Реферат на тему: Дунайський біосферний заповідник - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Дунайський біосферний заповідник. Зміст Загальні дані Супутниковий знімок території Дунайського біосферного заповідника Дунайський біосферний заповідник - самостійна природоохоронна та науково-дослідна установа. Розташований на крайньому південному заході , на території . Дирекція та основна база знаходяться в м. . Адміністративна структура та відомча приналежність: Заповідник має службу охорони природи, науковий та еколого-просвітний підрозділи, господарчу частину та, частково, службу самофінансування, які управляються адміністрацією. Заповідник підпорядкований . Територія та історія створення Загальна площа дельти складає біля 5640 км2, в тому числі 1200 км2 припадає на українську частину. Дунайский біосферний заповідник, площею 46402,9 , займає її приморську зону. Дунайський біосферний заповідник почав своє існування як філія в році. В році на базі Дунайської філії Чорноморського заповідника було створено заповідник "Дунайські плавні". Дунайський біосферний заповідник створений Наказом в році на базі природного заповідника "Дунайські плавні". До передбачених відповідним законом зон біосферного заповідника ввійшли: Вторинна (морська) дельта Кілійського рукава (нижче м. ) - заповідна, буферна зони та зона антропогенних ландшафтів; Жебріянська гряда - зона антропогенних ландшафтів; Стенцівсько-Жебріянські - зона регульованного заповідного режиму; Русловий острів Єрмакoв - буферна зона та зона антропогенних ландшафтів; Територія прилеглого недіючого рибного господарства - зона антропогенних ландшафтів. Дунайський біосферний заповідник має перспективу розширення на всі найбільш цінні водно-болотні угіддя Українського Придунав’я (верхів'я лимана , озеро тощо), що передбачене відповідною Програмою розвитку заповідної справи в Україні на 2001-15 роки. Для цього названі території зарезервовані спеціальним Наказом Президента України. Зональний поділ заповідника Клімат Клімат заповідника помірно континентальний з відносно короткою і теплою зимою та тривалим жарким літом. Зима найчастіше триває з середини по першу декаду . Літо починається у першій декаді та триває до третьої декади . Середньомісячна температура найжаркішого місяця () становить 23°С з абсолютним максимумом в 39°С. Середньомісячна температура коливається від -1°С до -5°С. Річна амплітуда середньодобових температур сягає 41,5°С, а абсолютна - 70°С. Тривалість сонячної радіації перевищує 2300 год./рік. Безморозний період триває до 200 діб, вегетаційний - до 235-245 днів. Річна сума опадів коливається в діапазоні від 300 до 700 мм, і в середньому становить близько 400 мм. Випаровуванність звичайно в два рази перевищує кількість опадів і становить біля 800 мм/рік. Середньорічна температура води в дунайських руслах складає 12,7°С. Річкові води найбільш прогріті в липні-, коли їх температура в середньому становить 24,1°С з максимумом в 27,6°С. Рельєф, географія, гідрологія Рельєф заповідника рівнинний, поверхня майже горизонтальна з невеликим підвищенням в північній частині. Найбільш високими природними елементами території є пісчані дюни Жебріянської гряди, приморські та прируслові гряди. За останні десятиріччя в результаті складування грунту від інтенсивних днопоглиблювальних робіт в півничній частині дельти в районі порту Усть-Дунайськ виникли штучно підвищені рельєфні елементи. В гідрологічному плані дунайська дельта має добре розвинену систему рукавів першого та другого порядків. При цьому міжруслові дельтові мають блюдцеподібну форму за рахунок підвищених прируслових (сформованих в результаті відкладів мулу в повеневий період на берегах водотоків) та приморських (виникли внаслідок хвильової активності моря із морського піску та твердого стоку ріки) природних позитивних елементів дельтового рельєфу. Гідрологічній режим заповідних територій майже повністю зумовлений гідрологією . Протягом року ріка приносить в гирлову область в середньому близько 203 км3 води. Значно більше половини цього об’єму припадає на Кілійський рукав, який живить заповідні угіддя. Рівень води в дельті значно змінюється по сезонам. Найбагатоводніші місяці - , і, частково, . Найменший стік припадає на - . Підвищення фонового рівню , яке спостерігається в останні десятиріччя, поширилося і на дельту Дунаю. Так, за період з по роки він біля міста (18 км від моря) зріс на 17 см. На рівень води в дельті Дунаю значно впливають згінно-нагінні вітрові явища. В виключних випадках під їх впливом вода в дельті може підніматись на метр і навіть більше. При цьому підсолена морська вода в придонному шарі нерідко досягає м. . Типовий ландшафт заповідника, сформований та Грунтоутворюючі породи та грунти Первинна дельта Дунаю сформувалася в післяльодниковий період із твердого стоку ріки на місці Давньодунайського . Вторинна (морська) дельта Кілійського рукава, що знаходиться нижче м. Вілкове, в геологічному плані досить молода. Її вік становить тільки біля 400 років. Створена вона на морських мілинах головним чином відкладами твердого стоку ріки з домішками піску морського походження. Залишком давнього пасма морських дюн є сучасна піщана Жебріянська гряда. Грунти дельти сформувалися на базі річкового алювію та морського пісчаного субстрату в результаті дерново-лучного процесу в умовах сильного та тривалого зволоження. Для дельтових угідь найбільш характерні лучні, лучно-болотні, болотні та . За механичнім складом вони, переважно, важкосуглинисті та глинисті. На болотні грунти в дельті, природно, приходяться найбільші площі. Формуються вони практично на всіх занижених ділянках. Лучно-болотні грунти займають присхилові ділянки прируслових гряд і формуються в умовах тривалого затоплення. Значні площі в дельті займають новоутворені відклади приморських кіс і прибережних смуг островів. Вони звичайно є бідними на гумус та відзначаються невеликою вологоємністю. На алювіальних відкладах заплави Дунаю сформувалися дернові грунти різних типів. Засолені грунти представлені солончаками, в яких легкорозчинні солі знаходяться на поверхні. Характеристика природних комплексів Вторинна (морська) дельта Кілійського рукава Дунаю нижче м. Вілкове Одна з внутрішніх водойм Кілійської дельти - Ананькін кут Це найцінніша ділянка заповідника. Особливо велике природоохоронне значення має її передній край, де безперервно відбуваються інтенсивні процеси дельтоутворення. Серед усіх великих дельт середземноморського та чорноморського басейнів, вторинна дельта Кілійського рукава Дунаю найменше змінена людською діяльністю і природні процеси дельтоутворення виражені тут в максимальній мірі. Свідченням цих процесів є нові острови та коси, що постійно створюються у приморській зоні дельти. В плані збереження біорізноманітності найбільше значення в цій ділянці заповідника має мозаїчна приморська смуга з прилеглими мілинами. Це самі цінні в природоохоронному плані угіддя усієї української частини дельти. Тут практично зосереджений основний як ресурсний, так і видовий потенціал заповідника. Своєрідними оазисами біорізноманітності в дельті є розташовані вздовж водотоків прируслові заплавні ліси. Але майже суцільні очеретово-осокові зарості, якими представлені основні, віддалені від моря, площі дельтових островів в цьому плані значно бідніші. Жебріянська гряда - рідкісний вид, занесений до На фоні плавней ця територія заповідника значно відрізняється в рельєфі і являє собою потужні відклади піску з прошарками пилуватого піску. Рельєф цієї ділянки сильно диференційований на слобозадерновані пісчані кучугури з відносною висотою до 4-х метрів та міжгривневі зниження. На жаль, основна частина пасма вкрита штучними різновіковими насадженнями . Але й в цих умовах Жебріянське пасмо ще зберігає значний природоохоронний потенціал, в першу чергу за рахунок рідкісних псамофітних природних комплексів. Цьому в значній мірі допомагає диференційованність рельєфу і інших екологічних факторів та їхня динамічність. Певну природоохоронну, екологічну та наукову цінність також мають екосистеми та їх сукцесії підростаючого різновікового соснового лісу. Так, наприклад, тут формується досить цікавій для региону лісовий орнітокомплекс. Стенцівсько-Жебріянські плавні Це досить цінний природний комплекс Дунайського біосферного заповідника. Незважаючи на те, що ця ділянка заплави повністю одамбована і її гідрологічний режим в значній мірі штучно регулюється, ще біля 10 років тому тут гніздилось до 50% деяких фонових водоплавних та біляводних птахів всієї української частини дельти Дунаю. Проте зараз екосистема плавнів сильно деградована, головним чином за рахунок значного накопичення в ній живих та відмерлих решток , які зайняли до 40% об’єму води в угідді і стали причиною багатьох екологічних та економічних проблем. Ця територія потребує невідкладних заходів по її екологічному відновленню. Острів Єрмаков Одамбування острова та невдало регульований гідрологічний режим зумовили помітне осушення та засолення значної частини цього угіддя. Це призвело до значних екологічних змін в його природних комплексах. Разом з тим, утворення на острові чималих ділянок з елементами степової рослинності зумовили появу тут досить рідкого на півдні України степового ентомокомплексу. Велике природоохоронне значення має острівний природний заплавний ліс, який ще в значній мірі зберігся в позадамбовому просторі. В зимовий період відкриті ділянки острова мають велике значення для зимівлі палеарктичних видів гусей, в першу чергу та . Територія прилеглого недіючого рибного господарства Ця ділянка включена в заповідник з перспективою її екологічного відновлення. В теперішній час лише незначна її частка використовується в господарських цілях в якості сільськогосподарських угідь. На основній площі спостерігаються вторинні . Майбутнє цієї території залежить від багатьох факторів. З природоохоронної точки зору найбільш доцільним було б її відновлення в якості заплавних угідь. Флора - виду, занесеного до Флора Дунайського біосферного заповідника нараховує близько 950 видів судинних , які належать до 371 роду та 97 родин. Серед них значно переважають трав'янисті види (96,7%). Основне ядро видового складу рослин утворює літоральний флористичний комплекс. Найбільшим різноманіттям відрізняється флора Жебріянськї піщаної гряди. Спектр провідних родин складають , , , , , , , , , , , , на яких припадає більше половини всіх видів. Переважна більшість видів рослин заповідника належить до ентомофільної групи. В екологічному аспекті у складі флори заповідника переважають мезофіти (23,3%), ксеромезофити (21,0%), мезоксерофіти (17,0%) та гігрофіти (13,2%). Вони складають рослинність травяних боліт та болотистих лук, які займають в заповіднику найбільші площі. У складі флори заповідника налічується 65 ендемічних видів чорноморсько-каспійського ендемічного комплексу. Вони відносяться до 44 родів та 21 родини. 16 видів рослин занесені до . В заповіднику знаходяться найбільші в Україні зарості плаваючого та болотної. Значним числом представлені адвентивні види - 13,3%. Вони, головним чином, приурочені до меліорованих земель, а також в значній кількості трапляються на алювіальних ділянках приморських гряд. Рослинність заповідника являє собою територіально цілісну, але генетично різнорідну сукупність різних її типів: болотної, водної, лучної, галофітної, лісової та псамофітної. Провідним фактором, який визначає територіальний розподіл та співвідношення угрупувань різних типів є гідрологічний режим та інтенсивність алювіального процесу. (Huso huso) Основним компонентом рослинного покриву біосферного заповідника є болотна рослинність, яка займає більше половини його території. Друге місце належить водній рослинності. Вона представлена невкоріненими вільноплаваючими, вкоріненими зануреними, вкоріненими з плаваючими листками та повітряноводними формами. Лучна рослинність займає рівнинні ділянки прируслових та заплавних гряд і представлена угрупуваннями болотистих, засолених, справжніх та остепнених лук. Значні площі займає псамофітна рослинність. Основні її масиви приурочені до пісчаних арен Жебріянської гряди. Лісова рослинність заповідника є характерним елементом плавнів дельти Дунаю, хоч і не займає в ній значних площ. В її складі переважають різні види верб. Серед них найбільш звичайні та . Чагарникова рослинність, як і лісова є також характерним елементом дельти. Вона поділяється на чагарникову заплавну та чагарникову приморську. Найбільш характерним видом чагарникової приморської рослинності є . Її зарості в заповіднику найбільші серед природних в Україні. Солонцева та солончакова рослинність не є характерним елементом плавнів Дунаю і представлена досить незначними площами. Для території заповідника на сьогодні відомо 39 видів , які належать до 21 роду. Це далеко не повний їх список, тому що детальні мікологічні обстеження данної територіі практично не проводились. Фауна (Triturus dobrogicus) По кількості видів фауни дельта Дунаю є чи не найбагатшим місцем у сучасній . Досить повно тваринний світ представленний і на території Дунайського біосферного заповідника. Для заповідника відомо 1937 видів , серед яких 40 занесено до Європейського червоного списку та . Причому, згідно з оцінками експертів, це лише менше половини всіх видів комах, що реально мешкають на його території. Загальна кількість останніх оцінюється в 5,5 тисяч. Цікаво, що серед виявлених для заповідної території видів комах 7 є новими для науки. Фауна заповідника нараховує 90 видів, які належать до 30 родин. При цьому в заповідних водах зустрічаються всі 7 видів риб із Європейського червоного списку. А серед 32 видів риб, занесених до Червоної книги України, тут мешкає 15. Серед них і - найбільша серед риб, що мешкають в прісних водах. Особливу роль , в тому числі і заповідна акваторія, відіграють для збереження чорноморських стад прохідних риб. Серед всіх річок Чорноморського басейну тільки в Дунаї ще зберігся їх природний нерест. Промислові запаси основних видів річкових риб після широкомасштабного обвалування пойми в 1960-70-х роках, що призвело до втрати близько 30 тисяч га нерестилищ, значно скоротилися. (Ardea purpurea) на гнізді Фауна заповідника та найближчих прилеглих територій нараховує 11 видів та 11 підвидів, які належать до 2 рядів, 6 родин і 6 родів. для заповідних територій відомо 5 видів та 6 підвидів, які належать до 2 рядів, 3 родин і 5 родів. Серед земноводних найбільш чисельними є та їстивна жаби, звичайна та , а серед плазунів - та . Серед цієї групи тварин види, що занесені до Європейського червоного списку та Червоної книги України в заповіднику відсутні. Найчисельнішою та найважливішою як в природоохоронному, так і екологічному та економічному плані групою хребетних тварин заповідника є . Тільки з року їх на теперішній території біосферного заповідника відмічено 257 видів, що становить біля 63% орнітофауни України. А всьго в дельті Дунаю за весь час спостережень зареєстровано більше 320 видів птахів. Звичайно, зустрічі значної кількісті з тих, що ще не відмічені на заповідній території досить ймовірні. Про далеко неповний існуючий список орнітофауни заповідника свідчить реєстрація на розташованному приблизно в 22 км в морі від його морського кордону 236 видів птіхів, не менше 20 з яких невідомі для заповідника. (Felis silvestris) З 5-и ділянок заповідника найбільше видове різноманіття птахів характерне для вторинної дельти Кілійського рукава - 220 видів. Далі в цьому ряду слідують Стенцівсько-Жебріянські плавні, Жебріянське пасмо, острів Єрмаків та територія ставкового господарства. Серед зареєстрованих на заповідній територіі 257 видів птахів 44 (17,1%) занесено до Європейського червоного списку та Червоної книги України. Найбільша їх кількість трапляється у вторинній дельті Кілійського рукава Дунаю - 37. Дещо менше - 35 - відомі для Сценцівсько-Жебріянських , 28 - для Жебріянської гряди, 25 - острова Єрмаков та зовсім незначна кількість для ставкового господарства Серед колоніальніх птахів територія Дунайського біосферного заповідника найбільш вагома для - до 700 пар, що становить біля 6% світової популяції виду, та (косаря) - до 360 пар. Досить численні в заповіднику , , , та чаплі, , річковий та рябодзьобий крячки; також в заповіднику нерідкі кормові зграї , що налічують до кількох сотень птахів (в останні роки відмічені поодинокі спроби гніздування цього птаха на території заповідника). Трапляється і - його єдине в межах України місце гніздування розташоване в південній частині озера (вище по Дунаю відносно заповідника) і є преспективним районом для приєднання до заповідної території. (Haliaeetus albicilla) З рідкісних видів хижих птахів в заповіднику багато років гніздиться . в заповіднику представлені 42 видами. Серед них 6 (14,3%) занесено до Європейського червоного списку та 13 (31,0%) - до Червоної книги України. Для деяких з них - таких як та дунайські дельтові угіддя є дуже важливими для їх виживання в європейському масштабі. Окремі види ссавців на заповідній території мають певне мисливське та промислове значення. Їх раціональна експлуатація доцільна в відповідних зонах заповідника. Це, в першу чергу, та . Освітницька та екскурсійна робота Візит-центр заповідника знаходиться в центральній частині м. на вулиці Нахімова. Це окремий будинок з відокремленим подвір’ям. У візит-цетрі наявні інформаційні, екологопросвітні, природознавчі, краєзнавчі експозиції. Зал візит-центру, місткістю близько 35 осіб, обладнаний сучасною теле-відеоапаратурою. Є відеотека фільмів природоохоронної орієнтації. Візит-центр відкритий як для місцевих жителів, в першу чергу школярів, так і для гостей заповідника та міста. Окрім візит-центру відвідувачам заповіднику запропоновано кілька постійних ексурсійних маршрутів: «Нова земля», «Екологічна стежка «Лебединка», «Заповідне морське узберіжжя», «Нульовий кілометр». Контакти Адреса дирекції: вул. Татарбунарського повстання 132а, м. Вілкове Одеської обл., Україна. Директор: Волошкевич Олександр Миколайович, кандидат біологічних наук. Тел.: +38-04843 - 2-15-77, 3-11-95 Факс: +38-04843 - 2-15-77 E-mail: reserve @ it.odessa.ua Візит-центр: вул. Нахімова, 4. Тел: +38-04843 - 3-23-40
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (13.04.2014)
Просмотров: 961 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: