Меню сайта
Категории раздела
Друзья сайта
Статистика
Онлайн всего: 3
Гостей: 3
Пользователей: 0
| Главная » Статьи » Реферати » Екологія |
Реферат на тему:Дендрофлора Золошлаковідвалів Бурштинської Тес
|
Реферат на тему:Дендрофлора Золошлаковідвалів Бурштинської Тес. Вступ Пошкодження ландшафту відвалами теплових електростанцій зумовлюють порушення рівноваги у природі (попадання відходів у навколишнє середовище при вивітрюванні та змиві грунту, зміна водного режиму, погіршення якості грунтових вод, зміна повітряних потоків, ослаблення регенераційного потенціалу), зміну загального вигляду місцевості. Одним із способів інтеграції девастованого об’єкту в природний ландшафт є фітомеліорація [1]. На Івано-Франківшині до таких об’єктів належить Бурштинська ТЕС – потужний виробник і експортер електроенергії та водночас, найбільший забруднювач довкілля в регіоні. За фізико-географічним районуванням (Геренчук К.І., 1981) Бурштинська ТЕС знаходиться в межах Придністровського Поділля і відноситься до природнього району Бурштинського Опілля. За флористичним районуванням (Андрієнко Т., Блюм О., Вассер С., 1985) територія досліджень входить до Опільського району. Вихідним етапом розробки науково обгрунтованих заходів для відновлення рослинного покриву золошлаковідвалів є вивчення їхньої дендрофлори, що і було метою нашої роботи. Матеріали і методи Об’єкт дослідження – рекультивовані і нерекультивовані золошлако-відвали Бурштинської ТЕС Галицького району Івано-Франківської області. Золошлаковідвали № 1 і № 2 розташовані в с. Бовшів і займають площу 43,8 га. Вони повністю вичерпали свої складуючі властивості, один з яких рекультивований, а інший підлягає рекультивації. На даний час функціонує золошлаковідвал № 3 в с. Більшівці, загальною площею 91 га, який також знаходиться на межі вичерпання складуючих можливостей. Предмет дослідження – дендрофлора золошлаковідвалів. Натурне вивчення дендрофлори досліджуваної території проводилося протягом 2007 року із застосуванням маршрутного методу шляхом закладки тимчасових профільних ліній. На таких тимчасових профілях складався конспект дендрофлори. Таксономічний склад дендрофлори золошлаковідвалів визначався у польових умовах та на основі зібраного гербарного матеріалу, який уточнювався за наступними виданнями: “Деревья и кустарники, культивируемые в Украинской СССР ” [2], “Дендрологія. Голонасінні” [3], “Дендрологія. Покритонасінні” [4], “Дендрологія” [10], “Определитель высших растений Украины” [5]. У роботі прийнято номенклатуру таксонів та їх систематичну приналежність за С. К. Черепановим [9]. Флористичний аналіз здійснено відповідно до ботанічно-географічного поділу світу А. Л. Тахтаджяна [8]. Життєві форми рослин подано за І. Г. Серебряковим [7]. Екологічні особливості видів (світлолюбність, тіневитривалість, вологолюбність, відношення до грунту) охарактеризовані за літературними даними [2, 3, 4, 10]. Результати і обговорення Дендрофлору золошлаковідвалів Бурштинської ТЕС наведено в таблиці 1. Таблиця 1. Дендрофлора золошлаковідвалів Бурштинської ТЕС № п/п | Родина | Рід | Вид | Місце-знаходження | Жит-тєва фор-ма | Географічне походження реку-льти-вовані золо-шлаковідва-ли | нере-культивовані золо-шлаковідва-ли 1. | Pinaceae | Pinus L. | Pinus sylvestris L. | +– | | Д | ЦБ, СА 2. | Larix Mill. | Larix decidua Mill. | +– | | Д | ЦБ 3. | Salicaceae | Salix L. | Salix caprea L. | + | + | Д | ЦБ 4. | Salix purpurea L. | + | + | К | ЦБ,СА, ІТ, СЗ 5. | Salix cinerea L. | + | + | К | ЦБ, ІТ 6. | Salix alba L. | + | + | Д | ЦБ,СА, СЗ, ІТ 7. | Salix fragilis L. | +– | | Д | ЦБ, СЗ, ІТ 8. | Salix triandra L. | + | + | К | ЦБ,СА, ІТ 9. | Populus L. | Populus tremula L. | + | + | Д | ЦБ, СА 10. | Populus alba L. | +– | | Д | ЦБ, ІТ, СЗ 11. | Populus deltoides Marsh. | + | + | Д | АП 12. | Populus nigra L. | + | + | Д | ЦБ, ІТ, СЗ 13. | Rosaceae | Cerasus L. | Cerasus vulgaris Mill. | +– | | Д | К 14. | Cerasus avium (L.) Moench | +– | | Д | ЦБ, ІТ 15. | Prunus L. | Prunus divaricata Ledeb. | +– | | Д | ЦБ, ІТ 16. | Prunus spinosa L. | +– | | К | ЦБ, ІТ, СЗ 17. | Prunus domestica L. | +– | | Д | К 18. | Malus Mill. | Malus sylvestris Mill. | +– | | Д | ЦБ 19. | Pyrus L. | Pyrus communis L. | +– | | Д | ЦБ, ІТ 20. | Crataegus L. | Crataegus monogyna Jacq. | + | + | Д | ЦБ 21. | Rubus Vahl. | Rubus caesus L. | + | + | НК | ЦБ 22. | Rosa L. | Rosa canina L. | + | + | К | ЦБ, ІТ, СЗ 23. | Oleaceae | Fraxinus L. | Fraxinus excelsior L | +– | | Д | ЦБ, ІТ, СЗ 24. | Fraxinus pennsylvanica Marsh. | +– | | Д | АП 25. | Fraxinus lanceolata Borkh. | +– | | Д | АП 26. | Forsythia | Forsythia giraldiana Lingelsh. | +– | | К | СА 27. | Caprifolia-ceae | Symphoricarpus L. | Symphoricarpus albus (L.) Blake | +– | | К | АП, ЦБ 28. | Viburnum L. | Viburnum opulus L. | + | + | К | ЦБ, ІТ, СЗ 29. | Sambucus L. | Sambucus nigra L. | +– | | К | ЦБ, СЗ 30. | Cornaceae | Swida Opiz | Swida sanguinea (L.) Opiz | +– | | К | ЦБ 31. | Swida alba (L.) Opiz | +– | | К | ЦБ, СА 32. | Aceraceae | Acer L. | Acer negundo L. | + | + | Д | АП 33. | Acer platanoides L. | +– | | Д | ЦБ 34. | Elaeagna ceae | Hippophae L. | Hippophae rhamnoides L. | + | + | Д | ЦБ, ІТ, СА 35. | Betulaceae | Betula L. | Betula pendula Roth | + | + | Д | ЦБ 36. | Fagaceae | Quercus L. | Quercus robur L. | +– | | Д | ЦБ 37. | Ulmaceae | Ulmus L. | Ulmus laevis Pall. | +– | | Д | ЦБ 38. | Fabaceae | Robinia L. | Robinia pseudoacacia L. | + | + | Д | АП 39. | Juglanda ceae | Juglans L. | Juglans regia L. | +– | | Д | ІТ,СА,СЗ 40. | Corylaceae | Carpinus L. | Carpinus betulus L. | +– | | Д | ЦБ, СЗ 41. | Celastra ceae | Euonymus L. | Euonymus europaea L. | +– | | К | ЦБ, ІТ, СЗ Примітка: Д – дерева, К – кущі, НК – напівкущі; ЦБ – Циркумбореальна флористична область ІТ – Ірано-Туранська флористична область СЗ – Середземноморська флористична область АП – Атлантико-Північно-Американська флористична область СА – Східно-Азіатська флористична область К – в культурі Систематичний аналіз дендрофлори показав, що виявлені рослини на рекультивованих золошлаковідвалах належать до двох віддділів: Pinophyta (2 види або 4,9  і Magnoliophyta (39 видів або 95,1 %), 15 родин і 26 родів. Відділ Pinophyta представлений однією родиною Pinaceae та двома видами Pinus sylvestris L. і Larix decidua Mill. Абсолютна більшість – представники відділу Magnoliophyta. Найчисельнішими за кількістю видів є родини Salicaceae і Rosaceae, які містять по 10 видів (24,4 %). Родина Oleaceae включає 4 види (9,8 %), Caprifoliaceae – 3 види (7,5 %). По 2 види (4,9 мають такі родини як: Cornaceae і Aceraceae. Решта 8 родин (Elaeagnaceae, Betulaceae, Fagaceae, Ulmaceae, Fabaceae, Juglandaceae, Corylaceae, Celastraceae) є одновидовими (2,4 %). Внутрішню структуру і специфічні риси флори золошлаковідвалів відображає родовий спектр (табл. 2). Табиця 2. Систематичний аналіз дендрофлори золошлаковідвалів Бурштинської ТЕС № п/п | Родина | Рекультивована | Нерекультивована к-сть родів | % | к-сть видів | % | к-сть родів | % | к-сть видів | % 1. | Pinaceae | 2 | 7,7 | 2 | 4,9– | – | – | – | 2. | Salicaceae | 2 | 7,7 | 10 | 24,4 | 2 | 20,0 | 8 | 50,0 3. | Rosaceae | 7 | 27,0 | 10 | 24,4 | 3 | 30,0 | 3 | 18,5 4. | Oleaceae | 2 | 7,7 | 4 | 9,8– | – | – | – | 5. | Caprifoliaceae | 3 | 11,9 | 3 | 7,5 | 1 | 10,0 | 1 | 6,3 6. | Cornaceae | 1 | 3,8 | 2 | 4,9– | – | – | – | 7. | Aceraceae | 1 | 3,8 | 2 | 4,9 | 1 | 10,0 | 1 | 6,3 8. | Elaeagnaceae | 1 | 3,8 | 1 | 2,4 | 1 | 10,0 | 1 | 6,3 9. | Betulaceae | 1 | 3,8 | 1 | 2,4 | 1 | 10,0 | 1 | 6,3 10. | Fagaceae | 1 | 3,8 | 1 | 2,4– | – | – | – | 11. | Ulmaceae | 1 | 3,8 | 1 | 2,4– | – | – | – | 12. | Fabaceae | 1 | 3,8 | 1 | 2,4 | 1 | 10,0 | 1 | 6,3 13. | Juglandaceae | 1 | 3,8 | 1 | 2,4– | – | – | – | 14. | Corylaceae | 1 | 3,8 | 1 | 2,4– | – | – | – | 15. | Celastraceae | 1 | 3,8 | 1 | 2,4– | – | – | – | Всього: | 26 | 100 | 41 | 100 | 10 | 100 | 16 | 100 Найбільшою за кількістю родів є родини Rosaceae (7 родів або 27,0 та Caprifoliaceae (3 роди або 11,9 %). По два роди (7,7 мають такі родини, як Pinaceae, Salicaceae і Oleaceae. Переважна більшість родин (Cornaceae, Aceraceae, Elaeagnaceae, Betulaceae, Fagaceae, Ulmaceae, Fabaceae, Juglandaceae, Corylaceae, Celastraceae) нараховує по одному роду (3,8 %). Натомість, на ділянках природнього заростання дендрофлора у систематичному відношенні значно бідніша, у 2,6 рази. До її складу входить 16 видів із десяти родів, семи родин та одного відділу. Найбільше видів охоплює родина Salicaceae (50,0 %), які належать до двох родів; Rosaceae – відповідно три види (18,5 %), які об’єднуються в три роди; решта родин включають по одному виду (6,3 і одному роду. Найвища видова насиченість роду Salix L. зумовлена характером самозаростання відвалів на перших етапах деревно-чагарниковою рослинністю. За біоморфологічною структурою переважають дерева (68,3 %), значно менше кущів (29,3 та напівкущі (2,4 %), які приурочені до підніжь і схилів золошлаковідвалів. На заселення субстратів деревними породами значно впливає природнє оточення. На відвалах, оточених лісом, спостерігали значну різноманітність дерев, серед яких лише в цих місцях наявні були: Pinus sylvestris L., Larix decidua Mill., Populus alba L., Quercus robur L., Fraxinus pennsylvanica Marsh., F. lanceolata Borkh., Ulmus laevis Pall., Symphoricarpus albus (L.) Blake, Forsythia giraldiana Lingelsh. На рекультивованих відвалах добре ростуть і найбільш чисельними є Salix caprea L., Hippophae rhamnoides L., Robinia pseudoacacia L. Дендрофлора золошлаковідвалів представлена 27 аборигенами, 12 екзатоми і 2 видами (Cerasus vulgaris Mill., Prunus domestica L.) відомими лише в культурі. В умовах золошлаковідвалів на формування рослинного покриву, насамперед, впливають едафічні фактори. Проаналізувавши ставлення деревних порід до грунтового багатства встановлено три групи: оліготрофи, мезотрофи та мегатрофи (рис. 1). Рис. 1. Екологічна структура дендрофлори золошлаковідвалів (стосовно трофності субстрату) Група оліготрофів налічує 5 видів (12,2 (Pinus sylvestris L., Salix purpurea L.). Найпоширенішою у дендрофлорі золошлаковідвалів є група мезотрофних видів, більша частина представників яких зростає на відвалах, що підлягали рекультивації (Larix decidua Mill., Salix caprea L., Populus tremula L., P. alba L., P. nigra L., Fraxinus lanceolata Borkh., Sambucus nigra L., Swida sanguinea (L.) Opiz, S. alba (L.) Opiz). Ця група складається із 22 видів (53,7 %). Група мегатрофних видів приурочена до рекультивованих відвалів, заболочених ділянок, а також до стихійних сміттєзвалищ з підніжь нерекультивованих відвалів (Salix fragilis L., S. alba L., Cerasus vulgaris Mill., C. avium (L.) Moench, Ulmus laevis Pall.), і налічує 14 видів (34,1 %). Окрім багатства грунтів, на розподіл видів значно впливає рівень зволоження. В екологічному спектрі за відношенням до рівня зволоження (рис. 2) простежується тенденція до мезофітизації та зменшення ксерофітизації. Мезофільна група містить 13 видів (31,7 і є найчисельнішою (Larix decidua Mill., Cerasus avium (L.) Moench, Prunus divaricata Ledeb., Symphoricarpus rivularis Suksdori, Viburnum opulus L., Sambucus nigra L., Acer platanoides L., Hippophae rhamnoides L., Euonymus europaea L., Betula pendula Roth, Carpinus betulus L. та ін.). Мезоксерофільна група, яка об’єднує види, перехідні від середньовибагливих щодо вологи субстратів, налічує 11 видів (26,8 (Cerasus vulgaris Mill., Crataegus monogyna Jacq., Rosa canina L., Pyrus communis L., Swida sanguinea (L.) Opiz, S. alba (L.) Opiz, Quercus robur L., Juglans regia L. та ін.). Мезогігрофільна група нараховує 8 видів (19,5 %), які зростають на ділянках вогких місцезростань біля підніжжя відвалів та затінених мікропониженнях. Це Populus tremula L., Salix alba L., S. caprea L., S. cinerea L. та інші. 5 видів (12,2 (Populus alba L., P. deltoides Marsh., Fraxinus excelsior L.) з гігрофільної групи приурочені до заглибин і мікропонижень рельєфу. Ксерофільна група є меншою і включає 4 види (9,8 – Pinus sylvestris L., Fraxinus lanceolata Borkh., Robinia pseudoacacia L. Рис. 2. Екологічна структура дендрофлори золошлаковідвалів за відношенням до рівня зволоженості Серед деревних видів золошлаковідвалів переважають світлолюбні (31,7 (Pinus sylvestris L., Larix decidua Mill., Salix purpurea L., S. fragilis L., Populus tremula L., P. alba L., Betula pendula Roth, Robinia pseudoacacia L.) і відносно тіневитривалі (34,2 види (Cerasus vulgaris Mill., Rosa canina L., Pyrus communis L., Prunus divaricata Ledeb., Viburnum opulus L., Sambucus nigra L., Hippophae rhamnoides L., Acer negundo L., A. platanoides L.); світлолюбних малотіневитривалих (Salix caprea L., S. cinerea L., Cerasus avium (L.) Moench, Fraxinus excelsior L., F. pennsylvanica Marsh., Quercus robur L., Ulmus laevis Pall., Juglans regia L.) і дуже тіневитривалих (Crataegus monogyna Jacq., Prunus spinosa L., Swida sanguinea (L.) Opiz, S. alba (L.) Opiz, Carpinus betulus L.) налічується менше – 21,9 % і 12,2 % відповідно. Розподіл дендрофлори золошлаковідвалів Бурштинської ТЕС за флористичними областями подано в таблиці 3. Таблиця 3. Розподіл дендрофлори золошлаковідвалів Бурштинської ТЕС за географічним походженням № п/п | Флористична область | К-сть видів | % від заг. к-сті 1. | Циркумбореальна | 10 | 24,4 2. | Атлантико-Північно-Американська | 5 | 12,2 3. | Східно-Азіатська | 1 | 2,4 4. | Циркумбореальна – Східно-Азіатська | 3 | 7,5 5. | Циркумбореальна – Середземноморська | 2 | 4,8 6. | Циркумбореальна – Атлантико-Північно-Американська | 1 | 2,4 7. | Циркумбореальна – Середземноморська – Ірано-Туранська | 8 | 19,5 8. | Циркумбореальна – Східно-Азіатська – Середземноморська – Ірано-Туранська | 3 | 7,5 9. | Циркумбореальна – Ірано-Туранська | 4 | 9,7 10. | Циркумбореальна – Східно-Азіатська – Ірано-Туранська | 2 | 4,8 11. | Походження невідоме | 2 | 4,8 Всього: | 41 | 100 Всі види (за винятком відомих лише в культурі) розділились на дві великі частини: ареали одних знаходяться в межах окремих флористичних областей і таких видів нараховується 16 (39,1 % від всього видового складу), а ареали 23 видів (56,1 охоплюють кілька флористичних областей. Найбільша кількість видів походить із Циркумбореальної області (10 видів або 24,4 %); Атлантико-Північно-Американська область налічує 5 видів, а Східно-Азіатська – лише один вид (Forsythia giraldiana Lingelsh.) Серед видів, ареали яких охоплюють кілька флористичних областей, найбільшу групу складають ті, що походять із Циркумбореальної – Середземноморської – Ірано-Туранської областей – 8 видів або 19,5 % від усього видового складу дендрофлори. Друге місце займає Циркумбореальна – Ірано-Туранська області – 4 види або 9,7 %. До складу дендрофлори золошлаковідвалів входять 2 таксони (4,8 %), походження яких невідоме: Cerasus vulgaris Mill., Prunus domestica L. Висновки 1. Дендрофлора рекультивованих золошлаковідвалів Бурштинської ТЕС налічує 41 вид, які належать до 2 відділів, 15 родин, 26 родів, а нерекультивованих – 16 видів, які входять до 1 відділу, 7 родин, 9 родів, що у 2,6 раза менше. Найбагатшими за кількістю таксонів є родини Salicaceae і Rosaceae 2. За життєвими формами на дерева припадає 68,3 %, кущі – 29,3 %, напівкущі – 2,4 %. 3. Представники дендрофлори золошлаковідвалів природно зростають на території 5 флористичних областей. Найбільша кількість видів походить із Циркумбореальної області Голарктичного царства (10 видів або 24,4 %). 4. Екологічний аналіз дендрофлори золошлаковідвалів показав, що найбільші групи деревних рослин складають: по відношенню до зволоження субстрату переважають мезофіти (31,7 і мезоксерофіти (26,8 %); по відношенню до трофності грунту – мезотрофи (53,7 %); по відношенню до світла – світлолюбні (31,7 і відносно тіневитривалі (34,2 %). Список використаних джерел Антіпова Ю.Л. Екологічні особливості спонтанної дендрофлори відвалу Малокохнівського гранкар’єру (Полтавська область) // Тези наукових доповідей “Синантропізація рослинного покриву України (Переяслав-Хмельницький, 27-28 квітня 2006)”. – Київ, Переяслав-Хмельницький, 2006. – С. 5 – 7. Деревья и кустарники, культивируемые в Украинской ССР. Покрытосеменные. Справ. пособие/ Под общ. ред. Кохно Н.А. – Киев: Наук. думка, 1986. – 720 с. Заячук В.Я. Дендрологія. Голонасінні: Навчальний посібник. – Львів: Камула, 2005. – 176 с. Заячук В.Я. Дендрологія. Покритонасінні: Навчальний посібник. – Львів: Камула, 2004. – 408 с. Определитель высших растений Украины. Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н. и др. – К.: Фитосоциоцентр, 1999. – 548 с. Природа Івано-Франківської області/ За ред. К.І. Геренчука. – Львів: Вид-во при Львівському ун-ті, 1973. – 160 с. Серебряков И.Г. Экологическая морфология растений. Жизненные формы покрытосеменных и хвойных. – М.: Высш. школа, 1962. – 378 с. Тахтаджян А.Л. Флористические области Земли. – Л.: Наука, 1978. – 247с. Черепанов С.К. Сосудистые растения СССР. – Л.: Наука, 1981. – 509 с. Щепотьев Ф.Л. Дендрология: Учеб. пособие. – К.: Выща школа, 1990. – 287 с. | |
| Просмотров: 470 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |