Реферат на тему:Екологічна політика в Івано-Франківській області - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Екологічна політика в Івано-Франківській області. Зміст 1.Вступ 2.Атмосферні та гідрологічні умови і явища 3.Атмосферне повітря 4.Водні ресурси 5.Земельні ресурси та грунти 6.Висновок 7.Список використаної літератури ВСТУП У своєму розвитку людство досягло того рівня, коли оволоділо величезним науково-технічним потенціалом, але ще не навчилося достатньою мірою ощадливо та раціонально ним користуватися. Індустріалізація та урбанізація, посилення інших видів антропогенного навантаження на природу порушили колообіг речовин, природні обмінні енергетичні процеси і регенераційні механізми у біосфері, внаслідок чого почалося її прогресуюче руйнування. Сучасний стан природних ресурсів і навколишнього середовища змушує змінювати точку зору щодо подальшого економічного розвитку і технічного прогресу й оцінювати їх з урахуванням екологічних пріоритетів, наявності екологічних ризиків та стану екологічної безпеки. Забруднюються повітря, води і ґрунти, збіднюється ландшафтне і біологічне різноманіття, що негативно впливає на живі організми і людей. Для усунення цієї небезпеки необхідно переглянути існуючі методи природокористування, докорінно перебудувати виробничо-господарську діяльність і системи природокористування на нових засадах, які ґрунтуються на досягненні компромісу між соціальними і економічними потребами суспільства та можливостями біосфери задовольняти їх без загрози для нормального функціонування природних екосистем. Необхідний перехід від тактики споживання до тактики розвитку. Івано-Франківщина має високий інтегральний показник антропогенних навантажень на навколишнє середовище. На окремих територіях (Галицький, Калуський, Надвірнянський райони) екологічна ситуація та якість довкілля характеризуються як несприятливі для здоров'я людини. Природокористування є нераціональним й екологічно незрівноваженим, а ефективність використання природних ресурсів досить низька. Зростання обсягів використання природних ресурсів, їх вичерпання та деградація обумовлюють необхідність розробки і реалізації стратегії і тактики невиснажливого природокористування і постійного контролю за змінами у ході природних і антропогенних процесів для інтегрального управління природними ресурсами та станом навколишнього середовища. Альтернативних варіантів раціональному (невиснажливому) природокористуванню основою якого є врахування законів розвитку природи та формування безпечних умов життєдіяльності людини, живих організмів немає. Тому необхідно виробити і здійснювати таку стратегію і тактику природокористування, які б забезпечили інтегральне управління природними ресурсами, їх невиснажливе використання і охорону від вичерпання і забруднення, а також постійний контроль (моніторинг) за змінами природних і антропогенних процесів у природно-територіальних комплексах. Природні умови Івано-Франківської області визначаються її географічним положенням на південному заході України в межах території західного лісостепу та Українських Карпат. На території області яка займає 2,4 відсотка (13,972 тис.км2) площі України формується 8,6 відсотків загального об'єму вод у ріках України, зосереджено 6,3 % площі земель лісового фонду держави і 9,0 відсотків загального запасу деревини. Чисельність населення станом на 01.01.2007 року становила 1385,4 тис. осіб. На території області знаходиться 224 родовища 26 видів корисних копалин (нафта, газ, калійні солі, будівельні матеріали та ін.), понад 300 джерел мінеральних вод, серед яких є аналоги “Нафтусі”, “Моршинської”, “Єсентуки”. Флора області представлена 1500 видами судинних рослин (30% рослин України). Є 435 видів хребетних тварин і 280 видів птахів. Івано-Франківщина характеризується помірно-континентальним кліматом з середньою температурою липня +17-180, січня від -4,50 до -4,90. Середньорічна кількість опадів 500-1600мм. В області є багато своєрідних і унікальних природних комплексів з різноманітним рослинним і тваринним світом, ґрунтами, гірськими породами, кліматом, водами та іншими компонентами, які знаходяться у тісному взаємозв'язку і взаємодії. Це - збережені унікальні кедрово-смерекові ліси і зарості сосни гірської (жерепу) у природному заповіднику “Горгани”, природний комплекс високогірного ландшафту Карпатського національного природного парку, одне з найбільших тиса ягідного (релікт третичного періоду) у ботанічному заказнику загальнодержавного значення “Княждвірський”, збережені степові угруповання на “Касовій горі” (біля м.Бурштина), “Чортовій горі” (біля м.Рогатин), в урочищі “Масьок” (Городенківського р-ну). Українські Карпати - середньовисотні гори (середня висота їх 1000м). Ширина гірської зони Карпат в межах Івано-Франківської області близько 40 км, довжина досягає 150 км. В межах області проходить Головний Європейський вододіл, з якого спускаються ріки басейну Чорного моря (Дністер, Прут). Висока вологість клімату Івано-Франківщини сприяє розвитку густої річкової мережі, яка становить 0,71-1,5 км/км2 Більша частина рік північно-східної частини належить до басейну Дністра (Свіча, Лімниця, Бистриця Солотвинська і Надвірнянська). В південно-східній частині протікають річки Прут і Черемош, які впадають в Дунай. Ріки мають гірський і напівгірський характер. Кількість рік і потоків становить понад 8 тисяч. Паводки спостерігаються не тільки в період весняного сніготанення, але і в літній час за рахунок злив. Особливо загрозливі паводки спостерігаються в передкарпатській частині Дністра. Одночасно на території області розміщено понад 500 промислових підприємств хімічної, енергетичної, нафтогазовидобувної, деревообробної та інших галузей. Понад 4 відсотки території зайнято нафтогазовими трубопроводами, пробурено більше 2000 свердловин для видобування нафти і газу. Функціонують 134 очисні споруди, 30 великих полігонів складування твердих побутових відходів; хвостосховища і полігони промислових відходів ВАТ “Оріана”, золошлаковідвали Бурштинської ТЕС та ін. Ці об'єкти обумовлюють значне техногенне навантаження на всі компоненти природного середовища. Сучасну екологічну ситуацію в Івано-Франківській області не можна вважати задовільною, незважаючи на зменшення за останні роки антропогенно-техногенного навантаження на природне середовище та здійснення ряду природоохоронних заходів. До факторів, які обумовлюють складну екологічну ситуацію належать: Порушення законів природокористування при обґрунтуванні моделей виробництва і споживання та розвитку територій. Галузевий підхід при плануванні природокористування, відсутність системного підходу, системи інтегрального управління природними ресурсами, недотримання екологічно обґрунтуваних норм використання ресурсів. Руйнування у процесі освоєння території і господарської діяльності біогеоценотичного покриву і функціональної цілісності природних екосистем, порушення оптимальної структури ландшафтоформуючих компонентів на водозборах рік. Екологічно необґрунтована (деформована) структура промислово-виробничого сектора економіки, недостатня потужність і ефективність пилогазоочисних установок та споруд для очищення промислових і комунально-побутових стічних вод. Недотримання у всіх сферах виробничої діяльності природоохоронних вимог і основних принципів сталого природокористування: - системність, - безперервність, - невиснажливе використання, - відтворення, - збереження, - охорона. Забудова територій без урахування наявності зсувонебезпечних ділянок, селевих потоків, карсту та імовірності затоплення території. Не впроваджується система управління навколишнім природним сетредовищем згідно стандарту ISO-1400 (ДСТУ-14000-97). Розорювання земель на ерозійно небезпечних схилах, відсутність системи протиерозійних і стокорегулюючих заходів. Значне зменшення лісистості водозборів рік, зниження верхньої межі лісу, порушення вікової структури і спрощення видового складу лісових насаджень. Порушення технології лісозаготівель, переважання наземного тракторного трелювання деревини, захаращення русел водотоків. На території області сформувались 4 природно-територіальні комплекси з різним ступенем антропогенізації: промислово-міські (Івано-Франківський, Калуський, Бурштинський, Надвірнянський, Коломийський) - сильно урбанізовані, екологічно небезпечні території; промислово-нафтогазовидобувні (Долинський, Рожнятівський, Пасічнянський, Битківський) - урбанізовані. із значним впливом на довкілля; аграрно промислові (Рогатинсько-Галицький, Тлумацько-Снятинський) - екологічні проблеми пов'язані з деградацією земель (ерозія, зменшення родючості ґрунтів) лісогосподарські (Верховинський, Осмолодський, Вигодський, Болехівський, Солотвинський, Ворохтянський). До територій з найбільш складною екологічною ситуацією належать території Галицького (Бурштинська ТЕС), Калуського (ВАТ “Оріана”, ЗАТ “Лукор”), Надвірнянського (ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття”)та Тисменицького (ВАТ “Івано-Франківськцемент”, хутрофірма “Тисмениця”) Долинського (ВАТ “Шкіряник”, ТзОВ “Уніплит”) районів. 1. АТМОСФЕРНІ ТА ГІДРОЛОГІЧНІ УМОВИ І ЯВИЩА Під впливом радіаційних і циркуляційних процесів та рельєфу на території області формується помірно-континентальний клімат з надлишковим і достатнім зволоженням, нежарким літом, м'якою зимою і теплою осінню. Радіаційні і циркуляційні умови, які відповідають положенню області між 48 і 50° північної широти, обумовлюють відносно високі річні температури в передгірних районах. В Передкарпатті середньорічні температури становлять 7--8. В гірських районах розподіл температур визначається головним чином висотою місця над рівнем моря, а також експозицією місцевості і формами рельєфу. На висотах порядку 1200 м середня річна температура знижується до 3°, а на найбільших висотах гір -- до нуля. Річні коливання температури із збільшенням висоти помітно змен шуються. Амплітуди цих коливань в передгір'ях становлять 22--25°, у горах -- від 17 до 20°. Найменші річні амплітуди температури в рівнинній частині території спостерігаються в районах північно-західного Передкарпаття. Зима характеризується як морозний період (з середніми добовими температурами нижче 0°). Настання і припинення зими припадає на різний час залежно від географічного і висотного положення району. В Передкарпатті вона починається в кінці листопада, закінчується в першій декаді березня. В горах цей сезон починається раніше, а закінчується пізніше. Тому й тривалість зими неоднакова: якщо в передгірських районах вона охоплює 3--3,5 місяця, то в горах на рівні 850 м-- близько 4 місяців, а на найвищих ділянках гір, очевидно, до 5 місяців. У найхолоднішому місяці -- січні -- середні температури коливаються залежно від висоти: від --3 до --7,5° і тільки на найбільш підвищених ділянках знижуються до --8, --9°. На території Передкарпаття .січневі температури знижуються із заходу на схід від --3,9 до --5,7°. Зимовий сезон відзначається частим надходженням на територію Карпат теплого атлантичного повітря. Тому на протязі зими тут часто спостерігаються відлиги. Навіть в січні у передгір'ях буває більше половини днів з відлигами. Нерідко вони є інтенсивними і тривалими, повністю охоплюють той чи інший зимовий місяць, що приводить до повного сходження снігу і скресання рік або до відсутності льодоставу на протязі всієї зими. Період з середньою добовою температурою нижче --5° чітко виражений тільки в горах і на рівні 700 м становить близько 50 днів за сезон. В передгір'ях до висоти 450--500 м він встановлюється щороку не у всіх районах, і тривалість його коливається тут від 10--15 до 25-- ЗО днів залежно від орографічних умов стоку холодного повітря. Абсолютні мінімуми температури в гірських долинах досягають --37°, на передгірних рівнинах від --31 до --36°. Однак, імовірність сильних морозів мала. Щороку зниження температури скрізь можливе до --10 і --14°. Морози, які досягають --20° і більше, спостерігаються тільки в горах. Період весни обмежується датами весняного переходу середньої добової температури через 0 і 15°. В районах Передкарпаття він охоплює 70--85 днів, починаючись у першій декаді березня і закінчую чись у другій декаді травня. В горах через кожні 100 м висоти початок весни запізнюється на 2 дні, а кінець -- на 8 днів. Для весни характерне посилення адвекції повітряних мас з півдня і півночі, з чим пов'язана нестійкість температурного режиму, на протязі всього періоду. В березні теплі дощові дні часто змінюються морозними із снігом. У квітні середня температура підвищується до 7,5--8,3°; від квітня до травня вона зростає відповідно на 6--5°. В горах з підняттям на кожні .100 м зменшується на 0,66°. Разом з тим у квітні і травні часом по вертаються заморозки. Припинення заморозків у повітрі на передгірних рівнинах спостерігається в третій декаді квітня, в долинах низькогір'я (600--700 м) -- в третій декаді травня. На поверхні грунту заморозки припиняються в передгірних районах у першій декаді травня. В окремі роки найпізніше припинення заморозків як на грунті, так і в повітрі спостерігається в передгір'ях у другій і третій декаді травня, а в гірських долинах - у другій і третій декаді червня. Літній період (з середньою добовою температурою вище 15°) коливається в широких межах. У районах Прут-Дністровського межиріччя він починається в кінці другої декади травня і закінчується в другій декаді вересня. В горах з підняттям на кожні 100 м літо запізнюється на 8--9 днів і на 5--6 днів раніше закінчується. Тому в поясі низькогір'я тривалість даного періоду становить 1--2,5 місяця, а на висотах 850--900 м він не фіксується. В цілому температурний режим літнього сезону в Карпатах визначається радіаційними умовами, частою адвекцією відносно холодних повітряних мас з боку Атлантики і висотою над рівнем моря. Максимальні літні температури 37--38° в передгір'ях і до 30° в горах. Разом з тим у літні місяці можливі значні зниження температури. Осінній сезон охоплює три місяці -- вересень, жовтень і листопад. В горах трива лість цього періоду збільшується, оскільки із збільшенням висоти на кожні 100 м осінь наступає на 5--6 днів раніше, а припиняється на 2--3 дні пізніше. З настанням осені спостерігається найбільш часте вторгнення ще теплих повітряних мас з півдня і південного сходу. Тому більша частина осені є теплою. Середня температура жовтня в районах Передкарпаття становить 8-9°. В листопаді настає помітне похолодання. Осінні заморозки в середньому приурочені в горах до початку третьої декади вересня, в районах Передкарпаття - до початку жовтня. Термічні ресурси вегетаційного періоду. Показниками теплозабезпеченості місцевості в час, коли відбувається вегетація рослин, є: тривалість періодів з температурою, вищою певних меж (0, 5, 10, 15°), суми позитивних температур за ці періоди і тривалість безморозного часу. Періоди з температурою, вищою 0, 5, 10, 15°, визначають можливу тривалість теплого періоду року, загальну тривалість вегетації, а також активної і інтенсивної вегетації рослин. Розподіл вказаних характеристик по території області відзначається надзвичайною нерівномірністю, викликаною різноманітністю рельєфу. В залежності від висоти тривалість теплого періоду змінюється від 290 до 160 днів, тривалість загального періоду вегетації -- від 238 до 90 днів. Починаючи з рівня 850--900 м, не спостерігається період з температурою, вищою 15°, а з рівня 1500 м - й період активної вегетації (з температурою, вищою 10°). В цілому територія області, за винятком середньогірних ділянок, характеризується великою тривалістю вегетаційного періоду, який дозволяє вільно маневрувати в часі при виконанні найважливіших сільськогосподарських робіт. Середня тривалість безморозного періоду в повітрі на території Передкарпаття становить близько 160 днів. На поверхні грунту тривалість безморозного періоду охоплює до п'яти місяців. Вітер. Напрямок і швидкість вітру в гірських районах знаходиться у великій залежності від рельєфу. В Карпатах напрямок його, звичайно, співпадає з орієнтуванням річкових долин, які підсумовують вітри різних румбів. Велике значення має гірсько-долинна циркуляція, що розвивається влітку, і стік холодного повітря по долинах і гірських схилах у холодну частину року. В районах Передкарпаття відбивається загальний напрям Карпатської дуги, долини Дністра і Подільської височини. Тому переважаючі вітри змінюють свій напрям від західних румбів на крайньому північному заході території до північно-західних у південно-східних районах. На великих висотах у горах переважають вітри західної четверті горизонту. Механічний вплив рельєфу приводить до істотної зміни швидкості вітру. Відомо, що на хребтах при протіканні повітря (на перевалах), а також при обтіканні височин швидкість вітру збільшується; до штормової вона зростає при проривах повітряної течії через вузькі долини з високими схилами. В замкнутих негативних формах рельєфу і на під вітряній стороні гір сила вітру ослаблюється нерідко до штилю. Швидкість вітру сильно міняється під впливом орографічних умов. Відкрите для вітру Передкарпаття відзначається більш великими швидкостями, в той час як у захищених гірських долинах спостерігаються найслабші вітри. Захищені від вітру гірські долини характеризуються також наймен шим числом днів з сильними вітрами (більше 15 м/сек}. Зрозуміло, що на відкритих ділянках у горах сильні вітри спосте рігаються частіше. Про ймовірність дуже сильних вітрів свідчать вітровальні і буреломні пошкодження в лісах Карпат. Опади. Атмосферне зволоження гірських і передгірних районів Карпат надмірне, а на рівнинних ділянках -- достатнє. Річні суми опадів залежно від висоти і експозиції місцевості по всій території коливаються від 500 до 1600 мм. У районах Передкарпаття їх випадає за рік 500--800 мм. Більша частина опадів скрізь випадає в теплий період, що особливо характерне для північно-східних схилів, де за цей час суми їх становлять 76% річної норми. На території Передкарпаття суми опадів становлять 400--600 мм, в гірській зоні -- 600--1200 мм. 2. АТМОСФЕРНЕ ПОВІТРЯ В атмосферне повітря області у 2006 р. від стаціонарних джерел забруднення 226 підприємств потрапило 269,3 тис. т. забруднюючих речовин, що на 31,9% більше, ніж у попередньому році. Збільшення шкідливих викидів в атмосферу відбулось у Коломийській і Болехівській міських радах та у 8 районах області, найбільш суттєво - у Калуському районі (7,4 тис. т. забруднюючих речовин проти 2,0 тис. т. у попередньому році). У розрахунку на квадратний кілометр території області від стаціонарних джерел було викинуто 19,3 т шкідливих речовин, що на 4,6 т більше, ніж у 2005 р. У Галицькому районі, питома вага якого склала 88,6 % у загальних викидах по області, в середньому на 1 км2 обсяги викидів досягли 330,1 т. Найменшого антропогенного навантаження зазнало атмосферне повітря на території Тлумацького (0,1 кг на 1 км2 ), Городенківського, Коломийського (по 0,8 кг на 1 км2 ) та Верховинського (1,6 кг на 1 км2 ) районів. Основними забруднювачами повітря є підприємства по виробництву та розподілу електроенергії, газу і води тепловими електростанціями, трубопровідного транспортування газу, видобуванню вуглеводнів та розведенню свиней. Від них у довкілля потрапило 261,8 тис. т шкідливих речовин ( на 35,8% більше, ніж у попередньому році), або 97,2% всіх викидів по області, тоді як їх частка у загальній кількості підприємств, що мали викиди стаціонарними джерелами, становила 13,7%. Цими підприємствами є: Бурштинська ТЕС, ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» , УМГ «Прикарпаттрансгаз», ВАТ «Івано-Франківській цементно-шиферний комбінат». Динаміка викидів найпоширеніших забрудників атмосферного повітря в містах та районах Івано-Франківської області, викидів протягом 1995-2006 р.р., основних забруднювачів області приведені відповідно в таблицях 3.1, 3.2 та 3.3. Радіаційний стан атмосферного повітря в області не перевищує установлені норми. З метою покращення екологічного стану атмосферного повітря проводяться роботи по реконструкції електрофільтрів енергоблоків Бурштинської ТЕС, що дозволить більш ніж вдвоє зменшити викиди золи. Максимальні концентрації золи після електрофільтрів в залежності від навантаження діючих енергоблоків становлять від 900 до 1500 мг/м3 . Проведена реконструкція електрофільтра енергоблоку №12 дозволила зменшити концентрацію викидів золи з 1300 до 250 мг/м3 , введений в експлуатацію новий вітчизняний електрофільтр за енергоблоком № 11 забезпечує очистку викидів золи до 50 мг/м3 , часткова реконструкція електрофільтра енергоблоку № 8 забезпечила зменшення концентрації викидів золи з 1100 до 500 мг/м3. В даний час завершений монтаж нового електрофільтра енергоблоку № 9. Проведена реконструкція даного електрофільтра повинна забезпечити очистку викидів золи в атмосферу до 30 мг/м3. За 2006 р. про виконання заходів, спрямованих на зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, прозвітувались у формі 2-ТП/повітря/ 7 підприємств області. На повітроохоронні заходи протягом 2006 р. фактично витрачено 49251,9 тис. грн. Зокрема, на Бурштинській ТЕС протягом 2004-2006 років виконувались роботи по заміні електрофільтрів на блоках № 9 і № 10, здійснювались ремонти електрофільтрів на блоках №№1,2,3,4,5,6,7,8,11,12. Цим підприємством на заходи по зменшенню викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря витрачено 25250 тис. грн. у 2005р. та 46756,5 тис грн. у 2006 р. Фактичне зменшення обсягів викидів завдяки виконанню повітроохоронних заходів відбулось у 2004 р. порівняно з 2003 р. . У 2005 р. та 2006 р. загальні обсяги викидів Бурштинської ТЕС зростали через нарощення потужностей виробництва. Проте на фоні зростання загальних обсягів викидів, завдяки реконструкції та ремонту електрофільтрів постійно зменшується питомі викиди твердих речовин. Так, у 2003 р. викиди пилу кремнієвмісного складали 24,27% від загального обсягу викидів, у 2004 р. -- 20,96 % , у 2005 р. - 16,74%, у 2006р. - 13,28%. Оскільки викиди Бурштинської ТЕС складають 88,5% усіх викидів стаціонарних джерел Івано-Франківської області, природоохоронні заходи по цьому підприємству є першочерговими, їх виконання дозволить значно зменшити фактичні обсяги викидів по всій області. Актуальним є питання зменшення впливу автотранспорту на стан атмосферного повітря міст та населених пунктів області. Зменшення цього впливу можливе шляхом удосконалення схем руху, майданчиків для паркування автомобілів, покращення якості палива, а також доріг. Враховуючи перспективу розвитку в області туризму одним з важливих факторів є заміна застарілих твердопаливних котлів на сучасні котли-утилізатори для спалювання відходів лісопереробки та дров, продовження газифікації котелень санаторіїв та баз відпочинку. З метою виконання Постанови КМ України №1655 від 13.12.2001року „Про затвердження Порядку ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря” в області продовжуються роботи по проведенню державного обліку підприємств та організацій, що мають викиди в атмосферу. Станом на 01.01.2007 року в області на обліку є 409 таких об'єктів. Інші підприємства залишаються на обліку як джерела забруднення нижче визначеного критерію і, відповідно, менш жорсткого контролю. Всього на території області згідно останніх уточнених даних функціонують 626 підприємств, організацій та установ, які мають викиди в атмосферне повітря. 3. ВОДНІ РЕСУРСИ Водні ресурси області представлені поверхневими стоками річок басейнів Дністра і Прута, а також підземними водами. Об”єм середньорічного стоку річок, який формується в межах області, складає 4,54 млрд.м3/рік, в маловодні роки - 2,18 млрд.м3. Прогнозні запаси підземних вод - 270 млн. м3. Майже дві третини території області дренується водами басейну р.Дністер, і тільки її південно-східна частина водами басейну р. Прут. За даними державної статистичної звітності за ф. 2-ТП (водгосп) в 2006 р. господарством та населенням області забрано 116,1 млн.м3 води, в т.ч. з поверхневих водойм - 106,9 млн. м3, з підземних джерел - 9,3 млн. м3 води. Збір води порівняно з 2005 р. скоротився на 2,4 млн.м3. Динаміка забору води протягом 2005-2006 рр. наведена в таблиці 4.1. Найбільші обсяги забору свіжої води з поверхневих водних об”єктів здійснюються: КП «Івано-Франківськводоекотехпром» - 28,514 млн. м3, ЗАТ «Лукор» м. Калуш - 10,714 млн. м3; КП «Коломияводоканал» - 2,233 млн.м3; Бурштинська ТЕС - 36,131 млн. м3; КП «Водотеплосервіс» м. Калуш - 3,078 млн.м3; виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Долина - 2,530 млн. м3, ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» м. Надвірна - 2,041 млн. м3. Найбільше свіжої води з підземних джерел забирають: ЗАТ «Лукор» м.Калуш - 1,988 млн. м3; КП «Водотеплосервіс» м. Калуш - 0,726 млн. м3, КП «Житловик» м. Бурштин - 0,942 млн. м3; КП «Надвірнаводоканал» - 0,905 млн. м3. Відповідно до забору води зменшилося її використання з 103,6 млн. м3 у 2005 р. до 101,1 млн. м3 у 2006 р. Оборотне водокористування у 2006 р. становило 2,3 млрд. м3, в 2005 р.- 2,2 млрд.м3. Найбільш оборотні системи мають: Бурштинська ТЕС - 1916 млн. м3; ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» - 15,06 млн.м3; ДП «Калуська ТЕЦ» - 43,9 млн.м3; ТзОВ «Карпатнафтохім» - 168,8 млн. м3; Долинський газопереробний завод - 49,4 млн. м3. За 2006 р. по області використано води на господарсько-питні потреби 23,7 млн. м3, на виробничі - 75,8 млн.м3. Втрати води при її транспортуванні в 2006 р. склали 13,4 млн.м3. Найбільші понаднормативні втрати води допускають: Тисменицьке водоканалізаційне підприємство - 66,8% ( 0,146 млн. м3); ДП «Рогатинводоканал» - 51,5% (0,155 млн. м3); Коликтивне підприємство «Галичводоканал» - 39,3% (0,043 млн.м3); КП «Івано-Франківськводоекотехпром» - 31% (8,875 млн.м3). Інструментальним обліком забезпечено забір 73,3 млн. м3, або 63,0 % від загального забору води з усіх джерел. Загальний скид зворотних вод у водні об”єкти зменшився на 4,01 млн.м3 (86,18 млн.м3 проти 90,19 млн.м3), що складає 4,5%: - за рахунок зменшення забору води на централізоване гаряче водопостачання в неопалювальний період на 1 млн.м3; за рахунок ставкових рибоводних господарств, котрі не споживали ставки на зиму - 2 млн.м3. Водночас зменшився скид зворотних вод без очистки на 1,45 млн.м3 з відповідним звітним періодом минулого року (0,223 млн.м3 проти 1,678 млн.м3), що пояснюється зупинкою виробництва на ЗАT «Магній». Зменшився скид зворотних недостатньо-очищених вод на 2,7 млн.м3 (26,06 млн.м3 проти 28,76 млн.м3), в основному, за рахунок КП «Івано-Франківськводоекотехпром». Кількість забруднених речовин, скинутих зі зворотними водами у водні об”єкти, в 2006 р. порівняно з 2005 р. зменшилася. Так, по органічних забрудненнях (БСК5) - з 0,844 тис.т до 0,717 тис.т; по завислих речовинах - з 0,938 тис.т до 0,821 тис.т; по азоту амонійному - з 0,165 тис.т до 0,103 тис.т; по сульфатах - з 6,994 тис.т до 5,947 тис.т; по хлоридах - з 15,39 тис.т до 13,49 тис.т; по нітритах - з 0,017 тис.т до 0,014; по нафтопродуктах - з 2,777т. до 1,260 т. Динаміка скиду зворотних вод в поверхневі водні об”єкти протягом 2005-2006 рр. наведена в таблиці 4.2. Загальна потужність очисних споруд, після яких зворотні води скидаються в поверхневі водні об”єкти, становить 132 млн. м3/рік. Основними забруднювачами річок області є: ТзОВ «Уніплит» с-ще Вигода - скид забруднених стоків - 1,05 млн. м3; КП «Івано-Франківськводоекотехпром» - 18,59 млн. м3; ДП «Калійний завод» м. Калуш - 0,223 млн. м3; ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» м. Надвірна - 5,447 млн. м3. В 2006 р. у водойми області із зворотними водами відведено 0,717 тис. т. органічних речовин проти 0,844 тис. т у 2005 році; солей 41,43 тис. т проти 48,63 тис. т; нафтопродуктів 1,260 т. проти 2,777 т; азоту амонійного 0,103 тис. т проти 0,165тис. т; заліза загального 7,136 т проти 10,48 т; формальдегідів 0,142 т проти 0,189 т; фенолів 0,007 т проти 0,017 т у 2005 р. За результатами радіологічного моніторингу показники вмісту радіонуклідів у водоймах області на два порядки нижче допустимих норм. Гідрохімічні показники забруднень в місцях крупних водозаборів міст і промислових підприємств теж не перевищує встановлені норми. В порівнянні з минулим роком санітарний стан р. Дністер і р. Прут не погіршився. В той же час після скиду зворотних вод КП «Івано-Франківськводоекотехпром» залишається забрудненою р. Бистриця, після скиду з окремих виробництв Калуського промвузла - рр. Сівка, Кропивник, Болохівка, Сапогів. Надзвичайно забрудненою залишається ріка Саджава після скиду зворотних вод ТзОВ «Уніплит». Основні забруднювачі водних об”єктів (за галузями економіки) наведені в таблиці 4.3. Обсяги виданих лімітів на скид забруднюючих речовин у 2006 р. в поверхневі водойми склав 90,23 млн.м3. Кількість забруднених речовин, скинутих зі зворотними водами у водні об”єкти в 2006 р. склала: по органічних забрудненнях (БСК5) - 0,717 тис.т; по завислих речовинах - 0,821 тис.т; по азоту амонійному - 0,103 тис.т ; по сульфатах - 5,947 тис.т; по хлоридах - 13,49 тис.т; по нітритах - 0,014 тис.т; по нафтопродуктах - 1,260 т. Згідно звітності за формою 2-ТП (водгосп) в області нараховується 38 очисних споруд повної біологічної очистки загальною потужністю 126,8 млн.м3/рік, в які у 2006 р. поступило 63,56 млн.м3 зворотних вод. Найпотужніші з них очисні споруди КП «Івано - Франківськводоекотехпром» в м. Івано-Франківськ - 53,07 млн.м3; Долинське ВУВКГ в м. Долина - 6,35м3; ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» в м. Надвірна - 10.95 млн.м3; Коломийське підприємство «Коломияводоканал» - 5,47 млн.м3, ЗАТ «Лукор» в м.Калуш - 29,7 млн.м3; завод тонкого органічного синтезу «Барва» в с. Ямниця Тисменицького району - 10,22 млн. м3. Майже всі вони не досягають проектного ступеня очистки і працюють неефективно. Із загальної кількості зворотних вод, що проходять повну біологічну очистку, тільки 38,88 млн. м3 очищається з достатнім ступенем очистки. За даними гідрохімічних досліджень поверхневих вод області лабораторією моніторингу вод та грунтів якісний стан води р. Дністер характеризується показниками, які протягом останніх двох років дещо знижуються чи залишаються без змін. Тенденція до зменшення забруднень в р. Дністер не перевищує гранично допустимі концентрації (ГДК) по сухому залишку, сульфатах, нітритах, нітратах, розчиненому кисню і іонах важких металів (Cr 3+, Cr6+, Cu2+) у всіх створах. Якість води р. Прут на території Івано-Франківської області в порівнянні з минулим роком майже не змінилася і характеризується показниками, що не перевищують ГДК, за винятком вмісту органічних і мінеральних забруднень, максимальні концентрації яких протягом року становили по БСКповне 4,4 мгО2/дм3, що в 1,5 рази вища за ГДК, а по ХСК 43,2 мгО2/дм3, що в 2,8 рази вища ГДК. Більша частина антропогенного навантаження на водотоки припадає на малі ріки - протоки Дністра, в басейнах яких розміщуться більшість водокористувачів області. Якість води р. Сівка, що приймає стоки ДП “Калійний завод” характеризується показниками, які у порівнянні з 2005 р. погіршились і в липні 2006 р. становили по вмісту солей - 4141 мг/дм3, що в 4,1 рази перевищує ГДК та по вмісту хлоридів - 1826 мг/дм3, що в 5,2 рази перевищує ГДК. У створі на гирлі ріки концентрація цих забруднюючих речовин знизилась за рахунок розбавлення і здатності річки до самоочищення. Якість води в р. Саджава характеризується показниками, що свідчать про екстремально високі забруднення ріки стічними водами ТзОВ «Уніплит». Таблиця 4.1- Динаміка забору води із природних водних об”єктів, підземних джерел протягом 2005-2006 рр. Область \| Забрано води із природних водних об»єктів, підземних джерел, млн. м3 Всього \| В тому числі поверхневі \| підземні 2005 р. \| 2006 р. \| +,- \| 2005 р. \| 2006 р. \| +,- \| 2005 р. \| 2006 р. \| +,- Івано-Франківська \| 118,5 \| 116,1 \| -2,4 \| 108,9 \| 106,9 \| -2,0 \| 9,6 \| 9,3 \| -0,3 У т. ч. Промислові \| 58,3 \| 57,1 \| -1,2 \| 54,7 \| 53,7 \| -1,0 \| 3,6 \| 3,4 \| -0,2 Сільське госп-во \| 14,8 \| 16,0 \| +1,2 \| 14,4 \| 15,6 \| +1,2 \| 0,4 \| 0,4 \| - Житлово-комунальне і побутове обслуговування \| 44,3 \| 41,9 \| -2,4 \| 39,7 \| 37,5 \| -2,2 \| 4,5 \| 4,4 \| -0,1 Таблиця 4.2- Динаміка скиду зворотних вод в поверхневі водні об”єкти протягом 2005-2006 р.р. Область \| Скинуто зворотних вод у поверхневі водні об»єкти, млн. м3 Всього \| У тому числі: Без очистки \| Недостатньо очищених \| Нормативне чистих (без очистки) \| Норм. очищ.на очисних спорудах 2005 \| 2006 \| 2005 \| 2006 \| 2005 \| 2006 \| 2005 \| 2006 \| 2005 \| 2006 Івано-Франківська \| 90,2 \| 86,2 \| 1,7 \| 0,2 \| 28,7 \| 26,1 \| 18,1 \| 17,1 \| 41,7 \| 42,8 Таблиця 4.3- Основні забруднювачі водних об”єктів області (за галузями економіки). № \| Назва підприємства \| Показники \| Галузь економіки 1 \| КП «Івано-Франківськводоекотехпром \| Скиди забруднених зворотних вод у водні об»єкти склали 18,59 млн куб. м, що складає 21,57% до загальних скидів по області 2 \| ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» м. Калуш \| Скиди забруднених зворотних вод (без будь якої очистки) у водні об»єкти склав 0,223 млн. куб м, що складає 0,3 % до загальних скидів по області \| Хімічна промисловість 3 \| ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» м. Надвірна \| Скиди забруднених зворотних вод у водні об»єкти склли 5,447 млн. куб. М, що складає 6,3% до загальних скидів по області \| нафтохімічна 4 \| ТзОВ «Уніплит» с-ще Вигода Долинського району \| Скиди забруднених зворотних вод у водні об»єкти склали 1,050 млн. куб.м, що складає 1,22% до загальних скидів по області \| Лісова і деревообробна 4. Земельні ресурси та грунти Земельні ресурси - сукупні ресурси земельної території, як просторового базису господарської діяльності людей, засобу виробництва та її біологічної продуктивності були і залишаються одним із найважливіших видів ресурсів області. Земля з її грунтовим покривом (продукуючим шаром поверхні землі, який забезпечує функціонування біосфери) є первинним фактором виробництва, фундаментом економіки. Частка земельних ресурсів у складі продуктивних сил області становить близько 61 % (в Україні - понад 40%). 5.1. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси .1.1. Сільське господарство Оскільки сільськогосподарське виробництво разом із лісовим господарством є основними видами господарської діяльності на території Івано-Франківської області, то ці два чинники є визначальними по своєму впливу на стан земельних ресурсів. В цілому регіон характеризується високою ступінню сільськогосподарської освоєності. Аналіз даних сучасного стану і співвідношення угідь свідчить про те, що найбільші порушення відбулися в передгірських і рівнинних районах. Ступінь сільськогосподарської освоєності території тут коливається в межах відповідно 54-64 % і 63-77 %. Загальна розораність перевищує межу екологічної збалансованості як у рівнинних - 52 %, так і в передгірських районах - 43 %. В рівниних районах розорано в середньому 77 % сільськогосподарських угідь, у передгірських - 72 %. Сільськогосподарська освоєність гірських районів нижча - в середньому 30 % при загальній розораності території 12 % і розораності сільськогосподарських угідь - 41%. Найбільш розораними є землі у Городенківському (69 %), Снятинському (64%), Рогатинському (54 %), Тлумацькому (52 і Галицькому (50 районах. Регіон Карпат і прилеглих територій має певні територіальні відмінності щодо характеру використання земель. Вони зумовлені зональністю природних умов, особливостями розселення населення, значенням окремих районів у вирощуванні тих чи інших видів сільськогосподарських культур. Як наслідок високої сільськогосподарської освоєності земельного фонду, без належних заходів щодо її охорони і відтворення як виробничого ресурсу та важливої складової навколишнього середовища, є прогресуюча деградація земель, що створює загрозу екологічній безпеці області. Сільськогосподарські підприємства на сьогоднішній день більшою мірою зацікавлені в інтенсивній експлуатації землі з метою одержання максимальної кількості продукції, ніж у збереженні грунтів і відтворенні їх родючості. Не виконується ст.27 ЗУ “Про плату за землю”, якою передбачено частково направляти кошти від плати за землю на фінансування заходів по раціональному використанню та охороні земель, підвищенню родючості грунтів, виконанню робіт по землеустрою, веденню земельного кадастру, здійсненню моніторингу грунтів. За останні 10 років різко зменшилось внесення мінеральних та органічних добрив в сільськогосподарських підприємствах області. Якщо у 1990 році в області внесено 240 кг мінеральних добрив на гектар, то у 2006 році всього 42 кг/га, тобто у 6 разів менше. Також суттєво зменшилося і внесення органіки - із 15,3 т/га у 1990 році до 1,8 т/рік у 2006 році, тобто у 8 раз (див.таблиці). В області відмічається тенденція до зменшення застосування пестицидів. Пестициди застосовуються тільки після детального обстеження полів, встановлення доцільності проведення хімічних та біологічних обробок. У 2005 році на 1 га ріллі використано 0,44 кг пестицидів по препарату, в т.ч. гербіцидів 0,27 кг/га, інсектицидів 0,22 кг/га, фунгіцидів 0,05 кг/га, що майже в 6 разів менше порівняно з 1990 роком. Станом на 01.01.2006р. залишок заборонених і непридатних пестицидів по області становить 186,1 т. Досвід передових господарств свідчить, що підвищення загальної культури землеробства, родючості грунтів дозволяє виключити значну частину хімічних обробок, особливо зернових, гербіцидами, а також обробок цукрових буряків, картоплі, льону. Значно зменшується кількість витрат пестицидів за рахунок прикраєвих і локальних обробок, які у 2006 році проведено на площі 6,4 тис.га, та малооб'ємного оприскування на площі 42,5 тис.га. Згідно спільного рішення облдержадміністрації і обласної ради непридатні і заборонені пестициди підготовлені до захоронення на полігоні токсичних відходів ТзОВ “Оріана-Галев”. В області широко застосовується біологічний метод захисту рослин на закритому грунті. Так, в Богородчанському і Долинському тепличних господарствах для захисту огірків та помідорів використано біологічні препарати - фітосейлюс на площі 40 га, амблісейлус - 17 га, фітоверм - 20 га. Висновок Лісогосподарські підприємства є найбільшими землекористувачами області. Основний антропогенний вплив на лісові землі створюють лісозаготівельні роботи, які проводяться вказаними підприємствами. Рубки головного користування в гірських умовах вносять значні зміни в екологічний режим функціонування лісового середовища. Механічному впливу підлягають всі його складові, особливо поверхня грунту. Тому вся організація лісосічних робіт має бути направлена на максимальне зменшення негативної дії рубки на лісовий біоценоз. Важливим еколого-лісівничим показником наслідків рубок головного користування і трелювання деревини є пошкодження грунту. Якщо на непошкоджених лісоексплуатаційними процесами ділянках вирубок фізичні та інфільтраційні властивості грунту змінюються мало, то на пошкоджених місцях зростає його об'ємна маса і різко падає водопроникність, внаслідок чого формується поверхневий стік води і розвиваються ерозійні процеси. Дослідження показують, що ступінь мінералізації залежить від способів рубок головного користування, способів трелювання, сезону розробки лісосік, внутрілісосічної організ Список використаної літератури Пономарьов П.Х., Сирохман І.В. Безпека харчових продуктів та продовольчої сировини – К.: Лібра, 1999 р. Булраков А.С. Пищевые добавки: Справочник – “Ut”, 1996 р. Раціональне харчування: Довідник/за ред. Столмакової Г.А., Мартинюка І.О. – Львів: Світ, 1990 р. Брошюра Международного информационного совета по пищевым продуктам// Управление пищевых продуктов и лекарств: выдержки - январь 1992 года Газета “Частная собственность” №27(224) от 20.07.00 ст. 11-12
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (19.04.2014)
Просмотров: 345 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: