Реферат на тему: Фактори, які впливають на зменшення лісів - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Фактори, які впливають на зменшення лісів. ПЛАН Вступ Лісова політика. Екологічні фактори Ресурсно-економічні фактори. Соціальні фактори. Стратегічні пріоритети. Проблеми і пріоритети перехідного періоду. Висновок Література Вступ Лісове господарство України - малолісова та лісодефіцитна держава. Загальна площа земель лісного фонду складає 10 млн га, з них 8,6 млн га покрито лісовою рослинністю, що складає 14,3% площи країни (ця величина є показником лісистості). Рівень оптимальної лісистості, тобто такої, при якій ліси найбільш сприятливо впливають на довкілля, ефективно виконують свої функції та дають народному господарству необхідну кількість деревини в цілому для України складає 20%. Загальний запас деревини України оцінюється в 1,3 млрд м3. Хвойні насадження займають 45% загальної площи, в тому числі соснові (Pinus silvestris L.) - 36%. Твердолистяні насадження складають 41%, в тому числі дуб (Quercus robur L.) та бук (Fagus sylvatica L.) - 33%. Середній приріст деревини на одному гектарі покритої лісом площи складає 4,0 м3 та коливається від 5,0 м3 в Українських Карпатах до 2,5 м3 в степовій зоні. У законодавстві України (Лісовий кодекс) визначено, що ліси України виконують переважно екологічні функції та мають відповідно обмежене експлуатаційне значення. За господарським призначенням, місцем розташування та функціями, які вони виконують, ліси України поділяються на дві групи. До першої групи відносяться ліси, які виконують переважно захисні функції, а також заповідні ліси, насадження, які мають наукове або історичне значення (включаючи генетичні резервати) та ін. До другої групи відносяться ліси, які мають захисне та обмежене експлуатаційне значення. Площа лісів першої групи складає 5,1 млн га або 52% лісового фонду. Всі ліси є державною власністю. З них 72% знаходиться в постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, інші надані в користування сільськогосподарським підприємствам (24%), комунальним та іншим організаціям (4%). 1. Лісова політика Лісова політика - це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення охорони, відтворення і ефективного, збалансованого використання всіх ресурсів, корисних властивостей та інших цінностей лісів, необхідних цивілізації сьогодні та в майбутньому. Необхідною умовою її успішної реалізації є наявність системи управління лісами і лісовим сектором економіки на міжнародному і національному рівнях. Цілі міжнародної лісової політики глобальні, для їх досягнення потрібні узгоджені зусилля багатьох держав. Цілі лісової політики національного рівня більш традиційні і прагматичніші. В найбільш загальному вигляді вони зводяться до забезпечення багатоцільового, неперервного і невиснажливого використання ресурсів та корисних властивостей лісів. Кожна держава, спираючись на аналіз власного ресурсного потенціалу і реального стану справ в економіці та політиці, має конкретизувати цілі лісової політики та створити юридичні, економічні і організаційні умови для їх досягнення. Основні інструменти лісової політики національного рівня: законодавство, планування та організаційна структура, що забезпечує досягнення цілей і захист національних інтересів. Класичні цілі національної лісової політики прямо випливають із значення лісу для життя держави і суспільства. Вони поділяються на екологічні, ресурсно-економічні і соціальні. В умовах командно-адміністративної економіки основні цілі і принципи лісової політики формувалися централізовано, виходячи з потреб, можливостей та інтересів СРСР загалом. Регіональні особливості враховувалися, але недостатньо. Окремі положення лісової політики були приведені в різних законах і відомчих нормативах. Такий підхід успадкований і Україною, діюче лісове законодавство якої здебільшого розвинене на основі радянського права. В більшості країн Європи, зокрема і постсоціалістичних, прийнято формулювати лісову політику в явному вигляді, її цілі та шляхи реалізації розробляються на основі досягнутого консенсусу між усіма зацікавленими сторонами - різного профілю державними установами, приватними і недержавними організаціями. Цей процес має бути відкритим і прозорим. Підготовлений документ ухвалюється парламентом і є орієнтиром при розробці всіх інших законів і положень, що регулюють лісові відносини. Такий підхід гранично демократичний і дозволяє уникнути ситуації, при якій відомчі, регіональні чи приватні інтереси мають пріоритет над інтересами суспільними і державними. На етапі формування лісового законодавства України корисно використати досвід розробки національної лісової політики європейських держав. Умови реалізації лісової політики Держава і суспільство є тим середовищем, у якому реалізується лісова політика. Блоки факторів, по яких прийнято характеризувати стан цього середовища, збігаються з основними цілями лісової політики. Однак є ще один потужний комплексний фактор, що не вписується в тривимірну схему. Це загальнодержавна політика, яка відображає суспільну свідомість, що, в свою чергу, значною мірою залежить від історичних традицій народу і політичної волі державних лідерів. 2. Екологічні фактори. 2.1. Природні умови існування лісів країни суттєво змінені під впливом людської діяльності. Її наслідки проявляються в забрудненні атмосфери і ґрунтів, зниженні рівня ґрунтових вод, зміні лісорослинних умов під впливом рекреації. Особливо вагомими для лісового господарства України є масштабні зміни умов росту лісів і ведення лісового господарства, пов'язані із глобальним потеплінням клімату і забрудненням значних територій радіонуклідами в результаті аварії на ЧАЕС. 2.2. Структура українських лісів - це наслідок історії їх експлуатації і відтворення. Вона далека від природної, що проявляється у значній фрагментації лісових масивів, високій частці насаджень штучного (45,6%) і порослевого (18,7%) походження, спрощенні породного складу, зниженні біорізноманіття лісів, нерівномірному віко вому розподілі деревостанів. 2.3. Стійкість значної частини лісів понижена, що проявляється у прогресуючому погіршенні їх стану. В останні десятиліття значно зросли збитки та шкода, заподіяні лісовому господарству пожежами, вітровалами, шкідниками. 2.4. Важлива екологічна (захисна) роль українських лісів загальновідома. Підтримка і посилення цієї ролі протягом останніх десятиріч були основним пріоритетом державної лісової політики України. А це: Висока (понад 10%) і постійно зростаюча частка заповідників, національних парків та інших особливо захисних територій у загальній площі лісів, суттєвий ріст темпів заповідання лісів за останні роки. Економічний спад сприяє полегшенню процедури виділення нових об'єктів природно-заповідного фонду. Надлишкове виділення нових особливо охоронних територій починає негативно відображатися на ресурсно-економічному потенціалі лісового господарства; Високий процент лісів, економічне використання яких суттєво обмежено (заборонені рубки головного користування, лісовідновні рубки приурочені до моменту природного розпаду деревостанів); 2.5. На Україні є значні площі лісів, неврахованих у складі особливо захисних територій, але фактично зростаючих без втручання людини. До їх числа належать насамперед ліси, не доступні для експлуатації через відсутність доріг у Карпатському регіоні, і ліси, значною мірою забруднені радіонуклідами в результаті аварії на ЧАЕС. 3. Ресурсно-економічні фактори. 3.1. За останні 40 років загальний запас деревини в лісах України збільшився вдвічі. Розрахункові і реальні обсяги заготівлі, навпаки, загалом зменшилися. Внаслідок цього частка використання приросту і інтенсивність лісокористування в Україні зараз нижчі, ніж в переважній більшості країн Європи. 3.2. Україна неоднорідна за географічними та лісосировинними умовами. Загальна малолісність України зумовлена наявністю в її складі 8 степових областей, на території яких ліс- явище інтразональне, рідкісне (лісистість до 5%) і не може мати суттєвого економічного значення. Інші регіони мають зовсім інші умови лісоза- безпеченості. Ліс та пов'язані з ним види діяльності відіграють помітну (Лісостеп), значиму (Полісся) й дуже значну (Карпати) економічну роль. 3.3. У ході робіт з масового лісовідновлення і лісорозведення на Україні переважно орієнтувалися на шпилькові породи - сосну в рівнинній частині і ялину в Кар патському регіоні. Це призвело до значного зростання частки шпилькових моно культур у породному складі лісів. Насадження цієї категорії характеризуються низькою стійкістю до несприятливих умов середовища, шкідників та хвороб. 3.4. Помітна тенденція до погіршення якості стиглих і пристигаючих лісів, особливо твердолистяних. Це проявляється в зниженні середніх запасів і проценту виходу ділової деревини при головних рубках, а також зростання частки рубок, пов'язаних з погіршенням стану насаджень (санітарних, лісовідновних), в загальному обсязі лісокористування. 3.5. Згідно з новим Земельним кодексом ліси України можуть перебувати у дер жавній, комунальній та приватній власності. Нині основна їх частина знаходиться в постійному користуванні підприємств Держкомлісгоспу (66,1%). Кількісні та якісні характеристики лісів колишніх колек тивних сільськогосподарських підприємств, що є фондом для формування приватних лісів, загалом значно гірші, що пояснюється як об'єктивними причинами (гірші умови місцезростання, значна фрагментація, молодший вік), так і нижчим рівнем ведення лісового господарства. 3.6. В ході реформ 90-х років минулого століття, які супроводжувалися загальною системною кризою, суттєво змінилися економічні умови роботи лісогосподарських підприємств. Головні зміни зводяться до наступного: підприємства отримали право власності на заготовлену в ході головного користування деревину та можливість вільної її реалізації на зовнішньому і внутрішньому ринках; зменшилися і продовжують зменшуватися розміри бюджетного фінансування лісового господарства; в зв'язку з приватизацією і подальшим фактичним банкрутством значної частини підприємств, що споживають і переробляють деревину, на внутрішньому ринку різко впав платоспроможний попит на круглий ліс і продукцію його первинної переробки, змінилася структура внутрішнього споживання деревини. В останні два роки спостерігається зростання лісопереробної галузі країни, однак загалом сучасний деревообробний комплекс України залишається малорозвиненим і вкрай незбалансованим, насамперед через відсутність потужностей по переробці маломірної і низькоякісної деревини; різко зросли обсяги і економічна ефективність експорту деревини і продуктів її первинної переробки (насамперед пиломатеріалів). 4.Соціальні фактори 4.1. Роль лісу, як засобу створення сприятливих умов для відпочинку та збе реження здоров'я суспільства дуже висока і зростатиме, особливо в малолісних і густонаселених районах країни. 4.2. В умовах кризи зросла значимість лісового господарства як галузі, що спро можна зберегти робочі місця в сільській місцевості, де проблеми працевлаштування найгостріші. Лісовий сектор має значний потенціал для розширення ринку праці, насамперед за рахунок зайнятості в галузі переробки деревини. 4.3. На фоні різкого зниження рівня життя значної частини населення підвищилась роль лісу як джерела палива і продуктів харчування. Водночас посилилася незаконна експлуатація лісових ресурсів (самовільні рубки, захвати території, браконьєрство). 4.4. Спостерігається зростання інтересу суспільства до проблем, що пов'язані з лісом і лісовим господарством. Проте рівень його поінформованості загалом не високий. 4.5. Професійні кадри лісового господарства здебільшого сформувалися в умо вах планово-розподільчої економіки і залишаються прихильниками раніше складених оцінок і стереотипів. Сучасна система підготовки і перепідготовки кадрів, а також видавнича діяльність, орієнтовані на потреби лісового сектора, залишаються слаборозвиненими. Стратегічні пріоритети Україна належить до європейських держав і приєдналася до процесу розробки спільних цілей і принципів ведення господарства в лісах Європи (Гельсінський процес), спрямованих на невиснажливе лісокористування, збереження і відмовлення біорізноманіття лісових екосистем. В зв'язку з цим стратегічні цілі національної лісової політики повинні мало відрізнятися від цілей, що сформульовані міжнародними угодами стосовно сталого розвитку, раціонального використання та охорони лісів. В найбільш загальному вигляді стратегічні пріоритети лісового господарства України можуть бути представлені наступним чином. 1. Розширене відтворення лісових ресурсів у кількісному та якісному (вартісному) вигляді. Досягнення цієї мети вимагає довгострокових узгоджених зусиль з таких напрямків: Збільшення площі лісів. Найуспішніше може бути здійснено за рахунок заліснення земель Лісостепової і Поліської зони, що не використовуються. Доцільність створення нових лісів у Степовій зоні вимагає додаткового вивчення і обґрунтування насамперед в зв'язку зі зростанням посушливості клімату та зміною гідрологічних умов у регіоні; Реконструкція лісів з метою приведення їх породного складу відповідно до умов місцезростання. Основною перешкодою для розширення робіт з реконструкції є відсутність коштів і можливостей збуту низькоякісної деревини, що отримана в ході їх проведення; Підвищення продуктивності і якості (вартості) лісів за рахунок раціонального ведення лісового господарства. Насамперед необхідне підвищення ефективності рубок догляду за лісом і забезпечення своєчасної рубки стиглих насаджень (до моменту різкого падіння їх приросту і погіршення якості деревини, що прогресує), внесення коректив у практику лісовідновлення. 2. Збереження і відновлення біорізноманіття лісів, підтримка їх стабільності і життєздатності. Досягнення цієї мети передбачає: Раціональний, екологічно і економічно обгрунтований підхід до формування мережі особливо охоронних лісових територій і введення обмежень на лісогосподарську діяльність; Широкомасштабне впровадження в практику екологічно орієнтованих методів лісовідновлення, лісокористування і лісо- вирощування; Організацію неперервного і ефективного контролю за станом лісів; Удосконалення системи охорони лісів від пожеж, захисту від шкідників і хвороб. 3. Раціональне, комплексне і постійне використання лісових ресурсів. Для досягнення даної мети необхідні: Широке впровадження методів, що дозволяють вирощувати ліси, які ефективно та однаково виконуватимуть експлуатаційні, захисні, соціальні та інші функції; Внесення відповідних змін в практику планування і організації лісокористування; Досягнення швидкого і збалансованого розвитку деревообробного комплексу країни, який повинен забезпечити попит на весь обсяг вирощуваної деревини. Забезпечення ефективного виконання лісовими екосистемами захисних і соціальних функцій. Досягнення цієї мети передбачає збір додаткової інформації про захисні і соціальні функції лісів; переосмислення багатофункціональної ролі лісу в ландшафті на основі нових даних і сучасних уявлень; внесення відповідних змін в лісогосподарську практику; вкладання коштів у розвиток інфраструктури відпочинку і реалізацію програм екологічної просвіти населення. 5. Зростання економічної ефективності використання лісових ресурсів, досягнення рентабельності лісового господарства, забезпечення сприятливих умов для розвитку деревообробної промисловості. Донині офіційно визнається, що ліси України мають обмежене сировинне і економічне значення. Ця теза складена в радянський період і справедлива для умов УРСР як частини лісосировинної супердержави. В умовах суверенної України лісову політику доцільно формувати, виходячи із визнання рівної значимості екологічних, економічних і соціальних функцій лісів для країни в цілому. На регіональному рівні це уявлення, безперечно, повинно коригуватись. Шляхи досягнення цієї мети базуються на принципах ринкової економіки і вільної конкуренції. Серед них: забезпечення рівних умов розвитку для підприємств усіх форм власності; досягнення стабільності ринку круглого лісу; збільшення місцевих обсягів переробки; підвищення вартості експортованих товарів; удосконалення методів обліку лісопродукції, а також стандартів визначення сортності; забезпечення доступності інформації про лісові ресурси, можливі обсяги заготівлі круглого лісу, експорту і імпорту лісопродукції. 6. Проблеми і пріоритети перехідного періоду Сучасні проблеми лісового сектору економіки України можна розділити на чотири групи.1. Правові проблеми Діюче законодавство і підзаконні акти недостатньо враховують особливості ринкової економіки в лісовому секторі. Питання власності і шляхи приватизації, оподаткування, оренди, система обліку і фінансування потребують удосконалення. Держкомлісгосп України та підпорядковані йому структури поєднують у собі функції контролю, управління, законотворчості з господарською та комерційною діяльністю, що суперечить антимонопольним принципам і може стати причиною конфліктів у майбутньому. У лісовому та природоохоронному законодавстві недостатньо враховані регіональні особливості (відмінності). Не повною мірою забезпечено практичне виконання міжнародних угод зі сталого лісоуправління. 2. Лісничо-екологічні проблеми. Оптимізація лісокористування включає підвищення відсотку використання приросту, зростання питомої ваги поступових і вибіркових рубок. Впровадження ландшафтно-водозбірних принципів при плануванні та веденні лісового господарства; поширення реконструктивних рубок і вдосконалення методів догляду за лісами, спрямованих на формування стійких деревостанів з високою якістю деревини. Поступова відмова від технологій, орієнтованих на використання важкої техніки як такої, що спричиняє значну шкоду природі; забезпечення виконання всіх лісівничих вимог при заготівлях деревини. Охорона лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, формування стійких лісів; Система відбору, охорони лісів і проведення лісогосподарських заходів у лісах природо-заповідного фонду. Ведення лісового господарства на територіях, забруднених радіонуклідами і промисловими відходами. 3. Економічні проблеми Забезпечення стабільного, достатнього і доцільного фінансування лісового господарства. Зміна системи планування, яка занадто централізована і мало пристосована до ринкових умов господарювання. Необхідно створити умови для довгострокових інвестицій, будівництва доріг, придбання техніки та обладнання. Формування ринку оптової та роздрібної торгівлі лісом, системи підрядів на проведення лісогосподарських робіт і заготівлі продуктів лісу. Непередбачуваність законодавства (особливо податкового і природоохоронного) виступає як окрема економічна проблема, що перешкоджає довгостроковому плануванню розвитку лісового господарства. 4. Соціальні проблеми Складна соціальна ситуація в регіонах і населених пунктах, де основою економіки є підприємства лісового і деревообробного комплексів. Недосконалий механізм розподілу функцій з розпорядження лісами між органами державної влади різних рівнів. Низький ступінь довіри до структур влади, високий правовий нігілізм у сучасному українському суспільстві, нерозвиненість суспільних лісових та екологічних організацій. Тенденції надавати економічному успіху першочергового значення, відторгнення екологічних обмежень, якщо вони перешкоджають зростанню особистого добробуту. Зростання числа і обсягів самовільних рубок, прояви тіньової економіки, випадки корупції. Всі ці проблеми взаємопов'язані і часто обумовлені. Головним результатом їх розв'язання було і залишається ефективне забезпечення державою корисностей, які надаються лісами (джерело деревини і інших продуктів; основний еколого-стабілізуючий фактор; рекреаційний, генетичний і суспільно-історичний ресурс). Цілі лісової політики перехідного періоду спрямовані на формування юридичних, організаційних і економічних умов сталого управління лісами. Загалом вони орієнтовані на посилення ролі законодавства в умовах ринкової економіки і повинні бути досягнуті за відносно короткий проміжок часу (5 р). До пріоритетів перехідного періоду слід віднести: Розв'язання проблем власності на ліси і виробничі потужності, залучені в лісовому секторі економіки. Досягнення оптимальної і стабільної організаційної структури органів державного управління й господарювання. Ефективне розмежування повноважень держави з управління і господарю вання; Розробка і законодавче закріплення правил, що визначають принципи і норми ведення лісового господарства, які б забезпечували досягнення стратегічних цілей національної лісової політики. Забезпечення керованості процесів, що відбуваються в лісовому секторі економіки. Висновок На міжнародному рівні досягнуто усвідомлення того, що країни з перехідною економікою на шляху до ринку не можуть копіювати історичний досвід сучасних розвинених країн, становлення капіталізму в яких супроводжувалося масовим знищенням лісів. В зв'язку з цим важливо в перехідний період зберегти, використати і розвинути кращі сторони соціалістичної економіки, до яких відносяться планування і контроль. Не менш важливо чітко і системно сформувати пріоритети лісової політики для окремих регіонів України. Література Л.І.Воропай, М.О.Куниця "Українські Карпати" – 2001 Зелений кодекс України – 1994 Газета „ДЗЕРКАЛО ТИЖНЯ” – 8.09.2000 Географічна енциклопедія – 1990 Заставний Ф. Д. „Географія України”
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (13.04.2014)
Просмотров: 546 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: