Реферат на тему: Еколого-краєзнавчі дослідження - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Еколого-краєзнавчі дослідження. 1.Завдання еколого-краєзнавчих досліджень. Суть еколого-краєзнавчої роботи полягає в тому, щоб відшукати, вивчити і розкрити всю сукупність особливостей, зосереджених на певній території і таким чином дати комплексну характеристику певної території. Об’єктом еколого-краєзнавчих досліджень є сукупність географічних, біологічних, археологічних, геологічних та інших об’єктів. 2.Методи еколого-краєзнавчих досліджень. У еколого-краєзнавчій діяльності використовують такі методи досліджень: Літературний – полягає у вивченні і дослідженні рідного краю з використанням краєзнавчих видань і місцевої періодичної преси. Статистичний – метод який полягає у вивченні кількісних показників що характеризують ряд географічних об’єктів і явищ. Наприклад, статистичні дані про забруднення водних об’єктів, викиди шкідливих речовин в атмосферу. Візуальний – метод який полягає в узагальнені власних спостережень під час досліджень будь-якого природного об’єкта. Активний – метод письмового чи усного опитування за анкетою чи спеціально складеними запитаннями з метою встановлення певних закономірностей чи явищ. Дослідницький - метод полягає у здійсненні практичних і пізнавальних завдань. Фотографування – невід’ємна частина еколого-краєзнавчих досліджень. Фотознімки дають можливість зафіксувати найцікавіші епізоди досліджень юних екологів і є важливим документом проведеної роботи. 3.Форми еколого-краєзнавчих досліджень. У еколого-краєзнавчій роботі виділяють стаціонарні та експедиційні форми. Стаціонарні форми: еколого-краєзнавчі олімпіади, конференції, конкурси, екологічні акції, випуск екологічних газет, видання буклетів та ін. Експедиційні форми: екскурсії, подорожі, екологічні експедиції. Основними етапами експедиційних форм є підготовчий, основний і заключний (камеральний) періоди. підготовчий період: - ознайомлення з програмою і методикою проведення досліджень; - вивчення території маршруту за літературним і картографічними джерелами; - складання картосхеми району і плану маршруту; - підготовка спорядження та обладнання для спостережень. польовий період: - проведення безпосередньо досліджень за заздалегідь складеним планом; - проведення практичних екологічних заходів; - оцінка стану екологічних об’єктів. заключний (камеральний) період: - оформлення результатів еколого-краєзнавчих досліджень; - привернення уваги громадськості до еколого-краєзнавчих проблем краю; - поширення екологічної інформації через засоби масової інформації. 4.Що треба знати про еколого-краєзнавчі експедиції. Підготовка до екологічної експедиції передбачає визначення мети, формування і організацію групи, вибір і розробку маршруту, складання кошторису, підготовку спорядження. Як сформувати експедиційну групу Найефективніше формувати групу з 12-15 чоловік, з приблизно однаковою фізичною і спеціальною підготовкою, а також приблизно однаковим віком. Як розподілити обов’язки в групі Важливе значення має розподіл постійних і тимчасових обов’язків в групі, а саме: - помічник керівника групи – допомагає керівнику при організації і проведенні експедиції; - відповідальний за спорядження – здійснює підготовку спорядження, стежить за його збереженням на маршруті, організовує закупівлю продуктів і веде їх облік; - санітар – підготовляє аптечку, видає ліки, стежить за дотриманням санітарно-гігієнічних правил на маршруті та привалах; - кореспондент – веде докладний щоденник, описує відкриття, пригоди на маршруті та місцях ночівель; - фотограф – знімає окремі епізоди на маршруті, природні об’єкти досліджень. Як скласти маршрут експедиції Вибір і розробка маршруту залежать від мети експедиції, фінансових можливостей і підготовки учасників. Є три основні варіанти маршрутів: - лінійний – це маршрут, початкова і кінцева точки якого містяться на значній відстані одна від одної. - кільцевий – це маршрут у якому початок і кінець маршруту знаходяться в одній точці. - радіальний – це невеликий маршрут від базового табору до наміченого природного об’єкта. Слід дотримуватись вимог за якими добові переходи для учнів VІІ-VІІІ класів повинні становити не більше 14-16 км, а в ІХ-ХІ класів – 17-18 км. Як скласти кошторис експедиції Кошторис експедиції охоплює витрати на такі статті: - харчування; - придбання спорядження і обладнання; - транспортні витрати; - витрати на нічліг; - оформлення матеріалів досліджень; - не передбачувані витрати ( на випадок затримки на маршруті чи не передбачуваних подій); Як підготувати спорядження Вибір та підготовка спорядження залежить від умов і характеру експедиції. Спорядження повинно бути легким, надійним, зручним у користуванні. Похідне спорядження поділяється на особисте, групове та спеціальне. Одяг має бути легким, охайним, відповідати умовам погоди та порі року. Кількість одягу залежить від тривалості експедиції, але завжди має бути запасна пара нижньої білизни та верхнього одягу. Для похідних умов зручним є бавовняний костюм, на зміну і для ночівлі – спортивний трикотажний, а для сирої вітряної погоди найкраще мати куртку й брезентові штани. Останнім часом широко використовується одяг із штучних або синтетичних матеріалів. Неодмінно треба мати шерстяний светр, кілька пар шерстяних і бавовняних шкарпеток, купальний костюм та поліетиленовий плащ-накидку. Головний убір ( панама, хустка, берет чи кепка ) під час експедиції – обов’язкові. Бажано щоб у всієї групи він був одинаковий, наприклад шерстяні шапочки. Особливу увагу слід звернути на вибір взуття. Щоб не натерти ніг, черевики або кеди мають бути на номер більшими від свого розміру, перед експедицією їх розношують. Зверху бавовняних шкарпеток одягають шерстяні. У черевики або кеди вкладають повстяні або фетрові устілки. У кожного мають бути ложка, миска, ніж, ремонтний набір, куртка, речі туалету, для ночівлі – спальний мішок або легка шерстяна ковдра і простирадло. Речі зберігаються в рюкзаку. За розмірами рюкзак для багатоденних експедицій вибирають таким, щоб у ньому вмістилося і все спорядження і запаси продуктів. Рюкзак, навіть дуже навантажений, має прилягати до спини, не перекручуватись. Важливо також, щоб його лямки не дуже тиснули на плечі. Перед експедицією перевіряється справність намету, наявність усіх розтяжок. На випадок дощової погоди потрібно мати поліетиленову плівку, якою покривають намет як тентом, що надійно захищає від промокання навіть при зливовому дощі протягом тривалого часу. Для приготування їжі на вогнищі використовують просте і легке обладнання, що добре пристосоване для транспортування. Їжу готують переважно в алюмінієвих казанках з кришкою. Чавунні казанки досить важкі, а в оцинкованих відрах приготована їжа довго не зберігається і може бути причиною отруєння. Сірники зберігають у водонепроникній упаковці. Беруть в експедицію свічки, ліхтарики (один на кожний намет), фото та кіноапаратуру, портативний радіоприймач, набір для ремонту взуття та одягу, рибальське приладдя тощо. Спеціальне спорядження, а саме планшет із запасом міліметрового паперу для окомірного знімання, візирна лінійка, рулетка, транспортир, косинець, компас, кольорові олівці та ін. використовують для еколого – краєзнавчих досліджень. Відповідне обладнання має бути для геологічних, геоморфологічних, метеорологічних, гідрологічних, зоологічних, ботанічних, екологічних та інших досліджень. 5.Екологічні табори Taбip (еколого-оздоровчий, еколого-туристичний, еколого-навчальний тощо) ставить за мету організацію змістовного екологічного навчання i виховання, формування практичних навичок екологічної роботи, змістовного дозвілля i відпочинку, зміцнення здоров`я, задоволення інтересів i духовних запитів учнівської молоді. 4 5Підготовка до екологічної експедиції передбачає визначення мети, формування і організацію групи, вибір і розробку маршруту, складання кошторису, підготовку спорядження. Як сформувати експедиційну групу Найефективніше формувати групу з 12-15 чоловік, з приблизно однаковою фізичною і спеціальною підготовкою, а також приблизно однаковим віком. Як розподілити обов’язки в групі Важливе значення має розподіл постійних і тимчасових обов’язків в групі, а саме: - помічник керівника групи – допомагає керівнику при організації і проведенні експедиції; - відповідальний за спорядження – здійснює підготовку спорядження, стежить за його збереженням на маршруті, організовує закупівлю продуктів і веде їх облік; - санітар – підготовляє аптечку, видає ліки, стежить за дотриманням санітарно-гігієнічних правил на маршруті та привалах; - кореспондент – веде докладний щоденник, описує відкриття, пригоди на маршруті та місцях ночівель; - фотограф – знімає окремі епізоди на маршруті, природні об’єкти досліджень. Як скласти маршрут експедиції Вибір і розробка маршруту залежать від мети експедиції, фінансових можливостей і підготовки учасників. Є три основні варіанти маршрутів: - лінійний – це маршрут, початкова і кінцева точки якого містяться на значній відстані одна від одної. - кільцевий – це маршрут у якому початок і кінець маршруту знаходяться в одній точці. - радіальний – це невеликий маршрут від базового табору до наміченого природного об’єкта. Слід дотримуватись вимог за якими добові переходи для учнів VІІ-VІІІ класів повинні становити не більше 14-16 км, а в ІХ-ХІ класів – 17-18 км. Як скласти кошторис експедиції Кошторис експедиції охоплює витрати на такі статті: - харчування; - придбання спорядження і обладнання; - транспортні витрати; - витрати на нічліг; - оформлення матеріалів досліджень; - не передбачувані витрати ( на випадок затримки на маршруті чи не передбачуваних подій); Як підготувати спорядження Вибір та підготовка спорядження залежить від умов і характеру експедиції. Спорядження повинно бути легким, надійним, зручним у користуванні. Похідне спорядження поділяється на особисте, групове та спеціальне. Одяг має бути легким, охайним, відповідати умовам погоди та порі року. Кількість одягу залежить від тривалості експедиції, але завжди має бути запасна пара нижньої білизни та верхнього одягу. Для похідних умов зручним є бавовняний костюм, на зміну і для ночівлі – спортивний трикотажний, а для сирої вітряної погоди найкраще мати куртку й брезентові штани. Останнім часом широко використовується одяг із штучних або синтетичних матеріалів. Неодмінно треба мати шерстяний светр, кілька пар шерстяних і бавовняних шкарпеток, купальний костюм та поліетиленовий плащ-накидку. Головний убір ( панама, хустка, берет чи кепка ) під час експедиції – обов’язкові. Бажано щоб у всієї групи він був одинаковий, наприклад шерстяні шапочки. Особливу увагу слід звернути на вибір взуття. Щоб не натерти ніг, черевики або кеди мають бути на номер більшими від свого розміру, перед експедицією їх розношують. Зверху бавовняних шкарпеток одягають шерстяні. У черевики або кеди вкладають повстяні або фетрові устілки. У кожного мають бути ложка, миска, ніж, ремонтний набір, куртка, речі туалету, для ночівлі – спальний мішок або легка шерстяна ковдра і простирадло. Речі зберігаються в рюкзаку. За розмірами рюкзак для багатоденних експедицій вибирають таким, щоб у ньому вмістилося і все спорядження і запаси продуктів. Рюкзак, навіть дуже навантажений, має прилягати до спини, не перекручуватись. Важливо також, щоб його лямки не дуже тиснули на плечі. Перед експедицією перевіряється справність намету, наявність усіх розтяжок. На випадок дощової погоди потрібно мати поліетиленову плівку, якою покривають намет як тентом, що надійно захищає від промокання навіть при зливовому дощі протягом тривалого часу. Для приготування їжі на вогнищі використовують просте і легке обладнання, що добре пристосоване для транспортування. Їжу готують переважно в алюмінієвих казанках з кришкою. Чавунні казанки досить важкі, а в оцинкованих відрах приготована їжа довго не зберігається і може бути причиною отруєння. Сірники зберігають у водонепроникній упаковці. Беруть в експедицію свічки, ліхтарики (один на кожний намет), фото та кіноапаратуру, портативний радіоприймач, набір для ремонту взуття та одягу, рибальське приладдя тощо. Спеціальне спорядження, а саме планшет із запасом міліметрового паперу для окомірного знімання, візирна лінійка, рулетка, транспортир, косинець, компас, кольорові олівці та ін. використовують для еколого – краєзнавчих досліджень. Відповідне обладнання має бути для геологічних, геоморфологічних, метеорологічних, гідрологічних, зоологічних, ботанічних, екологічних та інших досліджень. 5.Екологічні табори Taбip (еколого-оздоровчий, еколого-туристичний, еколого-навчальний тощо) ставить за мету організацію змістовного екологічного навчання i виховання, формування практичних навичок екологічної роботи, змістовного дозвілля i відпочинку, зміцнення здоров`я, задоволення інтересів i духовних запитів учнівської молоді. 4 5Завдання екотаборів 1. Екологічна освіта i виховання: - поглиблення знань з біології, географії, екології набутих в школі; - теоретична підготовка з основ природоохоронного законодавства проведення краєзнавчо-пошукової роботи (топоніми, легенди, перекази), проведення ековікторин, конкурсів, змагань, вивчення природи рідного краю i виховання дбайливого ставлення до неї; 2. Формування практичних навичок екологічних досліджень: - організація комплексних екологічних експедицій; - організація гідрологічних досліджень; - організація ландшафтних досліджень; - опис i дослідження ґрунтів; - організація екологічної експертизи; - робота на екостежині; - організація інших досліджень (орнітологічних, метеорологічних, фенологічних тощо); 3. Туристсько-фізична підготовка та оздоровлення: - вміння орієнтуватися на місцевості (за місцевими предметами, компасом, картою); - формування навичок окомірного знімання; - техніка i тактика пішохідних переходів; - організація робіт в наметовому таборі; - лікувальна фізкультура i водні процедури; - формування навичок надання першої долікарської допомоги. Екотабір може розміщуватись в стаціонарних або орендованих приміщеннях, у наметах, а також на базі пансіонатів, будинків відпочинку, санаторіїв-профілакторіїв, спортивних i туристських установ, навчальних закладів тощо. Тривалість екотаборів визначається засновниками з врахуванням місцевих природно-кліматичних умов та норм, що встановлено органами Міністерства охорони здоров’я. Комплексні екологічні експедиції, в ході яких використовуються активні способи пересування, розглядаються як походи відповідного ступеня i категорії складності. Керівники, заступники керівників, учасники таких експедицій повинні мати відповідний туристський досвід. Працівники екотаборів мають обов'язково пройти інструктаж з техніки безпеки, профілактики травматизму, попередження нещасних випадків з дітьми i підлітками, дотримання санітарно-гігієнічних норм. Bci працівники екотабору, в межах покладених на них обов'язків, несуть персональну відповідальність за безпеку життя i здоров'я учнівської молоді, яка 1. Наказ Міністерства освіти № 227 від 30.06.1993 р. "Примірне положення про оздоровчий табір (містечко, комплекс) для дітей, підлітків, учнівської молоді"; 2.Наказ Міністерства освіти № 52 від 03.03.1993 р. "Правила проведення туристських походів, експедицій i екскурсій з учнівською i студентською молоддю України”. 6.Формування практичних навиків екологічної роботи Як проводити комплексні експедиції(дослідження) Комплексні екологічні дослідження проводять під час роботи експедицій, екскурсій, походів, а також під час роботи еколого-навчальних таборів. Комплексні дослідження території проводять методом окремих "ключових" ділянок, що є найбільш типовими для даної місцевості i здійснюється за таким планом: - географічне положення. Подається відносно сталих об'єктів - селищ, гирл річок а ін., із зазначенням відстаней i азимутів; - геологічна будова. Подають характеристики геологічних відслонень з описом гірських порід, що їx складають; - рельєф. Вказують мезоформу рельєфу (вододіл, річкова долина, вершина горба).Для горбів, балок, ярів зазначають морфометричні показники; відносну висоту (глибину), ширину, довжину, експозицію схилу, його форму i характер тощо; - грунти. Визначають тип грунту i здійснюють грунтовий опис; - рослинність. Зазначають розміщення рослинності в певному рослинному угрупованні - в лісі, гаю, луках, болоті чи на ріллі. Вказують на характер рослинності -трав'яниста, деревна, чагарникова, культурна i її видовий склад; Як проводять екологічну експертизу Подають відомості про ступінь i форми впливу господарської діяльності людини. Оцінка стану досліджуваної ділянки ділиться на три категорії: 1) непорушена природна екосистема з добрим лісовим підліском, травостоєм; 2) екосистема з явними ознаками впливу людини (вирубки, дороги, стежки, залишки попелища, порушення грунтового покриву); 3) екосистема в пригніченому стані (значні вирубки, стихійні смітники, велика кількість попелищ, стежок та ін.). Під час комплексних екологічних досліджень (експедицій) рекомендується складати профілі через описувані ділянки. Слід зауважити, що чим більше досліджених ділянок, тим більш вагомішими (об'єктивними) будуть результати досліджень вцілому. Завдання екотаборів 1. Екологічна освіта i виховання: - поглиблення знань з біології, географії, екології набутих в школі; - теоретична підготовка з основ природоохоронного законодавства проведення краєзнавчо-пошукової роботи (топоніми, легенди, перекази), проведення ековікторин, конкурсів, змагань, вивчення природи рідного краю i виховання дбайливого ставлення до неї; 2. Формування практичних навичок екологічних досліджень: - організація комплексних екологічних експедицій; - організація гідрологічних досліджень; - організація ландшафтних досліджень; - опис i дослідження ґрунтів; - організація екологічної експертизи; - робота на екостежині; - організація інших досліджень (орнітологічних, метеорологічних, фенологічних тощо); 3. Туристсько-фізична підготовка та оздоровлення: - вміння орієнтуватися на місцевості (за місцевими предметами, компасом, картою); - формування навичок окомірного знімання; - техніка i тактика пішохідних переходів; - організація робіт в наметовому таборі; - лікувальна фізкультура i водні процедури; - формування навичок надання першої долікарської допомоги. Екотабір може розміщуватись в стаціонарних або орендованих приміщеннях, у наметах, а також на базі пансіонатів, будинків відпочинку, санаторіїв-профілакторіїв, спортивних i туристських установ, навчальних закладів тощо. Тривалість екотаборів визначається засновниками з врахуванням місцевих природно-кліматичних умов та норм, що встановлено органами Міністерства охорони здоров’я. Комплексні екологічні експедиції, в ході яких використовуються активні способи пересування, розглядаються як походи відповідного ступеня i категорії складності. Керівники, заступники керівників, учасники таких експедицій повинні мати відповідний туристський досвід. Працівники екотаборів мають обов'язково пройти інструктаж з техніки безпеки, профілактики травматизму, попередження нещасних випадків з дітьми i підлітками, дотримання санітарно-гігієнічних норм. Bci працівники екотабору, в межах покладених на них обов'язків, несуть персональну відповідальність за безпеку життя i здоров'я учнівської молоді, яка 1. Наказ Міністерства освіти № 227 від 30.06.1993 р. "Примірне положення про оздоровчий табір (містечко, комплекс) для дітей, підлітків, учнівської молоді"; 2.Наказ Міністерства освіти № 52 від 03.03.1993 р. "Правила проведення туристських походів, експедицій i екскурсій з учнівською i студентською молоддю України”. 6.Формування практичних навиків екологічної роботи Як проводити комплексні експедиції(дослідження) Комплексні екологічні дослідження проводять під час роботи експедицій, екскурсій, походів, а також під час роботи еколого-навчальних таборів. Комплексні дослідження території проводять методом окремих "ключових" ділянок, що є найбільш типовими для даної місцевості i здійснюється за таким планом: - географічне положення. Подається відносно сталих об'єктів - селищ, гирл річок а ін., із зазначенням відстаней i азимутів; - геологічна будова. Подають характеристики геологічних відслонень з описом гірських порід, що їx складають; - рельєф. Вказують мезоформу рельєфу (вододіл, річкова долина, вершина горба).Для горбів, балок, ярів зазначають морфометричні показники; відносну висоту (глибину), ширину, довжину, експозицію схилу, його форму i характер тощо; - грунти. Визначають тип грунту i здійснюють грунтовий опис; - рослинність. Зазначають розміщення рослинності в певному рослинному угрупованні - в лісі, гаю, луках, болоті чи на ріллі. Вказують на характер рослинності -трав'яниста, деревна, чагарникова, культурна i її видовий склад; Як проводять екологічну експертизу Подають відомості про ступінь i форми впливу господарської діяльності людини. Оцінка стану досліджуваної ділянки ділиться на три категорії: 1) непорушена природна екосистема з добрим лісовим підліском, травостоєм; 2) екосистема з явними ознаками впливу людини (вирубки, дороги, стежки, залишки попелища, порушення грунтового покриву); 3) екосистема в пригніченому стані (значні вирубки, стихійні смітники, велика кількість попелищ, стежок та ін.). Під час комплексних екологічних досліджень (експедицій) рекомендується складати профілі через описувані ділянки. Слід зауважити, що чим більше досліджених ділянок, тим більш вагомішими (об'єктивними) будуть результати досліджень вцілому. Що треба знати про забруднення та охорону водних ресурсів Забруднення води поділяють на фізичне, хімічне, біологічне i теплове. Фізичне забруднення виникає внаслідок збільшення у воді нерозчинених домішок - пicку, глини, намулу за рахунок змиву дощовими водами з розораних ділянок (полів), надходження їx з діючих підприємств. Хімічне забруднення відбуваеться за рахунок надходження до водойми із стічними водами pізних шкідливих речовин (кислоти, луги, мінеральні солі, пестициди та ін.). Особливої шкоди водоймам завдає нафта i нафтопродукти, які утворюють на поверхні плівку, що перешкоджає газообміну між водою та атмосферою i знижує вміст кисню у воді (1 тонна нафти здатна розливатись плівкою на 12 км поверхні води). Осідаючи на дно, згустки мазуту знищують донні мікроорганізми, що беруть участь в самоочищенні води. Основними забруднювачами води є хімічні, нафтопереробні, целюлозно-паперові заводи, великі тваринницькі комплекси, гірничорудна промисловість. Біологічне забруднення водойми полягає у надходженні зі стічними водами різних мікроорганізмів (бактерій, вipyciв ), спор, грибків, яєць, червів та ін., багато з яких є хвороботворними для людей, тварин i рослин. Серед біологічних забруднювачів перше місце посідають комунально-побутові стоки, а також стоки підприємств цукрових заводів, м'ясокомбінатів, деревообробних комбінатів. Особливої шкоди біологічне забруднення водойм завдає в місцях масового відпочинку людей (курортні зони). Теплове забруднення вод спричиняється пуском у водойми підігрітих вод від ТС, АЕС та інших енергетичних споруд. Тепла вода змінює термічний та біологічний режим водойм i шкідливо впливає на їх мешканців. З метою охорони водних pecypciв створюються водоохоронні зони, в яких забороняється: - розорювання земель; - садівництво i городництво; - збереження i використання пестицидів i добрив; - будівництво тваринницьких ферм; - організація стоянок автомобілів; - мийка автомобілів; - влаштування стихійних смітників. Екологічна діяльність повинна бути спрямована на роз'яснювальну роботу серед місцевого населення щодо природоохоронного законодавства, а також на розчистку русел річок від сторонніх предметів i впорядкування прибережної водоохоронної зони (ліквідація стихійних смітників, висаджування дерев i кущів, очищення та впорядкування джерел смітників). Здійснення опису та дослідження ґрунтів 10 Грунт - унікальне природне явище, наше основне національне багатство. Україна має найбільші у світі запаси чорноземів, але щоденно їх кількість значно зменшується, що пояснюється непродуманою їх експлуатацією, ерозією, засоленням, відчуженням земель під кар’єри i промислові споруди. Опис i дослідження ґрунтів слід проводити за таким планом: - основні горизонти, їх глибина (намалювати); - колір i зволоженість, умови зволоження визначають на ґрунтовому розрізі i визначають тип зволоження (атмосферний, ґрунтовий, заплавний); - ступінь зволоження: недостатній (пилуватий грунт); нормальний (звичайний грунт); сезонно-підвищений (грунт липкий); надлишковий (грунт липкий); постійно надлишковий (на поверхні ґрунту - вода); - механічний склад (глинистий, суглинистий, супіщаний, піщаний та ін.); - структура ґрунту - найважливіша i найхарактерніша його генетична ознака. Рoзpiзняють такі основні типи структур: брилиста, зерниста, пластична, горохоподібна, стовпчаста та ін.; - оцінка агрономічних властивостей внаслідок господарського впливу людини. Відмічають ступінь впливу людини i дають оцінку стану ґрунтів. Що треба знати про охорону грунтів Деградація ґрунтів відбувається внаслідок ерозії, забруднення, заболочення та засолення, а також внаслідок організації стихійних смітників, промислового забруднення. Найбільшої шкоди ґрунтам завдає водна ерозія, яка спричиняє змив найбільш родючого поверхневого шару i розвитку ярів. Основними природоохоронними заходами ґрунтів на оголених ділянках є насадження лісозахисних смуг, впровадження сівозмін, економічно обґрунтоване землекористування. Подальше існування нашої цивілізації поставлено під загрозу через широкомасштабну деградацію родючих земель, що невпинно зростає. Тому охорона i раціональне використання земельних pecypciв - одна із найактуальніших проблем. Як розробити та облаштувати екологічну стежку Історія організації пізнавальних маршрутів у природу налічує більше як півстоліття. У різних країнах вони називаються по різному: стежина природи, наукова траса, екологічна стежина. Як правило, їх маршрути прокладаються по найцікавіших або унікальних куточках природи. Їх найдоцільніше прокладати поблизу заповідників, курортно-рекреаційних зон. Основна мета - взаємодія трьох компонентів: рекреації (відпочинку), навчання i виховання. Розробка маршруту екологічної стежини та її облаштування: - попередня підготовка викопіровки з топографічних карт (топооснови); - нанесення маршруту екологічної стежки методом маршрутного окомірного знімання. Вимірювання відстані кроками i на око, а напрями (азимути) – за допомогою компаса, прокладаючи азимутальний хід. Нанесення, на екостежці, 11предметів природи по обидві сторони, використовуючи умовні знаки топографічних карт; - визначення місця зупинок, складання їх комплексного опису, призначеного для екскурсоводів i провідників. Складання на основі цих описів буклетів або путівників; - маркування екологічної стежки. Прикріплення до дерев кольорових смужок або встановлення декоративних оформлених стовпчиків; - визначення місця i встановлення різноманітних аншлагів i стендів, які можуть поділятись на інформаційні, пізнавальні та емоційні; - складання паспорту стежки, відмітка: місця знаходження, шляху в'їзду, призначення, повний опис зупинок (екскурсійних об'єктів); - складання картосхеми екологічної стежки (визначення початку i кінця маршруту, протяжності, зупинок). Режим користування на екологічній стежці Режим користування передбачає: 1. Види і характер користування. Наприклад, навчальні дослідження, екскурсії, обмежений відпочинок, а також заборонені дії - розведення багать, виривання квітів, проїзд транспорту, господарська діяльність та інше. 2. Види територій i об'єктів, що підлягають особливій охороні. Наприклад, природні i біосферні заповідники, заказники, національні природні парки, заповідні урочища, а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендропарки, зоологічні парки, парки садово - паркового мистецтва). Список використаної літератури: 1.Прус І.Т. Краєзнавча робота в школі. Київ, Рад. Шк.; 2.Сафиуллин А.З. Географическое краеведение в общеобразовательной школе. Москва, Просвещение; 3.Штюрмер Ю.А. Краткий справочник туриста. Москва, Профиздат; 4.Костриця М.Ю. Туристсько-краєзнавча робота в школі. Київ, Рад. Шк.; Зміст: 1.Завдання еколого-краєзнавчих досліджень. 2.Методи еколого-краєзнавчих досліджень. 3.Форми еколого-краєзнавчих досліджень. 4.Що треба знати про еколого-краєзнавчі експедиції. Як сформувати експедиційну групу Як розподілити обов’язки в групі Як скласти маршрут експедиції Як скласти кошторис експедиції Як підготовити спорядження 5.Екологічні табори Які завдання екотаборів 6.Формування практичних навиків екологічної роботи Як проводити комплексні експедиції(дослідження) Як проводять екологічну експертизу Як проводити ботанічні дослідження Як вивчають рідкісні i зникаючі видів рослин Які заходи здійснюють щодо охорони рідкісних та зникаючих видів рослин Як проводити гідрологічні дослідження Що треба знати про забруднення та охорону водних ресурсів Як здійснювати опис та дослідження ґрунтів Що треба знати про охорону грунтів Як розробити та облаштувати екологічну стежку Яким режимом користуються на екологічній стежці 7. Використана література 12 13
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (23.04.2014)
Просмотров: 605 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: