аерозолів формується в атмосфері при взаємодії твердих і рідких части-нок між собою або з водяною парою. Середній розмір аерозо-льних частинок складає 1-5 мкм. В атмосферу Землі щорічно надходить близько 1 куб. км пилополібних частинок штучно-го походження. Велика кількість пилових частинок утворю-ється також у ході виробничої діяльності людей. Основними джерелами штучних аерозольних забруднень повітря на сьогодні є ТКС, що споживають вугілля високої зольності, збагачувальні фабрики, металургійні, цементні, маг-незитові й сажові заводи. Аерозольні частинки від цих джерел відрізняються великою розмаїтістю хімічного складу. Найчас-тіше в їхньому складі можна знайти сполуки Силіцію, Кальцію й Карбону, набагато рідше — оксиди металів: купруму, магнію, мангану, цинку, ніколу, плюмбуму, сурми, вісмуту, селену, арсе-ну, берилію, кадмію, хрому, кобальту, молібдену, а також азбес-ту. Ще більш різноманітним є органічний пил, що містить у собі аліфатичні й ароматичні вуглеводні, солі кислот. Він утво-рюється при спалюванні залишкових нафтопродуктів, у про-цесі ніролізу на нафтопереробних, нафтохімічних та інших" подібних підприємствах. Постійними джерелами аерозольного забруднення стали промислові відвали — штучні насипи з перевідкладєного матеріалу, головним чином розкривних по-рід, створених при видобутку корисних копалин або ж із від-ходів підприємств переробної промисловості, ТЕС. Джерелом:, пилу й отруйних газів стають масові підривні роботи. Відомо, що в результаті одного середнього за масою вибуху (250— 300 тонн вибухових речовин) в атмосферу викидається близько 2 тис. куб. м умовного оксиду карбону і більше 150ті; пилу. Виробництво цементу й інших будівельних матеріали також є джерелом забруднення атмосфери пилом. Основні технологічні процеси цих виробництв — здрібнювання і хімічна обробка шихт, напівфабрикатів і одержуваних продуктів у; потоках гарячих газів — завжди супроводжуються викидами: пилу й інших шкідливих речовин в атмосферу. До атмосферних забруднювачів належать вуглеводні насичені й ненасичені, що включають від 1 до 13 атомів Карбону. Вони можуть зазнавати різних перетворень, окиснення, полімеризації, особливо якщо почнуть взаємодіяти з іншими: атмосферними забруднювачами після збудження сонячною радіацією. Результатом цих реакцій стає поява переписних сполук, вільних радикалів, сполук вуглеводнів з оксидами нітрогену й сульфуру, часто у вигляді аерозольних частинок. Зі; деяких погодних умов у приземному шарі повітря можуть; формуватися особливо великі скупчення шкідливих газоподібних й аерозольних домішок. Фотохімічний туман (смог) Фотохімічний туман — це багатокомпонентна суміш га-зів І аерозольних частинок первинного й вторинного похо-дження. Основними компонентами смогу є озон, нітроген і сульфур оксиди, мисленні органічні сполуки перекисної природи, які у сукупності називаються фотсоксидантами. Фото-хімічний смог утворюється в результаті фотохімічних реакцій за певних умов: наявності в атмосфері високої концентрації оксидів нітрогену, вуглеводнів та інших забруднювачів, інте-нсивної сонячної радіації її безвітря або дуже слабкого обміну повітря в приземному шарі при могутній інверсії. Стійка безвітряна погода, яка завжди супроводжується інверсіями, по-трібна для створення високої концентрації реагуючих речо-вин. Такі умови виникають частіше в червні-вересні й рідше узимку. Під час тривалої ясної погоди сонячна радіація стає причиною розщеплення молекул нітроген двооксиду й утво-рює нітроген оксиду й атомарного кисню. Атомарний кисень із молекулярним киснем утворюють озон. Здавалося б, останній, окислюючи нітроген оксиду, [повинен знову перетворюватися на молекулярний кисень, а нітроген оксиду — на двооксид. Але цього не трапляється. Нітроген оксиду вступає в реакцію з олефінами вихлопних газів, які при цьому розщеплюються за подвійним зв'язком й утворюють осколки молекул і надли-шок озону. У результаті тривалої дисоціації нові маси нітро-ген двооксиду розщеплюються й дають додаткові кількості озону. Починається циклічна реакція, результатом якої стає поступове нагромадження озону. Цей процес у нічний час пе-реривається. У свою чергу озон вступає в реакцію з олефіна-ми. В атмосфері накопичуються різні перекиси, які у сумі й утворюють характерні для фотохімічного туману оксиданти. Останні стають джерелом так званих вільних радикалів, що відрізняються особливою реактивною здатністю. Такі смоги — нерідкісне явище над Лондоном, Парижем, Лос-Анджелесом, Нью-Йорком й іншими містами Європи й Америки. Вони вкрай небезпечні для дихальної й кровоносної систем і часто бувають причиною передчасної смерті міських жителів з ослабленим здоров'ям.
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (23.04.2014)
Просмотров: 428 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: