Реферат на тему:Екологічні нормування антропогенних навантажень - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Екологічні нормування антропогенних навантажень. ЗМІСТ ВСТУП У наш час, коли діяльність людини є головним фактором існування і перетворення всієї біосфери, особливо важливою стає розробка теоретичних завдань і практичних заходів зі створення в біосфері умов, потрібних для життєдіяльності людства, для збе-реження необхідних компонентів навколишнього середовища і підвищення біологічної продуктивності біосфери при макси-мальній Нейтралізації негативного впливу на неї антропічних факторів. Зараз людство стоїть перед гострою необхідністю створення біотехносфери – поєднання процесів еволюції біосфери з розум-но спрямованим антропічним впливом на неї. Тільки успіх у вирішенні завдання оптимізації, а потім і гармонізації взає-мовідносин у системі «Суспільство – природа» – ключ до існування людини як біологічного виду на Землі і збереження життя на планеті. Для цього насамперед необхідно знати основи екології людини як унікального біологічного виду, який поєднує у своїй природі біологічне й соціальне, а також вивчити особливості, закони й ме-ханізми взаємовідносин у системі «Природа – суспільство». 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЦЕСІВ АНТРОПОГЕННОГО ВПЛИВУ НА ПРИРОДУ Як правило, будь-яке свідоме перетворення людиною природи має своєю метою поліпшення умов для життя людини. Через це й помітні насамперед саме позитивні, з погляду людини, процеси. Однак кожна з перемог людини над природою має зовсім інші, непередбачені наслідки, що дуже часто знищують значення перших. Існування негативних наслідків господарської діяльності людини змушує вчених і господарників приділити значну увагу їх вивченню, прогнозуванню, врахуванню в управлінських рішеннях. Антропогенним впливом на природу варто вважати будь-які процеси зміни природи, обумовлені діяльністю людини (від грецьк. «антропос» - людина). Негативні терміни-поняття характеризують процеси антропогенної зміни природи, які оцінюються конкретними суб'єктами негативно для людини, об'єктів її життєдіяльності чи компонентів природного середовища. Як правило, на відміну від попередньої групи, ці терміни передають ставлення людини не до процесів господарської діяльності, а до їх наслідків. Це різні процеси порушення, руйнування, забруднення природного середовища. Процес погіршення стану довкілля під впливом антропогенної діяльності може бути визначений терміном «порушення» природного середовища (за аналогією з «детериорацією»). Цей процес містить у собі: забруднення, в тому числі інтоксикацію (тобто види забруднення, що викликають деградацію біологічних компонентів довкілля) і засмічення (перевантаження природного ландшафту нешкідливими безпосередньо для біологічних об'єктів компонентами); руйнування пейзажу (пейоризацію); руйнування (деструкцію) ландшафту; роз'єднання (взаємну ізоляцію елементів екосистеми); знищення, винищування біологічних об'єктів. Щоб охарактеризувати окремі процеси негативного впливу на природне середовище, звичайно називають різні види забруднення, порушення (руйнування) ландшафтів, винищування флори і фауни тощо. Позитивний вплив на природу звичайно характеризується двома групами понять. Перша передає захисну (пасивну) спрямованість діяльності людини, покликану законсервувати існуючий стан довкілля. Захисна група дій передається поняттями: охорона, захист, збереження, заощадження (природи та/чи її компонентів) або запобігання (шкідливому впливу на природу). Як окремі випадки такого виду діяльності виступають очищення, уловлювання (шкідливих речовин). Будь-які процеси «порушення» чи «поліпшення» якості довкілля безпосередньо чи опосередковано пов'язані з економічними втратами або вигодою, навіть якщо ці економічні показники не «уловлюються» формальною системою економічних розрахунків. Іншою стороною економічного змісту цих процесів є те, що будь-яке цілеспрямоване поліпшення якості середовища передбачає планування конкретних результатів і відповідне вкладення конкретних коштів. 2. ПОРУШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ НОРМ КОРИСТУВАННЯ ПРИРОДНИМИ РЕСУРСАМИ Зараз речовинно-енергетичний обмін між людиною та природою набув таких величезних обсягів, а всі природні та соціально-економічні складові глобальної екосистеми виявилися настільки взаємообумовленими, що будь-який, навіть порівняно незначний, тис людини на той чи інший природний компонент охоплює всю екосистему загалом і здатний спричинити непередбачені, часто далекосяжні, наслідки. Основними факторами антропогенного впливу на навколишнє середовище є скиди забруднених стічних вод у природні поверхневі водні об’єкти, викиди шкідливих речовин в атмосферу, забруднення грунтів та тверді відходи промислових підприємств. Водні об’єкти України забруднені переважно нафтопродуктами, фенолами, органічними речовинами, сполуками азоту та важкими металами. Згідно даних Мінводгоспу, cередньорічний вміст основних забруднювальних речовин у воді багатьох річок перевищує гранично допустимі концентрації (ГДК). Найбільше забруднення води в Україні спостерігається у басейні Дніпра, а також на півдні країни та в Криму, де велика частка питної води надходить із зовнішніх джерел. Більшість притоків Дніпра забруднені переважно амонійним та нітритним азотом, нафтопродуктами, фенолами, сполуками важких металів. Найбільш забруднені річки – Горинь, Десна, Сула, Тетерів, Ворскла, Унава, Самара, Інгулець. Вміст основних забруднювальних речовин у цих річках складає відповідно по азоту амонійному і нітритному – 1–9 ГДК, нафтопродуктах – 1–7 ГДК, фенолах – 1–10 ГДК, сполуках міді – 1–39 ГДК, цинку – 1–26 ГДК. Випадки високого забруднення спостерігалися на річках Сіверського Дінця (Сіверський Донець, Уди, Казенний Торець, Бахмут, Лугань, Біленька), Дністра (Дністер, Тисьмениця, Опір, Стрий), річках Приазов’я (Кальміус, Кальчик, Булавин, Молочна), басейнів Західного Бугу (Західний Буг, Полтва, Луга), Дунаю (Дунай, Латориця, Віча), на Південному Бузі, у Київському та Канівському водосховищах. Починаючи з 1995 р., обсяг забруднених стічних вод, що скидаються у природні поверхневі водні об’єкти, має тенденцію до зниження. Тільки у 2000 р. їх скинуто 3313 млн м3, що на 607 млн м3 менше порівняно з 1999 р. Найбільшу кількість забруднювальних речовин водокористувачі скидають у Дніпро – 23 %, Сіверський Донець – 18 %, Дністер – 2,4 %, Чорне та Азовське моря – 4,6 %. У 2000 р. найбільше скинуто забруднених стоків у Донецькій – 943 млн м3, Дніпропетровській –727 млн м3, Запорізькій – 300 млн м3 та Одеській 238 млн м3 областях. Основними забруднювальними компонентами Чорного і Азовського морів є нафтопродукти, феноли, хлорорганічні пестициди, поліхлорбіфеніли, сполуки азоту, фосфор. На рівень забруднення морських вод суттєво вплинули аварійні розливи з суден, постійне надходження у море сільськогосподарських і промислово–побутових стоків. Загалом, за 1998 рік у межах України у Чорне море було скинуто неочищених стічних вод 5,9 млн м3, недостатньо очищених – 34,5 млн м3, нормативно очищених – 224,6 млн м3. При цьому в море надійшло 5,1 тис. т органічних речовин. За останні роки намітилася тенденція до зниження надходження забруднювальних речовин у море внаслідок покращання якості очищення стічних вод і зниження об’ємів скидання. У поверхневі води з промислових об’єктів скинуто 1972,5 тис. т забруднювальних речовин, з об’єктів житлово–комунального господарства – 1115,8 тис. т, сільського господарства – 151 тис. т. У ріки потрапило десятки тонн натрію, магнію, кальцію, міді, карбаміду, фтору, марганцю, хрому, алюмінію, метанолу, свинцю тощо. Значного техногенного впливу зазнають і підземні води. У долинах Сіверського Дінця, річок Західного Донбасу, Кривбасу, Криму, Прикарпаття та ін. зафіксовано понад двохсот осередків стійкого забруднення водних горизонтів, тобто 6 % розвіданих запасів підземних вод. Близько 24 % опинилися під загрозою якісного виснаження. Залишає бути кращим і використання водних ресурсів. За даними Мінводгоспу, у 1998 р. з природних водних об’єктів забрано 19027 млн м3 води, що на 6 % менше, ніж у 1997 р. Забруднення атмосферного повітря. В Україні наявний високий рівень забруднення атмосферного повітря. За даними Мінстату України, у 2000 р. загальний обсяг викидів шкідливих речовин в атмосферу становив 5,9 млн т, причому 4 млн т – від стаціонарних джерел забруднення, що на 3,6 % менше, ніж у 1999 р., та 1,9 млн т – від автотранспорту (нестаціонарних джерел). Найбільше скорочення викидів від стаціонарних джерел у 2000 р. порівняно з попереднім роком спостерігалося у Харківській (26 %), Київській (19 %), Миколаївській (19 %), Рів-ненській та Полтавській (по 18 областях. У 2000 р. скоро-тили-ся викиди забруднювальних речовин порівняно з 1999 р. в деяких містах країни, зокрема в Стаханові (45 %), Краснодоні (36 %), Кре-менчуці (31 %), Комсомольському (29 %), Єнакієве (21 %), Одесі (21 %), Українці (20 %), Зеленодольську (19 %). Високий рівень забруднення повітря залишився у 9 містах України, які знаходяться переважно в Донецько–Придніпровському промисловому регіоні: Кривому Розі, Маріуполі, Донецьку, Запоріжжі, Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Єнакієвому, Луганську, Дебальцеве. Обсяг викидів забруднювальних речовин підприємств Донецько–Придніпровського регіону становить 81 % від загального обсягу викидів по країні. Ця величезна промислова зона є однією з найнебезпечніших для навколишнього середовища. Високий рівень забруднення атмосфери у цих містах зумовлений в основному підвищеним вмістом у повітрі специфічних шкідливих речовин, а також наявністю двоокису азоту і пилу. Якщо в цілому по Україні за період 1990–2000 рр. відбулося зменшення викидів шкідливих речовин на 9,6 млн т (в основному за рахунок падіння обсягів виробництва), то в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Запорізькій та інших областях ситуація залишається небезпечною. Протягом 1990–1998 рр. викиди забруднювальних речовин в атмосферу від рухомих джерел поступово зменшувалися. Однак у зв’язку з уточненням величини використаного палива індивідуальним транспортом викиди забруднювальних речовин в атмосферу від автотранспорту у багатьох містах України збільшилися. Так, у мм. Вінниця, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Марганець, Нікополь, Горлівка, Донецьк, Дебальцеве, Дзержинськ, Дружківка, Костянтинівка, Краматорськ, Макіївка, Маріуполь, Кіровоград, Олександрія, Світловодськ, Євпаторія, Севастополь, Красноперекопськ, Антрацит, Алчевськ, Рубіжне, Ізмаїл, Харків, Чернігів викиди забруднювальних речовин в атмосферу від автотранспорту збільшилися у 1998 р. порівняно з 1997 р. більш ніж на 60 %. Значної екологічної шкоди зазнають ґрунти внаслідок їхнього забруднення викидами промисловості, невмілого або надмірного використання в аграрному секторі засобів хімізації, а також забруднення значних площ внаслідок аварії на ЧАЕС. До 20 % забруднених земель міських, приміських та індустріальних районів перебувають у кризовому стані. Спостерігається подальше окислення ґрунтів, зменшення рухомого фосфору та обмінного калію. Зменшення площі зрошення, сучасний технічний стан зрошувальних і осушувальних систем, значні площі підтоплених зрошених земель та кислих і зарослих чагарниками осушених земель тощо призвели до зниження загальної врожайності сільськогосподарських культур щодо її проектного рівня на 30–40 % на зрошених та на 15–37 % на осушених землях. У зв’язку з відсутністю фінансування у більшості регіонів припинено виконання комплексу протиерозійних заходів, у т. ч. агротехнічних, щодо захисту ґрунтів від водної та вітрової ерозії. Разом з тим, в Україні за 1998 рік рекультивовано 3329,5 га земель, з них: під сільськогосподарські угіддя – 2006,3 га, ріллю – 1465,6 га, лісові (чагарникові) насадження – 714,9 га. Після аварії на ЧАЕС площі забруднених територій в Україні значно збільшилися. Радіонуклідами уражено 8,4 млн га земель, у тому числі 3,5 млн га орних земель, близько 400 тис. га природних кормових угідь та понад 3 млн га лісів. Із землекористування вилучено 119 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 65 тис. га ріллі. У 1998 р. максимальний рівень щільності забруднення грунтів 137Cs не перевищував 10 Кі/км2. Протягом 1998–1999 рр. відбувався процес самодезактивації поверхневого шару ґрунтів, але швидкість його незначна. Горизонтальна міграція радіонуклідів не призвела до відчутного їхнього перерозподілу в агроландшафтах. Дані спектрометричних аналізів свідчать про наявність вертикальної міграції цезію–137 по профілю ґрунту. Інтенсивніше міграція цезію–137 проходить у більш пухкому гумусовому шарі ґрунту. У 1998 р. радіоцезій (1–2,2 поширився по профілю ґрунту до метрової глибини. В цілому зберігається картина розподілу радіоцезію по вертикальних шарах. У шарі ґрунту від 0 до 20 см спостерігається рівномірний розподіл: тут зосереджено в середньому 41 % забруднювальної речовини, в шарі 20–40 см – зниження до мінімального рівня (в середньому 7 і на глибині 100 см – рівномірний розподіл. Забруднення природного середовища зумовлено передусім відходами промислових, сільськогосподарських і побутових об’єктів. Тверді відходи, до яких належать металургійні шлаки, відходи збагачення корисних копалин, звалища побутового сміття розташовують часто на сільськогосподарських угіддях. Вони є джерелами токсичних речовин і елементів, що потрапляють в атмосферу, ґрунти, поверхневі та підземні води, завдаючи їм непоправної шкоди. 3. АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ НА ГЛОБАЛЬНУ ЕКОСИСТЕМУ ЗЕМЛІ Вплив на глобальну екосистему Землі стосується процесів порушення екологічної системи планети, несприятливих для біологічних об'єктів, що живуть на Землі. Є такі форми глобальних екодеструктивних процесів: зміна клімату на планеті; зміна електромагнітної системи Землі; зміна якісних характеристик глобальних геосфер (літосфери, атмосфери, гідросфери); зміна буферних захисних систем планети (зменшення озонового шару, зміна іоносфери). З погляду економіста, дослідження розглянутих процесів впливу на природне середовище є надзвичайно важливим, що підтверджується такими аргументами. Будь-які процеси цілеспрямованого впливу на природне середовище пов'язані з витратами засобів (фінансових, матеріальних, енергетичних, інформаційних), що можна вважати системою кількісних показників, адекватних економічній сфері діяльності людини. Сучасне виробництво «тисячами ниток» пов'язане з природним середовищем, яке виконує безліч економічних функцій (джерело ресурсів, середовище здійснення виробничої діяльності, «резервуар» відходів, що видаляються, ін.). Кожна з функцій, як правило, чутлива до зміни характеристик природного середовища. Будь-яке їх відхилення в той чи інший бік негайно позначається на економічних показниках суспільних систем. В одному випадку (зміна якості середовища, сприятливого для даної-функції) відбувається поліпшення показників у визначеній економічній сфері (збільшуються доходи підприємств, знижуються витрати тощо); в іншому (несприятливому) - зміна показників має негативний характер, що може кваліфікуватися як економічний збиток (зниження доходів, збільшення витрат та ін.). Існування принципової можливості: з одного боку, оцінити у вартісній формі витрати ресурсів людського суспільства, що спрямовуються на перетворення компонентів природного середовища; з іншого боку, за допомогою кількісних показників дати економічну інтерпретацію змін, що відбуваються в природі, - створює об'єктивні передумови порівняння результатів і витрат еколого-економічної діяльності. Це дає можливість усвідомлено і цілеспрямовано обґрунтовувати і планувати прийняття господарських рішень. Чим глибшим є розуміння економічної природи процесів, що відбуваються в суспільстві і природі, тим більше є можливостей вибору найбільш ефективних варіантів реалізації виробничої діяльності і суспільної поведінки людини. Саме це прагнення підвищити ефективність функціонування виробничих і суспільних систем з урахуванням їх впливу на природне середовище змушує вивчати особливості формування еколого-економічних оцінок. ВИСНОВКИ Таким чином, зараз визначальною стала залежність життя і здоров'я людей від наслідків своєї взаємодії з природою. Результати антропогенного впливу на природу поставили людство на грань екологічної кризи і самознищення. Поширилися небезпечні за розмірами впливу на природу і людину процеси що забруднюють акваторію Світового океану, прісних водоймищ, повітря, ґрунт, призводять до спустошення раніше родючих земель, катастрофічне знищують лісові масиви і т. ін. Несприятливі екологічні умови перетворились на постійний елемент життєдіяльності людства, що мають суттєвий вплив на різні сфери людської діяльності: економіку і політику, моральний і психічний стан та здоров'я людини. За даними ВОЗ, понад 80 % усіх захворювань людини пов'язано з тими чи іншими аспектами екологічного порушення в біосфері. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Балацький О.Ф. Економіка чистого повітря. – К.: Наукова думка, 1979. – 296 с. Дедю И.И. Экологический энциклопедический словарь. – Кишинёв: Молд. Сов. Энц., 1990. – 406 с. Кисільова Т. Охорона навколишнього середовища та міжнародні стандарти // Стандартизація, сертифікація, якість. – 1998. - № 2. – С.13-14. Корсак К.В. та ін. Основи екології. – К.: МАУП, 1998. – 228 с. Мельник Л.Г. Екологічна економіка. – Суми: Університетська книга, 2002. – 346 с. Микитюк О.М., Злотін О.З., Бровдій В.М. Екологія людини. – Харків: ХДПУ, 2000. – 208 с. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні. – К., 2001. Сухомлинов А.И., Сухомлинова И.А., Микитюк А.Н. и др. Экология и здоровье человека. – Харьков: ХГПУ, 1992. – 128 с. Тарасов В.В. Экология человека в чрезвычайных ситуациях. – М.: МГУ, 1992. – 128 с.
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (13.04.2014)
Просмотров: 1492 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: