Меню сайта
Категории раздела
Друзья сайта
Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
| Главная » Статьи » Реферати » Екологія |
Реферат на тему: Добрива
|
Реферат на тему: Добрива. План Вступ 1. Зміст живильних речовин у ґрунтах 1. Добрива Література Вступ Харчування - це основа життя будь-якого живого організму,у тому числі й рослин.Поза харчуванням не можна зрозуміти сутність процесів росту і розвитку. З погляду практичного рослинництва найважливішим засобом поліпшення харчування сільськогосподарських культур є застосування органічних і мінеральних добрив.Ріст рослинної продукції визначається безліччю факторів,серед яких ведуча роль належить добривам і особливо мінеральним,виробництво яких нарощує високі темпи. Ґрунт є основним джерелом забезпечення сільсько- господарських культур живильними речовинами. Однак у сучасних умовах безупинної інтенсифікації сільськогосподарського виробництва для щорічного вирощування високих врожаїв досить часто виявляється недостатнім та кількість живильних речовин, що надходить у рослини з органічної речовини і важкорозчинних мінеральних з'єднань ґрунту в результаті діяльності мікроорганізмів і кореневої системи рослин. Особливо це відноситься до нечорноземної зони,де дерено-підзолисті ґрунти з низьким рівнем окультуреності займають близько 51% площі.Для ґрунтів цієї зони характерно,як правило,тимчасове чи тривале надлишкове зволоження.Переважними несприятливими ознаками дерено-підзолистих ґрунтів є погані фізичні властивості, підвищена кислотність (РН у КС1 менше 5) і низький зміст органічної речовини - від 1 до 2,5%. Для них характерна також слабка забезпеченість елементами мінерального харчування для рослин - азоту, фосфору і калію, багатьох мікроелементів; нерідко (у різновидах легкого механічного складу) невеликий зміст також магнію і кальцію. Ґрунту нечорноземної зони, особливо підзолисті,мають гостру потребу у вапнуванні і систематичному внесенні мінеральних добрив. 1. Зміст живильних речовин у ґрунтах Запаси живильних речовин у ґрунтах у багато разів перевищують потребу в них рослин. Однак велика частина з них представлена недоступними для рослин сполуками.Валовий вміст живильних речовин в орному шарі різних ґрунтів неоднаковий. Вміст азоту(N) коливається від 0,07% до 0,5%. Ґрунтовий азот знаходиться в основному в недоступній для рослин органічній формі.На долю мінерального азоту приходиться тільки 1-2% його загальної кількості.Під впливом мікробіологічних процесів органічні форми азоту переводяться в доступні для рослин мінеральні форми. Зміст фосфору у багатьох ґрунтах складає 0,03-0,25%. Біля половини його знаходиться в мінеральній формі,а половина - у формі органічних сполук. У слабо окультурених торф'яних ґрунтах на фосфор в органічній формі приходиться до 70%.Деяка кількість його міститься в поглиненому ґрунтовими колоїдами стані.Значна частина мінеральних форм фосфору в кислих підзолистих ґрунтах і червоноземах знаходиться у важкодоступних для рослин фосфатах заліза й алюмінію. У нейтральних ґрунтах, наприклад у чорноземах, мінеральний фосфор представлений більш доступними для рослин фосфатами кальцію і магнію. На частку калію у ґрунті приходиться 0,6-3% маси ґрунту.Більше калію міститься в глинистих і суглинних ґрунтах, а в ґрунтах легкого механічного складу (піщаних і супіщаних) його значно менше. Кількість обмінного калію в орному шарі складає, кг/га: у підзолистих ґрунтах - 150-300, чорноземах - 400-900, сіроземах - 600-1500. На відміну від азоту і фосфору калій не утворює у рослинах міцні органічні комплекси. Тому кількість його в органічній речовині ґрунту незначна. Кальцію (СаО) у ґрунтах близько 0,2-2%. Він представлений силікатами, карбонатами, гіпсом, фосфатами й іншими з'єднаннями. Частина кальцію знаходиться в поглиненому стані. Найбільш багаті обмінним кальцієм чорноземи. Найменша кількість його зустрічається в підзолистих ґрунтах ,що зв'язано з їхньою кислотністю. Вапнуванням не тільки зміщається реакція ґрунту, але й поліпшується харчування рослин кальцієм. Зміст магнію (Mg) складає 0,4-4% і більш від маси ґрунту і залежить від складу материнської породи. У ґрунтах, що утворилися на суглинках і глинах,більше магнію, ніж у ґрунтах, що виникли на пісках. Близько 90-95% магнію в ґрунті входить до складу різних мінералів,головним чином силікатів і алюмосилікатів,що важко розчиняються у воді.Близько 5-10% магнію знаходиться в поглиненому (обмінному) стані. Обмінний магній як і обмінний калій, відіграє найважливішу роль у харчуванні рослин, поповнюючи кількість магнію в ґрунтовому розчині в міру споживання його рослинами. Незначна частина магнію в ґрунті зустрічається у формі органічних речовин, після розкладання яких він стає доступним для рослин. Найбільш багаті магнієм чорноземи, каштанові ґрунти і сіроземи.Менше магнію в піщаних,супіщаних і деяких торф'яних ґрунтах. Зміст сірки (SO3) коливається від 0,1 до 0,5% маси ґрунту. Сірка в ґрунті представлена органічними сполуками (80-90%), де вона знаходиться у відновленій формі,і в формі мінеральних з'єднань з кальцієм, залізом, калієм, натрієм (10-20), що є джерелом харчування рослин.Процес окислювання сірки, що входить до складу гумусу й органічних залишків,відбувається під впливом аеробних бактерій. У більшості ґрунтів є достатня кількість сірки для рослин, однак у малогумусних підзолистих, піщаних ґрунтах її небагато, тому сульфатні форми добрив тут більш ефективні, ніж хлоридні. Сірку в ґрунт вносять також з органічними добривами, і з простим суперфосфатом. Зміст заліза (Fe2O3) у ґрунтах коливається від 1-11% Залізо в ґрунті знаходиться у формі фероалюмосилікатів, окису і закису заліза і їх гідратів. Недолік заліза для рослин густо виявляється на карбонатних чи надто вапнованих ґрунтах, де воно знаходиться у важкодоступному стані. 2. Добрива Добрива - це неорганічні й органічні речовини, застосовувані в сільському господарстві і рибальстві для підвищення врожайності культурних рослин і рибопродуктивності ставків. Вони бувають: мінеральні (чи хімічні),органічні і бактеріальні (штучне внесення мікроорганізмів з метою підвищення родючості ґрунтів). 4.1. Мінеральні добрива, добуті з надр, промислово отримані хімічні сполуки, містять основні елементи харчування(азот, фосфор, калій) і важливі для життєдіяльності мікроелементи (мідь, бор, марганець і ін.). Мінеральні добрива підрозділяють на прості (одинарні, однобічні, однокомпонентні) і комплексні. Прості мінеральні добрива містять тільки одні з головних елементів харчування. До них відносяться азотні, фосфорні, калійні добрива і мікродобрива. Комплексні добрива містять не менш двох головних живильних елементів. У свою чергу, комплексні мінеральні добрива поділяють на складні, складні-змішані і змішані. Азотні добрива. Виробництво азотних добрив базується не синтезі аміаку з молекулярного азоту і водню. Азот одержують з повітря, а водень із природного газу, нафтових і коксових газів. Азотні добрива являють собою білий чи жовтуватий кристалічний порошок (крім ціанаміду калію і рідких добрив), добре розчинні у воді, чи не поглинаються слабко поглинаються ґрунтом. Тому азотні добрива легко вимиваються, що обмежує їхнє застосування восени як основне добриво. Більшість з них володіє високої гігроскопічністю і вимагає особливого упакування і збереження. У таблиці №1 приведені дані про склад із властивостях основних азотних добрив. По випуску і використанню в сільському господарстві найголовніші з цієї групи - аміачна селітра і сечовина, що складають близько 60% всіх азотних добрив. Азотні добрива використовують під усі сільськогосподарські культури. Таблиця №1 |Добриво |Хімічний |Зміст |Форма |Вплив |Гігроско-пі| | |склад |азоту, |азоту |на ґрунт \чність | |Натрієва |NaNO3 |Не менш 16 |Нітратна |Підщелачив |Слабка | |Селітра | | | | | | |Аміачна |NH4NO3 |34 |Нітратна |Підкисляє |Дуже | |селітра | | |і амонійна | |сильна | |Кальцієва |Ca(NO3)2 |Не менш |Нітратна | |Дуже | |селітра | |17,5 | | |сильна | |Аміак |NH3 |82 |Амонійна |Підкисляє |Дуже | |рідкий | | | | |сильна | Фосфорні добрива. Фосфор - один з найважливіших елементів харчування рослин,тому що входить до складу білків. Якщо азот у ґрунті може поповнюватися шляхом фіксації його з повітря, то фосфати - тільки внесенням у ґрунт у виді добрив. Головні джерела фосфору - фосфорити, апатити, вівіаніт і відходи металургійної промисловості - томасшлак, фосфатшлак. Усі фосфорні добрива - аморфні речовини, білувато-сірий чи жовтуватий кольори. Основні з них - суперфосфат і фосфоритне борошно. Характеристика фосфорних добрив приведена в таблиц №2. По ступені розчинності ці добрива підрозділяють на наступні групи: 1) Розчинні у воді, легкодоступні для рослин - суперфосфати простий і подвійний, амонізований, збагачений; 2) Важкорозчинні (не розчинні у воді і майже не розчинні в слабких кислотах), вони не можуть безпосередньо використовуватися рослинами- це фосфоритне і кісткове борошно. Фосфоритне борошно - тонко розмелений природний фосфорит, з'єднання якого важкодоступні рослинам. Це добриво застосовують на кислих підзолистих, торф'яних, сірих лісових ґрунтах, а також на деградованих і вилужених чорноземах і червоноземах. Таблиця №2 |Добриво |Хімічний |Форма |Вплив | | |склад |фосфорної кислоти |на ґрунт | |Суперфосфат |Ca(H2PO4)2+ |Водорозчинна |Підкисляє | |простій |+2CaSO4+H2O | | | |Гранульований | | | | |Суперфосфат |Ca(H2PO4)2+ |Водорозчинна |Підкисляє | |подвійний |+H2O | | | |гранульований | | | | |Преципітат |CaHPO4x2H2O |Розчиняється в |Слабко | | | |лимоно-кислому |нейтралізує | | | |амонії |кислотність | Калійні добрива. Калій - необхідний елемент для рослин. В основному він знаходиться в молодих зростаючих органах, клітинному соку рослин і сприяє швидкому нагромадженню вуглеводів. Багато калійних добрив являють собою природні калійні солі, використовувані в сільському господарстві в розмеленому виді. Великі розробки їх знаходяться в Солікамську, на Західній Україні, у Туркменії. Відкрито поклади калійних руд у Казахстану, Сибіру. Значна кількість хлору в багатьох калійних добривах негативно впливає на ріст і розвиток рослин, а зміст натрію (у калійній солі і сильвініті) погіршує фізико-хімічні властивості багатьох ґрунтів, особливо чорноземних, каштанових і солонцевих. На бідних калієм легких ґрунтах і торфовищах усі без винятку сільськогосподарські культури мають потребу в калійних добривах. Недолік калію в ґрунті заповнюється головним чином внесенням гною. Калій не застосовують на солоних і солонцюватих ґрунтах, тому що він погіршує їхньої властивості. Калій легко розчиняється у воді і при внесенні поглинається колоїдами ґрунту, тому він малорухомий, однак на легких ґрунтах легко вимивається. Калійні добрива підрозділяються на три групи: 1) Концентровані, що є продуктами заводської переробки калійних руд - хлористий калій, сірчанокислий калій, калійно-магнієвий концентрат, сульфат калію-магнію (калімагнезія); 2) Сирі калійні солі, що представляють собою розмелені природні калійні руди - каїніт, сильвініт; 3) Калійні солі, одержувані шляхом змішання сирих калійних солей з концентрованими, звичайно з хлористим калієм - 30-ти і 40-ные калійні солі. Як калійні добрива використовують також грубну золу і цементний пил.Найбільш розповсюджені калійні добрива і їх властивості приведені в таблиці №3. Таблиця №3 |Добриво |Хімічний |Гігроскопічність |Вплив | | |Склад | |на ґрунт | |Калій хлористий |KC1 з Na1 |Малогігроскопічніс|Підкисляє | | | |ть | | |Калій |До2SO4 |Негігроскопічен |Підкисляє | |сірчанокислий | | | | |(сульфат калію) | | | | Комплексні добрива. Їх підрозділяють по складу: подвійні (азотно-фосфорні, азотно-калійні, фосфорно-калійні) і потрійні (азотно-фосфорно-калійні); по способі виробництва: складні, складні-змішані (комбіновані) і змішані добрива. До складних добрив промислового виробництва відносять(калієва селітра, амофос, діамофос). Їх одержують при хімічній взаємодії вихідних компонентів, складно-змішані (нітрофос, нітрофоска,нітроамофос,нітроамофоска,фосфорно-калійні,рідкі комплексні й ін.) - у єдиному технологічному процесі з простих чи складних добрив. Змішані добрива одержують шляхом змішування простих. Складні і складно-змішані добрива характеризуються високою концентрацією живильних речовин, тому застосування таких добрив забезпечує значне скорочення витрат господарства на їхнє транспортування,змішування, збереження і внесення. До числа недоліків комплексних добрив відноситься те, що пропорції в змісті NPK у них варіюють у нешироких межах. Тому при внесенні, наприклад,необхідної кількості азоту, інших живильних елементів вноситься чи менше більше, ніж потрібно. У невеликій кількості застосовують і багатофункціональні добрива, що містять, крім основних живильних елементів, мікроелементи і біостимулятори, що роблять специфічний вплив на ґрунт і рослини. 4.2. Органічні добрива - це перегній, торф, гній, пташиний кал (гуано), різні компости, органічні відходи міського господарства (стічні води, осадки стічних вод, міське сміття), сапропель, зелене добриво. Вони містять найважливіші елементи харчування, в основному в органічній формі,і велике кількості мікроорганізмів. Дія органічних добрив на врожай культур позначається протягом 3-4 років і більш. Гній- це основне органічне добриво у всіх зонах країни. Він являє собою суміш твердих і рідких виділень сільськогосподарських тварин з підстилкою і без її. У гної містяться всі живильні речовини, необхідні рослинам, і тому його називають повним добривом. Якість гною залежить від виду тварин, складу кормів, кількості і якості підстилки, способу нагромадження й умов збереження. У залежності від способів змісту худоби розрізняють гній підстилковий (твердий), одержуваний при змісті худоби на підстилці, і безпідстилковий(напіврідкий, рідкий). Підстилковий гній містить близько 25% сухої речовини і близько 75% води. У середньому в такому гної 0,5% азоту, 0,25% фосфору, 0,6% калію і 0,35% кальцію. У його склад входять також необхідні для рослин мікроелементи, зокрема 30-50м марганцю, 3-5м бора, 3-4м міді, 15-25м цинку, 0,3-0,5 молібдену на 1тн. Крім живильних речовин, гній містить велика кількість мікроорганізмів (у 1т 10-15кг живих мікробних кліток). При внесенні гною ґрунтова мікрофлора збагачується корисними групами бактерій. Органічна речовина служить енергетичним матеріалом для ґрунтових мікроорганізмів, тому після внесення гною в ґрунті відбувається активізація азотфіксуючих і інших мікробіологічних процесів. Гній робить багатобічна дія як на ґрунт, так і на рослину. Він підвищує концентрацію вуглекислого газу в ґрунтовому і приґрунтовому повітрі, знижує кислотність ґрунту і рухливість А1, підвищує насиченість ее підставами. При систематичному його внесенні збільшується зміст гумусу і загального азоту в ґрунті, поліпшується її структура, краще поглинається й утримується волога. Безпідстилковий (рідкий) гній накопичується у великій кількості на великих тваринницьких фермах і комплексах при безпідстилковому змісті худоби і застосуванні гідравлічної системи збирання екскрементів. Такий гній являє собою рухливу суміш калу, сечі, залишків корму, води і газоподібних речовин, що утворяться в період збереження. По змісту вологи його розділяють на напіврідких( до 90%),рідкий (90-93%). Кількість і якість безпідстилкового гною залежить від виду і віку тварин, типу годівлі, способу змісту худоби і технології нагромадження гною. Велика частина живильних речовин у цьому добриві знаходиться в легкодоступній для рослин формі (до 70% азоту в аміачній формі),що обумовлює більш сильну його дію в порівнянні з підстилковим гноєм у рік внесення і слабке в наступні роки. Фосфор і калій з підстилкового гною засвоюються рослинами так само, як і з мінеральних добрив. Пташиний кал. Це швидкодіюче органічне добриво. Живильні речовини в ньому добре засвоюються рослинами. Курячий кал містить 0,7-1,9% азоту, 1,5-2% Р2ПРО5, 0,8-1% ДО2О і 2,4% СаО. Пташиний кал використовують як підгодівлю зернових і технічних культур, розчиняють його в 8-10 частинах води і вносять у ґрунт культиваторами – рослиноживильника. Торф. Це добриво являє собою суміш напіврозкладених в умовах надлишкового зволоження залишків рослин, в основному болотних. Торф може бути низького ступеня розкладання (до 20%), середньої (20-40%) і високої (більш 40%). Широко застосовують у сільському господарстві як добриво. Розрізняють три типи торфу: верхівковий, низинний і перехідний. Верховий торф утвориться на бідних живильними речовинами піднесених позначках рельєфу (сфагнові мохи, пухівки, шейхцерія болотна, підбіл, багно, осока болотна й ін.). Верховий торф характеризується підвищеною кількістю органічної речовини, високою кислотністю, великою поглинальною здатністю і малим змістом живильних речовин. Застосовують зазначений торф головним чином як підстилку і для компостування. Низинний торф утвориться на багатих живильними речовинами знижених частинах рельєфу (осоки, гіпнові мохи, очерет, хвощ, таволга, шабельники й ін.). Низинний торф містить більше живильних речовин і менше органічної речовини, чим верхівковий. Найбільше доцільно його використовувати для готування різних компостів. Перехідної торф займає проміжне положення між верхівковим і низинним. По кількості золи (у  торфу підрозділяють на нормальні (до 12) і високозольні (більш 12). Торф'яні компости. Торф широко застосовують для готування компостів. При компостуванні з гноєм торф швидше розкладається і повніше використовується рослинами. Добре компостується торф (верхівковий чи перехідний) з вапном. Гарні результати одержують при додаванні до торфу 20 кг фосфоритного борошна на 1тн. Торфофосфоритні компости особливо ефективні на супіщаних ґрунтах, а торфовапняні - на кислих. Крім цей торф використовують на полях зрошення, де його компостують з осадом стічних вод. Широко застосовують також торфофекальні компости.Ці компости вважаються сильнодіючими. Осадки стічних вод. Їх одержують при очищенні стічних вод міст на очисних спорудженнях. Вологість свіжого осаду складає близько 97%.Для зниження вологості до 80% вони проходять етап природного сушіння на мулових площадках і механічного зневоднювання на вакуум-фільтрах із застосуванням реагентів (хлорне залізо і вапно), а для зниження вологості до 25-30% - проходять термічне сушіння в барабанних печах. Осадки з мулових площадок можна використовувати під усі культури, але найбільше доцільно їх застосування під овочеві і силосні культури, цукровий буряк. Осадки після термічного сушіння, що містять більше вапна і заліза,бажаніше вносити під чуйні на вапно культури. Сапропель(прісноводний мул). Він являє собою відкладену в прісноводних водоймах суміш землі з напіврозкладеними рослинними і тваринами залишками. Містить органічні речовини (до 15-30% і більш), азот, фосфор, калій, вапно, мікроелементи, деякі вітаміни, антибіотики, біостимулятори. Найбільша кількість живильних речовин спостерігається в мулі водойм, що знаходяться біля населених пунктів. Сапропелі застосовують як у чистому виді, так і у виді компостів із гноєм, фекаліями і гнойовою рідотою. Зелене добриво. Воно являє собою зелену масу рослин-сидератів, що заорюється в ґрунт у щілинах збагачення її живильними речовинами, головним чином азотом, поліпшення водяного, повітряного і теплового режимів. Найбільше значення зелене добриво має на малоплодючих дерено-підзолистих, піщаних, суглинних і супіщаних ґрунтах, а також на зрошуваних землях і у вологих районах Закавказзя. Найважливіша умова підвищення ефективності зеленого добрива - це правильне сполучення його з іншими органічними і мінеральними добривами і хімічною меліорацією ґрунтів. Такий спосіб добрива широко застосовується, тому що він дешевий (часто не вимагає транспортних засобів), і по хімічному складі зелене добриво близьке до гною. 4.3. Бактеріальні добрива. Препарати, що містять корисні для рослин бактерії, відносяться до бактеріальних добрив. Вони здатні поліпшувати харчування сільськогосподарських культур і не містять живильних речовин. ЛІТЕРАТУРА 1. Штефан В.К. - «Життя рослин і добрив» - М., 1981р. 2. Артюшин А.М., Державін Л.М. - «Короткий словник по добривах» - 2-і вид., М., 1984р. 3. За редакцією Нікляєва В.С. - «Основи землеробства і рослиноводства» - 3- і вид., М., 1990р. 4. Вронський В.А. - «Прикладна екологія» - Ростову-на-Дону, | |
| Просмотров: 909 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |