Реферат на тему:Еколого-економічні наслідки екстенсивного ведення сільськогогосподарського виробництва - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Еколого-економічні наслідки екстенсивного ведення сільськогогосподарського виробництва. Зміст Вступ Тема даної роботи: „Еколого-економічні наслідки екстенсивного ведення сільськогогосподарського виробництва”. Мета написання роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з наслідками екстенсивного ведення сільськогогосподарського виробництва та необхідністю раціонального використання природних ресурсів. Основними завданнями при написанні роботи стали: підбір та аналіз літературних та наукових джерел, присвячених проблемам природокористування, та, зокрема, проблемам екстенсивного ведення сільськогогосподарського виробництва; узагальнення отриманих даних; оформлення результатів дослідження у вигляді дійсної роботи. Актуальність обраної теми полягає в тому, що сформована практика ведення сільськогогосподарського виробництва в Україні не враховує місцеві особливості природнокліматичних умов, надзвичайно низький відтворювальний потенціал екосистем і, незважаючи на заходи, що поприймаються останнім часом, не забезпечує раціональне використання, охорону і відтворення природних ресурсів. Екстенсивне, неощадливе природокористування підірвало потенціал самовідтворення відтворюваних природних ресурсів. 1. Еколого-економічні наслідки екстенсивного ведення сільськогогосподарського виробництва За сучасними оцінками, упродовж усієї історії свого існування людство зруйнувало 2 млрд. га родючих ґрунтів - це перебільшує нині оброблювані поля та пасовиська, площа яких становить близько 1,5 млрд. га. Територій, яких не торкнулася діяльність людини, у світі залишилося не так уже й багато - лише 39% від усієї площі Землі [5]. У РФ, наприклад, загальна площа якої становить 17,1 млн. кв. км, площа незайманих господарською діяльністю земель становить 7-8 млн. кв. км (41-47% від загальної площі); у Канаді, відповідно - 9,98 млн. кв. км і 6,4 млн. кв. км (69% від загальної площі); Австралії - 6,2 млн. кв. км і 2,5 млн. кв. км (33% від загальної площі); у Бразилії - 8,46 млн. кв. км і 2,4 млн. кв. км (28% від загальної площі); у Китаї - 9,33 млн. кв. км і 1,8 млн. кв. км (20% від загальної площі). В Україні, загальна площа якої становить 579 тис. кв. км, площа територій, що збереглися у природному стані, складає лише 50 тис. кв. км, або 8% від загальної площі і наближається до критичної [1]. Земельні ресурси. Погіршення ситуації з земельними ресурсами, темпи використання яких значно перевищують темпи відтворення, безпосередньо впливає і на біоту - потенційне джерело значних матеріальних благ (продовольство, лікувальні засоби та інші важливі предмети споживання). Відомо, що цілі біоти можуть легко руйнуватися при невеликих порушеннях фізичних параметрів середовища. Нині ж, завдяки антропогенному впливу на природу, обумовленого стрімким зростанням людської популяції, розмаїтість живих організмів зведена до такого низького рівня, якого не було з кінця мезозойської ери. Зокрема, в умовах техногенного тиску сучасної цивілізації щорічно безслідно зникають від 150 до 200 видів організмів (відбувається так звана “генетична ерозія” - термін ухвалений ЮНЕСКО). Фактично нині має місце криза біотичної розмаїтості, яка підірвана і стрімко зменшується. У певному сенсі скорочення розмаїтості живої природи є найголовнішим у змінах навколишнього середовища, що відбуваються нині, і являє собою, мабуть, єдиний цілком незворотний процес. Наслідки його передбачати важко, оскільки і досі істинна цінність земної біоти не усвідомлюється людством. У зв’язку з цим різноманітність живих видів, екосистем і ландшафтів має бути визнано важливим компонентом всесвітньої спадщини і життєвим джерелом для майбутнього розвитку людства. Встановлено, що 87% збільшення території пустель обумовлене антропогенними факторами і лише 13% - факторами природного походження. Процес опустелювання вже охопив близько 30 млн. кв. км суші планети. Тільки в Україні зона кліматичного опустелювання займає близько 35% площі [1]. Під впливом людської діяльності паралельно опустелюванню відбувається також руйнація ґрунту шляхом ерозії. Щорічно під впливом природних і техногенних факторів орні землі втрачають 26 млрд. тонн родючого шару. Крім того, високий ступінь сільськогосподарського опанування земель і пов'язана з цим інтенсивна хімізація, що характерна для країн Європи, не сприяють відновлювальним ґрунтовим процесам. Причому Україна згідно з існуючою інформацією, має чи не найвищий рівень розораності земель серед країн Західної Європи, що перевищує всі розумні межі. Екстенсивне землекористування, властиве сільському господарству України, аж ніяк не поліпшує екологічну ситуацію, що склалася, і може призвести до подальшого процесу руйнації унікальних сільськогосподарських угідь. Нині загальна площа меліорованих земель досягла вже 5,9 млн. га, в тому числі осушених — 3,5 млн. га і зрошуваних — 2,4 мли га. На меліорованих землях виробляється 58% овочів, 27% плодів, ягід і винограду, 18% кукурудзи на зерно. Зрошення як важливий засіб поліпшення використання земельних ресурсів може супроводжуватись небажаними побічними наслідками — вторинним засоленням ґрунтів, їх заболочуванням, ерозією. Основна причина засолення ґрунтів — низький коефіцієнт корисної дії іригаційних споруд. Сучасні зрошувальні системи функціонують здебільшого без належної гідроізоляції. Внаслідок цього ґрунтові води підтоплюють поверхневі ґрунти, що за відсутності природного дренажу призводить до засолення і заболочування земель, зниження родючості і навіть до повного вилучення земель із сільськогосподарського обігу На деяких зрошуваних системах через помилки, допущені на стадіях проектування будівництва і внаслідок нераціональної експлуатації, спостерігається істотне підняття рів-ня ґрунтових вод. В Україні від ерозії потерпає понад 17 млн. га сільськогосподарських угідь (40,9% від їхньої загальної площі), у США - 120 млн. га (64%), Франції 5 млн. га (27%). Господарська діяльність людини та природні ерозійні процеси сприяють втраті гумусного шару, зменшення товщини якого на 1 см призводить до втрат урожаю в 1 ц/га. В Україні за останні 30 років вміст гумусних речовин зменшився на 30 %. Ситуація ускладнюється ще й тим, що для відновлення шару ґрунту товщиною в 1 см природним шляхом потрібно не менше 100 років [3], методів штучного створення гумусу поки що не існує. Значної шкоди земельному фонду завдають непродумані іригаційні заходи, які викликають засолення ґрунтів через надлишковий полив. Сьогодні майже 3 млн. кв. км суші зрошується і ця площа збільшується щорічно майже на 8%. Водночас з року в рік понад мільйон гектарів землі засолюється і вимушено виводиться із сфери господарювання. Існуюча тенденція до погіршення стану земельного фонду може істотно вплинути на продовольчу безпеку практично всіх країн світу. Так, за даними Всесвітньої продовольчої організації (ФАО), у Пакистані засолено близько 75% зрошуваних земель, в Іраку - понад 50% , Єгипті - 44%, США - понад 27%, Україні - 7,6% . Таким чином, наведені вище дані свідчать, що Україна, на жаль, не відповідає еколого-економічним вимогам щодо загального стану лісопоновлення - лише тільки за останні роки площа лісів, зазнаючи інтенсивного промислового, техногенного та антропогенного впливу скоротилася на 5%. У галузі землекористування надмірна освоєність територій держави призводить до високого рівня виснаженості землі (підвищена кислотність, засоленість, ураження вітровою ерозією, опустелювання тощо), внаслідок чого колишні родючі землі стають непридатними для сільського господарства. Тому з метою збереження і відтворення земельного фонду країни першочерговим і головним завданням є розробка і реалізація державного плану охорони і раціонального використання земель як національного надбання, прийняття нових нормативів щодо відведення земельних ділянок для потреб промисловості, транспорту, енергетики (нормативи мають бути наближені до тих, що прийняті в країнах Західної Європи). Основну небезпеку викликає ситуація на Півдні України. Освоєна сільським господарством територія тільки Криму, за статистикою, сягає 75,3 відсотка, а на розорані поля припадає 52 відсотки. Щодо орних сільськогосподарських угідь у степових районах, то показник ще вищий — 95 відсотків території. Це більше, ніж у середньому по Україні, — 85,9 відсотка. Це значно більше, ніж у країнах Європи, де сільським господарством займаються на 53—65 відсотках території, а розораних угідь — лише 26—30 відсотків. Це значно більше світових показників: орні землі на планеті — лише 10,1 відсотка території. У світі загалом віддають перевагу не оранці, а сіножатям і пасовищам — 70,1 відсотка сільськогосподарських угідь. Чому ж ми відстаємо у виробництві сільськогосподарської продукції, маючи, до того ж, найкращі у світі чорноземи? Відповідь відома давно: в усьому винне екстенсивне сільське господарство. Можна впевнено говорити, що вітчизняне землеробство протягом практично всієї його історії уражає страшна хвороба — ерозія самої суті, використання економічно невигідних методів, що вели до підвищення затратності господарства, збитків, непродуктивного використання фінансів, ресурсів науки й техніки, робочої сили. А чи є надія тепер у процесі земельної реформи докорінно переломити ситуацію? Досить переглянути спеціальну статистику, аби збагнути, наскільки по-хижацькому експлуатується наша земля. Скажімо, сільськогосподарська освоєність США й Китаю становить 45—50 відсотків, а Канади й Росії — 8—12 відсотків. В Україні ж ішли шляхом переважно екстенсивного освоєння земель під оранку, наслідком чого стала прогресуюча деградація земель, місцями в Криму вона вже перейшла в стадію ерозії ґрунтів, тобто несе в собі екологічну загрозу. В результаті площа ярів становить 13,7 тис. гектарів, а деградованих і малопродуктивних земель — понад 200 тис. гектарів. Загалом по країні ситуація не краща: за даними Міністерства аграрної політики Криму, починаючи з 1993 року, в ґрунтах України на 75 відсотках площ сільськогосподарських угідь склався удвічі-втричі гірший від норми негативний баланс гумусу. Причини загальновідомі — водна й вітрова ерозія. Навіть при незначному знесенні гумусу водою його втрати становлять 4,7—9,4 тонни з гектара, причому разом із гумусом грант втрачає і поживні речовини — по 1,4—1,7 тонни азоту, 0,6—0,7 тонни фосфору, 9,7—11,6 тонни калію з кожного гектара. На порядку денному — комплекс правових, організаційних, економічних, агротехнічних заходів, спрямованих на відновлення родючості ґрунтів і зменшення антропогенного навантаження. Проте зрозуміло, що захист землі і, в підсумку, підвищення її якості — це лише похідна від інших чинників: форми власності, ефективності кадастру, інфраструктури аграрного ринку, основних параметрів устрою економіки, зокрема аграрної. У цьому сенсі ерозія ґрунтів — це наслідок ерозії всього механізму землеробства, який використовувався нами за соціалізму... 2. Шляхи та засоби розв'язання основних проблем Зміна економічної політики в АПК, завершення процесу земельної реформи та удосконалення форми господарювання потребує переходу сільського господарства на нову технологічну основу, тобто за рахунок поступового накопичення матеріальних ресурсів вже сьогодні необхідно ліквідувати екстенсивне ведення землевиробництва. Заходи щодо стабілізації зернового господарства орієнтуються на його інтенсифікацію щодо отримання максимальної віддачі з кожного гектара. Крім цього, необхідне проведення оптимізації структури посівних площ з метою підвищення продуктивності сільськогосподарського виробництва, а також заплановано заходи для попередження ерозійних процесів та відтворення родючості ґрунтів. Особлива увага надається застосуванню ґрунтозахисних технологій обробітку ґрунту з використанням рослинних решток для захисту його від ерозій та як органічних добрив у сполученні з безполицевим обробітком ґрунту. У степовій зоні необхідно терміново відновити прогнозовані обсяги зрошення і цим забезпечити вирішення програми гарантованого виробництва с/г продукції. Серед радикальних заходів з оптимізації землекористування насамперед слід упорядкувати загальні площі орних земель, що дасть змогу зосередити матеріально-технічні ресурси на більш родючих ланах і за рахунок інтенсифікації виробництва значно підвищити їх продуктивність. Враховуючи екологічну та економічну доцільність, здійснити агротехнічні заходи щодо запобігання ерозії та підвищення родючості малопродуктивних земель. У структурі посівних площ зернові культури можуть займати 55 - 50 %, з них продовольчої озимої пшениці 25 - 30 % у залежності від напряму спеціалізації сільгосппідприємств. Зерновий клин повинен відповідати двом вимогам: по-перше, задовольняти потреби в продуктах харчування і, по-друге, забезпечувати максимальний валовий збір. Для подолання спаду виробництва зерна важливим є додержання оптимальної науково обґрунтованої структури посівних площ. Особливо це стосується озимої пшениці. Вирощування її після кращих попередників дозволяє отримати урожай зерна на 25 - 42 % вищий, ніж після стерньових попередників. Для озимої пшениці кращим попередником є чорний пар, який забезпечує високі й сталі урожаї незалежно від погодних умов року, у зв'язку з цим у структурі посівів північних районів його доцільно мати 8 - 10 %, центральних 10 - 15 %, південних - 15 - 20 %. Це співвідношення слід витримувати дуже чітко, враховуючи позитивний вплив пару на баланс вологи та фітосанітарний стан всієї сівозміни в цілому. Сприятливими попередниками для пшениці є також зайняті пари та зернобобові. Використання непарових та стерньових попередників доцільне тільки за умов внесення підвищених доз добрив. 70 % посівів озимої пшениці повинні бути розміщені після чорних та зайнятих парів, зернобобових і багаторічних трав. Обробіток ґрунту Якщо раніше негативний вплив попередників можна було компенсувати дозами добрив і засобами захисту рослин, то в нинішніх ринкових умовах потрібно диференціювати підготовку ґрунту до сівби, враховуючи обмежені можливості тракторного парку та причіпних механізмів. Система обробітку ґрунту повинна забезпечувати своєчасність і бути ресурсоощадною і екологічно безпечною. У зв'язку з цим у системі обробітку ґрунту широко застосовуються ресурсозберігаючі технології, основані на принципах мінімалізації дії на грунт, застосуванні комбінованих та широкозахватних агрегатів. Застосування комбінованої системи обробітку грунту включатиме різноглибинні полицевий та безполицевий обробітки, широке застосування дискових знарядь, плоскорізних, чизельних агрегатів, а також важких культиваторів-глибокорозпушувачів. У сучасних умовах ведення землеробства зональні системи обробітку ґрунту повинні базуватися на принципах агроекологічної доцільності, ресурсозаощадження і раціонального використання грунтової вологи. У системах зонального грунтозахисного землеробства при підйомі чорних парів розширити обсяги чизельного вузькосмугового (на глибину 10 - 32 см) обробітку, який завдяки гребенистості і рваному дну борозни забезпечує на схилах до 3 градусів повне регулювання стоку талих вод і додаткове накопичення 20 - 40 мм вологи в грунті. При підготовці ранніх парів обов'язковим заходом повинно бути ранньовесняне закриття вологи важкими зубовими боронами після соняшника і дисковими знаряддями після інших попередників. Невиконання цього агроприйому або запізнення з його проведенням більше як на 10 днів веде до втрат 20 - 30 % вологи, накопиченої в глибоких шарах грунту. Подальша інтенсифікація виробництва зерна озимих культур після зайнятих парів і непарових попередників в умовах засухи здійснюється на основі обробітку ґрунту комбінованими агрегатами, застосування яких, крім економії ресурсів, забезпечує високу якість підготовки ґрунту і гарантує дружні сходи озимини після дощів навіть у мінімальній кількості - 12 - 15 мм. Система добрив та стабілізація родючості Стабільне зростання виробництва с/г продукції залежить від правильного використання основного засобу виробництва - землі. Систематична турбота про збереження і відтворення родючості ґрунтів є основою підвищення врожайності культур. За останні роки увага до питань родючості значно послабла. Внесення органічних добрив у порівнянні з 1990 роком знизилася у 3 - 5 разів і складає менше 2 - 3 тонн на гектар ріллі. Ще гіршим є становище із застосуванням мінеральних добрив - їх вноситься близько 20 кг/га діючої речовини при мінімальній потребі 140 кг/га. За рахунок додаткових джерел зараз компенсується менше 20 % винесених з урожаями поживних речовин, і тому врожайність зернових культур формується за рахунок ґрунту. Це в значній мірі стало однією з головних причин зниження врожайності. У нинішніх умовах збільшення виробництва с/г продукції повинно базуватися на розширенні використання місцевих ресурсів, і перш за все, гною, по 30 - 40 тонн на гектар в чорні, ранні, зайняті пари та під кукурудзу на силос як основні попередники озимої пшениці. Цей захід гарантує одержання приросту врожаю до 7 - 8 центнерів на кожному гектарі. Дози мінімальних добрив у сучасних умовах повинні бути оптимально мінімальними, щоб затрати на їх використання окуплялися очікуваним врожаєм. Захист від шкідників, хвороб та бур'янів При вирощуванні зернових культур одним із важливих і пріоритетних прийомів є проведення заходів щодо захисту рослин від шкідників, хвороб та бур'янів. Для забезпечення одержання сталих врожаїв високої якості передбачається впровадження інтегрованої системи захисту культур, яка базується на раціональному використанні організаційно-господарських, агротехнічних, хімічних, біологічних та інших заходів. Упровадження інтегрованої системи захисту зернових культур від шкідників, хвороб та бур'янів надасть можливість сільгосптоваровиробникам додатково зберегти до 6 - 8 центнерів зерна з кожного гектара. Висновки В результаті проведеного дослідження автором були зроблені наступні висновки: Під впливом людини відбуваються величезні зміни природного середовища, з чим пов'язана необхідність його охорони. За 10 тис. років до неоліту, коли почали розвиватись екстенсивне тваринництво і підсічно-вогнева система зем-леробства, людство скоротило площу лісів удвічі, причому особливо бурхливо цей процес відбувався в останні 200 років. Освоєні людиною землі становлять 60% поверхні суші. Дефіцит земельних угідь і скорочення площі лісів приз-вели до того, що запаси фітомаси за історичний період (особливо за останні століття) знизились більш ніж на одну чверть. Глибокі зміни природного середовища під впливом господарської діяльності порушують рівновагу, що скла-лася за тривалий період його природного розвитку. В багатьох регіонах земної кулі подібні зміни призвели до забруднення середовища, зникнення багатьох видів рос-лин і тварин, виникнення антропогенних «бедлендів» тощо. Використання землі супроводжується перетворенням і зміною основних її природних первісних властивостей, виникненням нових. У сільському господарстві ефективним є перетворення земельних угідь у ріллю. Розорювання площ, раніше покритих трав'яною рослинністю, зрошення в засушливих та осушення боліт у зволожених регіонах, збільшення внаслідок цього площі ріллі сприяє ефективному зростанню виробництва сільськогосподарської продукції і супроводжується глибоким перетворенням навколишнього середовища. Нерідко ці перетворення стають небажаними, виходячи за межі початкових наслідків. В Україні площа ріллі — 33,3 млн. га, або 80% площі сільськогосподарських угідь; 2,2 млн. га — сіножатей (5% сільськогосподарських угідь); 5,2 млн. га пасовищ (11% сільськогосподарських угідь). Розширення масштабів видобування корисних копалин, розвиток промисловості, міського, сільського, гідротехнічного і транспортного будівництва вимагають постійного вилучення земель з сільськогосподарського обігу. Для компенсації угідь, вилучених з сільськогосподарського обігу, було розорано схилові та прируслові землі, а існуючі орні сильно перенасичено грунтовиснажливими культурами, що призвело до інтенсивного розвитку ерозій-них процесів та інтенсивної деградації ґрунтів. В Україні з усієї площі високородючих ґрунтів понад 60% становлять різні чорноземи, близько 20% - лісостепи Інтенсивне використання землі, особливо в індустріальних і урбанізованих регіонах супроводжується перетворен-ням і зміною основних її природних первісних властивостей і виникненням нових трансформаційних внутрішніх зв'язків і процесів. Щорічно з поверхні Землі зникає близько 2 млн. м орного шару. Спостереження показали, що зменшення товщини цього шару на 10 см знижує урожай на 20%. В екологічній науці навіть з'явився спеціальний термін — дезертифікація, що означає «проблеми перетворен-ня земель в пустелі». Загострюють земельну ситуацію інтенсифікація сільсь-когосподарських робіт, надходження могутніх машин, збільшення доз внесення добрив, використання хімічних засобів захисту рослин. Значно ускладнилась агротехніка.. В результаті підвищилась урожайність багатьох сільськогосподарських культур, але й набагато збільшилося навантаження на землю. Інтенсивне забруднення природного середовища значною мірою є наслідком нераціонального сільськогосподарського виробництва. Щороку з мінеральними добривами на сільськогосподарські угіддя надходить 193 тис. т фтору,. 1,6 тис. т цинку, 620 тис. т міді та 622 т калію. Одним з основних показників раціонального землеко-ристування в зоні Степу, засушливих районах Лісостепу і в багатьох районах Полісся є ступінь застосування ме-ліорації, зокрема зростання та осушення. З метою підвищення продуктивності сільськогосподар-ських угідь і реалізації продовольчої програми в Україні розпочалися масштабні роботи по осушенню заболочених і перезволожених земель у західних областях і на Поліссі та зрошенню в посушливих районах Півдня. Велике значення для економного землекористування має осушувальна меліорація. Однак в окремих районах після осушення земель з'явились ознаки деградації, розвитку ерозійних процесів. Значне скорочення площ боліт, які є континентальними охоронниками вологи, призводить до зміни гідрологічного режиму місцевості, зменшення водності рік і водойм. Внаслідок цього зони достатнього зволоження можуть стати засушливими. Осушення негативно впливає на навколишнє середовище і в багатьох інших випадках: істотно змінюється гідрологічний режим, значно знижується рівень ґрунтових вод на прилеглих до них територіях, внаслідок цього знижується родючість ґрунтів, а окремі ділянки з ґрунтами легкого механічного складу перетворюються на піски. В окремі роки порушення гідрологічного режиму, зумовлене прове-денням у великих масштабах осушувально-меліоративних робіт, супроводжується тимчасовим затопленням великих територій, посилюється розвиток водної ерозії у весняний період, змивається верхній родючий шар ґрунту, відбува-ється замулення малих річок, а також їх пересихання у літній період. Осушення торфоболотних ґрунтів змінює торфоутворювальний процес, припиняється нагромадження органічної речовини, яка мінералізується, родючість зни-жується. Розкорчовування чагарників і дрібнолісся на пе-резволожених мінеральних піщаних грунтах при їх осу-шенні і освоєнні у багатьох випадках знижує верхній неглибокий родючий шар, відновлення якого дуже складне і вимагає тривалого часу. Література Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні / Міністерство охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України. -1997. - 152 с. Розпорядження Дніпропетровської обласної державної адміністрації „Про програму забезпечення області насінням та продовольчим зерном до урожаю 2004 року” від 11.07.2003 р. N 214/1-р-03 Алексеенко И. Р., Кейсевич Л. В. Последняя цивилизация?. - К. : Наук. думка, 1997. - 411 с. Семена М. Ерозія землеробства чи зможе Крим перейти від екстенсивного землеробства до інтенсивного.// № ) Субота, Квiтня року Федотов А. Планета Земля, человечество, экономика // Экономист. - 1995. - № 11. - С.43-56. Черевко Г. В., Яцків М. I. 4-46 Економіка природокористування. — Львів: Світ, 1995 — 208 с. Питання: Які наслідки екстенсивного ведення сільськогогосподарського виробництва? Структура земель світу, які не втягнуті в господарську діяльність? Що таке „генетична ерозія”? Яке відношення територій, що збереглися у природному стані від загальної площі України? Чим викликана ерозія землі? Які негативні наслідки зрошення земель? Причини забруднення земель України? Шляхи вирішення проблем, пов’язаних з екстенсивним веденням сільськогогосподарського виробництва? Принципи раціональної обробки грунту? Який принципи раціонального використання добрив та стабілізації родючості?
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (12.04.2014)
Просмотров: 1101 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: