Реферат на тему: Екологічні наслідки військової діяльност - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Екологічні наслідки військової діяльност. Військова справа Однією з найганебніших рис людської цивілізації є війни. Підраховано вченими, що за останні 6000 років люди жили в мирі всього 292 роки. Вони «звикли» до війни й поки Іде не дуже глибо-ко усвідомили, що в сучасній війні, якби вона була розв'язана, переможців не буде. Військова діяльність, сам характер ментальності військових спрямовані на те, щоб чинити шкоду біосфері, перш за все людині, тому ця діяльність має суто антиекологічний характер. Війни, за підрахунками вчених, забрали життя 3640,5 млн. людей. В цих війнах були знищені матеріальні цінності на фан-тастичну суму 115,13 квінтильйонів доларів. Населенню Землі для забезпечення всім необхідним цього вистачило б на кілька тисяч років! У першу світову війну (1914—1918 рр.) було втягнуто 38 країн. Бойові дії велись на території 4,1 млн. км2. Було мобілізо-вано 74 млн. чоловік. Загинуло 9,5 млн. чоловік, 20 млн. померло від ран і хвороб. У часи першої світової війни вперше було застосова-но хімічну зброю — нею було вражено 1,3 млн. чоловік. Друга світова війна (1939—1945 рр.) охопила вже 61 держа-ву — понад 80 % населення Землі. Військові дії велись на терито-рії в 22,6 млн. км. Мобілізовано 110 млн. чоловік. Загинуло 55 млн. чоловік, матеріальні збитки від війни склали, за неповними дани-ми, 316 млрд. доларів (у цінах 1938 р.). Вперше було застосовано атомну зброю проти мирного населення японських міст Хіросіма й Нагасакі, здійснено перші спроби ведення бактеріологічної війни японськими військовими. Уже під час другої світової війни стало ясно — гинуть не лише люди, гине або негативно змінюється середовище життя. І хоча спеціальної мети — завдати противнику екологічної шкоди — тоді не ставилось, деякі воєнні дії часів другої світової війни можна розцінювати саме так (руйнування німцями дамб в Голландії, знищення лісів і посівів у Польщі, Норвегії, Франції й СРСР, штучне створення вогненних смерчів авіацією союзників під час бомбардування Гамбурга й Дрездена). Схоже на те, що дві світові бійні нічому не навчили людей. Після 1945 р. мали місце 150 збройних «локальних»,конфліктів, що забрали життя 20 млн. людей. Кілька разів (в 1948, 1954, 1961, 1962, 1973 рр.) світ стояв біля небезпечної межі, за якою могла спалахнути пожежа третьої світової війни. На щастя, цього не сталось. Дедалі зростають так звані «небойові втрати» у війнах (тобто, втрати мирного населення) Якщо в часи першої світової війни; в загальній масі втрат вони склали лише 5 %, то в другій світовій; жертви серед мирного населення становили вже 50 %. А в деяких сьогоднішніх локальних конфліктах, за даними ООН, на кожного загиблого солдата припадало дев'ятеро загиблих мирних жителів. Сучасна війна й підготовка до неї стають чимраз дорожчими. Розробка, виготовлення й випробування нових видів зброї лягає на економіку країн світу непосильним тягарем. Так, за даними ООН, світ сьогодні витрачає один трильйон доларів щорічно на розробку та виробництво зброї, утримання армій і фінансування конфліктів. За офіційними даними США, лише на виготовлення й випробування ядерних боєголовок вони інвестували з 1943 р. 300 млрд. доларів. Про величину сум, що витрачаються на військові цілі у по-рівнянні з тим, що можна було б отримати з цих сум, дає уявлен-ня табл. 2 (складена фахівцями ООН). На військові потреби в світі щорічно витрачається 2—3 % енергетичних ресурсів, 3—4% запасів нафти. До 3 % /території розвинених країн відводиться під військові бази, склади, полігони тощо — і це переважно родючі землі або лісові масиви. В усьому світі військові займають близько 42 млн. га суші. Витрати: на військові потреби у світі в 2,5 раза переважають витрати на охоро-ну здоров'я і в 1,5 раза — на освіту. І це тоді, коли мільйони людей в світі недоїдають, не отримують медичної допомоги, п'ють забруднену воду й мешкають у жахливих умовах. На підготовку до війни, витрачаються найкращі, матеріали, новітні: технології, розум кращих вчених. Усе це відволікає від вирішення найболючі-ших екологічних проблем людства. Та найнебезпечнішою рисою сучасного мілітаризму є його злочинні плани; використання для війни найпотаємніших, гли-бинних природних сил. Розробляються і вже частково, випробо-вуються плани безпосереднього впливу на природу з метою агре-сії, методи зміни клімату, впливу на-газообмін і тепловий баланс атмосфери й гідросфери, створюється «геофізична» зброя. На шпальти світової преси проникли дані про досліди військових; і спрямовані на викликання штучних землетрусів на території противника, провокування вивержень вулканів, утворення тайфунів, появу штучних дір в озоновому шарі Землі тощо. Розроблено безпрецендентні за своєю вражаючою силою отрути й зразки бактеріологічної зброї. Так, 1 г отрути ботулотоксину достатньо, щоб вбити 8 млн. людей. При розпиленні над населеним пунктом 1г устричної отрути миттєво загине 1,5 тис. чоловік, а 1 г політоксину (нервова отрута, виділена з безхребетних) достатньо для смерті 100 тис. чоловік. Є відомості, що під завісою секретності у військових біологічних лабораторіях досліджуються принципово нові препарати, проти яких не існує вакцин: отрута мексиканських павуків, різновиди бацил чуми, на які не діють температурні І перепади та відомі антибіотики. Не можна не згадати ще про один жахливий факт, що став і широко відомим світовій громадськості: це розробка таємними військовими лабораторіями (і навіть цілими науковими інститутами) різних методів і засобів (хімічних, електромагнітних тощо) для впливу на психіку людей. Деякі дані свідчать, що вже винайдено (і випробувано!) можливості устаткування й препарати, що дозволяють масово впливати на психіку людей, перетворювати їх на “зомбі”. Цей вид зброї — найбільш нелюдський та протипри-родний. Своєрідним полігоном для випробування методів ведення війни і зразків сучасної зброї стала війна США в Індокитаї (1964— 1975 рр.). Там було скинуто понад 21 млн. авіабомб і випущено 229 млн. снарядів загальною вагою 15 млн. т, що втричі перевищує кількість боєприпасів, використаних на всіх фронтах другої світо-вої війни, і На землю В'єтнаму, деякі райони Лаосу й Камбоджі було розсіяно близько 100 тис. т різних хімікатів "З метою зни-щення лісів, посівів рису тощо. В результаті було знищено рослин-ність на 360 тис. га сільськогосподарських земель, загублено 70 % гаїв кокосових пальм, винищено – колосальні площі тропічних лісів. Особливої небезпечним виявився дефоліант і “ейджент оранж”, від якого гинули не лише дерева, а й постраждало близько 2 млн. чоловік, в тому числі і 60 тис. американських солдатів, що мали справу з цим хімікатом. Ця речовина стала і причиною пошкодження багатьох органів людей; генетичних аномалій у новонароджених тощо. У 1971 р. військові сили США почали застосовувати у В'єтнамі надпотужні (вагою 7 т) авіабомби для створення і площадок для вертольотів. Розриваючись в метрі від поверхні землі, така бомба не створювала воронки, зате буквально «здувала» всю рослинність у радіусі 65 м. Тут же почали застосовувати надпотужні (вагою 33 т) бульдозери, здатні викорчовувати й згрібати дерева будь-якого розміру. За кілька років такими бульдозерами було зрізано 325 тис. га тропічних лісів (2 % території країни). Знищення рослинності істотно вплинуло на екологічний ба-ланс В'єтнаму. Зросли ерозія й кислотність ґрунтів, отрутохімікати порушили мікробіологічний склад і отруїли ґрунти. З 150 видів птахів, що жили на землі В'єтнаму, залишилось лише 18. Рівнинні тропічні ліси тут зможуть відновитись не раніше, ніж через 100 років, а в гірських районах, де колись були ліси, ґрунти пов-ністю змито, і рослинність тут ніколи не зможе відновитись. Під час війни в Перській затоці (1991 р.) вояччина Саддама Хусейна розглядала знищення екосистеми Кувейту вже як ефек-тивний засіб ослаблення противника. Відступаючи, іракська ар-мія підірвала динамітом і підпалила близько 700 потужних нафтових свердловин. В результаті цього жахливого експери-менту спалахнула пожежа, найстрахітливіша за всю історію людства. 6 млн. барелів (близько 1 млн. т) нафти щодня перетворю-вались на задушливий чорний дим. Фонтани полум'я, що сягали висоти 100 м, щодня викидали в атмосферу 50 тис. т діоксиду сірки (головний компонент кислотних дощів), 100 тис. т сажі, 80 тис. т вуглекислого газу; Цю пожежу вдалось загасити лише через півроку. Дим від Кувейту доходив до Кашміру (за 2000 км), де випадали чорні дощі. На поверхні як пустелі, так і Перської затоки утворились гігантські озера й плями нафти, загинуло безліч морських тварин (риби, крабів, лангустів, черепах, птахів). Високотоксичні забруднювачі повітря (озон, кислі аерозолі, канце-рогенна сажа тощо) викликали масові отруєння й захворювання людей. Величезної екологічної шкоди біосфері Землі завдали наземні, підземні та підводні, випробовування ядерної зброї, що їх проводи-ли США, Радянський Союз, Великобританія, Франція, Китай. З 1945 по 1981 р. у світі було здійснено 1315 ядерних вибухів. Величезна кількість радіоактивних речовин, що надійшла в атмосферу, осідає ще й досі в усіх куточках, земної кулі. Не менше лиха заподіяли й ще заподіють радіоактивні відходи військового виробництва, скидання в моря й океани відпрацьованих ядерних реакторів підводних човнів, тисяч контейнерів; з радіоактивними відходами, атомні підводні човни, що потрапили на дно океанів після пожеж і аварій. За офіційними даними США, їхня військова промисловість лише протягом 80-х років виробила 450 тис. т шкід-ливих відходів, що перевищує загальну кількість відходів, що їх виробили всі американські хімічні кампанії, разом узяті. З огляду на те, що на військових складах накопичено колосаль-ні запаси зброї, вибухових речовин, боєприпасів, у тому числі хімічних і ядерних, велику тривогу викликає проблема їх охоро-ни, знешкодження, обслуговування тощо. Особливо гострою вона є на території колишнього СРСР, де зросло безладдя, крадіжки, безвідповідальність військових тощо. Прикриваючись завісою се-кретності, військові власті не давали жодної інформації про стан цих складів. Та в наш час існування супутникової розвідки таку інформацію приховати неможливо. Світовій громадськості стало відомо про військову катастрофу на складах ракет у Сєвероморську 13 травня 1984 р., коли вибухи ракетних сховищ стали причиною поранення й смерті сотень солдатів. Приблизно в той же час у Бєларусі (в районі Бобруйська) прогримів могутній вибух на складах військового аеродрому. А в травні 1992 р. поблизу Влади-востока загорілись і почали вибухати склади з тисячами тонн артилерійських снарядів. Пожежа й вибухи тривали дві доби (за оцінками спеціалістів було знищено дев'ять підземних сховищ і сім наземних складів боєприпасів). Від діяльності військових сильно страждає й природа України. Так, розташовані поблизу Білої Церкви ( в Узині) та поблизу Прилук бази стратегічних бомбардувальників надзвичайно силь-но забруднили авіаційним пальним ґрунти й підземні води в цих місцевостях: воду з колодязів пити неможливо — вона наполови-ну складається з гасу; нафтопродукти витікають з балочок і ярів. Таке ж становище спостерігається навколо військових аеродромів і ракетних баз поблизу Луцька, Бродів, Червонограда, ряду сіл на Житомирщині, Чернігівщині, Сумщині. Військові полігони, стрільбища, станції стеження руйнують чудову українську приро-ду в Недоборах, в Криму (район Карадагу) і в Інших місцях. Новий етап у розвитку проблеми «екологія — війна» пов'яза-ний з освоєнням людиною космічного простору. Не секрет, що з са-мого початку практична космонавтика потрапила в руки військо-вих, абсолютна більшість виконуваних нею г програм і діючих супутників мають військове призначення; Запускаються сотні супутників-«шпигунів»; розробляються нові види так званої «кос-мічної зброї» — лазерні гармати з ядерною начинкою для зни-щення ворожих ракет тощо. Вже відомі випадки "зараження знач-них ділянок Землі внаслідок падіння супутників V плутонієвими генераторами. Ближній космічний простір заповнюють сьогодні тисячі уламків супутників і ракет-носіїв; та інше «космічне сміт-тя», що вже є загрозою для польотів, а ядерні вибухи, що їх в 60-ті, роки проводив колишній СРСР у верхніх шарах атмосфери, викликали значні порушення магнітосфери і радіаційних поясів Землі. Україна проголосила свій намір стати без ядерною державою і значно скоротити свою військову міць. Зробити це надзвичайно важко, враховуючи нинішню економічну скруту, кризу, а також те, що за часів СРСР на її території накопичено багато зброї, боє-припасів, військової техніки. Дуже актуальним є також прий-няття закону про обмеження впливу Мілітаристичної пропаганди, особливо на молодь. Це стосується, зокрема, й дитячих військових іграшок, які займають чимало місця в «арсеналах» наших дітей, і використання жорстоких, військових сюжетів у мультфільмах, дитячих книжках та іграх. Ще одна серйозна проблема, пов'язана з військовою діяль-ністю — це «підвищена мінна небезпека на планеті», як її названо, в недавній резолюції ООН. Мова йде про те, що на території країн, де в останні роки відбувалися «локальні» військові дії, залиши-лась величезна кількість мін — експерти ООН оцінюють їх загаль-ну кількість в 100 млн.(!), з них 50 млн. — на землях Камбоджі, 10 млн. — в Афганістані, 9 — в Анголі тощо. Близько 90 % цих мін — протипіхотні, тобто такі, від яких гинуть, або стають калі-ками люди, здебільшого мирні жителі. За оцінками Міжнародної гуманітарної організації «Оперейшн хендікеп інтернейшнл», за останні 15 років на мінах підірвалося понад 1,5 млн. чоловік, а утроє більше стало каліками. Багато серед цих жертв — діти. Завдяки зусиллям військових вчених і конструкторів сучасні міни стають чимдалі небезпечними. Так, винайдення надзвичайно потужних вибухових речовин дозволило зробити такі міни мініатюрними. Вага сучасної протипіхотної міни 9—10 грамів. «Розсіюються» ці міни з літака чи вертольота, закидаються тисячами за допомогою артилерійських чи ракетних установок за 10-20 км. Наприклад, один залп німецької ракетної системи «Ларс» «розсіває» 160 тис. протипіхотних мін на площі 2Х8 км на відста-ні 15 км від установки. Вони не мають ніяких металічних деталей , і тому не вловлюються міношукачами. Розмінування місцевості, замінованої сучасними мінами, дуже небезпечна й дорога справа. Так, якщо сучасна міна-«малятко» коштує всього 3 долари, то витрати, на розмінування, включаючи підготовку, матеріально-технічне забезпечення й допоміжні матеріали, сягають 300—1000 доларів на одну міну! Такі витрати, що обчислюються зага-лом багатьма мільйонами доларів, не під силу країнам, що, розвиваються, і тому великі території лісів, родючих: земель тут не можуть бути використані, що ще більше, загострює соціально-економічні проблеми цих країн. Процес розмінування не лише вимагає величезних коштів, але й не обходиться і без людських жертв. Так, в Кувейті, де під час війни в Перській затоці було встановлено не менше 7 млн. мін, загинуло 84 спеціалісти по розмі-нуванню, а ще 200 саперів скалічено. Сьогодні з трибуни ООН лунають заклики оголосити сучасні міни таким же засобом масового знищення людей, яким вважаєть-ся атомна, хімічна й бактеріологічна зброя. Враховуючи, що поки й досі виробництво мін не скоротилось, а розробка їх нових типів тривав з незмінною інтенсивністю, необхідне термінове прийняття міжнародним співтовариством дійових і активних заходів для боротьби з цією небезпекою.
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (19.04.2014)
Просмотров: 301 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: