Реферат на тему: Антропогенна деградація біосфери - Екологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Антропогенна деградація біосфери. У довкіллі, що оточує організми, розрізняють абіотичні, біо-тичні і антропогенні фактори, які, переплітаючись, створюють ком-плекс умов, де живуть організми. Абіотичні фактори визначають-ся елементами неживої природи, їх фізичним станом, хімічним скла-дом. Біотичні фактори, створюються сукупністю живих організмів, які є в середовищі, а антропогенні фактори зумовлені присутні-стю людини та її трудовою діяльністю. Поки об'єми суспільного виробництва були відносно невели-кими, біосфера як активна саморегулююча система сама справля-лася з неподобствами, що супроводжували господарську діяльність, однак XX століття характеризується значним збільшенням масш-табів виробництва в усіх галузях світової економіки, тому біосфе-ра та цивілізація нашої планети зараз знаходяться в небезпеці. Це не передчасна тривога, а страшна реальність нашого буття, реальність надзвичайно сувора, смертельна, така ж небезпечна, як загроза самознищення людства в термоядерній війні. Тепер потрібно вже не просто переконувати людей у новому підході до вирішення еко-логічних проблем, а бити на сполох. Людство космічним вихором увірвалося в біосферу, деструк-тивне змінюючи її структуру, деформуючи хід процесів, що склада-лися протягом багатьох мільйонів років. Дедалі зростаюча лавина речовинного та теплового забруднення біосфери, безповоротна втрата генофонду флори та фауни загрожують перерости в глобаль-ний катаклізм, який може стати найбільшою катастрофою в історії планети. Люди починають усвідомлювати, хоч і досить повільно, цю страшну небезпеку для природи та її ресурсів, але зупинити, або повернути ситуацію надзвичайно важко. Новий аспект у глобальній проблемі антропогенного впливу на довкілля — витончення озонового шару в атмосфері і утворення так званих озонових "дір", яке особливо інтенсивне в полярних областях планети. За останні 15 років озоновий шар на Півночі став тоншим на 6 %. Тільки з 1969 року над забрудненими екологічно містами Канади і США шар озону зменшився на 3%, над Австралією і Нового Зеландією - на 4 %. Таке становище може призвести до порушення екологічної рівноваги, пов'язаної з потеплін-ням і підвищення середньорічної температури на 1,5-4,5 °С, з інтен-сивним таненням полярних льодів і підвищенням рівня світового океану. Отже, медико-соцїальні наслідки зміни клімату можуть бути значно більші від зменшення озонового шару, що екранує землю і людину від потужного ультрафіолетового випромінювання. Глобальний характер масштабів забруднення навколишнього середовища досягає вже майже критичного рівня. Все живе на нашій планеті піддається одночасній шкідливій дії хімічних, фізичних і біологічних факторів. Джерелом хімічного забруднення є понад два мільйони хімічних сполук, більшість з яких вважаються нешкідли-вими. Хибність даного ствердження доводиться багатьма досліда-ми, які показують, що ці сполуки часто діють не безпосередньо на організм, а на його потомство шляхом скорочення чисельності виду, або повним його знищенням. До найбільш отруйних забруднювачів навколишнього природного середовища належать сполуки свинцю та фенолу, це ще раз було підтверджено низкою дослідів на білих пацюках та морських свинках, яким щоденно протягом кількох місяців давали ацетат свинцю (одній групі) та фенол (другій групі). Методами гістохімії та гісторадіографії досліджувалися реактивні зміни під впливом свинцю в клітинах скелета і кровотворних органів. І хоч зовнішні прояви дії свинцю на пацюків були непомітними, у кожному випадку мали місце істотні зміни в репродуктивній функції тварин, а саме: зародки помітно відрізнялися між собою за розміра-ми, деякі з них були мертвими. Із живих зародків розвивалися плоди з дефектами кінцівок, крім того, були виявлені деструктивні й дегенеративні зміни в клітинах печінки, органів кровотворення. Виявилося безліч ознак порушень у системі біологічного самозахи-сту організму. Фенол потрапляє в організм людини і тварини переважно Із питною водою. У великій кількості викидають його у водойми про-мислові підприємства, де фенол і його сполуки отруюють все живе. В дослідах підтвердилися реактивні зміни під дією фенолу в кліти-нах кровотворної, хрящової та кісткової тканин. На сьогодні з усією очевидністю доведено, що із забрудненим навколишнім середови-щем пов'язано близько 70 % усіх випадків захворювань, близько 60 % випадків неправильного фізичного розвитку дітей і більш як половина випадків смерті (Д.К. Соколова, 1986). Високі концентрації широкого спектру токсикантів призводять до високих рівнів захворюваності серед населення: у містах, де розташовані підприємства металургійної промисловості, на 100 ти-сяч населення серед чоловіків - 96,1, а серед жінок- 12,7 випадків раку легень; у містах, де знаходяться машинобудівні підприємства, випадків раку легень серед чоловіків 54-58 , серед жінок 6,2-7,9 випадків на 100 тисяч населення; у містах з підприємствами кольо-рової металургії виявлено порушення репродуктивної функції, на-явні токсикози, спонтанні аборти, вроджені дефекти розвитку, а кількість мертвонароджених в 2-2,5 раза більша, ніж в контрольно-му місті (Сімферополь - 0,38 %). Дані свідчать про те, що випадки мертвонародження в Запоріжжі становлять 0,88 %, в Маріуполі (чорна металургія) - 1,17"%, в Норільську (кольорова металур-гія) - 1,12 %, в Кемерово (вугільна промисловість) - 0,91 %. Згідно з науковими публікаціями можна виділити і нові екологічні захво-рювання: синдром бронхіального спазму (Ангарськ, Сибір), алопе-цІя (Чернівці), поліневропатія (Уральський район). В Україні промислові джерела щорічно викидають в атмосфе-ру понад 10 млн. тонн токсичних хімічних сполук, скидають у во-дойми 2,5 млрд м3 забруднених стічних вод. В 43 містах, де прожи-ває 30% населення країни, рівень забруднення повітряного басей-ну значно перевищує граничне допустимі концентрації (ГДК). За останні роки в міських стічних водах в 10,8 раза зросла кількість свинцю, у 5,2 раза - міді, в 4,8 - нікелю, в 3,7 - цинку. Головну небезпеку для здоров'я людини становлять відпрацьо-вані гази двигунів автомобілів, які містять до 200 різних компо-нентів, багато з яких токсичні. На населення впливають оксид вуг-лецю, оксид азоту, вуглеводні, сажа, діоксид сірки, сірчистий ангід-рид, сірчистий газ та вуглець. При 12 хвилинному впливі оксиду вуглецю в концентрації 5,8 мг/м3 у піддослідних волонтерів спосте-рігаються зміни біопотенціалів головного мозку. Оксиди азоту руй-нівно діють на легені людини. Свинець вражає всі органи і системи, а не тільки вибірково впливає на нервову систему. Сажа, як і будь-яка тверда речовина, подразнює дихальні шляхи людини, знижує видимість на дорогах, стає переносником поліциклічних вуглеводнів. При перебуванні людини в середовищі з концентрацією сірчистого газу 0,01 % спостерігаються подразнення слизової оболонки горла, а при наявності 0,04 % діоксиду сірки вже через 3 хв настає за-гальне отруєння організму. Забруднення атмосфери вихлопними газами автотранспорту є вагомою причиною виникнення злоякіс-них пухлин у людей, що підтверджується також і німецькими вче-ними. Порівнюючи кількість автомобілів з смертністю від злоякіс-них пухлин у Німеччині, встановили, що в 1900 році від раку ле-гень вмирав кожний 30, в 1930 - кожний 8, в 1971 - кожний 5, в 2000 році кожний 4 (за прогнозом). Із забрудненням води важкими металами, зокрема сполуками кадмію, ртуті, пов'язують розвиток тяжких їнтоксикацій серед насе-лення. Так, у 1956 р. описано епідемію під назвою хвороба Мінамати, яка виникла внаслідок вживання населенням узбережжя затоки Мінамата (Японія) риби і ракоподібних (основних продуктів харчування місцевого населення), забруднених, як з'ясувалось, ме-тилртуттю, що у підвищених концентраціях викидалася у море хімічним заводом. Значною мірою забрудненню довкілля сприяє хімізація сільського господарства. Щорічно в грунти України вноситься 170 тис. тонн пестицидів, 150 тис тонн мінеральних добрив. З ними в грунт поступає 1800 тонн свинцю, 400 тонн кадмію, 2200 тонн цинку, 200 тонн міді. Останнім часом з'явилося багато доказів зв'язку між викорис-танням хімікатів у сільському господарстві та раковими захворю-ваннями. Впровадження гербіцидів призвело до забруднення 90 % поверхневих вод. Найбільший процент випадків отруєння викли-кається фосфорорганічними сполуками. У зв'язку із широким застосуванням у побуті та в умовах ви-робництва полімерних матеріалів у науковій літературі все частіше з'являються повідомлення про негативний вплив на здоров'я людини соціально-побутового й виробничого середовища. Так, відчуття дис-комфорту, серцево-судинні порушення, приступи бронхіальної астми, алергічні реакції, гіпертензію тощо відмічають у людей, які в умовах житла тривалий час контактують з полімерними матеріалами. Значної шкоди навколишньому середовищу в Україні завдає різне сміття. Зібралося його майже 20 млрд тонн, воно займає тери-торію більше 130 тис га. А це означає, що продукти розпаду його забруднюють повітря, потрапляючи в грунт і у воду, роблять їх непридатними для використання (О. Зарічна, 1997). Особливої уваги заслуговують забруднення довкілля радіо-активними речовинами. Людина постійно піддається впливу при-родного радіоактивного фону, зумовленого космічними променями і випромінюваннями природних радіоактивних речовин, які містяться в гірських породах, грунті, воді, повітрі, тканинах рослинних і тваринних організмів. Отже, як бачимо антропогенний вплив є вкрай великим на природне довкілля і у більшості випадків цей вплив є негативним. Тому людство потрібно досить уважно стежити за наслідками своєї діяльності і робити все можливе, щоб антропогенний вплив на природне довкілля був найменшим і найшкідливішим. Список використаної літератури 1. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. — К.: Либідь. 1995 — 368 с. 2. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Практикум із загальної екології. // Навч. посібн.—К.:Либідь, 1997.—160с. 3. Волошин І. М. Методика дослідження проблем природокористування. — Львів: ЛДУ, 1994. — 160 с. 4. Екологічний словник: Навч. посібник /В.В.Прежко та ін. – Харків: ХДАМГ, 1999. – 416 с. 5. Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х кн./ Відповідальний редактор док. юрид. наук, професор, акад. Андрейцев В. А. — К.: Юрінком їнтер, 1997. — 704 с. 6. Злобін Ю.А. Основи екології.- К.: Лібра, 1998. – 249. 7. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології, - К.: МАУП, 2000. – 238 с. 8. Кучерявий В.П. Екологія, - Львів: Світ, - 500 с. 9. Одум Ю. - Экология. - М.: Мир, 1986. - Т. 2. 10. Основи екології та соціоеколотії. // Навч. посібн. під. ред. Назарука М.М. — Львів: "За вільну Україну", 1997, — 210 с.
1 2 3 4 5 Категория: Екологія \| Добавил: Aspirant (16.04.2014)
Просмотров: 710 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: